1. Пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці

На деяких видах господарської діяльності існує ряд професій, де працівники зазнають негативного впливу шкідливих або небезпечних виробничих чинників на організм. Тому чинне законодавство в таких умовах працюючим передбачає пільги й компенсації, що дають змогу зберігати здоров’я і продовжувати професійну діяльність працюючих. Законодавчо передбачені такі пільги:

• скорочена тривалість робочого часу, додаткова оплачувана відпустка, пільгова пенсія, оплата праці у підвищеному розмірі, скорочений час виходу на пенсію;
• лікувально-профілактичне харчування (ЛПХ), при розрізному характері робіт грошова компенсація на придбання ЛПХ, молока або рівноцінних продуктів;
• додаткові перерви працюючим в умовах високої температури понад +30 °С і інфрачервоного випромінювання для збереження нормального теплового балансу;
• спеціальні перерви для обігріву і відпочинку при виконанні робіт на відкритому повітрі або в неопалюваних приміщеннях в холодну пору року;
• спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту.

Крім вказаного роботодавець може додатково за власні кошти встановлювати пільги і компенсації не передбачені законодавчими нормативами. При зміненні терміну дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець має не пізніше ніж за 2 місяці письмово проінформувати працівника про зміну виробничих умов, розміри відповідних пільг або компенсацій.

У Конституції України закріплене право кожного громадянина на працю. При цьому передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці [6, c. 58-59].

Згідно ст.153 КЗпПУ забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Під умовами праці розуміється сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на здоров’я і працездатність людини в процесі праці. Шкідливі виробничі фактори — це виробничі фактори, вплив яких на працівника за певних умов призводить до захворювання або зниження працездатності.

Чинними законодавчими актами передбачено пільги та компенсації за роботу у важких та шкідливих умовах праці:

— пенсія за віком на пільгових умовах;

— доплата до тарифної ставки(посадового окладу);

— щорічна додаткова відпустка;

— скорочена тривалість робочого тижня;

— отримання молока чи інших рівноцінних харчових продуктів.

Право на пільгове пенсійне забезпечення передбачено статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Пенсії за віком на пільгових умовах призначаються працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими, із шкідливими і важкими умовами праці, за Списками № 1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.03 №36.

За Списком № 1 — з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці пенсії за віком на пільгових умовах призначаються:

— чоловікам — після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

— жінкам — після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються з уменшенням віку, передбаченого статтею 12 зазначеного Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяця — жінкам.

За Списком № 2 — із шкідливими та важкими умовами праці пенсії за віком на пільгових умовах призначаються:

— чоловікам — після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

— жінкам — після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими та важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються з уменшенням віку, передбаченого статтею 12 зазначеного Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи — жінкам.

Умови, при яких працівнику буде підтверджено пільговий пенсійний стаж за роботу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, шкідливими і важкими умовами праці:

— наявність назви виробництва, робочого місця, професії, посади у Списках №1 і №2 на пільгове пенсійне забезпечення;

— зайнятість працівника в шкідливих та важких умовах праці повний робочий день(80% робочого часу);

— наявність показників шкідливих виробничих факторів, кількості яких достатньо для підтвердження пільгового пенсійного забезпечення [2, c. 93-94].

Статтею 7 Закону України «Про відпустки» передбачена щорічна додаткова відпустка за роботу в шкідливих і важких умовах праці, яка надається працівникам за Списками виробництв, цехів, професій і посад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 № 1290 (в новій редакції додатків №1 і №2, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.03 № 679 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.04 № 1674).

На робочих місцях із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, шкідливими та важкими умовами праці передбачено встановлення доплат до тарифної ставки (посадового окладу). Методику розрахунків конкретних їх розмірів визначено Типовим положенням про оцінку умов праці на робочих місцях та порядком застосування галузевих переліків робіт, на яких можуть установлюватися доплати робітникам за умови праці, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 03.10.86 №387/22-78. Передбачено, що:

— на роботах із шкідливими та важкими умовами праці встановлюються доплати до тарифної ставки (посадового окладу) — 4, 8 і максимально — 12 %;

— на роботах із особливо шкідливими та особливо важкими умовами — 16, 20 і максимально — 24%.

Скорочена тривалість робочого тижня — встановлюється працівникам, за професіями, які передбачені в Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.02 №163.

Згідно з постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань та Президії ВЦРПС від 16.12.87 №731/П-13 «Про Порядок безоплатної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів робітникам та службовцям, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці» на підставі Переліку хімічних речовин, під час роботи з якими в профілактичних цілях рекомендується вживати молоко або інші рівноцінні харчові продукти, у разі перевищення гранично допустимих концентрацій цих речовин на робочому місці [1, c. 76].

Зазначені пільги та компенсації встановлюються за результатами атестації робочих місць за умовами праці пропорційно фактично відпрацьованому часу в несприятливих умовах праці:

— пільгове пенсійне забезпечення, при зайнятості в шкідливих умовах праці повний робочий день, тобто не менше 80% робочої зміни;

— щорічна додаткова відпустка та скорочена тривалість робочого тижня при зайнятості в шкідливих умовах праці не менше 50% робочої зміни;

— доплати до посадового окладу за фактично відпрацьований час у шкідливих умовах праці;

— 0,5 л молока в зміну незалежно від її тривалості, в дні фактичної зайнятості працівника на роботах, пов’язаних з їх виробництвом.

Одним із заходів соціального захисту працівників є своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці, яка надає можливість встановлення пільг та компенсацій за роботу із шкідливими та важкими умовами праці.

Атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров’я працюючих, а також на їхніх нащадків, як тепер, так і в майбутньому.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація робочого місця за умовами праці проводиться згідно Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 та згідно Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених постановою №41 від 01.09.92.

Результати атестації використовуються підприємствами й організаціями також для здійснення заходів щодо поліпшення умов праці, встановлення пільг та компенсацій передбачених чинним законодавством [8, c. 114-115].

2. Право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці

Віднесення робіт до категорії зі шкідливими та важкими умовами праці можливе лише на підставі результатів атестації робочих місць за умовами праці, проведеної відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверженного постановою Кабінету Міністрів України «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» від 01.08.92 р. № 442 (за текстом – Порядок № 442). Адже залежно від цих результатів підприємства і організації здійснюють заходи щодо поліпшення умов праці та встановлюють пільги і компенсації своїм працівникам.

Працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці відповідно до ст. 51 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. (за текстом – КЗпП України), передбачено, зокрема, скорочену тривалість робочого тижня – не більше 36 годин.

У тих випадках, коли працівники протягом робочого часу були зайняті на роботах на різних виробництвах, у різних цехах, за професіями та на посадах, де встановлено скорочений робочий тиждень різної тривалості, і відпрацювали на цих роботах більше половини максимальної тривалості скороченого робочого часу, їх робочий день не повинен перевищувати шести годин. При цьому облік часу, відпрацьованого за кожним видом робіт, здійснюється власником або уповноваженим ним органом.

Якщо ж у Переліку № 163 зазначено «постійно зайнятий» або «що постійно працює», скорочена тривалість робочого тижня відповідно до зазначеної в цьому Переліку тривалості встановлюється працівникові лише в ті дні, коли він фактично був зайнятий в цих умовах протягом усього скороченого робочого часу, а у разі відсутності таких записів – лише в ті дні, коли працівник фактично був зайнятий в шкідливих умовах праці не менше половини тривалості робочого часу.

Робітники, які виконують «малярні роботи», «зварювальні роботи» тощо, мають право на скорочений робочий тиждень незалежно від того, на якому виробництві або в якому цеху виконуються відповідні роботи.

Нагадаємо, що скорочена тривалість робочого тижня встановлюється колективним чи трудовим договором лише за умови віднесення робочого місця працівника до категорії зі шкідливими умовами праці за результатами атестації робочих місць за умовами праці [4, c. 89].

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

У разі роз’їзного характеру роботи працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором.

Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством.

Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець повинен, не пізніш як за 2 місяці, письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій, з урахуванням тих, що надаються йому додатково [7, c. 103].

Висновки

За ст. 7 Закону про охорону праці працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, а також мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану від пустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Отже право на відповідну пільгу чи компенсацію у працівника виникає лише за умови, якщо на його робочому місці проведено атестацію, виявлено лабораторними дослідженнями шкідливі виробничі фактори та його професія відображена у Переліку чи Списку і є в Класифікаторі професій (Переліки та Списки надано в розділі «Нормативно-правова підстава для проведення атестації»).

Отже, одним з ефективних способів захисту прав, охорони праці, підвищення добробуту і заохочення категорій громадян, які працюють у досить важких і шкідливих для здоров’я умовах, є проведення заходів щодо надання пільг і компенсацій. Із цією метою законодавство України безоплатно забезпечує таких працівників лікувально-профілактичним харчуванням – молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, а також спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами. Такі працівники мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого тижня, щорічну додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, доплати та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Список використаної літератури

1. Геврик Є. Охорона праці: Навчальний посібник/ Є.О. Геврик,. — К.: Ельга: Ніка-Центр, 2003.
2. Катренко Л. Охорона праці: Навчальний посібник/ Любов Катренко, Ігор Пістун, Юрій Кіт. — 2-ге вид., стер.. — Суми: Університетська книга, 2007. — 495 с.
3. Луковников А. Охорона праці: [Навч. посіб. для студентів вищ. навч. закладів із спец. «Електрифікація сіл. госп-ва» і «Автоматизація с.-г. вир-ва» і для с.-г. технікумів із спец. «Електрифікація сіл. госп-ва» ]/ А. В. Луковников,. — Пер. з 4-го рос. вид., перероб. і доп.. — К.: Вища шк., 2001. — 254 с.
4. Охорона праці: Підручник для студ. гірн. спец. вищих закл. освіти/ Ред. К.Н.Ткачук. — К., 1998. — 320 с.
5. Охорона праці в Україні: Нормативні документи/ Упоряд. О. М. Роїна, Ред. О. А. Кривенко. — 2-ге вид., виправлене і доповнене. — К.: КНТ, 2006. — 418 с.
6. Пістун І. Охорона праці: Практикум/ Ігор Пістун, Юрій Кіт, Андрій Березовецький,. — Суми: Університетська книга, 2000. — 205 с.
7. Трудове право України: Академічний курс: Підручник/ А. Ю. Бабаскін, Ю. В. Ба-ранюк, С. В. Дріжчана та ін.; Ред. Н. М. Хуторян. — К.: Видавництво А. С. К., 2004. — 607 с.
8. Ярошевська В. М. Охорона праці в галузі: Навчальний посібник/ В. М. Ярошевська, В. Й. Чабан; М-во науки і освіти України, Український держ. ун-т водного господарства та природокористування.- Київ: ВД «Професіонал, 2004. — 286 с.