Вступ

Питання притягнення до відповідальності суддів як особливої категорії державних службовців — завжди найгостріший предмет обговорення громадськості будь-якої країни незалежно від її економічної формації, політичного режиму або державного устрою. Передусім звертається увага на ефективність механізму притягнення суддів до відповідальності за встановлені факти порушення ними закону, тобто системи, безпосередньо пов’язаної з рівнем довіри громадськості до суддівського корпусу та належної роботи судової системи. На жаль, як свідчать соціальні опитування та статистичні показники діяльності Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та інших державних органів, кількість скарг на осіб у суддівських мантіях щороку зростає, що не може залишитися поза увагою як правоохоронної і законодавчої галузі діяльності суспільства, так і науки.

Відповідно до Конституції України [1] та Закону України “Про судоустрій і статус суддів” [2] судді визнані носіями судової влади, вони є незалежними (ст. 129 Конституції України), недоторканими (ст. 48 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”) та незмінюваними (ст. 52 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”). Однією з гарантій незалежності суддів є особлива процедура притягнення їх до юридичної відповідальності, яка регламентується Конституцією України та Законом України “Про судоустрій і статус суддів”.

Питання юридичної відповідальності суддів, зокрема дисциплінарної, неодноразово були предметом дискусій як серед самих працівників суддівського корпусу, так і серед науковців, котрі тим чи іншим чином розглядали правовий статус суддів. Незважаючи на велику кількість наукових робіт, присвячених цій тематиці, питання дисциплінарної відповідальності суддів й досі залишаються актуальними.

1. Підстави та процедура проведення дисциплінарної відповідальності для судді

Одним із видів юридичної відповідальності носіїв судової влади є дисциплінарна відповідальність, адже зміцнення законності в діяльності органів правосуддя безпосередньо пов’язане зі станом дисципліни, рівнем культури та етики, а також фахової підготовки їх працівників. Саме тому дотримання трудової дисципліни є одним з основних обов’язків судді.

Підставою дисциплінарної відповідальності для судді є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто винного, протиправного порушення службових обов’язків. Слід відзначити, що дисциплінарна відповідальність суддів є одним із засобів забезпечення виконання їх професійних (службових) обов’язків, а відтак суддівської дисципліни [3].

Дисциплінарна відповідальність завжди пов’язана із невиконанням або неналежним виконанням працівником своїх трудових обов’язків, тобто порушенням трудової дисципліни. Дисциплінарна відповідальність суддів як вид юридичної відповідальності полягає в накладенні на порушника суддівської дисципліни несприятливих позбавлень морального,

матеріального та організаційного характеру і є одним із засобів забезпечення відповідності діяльності і поведінки суддів професійним стандартам (суддівської дисципліни) [4].

Порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів України відрізняється від загального порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності своїм суб’єктивним складом, видами стягнень, колом осіб, уповноважених притягувати до дисциплінарної відповідальності та накладати дисциплінарні стягнення, а також підставою і порядком накладення й оскарження дисциплінарних стягнень.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України відповідальність за діяння, які є дисциплінарними проступками, встановлюється виключно законами України. Розділ УІ Закону України “Про судоустрій і статус суддів” визначає загальні засади притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. У ст. 83 Закону визначено (конкретизовано) коло підстав, за наявності яких суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження:

1)       істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов’язані, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя на підставах, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову;

2)       невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом;

3)       порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу);

4)       систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя;

5)       розголошення таємниці, що охороняється законом, в тому числі таємниці нарадчої кімнати або таємниці, яка стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні;

6)       неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації), зазначення в ній завідомо неправдивих відомостей.

Однією з гарантій незалежності судді є особлива процедура (дисциплінарне провадження) притягнення його до дисциплінарної відповідальності, яка регламентується ст. 126 Конституції України та ст. 84 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”.

Згідно зі ст. 84 Закону дисциплінарне провадження — це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов’язків чи присяги судді.

Право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має кожен, кому відомі такі факти. Вища кваліфікаційна комісія суддів України затверджує та розміщує на своєму офіційному веб-порталі зразок скарги (заяви) щодо неналежної поведінки судді, який може використовуватися для повідомлення Вищій кваліфікаційній комісії суддів України відомостей про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов’язків чи присяги судді.

Не допускається зловживання правом звернення до органу, уповноваженого здійснювати дисциплінарне провадження, у тому числі ініціювання питання відповідальності судді без достатніх підстав, використання такого права як засобу тиску на суддю у зв’язку зі здійсненням ним правосуддя.

Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.

До органів, які здійснюють дисциплінарне провадження щодо судді, належать:

1)       Вища кваліфікаційна комісія суддів України — щодо суддів місцевих та апеляційних судів;

2)       Вища рада юстиції — щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України.

Дисциплінарне провадження щодо суді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи, її розгляд і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження.

Розгляд дисциплінарної справи стосовно судді відбувається на засадах змагальності. На засіданні кваліфікаційної комісії суддів України заслуховуються повідомлення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який здійснював перевірку, про результати перевірки, пояснення судді, стосовно якого розглядається справа, та/або його представника, а також інших заінтересованих осіб.

Суддя, стосовно якого розглядається питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, та/або його представник мають право надавати пояснення, ставити запитання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання і відводи.

Вища рада юстиції здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів у порядку, встановленому Законом України “Про Вищу раду юстиції” [5].

Вища кваліфікаційна комісія суддів України обговорює результати розгляду дисциплінарної справи за відсутності судді, стосовно якого розглядалася справа, і запрошених осіб. Рішення у дисциплінарній справі приймається Вищою кваліфікаційною комісією суддів України більшістю від загального складу комісії.

При обранні дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Якщо Вищою кваліфікаційною комісією суддів України прийнято рішення про відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, комісія припиняє дисциплінарне провадження та повідомляє про це заінтересованих осіб.

Дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців із дня відкриття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

За наслідками дисциплінарного провадження Вища кваліфікаційна комісія суддів України може прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади за наявності для цього підстав.

Копія рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України вручається судді, стосовно якого розглядалася справа, а в разі його відсутності під час оголошення рішення надсилається у семиденний строк поштою.

Відповідно до ст. 88 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді догани.

Інформація про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності оприлюднюється на офіційному веб-порталі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення суддю не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, він вважається таким, який не має дисциплінарного стягнення.

Дисциплінарне стягнення, накладене на суддю, може бути достроково знято Вищою кваліфікаційною комісією суддів України за пропозицією відповідної ради суддів.

Отже, на підставі вищевикладеного аналізу положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів” визначено наступні особливості дисциплінарної відповідальності суддів:

1)       регламентація підстав та порядку притягання до дисциплінарної відповідальності суддів України спеціальним законодавством (Законом України “Про судоустрій і статус суддів”);

2)       наявність спеціального органу (Вищої кваліфікаційної комісії суддів України), уповноваженого здійснювати дисциплінарне провадження щодо судді;

3)       наявність особливого порядку здійснення щодо судді (ст. 86 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”);

4)       настання дисциплінарної відповідальності судді є не тільки за порушення правових норм, але й за порушення етично-моральних правил поведінки;

5)       можливість застосування до судді лише одного виду дисциплінарного стягнення — догани, закріпленого у ст. 88 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”.

2. Особливості дисциплінарної відповідальності суддів

Проблемним в аспекті дисциплінарної відповідальності суддів є відсутність законодавчого визначення поняття «дисциплінарний проступок судді», а також складу такого проступку в Законі. Вважаємо, що це суттєвий недолік, який призводить до неефективності і певної невизначеності у застосуванні дисциплінарної відповідальності до суддів.

Для ефективного і об’єктивного функціонування інституту дисциплінарної відповідальності суддів варто з’ясувати поняття дисциплінарного проступку судді. Стосовно визначення цього поняття вчені висловлюють різні думки. Так, наприклад, В. М. Василенко вважає, що дисциплінарним проступком судді є вчинення ним винного, протиправного порушення службових обов’язків, тобто порушення суддівської дисципліни . Л. Є. Виноградова визначає дисциплінарний проступок як порушення закону при розгляді судових справ, недотримання службової дисципліни, а також вчинення будь-яких неетичних діянь, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності . Іншої думки дотримується С. В. Подкопаєв, який розуміє дисциплінарний проступок судді як винне, протиправне порушення службових обов’язків, що виражається в обмеженні або порушенні законних прав і інтересів осіб, які беруть участь у судочинстві, або перешкоджанні доступу до правосуддя, в порушенні суддівських обмежень, а також загальновизнаних моральних норм . Вважаємо, що визначення дисциплінарного проступку цими науковцями є слушними, однак дещо широкими за змістом. На нашу думку, поняття дисциплінарного проступку судді слід розглядати як винне, протиправне, умисне або необережне порушення суддею службової дисципліни. Під службовою дисципліною судді слід розуміти дотримання суддею службових прав та обов’язків, обмежень і заборон, що закріплені Конституцією та законами України за професією судді, а також загальновизнаних норм етики і моралі. Вважаємо доцільним закріпити у ч. 1 ст. 83

Закону України «Про судоустрій та статус суддів» поняття дисциплінарного проступку судді. Відповідно підстави дисциплінарної відповідальності суддів закріпити у ст. 83  Закону Зважаючи на те, що у Законі «Про судоустрій і статус суддів» відсутній зв’язок між обов’язками суддів та наслідками їх невиконання, раціональним є закріплення у законодавстві такої підстави дисциплінарної відповідальності судді, як «порушення суддівської дисципліни (обов’язків судді)» шляхом доповнення ст. 83і новим пунктом. Зазначені зміни і доповнення сприятимуть чіткому визначенню поняття дисциплінарного проступку суддів, його ознак, а також правильному й точному застосуванню до них дисциплінарної відповідальності.

У аспекті дисциплінарної відповідальності суддів необхідним є визначення складу дисциплінарного проступку. На важливість точного визначення проступку, що може бути поставлений у вину судді як підстава дисциплінарної відповідальності, вказується й у висновку експертів Ради Європи за результатами дослідження проблем, пов’язаних зі статусом суддів у Російській Федерації1. На нашу думку, загальним об’єктом проступку судді виступає суддівська дисципліна — становище, за якого особа, що здійснює правосуддя, неухильно додержується порядку і правил, встановлених законами, а також загальноприйнятих норм моралі й етики. Об’єктивна сторона дисциплінарних проступків характеризується діянням (дією або бездіяльністю) і лише в окремих випадках (матеріальний склад) суспільно-шкідливими наслідками та причинним зв’язком діяння і наслідків. Особливості дисциплінарної відповідальності суддів зумовлені саме суб’єктом цієї відповідальності — суддею, його правовим становищем. Суб’єктом дисциплінарної відповідальності суддів є спеціальний суб’єкт — посадова особа судової влади, яка відповідно до п. 1 ст. 124 Конституції України наділена повноваженнями зі здійснення правосуддя. Суб’єктивна сторона дисциплінарного проступку судді характеризується виною у формі умислу або необережності.

Суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, які закріплені у ст. 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: 1) істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов’язані, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, по-рушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову; 2) невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом; 3) порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу); 4) систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя; 5) розголошення таємниці, що охороняється законом, у тому числі таємниці нарадчої кімнати або таємниці, яка стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні; 6) неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації), зазначення в ній завідомо неправдивих відомостей.

Однією з новел зазначеного Закону є включення до дисциплінарного проступку судді такого, як неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації про майновий стан, відображення в ній завідомо неправдивих відомостей (п. 6 ст. 83 Закону). Цим положенням законодавець фактично встановлює дисциплінарну відповідальність для суддів за порушення обов’язку подавати щорічно декларацію про майновий стан, що не є службовим обов’язком судді стосовно здійснення правосуддя. Крім того, у Законі України «Про засади запобігання і протидії корупції» закріплено, що судді Конституційного Суду України, інші професійні судді, Голова, члени, дисциплінарні інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, службові особи секретаріату цієї комісії, Голова, заступник Голови, секретарі секцій Вищої ради юстиції, а також інші члени Вищої ради юстиції, народні засідателі і присяжні (під час виконання ними цих функцій) зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за формою, встановленою Законом. Відповідно до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» такі дії вважаються корупційними правопорушеннями.

Невиконання обов’язку щодо подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, згідно зі ст. 21 цього ж Закону, вважаються такими, що посягають на відносини у сфері запобігання і протидії корупції та тягнуть за собою настання кримінальної, адміністративної, цивільно-правової або дисциплінарної відповідальності в установленому законом порядку . На нашу думку, такі дії судді не є дисциплінарними правопорушеннями, бо вони не пов’язані із виконанням службових обов’язків посадових осіб судової влади. Кодексом України про адміністративні правопорушення у ст. 1726 встановлено адміністративну відповідальність у вигляді штрафу за неподання або несвоєчасне подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру. Тобто такі дії судді слід розцінювати як адміністративне правопорушення. На цій підставі вважаємо логічним виключити із переліку підстав дисциплінарної відповідальності суддів підставу, передбачену п. 6 ст. 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації), зазначення в ній завідомо неправдивих відомостей). Правильним є застосування до суддів за це правопорушення саме адміністративної відповідальності.

Таким чином, звільнення суддів з посади відбувається в межах реалізації такого правового інституту, як дисциплінарна відповідальність. Тому звільнення повинно застосовуватися як найсуворіший вид дисциплінарного стягнення для суддів.

На підставі зазначеного вважаємо, що до переліку дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до суддів, необхідно віднести звільнення. З цією метою доцільно внести зміни до ч. 1 ст. 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та викласти її у такій редакції: «До суддів можуть застосовуватися дисциплінарні стягнення у вигляді: 1) догани; 2) звільнення». Крім того, ст. 83 доповнити такими підставами дисциплінарної відповідальності: 7) порушення суддею присяги; 8) у разі порушення суддею вимог щодо несумісності. Такі зміни відповідатимуть змісту і механізму реалізації інституту дисциплінарної відповідальності, що сприятиме спрощенню процесу та ефективності його застосування. 

Висновки

Підсумовуючи, вище викладене, можна відзначити, що дисциплінарна відповідальність суддів має загальні цілі юридичної відповідальності, а саме: захист правопорядку та законності, зміцнення у суддів поваги до законності, прав і свобод громадян, вимог присяги судді, державної дисципліни та запобігання новим проступкам.

Застосування заходів дисциплінарної відповідальності до суддів має на меті відновлення порушених державно-службових відносин, зміцнення службової дисципліни суддів та запобігання негативним наслідкам вчиненого проступку. Розгляд у цій роботі актуальних питань притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності свідчить про необхідність подальшого наукового дослідження цієї сфери відносин, а реалізація наведених пропозицій сприятиме забезпеченню незалежності та неупередженості суддів при здійсненні правосуддя і підвищенню їх відповідальності. Усе це дозволить створити надійний механізм захисту прав і свобод громадян, допоможе подолати негативні явища у державно-службовій діяльності суддів та загалом у судовій системі України. 

Список використаної літератури

1. Конституція України // ВВР України. — 1996. — № 30.
2. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 7 лип. 2010 р. № 2453 // ВВР України. — 2010. — № 41-42, № 43, № 44-45.
3. Статус суддів : навч.-практ. посіб. / [І. Є. Марочкін, Ю. І. Крючко, Л. М. Москвич та ін.] ; за ред. І. Є. Марочкіна. — Х. : Право, 2006.
4. Подкопаєв С. Про дисциплінарну відповідальність суддів [Електрон. ресурс] / С. Подкопаєв.
5. Про Вищу раду юстиції : Закон України від 15 січ. 1998 р. № 22/98-ВР// ВВР України. — 1998. — № 25.
6. Новак О.Д. Особливості дисциплінарної відповідальності суддів [Текст] / О.Д. Новак // Державне будівництво та місцеве самоврядування : зб. наук. пр. / Нац. акад. прав. наук України, НДІ держ. буд. та місц. самоврядування. – Х. : Право, 2012. – Вип. 23. – С. 334–343.
7. Виноградова Л.Є. Дискусійні питання відповідальності суддів / Л.Є. Виноградова // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 7(47). – С. 45–47.
8. Косенко В.Й. Дисциплінарна відповідальність судді / [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.vkksu.gov.ua/ua/distsiplinarne-provadjennya/distsiplinarna-vidpovidalnist-suddi.