Вступ.

1. Становлення авіації та основні шляхи її розвитку в період Першої світової війни.

2. Основні характеристики першої воєнної авіації, її здобутки та недоліки.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Протягом усього свого існування людство, починаючи з часів Ікара, мріяло опанувати небо. Вінцем цієї мрії став початок XX сторіччя, коли людина вперше піднялась у повітря на літаку.

Авіація, яка зародилась на початку XX століття, активно розвиваючись впродовж ста років, переможно вступила у третє тисячоліття. Сьогодні немає жодної галузі народного господарства, яка так чи інакше не була б пов’язана з авіацією. [1,c.8]

З самого початку існування людства часто траплялось те, що найсміливіші, найцінніші його досягнення використовувались у воєнних цілях. Не оминула ця доля і такий грандіозний винахід, як літаки. Відтоді, коли брати Райт у 1903 році вперше у світовій історії піднялись у повітря, людство гаряче аплодувало — людина силою своєї думки нарешті відірвалась від землі! Оптимісти та пацифісти втішалися можливістю у недалекому майбутньому оглядати прекрасну землю з небес, добиратися до місць, раніше недоступних та нести у найвіддаленіші куточки світу джерело знань і прогресу. Прагматики ж та “мідні каски” — військові одразу ж зрозуміли, що виникла унікальна можливість використовувати авіацію для досягнення військових цілей [2, c.12]. Нажаль, ця концепція панує у світі і сьогодні, а тому найсильніші, найновіші досягнення в галузі авіаційної техніки використовуються багатьма державами з метою вирішення військових завдань.

На наш погляд, ні одне технічне досягнення не розвивалось такими швидкими темпами, як авіація. Так, якщо на початку 1903 року літак братів Райт зміг відірватись від землі й пролетіти декілька сот метрів, то по закінченню Першої світової війни літаки повністю опанували небо, здолавши швидкість 200 км/год та висоту підйому у 5 тисяч метрів.

1. Становлення авіації та основні шляхи її розвитку в період Першої світової війни

Найбільш видатними досягненнями, що вплинули на хід війни, були надбання у галузі авіації. Панування у небі забезпечувало постійну загрозу військам супротивника та захист власних наземних сил. Авіація, яка започатковувалась на початку свого розвитку як розвідувальна, отримала великий імпульс розвитку. [5, c.43]

Озброєння літаків бомбами та кулеметами зумовило появу та розвиток бомбардувальної, штурмової та винищувальної авіації. Розробка літаків великої вантажності та дальності польоту дозволила наносити бомбові удари по глибоким тилам супротивника і стала основою розвитку стратегічної авіації. Необхідність захисту від атак з неба призвело до виникнення нового роду військ – військ протиповітряної оборони.

Розвиток науково-технічного прогресу сприяв винайденню й використанню нових видів зброї та військової техніки. Кожна з країн, яка брала участь у військових операціях, мала певні особливості розвитку науково технічного прогресу та ,як наслідок, — розвитку озброєння й військових машин. Військова авіація — відносно новий вид військової техніки, який отримав велике поширення під час ведення воєнних дій. Держави використовували авіацію як новий, прогресивний метод знищення воєнних сил ворогів.

Найрозповсюдженішою тактикою використання авіації було тактичне та стратегічне бомбардування. Для цих цілей використовували бомбардувальники. Німеччина, як один з лідерів літакобудування, використовувала бомбардувальники

Гота G 1 , Гота G II (G III, G IV), Гота G V [див. додаток 4]. Технічні характеристики літака Гота G1 викликали загальне задоволення — оригінальна конструкція дала змогу розширити поле зору як для екіпажа, так і для кулемета, який кріпився під крилом літака. Незважаючи на те, що конструкторами були виявлені ряд недоліків, G1 широко використовувався до кінця 1915 року, а згодом був замінений на більш прогресивні моделі (Гота G II, G III, G IV) [6].

Піком бомбардувального літакобудування було створення Німеччиною найкращого зі своїх бомбардувальників — Гота G V. Цей літак відрізнявся від своїх попередників наявністю більш якісних деталей та покращеною формою, що значно підвищило його бойові якості. Першу бойову операцію було проведено 13 липня 1917 року — наліт на Лондон, у результаті якого загинуло 162 чол. й 400 чол. отримали поранення. Це була найбільша кількість постраждалих за весь час повітряних атак на Англію під час Першої світової війни [7].

Росія, як країна з потенційно великими ресурсами і можливостями, не відставала за розвитком авіації від інших країн. Росією був створений ряд важких літаків, які широко застосовувалися під час війни. Найкращим досягненням російського важкого літакобудування було створення конструктором І. Сікорським бомбардувальника «Ілля Муромець». [див. додаток 1]І. Сікорський розробляв літак як пасажирський, але з початком Першої світової війни його конструкція була докорінно змінена. Для «Муромця» була характерна велика вантажопід’ємність, що давала змогу перевозити до 1400 кг бомб. Крім того, це був перший літак, який мав 7-9 кулеметів, які забезпечували «сферичну» оборону. 3 кулемети вели вогонь по піхоті, у той час як інші захищали від нападів ворожої авіації. Сікорський поступово удосконалив «ІЛ»: замість однієї важкої бомби літак мав змогу нести від 8 – ми 100 — кілограмових бомб, що давало змогу вести вогонь по скупченню артилерії та техніки ворога. Для цього ж літака була сконструйована спеціальна 650-кілограмова фугасна бомба. «Ілля Муромець» широко використовувався для знищення стратегічних об’єктів та техніки Троїстого Союзу [8].

Розвиток важкого літакобудування стимулював також розвиток легкої авіації (винищувачі, штурмовики). Якщо будування важких бомбардувальників було найбільш розвинене в Німеччині та Росії, то легкі літаки широко використовувались усіма країнами.

Розглянемо легку авіацію деяких країн — учасниць подій 1914-18 років.

1)Австро-Угорщина. На відміну від Німеччини Австро-Угорщина виробляла меншу кількість літаків. Армія держави вела військові дії на території Балканів та Росії і не мала значної необхідності у літаках. Тільки під час воєнної кампанії в Італії літаки використовувались досить широко [9]. Літаки Австрії характеризувалися високими льотними якостями. Найрозповсюдженими серед них були Авіатик (Берг) D.I та Ганза-Бранденбург D.I. Авіатик (Берг) D.I став основою австро-угорської авіації у Першій світовій війні. Він характеризувався досить простою конструкцією та високим льотними якостями. Літак широко використовувався для повітряної підтримки важких бомбардувальників під час бойових операцій на території Італії. Більшість австрійських пілотів з повагою відзивалися про цей літак, його якості також змогли оцінити італійці, захопивши під час ведення бойових дій декілька літаків [10].

Ганза-Броанденбург D.I був наступним за бойовими показниками літаком Австрії. Мав високу маневреність та бойові якості. Більшість австрійських повітряних асів літали на «Бранденбургу», а пілот Годвін Брумовскі збив на ньому 22 ворожих літака [11].

2)Англія.Хоча і була морською державою, проте мала дуже високий рівень розвитку літакобудування. Наявність на території країни людей з високим науковим потенціалом дало змогу Англії розвиватись не тільки у військово-морському плані, а й у авіаційному. Тому на час Першої світової війни Англія мала велику кількість одиниць авіації. Основу англійської авіації складали: DH.5, Брістоль "Скаут С", Сопвич "Пап" [див. додаток 6], Сопвич 5F.1 Долфин, F.E. 2b (2d), Віккерс F.B.9, SPAD S.13C.1.Кожен з перелічених літаків мав певні технічні показники й особливості, але під час ведення військових дій особливо вирізнився DH.5. Наступним літаком, який відіграв вагому роль у Першій світовій війні, був Сопвич "Пап".Цей літак було сконструйовано вперше на замовлення англійського флоту для створення нової воєнно-морської ескадрильї. «Пап» відрізнявся від інших англійських літаків своєю блискучою маневреністю, не втрачав висоту під час віражів, та, не дивлячись на відносно слабкий двигун, міг розвивати швидкість до 179 км/год [12].

3) Франція. Знаходження безпосередньо біля кордонів Німеччини і загроза постійних атак з її сторони стимулювало розвиток воєнних галузей науки й техніки. Авіація Франції була на високому рівні й активно використовувалась під час ведення воєнних дій. Близькість державних кордонів Англії давало змогу здійснювати обмін науковими ідеями й винаходами обох сторін, що певним чином впливало на перебіг війни. Наочним тому прикладом було використання Французами у авіації англійських «Папів» [12]

Щодо власних літаків, то найрозповсюдженішими у Франції були SPAD S.13C.1, Моран-Солне N, Ньюпор 17С.1.Першим за технічними показниками був Ньюпор 17С.1. На відміну від його попередника Ньюпора 16С.1 нова модель відрізнялась від базової формою капоту та несучої поверхні. Кулемет був перенесений з передньої частини до лівого крила і зроблений рухомим, тим самим забезпечивши більшу вогневу силу. Літак вийшов напрочуд вдалим, і саме це зумовило його широке використання на фронті. Літаки цього типу використовували також бельгійці та італійці. Був широко застосований у франко-американській ескадрильї № 124 «Лафайєтт», а також у трьох ескадрильях американського експедиційного корпусу [13].

4) Італія. Віддаленість від найбільших і найнебезпечніших країн Європи не сприяла стимуляції та розвитку воєнної промисловості Італії. Однак навіть у Італії були певні власні науково-технічні досягнення, одним з яких стало створення П’єром Дюпоном у 1915 р. невеликого винищувача «Анріо HD.1», який вирізнявся легким силуетом та високими технічними якостями. Літак виявився швидким та вирізнявся високою маневреністю. Певним чином він був схожий на англійський Сопвич 11/2 "Страттер" .Під час воєнних дій майже не використовувався, оскільки армія вже замовила серію Блеріо “SPAD”, але італійські ідеї були використані англійцями для створення та вдосконалення певних одиниць авіації [11, с. 45-46].

5) Росія. Окрім розвитку важкого літакобудування на території Імперії розвивались і легка авіація. Стовпом Російського літакобудування був І.Сікорський. Ним була створена основа російської легкої авіації, а саме — літаки Сікорський С-16 та Сікорський С-18. Оскільки на той час пілоти Росії літали переважно на французьких літаках, спроектовані Сікорським літаки не знайшли свого визнання. Але характерними особливостями цих літаків були легкість каркасу, висока швидкість та маневреність, проте із-за розмірів він не здобув широкого використання. Перший винищувач конструктора С16 частково використовувався у воєнних діях на фронті, та його було випущено лише 34 одиниці [15].

6) Німеччина. Розвитку авіації Німеччини сприяли швидкі темпи зростання її економіки, що дало змогу вийти на 1 місце не лише серед важкого літакобудування, а й у легкій авіації. Найкращими літаками легкої авіації Німеччини були Фоккер і Альбатрос. Альбатрос Д 2 був одним з найрозповсюдженіших німецьких винищувачів, який за своїми технічними показниками приблизно відповідав найкращим літакам Франції. Характеризується високою швидкістю, достатньою маневреністю та двома кулеметами, що й послугувало тому, що Альбатрос став головною наступаючою силою Троїстого Союзу.

Історія світової авіації тісно пов′язана з українською землею. Тут творили конструктор одного з перших літаків, який піднявся в повітря, Олександр Можайській, засновник теорії ракетобудування Микола Кибальчич, творець бойових ракет Олександр Засядько.

Імена киян Ігоря Сикорського і Дмитра Грігоровіча стали всесвітньо відомими завдяки побудованими ними літальними апаратами. Безстрашниє українські соколи Костянтин Арцеулов і Володимир Дибовській зуміли “приборкати” страх перших авіаторів — штопорів.

Мужній і талановитий пілот Євграф Крутень заклав основи тактики винищувальної авіації, на яких спираються і сьогоднішні прийоми повітряного бою. У Одесі промисловцем Артуром Анатра був створений один з перших в Російській імперії авіаційних заводів[10, c. 126-127].

2. Основні характеристики першої воєнної авіації, її здобутки та недоліки

Як кожний новий прогресивний винахід, авіація мала як недоліки, так і переваги. Зупинимось на перевагах саме цього виду воєнної техніки:

1) мобільність; 2) можливість наносити повітряні атаки; 3). достатня грузопід’ємність; 4) маневреність.

Мобільність літаків Першої світової війни забезпечувалась високою швидкістю — 180-190 км/год. У той самий час швидкість першого англійського танку МК-1 була приблизно 3-4 км /год. Хоча обидва винаходи відіграли велику роль у ході воєнних операцій, проте танки використовувались в основному на Західному фронті, а авіація — всюди.

Маневреність найперших літаків була досить низькою, але вже до 1914 році вона піднялась на достатній рівень. Маневреність, окрім швидкості, забезпечувалась також оригінальною конструкцією. У свою чергу, танки, як новий винахід, мали дуже низьку прохідність й маневреність, проте відсутність цих чинників компенсувалась бронею та вогневою міццю.

Таким чином, танки відрізнялись своїм броньованим захистом, який у літаків був відсутній, однак вогнева міць танків компенсувалась зі сторони авіації масованістю бомбових вогневих ударів. Найважливішою властивістю авіації була можливість наносити повітряні атаки по наземним військам та стратегічним об’єкта супротивника, що стимулювало розвиток бомбардувальної авіації. Це стало основним чинником визнання авіації як найбільш маневрового та смертоносного виду військової техніки.

Вантажопід’ємність кожного літака забезпечувалась конструкцією та потужністю двигуна. У свою чергу, вантажопід’ємність була необхідна бомбардувальній авіації для перевезення корисного військового вантажу. Вантажопідє’мність же боєзаряду танків на той час залишалась більшою протягом усієї війни.

Окрім переваг, авіація мала певні недоліки, з якими інженери вели постійну боротьбу. Це:

1) висока ламкість та ненадійність конструкції.У порівнянні з танками літаки значно поступались їм у міцності конструкції. Загалом при звичайних бойових вильотах з 30 літаків повертались приблизно 22, що було досить низьким показником для ВПС;

2) обмежена дальність польоту. Виходячи з цілей авіації, дальність польоту не зовсім задовольняла військових, які постійно намагалися значно збільшити її. Таким чином, якщо на початку війни дальність відповідала сотням кілометрів, то у кінці війни літак мав змогу пролетіти до 400 кілометрів, і цей показник невпинно збільшувався;

3) обмеженість вантажопід’ємності. Конструктори вели розробки та удосконалювали великовагові літаки (типу «Ілля Муромець»);

4) недосконалість прицільності ведення бойового вогню. Над цією проблемою постійно вели роботу інженери стрілкової зброї, вдосконалюючи встановлені на літаках кулемети, а бомбометання компенсувалась лише особистими навичками пілотів (у подальшому цей чинник був компенсований створенням пікіруючих бомбардувальників та спеціальними прицілами);

5) майже повна відсутність захисту пілота. Цей чинник призвів до винайдення парашуту .

Отже, виникнення авіації призвело до становлення її як основного виду воєнної техніки, що використовувалась під час ведення військових дій[4, c. 53-54].

На початку 1915 р. І. Сікорським був розроблений перший у світі літак, спроектований спеціально для повітряного бою, зі швидкістю 156 км/год та та вагою 600 кг.[2, c.12]. В 1916 р. почалось комплектування перших у світі, створюваних за ініціативою російських пілотів Євграфа Крутеня та Івана Орлова, винищувальних авіаційних загонів. Незабаром І.Сікорський збудував броньований С-17, а потім — С-20, озброєний вже двома синхронізованими кулеметами, який мав ший швидкість до 190 км/год [2,c.12]. Наприкінці війни Росія втратила свою перевагу у будівництві винищувачів. Винущувачі І.Сікорського, поступившись за технічними та бойовими характеристиками літакам інших держав — Німеччині — Фоккер Е.II, Фоккер D, Фоккер D.VII,І; Франції — Моран-Солнье N, Ньюпор 11,SPAD7C.1; Англії — S.E. 5а,DH.5.

Можливість використовувати у розвідувальних цілях повітряні апарати — повітряні кулі, а згодом дирижаблі — виникла ще на початку спочатку XX сторіччя. Одначе з появою авіації технічна розвідка набула свого найвищого розвитку. Вже з першим польотом братів Райт військові експерти пророкували авіації кар’єру мобільного розвідника, проте після рішень Гаазької конференції, яка заборонила зброю в повітрі, функція літака як розвідника залишалась єдиною, що цікавила військових. Ще до початку Першої світової війни пілоти, озброєні кінокамерами, робили перші спроби аеродинамічної зйомки. З початком війни функція літаків як розвідників значно розширилась і охопила всі літаючі засоби. Після бойових вильотів пілоти у своїх рапортах надавали командуванню інформацію про переміщення, базування та чисельність побачених сил супротивника.

Окрім того, окремі літаки цілеспрямовано проводили розвідувальні рейди у необхідних для військової розвідки напрямках. Для забезпечення їх безпеки, а також з метою збільшення огляду місцевості потрібно було досягти максимальної висоти польоту. І це було досягнуто уже в 1916 році, коли деякі літаки подолали відмітку в 5 км. Враховуючи швидкість, маневреність, висоту польоту, функції розвідувальної авіації виконували, в основному, винищувачі.

Отже, авіація використовувалось як плацдарм для спостереження за об’єктами супротивника, що робило ці повітряні апарати найкращими розвідниками-спостерігачами[8, c. 94-95].

Ще до початку першої світової війни авіацією зацікавились воєнно-морські сили. Так, у Німеччині усі засоби повітроплавання підпорядковувались воєнно-морському флоту. Британія, як морська держава, теж була вкрай зацікавлена у якнайбільш тісному співробітництві авіації з ВМС. Літаки мали можливість проводити розвідувальні рейди, надавати інформацію про необхідність проведення рятувальних засобів на морі, наносити бойові удари по морським цілям супротивника та конвоювати свої кордони. Враховуючи географічне положення Британії, саме вона започаткувала авіаносний флот. Для цього було спроектовано багатофункціональну модель Сопвич «Пап». Цей літак було сконструйовано вперше на замовлення англійського флоту задля створення нової воєнно-морської ескадрильї. Дійсно, літак був зроблений настільки вдало, що окрім застосування у воєнно-морському флоті він здобув широке визнання й на суходолі. Загалом серію склали 1875 літаків, котрі застосовувалися під час різних кампаній. Завдяки створенню «Папів» англійський флот перетерпів ряд вдосконалень, оскільки надалась можливість використовувати авіацію для розв’язання військових дій на морі. Таким чином, були створені «носії літаків» (терміна авіаносець на той час не існувало), які широко використовувались під час ведення війни. «Пап» відрізнявся від інших англійських літаків своєю блискучою маневреностю, не втрачав висоту під час віражів, не дивлячись на відносно слабкий двигун, міг розвивати швидкість до 179км/год.[12]. Однак винайдення англійцями «носіїв літаків» стало не єдиним відкриттям у галузі синтезу авіації та воєнно-морських сил. Російським вченим І.Голенищевим-Кутузовим був спроектований перший на той час літак-торпедоносець. Голенищев-Кутузов добре знав потреби флоту, намагався знайти вихід з ситуації, яка склалася на морі. Він дійшов висновку, що бомбардувальники «Ілля Муромець» можна перебудувати в торпедоносці, задля виконання завдання повітряних атак на ворожий флот. Наступним важливим кроком в удосконаленні літака була постановка його на «поплавки», таким чином з’явилась ідея створення перших гідропланів. Проект був підтриманий владою, і згодом мав бути втілений в життя у вигляді створення серії спеціального загону з 10 літаків цього типу. Випробування були призначені на 1917 рік, однак складна політична ситуація в країні не дала змогу повністю завершити проект. Так закінчилась спроба створити перший російській торпедоносець. [4, c. 169-170]

Таким чином, авіація стала основним чинником створення синтезованих видів бойової техніки в період Першої світової війни.

Висновки

100 років тому, 17 грудня 1903 року, брати Уїлбер (1867-1912 р.р.) і Орвілл (1871-1948 р.р.) Райт здійснили перший у світі пілотований політ літака, започаткувавши цим історію світової авіації. Видатні винахідники народилися в родині священника, провели своє дитинство в місті Дайтон (штат Огайо, США). Батько сам захоплювався технікою, що успадкували і його сини. В 1889 році Уїлбер і Орвілл Райт на саморобному друкарському обладнанні почали випускати місцеву газету "Ivning ltem", пізніше заснували в Дейтоні фірму з продажу, ремонту і виготовленню велосипедів. Та згодом їх захопила ідея створити справжній літак, який міг би летіти куди завгодно, підкоряючись волі людини. Цією справою брати практично зайнялися в 1896 році. Пошук "спонсорів" був безрезультатним. А тому синам вирішив допомогти батько, видавши на створення літака 1000 доларів з власних заощаджень. Довгих 7 років продовжувалися дослідження й експерименти. Зрештою, у 1902 році винахідники збудували планер, який міг здійснювати ефективний керований політ.

На планері пізніше встановили легкий бензиновий мотор з пропелерами. Випробовування вирішили провести у грудні 1903 року на мисі Кітті Хок, що на узбережжі Атлантичного океану у штаті Північна Кароліна. У той час там перебував ще один піонер авіаційної справи — професор Самуель Ленглі із Смітсонівського інституту, який проводив там випробовування свого літака з назвою "Аеродром". Однак літак конкурента так і не відірвався від землі. Тож розчарований професор Ленглі звільнив полігон і його господарями стали брати Райт. 17 грудня 1903 року літак остаточно підготували до польоту. Брати кинули монету — щастя бути першим пілотом світу випало Орвіллу. Він розмістився на літаку, який мав назву Флайєр І. Загуркотів двигун — і апарат піднявся у повітря. За 12 секунд він пролетів 36 метрів. А за кілька днів літак піднявся вже на висоту 250 метрів і тримався у повітрі кілька хвилин. Наступного року з'явився літак Флайєр 2, який міг літати як справжній літак, роблячи повороти та інші пілотажні фігури. 1905 року у простори п'ятого океану брати Райт підняли аероплан Флайєр 3. На ньому брати виконували демонстраційні польоти у багатьох містах США та Західної Європи. Варто зазначити, що у Російській імперії перший пілотований літак збудував професор Київського політехнічного інституту Олександр Кудашев. Цей аероплан, керований своїм творцем, піднявся у повітря 23 травня 1910 року. На фото: "Аеродром" професора Самуеля Ленглі, який так і не став першим літаком світу.

В роки Другої світової війни авіація перетворилася у величезну силу і стала неодмінним учасником усіх великих боїв. Неможливо було здобути значну перемогу на суші, не захопивши попереднє панування в повітрі. У противному випадку наземні війська несли від повітряних атак важкі утрати вже на марші і були не в змозі розгорнутися в бойовий порядок.

Літаки взяли на себе багато функцій: розвідувальні, патрульні, ударні, оборонні. Далекі розвідники вели розвідку з повітря тилових об'єктів супротивника, ближні стежили за пересуваннями фронтових військових частин і здійснювали коректування артвогню. Пікіруючі і горизонтальні бомбардувальники, а також штурмовики наносили удари по скупченнях військ ворога — їм протидіяли винищувачі. До складу підрозділів морської авіації входили торпедоносці, призначені для боротьби з ворожими кораблями. Прибережні води не залишалися без уваги патрульних літаків і літаючих човнів, здатних у разі потреби атакувати малорозмірні цілі, наприклад, підвідні човни.

Список використаної літератури

1. Александров А.О. Самолеты отечественной конструкции. – С.-Пб.: Цитадель, 1996.

2. Александров А.О., Петров Г.Ф. Крылатые пленники Росии. – С.-Пб.: Б.С.К., 1997.

3. Веробьян Б. История зарождения воздухоплавания и авиации в России. — М. : Техносфера, 2008. — 229с.

4. Всемирная история авиации / Г.А. Соболева (авт.-сост.), Ю.В. Рычкова (авт.-сост.). — М. : Вече, 2002. — 509с.

5. Дузь П.Д. История воздухоплавания и авиации в России. – М.: Машиностроение, 1989.

6. Іванов С. Бомбардировщики Первой мировой войны, — К.:ООО АРС, 2001 — 64с.

7. Кондратьев В. Фронтовые самолеты Первой мировой войны. В 2-х ч. – М.: Техника – молодежи, 1997. – Ч. 1.

8. Кондратьев В., Хайруллин М. Авиация гражданской войны. – М.: Техника – молодежи, 2000.

9. Куликов В. про літак С-16; з журналу // Моделіст-Конструктор. – 1991. — №11

10. Обухович В., Никифоров А. Самолёты Первой мировой войны, — К.: Харвест, 2003 -368с.

11. Полянський П.Б. Всесвітня історія. 1914-1939: Підручник для 10-го кл. загально-освіт. навч. закл.- К.: Генеза, 2002 – 288 с.

12. Савин В.С. Авиация в Украине. Очерки истории. – Х.: Основа, 1995.

13. Шавров В.Б. История конструкций самолетов в СССР до 1938 года. – М.: Машиностроение, 1978.