Педагогічна професія відноситься до професій типу «Чоловік-Чоловік». Згідно Е. А. Климову, цей тип професій визначається наступними якостями людини: стійко хорошим самопочуттям в ході роботи з людьми, потребою в спілкуванні здатністю в думках ставити себе на місце іншої людини, здатністю швидко розуміти наміри, помисли, настрій інших людей, здатністю швидко розбиратися у взаєминах людей, здатністю добре пам’ятати, тримати в розумі знання про особисті якості багато і різних людей, і т.д.

По Е. А. Клімову, людині цієї професійної схеми властиві: 1) уміння керувати, учити, виховувати, «здійснювати корисні дії по обслуговуванню різних потреб людей»; 2) уміння слухати і вислуховувати; 3) широкий кругозір; 4) мовна (комунікативна) культура; 5) «душеведська спрямованість розуму, спостережливість до проявів відчуттів, характеру людини його поведінці, уміння або здатність в думках представляти, змоделювати саме його внутрішній світ, а не приписувати йому свій власний або інший знайомий по досвіду»; 6) «проектувальний підхід до людини, заснований упевненості, що людина завжди може стати краще»; 7) здатність співпереживання; 8) спостережливість; 9) «глибока переконаність в правильності ідеї служіння народу в цілому»; 10) уміння вирішувати нестандартні ситуації; 11) високий ступінь саморегуляції.

Це як би узагальнений портрет суб’єкта професії типу «Людина — Людина». Що входить в даний тип педагогічна професія пред’являє ще цілий ряд специфічних вимог, серед яких професійна компетентність і дидактична культура є основними.

«Протипоказаннями до вибору професій даного є дефекти мови невиразна мова, замкнутість, занурена в себе, нетовариськість виражені фізичні недоліки (як це ні сумно), нерозторопність зайва повільність, байдужість до людей, відсутність ознак безкорисливого інтересу до людини — інтересу «просто так»» (Е.А .Клімов).

По А. До. Маркову, структура професійно необхідних властивостей педагога може бути представлена наступними блоками характеристик.

• об’єктивні характеристики: професійні знання, професійні уміння психологічні і педагогічні знання;
• суб’єктивні характеристики: психологічні позиції, установки, особові особливості.

До важливих професійних якостей, згідно А. До Маркова, відносяться: педагогічна ерудиція, педагогічне ціле полягання, педагогічне (практичне і діагностичне) мислення, педагогічна інтуїція педагогічна імпровізація, педагогічна спостережливість, педагогічний оптимізм, педагогічна винахідливість, педагогічне передбачення і педагогічна рефлексія.

У моделі особи вчителя, що розробляється в даний час (Д. М. Мітіна), в контексті тієї ж схеми діяльність — спілкування — особа виділяються п’ять професійно значущих якостей, що виявляють дві групи педагогічних здібностей (по Н. У. Кузьміній).

У найбільш узагальненому вигляді педагогічні здібності були представлені. А. Крутецким, який і дав їм відповідні загальні визначення:

«1. Дидактичні здібності — здатності передавати таким, що вчиться учбовий матеріал, роблячи його доступним для дітей, підносити їм матеріал або проблему ясно і зрозуміло, викликати інтерес до предмету, — порушувати у учнів активну самостійну думку. Вчитель з дидактичними здібностями уміє у випадку необхідності відповідним чином реконструювати, адаптувати учбовий матеріал, важке робити легеням, складне — простим, незрозуміле, неясне — зрозумілим. Професійна майстерність включає здатність не просто дохідливо підносити знання, популярно і зрозуміло висловлювати матеріал, але і здатність організувати самостійну роботу учнів, самостійне отримання знань розумно і тонко «диригувати» пізнавальною активністю учнів, направляти її потрібну сторону.

2. Академічні здібності — здібності до відповідної області наук (математиці, фізиці, біології, літературі і т.д.). Здатний вчитель знає предмет не тільки в об’ємі учбового курсу, а значно ширше і глибше постійно стежить за відкриттями в своїй науці, абсолютно вільно володіє матеріалом, виявляє до нього велику цікавість, веде хоч би дуже скромну дослідницьку роботу.
3. Перцептивні здібності — здатності проникати у внутрішній світ учня вихованця, психологічна спостережливість, пов’язана з тонким розумінням особі що вчиться і його часових психічних станів. Здатний вчитель вихователь за незначною ознакою, невеликими зовнішніми проявами уловлює щонайменші зміни у внутрішньому стані учня.
4. Мовні здібності — здібності ясно і чітко виражати свої думки, відчуття з допомогою мови, а також міміки і пантоміміки. Мова педагога завжди відрізняється внутрішньою силою, переконаністю, зацікавленістю в тому, що він говорить. Вираз думки ясне, просте, зрозуміле для учнів.
5. Організаторські здібності — це, по-перше, здатності організувати учнівський колектив, згуртувати його, надихнути на рішення важливих задач і, здатності правильно організувати свою власну роботу. Організація власної роботи припускає уміння правильно планувати і самому контролювати її. У досвідчених вчителів виробляється своєрідне відчуття часу — уміння правильно розподіляти роботу в часі, укладатися в намічені терміни.
6. Авторитарні здібності — здатність безпосереднього до емоційно-вольового впливу на учнів і уміння на цій основі добиватися у них авторитету (хоча, звичайно, авторитет створюється не тільки на цій основі, а, наприклад, і на основі прекрасного знання предмету, чуйності і такту вчителя і т.д.).

Авторитарні здібності залежать від цілого комплексу особових якостей вчителя зокрема його вольових якостей (рішучості, витримки, наполегливості вимогливості і т.д.), а також від відчуття власної відповідальності за навчання і виховання школярів, від переконаності вчителя в тому, що він має рацію, від уміння передати цю переконаність своїм вихованцям.

7. Комунікативні здібності — здібності до спілкування з дітьми, уміння знайти правильний підхід до учнів, встановити з ними доцільні з педагогічної точки зору взаємовідношення, наявність педагогічного такту.
8. Педагогічна уява (або прогностичні здібності) — це здатність, що виражається в передбаченні наслідків своїх дій, в виховному проектуванні особи учнів, пов’язаному з уявленням об тому, що з учня вийде в майбутньому, в умінні прогнозувати розвиток тих або інших якостей вихованця.
9. Здібність до розподілу уваги одночасно між декількома видами діяльності має особливе значення для роботи вчителя. Здатний, досвідчений вчитель уважно стежить за змістом і формою викладу матеріалу, за розгортанням свій думці (або думці учня), в той же час тримає в полі уваги всіх учнів, чутливо реагує на ознаки стомлення, неуважність нерозуміння, помічає всі випадки порушення дисципліни і, нарешті, стежить за власною поведінкою (позою, мімікою і пантомімікою, ходою).

В даний час концепція педагогічних здібностей, що розвивається. У. Кузьміною і її школою, доводить, що педагогічна система включає п’ять структурних елементів (меті, учбова інформація, засобу комунікації, що вчаться і педагоги) і п’ять функціональних елементів: дослідницький, проектувальний конструктивний, комунікативний, організаторський. Ці ж елементи є функціональними елементами індивідуальної педагогічної діяльності (гностика, дослідницький, проектувальний, конструктивний комунікативний, організаторський), що дозволяє говорити про п’ять великих груп загальних однойменних здібностей, лежачих в їх основі.

Н. В. Кузьміна виділяє два рівні педагогічних здібностей: перцептивні-здібності рефлексій і проектних. Перший рівень педагогічних здібностей, по Н. У. Кузьміної, — здібності перцептивних рефлексій — включає «три види чутливості»: відчуття об’єкту, зв’язане з емпатією і оцінкою збігу потреб вимог, що вчаться і шкільних; відчуття міри або такту, і відчуття причетності. Ці прояви чутливості є основою педагогічної інтуїції.

Другий рівень педагогічних здібностей, по Н. У. Кузьміної, — проектні здібності, співвідношувані з чутливістю, до створення нових, продуктивних способів навчання. Цей рівень включає гностики, проектувальні конструктивні, комунікативні і організаторські здібності. Відсутність кожній з вказаних здібностей є конкретна форма нездатності. Гностики здібності виявляються в швидкому і творчому оволодінні методами навчання що вчаться, у винахідливості способів навчання. Здібності гностик, по Н. У. Кузьміної, забезпечують накопичення інформації вчителя про своїх учнів, об самому собі. Проектувальні здібності виявляються в здатності представити кінцевий результат що виховує навчання в завданнях-завданнях, розташованих часу на весь період навчання, що готує що навчаються до самостійного рішенню задач. Конструктивні здібності виявляються в створенні творчій робочої атмосфери сумісної співпраці, діяльності, в чутливості до побудові уроку побудові уроку, найбільшою мірою відповідного заданій меті розвитку і саморозвитку що навчається. Комунікативні здібності виявляються в встановленні контакту, педагогічно доцільних відносин. Ці здібності забезпечуються, по Н. У. Кузьміної, чотирма чинниками: здатністю до ідентифікації, чутливістю до індивідуальних особливостей учнів, добре розвиненою інтуїцією, властивостями сугестій. Додамо ще чинник мовною культури (змістовність, впливовість). Організаторські здібності виявляються у виборчій чутливості до способів організації учнів в групі, в освоєнні учбового матеріалу, самоорганізації тих, що навчаються, в самоорганізації власної діяльності педагога.

Н.А. Амінов вважає, що як основа диференціації педагогічних здібностей виступає успішність. Виділяються два її вигляду: індивідуальна (досягнення людини по відношенню до самого собі в часі) і соціальна (досягнення однієї людини по відношенню до досягнень інших людей). Перший вигляд — це індивідуальна (ресурсна) успішність, другий — конкурентоспроможність.

Під власне здібностями (термінальними здібностями) Амінів розуміє саме ті індивідуально-психологічні особливості людини, які не тільки забезпечують йому успішність в якій-небудь діяльності, але і підвищують його конкурентоспроможність, тобто успішність в ситуації суперництва (змагання) з іншими на будь-якому терені. У підвищенні конкурентоспроможності людини, по класифікації В. А. Богданова, вирішальна роль належить такому психічному процесу, як уява, саме здатність придумати і реалізувати щось нове дає перевагу одній людині перед іншими. Тому розвиненість уяви (креативність’) можна вважати ключовим компонентом перцептивних здібностей.

Способи (психологічні ресурси), за допомогою яких чоловік досягає успіху в реалізації себе (особовому зростанні) без конкуренції з іншими, Амінів називає інструментальними здібностями, які діляться на дві групи: загальні (перцептивні) і спеціальні. Останні, по Н. А. Амінову, включають емоційні, вольові, мнемічні, аттенсіонні, здатності. Термінальна здатність (що підвищує конкурентоспроможність) до педагогічній діяльності припускає переважання в своїй структурі опірності до розвитку синдрому емоційного згорання (виснаження емоційних ресурсів).