Вступ.

1. Економічний механізм регулювання ринку праці молодих спеціалістів в Україні.

2. Проблеми працевлаштування молоді на ринку праці в України.

3. Тенденції працевлаштування молоді та перспективи розвитку молодіжного сегменту ринку праців Україні.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Необхідність оптимізації основних параметрів національного ринку праці потребує переходу до якісно нового стану його найважливіших сегментів, серед яких особливе функціональне значення має молодіжний. Сучасний розвиток цього сегменту характеризується посиленням протиріч між попитом на робочу силу молоді та її пропозицією, деформованістю регіональної, галузевої та секторної структури зайнятості, ускладненням процесу залучення молоді до сфери продуктивної трудової діяльності, а також недосконалістю механізму його державного регулювання. Актуальність вирішення, гострота та складність цих проблем обумовлюють потребу наукового обґрунтування нової методології і методики дослідження структурно-динамічних зрушень у межах молодіжного сегменту національного ринку праці та визначення перспектив його розвитку.

До наукової розробки теоретичних та прикладних проблем розвитку національного ринку праці в умовах поглиблення його структурної неоднорідності значний внесок зробили: С.І. Бандур, Д.П.Богиня, О.А. Бугуцький, І.В. Бушмарін, В.С. Васильченко, В.І. Герасимчук, В.М. Данюк, М.І. Долішній, С.І. Дорогунцов, Т.А. Заяць, С.М. Злупко, Р.П. Колосова, А.М. Колот, Г.І. Купалова, В.І. Куценко, Л.Д. Лебединська, Е.М. Лібанова, О.В. Макарова, В.В. Онікієнко, І.Л. Петрова, С.І. Пирожков, Л.В. Торгова, М.В. Шаленко, О.О. Яременко та інші.

Проте залишаються недостатньо розробленими окремі теоретико-методологічні і методичні проблеми формування і розвитку молодіжного сегменту ринку праці. Існує нагальна необхідність оцінки інтегрованості молоді в існуючий соціально-економічний простір, прогнозування основних параметрів молодіжного сегменту національного ринку праці й розробки стратегічних напрямів його розвитку в умовах поступового нарощування темпів економічного зростання в країні.

1. Економічний механізм регулювання ринку праці молодих спеціалістів в Україні

Аналіз ринку праці як системи, що складається з формування, розподілу та використання робочої сили, дозволив констатувати, що ринок праці молодих спеціалістів розвивається як за законами розвитку всієї економічної системи країни, так і за своїми власними тенденціями. На основі аналізу рівня регіонального молодіжного безробіття встановлено, що:

· для більшості регіонів властива нераціональна територіально-галузева структура;

· рівень розвитку робочої сили перевищує рівень економічного розвитку регіонів, що впливає на рівень безробіття, в першу чергу, серед молоді;

· підвищені рівні безробіття молоді в більшості регіонів України пов’язані не тільки з недостатньою чисельністю робочих місць, але, також, з нераціональною системою підготовки та використання молодіжної робочої сили;

· необхідне застосування диференційних методів регулювання і управління процесом підготовки молодих спеціалістів, виходячи з умов розвитку окремих регіонів[11, c. 40].

На основі дослідження структури молодіжного ринку праці за галузями економіки визначено, що:

· рівень та стабільність економічного розвитку галузі безпосередньо впливає на рівень безробіття і багато в чому визначає як попит, так і пропозицію молодіжної робочої сили;

· планування чисельності прийому, випуску та забезпечення ефективного використання молодих спеціалістів передбачає урахування тенденцій розвитку певних галузей економіки;

· забезпечення збалансованості на молодіжному ринку праці передбачає удосконалення організації роботи регіональних служб зайнятості в різних галузях економіки.

Базуючись на аналізі системи планування і підготовки молодих спеціалістів на різних етапах економічного розвитку країни, зроблено висновок, що ефективність системи вищої освіти за часи планової економіки визначалась, в першу чергу, підвищенням загального рівня освіти, достатнім забезпеченням галузей народного господарства спеціалістами відповідної якості і профілю та повною зайнятістю молодих спеціалістів після закінчення навчання.

Аналізуючи сучасні аспекти процесу підготовки фахівців, було встановлено, що для досягнення ефективного результату основну увагу необхідно зосередити на етапі проведення маркетингових досліджень ринку праці і попиту на спеціалістів різного профілю. Адже саме на цьому етапі відбувається збіг інтересів і поєднання завдань виробничих підприємств та учбових закладів. Оскільки цей процес повинен бути постійним і безперервним, маркетингові дослідження необхідно включити до переліку головних завдань учбових закладів, на базі яких і треба створити відповідні центри[8, c. 235-237].

2. Проблеми працевлаштування молоді на ринку праці в України

Вихід молоді на ринок праці, відбувається, переважно, після закінчення навчання. Саме на цьому етапі виникає багато проблем щодо реалізації їх трудового потенціалу. Окремі проблеми тим чи іншим шляхом долаються самою молоддю, але деякі проблеми можуть бути вирішені лише за умови державного сприяння. Існують наявні недоліки в сучасному механізмі державного впливу на процеси працевлаштування молоді, яки призводять до високого рівня безробіття серед молодого населення. Молодь — найменш захищена категорія населення і найменш конкурентоспроможна категорія на ринку праці, мало з ним знайома та мало орієнтується в його потребах. Маючи диплом або атестат на руках, випускники вузів, професійно-технічних навчальних закладів, випускники шкіл постають перед проблемою працевлаштування, а останні — перед проблемою вибору професії. Саме тому певна кількість з них стають клієнтами служби зайнятості.

Структурні зрушення, що відбуваються на сучасному етапі, у комплексі складних соціально-економічних проблем України, які пов'язані з трансформацією економіки в ринкову, призводять до істотних негативних змін на ринку праці, у тому числі появи значних обсягів безробіття, соціальної незахищеності окремих категорій населення, зокрема молоді.

Вільна економіка, яка обумовлює свободу вибору, ставить перед молоддю досить гострі проблеми (пов'язані зі структурною перебудовою, станом приватизації тощо), вирішення яких залежить від державного регулювання стану економіки країни. Саме ці фактори насамперед впливають на розвиток ринку праці України [1; c. 10-12].

Проблеми молоді на ринку праці обумовлені певними особливостями соціального стану і трудової поведінки: досить високим освітнім рівнем; низькою адаптованістю та вразливістю щодо навколишнього економічного й соціального середовища; підвищеними вимогами щодо працевлаштування (престижу, заробітку), до змісту, характеру і умов праці; високою професійною і територіальною мобільністю, що зумовлена неусталеністю та слабкістю економічних і соціальних зв'язків молодої людини.

Труднощі щодо працевлаштування спонукають молодь займатися нерегламентованою, а то й тіньовою діяльністю. Така діяльність серед молодого покоління призводить до певних негативних наслідків, які можна поділити за напрямами:

— економічні – знецінення робочої сили, вивезення за кордон національних ресурсів, зменшення надходжень до бюджету тощо;

— правові – підвищення рівня криміногенності суспільства, зростання злочинності тощо;

— психологічні – втрата мотивації до праці, зміна структури ціннісних орієнтацій, що призводить до уповільнення формування престижності легальної зайнятості;

— соціальні – посилення незахищеності молоді на ринку праці, зростання соціальної напруженості.

В умовах, коли молодь намагається зосередитися на матеріальному становищі, морально-етичні мотиви відступають на задній план. Рівень доходів істотно впливає на співставлення самооцінки молоді з її можливостями й реаліями ринкового становища [9; с. 7].

Молодіжне безробіття – одна із актуальних проблем нашого часу. Саме молодь є найменш захищеною на ринку праці. Ситуація щодо зайнятості молодих громадян в нашій області залишається гострою, адже збільшується конкуренція, важко знайти роботу за фахом, змінюється престижність професій, збільшуються вимоги до особистісних якостей та професійних знань при прийомі на роботу. Парадоксальність ситуації на сучасному ринку праці полягає в тому, що з одного боку ,паралельно із значною пропозицією існує і досить великий попит на робочу силу, а з іншого — дуже часто реальний рівень професійних знань, кваліфікації тих, хто шукає роботу, не відповідає вимогам роботодавців. А серед цієї категорії громадян велика частка молодих.

Таким чином, головні напрями підвищення рівня працевлаштування молоді на ринку праці в Україні:

1. Необхідно активізувати процеси підтримки ініціатив молоді щодо професійної підготовки і працевлаштування, заохочення її до активного пошуку роботи. Для цього дуже важливою є повна та кваліфіковано надана інформація щодо перспектив професійного росту молоді.

2. Варто створити таку мотиваційну поведінку особистості, завдяки якій вона була б зацікавлена в регламентованих видах діяльності, сприяти відродженню ціннісних орієнтацій до праці, які виступають як основні засоби досягнення різноманітних цілей і, отже, виконують функцію регулятора соціальної поведінки особи.

3. Доцільним є реальне стимулювання особистої ініціативи, розвиток підприємництва, малого та середнього бізнесу, що забезпечує створення нових робочих місць.

4. Основними заходами в межах реформування системи освіти мають стати: створення дієвої та ефективної системи безперервного навчання.

5. Засоби масової інформації, молодіжні організації мають психологічно готувати молодь до усвідомлення нею тієї ролі, яку вона може й буде відігравати в розвитку своєї країни.

В цілому формування комплексного застосування вищевказаних пропозицій, які сприятимуть працевлаштуванню молоді на ринку праці та підвищенню її ролі в формуванні економіки України, можливе лише за умови своєчасного коригування загальнодержавної політики працевлаштування, яка повинна відповідати вимогам ринкової економіки, орієнтуватися на забезпечення реалізації прав громадян та створювати підґрунтя для соціально-економічного зростання країни[10, c. 4-5].

3. Тенденції працевлаштування молоді та перспективи розвитку молодіжного сегменту ринку праців Україні

Хотілося б відмітити певні позитивні тенденції у вирішенні питання працевлаштування і зайнятості населення, а саме те, що цим займається держава. З метою надання державних гарантій працевлаштування створено державну службу зайнятості , яка на безоплатній основі надає цілий комплекс різноманітних послуг , які допомагають вирішувати гострі проблеми безробіття і, зокрема, молоді. Існують додаткові гарантії держави для працевлаштування молодих людей:

— встановлено 5% квоту для бронювання робочих місць для працевлаштування соціально-незахищених категорій населення;

— сприяння у працевлаштуванні молоді шляхом надання дотацій роботодавцям для створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних.

— в умовах формування ринкової економіки важливим чинником є залучення молоді до підприємництва.

Служба зайнятості для ефективного вирішення проблеми безробіття та підвищення конкурентоздатності молоді розвиває активні форми зайнятості, і з кожним роком збільшує обсяги охоплення заходами активної політики.

Із вищесказаного можна зробити такі висновки:

— становище молоді на ринку праці є складним , не зважаючи на зниження рівня безробіття протягом останніх років;

— зростає стурбованість молоді своїм майбутнім;

— значна частка молоді (передусім сільської ) зайнята у тіньовому секторі, що зводить до мінімуму соціальні гарантії молоді;

Тому, перед усім, актуальним завданням на найближчий час повинні стати:

— сприяння зайнятості молоді ;

— створення умов для професійної орієнтації та професійного навчання;

— гарантоване забезпечення молоді першим робочим місцем;

— розвиток підприємницьких ініціатив молоді , максимальне спрощення механізмів кредитування молодих підприємців;

— необхідно економічно стимулювати роботодавців , які приймають на роботу випускників вищих навчальних закладів;

— збільшувати обсяги стажування на підприємствах;

— посилити державний та громадський контроль за якістю робочих місць, які бронюються на підприємствах[11, c. 43-45].

Молодіжний сегмент ринку праці України характеризується структурною неоднорідністю. Її специфіку доцільно оцінювати шляхом чіткого виокремлення цього сегменту в структурі основних складових національного ринку праці та на основі подальшої його диференціації за найважливішими соціально-економічними ознаками робочої сили. Це дає змогу ефективно вирішувати проблеми розвитку кожного структурного елементу молодіжного сегменту національного ринку праці в процесі розробки державної політики ринку праці та підвищувати таким чином ефективність її реалізації.

Функціональне значення молодіжного сегменту ринку праці полягає в тому, щоб забезпечувати ефективну інтеграцію молоді в існуючий соціально-економічний простір. Інтеграцію в системі “молодіжний сегмент – національний ринок праці” слід розуміти як процес, що супроводжується посиленням інтенсивності взаємодії між її елементами, їх взаємообумовленістю і зменшенням відносної автономності. В процесі розвитку дезінтеграційних процесів у вказаній системі дискримінуються інтереси молоді на ринку праці та знижується рівень конкурентоспроможності її робочої сили.

Спільними зусиллями держави та роботодавців можна вирішити проблему зайнятості молоді, а тим самим покращити стандарти життя у нашій державі.

Формування структурно цілісного, оптимально інтегрованого в існуючий соціально-економічний простір молодіжного сегменту ринку праці вимагає:

— посилення державного регулювання потенційної складової молодіжного сегменту ринку праці (в частині формування кваліфікаційно-освітньої структури робочої сили молоді) та на етапі залучення молоді до продуктивної трудової діяльності. Необхідно посилити державне регулювання ринку освітніх послуг щодо підготовки молодих фахівців диференційовано за галузями знань; в його компетенції мають бути введені прогнозування попиту на робочу силу молоді у розрізі професій та планування кваліфікаційно-освітньої структури її пропозиції;

— розширення сфери дії ринкових регуляторів у межах реальної складової молодіжного сегменту ринку праці, яке дасть змогу сформувати необхідний механізм мотивації до продуктивної праці та професійної мобільності. Державне регулювання повинно сприяти обмеженню молодіжної зайнятості у неформальному секторі економіки, а також попередженню дискримінації молоді на ринку праці та зростанню її безробіття;

— стратегічного планування напрямів розвитку молодіжного сегменту ринку праці з метою розв’язання найбільш гострих соціально-економічних проблем його формування на трудодепресивних територіях, у межах вільних економічних зон, на територіях пріоритетного розвитку;

— гармонійного поєднання державного управління і місцевого самоврядування з метою узгодження національних і територіальних пріоритетів розвитку молодіжного сегменту ринку праці. Органам місцевого самоврядування необхідно надати більше повноважень у розв'язанні таких проблем, як: розвиток інфраструктури ринку праці; стимулювання роботодавців до створення нових робочих місць; стимулювання молодіжного підприємництва; забезпечення активної взаємодії наукових центрів з обласними державними адміністраціями в розробці стратегії розвитку молодіжних сегментів регіональних ринків праці.

За оптимістичним варіантом прогнозу до 2010 р. очікується зростання попиту на робочу силу молоді на 53,5 %; загальної чисельності молоді, зайнятої у галузях економіки, — на 24,7 %.

Формування молодіжного сегменту національного ринку праці повинно базуватися на концепції, яка передбачає розширення сфери продуктивної зайнятості на основі модернізації робочих місць, забезпечення активної мотивації молоді до підприємницької діяльності, а також високого рівня її конкурентоспроможності на ринку праці[3, c. 35-37].

Висновки

Невід’ємною умовою існування та успішного функціонування конкурентоспроможної економіки будь-якої країни є наявність високоякісної, конкурентоспроможної робочої сили. Саме від рівня якісного розвитку робочої сили, її професійно-кваліфікаційного рівня залежить ефективність використання природних, матеріальних, фінансових та самих людських ресурсів.

Становлення ринку праці об’єктивно змінює традиційні й формує нові взаємозв’язки між освітою та іншими соціальними інституціями, що вимагає розробки нової політики в галузі освіти. Це, у першу чергу, пов’язано з тим, що сьогодні суспільство не може гарантувати повної зайнятості всього працездатного населення, в тому числі й такої його соціальної групи, як молоді спеціалісти. На можливість їх працевлаштування впливають, з одного боку, дисбаланс між попитом на робочу силу на ринку праці та пропозицією вищої школи, яка ще не зорієнтована на цей ринок і практично не враховує його потреб при формуванні контингенту студентів, а з іншого – суттєві недоліки у самій підготовці студентів до професійної діяльності.

Актуальність дослідження молодіжного сектору ринку праці в умовах становлення ринкової економіки визначається як практичними задачами реформування, так і вимогами теорії, що потребує уточнення методологічного інструментарію, узгодження позицій і вироблення нового, більш глибокого розуміння його сутності. Очевидна необхідність застосування комплексного підходу до розробки єдиного узгодженого механізму регулювання ринку праці молодих спеціалістів.

Список використаної літератури

1. Демченко І. Молодь з вищою освітою на ринку праці України //Україна: аспекти праці. — 1998. — № 1. — C. 10-12

2. Державне регулювання економіки: Навч. посіб./ С.М. Чистов, А.Є. Никифоров та ін. – Вид. 2-ге, доопрац. і допов. – К.: КНЕУ, 2005. – 440с.

3. Корчун М. Шляхи підвищення економічної активності та зайнятості молоді на ринку праці України //Україна: аспекти праці. — 2008. — № 1. — C. 35-39

4. Лаврук О.С. Формування ринку праці молоді //Економіка АПК. — 2001. — № 7. — С.100-103

5. Маршавін Ю. Профорієнтація незайнятого населення та молоді як чинник досягнення професійної відповідальності попиту і пропозиції на ринку праці //Україна: аспекти праці. — 2008. — № 2. — C. 20-24.

6. Морозова О. Прогнозування розвитку ринку праці молодих фахівців в Україні //Україна: аспекти праці. — 2002. — № 3. — C. 8-12

7. Мутяк М. Менеджмент зайнятості молоді: міжнародний аспект // Україна: аспекти праці. – 2005. — № 4. – С. 24-28.

8. Некрутенко Н. Сучасні тенденції державного регулювання молодіжного ринку праці в Україні //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. — 2006. — № 4. — C. 235-242

9. Покрищук В., Горошко Л. Мотиваційна поведінка безробітної молоді в Україні // Україна: аспекти праці. – 2005. — № 8. – С. 7 – 12

10. Прощаков В. Молодь на ринку праці/ В. Прощаков //Праця і зарплата. — 2006. — № 31. — C. 4-5

11. Пухлій В. Молодіжний сегмент фіксованого ринку праці: сучасні проблеми подолання розбалансованості //Соціальний захист. — 2002. — № 2. — C. 40-45

12. Стефанишин О. Ринок праці молодих:проблеми і шляхи розв'язання //Розбудова держави. — 1998. — № 11-12. — C. 39