Вступ

До складу природно-заповідного фонду, у відповідності до екологічного законодавства України, входять наступні категорії природоохоронних об’єктів і територій: природні заповідники, національні природні парки, заказники загальнодержавного і місцевого значення, регіональні ландшафтні парки, пам’ятки природи загальнодержавного і місцевого значення, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного і місцевого значення, зоологічні парки місцевого значення, ботанічні сади, дендрологічні парки і заповідні урочища.

Національний природний парк є природоохоронною територією, рекреаційною, культурно-освітньою та дослідницькою організацією загальнодержавного значення. Він утворюється з метою збереження, відновлення та ефективного функціонування природних комплексів і територій, що мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Природно-заповідний фонд України (далі -ПЗФ) станом на 01.01.10 має в своєму складі 7346 територій та об’єктів загальною (фактичною) площею 2990,0 тис. га. Відношення площі ПЗФ до площі держави («показник заповідності») становить 4,95 відсотка.

Структура ПЗФ України включає в себе 11 категорій територій і об’єктів загальнодержавного та місцевого значення. З них за кількістю найбільшу частку мають пам’ятки природи, заказники та заповідні урочища — разом біля 90% від кількості всіх існуючих об’єктів. За площею більше 80% природно-заповідного фонду припадає на заказники та національні природні та регіональні ландшафтні парки.

1. НАЦІОНАЛЬНІ ПРИРОДНІ ПАРКИ ЯК ЕТАЛОНИ УКРАЇНСЬКОГО ЛАНДШАФТУ

В усьому світі національні парки організовуються на територіях мальовничих ландшафтів з унікальними об’єктами та явищами природи, що задовольняють культурно-естетичні потреби відвідувачів, сприяють їхньому оздоровленню й відпочинку, розширенню природознавчого кругозору. На значній їх території природа залишається недоторканою і розвивається за своїми законами. Національні парки надають можливість відвідувачам через рекреацію (туризм) спостерігати за чарівною неповторністю дикої природи та насолоджуватися нею.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», одним із видів використання територій та об’єктів природно- заповідного фонду (ПЗФ) є їх використання в оздоровчих та інших рекреаційних цілях. До установ ПЗФ України, які організовують і здійснюють рекреаційну діяльність, відносять насамперед національні природні парки (НПП). В Україні нині вже створено 20 національних природних парків.

Одне тільки слово «національний» (парк) говорить про надбання всього українського народу, що локалізовані в окремих місцевостях, приміром у басейні нижньої течії річки Сула, на Лівобережжі України. Прадавньої річки: по-дитячому замріяної, з придолинними і заплавними ландшафтами поетичної, казкової краси. У її чарівних пейзажах закарбовані сліди історії скіфської доби. Адже тут, на нижньому Посуллі, як і на середньому Дніпрі (Нікопольщина, Дніпропетровська обл.), маємо найбільше скіфських курганів. Можливо, тут і знаходилася столиця Великої Скіфії — держави І тис. до P. X.

Скільки славних історичних подій пронеслося, скільки теплих, ніжних краєвидів можна побачити тут, на Посуллі! Унікальне місце в Україні, яке несправедливо досі чомусь не представлене в нашій природній спадщині національним парком. Скільки ще треба часу, щоб про Нижнє Посулля знала вся Україна, щоб Указом Президента України був створений Нижньосульський національний природний парк?! [5, c. 15-16]

Унікальні пейзажі як пам’ятки національної гордості становлять найцінніші перлини природно-культурної спадщини кожного етносу і відповідно повинні охоронятися та зберігатися. У нинішньому техногенно зміненому світі дика природа заповідних територій все більше стає безцінним еталоном, мірилом та критерієм прекрасного. Естетика, красивий пейзаж виховують людину, яка збагачується духовно, убираючи в себе враження від його споглядання. Можна твердити, що незаймана краса земної природи впливає і буде впливати на релігію, філософію, мистецтво, науку і, можливо, визначатиме матеріальний і духовний розвиток людства.

Кожний національний природний парк як окрема територія має свій зовнішній вигляд ландшафту, представлений його краєвидами чи пейзажами. Як один з еталонів українського ландшафту у вигляді заплавних лук і зарослих очеретом боліт з тихими водними плесами ріки можна зберегти на Посуллі (за умови створення національного парку), на загальнодержавному рівні (і на утриманні державного бюджету!).

У Черкаській і Полтавській областях природно-заповідні території та об’єкти становлять відповідно 1,9 (один із найнижчих в Україні) і 4,1 % від їхньої площі. Вищий показник заповідності на Полтавщині маємо за рахунок цілої низки ландшафтних заказників загальнодержавного значення (окрім Сулинського — Дейманівський, Вільхівщинський, Нижньопсільський, Короленкова дача, Червонобережжя, три регіональних ландшафтних парки (РЛП) — Диканський, «Кременчуцькі плавні», «Нижньоворсклянський».

В окремих областях України, приміром на Івано-Франківщині, аж три національних природних парки, а в Черкаській і Полтавській областях — жодного. Зрозуміло, Прикарпаття дуже багате на красиві пейзажі (інакше — ландшафтно-естетичні ресурси), що є однією з основних характерних умов створення національного парку і суттєвим компонентом тлумачення цього поняття, даного на Генеральній асамблеї МСОП у м. Делі в 1969 р. Але центральні регіони України, насамперед Полтавщина і Черкащина, незрівнянні за глибиною власне українського коріння, українського козацького духу. Тут генетичне джерело українства як нашого національного феномену. В уяві (за творами Тараса Шевченка, Івана Нечуя-Левицького, Івана Котляревського та ін.) закарбувався поетичний образ української природи. «Окрайці» колишнього українського ландшафту треба зберегти у формі заповідних територій, зокрема таких багатофункціональних, якими є національні природні парки [4, c. 46].

Згідно із Законом України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000—2015 роки» цей парк мав бути створений у 2004—2006 pp., площею близько 17 тис. га, на межі двох областей: Полтавської (Глобинський і Семенівський райони) і Черкаської (Чорнобаївський район). Простягатиметься він уздовж затопленої Кременчуцьким водосховищем річкової долини Сули, на місці нинішнього Сулинського ландшафтного заказника загальнодержавного значення. Одна з найсуттєвіших причин невиконання, підкреслюю, Закону України — незгода місцевих сільських рад (зокрема, сіл Кліщенці, Велика Бурімка, Лящівка, Жовнине та Мохнач на Чорнобаївщині) передавати свої землі у постійне користування проектованому парку, тобто у власність українського народу.

За розмірами площ серед територій та об’єктів ПЗФ загальнодержавного значення переважають об’єкти, що мають площу від 100 до 1000 га — таких налічується 34%, від 10 до 50 га — 25%, від 50 до 100 га і від 1000 до 10 000 га — по 13%, від 1 до 10 га — 8%, більше 25 тис. га — 3%, менше 1 га — 3%, від 10 до 25 тис. га — 1%.

У природно-заповідному фонді України в цілому переважна більшість об’єктів, як загальнодержавного, так і місцевого значення має площу до 50 га (70%). Більшість природних заповідників (60%) має площі в інтервалі від 1 до 10 тис. га, більшість національних природних парків (60%) і всі біосферні заповідники мають площі більше 25 тис. га. Серед регіональних ландшафтних парків переважають парки, що мають площі від 1 до 10 тис. га та 10-25 тис. га (78%). Серед заказників переважають об’єкти з площею 100-1000 га (36%) та 10-50 га (26%). Найменші площі мають пам’ятки природи: 60% з них мають площі до 1 га, ще 28% — від 1 до 10 га.

Середні площі об’єктів ПЗФ за категоріями становлять приблизно: природних заповідників -10 тис. га, біосферних заповідників — 56 тис. га, національних природних парків — 40 тис. га, регіональних ландшафтних парків — 14тис.га, заказників — 400 га, пам’яток природи — 8 га, заповідних урочищ — 100 га, ботанічних садів — 50 га, дендрологічних парків — 40 га, зоологічних парків — 13 га, парків-пам’яток садово-паркового мистецтва — 25 га [3, c. 3-4].

2. НОВІ НАЦІОНАЛЬНІ ПАРКИ УКРАЇНИ

Загальнодержавною програмою формування національної екологічної мережі України на 2000—2015 pp. заплановано до 2010 р. створити двадцять два національних природних парки, створено половину — одинадцять. Переважно ті, що не створені, ввійшли до переліку вищеназваних сорока двох. На сьогодні розроблено новий проект Загальнодержавної програми розвитку заповідної справи на період до 2020 p., затвердження якої «застряло» у Верховній Раді України. За цією програмою планується створити аж 60 національних природних парків, 6 природних заповідників, З біосферних заповідники.

Отож, нині в Україні вже є більше 40 національних природних парки, а в першій країні світу — США — десь понад 50 (по одному на штат, у нас більше! — 1,5 на адміністративно-територіальну одиницю). Однак пропорції — річ уперта й суперечлива: один американський штат Техас більший за всю Україну.

Національні природні парки — надбання, коштовний скарб природної та історико-культурної спадщини українського народу. Вони створюються для збереження, відтворення та використання неповторних природних територій, аналоги яких утрачені або трансформовані людиною.

Перший національний парк в Україні — Карпатський, існує з 1980 р. Тут знаходиться найвища вершина України — г. Говерла (2061 м), охороняються найбільш унікальні пейзажі та краєвиди Українських Карпат. Чарують незайманою красою високо розміщені в горах Карпатського парку озера Марічейка, Несамовите; велично виглядають найвищі (після Говерли) гірські вершини України — Бребенескул, Петрос, Ребра, Піп Іван Марамароський. Природними скарбами національних парків України можна назвати також Шацькі озера на Волині з найглибшим озером України Свитязь, гірське озеро Синевир у НПП «Синевир», букові праліси Ужанського НПП. Казковою красою милують око крейдяні ландшафти Святих гір в однойменному національному парку на Донеччині.

Найбільше невирішених питань стосовно включення земель лісового фонду до складу таких проектованих національних природних парків, як «Орільський» (Дніпропетровська область), «Великий бір» (Сумська область), «Хотинський» (Чернівецька область), «Дніпровсько-Тетерівський» (Київська область) та «Нижньодніпровський» (Херсонська область), а також щодо розширення території Канівського природного заповідника (Черкаська область).

Альтернативи створенню національних природних парків немає, оскільки на їх територіях земля перебуває в державній власності, власне!! всього українського народу. Але де взяти кошти на їх утримання, не кажучи вже про функціонування (зокрема, створення сервісної інфраструктури). Ситуація з бюджетним фінансуванням установ ПЗФ залишається складною. Особливо не вистачає коштів на капітальне будівництво і придбання техніки та обладнання. Практично не оновлюється матеріально-технічна база природно-заповідних установ [2, c. 8].

Фінансуються установи природно-заповідного фонду з держбюджету лише на рівні 40 % від потреб (у США, для порівняння, на 90 %). Переважно це кошти на утримання (зарплата, нарахування на зарплату). Відповідно, через низький рівень фінансового (і матеріально-технічного) забезпечення погіршується і до того незадовільний їхній стан.

Звичайно, стовідсоткового фінансування національних парків, природних і біосферних заповідників ніколи не буде. Тому без реформування фінансового забезпечення ПЗФ України його подальший розвиток стає проблематичним. Одним із напрямків такого реформування є більш ефективне використання установами ПЗФ, передусім національними природними парками, свого рекреаційного потенціалу.

Реальний шлях вирішення проблеми — заробляти власні кошти. Певні кроки в цьому напрямку зроблені. Наприклад, у деяких національних парках, природних і біосферних заповідниках Мінприроди самофінансування на 20—25 % [2, c. 9].

3. Шедеври садово-паркового мистецтва України

Дендропарк Олександрія розкинувся у західній частині Білої Церкви (центральний вхід – з вул. 50-річчя перемоги, GPS координати: 49.8107116, 30.0646019). Місто розкинулося за 85 кілометрів від столиці, дістатися звідки можна у максимально стислий термін завдяки тій-таки Одеській трасі («маршрутки» у Києві відправляються із залізничного вокзалу, Либідської та Одеської площ (час у дорозі 1,5 год.)

«Олександрія» – це найбільший (близько 400 га) та найстаріший дендропарк України (заснований 1788 року), крім того, пам’ятка може похвалитися найбільшою серед парків і садів нашої країни колекцією рослин – їх тут близько 2500!

Ця ділянка може похвалитися рекордною для Східної Європи кількістю видів рослин на обмеженій площі – їх тут, на 10-ти гектарах, аж 170!

До головних архітектурних споруд та ділянок «Олександрії» веде розгалужена система алей. У межах галявини колонада «Луна» та чи не найоригінальніша будівля парку – «Руїни», всередині якої облаштовано оглядовий майданчик, звідки відкриваються надзвичайної краси краєвиди одного з паркових ставків (а їх тут близько 20-ти) та річки Росі.

В 1946 році Розпорядженням  Ради Міністрів СРСР,  враховуючи велику наукову, історичну і природну цінність,  парк «Олександрія» було передано у віддання Національної академії наук України, якій він підпорядковується в даний час. Загальною тематикою наукових досліджень є питання пов’язані з інтродукцією та акліматизацією рослин, збереженням та відновленням старовинних насаджень. Колекційний фонд нараховує близько 2500 видів, форм та сортів рослин. Окремі з яких мають вік понад 200 років: сосни чорна та Веймутова, ялівець віргінський, тюльпанове дерево, модрини польська та європейська, дуб червоний, гледичія триколючкова, глід рожевий махровий та ін. Особливу цінність становить багатовікова діброва парку.

Дендропарк «Софіївка», що розкинувся у східній околиці Умані усього за два кілометри від Одеської траси (центральний вхід – з вул. Садової, GPS координати 48.76409, 30.2348632 ; парк відкритий для відвідин із 1 травня по 15 листопада (за умови попереднього замовлення екскурсії – круглий рік) щоденно з 9.00 до 18.00 год., тел.(04744) 3-22-10, 4-07-39). До слова, «Софіївка» – найпопулярніший та найвідвідуваніший парк України. Щороку він приймає понад півмільйона туристів.

За задумом архітектора, парк є наочною ілюстрацією до окремих частин поем Гомера «Іліада» та «Одіссея». «Софіївка» тим і славиться, що вона побудована на класичній основі, бо це практично матеріалізована в конкретних об’єктах парку Гомерівська «Одіссея». Будь-яка (перша-ліпша) композиція чи мала архітектурна форма не тільки гарна зовнішньо, але і містить в собі певний задум, виражає ідею міфу чи якоїсь події, — і все це настільки продумано і пов’язано між собою, що загалом зливається в єдину симфонію краси [7, c. 12].

Карпатський національний-природний парк — перший в Україні, створений в 1980 р. з метою збереження унікальних для Центральної Європи гірських природних ландшафтів. Популярними в його межах є еколого- і науково-пізнавальні маршрути на о. Несамовите, гори Маковиця, Хом’як та особливо на Говерлу.

Національний природний парк «Синевир» відомий найкоштовнішим своїм скарбом — озером Синевир, справжньою голубою перлиною Українських Карпат, та унікальним і єдиним в Європі Музеєм лісосплаву на Чорній Ріці. Рекреаційно-оздоровче значення мають цілющі джерела мінеральної води в с. Колочава типу «Нарзан» та «Єсентуки». На території парку розташовані два мисливські будинки, рекреаційний комплекс «Рабачинка», бази і будинки відпочинку, турбаза.

Національний природний парк «Вижницький » розташований на території Вижницького району Чернівецької області. У тутешніх краях за часів Австро-Угорщини серед місцевих жителів побутувала приказка: «Якщо б Господь Бог вирішив провести відпустку на Землі, то неодмінно вибрав би для цього Буковину». Парк відзначається багатством ендемічних видів рослин і тварин на незначній за площею загалом лісистої території. НПП «Вижницький» перспективний для розвитку пішохідного, мисливського, велосипедного, кінного туризму.

Уманський національний природний парк є частиною першого і найбільшого в Європі трилатерального біосферного резервату «Східні Карпати». На його території є джерела мінеральних вод, збереглись високопродуктивні буково-ялицеві ліси та праліси, дерев’яні пам’ятки сакральної архітектури, функціонують дві бази відпочинку, дві гірськолижні бази, санаторій, турбаза, туристичний притулок.

Національний природний парк «Сколівські Бескиди» створено з метою збереження середньогірських ландшафтів з унікальними в Європі буковими пралісами. В межах парку розташована Всеукраїнська дитяча оздо-ровниця — курорт «Східниця» з джерелами мінеральних вод типу » Нафтуся». Науково-пізнавальне зацікавлення викликає городище давньоруського літописного міста Тустань на Урицьких скелях.

Яворівський національний природ нийпарк репрезентує ландшафтну ділянку Розточчя. Більшість території парку вкрита лісами, які в поєднанні з горбогірським рельєфом створюють своєрідне пейзажне та ландшафтне різноманіття. Тут розміщені цікаві історико-культурні об’єкти, зокрема Крехівський монастир Св. Миколая. Поряд з національним парком функціонує курорт » Шкло» з сірководневою мінеральною водою. Парк пропонує послуги з організації вело туризму [15].

У Старокостянтинівському районі Хмельницької області, в селі Самчики розташований дивовижний за красою парк – Самчицький. Створений він був в середині ХІХ століття. Спочатку його спланували в ландшафтному стилі, зараз в його зовнішньому вигляді – доріжках і алеях, розташуванню дерев і кущів простежується явно регулярний стиль.

На території паркового комплексу знаходиться палац – диво класицизму, який був зведений в 1725 році. Палац прикрасили білокам’яні колони. Портик з боку озера доповнений алегоричним гербом з рицарською зброєю, а другий портик, що з боку парку, увінчали великими барельєфами богинь Помони — покровительки садів, і Цецери — патронеси урожаю. Інтер’єр палацу — просторі, але в той же час затишні зали. Недалеко від замку знаходиться небачений в тутешніх місцях Китайський павільйон, що поєднав готичний стиль з архітектурними традиціями східних пагод. Під’їзд прикрашає колона з фонтаном. В стороні від садиби є водяний млин.

Парк знаходиться з боку головного входу до палацу. Сьогодні його площа складає практично 17 га. У 80 роках минулого століття була проведена реконструкція Самчицького парку, якою керував Київський інститут «Укрінжпроект». Сьогодні тут зростає 126 видів і форм дерев, а також кущів і ліан. Найцікавішими і найціннішими видами є псевдо тсуга Мензіса, сосна Веймутова і кедрова, ялиця біла, береза вишнева, верба курайська, дуби двобарвний, ліванський і македонський, модрини польська, Сукачева і японська.

Кам’янка розташована на берегах річки Тясмин за 65 км від Черкас, на автошляху Київ–Дніпропетровськ. Кам’янка відома з початку XVII ст. У 1787 році кам’янський маєток купив у князя Любомирського князь Г. Потьомкін, який подарував його потім своїй племінниці К. М. Самойловій. Вийшовши заміж за Л. Д. Давидова вони оселились у Кам’янці.

Після війни 1812 року невдоволення існуючою ситуацією в країні росло, що згуртувало бойових побратимів – молодих панів з сусідніх маєтків навколо Кам’янки, де було одне з головних місць зустрічей Південного товариства декабристів. Та після поразки декабристів, багатьох було засуджено до вислання, і маєток перейшов у спадок до родини Давидових.

У Кам’янці у друзів бував російський поет О. С. Пушкін. Дружиною сина декабриста В. Л. Давидова, була сестра П. І. Чайковського Олександра, тому майже 30 років тут перебував видатний композитор, що створив саме в Кам’янці чисельні твори, які стали класикою світового рівня.

Національний природний парк «Подільські Товтри» за площею (261 316 га) — найбільший в Європі. Рекреаційно-пізнавальний інтерес становлять розміщені на його території горбогір’я Медобор, або Товтр, з розкішною природною рослинністю та карстовими утвореннями (печера Ат-лантида), величні каньйони Дністра та Смотрича з унікальними відшаруваннями силурійських порід, Бакотсь-ка затока на Дністрі з Свято-Михайлівським скельним монастирем. До складу парку входить Кам’янець-По-дільський національний історико-культурний заповідник «Старе місто» з фортецею. У межах парку розташовано курорт «Сатанів» з цілющою мінеральною водою типу «Нафтуся».

Визначна пам’ятка Ялти — це Лівадійський парк, що займає площу 45,7 гектарів, був зоснований у 30-40-х роках минулого сторіччя відомим садівником Делингером. Треба віддати належне тонкому художньому смаку садівника: використовуючи досить складний рельєф ділянки й місцеву кримську рослинність, він зумів створити один із кращих парків Південнобережжя. За характером планування Лівадійський парк відноситься до типу пейзажних, або ландшафтних. В основі парку лежить місцева природа, облагороджена, за задумом садівника, включенням мальовничо скомпонованих груп різних рослин. Вдало сполучаються з архітектурою Лівадійського палацу підпірні стіни, декоровані кучерявими рослинами (в основному гліцинією й текомой), партер з невисокими підстриженими кущами лавра, буксуса, лавровишні, туї. На терасах нижче стін висаджено багато троянд та інших низькорослих чагарників. Але підстрижені рослини поступово зникають, і Лівадійський парк здобуває пейзажну форму. Стежки прокладені з таким розрахунком, щоб з кожного їхнього повороту відкривалися все нові й нові види. Біля південно-східного кута Лівадійського палацу починається чудова пергола довжиною 80 метрів. Її металевий каркас суцільно повитий трояндами, гліциніями, виноградом. Пройшовши по цьому зеленому тунелю, попадаємо на розташований внизу майданчик, у центрі якого встановлений мармуровий фонтан. Пергола закінчується восьмикутним майданчиком з металевим каркасом, обрамленим королевою квітів — трояндою Банкса. У Лівадійському парку є кілька мистецьки виконаних фонтанів. Кожного зупиняє фонтан з арабською в’яззю “Лівадія”: безперервним струмком із рота баранчика ллється джерельна вода, і екскурсанти можуть вгамувати спрагу. Особливу принадність парку надають уміло влаштовані оглядові майданчики й альтанки — своєрідні місця огляду палаців, гір і моря.

Шацький національний природний парк включає систему з 24-х Шацьких озер з найбільшим своїм «діамантом» — озером Світязь. За максимальною глибиною (58,4 м) воно найглибше в Україні. Йому поступаються тільки знамените угорське о. Балатон та білоруське о. Нароч. У межах парку розміщені пансіонат «Шацькі озера» на березі о. Світязь, санаторій «Лісова пісня» на березі о. Пісочне, численні спортивно-оздоровчі та дитячі табори (56), бази відпочинку та інші рекреаційні заклади.

Деснянсько-Старогутський національний природний парк створений з перспективою включення його до міждержавного українсько-російського біосферного резервату «Старо-гутські та Брянські ліси». До його складу входять ландшафтні комплекси заплави та борової тераси Десни, а також Старогутських переважно соснових лісів і боліт. У парку можливий розвиток мисливського і кінного туризму, спортивне та любительське рибальство, пізнавальна рекреація

Національний природний парк «Святі Гори» репрезентує природні схилово-височинні ландшафти Донецького північно-степового краю з рідкісними крейдяними відшаруваннями. Там переважають соснові ліси. До його складу входять 170 оздоровчих закладів, серед яких культурно-пізнавальний інтерес для відвідувачів становить Святогірський Успенський монастир на правому березі р. Сіверський Донець. У цій місцевості розташовані солоні озера Ріпне та Сліпне з лікувальними сульфідними грязями.

Азово-Сиваський національний природний парк розміщується в межах приморських ландшафтів, де відповідно до Рамсарської конвенції охороняють водно-болотні угіддя міжнародного значення, які є місцем оселення водоплавних птахів та їхніх зупинок під час весняно-осінніх міграцій. Створений парк на базі заповідно-мисливського господарства з перспективою розвитку в цьому регіоні спортивно-любительського полювання та рибальства, водного еко-туризму. Так, на о. Бірючий з його степовим різнотрав’ям останнім часом було зареєстровано 1425 ланей, 987 муфлонів, 830 благородних оленів.

Діонісій Міклер — одним із перших розпочав науково обґрунтовану інтродукцію рослин та флористичні дослідження в Україні. Для ознайомлення з кращими ботанічними садами Росії й Європи і з метою збору посадкового матеріалу та насіння Д.Міклер виїздив до Санкт-Петербурга, Фінляндії, Швеції, Швейцарії, Франції. Він двічі побував в Англії. Для заснування Кременецького ботанічного саду було виділено 4,5 га приміської землі. Дуже мало «міклерівських садів» збереглось до наших днів. Проте всі вони становлять велику цінність як ділянки з інтродукованими рослинами та унікальні зразки садово-паркового мистецтва в Україні. А ім’я великого майстра, з дня народження якого в нинішньому році минає 245 років, нарешті повинно зайняти належне місце в історії науки та культури України.

З ім’ям Діонісія Маклера пов’язують створення в цей час багатьох великих парків. В 1790р. на запрошення Ізабелли Чарторийської, Діонісій приїздить в Польщу, а згодом – на Україну, де створив понад 50 парків, більшість з яких є пам’ятками національно-культурної спадщини, у тому числі і в Мізочі.

Що ж до мізоцького парку, то велика площа та переважно рівнинна ділянка ландшафтного парку відповідала королівським резиденціям.  Про це свідчить план парку.

Розташувався мізоцький парк на 15га в південній околиці містечка. На початковому етапі визначальними у його розташуванні були саме класицистичні засади. Позначилися вони геометричними формами побудови об’єктів. Наприклад, шляхом ведення декоративних партерів або вирізних газонів. Рисами ранньокласицистичного ансамблю в Мізочі були також поєднання головних паркових алей з усіма елементами рекреації і відпочинку. Тут такими стали сад для прогулянок, а з початку XIX ст. і звіринець.

Спрямування головної алеї головному фасаду палацу формувало вид на центральну споруду. Таким чином, пейзажні парки раннього періоду можна сформувати як видові: розташування доріжок, алей, стежок, насаджень були такими, що з вікон палацу розкривались певні види (мальовничі околиці, панорами забудови населеного пункту, ділянки парку, архітектурні форми).

Парадна зона була ядром ансамблю, центром резиденції. Це зумовлювало і відповідне зонування території. Так, фруктові сади територіально розташовувались на околиці парку. Розташування їх в Мізочі, здійснювалося за схемою: «парк» — «парадна зона» — «фруктовий сад».

Можна стверджувати, що палацово-парковий ансамбль в Мізочі був одним з найбільш поліфункціональних парків, створених Д. Маклером. Функціональне призначення резиденцій цього періоду можна охарактеризувати як адміністративно-промислове з естетичною функцією.

Тростянецький дендрологічний парк був заснований у 1834 році  нащадком гетьманського роду Іваном Скоропадськими. Парк займає територію понад 204 гектари.

У дендропарку росте понад 400 різних видів дерев та кущів.

Ще за життя Івана Скоропадського у парку було встановлено монумент з посланням від засновника: «Любезный прохожій! Садъ, въ которомъ ты гуляешь, посаженъ мною; он служилъ мнъ утъшеніемъ въ моей жизни. Если ты замьтишь безпорядокъ, ведущий къ уничтоженію его, то скажи объ этомъ хозяину: ты сдълаешь доброе дъло» [16].

Висновки

Відповідно до законодавства, природоохоронними науково-дослідними установами ПЗФ загальнодержавного значення є природні та біосферні заповідники, національні природні парки, зоопарки, а також деякі ботанічні сади, дендрологічні парки та парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва.

Частка площ територій та об’єктів окремих категорій у природно-заповідному фонді складає: природних заповідників — 5,3%, біосферних заповідників — 7,3%, національних природних парків — 24,6%, заказників — 38,2%, пам’яток природи — 0,8%, регіональних ландшафтних парків — 20,1%, заповідних урочищ — 3,1%, ботанічних садів — 0,1%, зоологічних парків — 0,01%, дендрологічних парків 0,05%, парків-пам’яток садово-паркового мистецтва — 0,44%.

За адміністративними одиницями площа ПЗФ України розподілена досить нерівномірно. Найменший показник заповідності, близько 1%, у Вінницькій, Дніпропетровській та Кіровоградській областях, найбільший — 9,6-14,8% — у Волинській, Чернівецькій, Закарпатській, Івано-Франківській, Хмельницькій областях, м. Києві, а в м. Севастополі він становить 30,2%. У Донецькій, Житомирській, Запорізькій, Київській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Черкаській, Харківській областях та Автономній Республіці Крим заповідні території складають близько 2—5%, у Львівській, Рівненській,  Сумській,  Тернопільській,  Херсонській, Чернігівській — 6-9%.

Таким чином, в різних регіонах України показник заповідності коливається від 1 до 15%, при цьому, в одинадцяти областях України він становить всього 1_3%, у дев’яти областях має середні значення — 4—9%, і тільки у п’яти областях та містах Києві та Севастополі — близький або перевищує 10%. У цілому по Україні частка заповідних територій складає 4,95%.

Список використаної літератури

1. Гардащук Т.В. Міські парки та сади як складова ландшафтного розмаїття України // Екологічний вісник. — 2009. — № 3. — С. 6-5
2. Гетьман Г. Нові національні природні парки України // Краєзнавство. Географія. Туризм. — 2010. — № 12. — С. 8-9
3. Гетьман, В. Національні природні парки як еталони українського ландшафту // Краєзнавство. Географія. Туризм. — 2009. — № 43. — С. 3-5
4. Гетьман, В. Рекреаційна діяльність у регіональних ландшафтних парках України // Географія та основи економіки в школі. — 2005. — № 4. — С. 45-49.
5. Гетьман, В. Українська модель національного парку [Текст] / Володимир Гетьман // Науковий світ. — 2011. — № 6. — С. 15-16.
6. Дендрологический парк «Софиевка» / И.С.Косенко, Г.Е.Храбан, В.В.Митин, В.Ф.Гарбуз, 1990. — 154 с.
7. Дерлеменко, Є. Парки України: фотоальбом / Євген Дерлеменко, 2008. — 271 с.
8. Кормакова, Тетяна. Садово-паркова архітектура України ХVІІІ-ХІХ ст. [Текст] : інтегроване заняття // Мистецтво та освіта. — 2004. — № 3. — С. 50-53
9. Косаревський, І. Софіївка: короткий путівник / Іван Косаревський, 1967. — 76 с.
10. Косенко І. Уманскький дендрологічний парк » Софіївка » НАН України [Текст] / І.Косенко // Колега. — 2001. — № 4-5. — С. 10 — 14
11. Лавренчук І. Садово-паркові комплекси України: особливості формування, становлення й розвитку (1917-1991 рр.) // Наука і суспільство. — 2012. — № 5-6. — С. 22-32
12. Національні природні парки України // http://www.ecocentr.narod.ru/publikation/nationpark/a.html
13. Парк «Олександрія» [Текст] : пам’ятка садово-паркового мистецтва України / авт.-укл.: С. І. Галкін, В. Л. Рубіс ; фото: П. Ф. Рубіс, О. Є. Мірошниченко, 2008. — 27 с.
14. Пирогов І. Азово-Сиваський національний природний парк України / І. Пирогов // Географія. — 2009. — № 6. — С. 36-38
15. Природні заповідники та національні природні парки // http://ukrainaincognita.com/pryrodno-zapovidnyi-fond/pryrodni-zapovidnyky-ta-natsionalni-pryrodni-parky
16. Природные национальные парки Украины [Текст] / П. Т. Ященко, Е. М. Гребенюк, Л. А. Тасенкевич и др., 1988. — 118с.
17. Регіональні екологічні мережі України та роль громадськості в їх впровадженні [Текст] : Матеріали Всеукраїнського семінару-практикуму / Всеукраїнська Екологічна Ліга, 2004. — 96 с.
18. Роготченко Алексей Петрович Уманское чудо [Текст] : [О Софиев. парке — памятнике садово-парковой культуры Украины конца XVIII в.] / Алексей Роготченко,, 1991. — 86 с.
19. Садовенко, Я. Національні парки України [Текст] / Я. Л. Садовенко, 1987. — 47 с.
20. Хорошевский, А/ 20 лучших экскурсий по Украине [Текст] / Андрей Хорошевский ; худож.-оформитель : И. В. Осипов, 2008. — 315 с.