Медичні працівники під час організації геріартричної допомоги повинні пам’ятати, що їхнє головне завдання — це активізація рухливості літньої людини. Контакт із нею потребує більше часу, що необхідно враховувати при плануванні роботи медичної сестри з цією категорією пацієнтів. Крім того, сімейній медсестрі у роботі з хворими особами похилого і старечого віку доводиться брати участь у заходах соціального характеру — контактувати із соціальними службами, без допомоги яких не можна організовувати якісну допомогу старим людям. Насамперед це стосується самотніх і одиноких людей похилого віку, що позбавлені можливості самообслуговування і не бажають доживати свій вік у будинках-інтернатах.

Попри розвиток мережі будинків-інтернатів, соціальних центрів, санаторіїв і пансіонатів для людей похилого віку, обслуговування вдома є головною формою обслуговування осіб похилого і старечого віку.

Нині на тлі економічної, фінансової і політичної кризи, загальної тенденції до жорсткості стосунків між людьми почастішали випадки насильства над старими (насильство фізичне, сексуальне, психологічне, фінансове). У деяких родинах спочатку доглядають за старими, виявляючи щиру турботу і співчуття, згодом озлобляються, виявляючи зневагу до людини (її не годують, не купають, можуть привласнити пенсію, заощадження), стосунки ґрунтуються на глузуванні і приниженні. Сімейна медсестра повинна вміти побачити проблеми насильства, оцінити здатність пацієнта захищатися, підтримати безпеку і за потреби допомогти старій людині.

Варто підкреслити, що весь комплекс медичних і соціальних заходів треба спрямовувати на формування почуття незалежності людини похилого віку в родині і суспільстві, зміцнення її зв’язків з молодим поколінням, можливість збереження до глибокої старості почуття фізичної і психічної повноцінності, виключення самотності, розвиток почуття соціальної значущості.