Вступ

1. Екологічні фактори
2. Пестициди
3. Гербіциди
4. Захист рослин 

Висновки

Використана література

Вступ

    Еволюція привела до виникнення людського суспільства, яке з наростаючою силою почало впливати на навколишнє середовище і на Землю в цілому. Спочатку цей вплив частіше всього носив негативний характер. Бездумне вирубування лісів по берегах водойм, розорювання річкових заплав приводило до обміління їх, замулювання, пересихання, утворення ярів, вітрової ерозії. Проте, протягом великого проміжку людської історії ці впливи людей носили місцевий, локальний характер. Лише за останні 100 років вплив людей на навколишнє середовище зріс у тисячу разів і прийняв глобальний характер Це пов'язано як з різким зростанням чисельності людей («демографічний вибух»), так і з науково-технічною революцією.

   Уражаючі фактори загроз — складова будь-якого небезпечного процесу або явища, наявність якої спричинена джерелом загрози; характеризується фізичними, хімічними і біологічними параметрами.    Численні небезпечні для людини і оточуючого її середовища уражаючі фактори поділяються на 4 види: екологічні, військові, соціально-економічні та техногенні. Запропонований поділ факторів небезпеки є умовним, оскільки під час вивчення проблеми забезпечення безпеки людини, суспільства і природного середовища вплив цих факторів у загальному випадку виокремити неможливо. Усі їх та їхній вплив доводиться розглядати комплексно з урахуванням взаємного впливу і ієрархічних зв`язків. Цей принцип має стати підставою для розв’язання проблеми забезпечення безпеки людини і оточуючого її середовища. Екологічні фактори загроз — фактори, обумовлені причинами природного характеру (несприятливими для життя людини, тварин, рослин кліматичними умовами, фізико-хімічними характеристиками грунту, води, атмосфери і функціональними характеристиками екосистем; природними лихами і катастрофами тощо) .

Тема роботи: „Пестициди, гербіциди, отрутохімікати як екологічний фактор” .

Основні  завдання роботи:  1.  характеристика екологічних факторів;  2. розкрити поняття пестицидів, гербіцидів.

   1. Екологічні фактори

   Екологічні фактори– всі складові (елементи) природного середовища, які впливають на існування й розвиток організмів і на які живі істоти реагують реакціями пристосування (за межами здатності пристосування настає смерть). Раніше виділяли три групи екологічних факторів – абіотичні (неорганічні умови: хімічні й фізичні, такі, як склад повітря, води, ґрунтів, температура, світло, вологість, радіація, тиск тощо), біотичні (форми взаємодії між організмами – хазяїн – паразит) та антропогенні (форми діяльності людини).

    Сьогодні розрізняють десять груп екологічних факторів (загальна кількість – близько шістдесяти), об’єднаних у спеціальну класифікацію: за часом – фактори часу (еволюційний, історичний, діючий), періодичності (періодичний і неперіодичний), первинні та вторинні; за походженням (космічні, абіотичні, природноантропогенні, техногенні, антропогенні); за середовищем виникнення (атмосферні, водні, геоморфологічні, фізіологічні, генетичні, екосистемні); за характером (інформаційні, фізичні, хімічні, енергетичні, термічні, біогенні, комплексні, кліматичні); за об’єктом впливу (індивідуальні, групові, видові, соціальні); за ступенем впливу (летальні, екстремальні, обмежуючі, мутагенні, тератогенні); за умовами дії (залежні чи незалежні від щільності); за спектром впливу (вибіркової чи загальної дії).

     Одній й ті ж екологічні фактори неоднаково впливають на організми різних видів, які живуть разом. Для деяких вони можуть бути сприятливими, для інших – ні. Важливим елементом є реакція організмів на силу впливу екологічного фактора, негативна дія якого може виникати у разі надлишку або нестачі дози. Тому є поняття сприятлива доза, або зона оптимуму фактора й зона песимуму (доза фактора, за якої організми почуваються пригнічено). Діапазон зон оптимуму й песимуму є критеріями для визначення екологічної валентності – здатності живого організму пристосовуватися до змін умов середовища. Кількісно вона виражається діапазоном середовища, в межах якого вид нормально існує. Екологічна валентність різних видів відрізняється одна від одної (північний олень витримує коливання температури повітря від –55 до 25-30оС, а тропічні корали гинуть вже при зміні температури на 5-6оС).

    За екологічною валентністю організми поділяють на: стенобіоти – з малою пристосованістю до змін середовища (орхідеї, форель, далекосхідний рябчик, глибоководні риби) та еврибіонти – з великою пристосованістю до змін довкілля (колорадський жук, миші, пацюки, вовки, таргани, очерет, пирій). У межах еврибіонтів і стенобіонтів залежно від конкретного фактора організми поділяють на евритермні та стенотермні (за реакцією на температуру), евригалінні й стеногалінні (за реакцією на солоність водного середовища), еврифоти та стенофоти (за реакцією на освітлення).

     Слід наголосити, що в природі екологічний фактори діють комплексно. Особливо важливо пам’ятати це, оцінюючи вплив хімічних забруднювачів, коли “сумаційний” ефект (на негативну дію однієї речовини накладається негативна дія інших, до чого додається вплив стресової ситуації, шумів, різних фізичних полів – радіаційного, теплового, гравітаційного чи електромагнітного) дуже змінює умовні значення ГДК, наведені в довідниках. Це питання на сьогодні ще мало вивчене, але через актуальність і велике значення перебуває в стані активного дослідження в усіх розвинених країнах.

   Важливим є також поняття лімітуючи фактори, тобто такі, рівень (доза) яких наближається до межі витривалості організму, концентрація якого нижча або вища оптимальної. Це поняття започатковане законами мінімуму Лібіха (1840 р.) і толерантності Шелфорда (1913 р.). Найчастіше лімітуючи ми факторами є температура, світло, біогенні речовини, течії та тиск у середовищі, пожежі тощо.

    Найбільше поширені організми з широким діапазоном толерантності щодо всіх екологічних факторів. Найвища толерантність характерна для бактерій і синьо-зелених водоростей, які виживають у широкому діапазоні температур, радіації, солоності, рН.

    Екологічні дослідження, пов’язані з вивченням впливу екологічних факторів на існування й розвиток окремих видів організмів. взаємозв’язків з довкіллям, е предметом науки аутекології.

    Розділ біоекології, що вивчає умови формування структури й динаміки популяцій якогось виду, називається демекологією, а розділ, який досліджує асоціації популяцій різних видів рослин, тварин, мікроорганізмів (біоценозів), шляхи їх формування й взаємодії з довкіллям, — синекологією. У межах синекології виділяють фітоценологію, або геоботаніку (об’єкт вивчення – угруповання рослин), біоценологію (угруповання тварин).

    Наступним важливим поняттям є ланцюг живлення (трофічний ланцюг) – це взаємовідносини між організмами під час перенесення енергії їжі від її джерела (зеленої рослини) через ряд організмів (шляхом поїдання) на більш високі трофічні рівні. На цьому шляху перенесення діють автотрофи – представники рослинного світу та гетеротрофи різного ступеня. Спинимося на цьому понятті детальніше.

    Ланцюги живлення – це живі канали, що подають енергію нагору, а смерть і тління повертають цю енергію у грунт. Оскільки система незамкнена, частина енергії губиться в процесі розкладання, частина додається в повітря, частина накопичується в грунтах, торфі, довгоживучих лісах. Ця постійно діюча система є життєвим фондом, що постійно накопичується й перебуває в постійному обороті.

   Швидкість і характер подачі енергії нагору залежить від складної структури спільноти рослин і тварин.  Родючість – це здатність грунтів отримувати, накопичувати й вивільняти енергію. Лінії залежності, які відображають передачу енергії, що вміщує в собі їжа, від її першоджерела (рослин, продуцентів) через низку організмів, кожен з яких поїдає попереднього і поїдається наступним, називається ланцюгами живлення. Вони утворюють біотичну або екологічну піраміду. Людина – один із тисячі її щаблів, завдяки яким піраміда стає все вищою й складнішою. Найнижча сходинка – грунт, на неї спирається наступна – рослини. На сходинку, що представлена рослинами, спирається вища – комахи й інші безхребетні, далі – птахи й гризуни, ще вище – різні інші групи тварин. Найвищу й найвужчу сходинку становлять великі хижаки

    2.  Пестициди   

Основним засобом боротьби з бур'янами, як відомо, є пестициди.

    Пестициди – хімічні сполуки, які впливають на пригнічення розвитку певної групи рослин або інших шкідливих організмів, не завдаючи особливої шкоди корисним культурам. Але хімічні засоби надають лише тимчасову допомогу, оскільки з часом сприяють виробленню стійкості до постійно застосовуваних засобів. Це викликає необхідність використання нових, ще сильніших речовин, які паралельно посилюють негативний вплив на грунт, воду, повітря, якість продукції, на корисну флору і фауну, тим самим прискорюючи процес порушення біологічної рівноваги в природному середовищі. Дослідження показують, що в посівах кукурудзи майже 30 видів бур'янів, раніше чутливих до гербіцидів, набули до них стійкості. Виживаючи навіть після посиленого обробітку посіву кукурудзи гербіцидами, вони спричиняють значні втрати врожаю. Зараз налічується понад 400 видів комах і 7 видів гризунів, включаючи щурів, нечутливих до пестицидів.

    Розповсюдження пестицидів у навколишньому середовищі відбувається як фізичним, так і біологічним шляхом. Перший спосіб — розсіювання з допомогою вітру в атмосфері та поширення через водотоки. Другий — перенесення живими організмами по шляху харчування. Із просуванням організмів до вищих ланок харчового ланцюга концентрації шкідливих речовин зростають, нагромаджуючись у внутрішніх органах, переважно в печінці та нирках.

    Отже, хімізацію, що інтенсивно розвивається в сільському господарстві, можна оцінювати з двох позицій — як економічно вигідну і як екологічно небезпечну для навколишнього середовища і для самої людини.

   Інтенсивне забруднення природного середовища значною мірою є наслідком нераціонального сільськогосподарського виробництва. Щороку з мінеральними добривами на сільськогосподарські угіддя надходить 193 тис. т фтору,. 1,6 тис. т цинку, 620 тис. т міді та 622 т калію.

    У 90-ті роки залишкова кількість пестицидів у продуктах харчування, рослинах і тваринах зросла (порівняно з 60-ми роками) більш ніж у 9 разів. Отруйні речовини, які знаходяться у мінеральних добривах, хімічних меліорантах й отрутохімікатах, проникають в організми людей, викликаючи їх захворювання.

    Особливого значення набуває застосування системних фунгіцидів (нині рекомендовано до виробництва близько» 300 препаратів), стійких проти змивання з рослин. Неправильне їх застосування може завдати великої шкоди посівам, навколишньому середовищу, здоров'ю людей, свійським тваринам і птиці. А в багатьох інструкціях норми витрат препарату зазначені в широких межах, наприклад, 1—2 кг на 1 га.

    Застосування великих доз добрив може погіршити якість продукції, ґрунтових вод, що зумовлює забруднення близьких річок і водойм. Використання мінеральних добрив дало змогу певною мірою підвищити врожайність культур, однак подальше збільшення їх доз уже не сприяло її зростанню, що пов'язано із зменшенням запасів гумусу в грунті. Зростання врожайності неможливе без удосконалення технології внесення добрив. Безконтрольне їх застосування призводить до забруднення навколишнього середовища, що загрожує здоров'ю людини. Особливо небезпечне неправильне або надмірне використання пестицидів. Причому деяка їх частина трансформується, тобто виникають нові токсичні речовини (вторинна токсикація). Дати оцінку всіх наслідків впливу пестицидів неможливо через недосконалість методів дослідження.

    Усі без винятку пестициди при ретельному вивченні виявляли або мутагенну, або інші негативні дії на Живу природу і людину. Навіть разові контакти людини з такими пестицидами, як діелдрін, паратіон, призводять до зміни біотоків головного мозку (енцефалограми). А вплив сучасних органофосфатних пестицидів, які швидко розкладаються, загрожує розвитком депресій, роздратування, розладом пам'яті, іншими нейропсихологічними порушеннями. Близько 90% усіх фунгіцидів, 60% гербіцидів і 30% інсектицидів є канцерогенними.

    Учені ще десятиріччя тому попереджали про неминучість зараження пестицидами ґрунтових і підземних вод. Їх тривозі тоді не надали значення, а нині в різних штатах США близько третини артезіанських свердловин закрито для питного водозабезпечення через забруднення пестицидами. У нашій країні вміст пестицидів в артезіанських водах не контролюється.

    Підраховано, що 98% інсектицидів (проти комах) і фунгіцидів (проти грибкових захворювань), 60—95% гербіцидів (проти бур'янів) не досягають об'єктів пригнічення, а потрапляють у воду і в повітря. Крім того, застосовують ще й зооциди (проти гризунів), які створюють у грунті мертве середовище.

    Застосування пестицидів призводить до пригнічення біологічної активності грунтів і перешкоджає природному відновленню родючості, викликає втрату харчової цінності та смакових якостей сільськогосподарської продукції, збільшує втрати і скорочує термін збереження продукції, знижує урожайність багатьох культур внаслідок загибелі комах-опилювачів. Втрати у нашому сільському господарстві тільки від зниження врожаю внаслідок недоопилення рослин (оскільки ці препарати знищують природних опилювачів) становлять близько 2 млрд грн. тобто покривають 30—40% прибутку, який приписують дії пестицидів.

   Очевидними є негативні наслідки застосування пестицидів для здоров'я людини, причому спостерігається тенденція до їх зростання, водночас у об'єктів, які пригнічуються пестицидами, спостерігається певна пристосованість до них.

    Сьогодні близько 500 видів комах вже стійкі до інсектицидів. Пристосованість до пестицидів виникає протягом 10 — 30 поколінь, підтверджуючи справедливість теорії еволюції Ч. Дарвіна: в процесі мікроеволюції виробляється нова властивість. Помічено, наприклад, що в колорадського жука виробляється імунітет до отрутохімікатів. Знаючи це, господарства в 10 разів перевищують концентрацію розчину, що згубно позначається на багатьох інших організмах. Недостатньо обгрунтованим є твердження, що застосування пестицидів дає змогу зберегти майже третину врожаю. Практика свідчить, що повного збереження врожаю не можна добитись препаратами. Так, у США незважаючи на десятикратне зростання використання пестицидів за чотири останніх десятиріччя загальні втрати сільськогосподарської продукції від різних шкідників, бур'янів і хвороб не знизились, а навпаки, зросли з 31 до 37 %. А якщо врахувати втрати в інших галузях, зумовлені пестицидами? Наприклад, вирощений на Кубані рис дав близько 1,5 млрд грн. прибутку, але водночас збитки від застосовуваних там пестицидів тільки в рибному господарстві Азовського басейну перевищували 2 млрд крб.

    Поширенню застосування пестицидів значною мірою сприяє уміння зарубіжних хімічних компаній рекламувати свій товар. А ми, довірившись їхній рекламі, витрачаємо на ці препарати сотні валютних карбованців щороку, до того ж допускаємо значні перевищення рекомендованих доз хімічних засобів захисту, проведення суцільних обробок замість вибіркових. До 40 % пестицидів у нас розпилюється в повітря, що категорично забороняється у багатьох країнах. Часто завищуються норми витрат пестицидів. Наприклад, японці свій пестицид топсин використовують з розрахунку 67 г на 100 л розчину, а в наших інструкціях для спрощення технології норми визначені вже в розмірі 100 г .

3.  Гербіциди

   Гербіциди використовуються для знищення бур'янів або попередження їх проростання. Крім того, використання гербіцидів дає можливість зменшити або виключити цілком ручні або механічні обробки, що, в свою чергу, попереджує ерозію грунту та зменшує втрати вологи.

   Гербіциди поділяються на дві групи:

• селективні гербіциди та
• неселективні гербіциди (або гербіциди суцільної дії).

    Селективні гербіциди використовуються на конкретних культурах, не пошкоджуючи саму культуру, а лише пригнічуючи небажані рослини бур'янів, що ростуть на тому ж полі, де й  культурні рослини, конкурують з ними за поживні речовини, світло й вологу.

    Неселективні гербіциди  (суцільної дії) впливають на всю рослинність, що знаходиться на полі, проникаючи в рослини крізь зелену листову поверхню. Їх використовують, коли культурні рослини відсутні на полі (після збирання, на парах та ін.).

4. Захист рослин

   Хімічний метод захисту рослин полягає у застосуванні пестицидів хімічного синтезу (хімічних засобів захисту рослин), які здатні викликати загибель різноманітних видів шкідливих організмів або порушувати їх розвиток. Пестициди кваліфікують за призначенням, способом проникнення та характером дії на шкідливі організми, за хімічною будовою і складом.

   За призначенням пестициди поділяють на такі основні групи:

• інсектициди — проти комах, акарициди — кліщів,
• інсектоакарициди— одночасно проти комах і кліщів,
• фунгіциди — проти грибних хвороб,
• бактерициди — проти бактеріальних хвороб,
• гербіциди — проти бур'янів,
• нематоциди— проти фітогельмінтів (шкідливих нематод),
• родентициди — проти шкідливих гризунів,
• арборициди— проти небажаної дерев'янистої та чагарникової рослинності.

     До хімічних засобів захисту рослин належать також регулятори росту (стимулювання або гальмування) рослин — ретарданти, препарати для знищення листя — дефоліанти, підсушування рослин — десиканти, препарати для відлякування — репеленти, приваблення — атрактанти, стерилізації комах — статеві стерилянти, які обмежують харчування комах — антифідинги, або антифіданти.

   За способом проникнення в організм, характером дії та деякими іншими критеріями пестициди можна поділити на ряд підгруп. Інсектициди і акарициди бувають контактні та системні. Перші уражують комах при контакті з будь-якою частиною тіла, їх застосовують проти шкідників, що живуть відкрито (попелиці, кліщі, клопи, личинки багатьох метеликів, пильщиків тощо) на всіх стадіях розвитку. До контактних препаратів кишкової дії належать ті, що надходять в організм шкідника разом із кормом і отруюють його при потраплянні до кишечнику, їх застосовують проти фітофагів із гризучим ротовим апаратом. Системні пестициди здатні проникати в рослину, пересуватися по судинній системі та отруювати комах у результаті їх живлення на таких рослинах, їх застосовують проти шкідників Із сисним або колючим ротовим апаратом (кліщі, попелиці, кокциди, клопи та ін.). Фуміганти проникають в організм комахи через органи дихання, застосовуються проти шкідників запасів.

   Деякі препарати, наприклад, мінеральні масла, прямої токсичної дії не мають, проте вони закупорюють дихальні шляхи фітофага, в результаті чого він гине від асфіксії.

   Фунгіциди за характером дії також поділяють на контактні та системні. Перші не проникають у рослину і діють на збудника хвороби при безпосередньому контакті. До цієї групи належать неорганічні препарати сірки, міді, похідні дитіокарбамінової кислоти та ін. їх захисна дія визначається терміном наявності на поверхні рослин в ефективній кількості та залежить від метеорологічних умов. Застосовують їх у періоди, що передують масовому поширенню збудників хвороб і діють на патогена до того, як відбувається зараження рослин. Вони не можуть знищувати патогенів після вторгнення їх у рослинну тканину.

    Системні фунгіциди проникають у тканини та судинну систему рослин і рухаються по ній. Тривалість їх дії меншою мірою залежить від метеорологічних умов, вони виявляють лікувальний ефект, запобігаючи загальному ураженню рослини або знищуючи патогени у ній. Результативність системних фунгіцидів залежить від часу з моменту вторгнення фітопатогена у тканину рослини до початку хімічної обробки. Чим коротший період після вторгнення патогена та застосування препарату, тим вища його ефективність.

     Лікувальний вплив на рослини можуть мати не тільки речовини, які діють безпосередньо на фітопатогена, а й речовини, які інактивують токсини або змінюють обмін речовин у рослин, підвищуючи їх стійкість. Такі речовини називають препаратами імунізуючої дії.

    Гербіциди за характером дії на рослини поділяють на дві основні групи: суцільної дії, які знищують усі види рослин, і вибіркові (селективні), що уражують тільки певні види рослин і нешкідливі для інших. За зовнішніми ознаками дії і особливостями застосування розрізняють гербіциди: контактні, системні та діючі на кореневу систему рослин або на проростаюче насіння.    Контактні гербіциди уражують листя і стебла рослин при контакті з ними та тільки ті ділянки, на які потрапив препарат, тому не впливають на кореневу систему бур'янів, які відростають знову. До системних гербіцидів належать речовини, здатні пересуватися по судинній системі рослин. Потрапивши на листя, стебла чи корені рослин, системні гербіциди поширюються по всій рослині, спричинюючи її загибель. Застосування препаратів системної дії особливо ефективне проти бур'янів, що мають добре розвинену кореневу систему, особливо багаторічних. Третю групу становлять гербіциди, які вносять у грунт для знищення проростаючого насіння та коренів бур'янів.

    За походженням діючого інгредієнта виділяють пестициди: неорганічні, органічні та біологічні. Неорганічні й органічні сполуки — найбільш, численна група, до якої належать пестициди високої фізіологічної активності. Залежно від хімічного складу діючих речовин органічні препарати поділяють на хлорорганічні, фосфорорганічні, похідні карбамінової тіо- та дитіокарбамінової кислот, нітропохідні фенолів, синтетичні піретроїди, похідні сечовини тощо. Біологічні препарати мають рослинне, вірусне, бактеріальне або грибне походження (піретрини, вірусні, бактеріальні, грибні препарати, антибіотики, фітонциди і т.д.).

   Ефективність застосування пестицидів значною мірою залежить від форми препарату та умов, за яких відбувається його контакт із шкідливими організмами.

     Для застосування в сільському господарстві виготовляють різні препаративні форми пестицидів: змочувані порошки (з.п.), водні концентрати суспензій (к.с.), концентрати емульсій (к.е.), водні розчини (в.р.), гранульовані пестициди (г.), водорозчинні гранули (див. Перелік термінів). У мікрокапсульованих препаратів діюча речовина вміщена в оболонку (капсулу), яка легко руйнується під впливом тих або інших речовин, світла, механічним шляхом або при нагріванні. Розмір капсули — 5—100 мкм. Ці препарати застосовують тоді, коли необхідно виключити прямий контакт людини, тварин і рослин з діючою речовиною на певний час або уповільнити його вплив. Мікрокапсулювання пестицидів перспективне і набуватиме ширших масштабів у міру збільшення випуску дешевих плівкоутворювальних речовин.

    До нових препаративних форм пестицидів належать текучі суспензії, що є мікрогранулами, які розпадаються у воді з утворенням стійкої суспензії. Набувають поширення пестициди у формі змочуваних порошків, текучої пасти тощо. При розведенні водою вони утворюють суміш суспензії та емульсії, яка ефективніша, ніж проста суспензія.

    Вибір способу застосування пестицидів зумовлюється формою препарату, видом шкідливого організму і рослини, а також необхідністю безпеки для довкілля та людини.

   Обприскування — нанесення на оброблювану поверхню пестицидів у краплиннорідкому стані. Обприскування — універсальний, найбільш поширений спосіб застосування пестицидів, характеризується малою витратою діючої речовини на одиницю площі, різноманітним її розподілом на оброблювальній поверхні, забезпечує добре прилипання та утримання на об'єктах, застосування комбінованих сполук. Обприскування пестицидами здійснюють за допомогою спеціальних наземних машин — обприскувачів або авіаційної апаратури, яку встановлюють на літаках, вертольотах та інших літальних апаратах. На малих ділянках приватних городів, у садах, на дачних ділянках для обприскування використовують гідропульти та ранцеві обприскувачі різних модифікацій.

    Залежно від норми витрати робочої рідини обприскування може бути багатолітражним, малооб'ємним, ультрамалооб'ємним.

    Багатолітражне обприскування ефективне у тих випадках, коли препарат має тільки контактну дію, фітотоксичний і потребує сильного змочування (промивання) рослин.

    Здебільшого таке обприскування застосовують при боротьбі з хворобами, сисними комахами (у разі використання контактних інсектицидів), проти зимуючих стадій шкідливих організмів. Технологія обприскування розвивається у напрямку зниження норм витрати рідини та зменшення розміру крапель. Переваги малооб'ємного обприскування перед багатолітражним полягає у підвищенні мобільності, біологічної та господарської ефективності. Підвищується продуктивність агрегатів і зменшуються затрати на проведення обприскування. Удосконалення і розробка нових типів обприскувачів і препаративних форм пестицидів зумовлюють широке застосування малолітражного способу обприскування.

   Ультрамалооб'ємне обприскування (УМО) — нанесення пестицидів без розведення у тонкодисперсному стані на оброблювану поверхню. Інсектициди в дрібних краплях значно токсичній, ніж у великих. Порівняно з малооб'ємним обприскуванням УМО підвищує продуктивність літака більше як у 4 рази та значно здешевлює роботу. Для УМО потрібні спеціальні препаративні форми пестицидів.

     До прогресивних способів застосування робочих рідин пестицидів належать стрічкове внесення на посівах просапних культур, дискретне обприскування садових насаджень, гербігація.

    Суть стрічкового внесення гербіцидів полягає в тому, що вони наносяться тільки на ті місця поля, які не можуть бути оброблені ґрунтообробними знаряддями, тобто у зоні рядка посіву на ширину 15—20 см. При цьому витрата робочої рідини та препаратів зменшується у 2— 4 рази залежно від ширини міжрядь.

    Для дискретного обприскування садових насаджень на серійний обприскувач встановлюють пристрій, який шляхом ультразвукового випромінювання виявляє крони дерев і подає у цей момент робочу рідину в комунікацію обприскувача через магнітний клапан. Дискретне обприскування можна широко використовувати у садах з незімкнутою кроною.

   Гербігація — застосування гербіцидів разом із поливною водою за допомогою дощувальних установок. Гербігація знижує затрати і підвищує економічну ефективність.

    Інші способи застосування пестицидів: обпилювання, фумігація, пестицидні аерозолі, отруйні принади, внесення гранульованих препаратів.

  Протруювання насіння — нанесення пестицидів на насіннєвий та садивний матеріал для захисту насіння і рослин від ураження й пошкодження шкідливими організмами. Застосовується переважно проти хвороб. Насіння цукрових буряків і кукурудзи обробляють фунгіцидами та інсектофунгіцидами централізовано на насіннєвих заводах. Насіння інших культур протруюють у господарствах, застосовуючи завчасну (за 1—2 міс до сівби), передпосівну (за 10—15 днів) або припосівну (у день сівби) обробку. Передпосівна обробка посівного матеріалу пшениці і кукурудзи інсектицидами рекомендується проти хлібної жужелиці та дротяників, а цукрових буряків — проти комплексу шкідників сходів.

    При проведенні протруєння слід дотримуватися таких основних вимог: заданої норми витрати протруйника; рівномірного розподілення препарату по поверхні насіння; доброго прилипання й утримання препарату на поверхні насіння; відсутності його травмування; збереження сипучості насіння; вологість насіння більшості культур після протруювання не повинна перевищувати 1% від базисної. Це досягається за рахунок ефективності хімічних препаратів і оптимальної технології обробки.

   Найважливішим показником якості протруювання є повнота протруювання (П), яку визначають відношенням маси фактично нанесеного на насіння препарату (X) до встановленої норми його витрати (Н) : П = X / Н х 100.

    Повнота протруювання повинна бути ±10% встановленої норми.

    Хімічна імунізація— обробка рослин хімічними речовинами, що регулюють процес захисних реакцій. Захисний ефект препарату зумовлений, очевидно, дією сполуки на метаболізм рослини або паразита, при цьому ефект може виявлятися у рік його застосування і в наступні роки. Хімічна імунізація — новий перспективний хімічний засіб захисту рослин від збудників захворювань.

Висновки

   Отже, ми  розглянули тему „Пестициди, гербіциди, отрутохімікати як екологічний фактор”. І можемо зробити наступні фактори.

1.   Екологічні фактори – всі складові (елементи) природного середовища, які впливають на існування й розвиток організмів і на які живі істоти реагують реакціями пристосування.
2. Пестициди – хімічні сполуки, які впливають на пригнічення розвитку певної групи рослин або інших шкідливих організмів, не завдаючи особливої шкоди корисним культурам.
3. Гербіциди використовуються для знищення бур'янів або попередження їх проростання. Крім того, використання гербіцидів дає можливість зменшити або виключити цілком ручні або механічні обробки, що, в свою чергу, попереджує ерозію грунту та зменшує втрати вологи.
4. Зростання врожайності неможливе без удосконалення технології внесення добрив. Безконтрольне їх застосування призводить до забруднення навколишнього середовища, що загрожує здоров'ю людини. Усі без винятку пестициди при ретельному вивченні виявляли або мутагенну, або інші негативні дії на Живу природу і людину.

Використана література

1. Кучерявий В. П.Екологія: Підручник для студ. вуз. — Львів: Світ, 2000. — 499 с.
2. Бойчук Ю. Д. Екологія і охорона навколишнього середовища: Навчальний посібник. -Суми: Університетська книга, 2002. -283 с.
3. Джигирей В. С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навчальний посібник для студ. вуз. -К.: Знання, 2004. -309 с.
4. Івашура А. А. Екологія: теорія та практика: Навчальний посібник. — Харків: ВД "ІНЖЕК", 2004. -207 с.
5. Чайка В. Є.  Екологія: Навчальний посібник -Вінниця: Книга-Вега, 2002. -407 с.
6. Врочинский  К. К. Применение пестицидов и охрана окружающей среды,. -К.: Вища школа, 1979. -208 с.
7. Курдюков  В.В. Последствие пестицидов на растительные и животные организмы. -М.: Колос, 1982. -128 с.