Турбота про здоров'я дітей є одним з основних показників ставлення держави до проблем підростаючого покоління.

Разом з тим саме стан справ у цій сфері викликає занепокоєння. Упродовж останніх років в Україні зберігається тенденція до погіршення стану здоров'я дітей, зумовлена негативними факторами соціально-економічного, екологічного та психоемоційного характеру. Вплив постійно діючих факторів ризику, в тому числі стресові перевантаження, зокрема у шкільному віці, призводить до порушення механізму саморегуляції фізіологічних функцій і сприяє розвитку у дітей хронічних захворювань.

Залишається високим рівень інвалідності серед дітей, що є одним з найбільш несприятливих явищ у комплексі характеристик стану здоров'я та соціального благополуччя населення. Не вдається уникнути тенденції до зростання кількості дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Негативно на здоров'я дітей впливає процес навчання в школах. За час шкільного навчання кількість різних захворювань у дітей зростає в 1,5-2 рази. В сучасних школах-ліцеях, гімназіях, де навантаження на дітей вище, здоров'я дітей в 1,5 рази гірше, ніж в загальноосвітніх школах.

Оскільки стан здоров'я дитини сьогодні, в першу чергу, екологічно детермінований, це означає, що порушення стану здоров'я проявляється на функціональному або на польовому рівні, а не на фізичному. Це, в свою чергу, вказує на те , що повинні застосовуватися експресні методи, які ще далеко до прояву патологічного процесу виявляють функціональні порушення в організмі дитини.

В наш час з’явились нові течії оздоровчої фізичної культури, які дають оздоровчий ефект. До них можна приєднати оздоровчу аеробіку і її різновиди: степ, слайд, джаз, аква або гідроеробіку, танцювальну аеробіку (фанк-еробіку, сіть-джем, хіп-хоп), велоаеробіку, аеробіку з навантаженням (невеликою штангою), акваджогінг, шейпінг, фітнес, стретчінг.

Вибір тої чи іншої методики занять фізичними вправами з оздоровчою спрямованістю є співвідношення з реальними обставинами, можливостями, вимогами, деколи є справою індивідуального смаку і інтересу.

Оздоровчий ефект фізичних вправ спостерігається лиш тільки в тих випадках, коли вони раціонально збалансовані по спрямованості до індивідуальних можливостей займаючих.

Заняття фізичними вправами активізують і удосконалюють обмін речовин, покращують діяльність центральної нервової системи, забезпечують адаптацію серцево-судинної, дихальної і інших систем до умов м’язової діяльності, прискорюють процес входження в роботу і функціонування систем кровообігу і дихання, а також скорочують довжину функціонального відновлення після зрушень, які викликає фізичне навантаження. Крім оздоровчого ефекту, фізичні вправи діють тренувально на організм дитини, (збільшують розумову і фізичну працездатність), дозволяють збільшити рівень фізичних якостей, впливають на формування і подальше удосконалення життєво важливих рухових умінь і навичок (плавання, ходьба на лижах і т.д.).

Таким чином, регулярне застосування фізичних вправ і загартовуючих факторів покращує життєвий тонус організму, загальний стан імунної системи, функції вегетативних систем, працездатність.

Оздоровчо-рекреативна фізична культура – це відпочинок, відновлення сил за допомогою засобів фізичного виховання (заняття фізичними вправами, рухливі і спортивні ігри, туризм, фізкультурно-оздоровчі розваги).

Для якісної різноманітності фізичних навантажень достатньо 7-12 вправ, але щоб вони відрізнялися одна від одної. Ефективними методами різностороннього тренування, яке включає в роботу велику кількість м’язів, є біг, ходьба на лижах, плавання, ритмічна гімнастика і інші. В оздоровчому тренуванні повинні виконуватись вправи на витривалість (біг в низькому темпі і середньому темпі), силові вправи для великих м’язових груп (присідання, піднімання ніг у висі на перекладині або гімнастичній стінці, перехід з положення лежачи в положення сидячи і т.д.), вправи для суглобів хребта, рук і ніг, а також в зміні положення тіла (нахили тулуба вперед, назад, в сторони і ін.).

Ефективним засобом, який сприяє підвищенню функціональних можливостей систем організму є активний руховий режим. В оздоровчих цілях рекомендується наступний тижневий об’єм рухової активності для людей різного віку:

• дошкільнята – 21-28 годин;
• школярі – 14-21 година;
• учні середні спеціальних учбових закладів – 10-14 годин.

Рухова активність, фізичні навантаження викликають ряд ефектів, які ведуть до тренування, до удосконалення адаптаційно-регулятивних механізмів:

1. економізуючий ефект (зменшення кисневої вартості роботи, більш економна діяльність серця і ін.);
2. антигілоксичний ефект (покращення кровопостачання тканин, великий діапазон легеневої вентиляції);
3. антистресовий ефект (підвищення стійкості гіпоталамогілофізичної системи);
4. гепорегуляторний ефект (активізація синтезу багатьох білків, гіпертрофія клітин);
5. психоенергетуючий ефект (ріст розумової працездатності, перевага позитивних емоцій).

Головною умовою забезпечення оптимального оздоровчого ефекту при використанні фізичних вправ є відповідність величини навантажень функціональним можливостям організму.

Список використаної літератури

1. Державна програма відпочинку та оздоровлення дітей на період до 2008 року //Офіційний вісник України. — 2003. — № 3. — C. 107-112; Позакласний час. — 2004. — № 9-10. — C. 3-20

2. Єфімов А. Система оздоровчої роботи //Початкова освіта. — 2005. — № 10. — C. 13-14

3. Назарян Р. Рецепт оздоровлення: комплексний підхід //Дошкільне виховання. — 2008. — № 3. — C. 16-17.

4. Науменко Ю.В. Здоровьесберегающая деятельность школы //Педагогика. — 2005. — № 6. — C. 37-44.

5. Ныкышев М. Усиление оздоровительных функций общеобразовательного учреждения //Воспитание школьников. — 2008. — № 5. — C. 3-5