Вступ

1. Поняття та сутність валютного регулювання

2. Організація системи валютного регулювання в Україні

3. Шляхи та перспективи розвитку системи валютного регулювання в Україні

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Обіг та використання іноземної валюти є однією з найважливіших сфер державного регулювання у будь-якій країні. Проблеми валютного регулювання та контролю набули на сучасному етапі особливу гостроту в умовах, коли відбувається глобалізація процесів, що розгортаються у світовому господарстві, за яких будь-яких явища, який би локальний, обмежений характер вони не мали, можуть суттєво вплинути на економічне становище країн і регіонів.

Реформування системи валютного регулювання і контролю вимагає розробки єдиної державної валютної політики, що має бути сформована на підставі глибокого науково-теоретичного аналізу валютних відносин, методів і засобів регулювання, узагальнення вітчизняного й міжнародного досвіду розв’язання даної проблеми.

Однак, на сьогодні, питання теорії і методики валютного регулювання не знайшли досить глибокого висвітлення. Наукові розробки в даній сфері, які здійснені до 1992 р. мали досить обмежений характер внаслідок державної монополії в сфері зовнішньоекономічної діяльності і валютних відносин і тому, практично, не можуть бути використані при вирішенні сучасних проблем. Проведені в Україні у наступні роки дослідження і наукові розробки в сфері валютного регулювання не носили комплексного й системного характеру. Ряд виданих за цей період літературних джерел являють собою підручники і навчальні посібники. До них відносяться праці: Алісової Є.О., Василика О.Д., Гальчинського А.С., Філіпенка А.С., Міщенка В.І., Ющенка А.В., Чухна А.А та ін.

Саме актуальність, теоретична і практична важливість проблеми, її недостатня вивченість і обґрунтованість в Україні обумовили вибір теми цієї праці.

1. Поняття та сутність валютного регулювання

Валютне регулювання посідає важливе місце в системі економічних відносин: впливаючи на загальний стан економіки країни, валютне регулювання, в свою чергу, значною мірою визначається ним та залежить від ролі держави у міжнародних відносинах.

Складна система економічних взаємозв`язків в галузі валютних відносин має знайти відображення в концентрованому вигляді у визначенні поняття “валютне регулювання”. З точки зору автора існуючі визначення звужують його суть. Необхідно розрізняти поняття “валютне регулювання” та “державне валютне регулювання”.

Виходячи з проведеного автором дослідження суті та ролі валютного регулювання, останнє визначається як система взаємопов`язаних механізмів державного та ринкового регулювання курсу валюти та руху валютних цінностей на національному та міжнародному рівнях.

Щодо поняття “державне валютне регулювання”, то це є сукупність форм та заходів, які запроваджуються уповноваженими державними органами на національному та міжнародному рівнях в межах законодавчо встановленого порядку відповідно до цілей валютної політики.

Аналізуючи теорію та світову практику валютного регулювання та спираючись на запропоноване автором визначення поняття “валютне регулювання”, було розроблено нову класифікацію форм валютного регулювання.

В залежності від їх впливу на курс національної валюти та рух валютних цінностей були виділені форми прямої та непрямої (опосередкованої) дії. До перших відносяться: валютна інтервенція, валютні обмеження, регулювання конвертованості валюти, облікових ставок Національного (центрального) банку та режиму валютного курсу. До форм непрямої дії відносяться: управління валютними резервами (створюються сприятливі умови для застосування інших форм регулювання валютного курсу, зокрема через проведення валютних інтервенцій), а також регулювання платіжного балансу (шляхом регулювання окремих його статей створюються сприятливі умови для стабілізації валютного курсу та руху капіталів). Що стосується таких форм валютного регулювання, як девальвація та ревальвація, то в залежності від діючого в країні режиму валютного курсу вони можуть здійснювати на об`єкт як прямий, так і опосередкований вплив. При фіксованому валютному курсі девальвація (ревальвація) цілеспрямовано здійснюється державою задля зниження (підвищення) офіційного валютного курсу. При плаваючому валютному курсі девальвація (ревальвація) проводиться державою за допомогою операцій на відкритому ринку, заходів грошово-кредитної політики та інших операцій, які сприяють зниженню (підвищенню) валютного курсу. При цьому очікуваний результат буде отриманий не відразу через певний період часу (лаг)[1, c. 2-3].

Зв`язки між рівнями, типами, формами та методами валютного регулювання схематично зображені на відповідному рисунку.

Результативність застосування форм валютного регулювання багато в чому залежить від того, на скільки вчасно і на який термін вводилася та чи інша форма. Це пов`язано з необхідністю узгоджувати державне валютне регулювання з дією об`єктивних економічних законів, а також з іншими напрямами економічної політики, які проводяться в умовах конкретної економічної ситуації. Те, на скільки вдалим було застосування форм валютного регулювання, характеризується за отриманим ефектом – стабільністю валютного ринку та курсу грошової одиниці, рівновагою платіжного балансу тощо.

Постсоціалістичні країни використовують ті ж форми валютного регулювання, що й країни з розвиненою ринковою економікою. Проте їх співвідношення є іншим, оскільки відрізняються стратегічні та поточні цілі та завдання економіки, в т.ч. валютної політики цих країн.

Розуміння суті валютного регулювання значною мірою визначає характер дій держави у цій сфері, дозволяє виявити глибинні взаємозв`язки між валютним регулюванням та економікою в цілому. Валютне регулювання не слід ототожнювати тільки з державним регулюванням, а необхідно розглядати як систему, що включає, поруч з державним, ринкове регулювання, які, в свою чергу, можуть здійснюватись як на національному, так і на міжнародному рівнях[8, c. 3].

Заходи держави мають посилювати та доповнювати дію ринкових механізмів, а не суперечити їм. Саме такий підхід дозволяє досягти бажаних результатів в сфері валютного регулювання в більш стислі терміни, а також із значною економією бюджетних коштів.

На сучасному етапі розвитку світової економіки підвищується роль держави у валютному регулюванні. Зростання відкритості національних економік та посилення у зв`язку з цим загрози “імпортування нестабільності” обумовлюють необхідність такого процесу. Крім того, стан валютних відносин на національному рівні, особливо країн, що знаходяться в стадії ринкової трансформації, потребує активного втручання держави.

Ефективність державного валютного регулювання залежить від того, економічним чи адміністративним методам надається перевага. Найбільші результати дають економічні методи: коли для досягнення поставленої мети держава створює суб`єктам господарської діяльності сприятливі умови, які заохочують їх до необхідних дій. І навпаки, адміністративні методи валютного регулювання не завжди дозволяють досягти встановлених цілей через відсутність достатніх для цього стимулів.

Правовий режим валютних відносин в Україні можна визначити як режим валютних обмежень. Його сутність полягає в законодавчій й адміністративній забороні, лімітуванні (регламентації) операцій з валютою або валютними цінностям. Зацих умов особлива роль у системі валютного регулювання належить ефективнійорганізації валютного контролю. Основними об’єктами контролю є:

• регулювання переказів та платежів за кордон, вивозу капіталу, репатріації прибутків, золота, грошових знаків та цінних паперів;
• обмеження вільної купівлі та продажу іноземної валюти;
• обов’язковий продаж державі частини одержаної іноземної валюти в обмін на національну валюту за офіційним курсом;
• зосередження валютних операцій в центральних або уповноважених банках;
• контроль за створенням та ліквідацією авуарів резидентів та нерезидентів-учасників валютних операцій в країні;
• контроль за інвестуванням нерезидентів в економіку України та резидентів в економіку інших країн;
• здійснення декларування, попереднього дозволу, контролю або заборони в здійсненні окремих видів валютних операцій;
• обмеження ввозу-вивезення валюти та валютних цінностей через митний кордон України;
• контроль за отриманням суб’єктами підприємницької діяльності кредитів в іноземній валюті та інші.

Виконання функцій валютного контролю покладено на: Національний банк України, уповноважені банки, Державну податкову адміністрацію України, Міністерство зв’язку України, Державний митний комітет України. Найбільш серйозним недоліком такої структури є відсутність органу, який би розробляв загальнодержавну політику валютного контролю, втілював би її у конкретні практичні заходи та координував діяльність вказаних органів.

Діюча система валютного регулювання України потребує удосконалення. Це передбачає: погодженість дій держави з ринковими механізмами; підвищення якості валютного законодавства, зростання ролі державних інститутів в сфері валютного регулювання, удосконалення механізмів застосування форм валютного регулювання.

В процесі удосконалення системи валютного регулювання в Україні доцільно використовувати досвід зарубіжних країн. На сучасному етапі в Україні ефективно можуть бути застосовані такі механізми валютного регулювання країн з розвиненою ринковою економікою, що пов`язані з оптимізацією режиму валютного курсу; особливістю застосування валютних інтервенцій за умови дії плаваючого валютного курсу; репатріацією валютних цінностей[3, c. 33-36].

2. Організація системи валютного регулювання в Україні

Система валютного регулювання України як суверенної держави почала формуватися в 1991р. і на сьогодні відіграє важливу роль в соціально-економічному розвитку країни. Її створення обумовлювалось необхідністю реалізації нашою державою своїх суверенних прав та обов`язків. На даний час в Україні діє досить розвинена система валютного регулювання з притаманними їй ринковими важелями. Система державного валютного регулювання передбачає можливість застосування всіх його форм. Інфраструктура внутрішнього валютного ринку відповідає вимогам сучасності. Але не зважаючи на все це, система валютного регулювання України потребує удосконалення, що дозволить підвищити ефективність її впливу на економіку в цілому.

Протягом 1991-2007р.р. загальною метою дій Уряду та Національного банку України в галузі валютних відносин було досягнення та підтримання стабільності курсу національної грошової одиниці, але засоби її реалізації обиралися різні: зміни режиму валютного курсу від плаваючого до фіксованого, і навпаки; зняття і встановлення валютних обмежень; регулювання рівня валютної конвертованості. Але при цьому не завжди враховувалося, що стабільність курсу національної грошової одиниці означає не лише його незмінність, а відповідність економічним реаліям (перш за все, його купівельній спроможності).

При регулюванні валютного курсу обов`язково мають бути задіяні ті чинники, які впливають на товарне забезпечення національної валюти. Спрямування зусиль держави лише на коригування співвідношення між попитом та пропозицією іноземної валюти на внутрішньому ринку приносить короткотривалий результат і не змінює загальної тенденції. Яскравим прикладом таких дій держави є валютне регулювання у формі валютної інтервенції та девальвації (ревальвації), яке не підкріплюється паралельно створенням засад довгострокового економічного зростання.

Проведений аналіз застосування в Україні протягом 1991-2007р.р. різних форм валютного регулювання дозволяє зробити наступні висновки.

1. Найбільший вплив на розвиток подій на внутрішньому валютному ринку (на обсяги торгів інвалютою, рух капіталів, курс національної грошової одиниці тощо), а також на стан зовнішньої торгівлі України мали валютні обмеження та регулювання режиму валютного курсу.

2.Девальвації та валютні інтервенції здійснювались, як правило, після значного погіршення ситуації на внутрішньому валютному ринку з метою недопущення різких курсових коливань або значного розриву між офіційним та ринковим валютними курсами в країні. Суттєвого впливу на стан зовнішньої торгівлі або рух капіталів ці заходи не мали, отже, в цьому розрізі ефективність їх застосування була не високою.

3.Регулювання платіжного балансу не можна оцінити однозначно, оскільки, не зважаючи на досягнуте в 2006 та 2007 р.р. позитивне сальдо рахунку поточних операцій, стан окремих його показників викликає значне занепокоєння. Суттєвою проблемою для України на сьогодні залишається пошук шляхів погашення зовнішньої заборгованості[5, c. 50-52].

Щодо зовнішньої торгівлі, то вичерпавши первинні резерви експорту за умов лібералізації торгівлі, країна постала перед необхідністю розвитку нових конкурентоспроможних експортних секторів та забезпечення достатньої гнучкості для переорієнтації експорту з одного ринку на інший. Труднощі, які виникають при цьому, пов`язані не тільки із необхідністю підвищення конкурентоспроможності (в першу чергу, якості продукції), але й зі структурою українського експорту. Негативним чинником зниження обсягів імпорту товарів в останні роки стало падіння в ньому частки товарів інвестиційного характеру.

4. Проведення державою активної дисконтної політики в галузі валютного регулювання було неможливим. Значною мірою це пов`язано з тим, що суттєву перешкоду на шляху іноземних капіталів в Україну складала нестабільність національної економіки. Разом з тим, першочергового вирішення вимагали внутрішньогосподарські проблеми (питання розвитку національного виробництва, виходу економіки з кризової ситуації, припинення економічного спаду тощо). Отже, регулювання руху іноземних капіталів в Україні в найближчій перспективі буде здійснюватися через валютні обмеження.

На сучасному етапі зусилля держави мають спрямовуватись на створення сприятливих умов для вкладення коштів резидентів та нерезидентів в національну економіку, що передбачає стабільність та досконалість законодавчої бази, відсутність різких коливань курсу національної валюти, зниження податкового тиску та інше.

5. Існуючий на сьогодні в Україні рівень конвертованості гривні (повна внутрішня конвертованість) відповідає вимогам часу, і значне його підвищення в найближчий час є не можливим. Об`єктивну основу підвищення рівня конвертованості валюти складають: розвиток національного виробництва, економічне зростання, укріплення позицій України в міжнародних економічних та політичних відносинах. Форсування державою процесу зростання валютної конвертованості може спричинити збитки для національної економіки.

Важливе значення для України на сучасному етапі має також підвищення ролі інститутів валютного регулювання. Це передбачає, по-перше, чітке окреслення у законодавстві повноважень державних органів в сфері валютних відносин. А по-друге, ефективне виконання покладених на ці інститути функцій. Останнє, крім дотримання виконавчої дисципліни, вимагає також створення таких економічних умов, які дали б змогу органу державного управління реалізувати всі його повноваження[2, c. 46-47].

3. Шляхи та перспективи розвитку системи валютного регулювання в Україні

Підвищенню ефективності чинної системи валютного регулювання в Україні сприятиме розробка концептуальних засад валютної політики, до яких відносяться: періодизація; побудова валютної політики у відповідності з тенденціями розвитку відповідних ринкових механізмів та визначеними загальними напрямками розвитку економіки країни; встановлення взаємозалежності та взаємозв`язків між цілями короткострокової та довгострокової валютної політики та механізмами їх реалізації; виявлення факторів, які визначатимуть перспективи розвитку системи валютного регулювання, та наслідків реалізації валютної політики; урахування фінансово-економічних та політичних ризиків як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, а також досвіду побудови систем валютного регулювання зарубіжних країн.

Важливе значення для створення дієвої системи валютного регулювання в Україні має узагальнення відповідного досвіду зарубіжних країн. Це дозволяє суттєво знизити державні витрати на пошук шляхів розв`язання існуючих проблем. Передумовами, які необхідні для ефективного використання досвіду валютного регулювання розвинених країн у постсоціалістичних країнах, є достатній ступінь розвитку ринкових відносин в постсоціалістичній країні; готовність економічних суб`єктів, в т.ч. держави, до змін; відповідність інструментів валютного регулювання розвинених країн умовам розвитку країни, яка планує їх запроваджувати.

Для характеристики перспектив розвитку системи валютного регулювання країни необхідно виділяти короткострокові (до 1 фінансового року) та довгострокові (на 4-5 років) цілі та пріоритети в цій сфері. Відповідно до них та з урахуванням поточних та стратегічних завдань розвитку національної економіки, мають розроблятися короткострокова та довгострокова валютні політики.

До основних цілей короткострокової валютної політики України доцільно віднести: удосконалення діючої системи валютного регулювання, забезпечення стабільного функціонування національної грошової одиниці, гармонізація інтересів експортерів та імпортерів.

Аналіз практики сучасного валютного регулювання, проведений в дисертаційній роботі, дозволив авторові виділити такі напрями короткострокової валютної політики України: проведення гнучкої політики курсоутворення; вирішення питання репатріації українських капіталів та створення сприятливого інвестиційного клімату для нерезидентів; дедоларизація економіки; поповнення золотовалютних резервів країни з одночасною стерилізацією надлишкового обсягу гривневих коштів та зниження ризику їх знецінення; створення стійкого позитивного сальдо платіжного балансу; удосконалення системи державних інститутів валютного регулювання та валютного законодавства[7, c. 25-27].

Метою довгострокової валютної політики України має бути забезпечення макроекономічної стабільності, створення та підтримання умов довіри до національної валюти. Розвиток системи валютного регулювання в Україні в найближчі 4 роки залежить від напряму стратегії економічного розвитку нашої країни та темпів реалізації передбачених нею заходів та завдань. Особливості економічного розвитку України обумовлюють існування ряду завдань, які мають на меті здійснення довгострокових структурних змін у системі валютного регулювання, але застосування яких у найближчій перспективі є об`єктивно неможливим та недоцільним (зокрема, це стосується підвищення рівня конвертованості гривні, зняття валютних обмежень, використання дисконтної політики з метою регулювання руху іноземних капіталів).

Аналіз прогнозів економічного розвитку України в найближчі роки дав змогу авторові встановити фактори, які визначатимуть перспективи розвитку системи валютного регулювання нашої країни:

• внутрішні: продовження поступового економічного зростання; збереження позитивного сальдо рахунку поточних операцій платіжного балансу; збільшення надходження іноземних інвестицій завдяки дотриманню Урядом України жорсткої бюджетної політики і послідовному зменшенню податкового навантаження; скорочення відпливу капіталів; подальша лібералізація зовнішньої торгівлі; спрямування зусиль держави на посилення процесів інтеграції України до ЄС; сприятлива зовнішня кон`юнктура;
• зовнішні: збільшення темпів економічного зростання країн, які є головними торговельними партнерами України; поступове зростання процентних ставок більшості західних країн з метою недопущення розгортання інфляційних процесів; посилення глобальної конкуренції завдяки технологічній революції в комунікаціях.

Разом з цим, автором визначені можливі ризики прогнозів розвитку сфери валютних відносин, серед яких: світові політичні та фінансові кризи, зміна зовнішньої кон`юнктури не на користь України (коливання цін на енергоносії, процентних ставок на кредитному ринку та т.і.), зміна умов співпраці з міжнародними організаціями – зовнішні ризики, а також кардинальна зміна курсу економічних реформ в країні, непродуманість та непослідовність державних рішень, розгортання енергетичної кризи, тощо — внутрішні ризики.

До основних наслідків реалізації довгострокової валютної політики України слід віднести: підвищення купівельної спроможності гривні та забезпечення стійкої рівноваги внутрішнього валютного ринку; збільшення обсягів іноземних інвестицій в Україну; зростання валютних резервів країни; використання дисконтної політики як форми валютного регулювання[6, c. 19-21].

Висновки

Валютне регулювання займає провідне місце в економічній політиці держави. В залежності від мети валютне регулювання може стимулювати або стримувати економічний розвиток в країні та відповідно впливати на стан окремих секторів, галузей та підприємств, а також на місце держави на світовому ринку. Зміни ж в економіці країни та її міжнародному становищі впливають на розвиток валютних відносин, та відповідним чином коригують валютну політику, що проводиться в державі.

Водночас, у сучасному світі значного розвитку набули інтеграційні процеси, спостерігається зростання рівня відкритості національних економік та їх взаємозалежності. Такі процеси підвищують роль валютного регулювання на національному та міжнародному рівні.

Враховуючи, що валютне регулювання є однією з найбільш динамічних складових як національної, так і світової валютно-фінансових систем, визначення особливостей побудови та розвитку системи валютного регулювання в умовах ринкової трансформації економіки є важливою науковою та практичною проблемою.

Створення дієвої системи валютного регулювання України не можливе без глибокого вивчення теоретичних аспектів, досвіду інших держав світу, існуючої в країні практики, а також перспектив розвитку цієї системи. Саме такий підхід дозволить нашій країні розробити оптимальний режим валютного регулювання, який має відповідати вимогам та особливостям періоду ринкової трансформації економіки. Отже, необхідність удосконалення чинної системи валютного регулювання в Україні, як однієї з обов`язкових умов забезпечення сталого економічного зростання.

Удосконалення чинного валютного законодавства є одним з пріоритетних на даний час напрямків реформування системи валютного регулювання в Україні. Термінового доопрацювання та прийняття потребує проект Закону України “Про валютне регулювання” (автором запропоновано його структуру та положення, які стосуються механізму обов`язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів; регулювання режиму валютного курсу та порядку визначення офіційного валютного курсу; термінів повернення резидентами в Україну валютної виручки від експорту товарів (робіт, послуг), а також надходження на митну територію країни товарів за імпортними операціями).

Підвищенню ефективності чинної системи валютного регулювання в Україні сприятиме розробка концептуальних засад валютної політики. Цей процес має передбачати: виділення короткострокових (до 1 фінансового року) та довгострокових (на 4-5 років) цілей валютної політики; встановлення взаємозалежностей між ними та механізму їх реалізації; побудову валютної політики у відповідності з тенденціями розвитку відповідних ринкових механізмів та визначеними загальними напрямками розвитку економіки країни; виявлення факторів, які визначатимуть перспективи розвитку системи валютного регулювання, та наслідків реалізації валютної політики; урахування фінансово-економічних та політичних ризиків як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, а також досвіду побудови систем валютного регулювання зарубіжних країн.

При визначенні перспектив розвитку системи валютного регулювання України обов`язково мають враховуватися особливості валютних політик зарубіжних країн, оскільки економіка України є відкритою, а отже, залежною певною мірою від дій основних зовнішньоекономічних партнерів.

Ефективність як короткострокової, так і довгострокової валютної політики, багато в чому залежить від іміджу країни в світі. Його покращання потребує, крім стабільного економічного зростання, підвищення ролі України у міжнародних фінансових організаціях та посилення її позицій на світовій політичній арені.

Список використаної літератури

1. Андронов О. Валютне регулювання та інститути валютного ринку України //Закон і бізнес. — 2002. — 2 листопада. — C. 2-3

2. Андронов О. Розвиток системи валютного регулювання в Україні //Закон і бізнес. — 2002. — № 42-43. — C. 46-47

3. Близнюк О. Проблеми правового регулювання відносин валютного управління в Україні //Юридична Україна. — 2006. — № 1. — C. 33-38.

4. Олексюк Б. Проблеми курсоутворення в Україні //Сучасність. — 2008. — № 11. — С.85-90

5. Резнікова О. Валютне регулювання на міжнародному рівні та його вплив на національну валютну систему //Банківська справа. — 2000. — № 4. — C. 50-52

6. Резнікова О. Удосконалення чинної системи валютного регулювання //Фінанси України. — 2001. — № 7. — C. 16-21

7. Рогач Ф. Щодо цілей валютно-курсового регулювання в Україні/ Ф. Рогач //Економіст. — 2008. — № 1. — C. 25-27

8. Юргелевич С. Валютне регулювання: зарубіжний досвід та пропозиції щодо України //Економіка. Фінанси. Право. — 2000. — № 10. — C. 3-8