Переваги та недоліки використання тестів порівняно з традиційними формами контролю
Вступ
Актуальність теми. Упродовж останніх років поряд із традиційними формами контролю все більшого поширення набуває зовнішнє незалежне оцінювання, результати якого учні загальноосвітніх навчальних закладів можуть за бажанням зарахувати як державну підсумкову атестацію та вступний іспит до вищих навчальних закладів.
Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1095 та від 31 грудня 2005 року №І312 визначено: »У 2006-2007 навчальному році провести випробовування технологій зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень випускників навчальних закладів системи загальної середньої освіти, у 2007-2008 роках — здійснити запровадження зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень випускників навчальних закладів системи загальної середньої освіти, які виявили бажання вступити до вищих навчальних закладів». Процедура проведення незалежного оцінювання навчальних досягнень школярів з української мови регулюється наказами Міністерства освіти і науки України №701 від 13.10.2006 року «Про організаційні заходи щодо підготовки та проведення у 2007 р. зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти випускників навчальних закладів системи загальної середньої освіти», №729 від 27.10.2006 року «Про закріплення за регіональними центрами оцінювання якості освіти областей для обслуговування», №746 від 03.11.2006 року «Про організаційні заходи щодо інституційного розвитку системи зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти».
Досвід проведення незалежного зовнішнього оцінювання переконливо засвідчує, що протягом навчального року вчителям-словесникам слід постійно готувати учнів до такої особливої форми контролю, якою є тестування.
Мета: розкрити переваги та недоліки використання тестів порівняно з традиційними формами контролю.
Завдання роботи:
— визначити сутність і завдання контролю в навчально-виховній діяльності школи;
— охарактеризувати тести як одну із форм традиційного контролю;
— показати застосування ланцюгових систем завдань у тестовій формі на уроках української мови;
— розкрити переваги та недоліки зовнішнього незалежного оцінювання;
— навести запитання та відповіді зовнішнього незалежного оцінювання 2009 року з української мови і літератури.
Розділ 1. Особливості організації контролю в сучасній школі
1.1. Сутність і завдання контролю в навчально-виховній
діяльності школи
Контроль та оцінка знань, умінь та навичок учнів – невід’ємний структурний компонент навчального процесу. Виходячи з логіки процесу навчання, він є, з одного боку, завершальним компонентом оволодіння певним змістовним блоком, а з другого – своєрідною зв’язуючою ланкою в системі навчальної діяльності особистості.
При правильній організації навчально-виховного процесу контроль сприяє розвитку пам’яті, мислення та мови учнів, систематизує їхні знання, своєчасно викриває прорахунки навчального процесу та служить їх запобіганню. Добре організований контроль знань учнів сприяє демократизації навчального процесу, його інтенсифікації та диференціації навчання. Він допомагає вчителю отримати об’єктивну інформацію (зворотній зв’язок) про хід навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Контроль – це виявлення, встановлення та оцінка знань учнів, тобто визначення об’єму, рівня та якості засвоєння навчального матеріалу, виявлення успіхів у навчанні, прогалин в знаннях, уміннях та навичках окремих учнів та всього класу для внесення необхідних коректив в процес навчання, для вдосконалення його змісту, методів, засобів та форм організації [14, с. 155].
Зауважимо, що складовою частиною контролю виступає перевірка, завдання якої є виявлення знань, умінь та навиків учнів та порівняння їх з вимогами, певними навчальними програмами. В цьому випадку контроль виконується виключно з метою оцінювання знань, умінь та навиків учнів. Заключним актом контролю в такому разі є виставлення вчителем певної оцінки (балу).
Основні завдання контролю – виявлення рівня правильності, об’єму, глибини та дійсності засвоєних учнями знань, отримання інформації про характер пізнавальної діяльності, про рівень самостійності та активності учнів в навчальному процесі, встановлення ефективності методів, форм та способів їх навчання.
Контроль – це підсистема в рамках системи навчання в цілому, яка реалізує притаманні їй функції, яка має свій об’єкт, свої методи [12, с. 156].
Розглянемо основні функції контролю, які передбачені системою аналізу та оцінки знань, умінь та навиків учнів: навчальна, стимулююча, діагностична, виховна та оціночна.
Навчальна функція виявляється в забезпеченні зворотного зв’язку як передумови підтримання дієвості й ефективності процесу навчання. У ньому беруть участь два суб’єкти – учитель та учень. Тому система навчання може ефективно функціонувати лише за умов дії прямого і зворотного зв’язків. В переважній більшості в процесі навчання добре проглядається прямий зв’язок (учитель знає, який обсяг знань має сприйняти й усвідомити учень), але складно, епізодично налагоджується зворотній зв’язок (який обсяг знань, умінь та навиків засвоїв кожен учень).
Діагностична функція контролю й оцінки знань, умінь та навиків передбачає виявлення прогалин в знаннях учнів. Процес учіння має форму концентричної спіралі Якщо на нижчих рівнях учіння траплялися прогалини, то буде порушено закономірність його спіралевидної структури . Тому так важливо виявити своєчасно ці прогалини, працювати над їх усуненням і лише потім рухатися вперед [14, с. 156].
Стимулююча функція контролю та оцінки навчальної діяльності учнів зумовлюється психологічними особливостями людини, що проявляється в бажанні кожної особистості отримати оцінку результатів певної діяльності, зокрема навчальної. Це викликано тим, що у процесі навчання школярі щоразу пізнають нові явища і процеси. В силу недостатнього рівня соціального розвитку учням не під силу об’єктивно оцінити рівень і якість володіння знаннями, уміннями та навиками. Учитель своїми діями і має допомогти учням усвідомити якість і результативність навчальної праці, що психологічно стимулює школярів до активної пізнавальної діяльності.
Виховна функція полягає у впливу контролю та оцінки навчальної діяльності на формування у учнів ряду соціально-психологічних якостей: організованості, дисциплінованості, відповідальності, сумлінності, працьовитості, наполегливості, дбайливості та ін.
Відомо, що діяльність взаємодіючих сторін, учителя та учнів, потребує оцінки, і, в першу чергу, це має відношення до учнів. Тут має своє виявлення функція оцінки. Оцінка діяльності учнів може здійснюватися в двох напрямках. В одному випадку оцінюється процес діяльності учнів, виноситься судження про якість протікання навчальної діяльності, про степінь активності учня. В другому – оцінка пов’язана з результатом навчальної діяльності учня.
Окрім цих основних функцій контроль може також виконувати функцію управління, корекції та планування.
Функція управління є унікальною функцією, яка реалізується в процесі контролю. Значення даної функції контролю визначається тим, в якій мірі забезпечується грамотне протікання учбового процесу за допомогою контролю. Функція управління виявляється в керівництві навчання на основі запланованої навчальної взаємодії вчителя та учня [14, с. 158].
Функція корекції контролю реалізується в двох напрямках: корекція навчаючих вправ та досягнення адекватності прийомів контролю учбових завдань.
У ході контролю реалізується функція планування. Її значення визначається тим, в якій мірі за допомогою контролю можна досягти ефективності в плануванні засвоєння навчального матеріалу та використання прийомів навчання, змісту та протікання навчальної діяльності учнів, своєї власної навчальної діяльності, а також в плануванні об’єктів та прийомів контролю.
Процес контролю й оцінки навчальної діяльності учнів має спиратися на вимоги принципів систематичності, об’єктивності, диференційованості й урахування індивідуальних особливостей учнів, гласності, єдності вимог, доброзичливості. Використовуючи оцінку, учитель має володіти педагогічним тактом, виявляти високий рівень педагогічної культури. Адже “найголовніше заохочення, – зауважував В.О.Сухомлинський, – і найсильніше (та не завжди дійове) покарання в педагогічній праці – оцінка. Це найгостріший інструмент, використання якого потребує величезного вміння і культури” [2, с. 190].
В залежності від дидактичної мети використовують різні види контролю за навчанням: попередній, біжучий. повторний, тематичний, періодичний, підсумковий, комплексний.
Попередній контроль носить діагностичний характер. Напередодні вивчення певної теми, засвоєння якої має грунтуватися на раніше вивченому матеріалі, учитель має з’ясувати рівень розуміння опорних знань, актуалізувати їх, аби успішно рухатися вперед.
Біжучий контроль передбачає перевірку якості засвоєння знань у процесі зичення конкретних тем.
Повторний контроль спрямований на створення умов для формування умінь і навичок. При цьому треба виходити з позиції, яку визначив ще К.Д.Ушинський: хороші дидакти те й роблять, що без кінця повторюють і лише кожен раз додають щось нове. Повторна перевірка якнайкраще сприяє переведенню знань з короткотермінової до довготривалої пам’яті [2, с. 191].
Тематичний контроль пов’язаний з перевіркою рівня знань, умінь га навичок учнів в обсязі певного розділу чи об’ємної теми конкретної навчальної дисципліни.
Періодичний контроль передбачає за мету встановити, яким обсягом знань учні володіють з тих або інших проблем стосовно вимог програм.
Підсумковий контроль має своїм завданням з’ясувати рівень засвоєння учнями навчального матеріалу в кінці навчального року або по завершенню вивчення навчальної дисципліни. Це проводиться у формі заліків, екзаменів.
Комплексний контроль передбачає перевірку рівня засвоєння знань, умінь та навичок з кількох суміжних дисциплін, що забезпечують комплексний підхід до формування світогляду учнів. Наприклад, можна з’ясувати рівень знань учнів з історії, літератури, народознавства, що стосується певної історичної епохи.
Щодо методів контролю знань, умінь та навичок, то в історії розвитку школи виокремилися такі основні методи контролю знань, умінь і навиків учнів: усна перевірка, письмова перевірка, графічна перевірка, практична перевірка, тестова перевірка. Дещо умовно до методів перевірки можна віднести спостереження [2, с. 192].
Усна перевірка поки ще займає переважаюче місце в школах та вищих навчальних закладах. Техніка усної перевірки полягає в тому, що учитель ставить перед учнями певні запитання, учні мають дати на них відповіді, використовуючи слово. Цей метод сприяє розвитку в учнів вмінь мислити, грамотно висловлювати думки в логічній послідовності, розвивати культуру усного мовлення. Використання цього методу вимагає від учителя значних зусиль і майстерності: грамотно формулювати запитання, спонукаючи учнів до активного мислення, будувати систему запитань у певній логічній послідовності, уважно слухати відповіді учнів, враховувати індивідуальні особливості школярів. Проте цей метод не позбавлений недоліків: він призводить до неефективного використання часу на уроці [2, с. 192].
Письмова перевірка у порівнянні з усною більш ефективна, оскільки всі учні класу отримують завдання для підготовки письмових відповідей на них. Це сприяє піднесенню самостійної пізнавальної діяльності учнів, формуванню культури писемного мовлення, ефективності використання навчального часу.
Графічна перевірка спрямована на виявлення вмінь і навичок учнів у процесі виконання різних видів графічних робіт з різних дисциплін навчального плану. Це – робота з контурними картами, побудова таблиць, схем, графіків, діаграм та ін. Такий метод ширше використовується в середніх і особливо у старших класах, оскільки спрямований на узагальнення знань, систематизацію певних процесів, технологій. Все це сприяє підвищенню самостійності учнів у процесі учіння, оволодіння методами навчальної діяльності [14, с. 174].
Практична перевірка тісно пов’язана з включенням учнів у конкретну практичну діяльність, в ході якої перевіряються вміння учнів застосовувати знання на практиці, а також рівень сформованості вмінь і навичок. Логічно така перевірка випливає із сутності процесу пізнання, в якому практика відіграє спонукальну і контролюючу роль.
Тестова перевірка все більше набуває свою поширення. Сутність цього метолу полягає у визначенні завдань (запитань), на які подані альтернативні відповіді. Учень має обрати правильну відповідь, аргументувати свій вибір. Можуть бути завдання для конструювання відповіді. Тестова перевірка може здійснюватися машинним і безмашинним способом.
Контроль входить органічною частиною в процес навчання як засіб керування корекції і стимулювання. Без нього не може бути ні навчання, ні самої школи. Але для успішного здійснення перевірки і обліку успішності учнів не досить лише виявити, що вони знають і вміють. Їхні знання і вміння потрібно правильно оцінити. Оцінка становить смисл контролю знань. Вона може виступати в різних формах: словесної і бальної, якісної і кількісної.
Під оцінкою успішності учнів розуміють систему певних показників, які відображають об’єктивні знання та уміння учнів. Тобто оцінку можна розглядати як визначення ступеня засвоєння учнями знань, умінь та навичок у відповідності з вимогами, що пред’являються до них шкільними програмами [14, с. 176].
Передусім оцінка характеризує рівень засвоєння і якості знань набутих учнями в процесі навчання, а також їх розвиток та готовність до застосування цих знань на практиці і показує відношення між тим, що учень знає з певних питань програми, і тим, що він може знати з цих же питань на даний момент навчання. На нашу думку це визначення характеризує важливі моменти оцінки, суть якої, однак, набагато глибша і функціонально значуща.
1.2. Тест як одна із форм традиційного контролю
Досвід проведення незалежного зовнішнього оцінювання переконливо засвідчує, що протягом навчального року вчителям-словесникам слід постійно готувати учнів до такої особливої форми контролю, якою є тестування. Учителеві-словеснику доцільно використовувати різноманітні тестові завдання під час проведення поточного й тематичного оцінювання, широко практикувати тестування не тільки як контрольну форму перевірки знань, умінь і навичок школярів, але і як продуктивний навчальний прийом, відпрацьовувати у школярів навички виконання тестових завдань різної форми й різного ступеня складності [10, с. 27].
Іноді помилково всі завдання, що за формою нагадують тестові, називають тестом. Проте педагогічним тестом є система паралельних завдань специфічної форми, які розташовуються за принципом зростання відповідно до складності порядку, що дозволяє якісно й ефективно виміряти рівень і структуру підготовки екзаменованих. З огляду на це, до тесту не можна включити будь-яке завдання. Кожне з них має відповідати чітко визначеній формі, змісту, рівневі складності. Складниками тесту є лише такі завдання, що пройшли попередню фахову та статистичну експертизи й мають відповідні схвальні характеристики. Вони й називаються тестовими завданнями. Тестові завдання — це компоненти, з яких складається весь тест. Тільки якісні завдання забезпечують високу валідність (тест справді вимірює те, для чого його призначено) і надійність (наскільки точно тест вимірює досліджуване явище) тесту [10, с. 28].
Завдання в тестовій формі — це, власне, те, з чим учитель має справу під час поточного чи тематичного контролю. Воно відповідає певній формі (завдання з вибором однієї чи кількох правильних відповідей, на встановлення відповідності тощо), але не пройшло перевірки статистичними й математичними методами.
Тести є давно відомою й широко практикованою формою перевірки навчальних досягнень учнів, щодо її використання накопичено чималий методичний досвід, але поки що сама методична підготовка вчителів із техніки використання тестів перебуває на порівняно низькому рівні. До того ж майже цілковита відсутність якісних стандартизованих тестів породжує безсистемність у їх використанні й недооцінку в навчально-виховному процесі.
Проте водночас тестові завдання мають суттєві переваги над іншими формами контролю: вони високотехнологічні, можуть розроблятися, проводитися й перевірятися з використанням комп’ютерної техніки, потребують невеликих часових ресурсів для проведення та перевірки, порівняно нескладні в проведенні, що дає змогу спростити саму процедуру контролю від його підготовки та здійснення до перевірки й аналізу, а також вивільнити час для інших видів роботи па уроці, Також вони дозволяють учителеві динамічно визначити рівень засвоєння учнями теоретичного матеріалу й уміння його застосовувати на практиці та відповідно корегувати цей рівень. Як порівняно нова й сучасна освітня технологія тести активізують пізнавальну діяльність школярів, сприяють розвитку в них уміння концентруватися, робити правильний вибір, усувати неточності й неповноту у формулюванні певних тверджень. А найголовніше — саме за їхньою допомогою процес перевірки навчальних досягнень учнів (рівень їхніх знань з предмета, сформованість у них відповідних умінь і навичок) значно об’єктивується й убезпечується від суб’єктивної думки вчителя або іншого перевіряльника, забезпечують для кожного з учасників освітнього процесу реально рівні умови під час контролю результатів навчання. Ці переваги, тестів над іншими формами контролю є найсуттєвішими, оскільки й учні, і їхні батьки, і керівники навчальних закладів між усіма іншими вимогами до оцінювання на перше місце ставлять саме його об’єктивність [10, с. 30].
Тестові завдання однаковою мірою надаються до використання під час здійснення поточного, тематичного та підсумкового (зокрема й незалежного зовнішнього оцінювання) контролю, можуть пропонуватися учням із різними навчальними можливостями, тобто передбачати градацію завдань за ступенем складності, мати творче спрямування. Переваги тестування над традиційними формами контролю навчальних досягнень учнів полягають також у тому, що за їхньою допомогою знімається емоційна напруженість дітей, характерна для проведення контрольних робіт, контроль здійснюється у формі, яка створює відчуття комфорту й розвиває позитивну налаштованість школярів щодо нього.
Дидактична мета поточного оцінювання — відстежувати процес навчання й отримувати оперативну інформацію про відповідність (невідповідність) знань учнів вимогам чинної програми. Найпоширенішою формою проведення поточного контролю, крім усного опитування й самостійних робіт, є виконання педагогічних тестів, які допоможуть учителеві вчасно відкоригувати й удосконалити навчальний процес. Поточний тестовий контроль можна здійснювати за допомогою кількох варіантів тестів, дібраних із спеціальної літератури або розроблених самим учителем. Систематичне відстеження всіх етапів засвоєння знань у формі тестування стимулюватиме учнів до самостійної роботи під час виконання класних і домашніх завдань, підвищуватиме інтерес до навчання та відповідальність за його результати.
Використання тестових технологій здійснюється в три етапи: теоретична й практична підготовка вчителя та учнів до проведення тестування, організація тестування, аналіз і корекція результатів [10, с. 31].
На першому етапі вчитель здійснює відбір або самостійно розробляє тестові завдання. Головними вимогами до них є відповідність меті навчання, високий ступінь валідності, багатоваріантність, побудова неправильних відповідей на основі типових помилок. Типологія тестів ураховує особливості їхніх змісту та структури. За наявністю або відсутністю варіантів відповіді виділяють тести закритої та відкритої форм; проміжною є напіввідкрита форма тестів, яка передбачає неповне або неточне формулювання відповіді. Тести закритої форми поділяються на альтернативні (наявність двох взаємовиключних варіантів відповідей), множинного вибору (наявність однієї правильної відповіді між трьома-п’ятьма з пропонованих), встановлення відповідності (у двох частинах пропонуються переліки, між якими треба встановити зв’язок), відтворення послідовності (перекомбінування наведених даних або елементів) та ін. Деякі з цих груп поділяються на підгрупи [10, с. 32].
За метою використання та місцем у навчальному процесі розмежовують тести навчальні й контрольні. Навчальні тести використовуються на всіх етапах роботи над матеріалом і покликані відстежити рівень оволодіння матеріалом, закріпити або повторити його, їх головна мета — виявити прогалини в знаннях, уміннях, навичках школярів, спрямувати їх на усунення недоліків у підготовці. З огляду на це перевіряти такі тести можуть і самі учні. Контрольні тести проводяться як певний підсумок роботи над вивченням теми, вони мають комплексний характер, тобто перевіряють знання й уміння, здобуті й вироблені школярами в межах одного або кількох тематичних блоків.
Другий етап включає в себе пояснення процедури, режиму, правил виконання тестових завдань, умов оформлення робіт, демонстрування алгоритмів виконання завдання, виконання тренувальних завдань. Важливим для вчителя є дотримання головної вимоги посування школярів в освоєнні тестових технологій -від простих завдань до складніших. Освоєння кожної нової форми тестових завдань слід починати з детального ознайомлення з інструкцією щодо їх виконання.
На третьому етапі здійснюється виявлення типових та індивідуальних помилок, що їх припустилися учні. Аналіз результатів проводиться в довільній, найбільш зручній і звичній для вчителя й школярів формі [15, с. 50].
Виконання завдань у тестовій формі для поточного контролю доцільно планувати на різних етапах уроку не більш як на 10-15 хвилин. У зв’язку з тим, що ці завдання є навчальними, не варто робити їх занадто складними. На цьому етапі контролю слід використовувати переважно завдання з вибором однієї правильної відповіді (з чотирма варіантами відповідей у 5-9-х і чотирма-п’ятьма — в 10-11-х класах), рідше — кількох правильних відповідей (переважно в 10- 11-х класах із сімома-вісьмома варіантами відповідей) та на встановлення відповідності (утворення логічних пар, де в лівому стовпчику містяться чотири варіанти відповідей, а в правому — п’ять) [15, с. 52].
Кількість варіантів відповіді на тестове запитання, із яких учневі треба вибрати правильну, має встановлюватися, зокрема, і з урахуванням віку школярів: для учнів середньої школи таку кількість бажано обмежити трьома-чотирма варіантами, для старшокласників — чотирма-п’ятьма. Також слід враховувати, що мислення учнів середньої школи, як правило, конкретне й не надто активно спирається на оперування абстрактними поняттями, тож завдання для них слід добирати саме такого типу — якнайбільш конкретні, такі, що спрямовуються на перевірку знання та розуміння теоретичного матеріалу, певною мірою — вміння застосовувати інформацію в практичній діяльності. Натомість старшокласники вже можуть оперувати абстрактними категоріями, здійснювати, аналіз мовних явищ і понять, їх зіставлення й порівняння, встановлення зв’язків між ними та їх розчленування за певними показниками.
Учителеві варто пам’ятати, що на виконання завдань з вибором однієї правильної відповіді треба відводити орієнтовно одну хвилину, а кількох правильних відповідей або встановлення відповідності – півтори хвилини. Важливо привчати учнів виконувати завдання не лише правильно, а й швидко, щоб максимально наблизити їх до умов, у яких випускники працюватимуть під час зовнішнього незалежного оцінювання. На цьому етапі вчителеві слід навчати учнів алгоритмів виконання тестових завдань різних форм, аналізувати результати тестування, виявляти типові помилки й визначати шляхи їх усунення. Доцільно давати учневі конкретні інструкції, як виправити виявлені помилки.
Під час тематичної атестації вчитель перевіряє відповідність підготовки школярів зафіксованій у програмі з рідної мови системі вимог до рівня і якості освіти. Проведення тематичного контролю у формі тестування забезпечує отримання результатів, які характеризуються обґрунтованістю й об’єктивністю, а бали навчальних досягнень є точнішими та більш диференційованими, ніж ті, що одержані за допомогою традиційних форм контролю [10, с. 36].
Дані тематичного контролю інформують учителя про рівень засвоєння школярами навчального матеріалу та вказують, наскільки раціональні алгоритми використано для виконання завдань тесту. Щоб забезпечити максимальну надійність результатів оцінювання і якнайповніше перевірити, як засвоєно вивчений матеріал, учитель повинен підготувати на тематичну атестацію тест зі значною кількістю завдань. У ньому слід якнайповніше відобразити зміст вивченої теми, збалансовано представити як основний теоретичний матеріал (розуміння понять, знання мовної теорії, значення термінів тощо), так і завдання практичного характеру. Готуючи матеріали для тематичного оцінювання, учитель повинен збалансувати його за складністю. Для цього слід включити завдання приблизно в такій пропорції: 25% легких, 25% складних, 50% — середнього рівня складності. Такий розподіл відображатиме співвідношення сильних, середніх і слабких учнів у класі [10, с. 37].
Проектуючи тест, треба враховувати, що запропоновані завдання мають бути різноманітними за змістом і формою, що дасть змогу уникнути монотонності та забезпечити постійну й стійку мотивацію учнів до роботи. Не варто обмежуватися тільки завданнями закритої форми, доцільно пропонувати учням також і відкриті завдання, у яких вони самостійно мають записати повну відповідь на запитання.
Учитель повинен пам’ятати, що основу завдання треба формулювати переважно у формі стверджувального речення, воно має бути максимально коротким, точним і однозначним, а варіанти відповідей доступними для розуміння школярами. Не слід указувати після використаного в тесті речення прізвище його автора, щоб не переобтяжувати завдання зайвою інформацією і не відволікати учнів від головного.
Щоб правильно розрахувати кількість завдань, учитель повинен пам’ятати: школярам середніх класів потрібно в середньому півтори хвилини, а старшокласникам — хвилина для виконання одного типового завдання закритої форми. Таким чином, можна спланувати, що учням 10-11-х класів доцільно запропонувати на тематичну атестацію приблизно 35-40, а учням 5-9-х класів — 20-30 завдань. Оптимально розрахувати кількість завдань допоможе й така рекомендація С.Отіса: тест має бути таким, щоб не більше 5% учнів у класі могли виконати його повністю [15, с. 59].
Перевести отримані бали в 12-бальну шкалу оцінювання вчитель може шляхом встановлення ваги кожного завдання. Наприклад, за кожне правильно виконане завдання, що перевіряє знання теоретичного матеріалу або завдання з вибором однієї правильної відповіді -1 бал, за завдання з вибором кількох відповідей чи встановлення відповідності — 3-4 бали. Отримавши загальну кількість балів, учитель визначає інтервали, які відповідають шкільним балам навчальних досягнень, Наприклад, якщо за виконання всіх завдань тесту можна одержати 60 балів, то результат 55-60 відповідатиме 12 балам, 50-54 — 11 балам тощо. Отже, оцінити найвищим балом можна не лише роботу, у якій правильно виконано всі завдання, а й таку, що максимально наближається до такого результату. Таким чином, школяреві дається деяке право на помилку, якого під час традиційного оцінювання він не має [15, с. 60].
Підсумковий контроль в 11-му класі вимірює ступінь засвоєння змісту всіх розділів та ключових тем навчальної програми, сформованість в учнів навчальних компетенцій, перевіряє відповідність знань випускників загальноосвітніх навчальних закладів нормативним документам з предмета (чинній програмі з рідної мови, програмовим вимогам для вступу до вищого навчального закладу). Учні, які проходитимуть державну підсумкову атестацію шляхом зовнішнього незалежного оцінювання, виконуватимуть комплексний тест, що перевірятиме знання, уміння й навички з лінгвістичної теорії, уміння читати й розуміти текст і будувати власне висловлювання (писати твір-роздум).
У тестовому зошиті буде вміщено завдання двох форм: закритої та відкритої з розгорнутою відповіддю.
Закриті завдання (з вибором однієї або кількох правильних відповідей, на встановлення відповідності, завдання до мікротекстів) перевірятимуть повноту засвоєння лінгвістичної змістової лінії навчальної програми та рівень сформованості у випускників загальноосвітніх навчальних закладів мовної компетенції.
В 11-му класі слід спланувати повторення теоретичного матеріалу, правил орфографії та пунктуації, продовжити роботу з удосконалення навичок культури мовлення школярів. Особливу увагу слід приділити темам, які завжди були надзвичайно складними для учасників тестування, а саме: «Дзвінкі та глухі приголосні звуки», «Уподібнення приголосних звуків», «Співвідношення звуків і букв», «Звукове значення букв я, ю, є, ї, «Рід іменників, іменники спільного роду», «Ступені порівняння прикметників», «Відмінювання числівників», «Лексичні значення фразеологічних зворотів», «Складне речення з різними видами синтаксичного зв’язку», «Будова слова» тощо. Доцільно також систематично розглядати й аналізувати приклади, що перевіряють, як учні опанували фонетичні, лексичні, граматичні (морфологічні та синтаксичні) норми мови (дотримання орфоепічних норм, доречне слововживання, побудова речень із дієприслівниковим зворотом, правильне утворення форм слова та ін.) [10, с. 40].
Одне із завдань зовнішнього оцінювання — це читання й аналіз тексту. Читання, розуміння й інтерпретація тексту — провідне загальнонавчальне вміння, потрібне для успішного навчання не лише на уроках української мови, а й у процесі вивчення інших предметів, тому вчителеві української мови варто вдосконалювати навички з цього виду навчальної діяльності протягом року.
Доцільно тренувати учнів читати й аналізувати тексти різних стилів мовлення різноманітної тематики, орієнтувати школярів не стільки на запам’ятовування фактологічного матеріалу прочитаного, скільки на усвідомлення причиново-наслідкових зв’язків, розуміння головної думки, будови й комунікативного призначення тексту, прямих і метафоричних значень слів відповідно до контексту, стилістичної ролі окремих елементів тексту, уміння чітко сформулювати відповідь за його змістом тощо. Зрозуміло, що часу на уроці для виконання такої роботи має бути відведено значно більше, ніж передбачено нормативами чинної програми для читання мовчки. Можна порадити вчителям резервний час використовувати саме для вдосконалення навичок читання у формі, аналогічній до тієї, що й на зовнішньому оцінюванні (учні працюють 30 хвилин з текстом обсягом 600-800 слів) [10, с. 41].
Готуючи навчальний матеріал, доцільно розробляти як завдання закритої форми з вибором однієї правильної відповіді (з чотирма варіантами відповідей), так і відкриті завдання з короткою відповіддю. Наприклад, учитель може пропонувати 6 завдань закритої форми (за правильне виконання кожного завдання — 1 бал) і З-з розгорнутою відповіддю (за правильне виконання кожного завдання — 2 бали). Перевіряючи відкриті завдання, учитель повинен оцінювати не тільки те, як правильно учні розуміють зміст тексту, а й їхню мовленнєву, орфографічну та пунктуаційну грамотність.
Написання власного висловлювання — завершальний етап роботи на зовнішньому оцінюванні, що перевіряє, як учні засвоїли комунікативну лінію програми, сформованість їхньої мовленнєвої компетенції. Готуючи учнів до зовнішнього незалежного оцінювання, вчителі повинні розвивати монологічне мовлення школярів (усне й писемне), формувати вміння створювати власне висловлювання на запропоновану тему. Старшокласникам доцільно систематично пропонувати теми для творів-роздумів на суспільно-політичні та морально-етичні теми з подальшим їх обговоренням й аналізом. Будуючи власне висловлювання, учні мають виявити вміння дотримувати структури тексту цього типу мовлення, а також висловлювати власні думки на запропоновану тему, логічно викладати їх і доречно та правильно аргументувати, добирати приклади з літератури, інших видів мистецтва, історії тощо [10, с. 42].
Для успішного написання роботи дуже важливо, щоб учні могли не тільки правильно навести приклади, які розкриватимуть тему, а й пояснити їх, оцінити значення того чи іншого літературного твору чи героя. Важливо вправляти учнів не в переказуванні змісту творів або перебігу історичних подій, а вчити використовувати приклади для аналізу проблеми та переконливої аргументації. Дуже важливо також розвивати в учнів уміння стисло й чітко письмово формулювати власні думки в письмовій формі. Саме тому слід систематично аналізувати на уроках зміст виконаних робіт, навчати учнів розпізнавати й самостійно виправляти змістові, композиційні, стилістичні неточності й помилки.
Підготовку школярів до виконання тестових завдань з української мови слід здійснювати насамперед за моделями, пропонованими Міністерством освіти і науки України та Українським центром оцінювання якості освіти (наприклад: Зовнішнє тестування з української мови: Інформаційні матеріали. — К.: Центр тестових технологій, 2005. — 48 с.; Зовнішнє оцінювання з української мови: Інформаційні матеріали. -К.: УЦОЯО, 2006. — 40 с.; вичерпну інформацію про становлення й удосконалення системи тестування навчальних досягнень учнів, головні напрями діяльності та конкретні напрацювання згаданого центру, типологію й конкретне наповнення завдань та результати їх виконання учнями різних загальноосвітніх навчальних закладів України можна одержати на офіційному сайті УЦОЯО за адресою: www.ukrtest.org). Ці моделі розроблено відповідно до встановлених вимог, вони охоплюють усі головні напрями комплексної мовної підготовки школярів та репрезентують усі розділи чинної програми з української мови, передбачають виконання звичних для них різнотипних завдань. Вони вибудовуються за кількома напрямами:
— завдання на перевірку рівня засвоєння школярами лінгвістичної змістової лінії чинної програми (оволодіння граматичними засобами, нормами літературної мови, правилами орфографії та пунктуації, вироблення вмінь розпізнавати, аналізувати, порівнювати, групувати й класифікувати мовні явища, визначати певні граматичні категорії, розрізнювати правильні та помилкові випадки слововживання); як правило, це завдання закритого типу, тобто такі, що потребують короткої однозначної відповіді — вибрати правильне твердження, встановити відповідність між мовним поняттям та його тлумаченням або ілюструванням тощо;
— завдання на перевірку виробленості у школярів комунікативних умінь і навичок, тобто на визначення рівня засвоєння ними комунікативної змістової лінії програми; ці завдання потребують формулювання розгорнутої відповіді на запитання до прочитаного тексту, написання твору-роздуму, підготовку ділового документа визначеного жанру [6, с. 17].
Цілком можливим є й використання вчителем готових зразків тестових завдань, які друкуються в методичній літературі, фаховій пресі, спеціальних збірниках. Такі матеріали слід добирати уважно, аналізуючи їхню відповідність головним дидактичним вимогам до структури та змісту навчальних і контрольних завдань такого типу. Важливим чинником під час вибору вчителем видань такого типу є наявність дозволу щодо їх використання в освітньому процесі, наданого науково-методичною комісією з питань освіти Міністерства освіти і науки України. Гарним зразком тестових матеріалів з української мови, які ефективно можуть використовуватися в навчальному процесі, є збірник за редакцією професора Н.Гуйванюк (Українська мова: Тести. 5-12 класи: Посібник. — К.: ВЦ «Академія», 2006. — 376 с.). Посібник має відповідний гриф Міністерства освіти і науки України, укладався згідно з чинною програмою з української (рідної) мови, охоплює теоретичний і практичний матеріал усіх основних розділів курсу сучасної української мови й містить різні за функціональним призначенням завдання [6, с. 18].
Використання матеріалів посібника на різних етапах контролю та перевірки знань сприятиме актуалізації та систематизації знань школярів з української мови, формуванню в них рис мовної культури, реалізації їхнього інтелектуального потенціалу.
Надаються до використання в навчальному процесі й тестові зразки, складені безпосередньо самим учителем, але за умови, що ці завдання відповідають головним вимогам щодо розробки методичних матеріалів такого типу, насамперед зведення до мінімуму такої негативної риси тестування, як можливість відгадування учнем відповіді. Також обов’язково слід передбачати запитання і завдання, які потребуватимуть активної мисленнєвої роботи школярів і передбачатимуть підготовку розгорнутої відповіді на них, тобто матимуть відкритий характер. Серед інших вимог до тестових завдань бажано також дотримати принцип відсутності в них неправильних написань.
Для якісного впровадження в шкільну практику тестування як методичної форми обов’язковим є його систематичність, вписаність у загальну структуру уроку і продуманість методів його використання протягом усього навчального року, причому не тільки під час проведення тематичної атестації, а й на уроках вивчення та закріплення нового матеріалу, що буде гарним тренінгом для школярів, призвичаюватиме їх до виконання завдань такого типу. Першорядну роль в ефективному освоєнні школярами тестових технологій відіграє успішне оволодіння ними алгоритмів виконання тестових завдань різних тематичних типів, рівня складності та структури, неодмінне здійснення аналізу результатів тестування, з’ясування типових помилок, яких припускаються учні, та визначення шляхів їх усунення. Тільки такий підхід до впровадження тестових технологій сприятиме якісному освоєнню їх сучасною школою.
Найоптимальнішою і найефективнішою формою тестування є використання його роздрукованих варіантів, яке унеможливлює помилки, що трапляються при сприйнятті завдань на слух, і слугує осмисленому сприйняттю запитання та усвідомленому визначенню відповіді на нього. Важливою передумовою якісного використання тестових завдань є також їх варіювання, яке передбачає звернення до кількох різновидів того самого завдання та убезпечує від списування між самими учнями. Учителеві слід враховувати, що варіанти тестів неодмінно мають бути рівноцінними; підготовку таких матеріалів полегшить використання єдиного тесту з перекомбінованими завданнями або варіантами відповідей. Учителеві-словеснику слід пам’ятати, що впровадження системи незалежного оцінювання з української мови, головною формою якого є саме тестові завдання згаданої вище моделі, не передбачає цілковитого або часткового згортання чи послаблення інтенсивності інших видів навчальної діяльності учнів на уроках української мови. Навіть саме виконання тестових завдань, розроблених Міністерством освіти і науки України спільно з Українським центром оцінювання якості освіти (а також інших якісних стандартизованих тестів), потребує від школярів глибокої, всебічної мовно-мовленнєвої підготовки, зорієнтованості в мовній теорії та вміння ефективно застосовувати її в практичній діяльності, як і сформованості навичок використовувати мову в різних ситуаціях спілкування. Пропонована система тестування передбачає всебічне оцінювання досягнень учнів із української мови, враховує всі напрями її вивчення в загальноосвітніх навчальних закладах, розроблялася з обов’язковим урахуванням державного освітнього стандарту та вимог до знань, умінь і навичок з української мови учнів загальноосвітніх навчальних закладів, визначених чинними програмами. Саме тому вчителеві-словеснику слід виконувати програму з мови в повному обсязі, що дасть змогу посилити підготовку школярів до проходження незалежного зовнішнього оцінювання їхніх навчальних досягнень [6, с. 20].
Розділ 2. Використання тестів на уроках української мови
2.1. Ланцюгові системи завдань у тестовій формі на уроках української мови
Однією з умов піднесення якості мовної освіти є необхідність удосконалення технологій контролю навчальних досягнень учнів, зокрема тестування, яке останнім часом набуло неабиякого поширення. Тестовий контроль є давно відомою й широко практикованою формою перевірки навчальних досягнень учнів, щодо її використання накопичено чималий методичний досвід, але поки що сама підготовка вчителів із техніки створення і використання тестів перебуває на порівняно низькому рівні. До того ж майже цілковита відсутність якісного тестового матеріалу породжує безсистемність у їх використанні й недооцінку в навчально-виховному процесі.
Для ефективного впровадження в шкільну практику тестування обов’язковим є його систематичність, уписаність у загальну структуру уроку і продуманість методів його використання протягом усього навчального року, причому не тільки під час проведення тематичної атестації, а й на уроках вивчення та закріплення нового матеріалу, що є гарним тренінгом для школярів, призвичаює їх до виконання завдань такого типу, підвищує інтерес до навчання та відповідальність за його результати.
Неабияке значення в ефективному освоєнні школярами тестових технологій має успішне оволодіння ними алгоритмів виконання тестових завдань різних тематичних типів, рівня складності та структури, неодмінне здійснення аналізу результатів тестування, з’ясування типових помилок, яких припускаються учні, та визначення шляхів їх усунення. Саме за такого підходу до впровадження тестових технологій відбуватиметься якісне освоєння їх сучасною школою [7, с. 79].
У «Методичних рекомендаціях щодо використання тестових технологій у процесі вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах» зазначається: «Учителеві-словеснику доцільно використовувати різноманітні тестові завдання під час проведення поточного й тематичного оцінювання, широко практикувати тестування не тільки як контрольну форму перевірки знань, умінь і навичок школярів, але і як продуктивний навчальний прийом, відпрацьовувати у школярів навички виконання тестових завдань різної форми й різного ступеня складності» [7, с. 80].
Слід зазначити, що для поточного чи тематичного контролю вчитель може добирати або самостійно розробляти завдання в тестовій формі, які відповідають певній формі (завдання з вибором однієї чи кількох правильних відповідей, на доповнення, на встановлення відповідності та ін.), але не пройшли перевірки статистичними й математичними методами [7, с. 80].
Будучи за формою дуже схожими на тестові завдання, завдання в тестовій формі не є такими відповідно до вимог теорії тестів. Ці завдання можуть утворювати певні системи, що охоплюють взаємопов’язані елементи знань, – ланцюгові, тематичні, текстові, ситуативні. Такі системи є порівняно новим видом як навчального, так і контрольного матеріалу, особливо цінним для поточного й тематичного контролю навчальних досягнень учнів, організації самостійної роботи учнів, самоконтролю.
Створюючи систему завдань у тестовій формі, учитель готує інструкції щодо її виконання і добирає завдання, зміст яких інтегративно охоплює систему знань із теми, яка перевіряється, включаючи її основні структурні елементи. Форма завдань і ступінь їхньої складності залежать від змісту контрольного матеріалу та від мети тестування. Оцінювання відповідей відбувається на розгляд учителя.
Неабиякий інтерес як для вчителів, так і для учнів становлять ланцюгові системи завдань у тестовій формі, у яких відповідь на наступне завдання обов’язково залежить від правильної відповіді на попереднє. Тобто відповіді на завдання перебувають у ланцюговій залежності, і, на чому слід наголосити, зміст наступних завдань не містить натяку на правильні відповіді в попередніх.
Ланцюгові системи можуть утворювати як відкриті (з короткою відповіддю), так і закриті (з вибором однієї правильної відповіді) завдання в тестовій формі, які повинні задовольняти певним вимогам (відповідати меті навчання, мати високий ступінь валідності, бути багатоваріантними, лаконічно сформульованими та ін. [7, с. 82]).
Нагадаємо, що завдання з вибором однієї правильної відповіді складається з інструкції та декількох варіантів відповідей, із яких потрібно вибрати один правильний. Відкрите завдання з короткою відповіддю передбачає самостійну відповідь, зазвичай стислу, у вигляді слова, словосполучення, цифри. Про особливості створення цих видів завдань можна довідатися зі спеціальної літератури.
Наведемо приклад ланцюгової системи завдань, яку можна використовувати на уроці української мови в 6 класі під час вивчення теми «Числівник». Кожна правильна відповідь оцінюється одним балом (правильні відповіді зазначено в дужках).
Тема: «Числівник»
Завдання 1-12 мають варіанти відповідей, із яких лише одна правильна. Виберіть правильну відповідь і позначте її.
- Числівником є слово
1) сімка
2) семеро (+)
3) сімдесятиліття
4) семиповерховий
- За значенням і граматичними ознаками цей числівник належить до
1) кількісних (+)
2) порядкових
- Числівники цього розряду
1) змінюються за родами, числами і відмінками
2) змінюються за відмінками (+)
- Такі ж особливості змінювання має і числівник
1) шостий
2) сто сороковий
3) п’ятдесят вісім (+)
4) дві тисячі чотириста другий
- Цей числівник за будовою є
1) простий
2) складний
3) складений (+)
- Таким же за будовою є і числівник
1) дев’яносто
2) одна третя (+)
3) одинадцятеро
4) двохсотий
- Цей числівник є
1) цілим числом
2) дробовим (+)
3) збірним
- Укажіть особливість відмінювання таких числівників
1) чисельник відмінюється як ціле число, знаменник – як прикметник у множині (+)
2) відмінюються обидві частини, які у всіх відмінках пишуться разом
3) у всіх відмінках, крім називного і знахідного, мають закінчення –а
- Інші особливості відмінювання має числівник
1) дванадцять (+)
2) дванадцятеро
- У реченні Дівчинка придбала канцелярського приладдя на … гривень він виступає
1) підметом
2) додатком
3) означенням
4) обставиною (+)
- Таку ж синтаксичну роль виконує і числівник у реченні
1) Літературний вечір розпочнеться о вісімнадцятій годині. (+)
2) У спортивних змаганнях брали участь учні п’ятих класів.
3) Сім – щасливе число.
4) Суботнього вечора ми переглядали телепередачу «П’ять копійок».
- Цей числівник має такі характеристики
1) кількісний, ціле число, простий, місцевий відмінок
2) порядковий, простий, давальний відмінок, жіночий рід, однина
3) кількісний, ціле число, простий, давальний відмінок
4) порядковий, простий, місцевий відмінок, жіночий рід, однина (+)
Із поданого прикладу стає зрозуміло: якщо учень у першому завданні неправильно вкаже числівник, то в наступних він не зможе правильно визначити його розряд, особливості відмінювання і т. ін., оскільки неправильна відповідь на одне із завдань автоматично породжуватиме неправильні відповіді в усіх наступних.
Створюючи ланцюгову систему завдань у тестовій формі, треба враховувати, що запропоновані завдання мають бути різноманітними за змістом і формою, що дасть змогу уникнути монотонності та забезпечити постійну й стійку мотивацію учнів до роботи. Такі системи можуть включати завдання насамперед на перевірку рівня засвоєння школярами лінгвістичної змістової лінії чинної програми (оволодіння граматичними засобами, нормами літературної мови, правилами орфографії та пунктуації, вироблення вмінь розпізнавати, аналізувати, порівнювати, групувати й класифікувати мовні явища, визначати певні граматичні категорії, розрізнювати правильні та помилкові випадки слововживання).
Слід зазначити, що під час створення ланцюгових систем не варто обмежуватися тільки завданнями закритої форми, доцільно пропонувати учням також і відкриті завдання, у яких вони самостійно мають записати відповідь на запитання. Наведемо приклад такої системи. Кожна правильна відповідь оцінюється одним балом (правильні відповіді зазначено в дужках).
Тема: «Прикметник»
Завдання 1, 2, 6 і 7 мають варіанти відповідей, із яких лише одна правильна. Виберіть правильну відповідь і позначте її.
У завданнях 3-5 та 8-12 на місці пропусків упишіть відповіді.
- Ознаку предмета, яка може бути в ньому більшою чи меншою мірою, позначають прикметники
1) якісні (+)
2) відносні
3) присвійні
- До цієї групи належить прикметник
1) східний
2) повний (+)
3) ведмежий
4) дубовий
- Утворіть і запишіть просту форму вищого ступеня цього прикметника
…………………………………. (повніший)
- Утворіть і запишіть просту форму найвищого ступеня цього прикметника
…………………………………. (найповніший)
- Значення цього прикметника посильте за допомогою ще одного префікса
…………………………………. (якнайповніший або щонайповніший)
- Утворений вами прикметник належить до групи
1) твердої (+)
2) м’якої
- До такої ж групи належить і прикметник
1) дружній
2) синє
3) поганий (+)
4) мужняя
- Утворіть і запишіть просту форму вищого ступеня цього прикметника, яка утворюється від іншої основи
…………………………………. (гірший)
- Утворіть і запишіть повну нестягнену форму називного відмінка жіночого роду цього прикметника
…………………………………. (гіршая)
- Запишіть закінчення, яке матиме цей прикметник у формі місцевого відмінка однини
…………………………………. (ій)
- У формі ще якого відмінка однини прикметники жіночого роду матимуть таке ж закінчення?
…………………………………. (давального)
- Запишіть прикметник безкрая у формі цього ж відмінка однини
…………………………………. (безкраїй)
Звичайно, перед використанням будь-якої нової системи завдань у тестовій формі вчитель повинен пояснити учням правила виконання завдань, умови оформлення робіт, повправляти школярів у їх розв’язанні.
На жаль, практика показує, що на уроках української мови форми тестування залишаються одноманітними: здебільшого це самостійне виконання учнями тестових завдань під час тематичної атестації або самостійної роботи. У зв’язку з цим слід зазначити, що за метою використання та місцем у навчальному процесі ланцюгові системи завдань у тестовій формі поділяються на навчальні й контрольні. Навчальні використовуються на всіх етапах роботи над матеріалом і покликані відстежити рівень оволодіння матеріалом, закріпити або повторити його. Їх головна мета – виявити прогалини в знаннях, уміннях, навичках школярів, спрямувати їх на усунення недоліків у підготовці. З огляду на це перевіряти такі системи можуть і самі учні.
Робота з ланцюговими системами завдань у тестовій формі, що мають навчальний характер, може проводитися на етапах та уроках закріплення, узагальнення, повторення вивченого. У цьому випадку після самостійного аналізу учнями виконаних завдань варто проводити колективне обговорення, причому звертати увагу потрібно не на правильні відповіді, а на те, чому інші відповіді будуть неправильними. Учні повинні навчитися доводити як те, так і інше. У такий спосіб можна уникати «вгадування» відповідей (особливо це стосується закритих завдань у тестовій формі з вибором однієї правильної відповіді). Під час аналізу тестових робіт можна використовувати зразкові тести з правильними відповідями. Дуже важливо при цьому домогтись усвідомлення кожним учнем причин виникнення помилок, зрозуміти, чому було обрано саме цю відповідь, у чому він помилявся, яких знань йому не вистачило для правильного виконання тесту. Оцінку собі учні можуть виставити самостійно [7, с. 90].
Контрольні ланцюгові системи завдань у тестовій формі використовуються як певний підсумок роботи над вивченням теми, вони мають комплексний характер, тобто перевіряють знання й уміння, здобуті й вироблені школярами в межах одного або кількох тематичних блоків.
Ланцюгові системи завдань у тестовій формі однаковою мірою можуть застосовуватися під час поточного, тематичного контролю, пропонуватися учням із різними навчальними можливостями, тобто передбачати градацію завдань за ступенем складності. Проте з огляду на їх специфіку, на нашу думку, вони є найбільш придатними для поточного тестування.
Ланцюгові системи для поточного контролю формуються із завдань, що охоплюють найважливіші елементи знань, умінь і навичок, яких учні набули протягом одного або останніх 2-3 уроків. Тривалість такого тестування не повинна перевищувати 10-15 хвилин. Форма контролю – фронтальне, групове, індивідуальне письмове опитування.
Обов’язковим є етап, на якому здійснюється виявлення типових та індивідуальних помилок, що їх припустилися учні. Аналіз результатів проводиться в довільній, найбільш зручній і звичній для вчителя й школярів формі. Доцільно давати учневі конкретні інструкції, як виправити виявлені помилки [7, с. 92].
Отже, для поточного чи тематичного тестування навчальних досягнень учнів учитель може добирати або самостійно розробляти ланцюгові системи завдань у тестовій формі, які є ефективною формою контролю навчальної діяльності учнів, а також і продуктивним навчальним прийомом. Проблема створення і використання таких систем завдань на уроках української мови потребує подальшого дослідження.
2.2. Зовнішнє незалежне оцінювання: переваги та недоліки
Зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО, Зовнішнє тестування, ЗТ) — іспити для вступу до ВНЗ в Україні.
Комплекс організаційних процедур (передусім — тестування) спрямований на визначення рівня навчальних досягнень випускників середніх навчальних закладів при їхньому вступі до вищих навчальних закладів.
Мета зовнішнього незалежного оцінювання: забезпечення реалізації конституційних прав громадян на рівний доступ до якісної освіти, здійснення контролю за дотриманням Державного стандарту базової і повної середньої освіти й аналізу стану системи освіти, прогнозування її розвитку.
Результати зовнішнього незалежного оцінювання зараховуються як результати державної підсумкової атестації і як результати вступних іспитів до вищих навчальних закладів.
Із 2004 р. за підтримки міжнародних і громадських організацій система зовнішнього незалежного оцінювання формується в Україні.
Забезпечення зовнішнього незалежного оцінювання здійснюється Українським центром оцінювання якості освіти у співпраці з місцевими органами управління освітою, обласними інститутами післядипломної педагогічної освіти, навчальними закладами. Координація роботи учасників процесу зовнішнього незалежного оцінювання здійснюється через Вінницький, Дніпропетровський, Донецький, Івано-Франківський, Київський, Львівський, Одеський, Сімферопольський і Харківський регіональні центри оцінювання якості освіти, за кожним із яких закріплено по 2-4 регіони України.
З 2008 року проходження зовнішнього незалежного оцінювання є обов’язковою умовою вступу до вищого навчального закладу. 2008 року зовнішнє незалежне оцінювання проводиться з таких предметів:
— українська мова і література;
— історія України (з найдавніших часів до наших днів);
— всесвітня історія (з найдавніших часів до наших днів);
— зарубіжна література;
— хімія;
— фізика;
— біологія;
— математика;
— основи економіки; —
— основи правознавства;
— географія.
Загалом в рамках основної сесії зовнішнього оцінювання, що тривала з 22 квітня до 4 червня, було написано 997 тисяч 897 тестів. Для учасників тестування працювало 4600 пунктів тестування, в яких розміщувалася 81 тисяча аудиторій. Середня явка на тестування склала 76 % [12, с. 4].
1 листопада 2008 виші оголосили перелік сертифікатів ЗНО потрібних для вступу на певні напрями підготовки. Складання основної сесії ЗНО скоротили на два тижні, тож вона пройшла з 6 травня до 5 червня 2009, зареєструватися можна було з 1 грудня 2008 року. Окрім того, того року скоротили до восьми кількість предметів, з яких проходило тестування: зарубіжну літературу, основи економіки, основи правознавства, всесвітню історію виключили. Натомість, випускники змогли скласти тести з іноземних мов: англійської, німецької, іспанської або французької. Випускники змогли обрати для здавання не 3, а до п’яти предметів ЗНО. Тестування з української мови й літератури надалі лишилося обов’язковим для всіх випускників. Починаючи з цього року подання заяв до вишів можна відслідковувати он-лайн на сайті vstup.info. Також у 2009 році залишилась можливість складати тести мовами шести нацменшостей України. Підготовчі курси при вишах більше не дають можливості позаконкурсного вступу [12, с. 5].
З 2010 року закінчується кількарічний перехідний період, протягом якого тестування можна було здати однією з семи мов. Видано накази щодо поліпшення викладання українською мовою в школах нацменшостей, тож ЗНО вперше проводитиметься лишень українською. Задля забезпечення права національних меншостей будуть надаватися словники з перекладом основних термінів, що будуть використовуватися в тестах.
У 2011 році зовнішнє оцінювання для бажаючих стати студентами вищих навчальних закладів буде проводитися з таких предметів: українська мова та література, історія України, математика, біологія, географія, фізика, хімія, російська мова, одна з іноземних мов (за вибором): англійська, німецька, французька, іспанська [12, с. 6].
Зовнішнє оцінювання з української мови та літератури є обов′язковим для всіх абітурієнтів.
Результати зовнішнього оцінювання будуть зараховуватися як вступні випробування до вищих навчальних закладів за освітньо-професійними програмами підготовки молодшого спеціаліста та бакалавра (спеціаліста, магістра медичного та ветеринарно-медичного спрямування).
Тести для зовнішнього оцінювання з історії України, математики, біології, географії, фізики, хімії будуть перекладені кримськотатарською, молдовською, польською, російською, румунською, угорською мовами.
Недоліки тестування:
- Незважаючи на те, що особа, яка складає тест, допускається до тестування при пред’явленні паспорту, цей захиcт виявився неефективним для унеможливлення здачі тесту іншою особою. Так, аспірант з Львівського університету за винагороду погодився скласти у 2008 р. тест з української мови і літератури за випускника однієї з шкіл Дніпропетровська. Фальсифікації виявлено не було [12, с. 7].
- За допомогою закритих тестів нереально перевірити рівень компетентностей вищого рівня.
Переваги:
— Створення умов рівного доступу до освіти для всіх, незалежно від матеріальних можливостей.
— Об’єктивність.
— Долання корупції.
— Наближення до європейських стандартів.
Зовнішнє незалежне оцінювання з української мови і літератури
Проводиться з 2005 року (з української мови) та з 2008 року (з української мови і літератури). 2008 року на тестування з української мови і літератури зареєструвався 512 591 учасник, 2009 року — 461 981 учасник. Тестування з цього предмета є обов’язковим для всіх, хто вступає до вишів. Тест 2009 року передбачає три частини:
- завдання з вибором однієї правильної відповіді та завдання на встановлення відповідності з мови;
- завдання з вибором однієї правильної відповіді та завдання на встановлення відповідності з літератури;
- завдання відкритого типу — створення власного висловлення, яке б ствердило або заперечило подане судження [12, с. 9].
2.3. Запитання та відповіді зовнішнього незалежного оцінювання 2009 року з української мови і літератури
| № і зміст завдання | Правильна відповідь | ||||||||||||
| 1. Синоніми наведено в рядку А зустрічати гостя – проводжати гостя Б жвавий хлопчина – прудкий хлопчина В привозити подарунки – привезені подарунки Г будівельний кран – водопровідний кран |
Б | ||||||||||||
| 2. Фразеологічний зворот ужито в рядку А А мелодія лине, як дніпрова вода. Б Людська заздрість – гірша, як слабість. В Ішов би робити, а не байдики бити! Г За Борисполем житом виспілим хоч які замилуються очі. |
В | ||||||||||||
| 3. Складним є речення А Верби, схилившись над тихим Дінцем, розчісують коси зелені. Б На заході ще жевріло небо, а в степу вже заходила ніч. В Липневий день мандрує пішки, казки нашіптує малечі. Г Пішла дорога то маленькими сосновими лісками, то болотами, то полями. |
Б | ||||||||||||
| 4. Не відмінюються всі слова рядка А бюро, журі, вікно Б кенгуру, турне, ательє В тире, вапно, жалюзі Г графіті, інтерв’ю, колесо |
Б | ||||||||||||
| Прочитайте текст і виконайте завдання 5–7 до нього.
(1)Постукала весна в прозорий кришталь вікон, торкнулася серця лоскітливим подихом травня й невтримно поманила в замріянний гай. (2)А в гаю синіми вогниками коливаються на тонких стебельцях проліски. (3)Схожі вони на бірюзові намистинки розгублені чиєюсь невинною рукою між вузеньких листочків боязкої травиці. (4)Може, то безжурний жайвір бризнув на галявину іскри невичерпного натхнення чи соромлива синичка розсипала зерна свого пестливого співу? |
|||||||||||||
| 5. Орфографічну помилку допущено в слові А замріянний Б безжурний В невичерпного Г пестливого |
А | ||||||||||||
| 6. Пунктуаційну помилку допущено в реченні А першому Б другому В третьому Г четвертому |
В | ||||||||||||
| 7. Вставне слово є в реченні А першому Б другому В третьому Г четвертому |
Г | ||||||||||||
| 8. Літеру е на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка А б..регти, восьм..ро, шел..ст, п..ріжок Б з..леніти, виш..нька, к..шеньковий, ч..рнетка В мавп..ня, книж..чка, вел..тень, тр..вожний Г шерш..нь, визволит..ль, м..гдаль, в..селощі Д ріднес..нький, жод..н, кис..нь, с..зонний |
Д | ||||||||||||
| 9. Усі слова написані правильно в рядку А викладацький, молотьба, вохкість Б карпатський, дорожчати, робітництво В криворізький, об’їжджати, французський Г інтелігентський, сонячний, надхнення Д тюркський, свідотство, соняшник |
Б | ||||||||||||
| 10. Апостроф пишеться в усіх словах рядка А пів..яблука, марнослів..я, скип..ятити, без..ініціативний Б львів..янин, підрум..янений, з..являтися, ф..юзеляж В подвір..я, пан..європейський, р..яжанка, трав..янистий Г торф..яний, між..ярусний, кон..юнктура, дев..яносто Д Лук..яненко, Св..ятослав, Мар..яна, Карп..юк |
Г | ||||||||||||
| 11. Подвоєння літер відбувається в усіх словах рядка А і..раціональний, груп..а, Гол..андія Б ас..иміляція, і..новація, священ..ий В Пікас..о, примадон..а, рот..ердамець Г годин..ик, інтел..ект, га..льський Д дік..енсівський, буд..ист, ал..ея |
В | ||||||||||||
| 12. Форми ступенів порівняння прикметників правильно утворено в рядку А багатший, більш вірогідний, щонайрозвинутіший, найбільш цивілізований Б менш відомий, пресильніший, найохайніший, найменш визначний В дешевший, сліпіший, найнижчий, найбільш самостійний Г повніший, більш прозорий, самий тонкий, найменш потужний Д кращий, менш цікавий, якнайшвидший, більш видатніший |
А | ||||||||||||
| 13. Граматично правильне продовження речення «Обираючи стиль одягу,..» подано в рядку А витрачається багато часу. Б зважайте на певні норми. В підкреслюється індивідуальність. Г велике значення має колір. Д ваш гардероб має залежати від погоди. |
Б | ||||||||||||
| 14. Граматично правильно утворено словосполучення А програміст по професії Б відправити по пошті В виплатити по сто гривень Г дбайливий по відношенню до майна Д подорожувати по європейським країнам |
В | ||||||||||||
| 15. Правильно узгоджений числівник з іменником у реченні А Квартет утворюють чотири виконавці. Б До редакції надійшло два сценарія. В Концерт тривав майже півтора години. Г Для вистави слід використати чотирьох прожекторів. Д Батальні сцени фільму знімали два з половиною місяців. |
А | ||||||||||||
| 16. Сполучник умови вжито в реченні А Принеси води, бо дуже хочу пити. Б З’явились хмари, так що буде дощ. В Коли бажання добре, то й дорога легка. Г На те коня кують, щоб не спотикався. Д Хоч була пізня осінь, день стояв погожий. |
В | ||||||||||||
| 17. Правильно утворено всі імена по батькові в рядку А Юрійович, Петрівна, Валерієвич Б В’ячеславівна, Євгенович, Кузьмич В Святославович, Матвійович, Ігоревна Г Іванівна, Іллінічна, Геннадійович Д Арсенівна, Яківович, Романівна |
Б | ||||||||||||
| 18. Кома НЕ СТАВИТЬСЯ в реченні (розділові знаки пропущені) А На подвір’ї голосно сміються діти і пурхають горобці. Б І жмуриться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад. В День був сонячним і небо здавалося ще більшим. Г Жайворонок заспівав для своєї жіночки і їй теж захотілося злетіти в небо. Д Мені потрібне слово а не слава. |
А | ||||||||||||
| 19. Однакова кількість звуків і букв у кожному слові рядка А юридичний, заощадження, більярд Б дзюдоїст, мультиплікація, шампіньйон В шлягер, Бессарабія, узбережжя Г щитоносець, Макіївка, дюжина Д б’ють, від’єднання, барельєф |
Д | ||||||||||||
| 20. Граматично правильно побудовано речення А Проаналізуймо зроблені висновки попередніми дослідниками. Б Науковці вони ретельно досліджують найвіддаленіші куточки планети. В Секретарка надрукувала звіт директора, що був готовий для публікації. Г Зібравшись у головній залі, почалося підсумкове засідання експертної комісії. Д Доповідач наголосив на важливих моментах і узагальнив роботу семінару. |
Д | ||||||||||||
| 21. Правильно утворені дієслівні форми в рядку А лікувати – лічу, лікуєш, лікуйте Б очолити – очолю, очолиш, очоліть В пролити – проллю, проллєш, пролийте Г полоскати – полощу, полоскаєш, полощіть Д провести – проводжу, проводиш, проводьте |
В | ||||||||||||
| 22. Складносурядне речення утвориться, якщо серед варіантів продовження речення «Зранку ми почали непокоїтися…» обрати А так що настрій зіпсувався на цілий день. Б бо кожен з нас почувався досить невпевнено. В проте погода посприяла нам і цього разу. Г й обговорювати можливі перешкоди. Д передчуваючи серйозні ускладнення. |
В | ||||||||||||
| 23. Підкреслена буква позначає той самий звук в усіх словах рядка А фужер, левкой, марафон, симфонія Б пишеться, тюлень, стіл, тьмяний В хибний, хвалько, схопити, мох Г просьба, сім’я, прихильність, сяйво Д колесо, мокрий, вокзал, скупість |
В | ||||||||||||
24. Доберіть до фразеологізмів антоніми
|
1-Б, 2-Д, 3-Г, 4-А | ||||||||||||
| 25. З’ясуйте, якою частиною мови є виділені слова в реченні (цифра позначає наступне слово). На сонячному пагорбі, (1), неподалік уже (2)давним-давно запустілого старовинного маєтку, стоїть школа, (3)мурована з червоної (4)вогнетривкої цегли. А прикметник |
1-Г, 2-В, 3-Б, 4-А | ||||||||||||
26. Утворіть граматично правильні словосполучення, поєднавши слова, позначені цифрами, та форми слова, позначені буквами.
|
1-Д, 2-В, 3-Г, 4-А | ||||||||||||
27. З’ясуйте, яким членом речення є виділені слова.
|
1-В, 2-А, 3-Б, 4-Г | ||||||||||||
28. З’ясуйте вид підрядних речень у наведених прикладах
|
1-В, 2-Б, 3-Г, 4-Д | ||||||||||||
| Читання й аналіз тексту Завдання 29 — 36 мають по чотири варіанти відповіді, серед яких ОДИН ПРАВИЛЬНИЙ. Квітка на асфальті (1-4) Далеко не всім у нас відома Квітка Цісик — американка українського походження, майже містична співачка. Ця аудіомісіонерка зробила для пропаганди української душі у світі, мабуть, більше, ніж президенти. Її неповторне виконання — просвітлена приреченість, а її доля — фатальний відхід майже на зльоті. За О. Вергелісом, газета «Дзеркало тижня» |
|||||||||||||
| 29. Перша частина використаного в тексті авторського неологізму «аудіомісіонерка» (рядок 2) стосується звукозапису, а друга – … А популяризації Б благословення В започаткування Г звеличення |
А | ||||||||||||
| 30. Слова, мимохідь і мимохіть, ужиті в тексті (рядки 39, 51)
А різні за значенням |
А | ||||||||||||
| 31. Згадуючи «свідомих українських піратів» (рядки 17-18), автор передусім
А романтизує незалежних підприємців, які випробовували долю, вирушаючи за кордон |
В | ||||||||||||
| 32. Пишучи, що Квітка Цісик стоїть «посеред Брукліна, коханим покинута, долею скривджена, батьківщиною забута, і виводить пісню знетямлено, протяжно, жалібно» (рядки 25-26), автор прагне А викликати в читача співчуття до дівчини Б наголосити на впливі матеріальної скрути на творчість співачки В підкреслити щирість і майстерність виконання героїні Г ствердити, що талант співачки не був поцінований слухачами |
В | ||||||||||||
| 33. Згадка про те, що Квітка Цісик мала в репертуарі дуже відомі пісні, співвідносна з реченням (реченнями) А І ніщо не віщувало появи цього голосу «нізвідки» — на диво місцевій естраді (рядки 12-13). Б Зірок тоді наплодилося необлікована кількість. Більше, ніж на небі (рядок 14). В Свої кревні 200 тисяч доларів ця вродлива й розкута американка вкладає в «український проект» (рядки 44-45). Г І саме в американської українки виявилося найбагатше змістове й емоційне аранжування. Так виходить… коли «як уперше» (рядки 61-62). |
Г | ||||||||||||
| 34. Виходячи з тексту, долю Квітки Цісик НЕ МОЖНА вважати здійсненням американської мрії, бо А це поняття означає високий життєвий стандарт і славу, а співачка їх не досягла Б вона завжди лишалася українкою, байдужою до американських цінностей В американська мрія передбачає самостійну працю, а Квітка мала підтримку родичів Г метою її життя стала творчість, а не соціальний статус і матеріальні статки |
Г | ||||||||||||
| 35. Співачка Квітка Цісик і кінорежисер Сергій Параджанов порівняні в тексті (рядки 62-69), тому що вони А геніальні своєю неповторністю Б були відірвані від батьківщини В постраждали за любов до України Г створили свої шедеври незадовго до смерті |
А | ||||||||||||
| 36. Ознаками стилю тексту є А уживання термінів, спеціальної фразеології, логічність, точність, обґрунтованість викладу Б повтори, пристрасність викладу (захоплення), наявність окличних речень, питань, уживання суспільно-політичної лексики, емоційно забарвлених слів, фразеологізмів В широке уживання побутової лексики, емоційно забарвлених і просторічних слів, неповних речень Г переважання стилістично нейтральних мовних засобів, уживання канцелярської лексики, відсутність емоційно забарвлених слів, гранично точний виклад |
Б | ||||||||||||
| 37. Рядки
Благослови, мати, узяті з |
Б | ||||||||||||
| 38. Хто з героїв «Слова про похід Ігорів» сказав, що хоче «списа приломити кінець поля Половецького»? А Всеволод Б Ігор В Гзак Г Кончак Д Святослав |
Б | ||||||||||||
| 39. «Той, в кого совість як чистий кришталь» є ідеалом автора твору А«Чого являєшся мені у сні» Івана Франка Б «Послання до Основ’яненка» Тараса Шевченка В «Ісаія. Глава 35» Тараса Шевченка Г «І все-таки до тебе думка лине» Лесі Українки Д «Всякому місту – звичай і права» Григорія Сковороди |
Д | ||||||||||||
| 40. Персонаж, який розповідає про театр: «На комедії одні виходять – поговорять, поговорять та й підуть; другі ж вийдуть те ж роблять; деколи під музику співають, сміються, плачуть, лаються…», це А Злотницький («Хазяїн» Івана Карпенка-Карого) Б Василь («Маруся» Григорія Квітки-Основ’яненка) В Петро («Наталка Полтавка» Івана Котляревського) Г Інститутка («Інститутка» Марка Вовчка) Д Максим Ґудзь («Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного) |
В | ||||||||||||
| 41. Образ нескореного титана Прометея є в творі
А «Мойсей» Івана Франка |
Д | ||||||||||||
| 42. Віршовий розмір «Енеїди» Івана Котляревського
Еней був парубок моторний А хорей |
Б | ||||||||||||
| 43. Перша пісня, яку виконує Наталка («Наталка Полтавка» Івана Котляревського»), це А «Сонце низенько, вечір близенько…» Б «Всякому городу нрав і права…» В «Ой під вишнею, під черешнею…» Г «Віють вітри, віють буйні…» Д «Гомін, гомін по діброві…» |
Г | ||||||||||||
| 44. До одного літературного роду належать усі твори рядка А «Чорна рада» Пантелеймона Куліша, «Енеїда» Івана Котляревського Б «Наталка Полтавка» Івана Котляревського, «Камінний хрест» Василя Стефаника В «Камінний хрест» Василя Стефаника, «Гімн» Івана Франка Г «Чорна рада» П.Куліша, «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного Д «Лісова пісня» Лесі Українки, «Тіні забутих предків» Михайла Коцюбинського |
Г | ||||||||||||
| 45. Елементи імпресіонізму наявні у творі А «Камінний хрест» Василя Стефаника Б «Інститутка» Марка Вовчка В «Маруся» Григорія Квітки-Основ’яненка Г «Хазяїн» Івана Карпенка-Карого Д «Intermezzo» Михайла Коцюбинського |
Д | ||||||||||||
| 46. У творі “Маруся Чурай” Ліни Костенко характеристика персонажа
Був молодий і гарний був на вроду. стосується |
Б | ||||||||||||
| 47. Розв’язкою комедії «Мина Мазайло» Миколи Куліша є А приїзд до Харкова тьоті Моті Б зміна прізвища Миною Мазайлом В звільнення Мини Мазайла з роботи Г промова дядька Тараса Д примирення Мини Мазайла з Мокієм |
В | ||||||||||||
| 48. Автор поезії, де є рядки
Не поет – бо це ж до болю мало А Василь Симоненко |
В | ||||||||||||
| 49. З-поміж перелічених поетів до «празької школи» належав А Павло Тичина Б Євген Маланюк В Володимир Сосюра Г Іван Драч Д Андрій Малишко |
Б | ||||||||||||
| 50. Уривок «Коло хати мати-зозуля кує мені розлуку. Довго-довго, не один десяток років буде проводжати мене мати, дивлячись крізь сльози з молитвами на зорях вечірніх і ранішніх, щоб не взяла мене ні куля, ні шабля, ні наклеп лихий» узятий із твору А «Три зозулі з поклоном» Григора Тютюнника Б «Зачарована Десна» Олександра Довженка В «Марія» Уласа Самчука Г «Тигролови» Івана Багряного Д «Я (Романтика)» Миколи Хвильового |
Б | ||||||||||||
| 51. У жанрі колискової пісні написано вірш А «Ви знаєте, як липа шелестить» Б «Любіть Україну» Володимира Сосюри В «Пісня про рушник» Андрія Малишка Г «Два кольори « Дмитра Павличка Д «Лебеді материнства» Василя Симоненка |
Д | ||||||||||||
| 52. Автор поезії, де є рядки:
Безгоміння, безлюддя довкола, А Василь Симоненко |
Б | ||||||||||||
| 53. Рядки
Ще молитесь, далекий брате, присвячені |
Б | ||||||||||||
| 54. Автор першого історичного роману в українській літературі А Пантелеймон Куліш Б Панас Мирний В Микола Куліш Г Іван Котляревський Д Григорій Сковорода |
А | ||||||||||||
| 55. Образ церковної чаші як символ незнищенності українського народу наявний у творі А «Я (Романтика)» Миколи Хвильового Б «Тигролови» Івана Багряного В «Жовтий князь» Василя Барки Г «Україна в огні» Олександра Довженка Д «Мисливські усмішки» Остапа Вишні |
В | ||||||||||||
| 56. Заклик «Всім серцем любіть Україну свою – і вічні ми будемо з нею!» належить А Павлові Тичині Б Дмитрові Павличку В Василеві Симоненку Г Володимирові Сосюрі Д Ліні Костенко |
Г | ||||||||||||
57. Встановіть відповідність між назвою та жанром твору:
|
1-Г, 2-Д, 3-В, 4-А | ||||||||||||
58. Встановіть відповідність між письменником і назвою його твору:
|
1-Г, 2-А, 3-Б, 4-Д | ||||||||||||
|
1-Г, 2-В, 3-Д, 4-А | ||||||||||||
60. Встановіть відповідність між віршованими рядками та їх авторами:
|
|||||||||||||
Висновки
Тестова перевірка все більше набуває свою поширення. Сутність цього метолу полягає у визначенні завдань (запитань), на які подані альтернативні відповіді. Учень має обрати правильну відповідь, аргументувати свій вибір. Можуть бути завдання для конструювання відповіді.
Складниками тесту є лише такі завдання, що пройшли попередню фахову та статистичну експертизи й мають відповідні схвальні характеристики. Вони й називаються тестовими завданнями. Тестові завдання — це компоненти, з яких складається весь тест. Тільки якісні завдання забезпечують високу валідність (тест справді вимірює те, для чого його призначено) і надійність (наскільки точно тест вимірює досліджуване явище) тесту.
Тестові завдання однаковою мірою надаються до використання під час здійснення поточного, тематичного та підсумкового (зокрема й незалежного зовнішнього оцінювання) контролю, можуть пропонуватися учням із різними навчальними можливостями, тобто передбачати градацію завдань за ступенем складності, мати творче спрямування. Переваги тестування над традиційними формами контролю навчальних досягнень учнів полягають також у тому, що за їхньою допомогою знімається емоційна напруженість дітей, характерна для проведення контрольних робіт, контроль здійснюється у формі, яка створює відчуття комфорту й розвиває позитивну налаштованість школярів щодо нього.
Використання тестових технологій здійснюється в три етапи: теоретична й практична підготовка вчителя та учнів до проведення тестування, організація тестування, аналіз і корекція результатів.
Виконання завдань у тестовій формі для поточного контролю доцільно планувати на різних етапах уроку не більш як на 10-15 хвилин. У зв’язку з тим, що ці завдання є навчальними, не варто робити їх занадто складними.
Підготовку школярів до виконання тестових завдань з української мови слід здійснювати насамперед за моделями, пропонованими Міністерством освіти і науки України та Українським центром оцінювання якості освіти
Цілком можливим є й використання вчителем готових зразків тестових завдань, які друкуються в методичній літературі, фаховій пресі, спеціальних збірниках. Такі матеріали слід добирати уважно, аналізуючи їхню відповідність головним дидактичним вимогам до структури та змісту навчальних і контрольних завдань такого типу. Важливим чинником під час вибору вчителем видань такого типу є наявність дозволу щодо їх використання в освітньому процесі, наданого науково-методичною комісією з питань освіти Міністерства освіти і науки України.
Список використаних джерел
- Аванесов B.C. Композиция тестовых заданий. Учебная книга. 3 изд., доп. – М.: Центр тестирования, 2002. – 240 с.
- Волкова Н.П. Педагогіка. К.: «Видавничий цент «Академія». – 2001. – 575 с.
- Майоров А.Н. Теория и практика создания тестов для системы образования. – М., 2000. – 234 с.
- Плетньова Л.В. Відбір змісту тестів з морфології // Українська мова і література в школі. – 2004. – №№ 7-8. – С. 21-24
- Плетньова Л.В. Методика організації тестового контролю навчальних досягнень учнів з морфології // Педагогічна думка. – 2005. – № 1. – с. 23-26
- Плетньова Л.В. Системи завдань у тестовій формі на уроках української мови (на матеріалі морфології) // Українська мова і література в школі. – 2007. – № 4. – С. 17-20
- Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Українська мова. 5-12 класи (автори – Скуратівський Л.В., Шелехова Г.Т., Тихоша В.І., Корольчук А.М., Новосьолова В.І., Остаф Я.І.). – К.: Перун, 2005. – 214 с.
- Романов А.В. Методика подготовки и проведения тестового контроля в учебном процессе. – Чебоксары: Клио, 1998. – 47 с.
- Рудаков О.В. Типологизации педагогических тестов и заданий в тестовой форме // Вопросы тестирования в образовании. – 2003. – № 7 – С. 80-90
- Тестова перевірка знань учнів / Під ред. Н.М. Розенберга. – К.: Рад. школа. – 1993. – 168 с.
- Українська мова: Тести. 5-12 класи: Посібник. — К.: ВЦ «Академія», 2006. — 376 с.
- Федоренко В. Методичні рекомендації щодо вивчення української мови і літератури у 2007-2008 навчальному році // Українська мова і література в школі. – 2007. – № 5. – С. 2-12
- Федоренко В., Коваленко Л. Методичні рекомендації щодо використання тестових технологій у процесі вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах // Дивослово. – 2007. – № 2. – С. 22-26
- Фіцула М.М. Педагогіка. – К.: Академвидав, 2003. – 527 с.
- Челышкова М.Б. Теория и практика конструирования педагогических тестов: Учебное пособие. – М.: Логос, 2002. – 432 с.