Вступ

Рекреаційний комплекс – одна з динамічних і високодохідних галузей у сфері послуг і займає друге місце в світовій економіці після комп’ютерної і електронної промисловості, випередивши такі галузі, як нафтопереробна і автомобілебудування. Як показує практика багатьох зарубіжних держав, розвиток рекреації є одним з важливих засобів підвищення економічного добробуту та інтеграції в світову економіку.

Унікальні природні ландшафти Сибіру є передумовою для розвитку екологічного і спортивного туризму. В європейській частині країни розташовані Причорноморсько-Кавказький (Сочі, Анапа, Геленджик та ін.) і Північнокавказький рекреаційні райони (Кисловодськ, П’ятигорськ, Мінеральні Води та ін.).

Найбільш розвинутий сибірський курорт — Шерегеш, розташований в двох годинних їзди від Новокузнецька. Кататися тут можна з кінця жовтня до середини травня.

Прямо біля підніжжя гори за останні декілька років з’явилося десятка півтора затишних приватних готелів з цілком прийнятним рівнем сервісу. Про Шерегеше тепло відзиваються сноубордисти і поклонники фрі-райда — екстремального спуску по цілинних схилах. Правда, взимку трапляються морози під сорок.

Інший відомий сибірський курорт — гора Соболина в Байкальську, на південному побережжі знаменитого озера.

1. Загальна характеристика Сибірського регіону

Сибір, як величезна частина Росії давно залучала закордонних туристів. Цю величезну територію вважали чи ледве не самою Росією. Сибіряки славилися силою й гостинністю. У цей час у Сибірському регіоні перебувають три туристичні зони — «Байкальська гавань» у Бурятії, «Ворота Байкалу» Іркутської області й Алтайська «Бірюзова Катунь». Туристів у Сибірському регіоні залучає, звичайно ж багата й дика природа. Але, що немаловажно, безліч туристів висловили своє замилування кухнею Сибіру.

Особливо сподобалися ресторани Новосибірська. Смачні блюда, дикий апетит, що розігрався на просторах Сибіру, миловидні офіціантки — все це промовляє на користь туристичної привабливості Сибірського регіону. Сибір — це сучасна область, що розвивається дуже швидко.

Багата інфраструктура, санаторно-курортні зони, гірський і водний туризм — це тільки частина того, чим може похвастатися регіон у сфері туризму. Економіка великої країни відроджується. Росії стала потихеньку виходити із кризи. Особливо багато бажаючих побачити простори неосяжного Сибіру.

Сибір — це сучасна область, що розвивається дуже швидко. Багата інфраструктура, санаторно-курортні зони, гірський і водний туризм — це тільки частина того, чим може похвалитись регіон у сфері туризму.

З огляду на, що 90% обсягу туристичного ринку Сибіру зараз — це внутрішній туризм, акцент у найближчому майбутньому буде саме на його розвитку. І тільки в довгостроковій перспективі можна буде говорити про кратне збільшення на в’їзному сегменті ринку.

2. Визначні пам’ятки Сибіру

Гірська Шорія — це ціла країна на півдні Кемеровської області по площі не уступає Бельгії, а по красі порівнянна зі Швейцарією. Цей казковий куточок Південного Сибіру оточений з усіх боків гігантським кільцем гір, що розкриваються тільки на північно-заході — тут з’єднуються південно-західні відроги Кузнецького Алатау, Південного Салаіра й північно-східного Алтаю.

Загальна довжина території Шорії з півночі на південь становить 170 км, а із заходу на схід 100 км — дев’ять десятих усіх площ покрито тайгою, а щільність населення становить не більше п’яти чоловік на квадратний кілометр. Територіальним і адміністративним центром Гірської Шорії є місто Таштагол — відстань від якого до міста Новосибірська становить — 560 км, до міста Кемерово — 400 км, до Новокузнецька — 160 км.

Рельєф Гірської Шорії середньо гірський з перевагою висот 500-800 м над рівнем моря — м’які обриси гірських вершин і круті гранітні масиви сусідять із вузькими й скелястими річковими долинами, а великий Мрассинський карстовий район розбавляє цей пейзаж численними печерами, гротами, лійками й воклюзами.

У мальовничих скелястих долинах Шорії протікають її головні ріки — Мрас-Су зі знаменитими Хомутовськими порогами — загальна довжина ріки 338 км і Кондома довжиною 392 км, які дають до 70% стоків ріки Томь. У долині серед кедрової тайги Шории тече гарна й потужна ріка Абакан з дивно чистою й прозорою водою — у верхів’ях цієї ріки перебуває знаменита заїмка легендарної самітниці Гафії Личаної.

Різко-континентальний клімат цих місць зм’якшений за рахунок особливостей рельєфу — середня температура липня становить +18, а січня — 20. У цих місцях переважає унікальний сніжний покрив, товщиною до чотирьох метрів і тривалістю залягання з листопада по травень, що робить цей регіон особливо привабливим для аматорів зимового відпочинку.

Рослинність гірської Шории представлена в більшій частині черневой тайгою й гірською тундрою, субальпійськими й альпійськими лугами. З особливостей шорської фауни можна виділити високотрав’я, що досягає висоти до 3-4 метрів, безліч реліктових видів коштовних лікарських і харчових рослин: папороть-орляк, колба, маралий корінь і кілька видів сибірської орхідеї, відомої за назвою «Венерині черевички».

Тваринний світ цих місць нараховує до 39 видів ссавців і 165 видів птахів. З великих тварин тут водяться — бурий ведмідь, лось, дикий північний олень, мазав, кабан, козуля. Хутрову популяцію звірів цих місць представляють — соболь, білка, американська норка, колонок. На території Гірської Шорії зустрічаються рідкі представники тваринного миру, занесені в Червону книгу — кілька видів кажанів , чорний лелека, беркут- сапсан, балабан, скопа, метелик «апполон». У гірських ріках регіону водяться — харіус, таймень, ленок (ускуч).

На території Гірської Шорії перебувають пам’ятники природи — гора Мустаг з останцами за назвою «Верблюди» і «Спаські палаци», скеля Мідна, численні печери в басейні ріки Мрас-Су й водоспад Сага, Шорський національний парк і Таштагольский заказник, є охоронюваними природними територіями. У місті Таштагол перебуває музей природи й етнографії Гірської Шории, а в селищі Усть-Анзас екологічний музей під відкритим небом «Тазгол». Туристична інфраструктура Гірської Шорії представлена численними й різноманітними об’єктами — спортивно-туристичний комплекс «Шерегеш», туристична база «Ведмежа» і кемпінг «Будинок рибалки», дитячий туристичний табір «Турмаксимум», дитячий санаторно-курортний табір «Ведмежа» і інші об’єкти.

Дивна природа й при цьому відносно невелика далекість від найбільших міст Сибіру, унікальні сніжні умови, туристська інфраструктура, що швидко розвивається й привабливі екскурсійні об’єкти роблять цей регіон усе більше популярним серед туристів і аматорів активного відпочинку.

Село Стара Ангасолка розташоване на 149 кілометрі Кругобайкальської залізниці  і являють собою невелике поселення на березі Байкалу з декількох стародавніх будинків, що було засновано в часи активної експлуатації КБЖД. Це село, зберігає свою привабливість, завдяки інтересу туристів до унікального пам’ятника інженерного мистецтва — Кругобайкальської залізниці, в усьому світі це селище відоме знаменитим будинком-музеєм Миколу Костянтиновича Рериха — великого художника, мандрівника, ученого й письменника.

Із цих місць відправляються на екскурсії по визначних пам’ятках КБЖД, які містять у собі безліч монументальних інженерних споруджень — тоннельних переїздів, галерей, мостів і віадуків. По насиченості інженерними спорудженнями КБЖД не має рівних у Росії й займає одне з перших місць у світі — тунелі й кам’яні галереї Кругобайкальської залізниці  унікальні тим, що вони будувалися по нетипових проектах і не були перебудовані в наступні роки, зберігши первісний задум архітекторів і інженерів кінця ХІХ початку ХХ століття.

З Ангасолки можна піти в похід на гору Оглядова й насолодитися приголомшливим видом на Байкал і на хребти Хамар-Дабана. Із села можна відправитися в похід по КБЖД убік  станції Шарижалгай до пам’ятника природи Пташиний базар — каскаду тунелів з виходом на скельний масив до місця гніздування байкальських чайок.

Широку популярність село одержало завдяки будинку Миколи Костянтиновича Рериха, у якому він зупинявся зі своєю родиною в 1926 році під час Центрально-Азіатської експедиції 1923-1928 р.р., маршрут якої пролягав через Монголію, Китай, Тибет, Індію. Через кілька років після проїзду Рериха, на місці будинку створили культурно-виставочний центр, в 2002 році була проведена реконструкція будинку.

Два зали в будинку-музеї відведені під полотна художників епохи Відродження — в одному з них зібрані репродукції картин таких іменитих майстрів як Сандро Боттічеллі, Леонардо да Вінчі, Рафаеля Санті, в іншому залі представлені картини, присвячені сюжетам Нового Завіту й Ісусу Христу художників — Мікеланджело, Рафаеля, Козимо Россфели й інших відомих майстрів.

Два інших зали будинку-музею відведені під картини Миколи Рериха — загадкового й оригінального художника. В одному із залів представлені твори, присвячені горам Гімалаям і Тибету, а також міфічній гірській країні Шамбале, серед експозицій картини «Обитель Гесера», » Чан-Танг. Північний Тибет», «Гуру Гурію Дхар (Гімалаї)», «Гора М. Лахул» і інші твори живопису. У другому залі виставлені картини, присвячені святим, ченцям, храмам і монастирям — це такі полотна як «І ми трудимося», «І ми несемо світло», «І ми відкриваємо врата», також представлені картини «Святий Сергій Радонежський», «Ярослав Мудрий», «Філософ. Тиша», «Матерь світу», «Будда переможець», «Думка», «Спалення тьми». У цих же залах відвідувачі будинку Рериха можуть глянути на галерею фотографій членів знаменитої родини.

У районі Старої Ангасолки є безліч скельних виходів. На деяких скельних стінах пробиті шлямбурные доріжки, є маршрути різних категорій складності, від 5Б до 7А — у цих місцях регулярно проводяться змагання з альпінізму. У селі перебуває дитячо-юнацький альпіністський табір «Ангасолка», організований Іркутською обласною федерацією альпінізму. Улітку спортивна база працює як дитячий табір з педагогами, вожатими й досвідченими інструкторами, які допомагають всім бажаючої прилучитися до альпінізму й скелелазіння, а коли літній сезон у таборі припиняється, що проїжджають можуть зупинятися в альптаборі на постій.

Пам’ятник природи «Бердські скелі» розташований в Іскитимському районі, Новосибірській області, на ріці Бердь, приблизно в 4 кілометрах східніше села Новососедово.

Це унікальний куточок природи Новосибірської області, як по своєї естетичній цінності, так і по науковій значимості — як пам’ятник природи ця ділянка була затверджена рішенням Новосибірської обласної ради депутатів в 2000 році. Ціль утворення цієї охоронюваної природної території — збереження незвичайної комбінації степових і лісових екосистем, насичених рідкими видами рослин і тварин.

Природний ландшафт «Бердські скелі» являє собою крута скельна ділянка уздовж правого берега Берди, шириною близько 300 метрів і довжиною 1,3 кілометри. Зі східної сторони пам’ятник природи обмежує устя струмка Великий Ключ, що впадає в Бердь, напроти пам’ятника, на левом бережу Берди, розташоване мальовниче урочище Нижні луги.

Найбільша вершина Бердських скель називається Звіробій, з її висоти відкривається чудовий вид на Бердську долину, від якого захоплює дух. Звіробій — це справжня перлина Бердської долини. Чому це мальовниче місце народ назвав Звіробоєм не відомо. Може бути тому, що на цих скелях частенько розбивалася худоба, а може бути тому, що мисливці колись заганяли тут звіра. Важко сказати, але як би там не було, у всій окрузі це місце відомо саме як Звіробій.

Ґрунтова дорога від Новососедова до Звіробоя йде через ліс, розгалужується, і, не знаючи точно шлях, потрапити з першого разу на скелі не так-то просто. А потрапити потрібно точечно, прямо до невеликої туристичної стоянки, розташованої серед лісу, на високому стрімчастому березі Берди. Там є кострище й витоптаний п’ятачок, на якому можна встановити намет. Звідти, зі стоянки, з висоти пташиного польоту відкривається чудовий вид на звивисту Бердську долину, більш ніж на 180 градусів розвертається чудова панорама скелястих гір, лісу, ріки, неба.

Від краси цього місця захоплює дух у будь-який час року. Багато досвідчених туристів і краєзнавці впевнені, що Звіробій — це найкрасивіше  місце Новосибірської області й із цим важко не погодитися. Тут відчувається справжня гірська місцевість, дивлячись на фотографії Бердських скель, можна подумати, що це Гірський Алтай, але навіть на Алтаї далеко не всі місця можуть суперничати по своїй красі зі Звіробоєм.

Скелі в цих місцях складені магматичними гірськими породами, переважно діабазами. Тут всі, як у справжніх горах, тільки в мініатюрі. Подекуди на схилах є навіть невеликі, куруми — осипи з великих каменів (курум переводиться з тюрского як «кам’яна ріка»). Такі «кам’яні ріки» явище зовсім не характерне для рівнинної Новосибірської області. Побачити добре виражений курум, можна напевно, тільки тут, на Звіробої.

Рослинність Бердських скель цікава й різноманітна. Гористі схили долини Берди й місцевість над долиною покриті змішаним лісом з перевагою сосни й берези. Звичайна також у цих лісах осика, карагана деревоподібна, черемшина й різні види верби. Поруч із лісом, на скельних виходах можна спостерігати вже зовсім іншу рослинність — степові співтовариства рослин, що стали в наш час реліктовими — цей унікальний комплекс фрагментів екосистем полинно-мятликових, кам’янистих, ковильно-чагарникових, ковильно-спірейних і різнотравно-ковилових степів і є основним об’єктом охорони на території пам’ятника.

Ще одним охоронюваним екоб’єктом цих місць є мохи, що ростуть на скелях. Кам’янисті виступи різної експозиції — сухим, гартованим яскравим сонцем, або навпаки, затінені, вологі, забезпечують існування тут незвичайного сполучення лісових, аркто-альпійських і степових видів мохоподібних, багато хто з яких мають тут єдину крапку знаходження на території Новосибірської області. Ботаніки виявили на Бердських скелях 49 видів мохів.

Усього на території пам’ятника природи виявлено 87 видів вищих судинних рослин. Тут зареєстровано 48 видів птахів, 19 видів дрібних ссавців, 2 види ящірок, більше 400 видів безхребетних. Фауна комах тут, мабуть, найцікавіша  й вона ж найменш вивчена. Чимало видів флори й фауни «Бердских скель» занесено в Червону книгу Новосибірської області.

Пам’ятник природи озеро Гірке перебуває в 500 км від міста Новосибірська на території двох районів Новосибірської області — Купинського й Баганського, у лісостеповій зоні, в 47 км від районного центра Купино в села Новоключі. З районного центра до озера можна доїхати по гарній автомобільній дорозі.

Висновки

Отже, повноцінному розвитку туризму в Сибіру заважає повна, за рідкісним винятком, відсутність сучасної інфраструктури. Однак ця проблема принципово розв’язувана, хоч процес і буде довгим. У рядового західного споживача (коли мова йде про розвиток в’їзного туризму) її образ асоціюється з величезними засніженими територіями, лютими морозами, ведмедями, каторгою й ГУЛАГОМ. Звичайно, тут існують і широко відомі, і популярні туроб’єкти, такі як Байкал або курорти Гірського Алтаю. Активно розвивається й гірськолижна Шорія. Але ці об’єкти коштовні самі по собі й мало пов’язані з образом «Сибіру» як єдиного турпродукта.

Тим часом Сибір від березових гаїв Приобья до сопок Даурії являє собою неповторний у своїй унікальності макрорегіон з багатовіковою історією й традиціями. Тува й Хакасія — взагалі археологічні музеї під відкритим небом, а, приміром , один з найстарших населених пунктів Сибіру — Єнісейськ — включений у список ЮНЕСКО як місто-пам’ятник. Сибір історично не сприймалося територією, сприятливої для туризму, за винятком Байкалу й Білокурихи. Традиційна увага тут приділялася питанням реальної економіки — індустріалізації, природним і енергетичним ресурсам, агропромисловому комплексу.   Ринкові відносини, що прийшли на зміну плановій економіці, продемонстрували слабку конкурентоспроможність російських турпродуктів на зовнішньому ринку. Домогтися значних успіхів у просуванні можливостей і маршрутів можна лише завдяки спільним зусиллям всіх регіонів СФО.

Список використаної літератури

1. Бабарицька В.К., Малиновська О.Ю. Менеджмент туризму. Туроперейтинг. Київ: «Альтерпрес», 2004.
2. Бейдик О.О. Словник — довідник з географії туризму, рекреології та рекреаційної географії. Київ: «Палітра», 1998.
3. Вацеба В. Я. Туристичне країнознавство. — Чернівці: Рута, 2003. — 32 с.
4. Костриця, М. Сибірські маршрути [Текст] / Микола Костриця // Краєзнавство. Географія. Туризм. — 2004. — № 40. — С. 8-9.
5. Котлер Ф., Боуен Дж. Маркетинг. Гостеприимство и туризм. / Пер. с анг. Под ред. Ноздревой Р.Б. — Москва: «ЮНИТИ», 1998.
6. Панкова, Є. Туристичне краєзнавство [Текст] : навч. посібник для вищ. навч. закладів культури і мистецтв III-IV рівнів акредитації / Є. В. Панкова. — 2-ге вид., перероб. та доп. — К. : Альтерпрес, 2007. — 352 с.
7. Петранівський В. Туристичне краєзнавство [Текст] : навч. посібник / В. Л. Петранівський, М. Й. Рутинський ; ред. Ф. Д. Заставний. — К. : Знання, 2006. — 575 с.
8. Смаль І. В. Основи географії рекреації і туризму. — Ніжин: Видавництво НДПУ ім. Миколи Гоголя, 2004. — 264 с.