Вступ.

1. Особливості приватизації майна підприємств АПК.

2. Правове забезпечення приватизації майна в АПК.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Складовою частиною переходу до ринкової економіки є приватизація майна державних підприємств України. Приватизація — це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній та комунальній власності, на користь недержавних юридичних і фізичних осіб; це процес формування прошарку власників як основи багатоукладної соціально орієнтованої економіки. Приватизація сприяє зміні власності на засоби виробництва, структурній перебудові економіки, розвитку конкуренції й росту доходів держави. Одночасно вона потребує методичного обґрунтування та правового забезпечення. Удосконалення процесу приватизації базується на вивченні й накопичені практичного досвіду, особливо в агропромисловому комплексі (АПК).

Світовий досвід показує, що найкращий спосіб приватизації малих підприємств — це аукціони, а середніх і великих — їх трансформація в акціонерні товариства та продаж акцій стратегічним інвесторам. Саме в цьому напрямі здійснюється процес приватизації в Україні.

Головними пріоритетами в реалізації державної політики у сфері приватизації є: завершення малої приватизації з переважним застосуванням конкурентних способів; проведення приватизації об'єктів шляхом продажу акцій відкритих акціонерних товариств (ВАТ); забезпечення участі громадян країни в приватизації шляхом використання ними приватизаційних паперів, що суттєво прискорює і демократизує цей процес; створення умов для участі іноземних інвесторів у приватизації, що дає змогу одержати відповідні інвестиції і сприятиме поліпшенню фінансового стану приватизованих підприємств.

1. Особливості приватизації майна підприємств АПК

Для поліпшення процесу приватизації необхідно удосконалити нормативну, методичну і правову базу, врегулювати відносини між державою і власниками майна, розробити методику сукупної вартості підприємств, розв'язати соціально-економічні проблеми. На 01.01.2003 року в Україні завершено приватизацію підприємств м'ясної, молочної, олійно-жирової та кондитерської галузей АПК; приватизовані цукрові заводи, підприємства хлібопродуктів борошномельно-круп'яної та комбікормової промисловості тощо. На стадії приватизації знаходяться нереформовані КСП шляхом їхнього перетворення в акціонерні товариства.

У розробку теорії і практики приватизації в Україні істотний вклад внесли A.M. Бондарь, Ю.І. Єхануров, В.Е. Коломойцев, B.C. Ледомська, Т.Б. Харченко, В.В. Черноіванов, В.І. Чижова, М.В. Чечетов.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України № 51—93 від 17.05.1993 року "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" приватизація майна підприємств харчової промисловості, які переробляють сільськогосподарську сировину, борошномельно-круп'яної та комбікормової промисловості, сервісних, будівельних, торговельних, несільськогосподарських підприємств і організацій АПК, незалежно від вартості цих об'єктів, проводяться шляхом перетворення їх у відкриті акціонерні товариства (ВАТ).

Право на пільгове придбання акцій (із застосуванням майнових сертифікатів і власних коштів) мали члени селянських (фермерських) господарств, працівники колективних і державних сільгосппідприємств та інші сільськогосподарські товаровиробники.

Члени трудових колективів підприємств, що приватизувалися, мали право на придбання не менш як 51% акцій, а за Законом України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" від 10 липня 1996 року № 290/96-ВР загальна кількість товаровиробників становила не менше 51 відсотка статутного фонду.

Приватизацію майна радгоспів та інших державних сільгосппідприємств спочатку здійснювали шляхом перетворення їх у колективні сільськогосподарські підприємства (КСП). При цьому членам трудових колективів безкоштовно передавали частку державного майна, розмір якої визначався як добуток вартості майна, що припадало на одного члена КСП, на кількість працівників підприємства. Залишок держмайна приватизували за приватизаційні майнові сертифікати.

Приватизацію частки державного майна підприємств АПК зі змішаною формою власності здійснювали шляхом перетворення їх у ВАТ, із продажем акцій, що належали державі, за приватизаційні майнові сертифікати. [6, c. 64-65]

Державні підприємства та підприємства із змішаною формою власності АПК, вартість майна яких була недостатня для створення ВАТ, приватизували шляхом викупу членами трудових колективів і прирівняних до них осіб із використанням приватизаційних майнових сертифікатів.

Згідно з Указом Президента України № 66/95 від 19 січня 1995 року "Про прискорення приватизації майна в агропромисловому комплексі" при приватизації майна АПК забезпечувалась технологічна єдність і цілісність майнових комплексів.

Приватизованим підприємствам, створеним шляхом викупу майна державних підприємств, зданого в оренду, було рекомендовано здійснювати продаж частини власних акцій (паїв) сільськогосподарськими товаровиробниками, що є постачальниками сировини і споживачами послуг.

Кількість акцій, що підлягають продажу виробникам сировини або працівникам підприємств, які обслуговують даний об'єкт АПК, визначається за формулою:

К2-(nх1,5Вс/Ва), (1)

де К2 — кількість акцій;

n— число членів селянських (фермерських) господарств, робітників колективних і державних сільгосппідприємств, які зайняті на виробництві сировини, чол.;

Вс— вартість майнового сертифіката;

Ва— номінальна вартість акцій створеного акціонерного товариства (AT), грн. Якщо йдеться про приватизацію майна підприємства переробної промисловості, то:

К1 + К2>0,51 К0, (2)

де К1 — кількість акцій, які призначені для членів трудового колективу на пільгових умовах;

Ко— загальна кількість випущених акцій.

При цьому необхідно дотримувати, щоб К1 = К2.

Постановою Кабінету Міністрів України № 279 від 29 червня 1994 року "Про приватизацію переробних підприємств агропромислового комплексу" затверджений перелік об'єктів АПК, які приватизуються. Це підприємства: з виробництва льоноволокна; коноплеволокна та інших волокон; первинної обробки вовни; виробництва цукру-піску; хліба і хлібобулочних виробів; макаронних виробів; рослинної олії; ефірної олії; пива і солоду; сирого і сухого крохмалю; патоки крохмальної, декстрину, глюкози, кукурудзяного екстракту та інших крохмалепродуктів; плодоовочевих консервів, включаючи м'ясо-рослинні та сало-бобові;

об'єкти: з ферментації тютюну; виробництва м'яса, копченостей та інших м'ясних продуктів, м'ясних консервів; з переробки птиці; виробництва тваринного масла, продукції з незбираного молока, сиру, бринзи, морозива, казеїну, сухого молока та іншої молочної продукції;

спеціалізовані підприємства з виробництва молочних консервів;

підприємства: з виробництва борошна, круп; комбікормів і білково-вітамінних домішок; обробки гібридного і сортового насіння кукурудзи; виробництва лікарських препаратів для ветеринарії.

Не підлягають приватизації підприємства АПК, які виробляють вино, лікеро-горілчану продукцію, спирт.

Чинним законодавством передбачено перелік радгоспів та інших державних сільгосппідприємств, умови приватизації яких погоджуються з Кабінетом Міністрів України. Зокрема, згідно з Декретом Кабінету Міністрів України № 51 від 17.05.1993 року до них належать насінницькі господарства, племінні заводи й підприємства, конезаводи, селекційно-гібридні центри, сортовипробувальні станції та дільниці. Цей перелік був конкретизований і розширений постановою Верховної Ради України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" (1994 р.), а саме: радгоспів-заводів; державних сільськогосподарських підприємств, які спеціалізуються на вирощуванні багаторічних насаджень (хміль, ефіроолійні та лікарські рослини); іподромів і державних заводських конюшень; радгоспів-технікумів (при реорганізації їх у звичайні товарні господарства); дослідних господарств навчальних і науково-дослідних закладів, установ і організацій.

Названі радгоспи та інші державні сільгосппідприємства підлягають приватизації виключно шляхом продажу акцій створених на їхній базі відкритих акціонерних товариств (ВАТ). Тому їх, на відміну від решти радгоспів (підприємств), можна приватизувати за ініціативою не тільки покупців, а й органу приватизації. [9, c. 102-104]

Розмір пакета акцій, що залишається в державній власності при приватизації майна сільгосппідприємств, які спеціалізуються на вирощуванні багаторічних насаджень (хміль, ефіроолійні та лікарські рослини), дорівнює вартості зазначених насаджень, але не може бути меншим 25% (від розрахункової вартості). При приватизації майна дослідних господарств, експериментальних виробництв та інших підприємств, підпорядкованих навчальним і науково-дослідним установам, такий пакет акцій повинен становити не менше 51% від загальної вартості майна.

Державна реєстрація ВАТ проводиться відповідними державними органами у двотижневий строк відповідно до "Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №276 від 29.04.1994 року.

ВАТ випускає акції за рахунок власних коштів. Пільговий продаж їх за приватизаційні майнові сертифікати (безоплатна передача акцій) працівникам сільськогосподарських підприємств, що приватизуються за погодженням з Кабінетом Міністрів України, та прирівняним до них особам здійснюється протягом шести місяців. Лише після завершення пільгового розміщення акцій, що залишились не реалізованими, продаються на загальних підставах, у тому числі через систему центрів проведення сертифікаційних аукціонів.

При приватизації майна радгоспів та інших державних сільгосппідприємств на базі ВАТ створюються такі передумови: розвиток фондового ринку за рахунок емісії акцій ВАТ в аграрному секторі економіки; залучення недержавних інвесторів до таких підприємств; визначення важелів державного контролю за діяльністю приватизованих підприємств шляхом тимчасового залишення у власності держави певного пакета акцій.

Так наприклад, в АПК Луганської області протягом 1992—2003 років було приватизовано 374 об'єкта, з них 55% — шляхом викупу і 45% — продажу; у тому числі в сільському господарстві — відповідно 159 об'єктів і 80 та 20% (таблиця). Основним способом викупу є продаж акцій на біржах, торгах, здача об'єктів в оренду; продаж — реалізація акцій ВАТ (включаючи аукціони).

Серед приватизованих підприємств АПК 63,5% відкритих акціонерних товариств створені на базі загальнодержавної власності, 36,5% — на базі комунальної власності.

Припадає на один приватизований об'єкт: по АПК — 1848 тис. грн. вартості основних засобів і 690 тис. грн. вартості майна; у тому числі по сільському господарству — відповідно 2410 та 1083 тис. грн. Найбільші суми одержані від об'єктів, приватизованих на базі загальнодержавної власності.

Проведений по Луганській області аналіз показав, що з усіх об'єктів АПК у 1992—2003 роках 55% було приватизовано шляхом викупу і 45% — продажу. Серед приватизованих підприємств АПК переважали ВАТ, створені на базі загальнодержавної власності. На один приватизований об'єкт АПК припадало 1848 тис. грн. вартості основних засобів та 690 тис. грн. вартості майна. [5, c. 57-61]

2. Правове забезпечення приватизації майна в АПК

Прийняття Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" розширило правову базу реформування власності в АПК, але, на наш погляд, не вирішило всіх проблем, пов'язаних з цим процесом.

Як в цьому Законі, так і в інших нормативних актах, не повною мірою враховані особливості сільськогосподарського виробництва на промисловій основі. Це, в першу чергу, стосується великих тваринницьких комплексів, птахофабрик, овочевих фабрик та інших спеціалізованих підприємств з високоінтенсивними технологіями, земля для яких є лише просторовим базисом.

На їх балансі знаходиться чимало таких об'єктів, як котельні, водозабірні й очисні споруди, насосні та фільтрувальні станції, інші об'єкти інженерної інфраструктури, що забезпечують не тільки потреби виробництва, а й життєдіяльність населених пунктів. На одного члена трудового колективу тут припадає майна в 3-4 рази більше, а землі — в 2-5 разів менше, ніж у середньому по колективних сільськогосподарських підприємствах області. Так, у радгоспі-комбінаті "Слобожанський", до складу якого входить комплекс по вирощуванню і відгодівлі 108 тис. голів свиней на рік, вартість майна, що припадає на одного члена трудового колективу, перевищує середньообласний рівень у З рази, а розмір (грошова оцінка) земельного паю в розрахунку на одного працюючого тут нижче цього рівня в 2,6 рази. За діючою методикою в процесі приватизації (шляхом безоплатної передачі майна та пільгового його продажу за приватизаційні майнові сертифікати) трудовий колектив радгоспу-комбінату може викупити разом з членами сімей та працівниками соціальної сфери менше 40% усього майна.

Оскільки вартість земельних паїв при приватизації майна не враховується, працівники великих тваринницьких комплексів, птахофабрик та інших підприємств, які використовують індустріальні технології, знаходяться в гірших умовах по відношенню до певної частини державної власності порівняно з працівниками інших сільськогосподарських підприємств цього ж регіону. Не можна вважати правильним, коли сільськогосподарські товаровиробники, маючи право на отримання безоплатно до 51% акцій переробних підприємств, не завжди можуть викупити акції свого підприємства навіть у такому розмірі. А тому, на наш погляд, є всі підстави для того, щоб законодавчо встановити мінімальний розмір безоплатної частки майна, що надається трудовим колективам радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств на рівні 51% вартості майна, яке підлягає приватизації, прийнявши відповідне доповнення до ст.6 Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі". [8, c. 45-47]

Не в повній мірі відповідає нинішній ситуації в економіці і норма ст.7 цього Закону щодо передачі працівникам підприємств, які приватизуються, залишків майна для придбання за власні кошти з виплатою до 5 років (без нарахування відсотків, але з урахуванням зміни цін на момент викупу майна). Конкретна суть поняття "зміна цін на момент викупу майна" розкрита в Положенні про порядок приватизації радгоспів та інших сільськогосподарських підприємств, а також заснованих на їх базі орендних підприємств, затвердженому наказом Фонду державного майна України від 9 серпня 1996 р. N 903. В додатку 4 до Положення обумовлено, що при здійсненні частини платежів товариством покупців з розстрочкою вартість майна на момент розрахунків визначається з урахуванням індексу інфляції.

Положення про можливість передачі майна трудовим колективам з виплатою до 5 років є актуальним, в першу чергу, для великих сільськогосподарських підприємств індустріального типу, які в процесі приватизації можуть викупити не більше 30-60% усього майна. Але, на жаль, економічні процеси в державі, її монетарна політика, параліч виробництва, відсутність1 паритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію роблять цю норму неприйнятною для використання. Так, за 11 місяців 1996 р. рівень інфляції в Україні становив 38,4%, а значить, у такому ж розмірі зростають платежі за придбання в розстрочку частки майна (в договорі купівлі-продажу акцій це називається "платою за розстрочку платежів"). Водночас ціни на сільськогосподарську продукцію за цей період або ж виросли в незначному розмірі, або навіть знизилися. Наприклад, радгосп-комбінат "Слобожанський" молодняк свиней і великої рогатої худоби (а це понад 90% усього обсягу реалізації) продав у листопаді і грудні за цінами, на 3-5% нижчими січневих.

Як бачимо, діючий порядок розрахунків за взяте на виплату майно не можна вважати ні пільговим, ні справедливим, адже маємо справу з нормативно встановленим нееквівалентним обміном тієї частини сільськогосподарської продукції, власником якої є трудовий колектив підприємства, на майно, власником якого є держава. [1, c. 54-59]

При здійсненні розрахунків за придбане на виплату майно (з використанням цієї методики) цілком ймовірно, що у сільгосппідприємств може не вистачити прибутку навіть для плати за розстрочку платежів. Особливо це стосується господарств, які спеціалізуються на виробництві тваринницької продукції. На сьогодні тваринницька галузь в Україні знаходиться у вкрай тяжкому стані. Швидкими темпами зменшується поголів'я худоби та птиці, закриваються ферми, тваринницькі комплекси і птахофабрики. Навіть серед таких гігантів (колишніх флагманів промислового виробництва тваринницької продукції), як комплекси по вирощуванню і відгодівлі 108 тис. голів свиней за рік, чотири з п'яти уже вимушено закриті. Для того ж, щоб відновити на них виробництво і ввести їх діючими, необхідно інвестувати кілька десятків мільйонів доларів.

На жаль, у правовому полі приватизації майна має місце часткова невідповідність деяких нормативних актів Кабінету Міністрів України та Фонду державного майна чинному законодавству, що призводить до порушення права власності членів трудових колективів на належне їм майно. В першу чергу, це стосується Методики оцінки вартості майна під час приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15 серпня 1996 p. N 961 (як і попередніх також), Положення про план приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 10 листопада 1992 p. N 475, Положення про типовий план розміщення акцій відкритого акціонерного товариства, затвердженого наказом Фонду державного майна від 28 серпня 1995 p. N 1102, Положення про типовий план приватизації несільськогосподарських підприємств і організацій агропромисловового комплексу, Положення про порядок приватизації майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також заснованих на їх базі орендних підприємств, затверджених наказом Фонду державного майна від 9 серпня 1996 p. N 903.

У цих нормативних документах зовсім не врахована така законодавчо передбачена норма, як формування власних коштів трудового колективу і утворення вкладів членів трудового колективу державного підприємства.

Законами України "Про власність" (ст.38), "Про підприємства в Україні" (ст.18) передбачено, що на основі визначеного власником підприємства порядку використання прибутку, частина чистого прибутку може передаватися у власність членів трудового колективу, якщо це передбачено статутом підприємства. Відповідно до п.2 ст.38 Закону України "Про власність" сума прибутку, що належить членові трудового колективу, утворює його вклад, на суму якого за бажанням власника може бути видано акції. Вклад — це частка майна, що належить власнику, в загальній його вартості. Вклад, оцінений в грошовому виразі, складає частку учасника та засновника в статутному фонді (ст.13 Закону України "Про господарські товариства").

У п.2 ст.21 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" зазначено, що кошти, які перебувають у власності трудового колективу, можуть бути використані для придбання об'єктів приватизації тільки після передачі їх в особисту власність членів цього колективу відповідно до ст.38 Закону України "Про власність", тобто після визначення вкладу кожного члена трудового колективу.

Згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку кошти, що передаються у власність трудового колективу підприємства за рахунок відрахувань від чистого прибутку, акумулюються на рахунку 88 "Фонди спеціального призначення" субрахунку "Власні кошти трудового колективу". Відповідно до Порядку розподілу цієї частини прибутку, затвердженого радою або зборами (конференцією) трудового колективу, здійснюється персоніфікація цих коштів, тобто визначається особиста частка (вклад) кожного працівника підприємства, що обумовлено п.2 ст.18 Закону України "Про підприємства в Україні". Власні кошти членів трудового колективу, не належачи державному підприємству, входять у його баланс, постійно знаходяться у нього в господарському обігу і є одним з джерел формування його активів. Щодо цих коштів підприємство має зобов'язання перед членами трудового колективу як перед власниками належних їм часток. Це видно з рівняння балансу:

активи = зобов'язання перед власниками кредиторами (пасиви) + зобов'язання перед власниками часток капіталу (акціонерами).

Дане положення підтверджується також нормою, закладеною в Законі України "Про власність" (п.З ст.38), яка передбачає, що при ліквідації підприємства сума вкладу (вартість акцій) виплачується членам трудового колективу (спадкоємцям) з майна, яке залишається після розрахунків з бюджетом, банками та іншими кредиторами підприємства, оскільки кредитори відповідно до законодавства мають переваги перед власниками часток капіталу (акціонерами) щодо виконання підприємствами зобов'язань перед ними.

Отже, виходячи з норм законів України "Про власність", "Про підприємства в Україні", "Про приватизацію майна державних підприємств", вклад кожного члена трудового колективу за рахунок персоніфікованої частини прибутку формується в загальній вартості майна як частка, на величину вартості якої член трудового колективу може отримати акції. Таким чином, у вартість майнового комплексу входить не тільки вартість майна, що належить державі, але і вартість майна, що сформована за рахунок частини прибутку і є власністю членів трудового колективу підприємства. [2, c. 143-146]

Згідно з діючою Методикою оцінки вартості майна при приватизації розмір статутного фонду акціонерного товариства, що створюється в процесі приватизації або корпоратизації, визначається як вартість цілісного майнового комплексу з дотриманням умов, передбачених розділом V цієї Методики, тобто розмір статутного фонду дорівнює вартості майна, що підлягає приватизації. При цьому в загальній вартості майна (а значить, і в статутному фонді акціонерного товариства) частка майна, що належить членам трудового колективу відповідно до ст.38 Закону України "Про власність", не виділяється. Це призводить до того, що при оцінці вартості майна в результаті розрахунків, які здійснюються за встановленою схемою, все майно, що підлягає приватизації, включаючи і ту його частку, яка належить трудовому колективу, повинно викуповуватися. Вартість же майнового комплексу і розмір статутного фонду акціонерного товариства мають відрізнятися від вартості майна, що підлягає приватизації (державної частки в статутному фонді), на суму персоніфікованого прибутку, який є власністю членів трудового колективу. Розрахунки при оцінці вартості майна мають здійснюватися приблизно за схемою, передбаченою для орендних підприємств.

Не передбачено видачу (а не продаж) акцій членам трудового колективу на суму їхніх вкладів в активи підприємства, тобто на ту частку майна, що їм належить, ні в типових планах приватизації, ні в планах розміщення акцій. Отже, через неузгодженість цих та деяких інших нормативних документів з питань приватизації з чинним законодавством члени трудового колективу протиправно позбавляються належної їм власності, що суперечить ст.41 Конституції України.

Як уже зазначалося, в разі наявності на рахунку 88 персоніфікованих коштів трудового колективу у вартість майнового комплексу входить не тільки вартість майна, що належить державі, але і вартість майна, що є власністю членів трудового колективу підприємства. Водночас в Положенні про порядок розрахунків за придбані об'єкти приватизації /п.2.7/, затвердженому Головою Національного банку України від ЗО жовтня 1992 р. та наказом Фонду державного майна України від 2 листопада 1992р. N 467, передбачається власні кошти членів трудового колективу (тобто їх вклад, який матеріалізований у засобах виробництва та інших активах) перерахувати за заявою їх власників на рахунок позабюджетного фонду приватизації, товариства покупців або фінансового посередника (а не видавати акції, як це передбачено п.2 ст.38 Закону України "Про власність"). Такий підхід до вирішення проблеми використання власних коштів членів трудового колективу сприяє штучному збільшенню відрахувань до позабюджетного фонду приватизації (в чому, в першу чергу, заінтересований Фонд державного майна) за рахунок невиправданого вилучення коштів з виробництва, зменшенню активів підприємства (зменшення статутного фонду акціонерного товариства) і не відповідає ні чинному законодавству, ні цілям виробництва (розширеного відтворення), ні інтересам держави і трудового колективу.

Однак, закладений в цьому Положенні механізм використання персоніфікованого прибутку для придбання майна підприємств не відповідає законам України "Про власність" та "Про приватизацію майна державних підприємств". Кошти персоніфікованого прибутку попередньо мають акумулюватися товариством покупців на балансовому рахунку 110, який відкривається в банківській установі на підставі Договору-доручення на пільговий продаж акцій акціонерного товариства (Наказ Фонду державного майна України N56 від 4 лютого 1993 р., дод. N17). Акціонерне товариство укладає Договір-доручен-ня з органом приватизації після реєстрації випуску акцій в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку й інформації про їх випуск. Тобто рахунок товариству покупців в установі банку відкривається згідно з Положенням уже після того, як визначено вартість майна, що підлягає приватизації (розмір статутного фонду акціонерного товариства), до якого на основі діючої Методики буде включено і ту його частку, яка сформована за рахунок персоніфікованого прибутку. Рахунок буде відкритий уже після затвердження акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу, а також плану приватизації підприємства, а кошти, які на нього треба перераховувати, уже не будуть коштами державного підприємства. Таким чином, члени трудового колективу будуть вимушені викуповувати у держави свою власну частку майна.

Для вирішення таких проблем необхідно внести відповідні зміни і доповнення до тих нормативних документів з питань приватизації, які не узгоджуються з чинним законодавством. [10, c. 60-65]

Висновки

Приватизація майна об'єктів АПК має певні особливості. Ряд підприємств АПК, виробляючих стратегічно важливу продукцію, на яку установлена монополія держави (вино, лікеро-горілчані вироби, спирт), не підлягають приватизації. Крім того, є перелік об'єктів, приватизація яких здійснюється тільки за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

На нашу думку, слід внести деякі зміни до ст.7 Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі". Пов'язати при цьому зміну вартості майна, яке органи приватизації передають працівникам підприємства на виплату до 5 років, не стільки з рівнем інфляції, скільки зі зміною цін на продукцію, яку виробляє і реалізує підприємство. Як один з варіантів вирішення цієї проблеми замість зміни цін на майно можна було б установити нарахування відсотків за невикуплену частку майна в розмірі 1/3 кредитної ставки Національного банку України, починаючи з другого року після підписання договору купівлі-продажу майна.

Для підвищення зацікавленості трудових колективів підприємств у збереженні тваринництва доцільно було б передбачити в нормативних актах з питань приватизації деякі норми, які б мали стимулююче значення для розвитку галузі в приватизованих підприємствах. Законодавчо встановити для цього деякі особливості при приватизації майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, обсяг тваринницької продукції в яких перевищує 70% від загального обсягу виробництва (реалізації):

— передавати трудовому колективу на виплату частину залишків майна (до викупу працівниками 70% вартості майна, що підлягає приватизації) без нарахування відсотків та без урахування зміни цін на момент викупу майна;

— зараховувати в погашення заборгованості за частку майна, передану колективу для придбання за власні кошти на виплату до 5 років, витрати підприємств, що приватизуються, на утримання житлово-комунального господарства, дошкільних дитячих закладів, об'єктів культури, охорони здоров'я та спорту, що перебувають на балансі підприємств;

— безкоштовно передавати трудовим колективам підприємств об'єкти незавершеного будівництва в тваринництві, якщо воно фінансувалося за рахунок власних прибутків.

Список використаної літератури

1. Баліна С. Правові основи приватизації в Україні та її захист від злочинних посягань : Навчальний посібник/ Світлана Баліна, Володимир Ущаповський; Фонд держмайна України. -К.: Атіка, 1999. -158 с.

2. Власність у сільському господарстві/ Ред.: В.В. Юрчишин, П.Т. Саблук. -К.: Урожай, 1993. -348 с.

3. Законодавство і судова практика з питань приватизації : Зб. нормат. актів/ Редкол.: В.С. Ковальський (гол. ред.), Передм. О. Бондара. -К.: Юрінком Інтер, 2003. -398 с.

4. Збірник типових документів з питань приватизації в Україні/ Авт. кол.: Б.Е.Беляневич, Б.Е.Буца, В.А.Діброва та ін.; Фонд держ. майна України; За заг. ред. Ю.І.Єханурова. -К.: Руська правда, 1996. -575 с.

5. Махортов О. Ю. Особливості приватизації майна підприємств АПК // Економіка АПК. -2005. -№ 6. — С.57-61

6. Оцінка майна в Україні : Монографія/ Л. І. Воротіна, В. Є. Воротін, В. Г. Лісняк та ін.; Європейський ун-т. -К. : Вид-во Європейського ун-ту. -2004.

7. Приватизація і розвиток ринкової інфраструктури : Збірник наукових праць/ Нац. акад. наук України. Ін-т економіки; Ред. кол.: В.І.Голіков (від. ред.), А.С.Слепушкіна. -К.: Ін-т економіки НАН України, 1996. -91 с.

8. Приватизація землі та реорганізація колективних сільськогосподарських підприємств в Україні : Посібник. -2-ге вид.. -К.: Століття, 2000. -272 с.

9. Черноіванов В.В. Організаційно-методичні засади приватизації майна в агропромисловому комплексі України/ В.Черноіванов, В.Ларцев. -К.: Поліграф-Інформ, 2001. -204 с.

10. Черноіванов В. Розвиток приватизаційних процесів на селі// Економіка АПК. -2002. -№ 4. — С.60-65