1. В яких випадках винахід визнають таким, що не відповідає умові новизни?

2. Що запитується в відмінній частині формул винаходу?

3. З яких етапів складається реєстраційна система експертизи?

Список використаної літератури.

1. В яких випадках винахід визнають таким, що не відповідає умові новизни?

Правовий захист об’єктів інтелектуальної власності дозволяє власникові, що одержав охоронний документ (патент, свідоцтво), монопольно володіти, користуватися і розпоряджатися об’єктом, що одержав захист, на визначеній території і протягом визначеного законом часу.

Останнім часом у режимі захисту прав інтелектуальної власності в Україні відбулися суттєві зміни. Основні з них пов’язані з прийняттям Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охорони інтелектуальної власності” від 22 травня 2003 р. № 850-IV та набранням в 2004 році чинності Цивільним кодексом України 16 січня 2003 р. № 435-IV.

Об’єктом винаходу може бути: продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин); спосіб (здійснення технологічних операцій, одержання нового продукту і т.п.); застосування раніше відомого продукту або способу по новому призначенню. Винахід захищається патентом України з терміном дії до 20 років від дати подання заявки. Об’єкт винаходу повинний бути новим, промислово придатним, а технічне рішення повинне мати винахідницький рівень. Винахід визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки. Протягом 12 місяців з дати подачі заявки в Україні можуть бути подані заявки для патентування за рубежем, яким буде встановлено пріоритет по даті подачі національної заявки. Заявка на патент на об’єкти промислової власності, за виключенням сортів рослин, подаються в Укрпатент Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки.

Експертиза заявки на локальну новизну передбачає встановлення новизни за виданими в Україні патентами і поданими до Держдепартаменту заявками на видачу патентів.

Під час експертизи на локальну новизну заявку перевіряють щодо змісту заявок на видачу патентів (деклараційних патентів) на винахід та деклараційних патентів на корисну модель щодо опису, формули та ілюстративних матеріалів (якщо вони є) у редакції на дату подання заявки, якщо заявлений пріоритет, на дату її пріоритету, за умови, що відомості про заявку чи про виданий за нею патент опубліковані на цю дату або після цієї дати.

Якщо більш рання заявка була відкликана або вважалася відкликаною до її публікації, однак публікація відбулася, то така публікація при визначенні локальної новизни заявки, що розглядається, не братиметься до уваги.

Винахід визнається таким, що відповідає локальній новизні, якщо він не відомий із зазначених джерел інформації.

Якщо заявлений винахід відноситься до застосування продукту чи способу за новим призначенням, то він визнається таким, що не відповідає умові новизни, якщо виявлено джерело інформації, з якого відомо застосування того самого продукту чи способу за вказаним у заявці призначенням.

На визнання заявленого винаходу новим не впливає розкриття інформації про нього винахідником або особою, яка одержала від винахідника прямо чи опосередковано таку інформацію протягом 12 місяців до дати подання заявки до Держдепартаменту, або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому обов'язок доведення обставин розкриття інформації покладається на особу, зацікавлену в застосуванні цього положення.

Якщо заявлений винахід визнано новим відносно незалежного (незалежних) пункту (пунктів) формули, то перевірку новизни відносно відповідних залежних пунктів формули не проводять.

Якщо заявлений винахід, який охарактеризований одноланковою формулою, не визнано новим, то заявнику надсилають попереднє рішення про відмову з мотивованим обґрунтуванням та пропозицією висловити свою думку щодо цього і пропонують, за потреби, надіслати відредаговану формулу винаходу з урахуванням первинних матеріалів заявки.

Якщо заявлений винахід, який охарактеризований багатоланковою формулою з одним або декількома незалежними пунктами, не визнано новим у будь-якому незалежному пункті формули, то подальший розгляд заявки проводять згідно з пунктом 6.5.4 Правил.

Щодо винаходу, для якого встановлена невідповідність умові новизни, перевірку на відповідність умові винахідницького рівня не проводять.

2. Що запитується в відмінній частині формул винаходу?

Формулу винаходу необхідно складати в точній відповідності до прийнятих правил. Усяка помилка у формулі — логічна, граматична, формальна – може призвести до нерозуміння винаходу, виключення його новизни, може звузити або необґрунтовано розширити обсяг винаходу, позбавити його необхідній ясності й визначеності. Формула винаходу складається з назви винаходу, обмежувальної частини, мети винаходу і відмінової частини.

Заздалегідь перед складанням формули винаходу необхідно проаналізувати:

· область техніки, до якої належить винаходу;

· рівень техніки, при цьому виділити інформацію про аналоги винаходу й найближчий аналог (прототип);

· суттєві ознаки винаходу.

Вимоги до складання формули винаходу, яка може розглядатись як частина опису і має правове значення, також встановлюються національними законодавствами.

Правила до викладення формули, що знайшли відображення в різних національних законодавствах, прийнято умовно розділяти на декілька систем викладення формули винаходу. Кожна з цих систем має свої особливості, які проявляються як в принципах складання головного пункту формули так і взагалі всієї формули.

Складанню формули винаходу завжди передує дослідження технічного рішення з метою визначення його патентоспроможності.

Послідовність етапів, які потрібно виконати для заповнення таблиці:

Формулюється назва винаходу, з якого починається обмежувальна частина. Для цього необхідно визначити на вдосконалення чого були спрямовані зусилля вінахідника.

Формулюється технічний результат, який може бути отриманий при здійсненні винаходу.

Складається перелік суттєвих ознак об'єкта винаходу.

Формула винаходу є словесним та описовим відображенням технічної сутності винаходу, за допомогою якого фахівці мають можливість одержати в короткій формі інформацію про технічне рішення задачі у певній галузі зі вказівкою засобів і результату, тобто мети рішення, яка може бути досягнута при використанні винаходу. Таким чином, підкреслюється, що формула являє собою не характеристику конкретного матеріального предмета, навіть не опис принципу рішення, а саме характеристику технічної сутності знайденого рішення задачі.

Відмітна частина — суттєві ознаки, які характеризують винахід в окремих випадках. його виконання або використання.

Підпорядкування залежних пунктів незалежному може бути прямим і непрямим, тобто з посиланням на один або декілька залежних пунктів.

Сутність винаходу, яка відноситься до об’єкта винаходу (пристроїв, способів, речовин), – це система правил (загальних і окремих), дотримання яких забезпечує досягнення мети, заданого результату. Завдяки аналізу суті, суттєвих ознак формули дається характеристика об’єкта.

Формула акумулює сутність об’єкта, яка викладається у вигляді опису суттєвих ознак об’єкта винаходу. Ідучи від об’єкта винаходу, описуючи в формулі його ознаки, здійснюється змістовний перехід безпосередньо до винаходу.

“Безпосередній предмет винаходу” є технічним уявленням, яке отримує середній фахівець в результаті вивчення формули на основі опису і креслень завдяки своїм спеціальним знанням; при цьому еквіваленти не залучаються, отже, безпосередній предмет винаходу є найбільш вузькою формою тлумачення патенту, застосування на практиці цієї форми при тлумаченні формули може призвести до необґрунтованого звуження меж дії патенту, а отже, і до охорони прав патентовласника.

“Предмет винаходу”–це винахідницький задум, який характеризує технічне уявлення, яке середній фахівець, що має звичайні на день пріоритету знання та навички, може отримати на основі своїх професійних знань і без додаткової винахідницької творчості з тексту формули, коли оцінює цей текст з урахуванням опису і креслень, виходячи з рівня техніки (з модифікаціями), який має бути йому відомий.

“Загальна ідея винаходу” полягає в “технічному уявленні, що відображає зміст і сутність винаходу”. Ця форма тлумачення охоплює не тільки безпосередньо формулу винаходу, опис, креслення, прямі еквіваленти, а також усе те, що є близьким (з відомого в техніці) для рішення тієї ж задачі, що вирішує винахід. Вказується, що під поняттям “загальна ідея винаходу” можна розуміти: 1) зведення конструктивних ознак до їх принципової функції; 2) заміну спеціальних засобів і способів більш загальними; 3) виключення уточнюючих ознак патентної формули; 4) застосування таких патентно-правових еквівалентів, які не можуть вважатися само собою зрозумілими для середнього фахівця.

Отже, Формула винаходу в Україні базується на „німецькій системі” побудови формули і є достатньо чітким критерієм, за допомогою якого можна визначити технічні характеристики об’єкта і, відповідно, обсяг охорони прав патентовласника.

При наявності різних прийомів тлумачення формули винаходу, щонайширшу охорону винаходу забезпечує тлумачення шляхом застосування „загальної ідеї винаходу”, тобто застосування таких прийомів, які дозволяють отримати “технічне уявлення” про зміст і сутність винаходу на основі аналізу не тільки безпосередньо формули винаходу, опису, креслень, прямих еквівалентів, а також усього того, що є близьким (до відомого рівня в техніці) для рішення тієї ж задачі, що вирішує винахід.

3. З яких етапів складається реєстраційна система експертизи?

Основою в системі патентування винаходів є експертиза, в залежності від виду якої і визначається система патентування. Прийнято розрізняти три основних системи, які використовуються в світі як в чистому вигляді так і в змішаному (комбіновані системи): реєстраційна, перевірочна, превірочно-відкладальна.

Реєстраційна система експертизи полягає в тому, що патент видається на заявлений винахід без перевірки його патентоздатності. Патентне відомство проводить перевірку заявки лише на відповідність її формальним вимогам, тобто чи правильно оформлена заявка і документи, що її супроводжують, чи належить заявлений винахід до класу об’єктів, на які можуть бути видані патенти, чи сплачений заявником належний збір за подання заявки тощо. Таку експертизу називають формальною і якщо її висновок є позитивним, то Патентне відомство реєструє винахід і видає заявникові патент.

Як показує практика такий патент є “слабким”, тому що будь-яка третя особа при оцінюванні патентоздатності цього винаходу опирається лише на думку заявника, а Патентне відомство жодних гарантій не дає. Висока ймовірність судового опротестування цього патенту є підставою і для низької довіри до нього, а отже і для зниження його вартості при здійснені актів продажу ліцензії, а також при інвестуванні у вигляді пайового внеску до статутного фонду акціонерного товариства. Разом з тим цей вид експертизи затвердив себе у багатьох державах, серед яких є економічно розвинуті, наприклад: Греція, Іспанія, Португалія та інші. Його затвердження в цих державах сприяла висока правова культура і відповідальність заявників, які перед поданням заявки самостійно здійснюють глибоку перевірку патентоздатності свого винаходу. Перевагою реєстраційної системи експертизи є мінімальна тривалість процесу видачі патенту, а отже – прискорення інформування громадськості про винахід, а також мінімальні витрати державного бюджету і заявника.

Перевірочна система експертизи передбачає видачу патенту на винахід лише після перевірки Патентним відомством патентоздатності заявки на винахід, яка здійснюється в ході кваліфікаційної експертизи. Патент виданий за перевірочною системою викликає значно вищу довіру, а також – більш високу ціну в господарському обороті. Недостатком перевірочної системи є значна її тривалість та вартість і використовується вона в високо розвинутих державах: США, Австрія, Фінляндія, Швеція, Канада та інші. Існують комбінації реєстраційної перевірочної системи, наприклад, у Швейцарії: перевірочна щодо винаходів в області годинникової і текстильної промисловості і реєстраційна щодо винаходів в інших сферах.

За перевірочно-відкладальною системою видача патенту здійснюється як і за перевірочною, лише після повноцінної кваліфікаційної експертизи, але передбачається можливість на певний час її відкладати. Після проведення формальної експертизи заявка публікується, запускається процедура тимчасової правової охорони винаходу, а заявник одержує на кілька років можливість оцінки щодо технічної і комерційної цінності винаходу. До завершення цього часу він мусить, якщо хоче одержати патент, подати клопотання про проведення кваліфікаційної експертизи. Перевірочно-відкладальна експертиза діє у Німеччині, Великобританії, Японії, Росії та інших державах.

У деяких державах (Бельгія, Нідерланди) склалась така система, що заявник відразу має можливість вибору: просити патент за формальною експертизою, тривалість дії якого 7 років, чи після кваліфікаційної експертизи на повний термін 20 років.

Список використаної літератури

1. Брижко В. Патентознавство як самостійна наукова дисципліна / Національне агентство з питань інформатизації при Президентові України. — К., 1996. — 184с.

2. Вачевський М. Патентознавство. Теорія і практика інноваційної діяльності. — Дрогобич : Вимір, 1999. — 254с.

3. Кириченко Т.С. Поняття використання винаходу (корисної моделі) // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2000. – Спецвипуск. – С. 203–204

4. Кузнєцов Ю. Патентознавство та авторське право: підручник / Юрій Кузнєцов, ; Мін-во освіти і науки України, НТУУ "КПІ". — К. : Кондор, 2005. — 427 с.

5. Патентознавство: Опорний конспект лекцій / Київський національний торговельно-економічний ун-т / Аліна Валеріївна Наконечна (уклад.). — К. : КНТЕУ, 2003. — 85с.

6. Пріб Гліб Анатолійович. Патентознавство: навч. посібник для дистанц. навч. / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна". Інститут дистанційного навчання / Станіслав Ісакович Табачніков (наук.ред.). — К. : Університет "Україна", 2007. — 304с.

7. Слащева А. Патентознавство: навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Донецький національний ун-т економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського. — Донецьк : ДонНУЕТ, 2008. — 230с.