Перевірка витрат. Валові та організаційні витрати
1. Перевірка складу валових витрат
Під валовими витратами виробництва й обігу розуміють будь-які витрати платника податків у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що набуваються (виготовляються) ним для подальшого використання у власній господарській діяльності.
У податковому обліку валові витрати виробництва й обігу платника податків відображаються в рядках 12-33 Декларації про прибуток підприємства на підставі показників додатків „Ж" — „ Л".
Валові витрати можна умовно поділити на такі основні групи:
- витрати, що включаються до складу валових витрат;
- витрати, що не включаються до валових витрат;
- витрати, що частково включаються до складу валових
витрат, або витрати подвійного призначення.
Напрямами такої перевірки повинні бути:
- перевірка витрат, які пов'язані з підготуванням, організацією,
веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг); - перевірка сум безнадійної заборгованості;
- перевірка сум внесених (нарахованих) податків, зборів
(обов'язкових платежів); - перевірка витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів.
2. Перевірка витрат, пов'язаних з підготуванням, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).
У структурі валових витрат, пов'язаних із виробництвом і реалізацією продукції (робіт, послуг), найбільшу питому вагу становлять витрати, пов'язані з придбанням матеріалів, сировини, комплектуючих виробів і напівфабрикатів -товарно-матеріальних цінностей (далі — ТМЦ).
Для оподатковування немає значення, що відбулося раніше:
відвантаження продукції або одержання грошей за неї, оплата товарів
або їх оподатковування, нарахування відсотків або їх сплата. Валові
витрати будуть збільшуватися, як тільки відбудеться перша з подій.
Друга — у податковому обліку не відображається. Правило „першої
події" необхідно врахувати при перевірці Декларації, а також усіх її
додатків. Проводячи перевірку витрат, пов'язаних з підготуванням, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), необхідно звернути увагу на такі питання, як:
— перевірка витрат, пов'язаних із придбанням товарно-матеріальних цінностей;
— перевірка придбаних підприємством матеріалів у пов'язаних осіб;
- перевірка правильності переоцінки товарно-матеріальних цінностей;
- перевірка правильності безкоштовної передачі цінностей;
- перевірка витрат, не врахованих у минулих податкових періодах і виявлених у звітному податковому періоді
При перевірці витрат, пов'язаних із придбанням ТМЦ, варто
користуватися первинними документами (накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, вантажно-митні Декларації),
матеріальними звітами відповідальних осіб, сальдовими відомостями, журналами 3 „Розрахунки з постачальниками", 37 „Розрахунки
з підзвітними особами".
Вартість матеріальних ресурсів перевіряється на рахунку 20
"Виробничі запаси" на субрахунках:
- "Сировина і матеріали";
- — 202 "Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби";
- — 203"Паливо";
- 204 "Тара і тарні матеріали";
- 205 "Будівельні матеріали";
- 207 "Запасні частини";
- 208 "Матеріали сільськогосподарського призначення";
- — 209 "Інші матеріали".
Давальницька сировина перевіряється на балансі за цінами, зазначеними у договорі.
Матеріальні цінності, що купують для виробничих потреб, повинні бути оприбутковані за дебетом рахунка 20 "Виробничі запаси".
Для перевірки підсумкового розміру валових витрат від придбання і використання ТМЦ у виробництві необхідно керуватися положенням пункту 5.9 статті 5 Закону (Порядок ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім активів, що піддягають амортизації, цінних паперів і деривативів), матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів і напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції (у тому числі малоцінних предметів на складах), затверджений наказом Міністерства фінансів України).
Відповідно до Порядку здійснюється визначення приросту або убутку балансової вартості ТМЦ за допомогою порівняння їх залишків на початок і кінець звітного кварталу.
Облік приросту (убутку) ТМЦ ведеться тільки щодо тих ТМЦ, що надходять для подальшого використання у власній господарській діяльності.
Якщо зазначені ТМЦ у звітному періоді використані на цілі, не пов'язані з підготуванням, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), то їх балансова вартість обчислюється із суми, відображеної у графі „Залишок на початок періоду" відповідної відомості, складеної за додатками 1 і 2 до Порядку (заповнюється довідка).
При перевірці правильності заповнення Декларації на підставі зазначених додатків необхідно врахувати, що:
— якщо залишки матеріалів на початок звітного кварталу перевищують залишки матеріалів на кінець такого кварталу, то різниця додається до валових витрат платника податків даного звітного кварталу і відображається в додатку „Ж" до Декларації, а в рядку 13 самої Декларації різниця вказується зі знаком „+";
— у випадку події, що виникає при перевищенні балансової вартості покупних ТМЦ на кінець кварталу над їх балансового вартістю на початок того ж кварталу — дані заносяться в додаток „Л" до Декларації й у рядку 13 Декларації визначаються зі знаком „ – „.
Оприбуткування на підприємстві ТМЦ являє собою господарську операцію, що впливає на стан майна, капіталу і зобов'язання відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України. Початковим етапом документування господарських операцій є виписка первинних документів, що являють собою письмові свідчення, які фіксують і підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозвіл адміністрації на їх здійснення.
Питання витрачання ТМЦ, зокрема на виробництво, є одним з основних питань перевірки при відображенні їх руху в податковому обліку, а також одним із питань перевірки господарської діяльності підприємства непрямими методами.
Відпуск сировини, матеріалів, конструкцій, деталей, палива і напівфабрикатів на виробництво являє собою відпуск таких ТМЦ безпосередньо для виготовлення продукції (для виконання будівельно-монтажних робіт — у будівництві), а також — на ремонтні та господарські потреби. У той же час відпуск вищевказаних ТМЦ у комори цехів, ділянок, на будівельні майданчики розглядається не як відпуск на виробництво, а як переміщення ТМЦ, що має важливе значення.
Передача ТМЦ із складу підприємства в його виробничі цехи оформляється накладними на внутрішнє переміщення матеріалів. Такий відпуск не дає права бухгалтерії віднести вартість зазначених ТМЦ на витрати виробництва. Для того, щоб таке право мати, бухгалтерія повинна розпоряджатися первинними документами, що підтверджують фактичне використання ТМЦ на цю суму для випуску продукції.
ТМЦ повинні відпускатися у виробництво за вагою, обсягом або рахунком. Для відображення кількісно-сумових показників використання ТМЦ на виробництво продукції можуть застосовуватися матеріальні звіти, що мають усі реквізити первинних документів, передбачені розділом 2 Положення про документальне забезпечення записіву бухгалтерськомуобліку.
Саме вартість ТМЦ, використаних на виробництво продукції, за даними такого звіту, є тією сумою, що можна віднести на витрати виробництва.
Вищевикладене можна проілюструвати у податковому обліку витрат, пов'язаних із придбанням і реалізацією товарно-матеріальних цінностей, на такому прикладі.
Фірма „ТОВ" придбала у червні 2001 року ТМЦ у кількості 100 одиниць за ціною 5 грн. (без урахування ПДВ); частину з них відпустила для виробничих потреб (20 од. х 5 грн. = 100 гри.); крім того, вирішила в цьому ж місяці реалізувати частину на сторону -5 од. х 5 грн. = 25 грн. (ціна реалізації за домовленістю сторін дорівнює ціні придбання) із ПДВ складає 5x5x1,2 = 35 грн.
Розрахунок: залишок на початок (01.04.2001) — 0; надходження ТМЦ — 500 грн.; відпуск на виробництво -100 грн.; відпуск ТМЦ для продажу — 25 грн.; залишок на кінець (01.07.2001) — 375 грн.
Операція з продажу ТМЦ має наступи відображення у податковому обліку:
— зміниться розмір валових витрат. З придбанням ТМЦ на суму 500 грн. будуть збільшені валові витрати другого кварталу з відображенням суми в рядку 1 додатка „Ж" до Декларації.
Різниця між залишком ТМЦ на кінець і початок кварталу вийшла позитивна і склала 375 грн. Це означає, що зазначена сума повинна бути віднята із суми валових витрат за IIквартал 2001 року з відображенням у рядку 33.1 додатка „Л" до Декларації (у рядку 13 самої Декларації ця сума буде відображена зі знаком „-").
Проте загальна сума валових витрат буде складати: 500-375 = 125 (грн.) (порівняно з витратами, віднесеними на виробництво в сумі 100 грн., розмір валових витрат вийшов більший на суму 25грн., тобто на суму продажу ТМЦ, але проданих за балансовою вартістю);
- через продаж ТМЦ у фірми збільшилися валові доходи на
суму продажу за відрахуванням ПДВ — 25 грн. Сума продажу буде
відображена в рядку 1.1 додатка „А" до Декларації, а також у рядку
1 Декларації; - на суму проданих ТМЦ (з урахуванням ПДВ — 35 грн.)
необхідно виписати податкову накладну.
3. Перевірка придбаних підприємством матеріалів у пов'язаних осіб
При придбаваючи підприємством матеріали у пов'язаних осіб, витрати, пов'язані з таким придбанням, визначаються виходячи з договірних (але не більш звичайних) цін, що діяли на дату відповідного придбання. При цьому такі витрати окремо вказуються в рядку 3 додатка „Ж" до Декларації, після чого разом з іншими витратами на придбання матеріалів відбиваються в рядку 12 Декларації.
При перевірці господарської діяльності платника податків із пов'язаними особами також перевіряють установчі документи підприємства. Отримана інформація допоможе виявити операції з пов'язаними особами. При аналізі необхідно встановити: чи є випадки заниження цін або завищення витрат в операціях із пов'язаними особами, що призводять до штучного зменшення податкових зобов'язань. Доцільно перевірити також умови висновку кредитних договорів (розміри депозитних і кредитних ставок).
4. Перевірка правильності переоцінки товарно-матеріальних цінностей.
У випадку переоцінки ТМЦ сума дооцінки додається, а сума уцінки відраховується із суми, відображеної у графі „Залишок на початок періоду" відповідної відомості, складеної в додатках до цього Порядку.
Валові втрати коригуються при прирості або зменшенні балансової вартості ТМЦ. Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості ТМЦ складається на підставі даних бухгалтерського обліку і тільки за тими запасами, вартість яких включається до складу валових витрат. Запаси відображаються в бухгалтерському обліку за найменшою з двох вартостей: первинною або чистою вартістю реалізації. Так, перевірці підлягають регістри обліку приросту (убутку) балансової вартості ТМЦ — відомості про балансову вартість матеріальних ресурсів і малоцінних предметів, відомості про балансову вартість товарних запасів, які заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку. Методичні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про товарно-матеріальні цінності визначено в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 9 „Запаси".
Незалежно від того, за якими цінами (купівельними чи продажними) підприємство здійснює облік товарних запасів, у фінансовій звітності залишок товарів повинен бути відображений тільки за купівельними цінами. При цьому дані згорнутого сальдо рахунка 28 „Товари" (Дт282 „Товари в торгівлі" і Кт285 „Торговельна націнка") будуть даними для заповнення відомостей про балансову вартість товарних запасів.
Для контролю за збереженням і рухом товарів перевіряють товарні звіти матеріально відповідальних осіб.
При перевірці в податковому обліку вартості ТМЦ потрібно пам'ятати, що всі перелічені витрати, які включаються до первинної вартості запасів, зменшують валові витрати не відразу за їх нарахуванням (або сплатою). Понесені при придбанні запасів витрати будуть відображені у складі валових витрат за нарахуванням, однак надалі підлягатимуть коригуванню у складі вартості таких запасів. Отже, ці витрати у складі валових витрат вплинуть на оподаткований прибуток підприємства лише тоді, коли „пов'язані" з ними запаси будуть списані з балансу (реалізовані як товари у складі готової продукції).
Дооцінка може здійснюватись винятково щодо раніше уцінених товарів і в сумі, яка не перевищує суми раніше проведеної уцінки. Для підприємства дооцінка вартості товарів являє собою коригування раніше здійсненого зменшення їх вартості та витрат, що виникли у зв'язку з цим. Якщо уцінка і дооцінка відбулись в одному звітному періоді, то в цьому випадку можна застосувати запис методом „сторно". Якщо такі операції відбулись у різних звітних періодах, тосуму дооцінки товарів необхідно відобразити у складі доходу звітного періоду, в якому було проведено таку дооцінку.
Наказом Міністерства економіки України і Міністерства фінансів України вія 15 грудня 1999 р. № 149/300 затверджене Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалася, із групи товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення (зі змінами і доповненнями).
Відповідно до цього Положення уцінці підлягають товари широкого вжитку, продукція виробничо-технічного призначення, що залежалася (не має збуту більше трьох місяців) і не користується попитом у споживача, а також такі товари та продукція, що частково втратили свою початкову якість.
Уцінка товарів і продукції, що залежалися, а також такі, що втратили свою початкову якість, проводиться на виробничих і торгових підприємствах та в організаціях усіх форм власності, що роблять продукцію, продають (поставляють) товари, при необхідності за рішенням керівника (власника) підприємства (організації).
Зменшення початкової вартості товарних запасів на суму націнки контролюється на рахунках бухгалтерського обліку:
Дт 946 „Втрати від знецінення товарів";
Кт 281 „Товари на складі" (для оптових підприємств);
Кт 282 „Товари в торгівлі" (для роздрібних).
У кінці звітного періоду ця сума повинна бути списана на фінансовий результат записом:
Дт79І „Результат основної діяльності";
Кт 946 „Втрати від знецінення товарів ".
Товари і продукція, що раніше були уцілені, але не реалізовані,
можуть уцінюватись повторно до рівня цін можливої реалізації. Сума
уцінки товарів і продукції ставиться на зменшення торгових націнок,
знижених у ціні товарів, фонду дооцінки ТМЦ і при недостатності
цих джерел — на результати фінансово-господарської діяльності підприємства.
5. Перевірка правильності безкоштовної передачі цінностей.
У ході перевірки з безкоштовної передачі цінностей слід розмежовувати операції з передачі засобів і товарів (робіт, послуг). У випадку передачі засобів відбувається безповоротне перерахування засобів із підприємства А на підприємство В для здійснення наукових досліджень.
На підприємстві А в податковому обліку не виникає ні валових доходів, ні валових витрат. Перерахована матеріальна допомога у бухгалтерському обліку відображається наступним записом:
Дт 377 „Розрахунки з іншими дебіторами";
Кт 311 „Поточні рахунки в національній валюті".
На підприємстві В надана безповоротна матеріальна допомога буде відображена записом:
Дт 311 „Поточні рахунки в національній валюті";
Кт 48 „Цільове фінансування і цільові надходження". У податковому обліку сума фінансової допомоги включається тільки у валовий дохід.
Безповоротне перерахування засобів із підприємства А на підприємство В (неприбуткова організація) перевіряється наступним чином: на підприємстві А добровільно перераховані засоби неприбуткової організації відображаються тим же бухгалтерським записом (Дт 977 „Інші витрати звичайної діяльності", Кт 311 „Поточні рахунки в національній валюті", але в межах 4 % прибутку, що підлягає оподаткуванню попереднього звітного періоду) і можуть бути віднесені до складу валових витрат (додається запис Дт 311, Кт48).
Для правомірності включення до складу валових витрат
підприємства А перерахованих ним неприбутковій організації засобів
необхідно мати позитивне значення об'єкта оподатковування за
попередній рік.
На підприємстві В доходи, отримані у вигляді засобів майна, що надходять безоплатно, безповоротна фінансова допомога, добровільні пожертвування (Дт 311, Кт 48), звільняються від оподатковування. У випадку, якщо доходи неприбуткової організації, перевищують 25 відсотків від загальних валових доходів, то неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок із нерозподіленої суми прибутку за ставкою 30% до суми перевищення. Внесення в бюджет зазначеного податку здійснюється за результатамипершого кварталу за звітним роком у терміни, встановлені для іншихплатників податків.
Розглянемо на умовному прикладі послідовність перевірки відображення у бухгалтерському і в податковому обліках цільових надходжень громадської організації зареєстрованої як неприбуткова;
а) надходження безповоротної фінансової допомоги:
Дт З і 1 „Поточні рахунки в національній валюті";
Кт 48 „Цільове фінансування і цільові надходження";
б) відображено витрати, пов'язані зі здійсненням наукових досліджень: Дт 949 „Інші витрати операційної діяльності"; Кт311,377,б6,б4іт.д.;
в) визнано доходом суму цільових надходжень:
Дт 48 „Цільове фінансування і цільові надходження"; Кт 745 „Дохід від безкоштовно отриманих активів";
г) списано на фінансовий результат суму доходу: Дт 745 „Дохід від безкоштовно отриманих активів";
Кт793„Результат іншої звичайної діяльності";
д)списано на фінансовий результат витрати: Дт 793 „Результат іншої звичайної діяльності"; Кт 949 „Інші витрати операційної діяльності",
є) товари (роботи, послуги).
Безоплатно надані такі товари (роботи, послуги):
- товари, надані платником податків відповідно до договорів
дарування, інших договорів, що не передбачають грошової або іншої
компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних
активів або їх повернення, або без висновку таких угод; - роботи і послуги, що надаються платником податків без
вимоги про компенсацію їх вартості; - товари, передані юридичній або фізичній особі на відповідальне збереження і використані ним у його виробничому або
господарському обороті.Так, наприклад, у підприємства А при безкоштовній передачі товарів виникає операція продажу товарів у визначенні терміна „продаж товарів". За передані товари воно одержує суму в розмірі 0.
Підприємству А при безкоштовній передачі необхідно сторнувати валові витрати на товари, що були їм збільшені раніше при їх покупці. У зв'язку з тим, що товари, які раніше призначалися для продажу з метою одержання реальних доходів, були надані іншому платнику податків безплатно (без вимога будь-якої компенсації), підприємству А необхідно сторнувати (зменшити) валові витрати на суму товарів (рядок 14 додатка „Ж" до Декларації) у звітному періоді, у якому відбулося відвантаження (безкоштовна передача).
Розглянемо приклад, коли товари були куплені й продані
підприємством А в різних звітних (податкових) кварталах, наприклад,
відповідно в IIі IIIкварталах:
— І квартал: залишок на початок — 0, на кінець — 0;
- IIквартал: придбані товари -15 од., залишок на початок —
0, на кінець-15; - Ш квартал: безплатно передані -15 од., залишок на початок -0;
на кінець — 0.
За результатами IIкварталу валові витрати підприємства А повинні бути зменшені на суму 15 од. (відображені в рядку 33.2 додатка „Л" до Декларації).
Що стосується IIIкварталу, то необхідно врахувати положення Порядку, де зазначено, що облік приросту (убутку) товарних і матеріальних ресурсів ведеться платником податків тільки з тих товарних запасів і матеріальних ресурсів, витрати з яких включаються до складу валових витрат, тому що виграти підприємства А на придбані у IIкварталі товари не можуть бути віднесені до складу валових витрат, то відповідно до зазначеного Порядку підприємство у IIIкварталі повинно зменшити суму, відображену в графі „Залишок на початок періоду", на вартість використаних не за призначенням товарів (на 15 од.). Таким чином, валові витрати підприємства А в IIIкварталі не збільшаться. На підприємстві В оприбуткування безплатно отриманих від підприємства А товарів відобразиться записом:
Оприбуткування безкоштовно одержаних товарів за справедливою вартістю: Дт 281 „Товари на складі"; Кт 745 „Дохід від безкоштовно отриманих товарів".
2. Списання суми доходу на фінансовий результат:
Дт 745 „Дохід від безкоштовно отриманих товарів";
Кт 791 „Результати від основної діяльності".
Витрати на придбання підприємство В не здійснювало, тому валові витрати не збільшуються.
Відповідно до Порядку облік приросту (убутку) товарних залишків підприємство В повинно вести без урахування товарів, безплатно наданих підприємством А.
6. Перевірка обліку витрат за довгостроковими контрактами
починається з оцінки умови визнання договорів як довгострокових.Звіт складають платники податку з прибутку, які вибрали особливий порядок оподатковування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковим договором (контрактом).
Рішення щодо вибору довгострокових договорів (контрактів), за якими буде застосовуватися особливий порядок оподатковування, затверджується розпорядчим документом керівника підприємства.
При застосуванні особливого порядку оподатковування результатів діяльності, здійснюваної за довгостроковим договором (контрактом), виконавець самостійно визначає доходи і витрати, нараховані (понесені) протягом звітного періоду у зв'язку з виконанням цього договору (контракту), використовуючи оцінний коефіцієнт виконання такого довгострокового контракту.
Розрахунок сум доходу і перерахунок податкових зобов'язань, що включаються у звіт, проводяться за встановленими формами № 2-ддз і № 3-ддз. Зазначені розрахунки в податковий орган не надаються, а зберігаються у платника податків разом зі звітом.Відповідно до Розрахунку сум прибутку (ф. № 2-дцз) доходи і витрати, пов'язані з виконанням довгострокового договору (контракту), визначаються виконавцем за результатами звітного кварталу за кожним таким договором (контрактом) окремо.
Витрати виконавця у звітному кварталі визначаються на рівні фактично оплачених (нарахованих) витрат, пов'язаних із виконанням довгострокового договору (контракту) у такому звітному періоді.
Для визначення доходу звітного кварталу необхідно визначити
оціночний коефіцієнт виконання кожного довгострокового договору
(контракту). Цей показник є підсумковим, головним і визначається
як відношення суми фактичних витрат звітного кварталу (рядок 04
форми № 2-ддз) до суми загальних витрат, запланованих виконавцем
при виконанні довгострокового договору (контракту) (рядок 03) із
трьома десятковими знаками.
У випадку, якщо у звітному кварталі й відбулося завершення одного або декількох довгострокових договорів (контрактів), то за кожним з них виконавець здійснює перерахунок сум податкових зобов'язань, нарахованих у попередніх звітних кварталах протягом усього терміну виконання такого довгострокового договору (контракту).
Перерахунок сум податкових зобов'язань, попередньо визначених виконавцем за результатами кожного податкового періоду (кварталу) протягом терміну виконання довгострокового договору (контракту), проводиться за формою № 3-ддз за кожним завершеним договором окремо.
У випадку, якщо об'єкт довгострокового контракту належить до основних фондів замовника, замовник збільшує балансову вартість відповідної групи основних фондів на суму засобів, матеріальних або нематеріальних активів, що підлягають амортизації! надані виконавцю у вигляді авансів (передоплати) або вартості об'єкта довгострокового договору (контракту) або його частини, що передані на баланс замовника.
У випадку, якщо об'єкт довгострокового договору (контракту) не належить до складу основних фондів замовника, замовник збільшує валові витрати звітного періоду на суму засобів, матеріальнихабо нематеріальних активів, наданих виконавцю у вигляді авансів(передоплати) або вартості об'єкта довгострокового договору (контракту) або його частини, переданих на баланс замовника у такомузвітному періоді.
7. Перевірка витрат від здійснення товарообмінних операцій
визначається платником податків виходячи з договірної ціни такої операції, але не нижче звичайних цін. Якщо першою подією (але не останньою) є одержання товару, то збільшення валових витрат не здійснюється як за отримані товари, надані безплатно. Платниками податків складається Розрахунок фінансових результатів товарообмінних (бартерних) операцій (додаток „С" до Декларації).
У випадках, коли підприємство одержало товари за цінами
нижче звичайних, необхідно переглянути договори постачання щодо
наявності договорів із пов'язаними особами. При цьому бажано
провести зустрічні перевірки підприємства-продавця щодо визначення суми валового доходу з урахуванням застосування цін нижче звичайних.
8. Перевірка сум безнадійної заборгованості.
Відповідно до Цивільного кодексу України загальний термін для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлено
три роки. Після закінчення зазначеного терміну або якщо платник
податків-продавець товарів (робіт, послуг) звернувся з заявою до
суду (арбітражного суду) про стягнення заборгованості з такого покупця або при визнанні покупця-платника банкрутом, а також у випадках, якщо за поданням платника податків нотаріус учинив виконавчий напис про стягнення боргу з покупця або стягнення заставного майна, платник податків має право віднести суми безнадійної заборгованості на валові витрати.У випадку, якщо відповідні заходи для стягнення боргів не призвели до позитивного результату, суми безнадійної заборгованості відображаються на валові витрати і перевіряються в рядку 17 Декларації. При перевірці господарської діяльності підприємства із зазначеного питання можна використовувати непрямі методи перевірки суб”єктів підприємницької діяльності юридичних осіб з метою виявлення прихованого прибутку.