Особливості діяльності товарних бірж в Україні
Вступ.
І.Основна частина.
1.1. Теоретичні аспекти функціонування товарних бірж в Україні.
1.1.1. Історія розвитку та особливості функціонування товарних бірж в Україні.
1.1.2. Організаційно-правові засади функціонування товарних бірж Україні.
1.2. Особливості вітчизняних товарних бірж на сучасному етапі.
1.2.1. Організаційна характеристика діяльності товарних бірж.
1.2.2. Аналіз діяльності товарних бірж.
1.2.3. Проблеми та перспективи розвитку товарних бірж.
ІІ. Заключна частина.
2.1. Висновки та пропозиції.
Використана література.
Вступ
Актуальність теми. У світовій практиці ринкового господарювання серед інших форм організації торгівлі важливе місце належить біржовим торговельним операціям. Свідченням цього може бути той факт, що сьогодні 30% усього світового товарообороту припадає на біржовий ринок. Біржова торгівля забезпечує стабілізацію діяльності підприємств через механізми біржового клірингу та цінового регулювання. Завдяки цим механізмам учасники біржових торговельних операцій мають гарантії виконання угод, володіють абсолютно прозорою інформацією, на базі якої будують власні цінові прогнози, мають можливості страхування та перерозподілу ризику майбутніх торговельних операцій на основі використання строкових біржових інструментів.
Але, незважаючи на всі аргументи безперечної привабливості та переваги біржової торгівлі, її розвиток на сучасному етапі є слабким, дещо примітивним. Біржі України досі не виконують властивих їм регуляторних функцій. Розробка заходів щодо активізації біржової діяльності та приведення її у відповідність до світових стандартів можлива лише на основі аналізу головних тенденцій і проблем розвитку українських товарних бірж.
Теоретичним висвітленням питань функціонування та розвитку біржового ринку в Україні займаються Б. Губський, О. Лактіонов, М. Солодкий, О. Сохацька та ін. Дослідження сучасного стану розвитку біржового ринку України певною мірою ускладнюється з причини браку якісної статистичної інформації про такий його стан. Зокрема, Держкомстат України пропонує статистичні показники біржової діяльності поділити за ознаками класифікації, які важко сформулювати з точки зору біржового аналітика. Так, біржі України поділено на універсальні, товарні і товарно-сировинні, агропромислові, фондові та їх філії тощо.
У світовій же практиці існує поділ бірж на такі види: товарна, валютна, фондова, фрахтова та страхова, і лише товарна біржа може бути універсальною або спеціалізованою. Звичайно, не у кожній країні існують всі п'ять видів бірж. Згідно із законодавством України, в нашій країні діють такі види бірж, як товарна, фондова та валютна. Для регулювання їх діяльності створено відповідні закони, зокрема, основні аспекти функціонування товарних бірж висвітлено (правда, досить стисло) у чинному Законі України "Про товарну біржу" від 10 грудня 1991 р. Отже, групування бірж для відображення офіційної статистичної інформації має здійснюватися на основі поділу бірж, згідно із законодавством.
Проблемам діяльності біржового ринку присвячені роботи зарубіжних вчених Грязнової А.Г. Дегтярьової О.І., Іванова К. І., Іващенка А. А., Маневича А., Роде Е., Сороса Дж., Шарпа У., Шварца Ф., Яковлєва А.А. та ін. Значний внесок у розвиток біржової справи зробили такі вітчизняні вчені, як Бланк І.А., Губський Б. В., Єщенко П., Колісник М. В., Кузьмін О.Є., Кутиркін А.М., Скотнікова М.М., Сохацька О.М., Хромов О.П. та ін. У наукових працях цих вчених досліджуються сутність біржових операцій, особливості функціонування ф’ючерсних ринків та механізм їх державного регулювання, концептуальні засади біржового ціноутворення, організація клірингу тощо. Проте додаткового висвітлення вимагають питання класифікації важелів регулювання біржового ринку, класифікації факторів, які активізують або гальмують біржову діяльність, дослідження ділової активності бірж окремих регіонів, встановлення критеріїв оптимізації біржової діяльності перехідного періоду. Наявність невирішених наукових проблем, пов’язаних з необхідністю вдосконалення в Україні механізму організації та регулювання діяльності товарних бірж з врахуванням специфіки періоду трансформації суспільних відносин, обумовлює актуальність вибору теми роботи.
Мета дослідженняполягає у розробці теоретичних положень та практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення організації і регулювання біржової діяльності в Україні.
Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення таких задач:
— обґрунтування необхідності подальшого розвитку та вдосконалення біржової діяльності в Україні на основі прийняття заходів організаційного та регулятивного характеру;
— дослідження важелів регулювання біржових процесів;
— встановлення факторів впливу внутрішнього та зовнішнього середовища на діяльність бірж;
— аналіз сучасного стану біржового ринку в Україні, виявлення причин, що його зумовлюють, визначення головних перешкод на шляху розвитку біржового сектору економіки;
— розробка методичних засад дослідження ділової активності товарних бірж в регіональному розрізі, встановлення критеріїв оптимізації біржової мережі в умовах перехідної економіки;
— узагальнення рекомендацій щодо покращання організаційних засад діяльності бірж, включаючи заходи по впровадженню ф’ючерсних та опціонних угод;
— обґрунтування пропозицій щодо встановлення механізму регулювання біржової діяльності в Україні.
Об’єктом дослідженняє процес формування та функціонування біржового ринку. Предметом дослідження є методологічні положення, методи та прикладні аспекти організації та регулювання діяльності товарних бірж.
Методами дослідження, використаними у роботі є метод системного підходу до організації та регулювання діяльності товарних бірж, узагальнення, прогнозування та програмування, економіко-математичні методи і моделі.
Теоретичною і методологічною основою дослідженняє закономірності механізму функціонування біржового ринку, відображені у працях вітчизняних і зарубіжних вчених, Закони України, Укази Президента України, Постанови Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, нормативні акти міністерств і відомств, статистичні довідники та бюлетені Державного комітету статистики України, аналітичні матеріали Національної асоціації бірж України та окремих товарних бірж.
І.Основна частина
1.1. Теоретичні аспекти функціонування товарних бірж в Україні
1.1.1. Історія розвитку та особливості функціонування товарних бірж в Україні
Першу біржу на території Російської імперії, до складу якої входила територія України, було створено Петром І у 1703 р. Майже протягом століття Петербурзька біржа була єдиною в Росії. Спочатку вона була товарною, але згодом на ній почали обертатися також векселі в іноземній валюті, інші цінні папери.
Другу біржу створено в Одесі у 1796 р. і вона спеціалізувалася на угодах із зерном. І тільки через 60 років, у другій половині 19 ст., почали створюватися інші біржі, серед них і Київська біржа[6, c. 13].
Київська біржа виникла з ініціативи голови київської контори Державного комерційного банку Росії пана Бунге Н.Х. — освідченого й енергійного діяча того часу, який згодом став міністром фінансів. Протягом багатьох років він обґрунтовував необхідність створення біржі в м. Києві. І ось у 1862 р. Київське губернське правління направило в Київську міську Думу офіційну записку зі списком пропозицій пана Бунге Н.Х. і міського голови. Цей список містив:
• короткі зауваження про торгове значення Києва;
• причини, що сповільнюють розвиток промисловості в Україні;
• обґрунтування необхідності створення біржі в Києві;
• проект статуту біржі;
• пропозиції щодо вибору місця і залучення коштів для створення біржі.
У цій записці було сказано, що Київ легко став би торговим центром не тільки України, а й Мінської, Могилевської, Чернігівської, Полтавської і навіть Катеринославської губерній, оскільки розташований на Дніпрі, по якому відправлялися на північ зерно, сіль, хлібне вино й олія, а на південь — смола, ліс, каміння, вапно. Через Київ провозилася значна кількість товарів як для внутрішнього споживання, так і за кордон. Крім того, Київ був головним центром торгівлі цукром не тільки для постачання місцевих рафінадних заводів, а й для відправлення в Москву і Петербург. Будівництво залізниць теж сприятиме залученню в Київ іногородніх купців або їх агентів, які здійснюють великі операції із закупівлі цукру, зерна та іншої продукції, встановленню більш стабільних і об'єктивних цін на основні товари місцевого виробництва в інтересах виробників і купців.
Через два місяці записка обговорювалася на зборах київських купців. Київська міська Дума призначила на 19 жовтня 1863 р. збори, на яких було вирішено заснувати в Києві купецьку біржу, утворити спеціальний комітет під головуванням міського голови для вишукування коштів на придбання будинку для біржі та її утримання. Оскільки будинок для біржі будувався кілька років, лише в 1873 р. відбулося освячення біржового будинку і відкриття біржі на вул. Інститутській.
У 1882 р. було поставлене питання про перенесення біржі в центральну частину міста, ближче до торгових і промислових установ. Вирішили побудувати новий будинок біржі на розі вулиць Інститутська і Хрещатик. Його будівництво тривало три роки[7, c. 1-2].
Перед початком першої світової війни в Росії функціонувало вже 115 бірж, у тому числі 11 в Україні: Києві, Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Кременчуку, Запоріжжі, Миколаєві, Херсоні тощо. Українські біржі, як і більшість російських бірж, були товарними, але спеціалізованими. Так, у Києві основна маса біржових операцій проводилася з цукром і акціями цукрових заводів, в Одесі — із зерном та іноземною валютою.
У 1912—1913 pp. частка України у виробництві цукру Російської імперії складала 56 %. В Україні була зосереджена половина цукрових заводів. За кордон вивозився тільки український цукор. Основними споживачами були Персія, на яку припадало 60 % цукру, що вивозився, і Фінляндія (30 %). Інші країни в експорті цукру відігравали значно меншу роль, хоча обсяги постачань обчислювалися десятками і тисячами пудів за рік. Це Китай, Туреччина, Афганістан, Німеччина, Австро-Угорщина та Англія. За кордон вивозилася 1/5 частина виробленого в Україні цукру. Інша частина йшла на внутрішній ринок Російської імперії.
Київська біржа забезпечувала понад 30 % обороту цукру імперії і понад половини обороту України. Тому Київську біржу багато років називали «цукровою». Така вузька спеціалізація визначила особливі функції біржового комітету Київської біржі. Наприклад, комітет постійно аналізував відомості про посіви і збирання цукрового буряка, його переробку, врожайність як по Україні, так і в цілому по імперії. Аналіз здійснювався на підставі статистичних даних, які Всеросійське товариство цукрозаводчиків періодично направляло біржовому комітету.
Вивчення діяльності Київської біржі та її біржового комітету за весь дореволюційний період свідчить про те, що біржовий комітет брав велику участь у вирішенні питань у сфері фінансів, торгівлі і промисловості, подавав свої висновки на вимогу уряду і розробляв пропозиції щодо різних глобальних проблем.
Протягом багатьох років на розі вулиць Інститутська і Хрещатик стояв будинок Київської біржі, де згодом за радянських часів розміщався «Сахаротрест». Потім будинок комусь став заважати, і липневою ніччю 1953 р. він був знищений вибухом.
За радянських часів бірж не було. їх відродження почалося на початку 90-х років після розпаду Союзу і переходу на ринкові відносини з вільним ціноутворенням[8, c. 6-7].
На початок 1992 р. в Україні діяло 66 товарних бірж, більшість з яких були універсальними. Навіть ті біржі, які визначили свою спеціалізацію, як правило, укладали угоди практично по всіх видах товарів і продукції.
Новостворені біржі не відігравали помітної ролі у забезпеченні українських підприємств товарами і продукцією виробничо-технічного призначення в умовах розриву господарських зв’язків після розпаду Союзу. В 1991 р. частка угод, укладених на біржах, становила менше 5 %. А якщо враховувати, що частина укладених угод не здійснювалася, то і того менше.
Основна маса угод здійснювалась по товарах народного споживання (32 % загальної суми укладених угод). Це було спричинено підвищенням попиту на товари в умовах розвитку нових комерційних структур. Метал і металопродукція займали друге місце, а третє — сільськогосподарська продукція. На біржах того часу здійснювалась реалізація небіржових товарів— комп'ютерної та оргтехніки, товарів легкої промисловості тощо, оскільки становлення торгових домів і розвиток виставково-ярмаркової діяльності тільки починався. Не витримавши конкуренції з боку крупних бірж, деякі біржі самі перетворювалися у виробничо-торговельні фірми, посередницькі організації. Не бажаючи віддавати частину своєї виручки біржовим брокерам, агропромисловий сектор почав створювати власні біржі, які спеціалізувалися на реалізації сільскогосподарської продукції.
У 1996 р. в Україні вже діяло 88 бірж. Понад половину їх обороту припадало на нерухомість, 20 % — на сільськогосподарську продукцію і 10 % — на транспортні засоби.
У 2002 р. кількість бірж досягло астрономічної цифри — 429. Біржовий оборот у цьому році порівняно з 1995 р. збільшився майже у 18 разів. Провідну роль стала відігравати сільськогосподарська продукція. її частка дорівнювала близько 70 %. Друге місце посідало паливо (20 %), а третє — транспортні засоби (3 %).
Таким чином, протягом останнього десятиріччя українські біржі поступово втрачали свою універсальність, допомагаючи встановленню довготермінових господарських зв’язків між виробниками і покупцями товарів. Вони стали більш орієнтованими на масові, стандартні товари, які називають «біржовими»[9, c. 8-9].
Сучасна, ефективно функціонуюча біржа являє собою складний, інформаційно насичений, технічно озброєний механізм з високопрофесійними фахівцями. У багатьох країнах функціонує тільки одна або кілька бірж. На них працюють тисячі брокерів. Для оптимального функціонування біржової торгівлі число бірж у країні має бути мінімальним. Вони створюються в крупних ділових центрах: у США — в Нью-Йорку і Чикаго, у Великобританії — в Лондоні і Ліверпулі, в Японії — у Токіо.
У світі на початковому етапі функціонування товарних бірж домінували біржі реального товару (реально існуючого), які передбачали обов'язковий продаж товару відразу після проведення торгів. Нині товарних бірж, на яких здійснюються угоди з реальним товаром, залишилось дуже мало. Замість них з'явилися ф'ючерсні біржі, на яких укладається більшість біржових угод. Ф'ючерсні угоди укладаються на товар, якого ще немає. Він або не вироблений, або не вирощений, наприклад під врожай наступного року. Ф'ючерсна біржа (угода) припускає проведення торгів без миттєвої поставки товарів.
При організації роботи бірж важливе значення належить вибору їх виду, оскільки це суттєво впливає на виконання ними економічних функцій. Автором пропонується доповнити класифікаційні критерії бірж, виявлені в ході узагальнення вітчизняних та зарубіжних досліджень, критерієм рівня ділової активності. Здійснення класифікації за даною ознакою дозволяє з великої кількості біржових структур перехідного періоду виділити саме ті, які володіють найбільшим потенціалом подальшого вдосконалення своєї діяльності.
В результаті проведеного дослідження виділено три основні групи завдань, які повинні складати основу розробки стратегії діяльності біржі на ринку:
– завдання, пов’язані з формуванням біржового сегменту товарного ринку, створенням мережі учасників біржової торгівлі;
– завдання, які полягають в організації механізму реалізації товарів через біржу, використанні методів котирування цін та забезпечення гарантій виконання укладених угод;
– завдання, пов’язані з формуванням біржової інфраструктури.
Беручи до уваги необхідність реформування вітчизняного біржового ринку та спрямування біржових процесів у бажаному напрямі, доцільно розглянути важелі, які можуть бути при цьому використані. Зважаючи на актуальність вивчення даного питання та його недостатнє висвітлення у раніше здійснених дослідженнях, дисертантом класифіковано важелі регулювання біржового ринку за такими ознаками: аспекти регулювання, масштаб та термін дії, результативність та сфера прояву ефекту, форми регулювання, періодичність дії. Вищенаведена класифікація сприяє поглибленню теоретичних знань та прийняттю оптимальних рішень щодо практичної реалізації регулювання діяльності товарних бірж.
Створення механізму регулювання біржового ринку в Україні вимагає вивчення та врахування досвіду тих країн, які вже пройшли етап формування ринкових відносин. Встановлено, що функції державного регулювання в різних країнах здійснюються створеними державою органами на базі законодавства, яке враховує конкретні історичні умови розвитку, національні особливості, нагромаджений економічний потенціал[1, c. 45-47].
1.1.2. Організаційно-правові засади функціонування товарних бірж Україні
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про товарну біржу" товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу та комерційну діяльність і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій. Таке визначення виділяє як характерні ознаки товарної біржі її організаційну форму, коло учасників та мету діяльності.
Щодо необхідності чіткого формулювання визначення біржі висловлювався ще на початку XX ст. О.Штиллих, який як відмінні ознак біржі називав її організацію, замінність біржових товарів та офіційне встановлення котировок цін. Проаналізуємо визначення товарної біржі, що містяться у законодавстві інших країн. Наприклад, згідно зі ст. 1 Закону Республіки Вірменія від 20 липня 1993 р. "Про товарні біржі" товарна біржа — це "організація, яка є юридичною особою, що здійснює торгівлю за встановленими нею правилами, у певних місцях та у певний час — у формі публічних торгів".
Відповідно до ст. 2 Закону Російської Федерації від 20 лютого 1992 р. № 2383-1 "Про товарні біржі та біржову торгівлю" під товарною біржею розуміється "організація з правами юридичної особи, що формує оптовий ринок шляхом організації та регулювання біржової торгівлі, що здійснюється у формі гласних публічних торгів, що проводяться в наперед визначеному місці та в певний час за встановленими нею правилами".
Наведені визначення вказують на такі ознаки товарної біржі, як організаційна форма та вид діяльності. Причому такі визначення містять суттєві ознаки саме біржової торгівлі — визначеність часу та місця торгівлі, форма торгівлі у вигляді публічних торгів, мету діяльності товарних бірж — формування оптового ринку.
На нашу думку, ці ознаки є суттєвими для визначення поняття "торговельно-біржова діяльність". Проте відсутність таких ознак у визначенні понять "товарна біржа" та "торговельно-біржова діяльність" в законодавстві України призвела до того, що деякі українські товарні біржі здійснюють торгівлю індивідуально визначеними товарами (у роздріб), виконують функції лише реєстратора угод без проведення конкурентних публічних біржових торгів, не дотримуються вимог щодо визначеності часу та місця біржових торгів.
Саме недоліки визначення наведених понять призвели до викривлення кількості та структури товарних бірж в Україні. За останні п'ять років кількість товарних бірж в Україні суттєво не змінювалася і дорівнювала 200—250 одиниць. Зберігається тенденція повільного збільшення їх кількості. Спеціалізація бірж у 2006 р. відповідно до кількості існуючих бірж представлена на Рис. 1.[13, c. 47-49]
Для участі в господарській діяльності та керівництві нею необхідною є наявність господарської правосуб'єктності особи. Для цього кожний суб'єкт господарювання повинен мати необхідну і достатню сукупність певних ознак. Розглянемо їх сукупність щодо товарної біржі.
1. Визначеність організаційно-правової форми суб'єкта господарювання. Організаційно-правова форма — це передбачена законом організаційна структура, в якій діє суб'єкт господарської діяльності (форма здійснення господарської діяльності разом з відповідною правовою основою, яка передбачає характер відносин між засновниками/учасниками, режим майнової відповідальності за зобов'язаннями підприємства, порядок створення, ліквідації, управління, розподілу прибутку, можливі джерела фінансування тощо).
Ст. 278 ГК України називає товарну біржу господарською організацією. Кконкретніше організаційно-правова форма товарної біржі законодавством не визначена, а отже, можливе її створення у будь-якій формі, передбаченій законом. Незважаючи на це, на практиці та в літературі ще трапляється думка про можливість створення товарної біржі переважно як відкритого або закритого акціонерного товариства[2, с.112].
Доречним буде зазначити і протилежну думку авторів коментаря до Господарського кодексу України, які вказують на відмінності товарної біржі від господарських товариств: "… Відмітною рисою її створення є добровільність об'єднання заінтересованих суб'єктів господарювання. Цим вона відрізняється від господарських товариств… Товарна біржа може бути створена лише суб'єктами господарювання, тоді як господарське товариство — юридичними та/або фізичними особами. Товарна біржа є об'єднанням заінтересованих суб'єктів господарювання, а господарське товариство — об'єднанням майна і участі в підприємницькій діяльності… "[8, c.9].
Існування товарної біржі у формі акціонерного товариства не завжди є доцільним також тому, що Цивільний кодекс України (далі —ЦК України) відніс господарські товариства до форм, в яких здійснюється підприємницька (комерційна) діяльність, і Закон України "Про господарські товариства" однією з суттєвих ознак господарського товариства вказує мету одержання прибутку[10].
Крім того, незважаючи на значну схожість в організації, управлінні товарною біржею з господарськими товариствами, існує близькість і до кооперативів, в яких найбільш повно реалізуються принципи добровільності, відкритого членства, демократичного управління, економічної участі. Діяльність кооперативу базується на особистій трудовій участі членів та об'єднанні майнових пайових внесків. Засновники товарної біржі також виплачують пайові внески (ст. 5 Закону України "Про товарну біржу"), а члени біржі нарівні з брокерами здійснюють біржові операції. Проте в кооперативі можуть брати участь також і громадяни (ст. 2 Закону України "Про кооперацію"), які несуть додаткову відповідальність своїм майном у розмірі не менше їх пайового внеску (ст. 163 ЦК України).
Подальший аналіз норм Цивільного та Господарського кодексів дозволяє зробити висновок, що близькою для товарної біржі є форма непідприємницького товариства. Відповідно до статей 83, 85 ЦК України, непідприємницьким товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб, які мають право участі у цьому товаристві, та яка не має на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про товарну біржу", вона не займається комерційним посередництвом та не має на меті одержання прибутку. До того ст. 86 ЦК України дозволяє непідприємницьким товариствам, поряд зі своєю основною діяльністю, здійснювати підприємницьку, якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.
Відсутність чіткого визначення організацій-но-правової форми товарної біржі та вирішення питання щодо її неприбутковості призводить до виникнення суперечок з цього приводу. Так, ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.07.2003 р. у справі № 18/44 було припинено провадження в справі про банкрутство товарної біржі на підставі того, що відповідно до чинного законодавства біржу не може бути віднесено до суб'єктів підприємницької діяльності, а згідно зі ст. 1 абз. З Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суб'єктами банкрутства можуть бути лише юридичні особи, зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності. Зазначена ухвала була скасована апеляційною інстанцією, оскільки суд дійшов висновку, що товарну біржу зареєстровано як суб'єкта підприємницької діяльності, предметом її діяльності є здійснення також підприємницької діяльності (оптової та роздрібної торгівлі). Таким чином, на товарну біржу поширюються норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
2. Майнова відокремленість. Основою для здійснення господарської діяльності є майно суб'єкта господарювання. Форми майнової відокремленості суб'єктів господарювання можуть бути різними: право власності, майно, придбане на договірних умовах з поверненням (позика або оренда) або закріплене за суб'єктом господарювання на інших підставах (право повного господарського ведення, право оперативного управління). Проте незалежно від правового режиму майна досягається майнова відокремленість суб'єкта господарювання, яка зовні проявляється у наявності самостійного балансу або кошторису, самостійного рахунку в банку[14, c. 33-36].
Правовий режим майна товарної біржі визначається нормами розділу З ГК України та розділу 5 Закону України "Про товарну біржу", а також загальними положеннями Закону України "Про власність". Товарна біржа має відособлене майно, що належить їй на праві власності. Біржа також на власний розсуд, одноосібно або з іншими суб'єктами володіє, користується та розпоряджається належним їй майном.
Згідно зі ст. 13 Закону України "Про товарну біржу" її майно формується за рахунок пайових, вступних та періодичних внесків членів товарної біржі, надходжень від послуг, наданих біржею учасникам біржової торгівлі, штрафів за порушення статуту й правил біржової торгівлі, а також інших грошових надходжень, які не суперечать чинному законодавству.
На практиці розміри внесків можуть бути як символічними, так і становити значну суму, що визначається загальними умовами конкуренції на біржовому ринку й, в основному, регулюється економічними потребами учасників біржової торгівлі[14, с.36]. Порядок використання майна товарної біржі визначається загальними зборами членів товарної біржі. Державні гарантії права власності поширюються й на майно товарної біржі.
3. Легітимність існування як суб'єкта господарювання. Суб'єкт господарювання набуває офіційного визнання з боку держави після його державної реєстрації. Легітимізація діяльності товарних бірж здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" в органах юстиції нарівні з іншими неприбутковими організаціями. Відповідно до ч. 4 ст. З Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" Міністерство юстиції України та його територіальні органи здійснюють реєстрацію (легалізацію) бірж та видають свідоцтво про державну реєстрацію, оформлене державним реєстратором у відповідному виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи.
Легітимність існування суб'єкта господарювання проявляється і у наявності необхідних ліцензій, постановці на податковий та інші обліки.
Певні вимоги щодо окремих видів торгово-біржової діяльності можуть встановлюватися спеціальними нормативно-правовими актами. Так, наказом Міністерства аграрної політики України № 259 від 1 серпня 2003 р. затверджений Порядок надання товарній біржі висновку про її відповідність для здійснення операцій з сільськогосподарською продукцією із залученням державних коштів, реєстрації зовнішньоекономічних контрактів тощо. Підвищені вимоги ставляться також до товарних бірж, які реалізують майно у рахунок погашення податкового боргу.
Відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" торговельно-біржова діяльність не підлягає ліцензуванню. Проте окремі види торгової діяльності (наприклад, торгівля лікарськими засобами, насінням) потребують наявності ліцензії в учасників біржових торгів.
На відміну від цього, одержання ліцензії товарною біржею є необхідним у таких країнах, як Росія, Казахстан, Вірменія та ін. Запровадження ліцензування діяльності товарних бірж в Україні також сприятиме розвитку та удосконаленню торговельно-біржової діяльності.
4. Наявність господарських прав та обов'язків. Господарська компетенція — необхідна ознака будь-якого суб'єкта господарювання. Вона є сукупністю законодавчо закріплених за суб'єктом прав, обов'язків і конкретної правомочності, необхідних йому для здійснення передбачених статутом функцій господарювання. Права та обов'язки товарної біржі закріплені у статтях 3, 4 Закону України "Про товарну біржу", проте наявний їх перелік потребує конкретизації та розширення. Наприклад, обов'язок створення умов для проведення біржової торгівлі повинен конкретизуватися у вимоги до мінімальної площі торгівельного залу, технічного обладнання (засоби зв'язку, електронне табло, комп'ютери тощо), складу персоналу (наявність професійних оцінювачів, спеціалістів-консультантів з окремих видів товарів та ін.).
5. Відповідальність за результати господарювання. Суб'єкти господарювання повинні відповідати за раціональне та ефективне використання закріпленого за ними майна. Відповідальність товарної біржі настає згідно із загальними принципами відповідальності учасників господарських відносин, встановлених розділом 24 ГК України. Підставою господарсько-правової відповідальності товарної біржі є здійснення правопорушення в сфері господарювання.
Відповідальність тісно пов'язана із правами та обов'язками суб'єкта господарювання, адже закріплення обов'язків потребує встановлення відповідальності за їх порушення. Так, у Російській Федерації встановлена відповідальність за порушення порядку інформування членів біржі та учасників біржової торгівлі про майбутні або попередні торги — штраф 30 тис. рублів, за порушення встановленого біржею порядку контролю за механізмом ціноутворення — 50 тис. рублів тощо. Чітке формулювання обов'язків та наявність відповідальності підвищить якість надання послуг товарною біржею. До того ж такий підхід, напевно, вплине на розширення прав та повноважень товарної біржі. Під час аналізу поняття товарної біржі необхідно звернути особливу увагу на визначення біржі як непідприємницького товариства. У країнах з розвиненою ринковою економікою (США, Великобританія, Японія та ін.) товарні біржі в основному функціонують як безприбуткові асоціації, звільнені від сплати корпоративного прибуткового податку. Однак сьогодні зміни в підходах до регулювання діяльності товарних бірж у інших країнах дозволяють говорити про тенденцію комерціалізації, тобто відходу біржових організацій від правової форми некомерційного партнерства до форми акціонерного товариства й до орієнтації на прибуток, що зумовлено потребами ринку (необхідності розширення числа учасників торгів, впровадження електронних торговельних систем)[16, c. 68-70].
1.2. Особливості вітчизняних товарних бірж на сучасному етапі
1.2.1. Організаційна характеристика діяльності товарних бірж
Діяльність товарних бірж займає важливе місце в сучасній економіці та здійснює вагомий вплив на розвиток товарно-фінансового обороту. Товарні біржі виступають елементами ринкової інфраструктури і є основою ринкової економіки, найбільш розвинутою та організованою формою торгівлі.
Зупинимось на дослідженні теоретичних питань визначення товарної біржі як суб'єкта господарювання: поняття, ознаки, організаційно-правової форми товарної біржі, формулювання прав, обов'язків та відповідальності біржі за результати діяльності, а також спробуємо висловити пропозиції з удосконалення чинного законодавства, що регулює діяльність товарних бірж в Україні.
Мета і основне завдання біржі полягають, як правило, не в одержанні великого прибутку самою біржею, а у створенні таких умов для торгівлі, які дають змогу одержати великі прибутки учасникам біржової торгівлі, які переважно є членами біржі, за рахунок скорочення надлишків при закупівлі і продажу товарів, прискорення обігу капіталу, страхування від несприятливих змін цін і т. ін. З цією метою біржа виконує цілий ряд функцій, що забезпечують проведення торгівлі особливим, специфічним "біржовим" способом. У загальному вигляді основні функціональні особливості товарної біржі як специфічної форми гуртового підприємства, що організує торгівлю, зводяться головним чином до таких:
1. Кожна товарна біржа в умовах ринкової економіки мас чітко визначений предмет торгівлі, тобто коло товарів, що мають дозвіл на торгівлю (так званих біржових товарів), перелік яких передбачається правилами біржової торгівлі, прийнятими даною біржею. На зарубіжних товарних біржах торгівля ведеться, як правило, обмеженим колом товарів, масовою, якісно однорідною продукцією, окремі види (сорти) якої взаємозамінні для споживачів. Це сприяє концентрації біржової торгівлі, стандартизації контрактів і створює передумови для високоефективної організації торговельних операцій. До розряду класичних біржових товарів належать: сільськогосподарська продукція (зерно, м'ясо, худоба та ін.) і продукція її переробки (цукор, рослинні масла тощо), нафта і нафтопродукти, кольорові і дорогоцінні метали, ліс. Історично біржа виникла, "закріпилась " на ринку і продовжує відігравати на ньому важливу роль основним чином саме тому, що вона оволоділа ринком порівняно невеликої кількості товарів (переважно сировинних).
2. Важлива особливість товарної біржі — проведення торгів на постійній основі, регулярно, завжди в одному місці і в наперед визначений час. При цьому біржі розміщуються, як правило, в місцях виробництва або споживання продукції (у великих промислових або торгових центрах).
3. Безпосередньо на біржі, в її торговому залі під час торгів (проведення біржових сесій, зборів) товар, як правило, відсутній. У цьому її схожість з комерційними посередницькими центрами і відмінність від товарного ринку. Тобто торг на біржі відбувається без пред'явлення товарів як таких: інколи за зразками і пробами на основі біржових стандартів, які вже склались. Тільки при проведенні на біржі операцій з негайною поставкою (операцій "спот" або "кеш") вимагається, щоб товар був на одному зі складів біржі або на складі продавця. При здійсненні форвардних операцій товар може перебувати в дорозі. Ф'ючерсні (термінові) угоди взагалі не вимагають наявності товару (він, як правило, ще не виготовлений на момент угоди)[17, c. 49-50].
4. Важливою функціональною особливістю товарних бірж і умовою виконання укладених угод з метою купівлі-продажу реального товару (а не контракту) є функціонування при біржах розвинутої виробничої інфраструктури, в першу чергу складської мережі, що забезпечує надання клієнтам послуг щодо зберігання, упаковки товарів, виконання транспортно-експедиційних операцій.
5. Сама біржа як торговельне підприємство (її персонал), на відміну від інших форм гуртової торгівлі (дилерів, гуртових торговельних фірм, торгових будинків тощо), нічого не купує і не продає, тобто ніяких угод з купівлі-продажу не укладає. На біржі, на відміну від гуртової ярмарки, торгують, як правило, не виробники чи інші власники товарів та їх кінцеві споживачі, а їх уповноважені посередники — брокери, які є членами біржі, тобто укладання угод є правом і функцією членів біржі.
6. Найбільш характерною особливістю бірж, що відрізняє їх вії більшості інститутів посередництва на товарному ринку, є властиві тільки їм специфічні форми організації торговельних процесів і операцій які ґрунтуються на високому ступені стандартизації не тільки предмета (товарів, контрактів), а й правил ведення торгів, змісту й умов здійсненні біржових угод, процедури проходження замовлень, порядку розрахунків за угодами тощо. Кожна біржа функціонує згідно з прийнятими на ній правилами біржової торгівлі, розробленими та затвердженими самок біржею. Особливе значення для досягнення високого рівня організації біржова торгівлі має стандартизація біржових контрактів. На вітчизняних ринках на даний момент угоди практично оформляються контрактом, єдиної уніфікованої форми, в яку за згодою сторін вносяться різні умови угоди: кількість і ціна товару, конкретні строки його поставки, умови доставки (чиїм транспортом), форма розрахунку за товар та ін.
З розвитком і здійсненням біржової торгівлі, особливо з появою ф'ючерсних бірж, у біржових строкових контрактах стандартизується все, крім ціни і строку (позиції) поставки товару: його обсяг (біржова одиниці та базисний сорт), умови доставки і франкування, форма розрахунків. Це сприяє полегшенню організації біржової торгівлі, максимальному скороченню часу на здійснення угод, збільшенню обороту бірж і прискорює обіг капіталів.
7. Однією з особливостей і важливою перевагою товарних бірж: в умовах цивілізованого ринку є те, що угоди на біржах, можуть укладатися . метою як продажу або купівлі реального товару, так і страхування вії можливої зміни ціни на товари (ф'ючерсні, строкові угоди), тобто купівлі-продажу не товару, а біржових контрактів на товар (паперові або фіктивні угоди). Відмінна особливість сучасних зарубіжних бірж — високий рівень стандартизації товарів і їх якості. Це забезпечує високу оперативності торгівлі, швидкість укладення біржових угод, проведення пов'язаних : ними операцій. Завдання біржі — не постачання сировини, капіталу, валюти, а організація, впорядкування, уніфікація ринків сировини, капіталу і валюти[11, c. 88-90].
Біржа забезпечує попит на сировину, який прямо не зв'язаний з її використанням. Поза біржею попит на сировину пред'являють споживачі сировини — виробники фабрикатів. В цілому попит залежить від реального споживання. Біржа має справу з попитом на ті чи інші товари, який безпосередньо не пов'язаний з необхідністю у їх використанні. На біржі завжди має місце пропозиція товарів, яка безпосередньо не зв'язана з їх виробництвом. Купівля заради продажу, а продаж заради купівлі вирівнює попиті пропозицію. На біржовому ринку завжди є попит і пропозиція, питанні тільки в тому, за якою ціною пропонується і вимагається товар. Біржовий товар завжди можна купити і продати — він ліквідний. Біржова торгівля забезпечує можливість того, що при існуючих в даний момент цінах не буде ні дефіциту, ні затоварювання. Основні риси товарної біржі: купівля-продаж здійснюється не товарами, а контрактами на доставку; угоди на продаж укладаються на стандартні товари великих партіях; регулярність товарів дозволяє зосереджувати велику кількість покупців і визначати базові ціни; повна свобода проведення актів купівлі-продажу стосовно обсягів та цін; всі операції здійснюються за біржовими правилами.
Сучасна товарна біржа — це ринок контрактів на поставку товару. Важливим чинником стабілізації цін є гласність укладання угод, публічне встановлення цін на початку і в кінці біржового дня, обмеження денного коливання цін у встановлених біржовими правилами межах. Біржа виступає ринковим механізмом, який приводить в дію систему стандартів, незалежно від того, вироблені вони самою біржею чи державою; гарантує якість товару і тому встановлює товарні стандарти на різні вироби, сорти, реєструє марки фірм, допущені до біржової торгівлі. Біржа забезпечує оптимальний розподіл первинних сировинних ресурсів і товарів. У цьому проявляється її товаропровідна функція. Біржа стає середовищем, в якому виробник і покупець мають можливість зустрітися і одержати інформацію про попит, пропозицію, ціни.
Аналітична робота біржі спрямована на те, щоб обґрунтовано, спираючись на попит ринку визначати конкретну поточну і, головним чином, довготермінову (стратегічну) мету, напрямки та реальні джерела ресурсів господарської діяльності, а також асортимент і якість продукції, її пріоритети, оптимальну структуру виробництва та очікуваний прибуток. Оцінюючи господарську діяльність біржі, економічний аналіз, на відміну від інших економічних дисциплін, має на меті виявити умови, за яких вона здійснювалась, та їх вплив на результати цієї діяльності. Через це його об'єктами є всі сторони діяльності, а також інші процеси, пов'язані з нею, і стан засобів підприємства. Конкретні об'єкти і зміст економічного аналізу залежить від досліджуваних питань, глибини вивчення резервів (характеру порівнянь, періодичності та термінів проведення). Залежно від аспектів дослідження виділяють фінансово-економічний і техніко-економічний аналізи.
Фінансово-економічний аналіз спрямований на розкриття суті фінансових показників (реалізації, прибутку, рентабельності) у їх зв'язку з виробничими. При проведенні аналізу виникає необхідність встановити, за допомогою яких показників можна дати всебічну характеристику того чи іншого об’єкта аналізу і виявити фактори, що зумовили позитивні або негативні відхилення. При фінансово-економічному аналізі переважно застосовують дедуктивний метод: спочатку вивчають узагальнені показники господарської діяльності в масштабах усього господарського об'єднання, підприємства чи іншого об'єкта, потім ці показники деталізують, розчленовують. Деталізація, розчленування узагальнених показників — це аналіз ("аналіз" з грецької означає "розкладання, розчленування на частини"), а подальше узагальнення матеріалів дослідження, на основі якого дають вільну оцінку виконанню плану, ефективності господарювання і виробляють зведений рахунок резервів, називають синтезом. Фінансовий стан підприємства виражають у співвідношенні і структур його актів і пасивів, тобто засобів підприємства і їх джерел.
Основні завдання аналізу фінансового стану визначення якості фінансового стану, вивчення причин його поліпшення або погіршення за певний період, підготовка рекомендацій для підвищення фінансової стійкості і платоспроможності підприємства. Ці завдання вирішують на основі дослідження динаміки абсолютних та відносних фінансових показників і розподіляють на такі аналітичні блоки: — структурний аналіз активів і пасивів; — аналіз фінансової стійкості; — аналіз платоспроможності здатності (ліквідності); — аналіз необхідного приросту власного капіталу[5, c. 122-125].
Інформаційними джерелами для розрахунку показників і проведення аналізу є річна і квартальна бухгалтерська звітність: форма 7 "Бухгалтерський баланс", форма 8 "Звіт про фінансові результати", форма 9 "Звіт про власний капітал", форма 10 "Звіт про рух грошових коштів", форма 11 "Примітки до річної фінансової звітності", а також дані бухгалтерського обліку і необхідні аналітичні розшифрування руху і залишків за синтетичними рахунками. Основними методами аналізу фінансового стану є горизонтальний, вертикальний, трендовий, коефіцієнтний і чинник У ході горизонтального аналізу визначають абсолютні відносні зміни величин різних статей балансу за певний період.
Мета вертикального аналізу — обчислення питомої ваги окремих статей у підсумку балансу, тобто визначення структури, активів і пасивів на певну дату. Трендовий аналіз — полягає зіставленні величин балансових статей за кілька років (або інших суміжних звітних періодів) для виявлення тенденцій, що переважають у динаміці показників. Коефіцієнтний аналіз — зводиться до вивчення рівнів і динаміки відносних показників фінансового стану, які вираховують, як співвідношення величин балансових статей, або інших абсолютних показників одержаних на основі звітності і даних бухгалтерського обліку.
При аналізі фінансових коефіцієнтів їх значення зіставляють з базовими величинами, а також вивчають динаміку за звітний період і за кілька суміжних звітних періодів. Як базові величини використовують:
— теоретично обґрунтовані й одержані в результаті експертних опитувань величини відносних показників, що характеризують оптимальні і критичні значення з точки зору стійкості фінансового стану підприємства;
— посередні за тимчасовим рядом значення показників даного підприємства, що належать до минулих сприятливих стосовно фінансового стану періодів;
— значення показників, розраховані за даними звітності найуспішнішого конкурента;
— середньогалузеві значення показників[3, c. 34-35].
1.2.2. Аналіз діяльності товарних бірж
Статистика не дає жодних даних стосовно співвідношення спотових і строкових угод, а це, у свою чергу, не дозволяє проаналізувати сучасний стан розвитку українського біржового ринку — чи він є лише оптовим ринком, чи, можливо, виконує хоча б мінімальні страхові та стабілізуючі функції шляхом укладання строкових угод.
Для ефективної організації та здійснення оптимального регулювання діяльності товарних бірж необхідно визначити основні фактори зовнішнього та внутрішнього середовища, які впливають на функціонування біржового механізму. Встановлено, що до факторів зовнішнього середовища доцільно включити: досконалість нормативно-правової бази, діяльність регулюючих органів влади та саморегулюючих організацій, стан загальноекономічних процесів, рівень виробництва та споживання товарів в Україні, обсяги експорту та імпорту товарів, ступінь інтегрованості біржових структур в єдину мережу, рівень поінформованості суспільства в галузі біржової діяльності. До факторів внутрішнього середовища віднесено ступінь використання сучасних біржових технологій, рівень спеціалізації біржі, конкурентність біржового середовища, маркетингову діяльність, особливість діяльності біржових посередників, кваліфікацію біржового та брокерського персоналу, внутрішньобіржові регулюючі документи, стан розвитку біржової інфраструктури. Врахування дії цих факторів та своєчасне реагування на них дозволяють виявити загрози, що можуть спричинити спад ділової активності, та розробити комплекс заходів з найбільш повного використання потенціалу біржі.
Процес розвитку товарних бірж в Україні на сучасному етапі характеризується наявністю періодів, для яких властиві певні кількісні та якісні зміни. Це дає підстави виділити такі основні етапи: перший (1991-1992 рр.), другий (1992-1994 рр.), третій (1995-1996 рр.), четвертий (1997 р. і по даний момент).
Доцільно було б виділити, принаймні, фрагментарну інформацію про цінову динаміку на окремі біржові товари та навести дані про зміну цін на деякі види сільськогосподарської продукції, які займають найбільшу частку у структурі аграрного біржового обороту. Адже біржа має виконувати роль індикатора цін для традиційного касового ринку. При цьому статистика надає інформацію про динаміку споживчих цін навіть у розрізі окремих груп споживчих товарів, а біржові ціни на основні види сировини для подальшої переробки і реалізації на тому ж споживчому ринку повністю ігноруються.
Зазначені недоліки можна усунути шляхом їх доповнення даними щорічної звітності Національної асоціації бірж України (НАБУ) та Союзу аграрних бірж України (САБУ). НАБУ та САБУ є недержавними громадськими об'єднаннями. їх фахівці відповідним чином збирають статистичну інформацію, проте спеціально вона не поширюється, а тому навіть фахівці мають певні обмеження у її використанні. Держкомстат України міг би співпрацювати з цими організаціями, оскільки зібрана ними інформація є, безумовно, об'єктивною, до її опрацювання залучаються фахівці, які володіють досвідом роботи у біржовій сфері та системою відпрацьованих оперативних зв'язків з усіма суб'єктами біржового ринку[2, c. 112-114].
Поєднуючи наявну державну статистичну інформацію та дані щорічної звітності НАБУ та САБУ, можна виявити основні тенденції розвитку біржового ринку України. Зокрема, такий огляд варто розпочати з аналізу динаміки вартісної структури біржових угод, яку наведено в таблиці 1.
За даними таблиці, біржова торгівля в Україні в досліджуваному періоді характеризується такими закономірностями:
— по-перше, максимальним в аналізованому періоді був обсяг біржової торгівлі у 1998 р. (13517 млн. грн.). Такого рівня було досягнуто в основному за рахунок біржової торгівлі нерухомістю (9,22%) та іншими видами біржових активів (87,6%), до яких було віднесено торгівлю валютними цінностями;
— по-друге, протягом 1998-1999 pp. істотною була частка "інших видів" у загальній вартості укладених біржових угод, зокрема, у 1998 р. вона становила 87,6%, у 1999 р. -67,5%. Різке скорочення частки цієї складової у структурі біржового обороту викликане зменшенням обсягів біржової торгівлі валютою. Значний негативний вплив на функціонування валютних бірж спричинила заборона НБУ на укладання валютних ф'ючерсних контрактів та опціонів з серпня 1998 p.;
— по-третє, негативним фактором функціонування біржового ринку України є наявність у структурі біржового товорообороту небіржових товарів: нерухомості, транспортних засобів, обчислювальної та оргтехніки, причому частка нерухомості була досить значною: у 1998 р. — 9,22%, у 1999 р. — 13,1%, у 2000 р. — 10,7%, у 2001 р. — 3,59%, у 2002 р. — 2,33%. Процент названих небіржових товарів, хоча і був не дуже значним, а у деяких випадках навіть зменшувався, все ж таки мав негативний вплив, який проявився в тому, що наявність таких товарів у структурі біржових угод призводить до неможливості стандартизації біржових контрактів. Крім того, на вказані види товарів неможливим є запровадження строкових біржових угод, а це, у свою чергу, ускладнює процес створення біржового клірингу зокрема та становлення строкового біржового ринку взагалі. Це — одна з причин, за якої на сучасному етапі біржа залишається лише звичайним оптовим посередником, який не може забезпечувати хеджевих операцій, а тому слугує тільки місцем проведення типових аукціонів;
— по-четверте, позитивною тенденцією динаміки структури біржових угод є постійне та значне збільшення частки сільськогосподарської продукції починаючи з 2000 р. Якщо у 1998-1999 pp. вона не перевищувала 1%, то у 2000 р. вона вже становила 27,9%, а у 2001 р. -48,8%, у 2002 р. — 68,55%. Лише за 2001 р. обсяги торгівлі сільськогосподарською продукцією зросли майже вдвічі (порівняно з 2000 р.), у 2002 р. — ще на 19,75% від рівня 2001 p.;
— по-п'яте, загальні обсяги біржової торгівлі 2002 p., хоча і не досягли рівня 1998 p., але мають тенденцію до збільшення, до того ж їх вартісна структура не настільки, як у 1998 p., перекручена впливом вартості не типових для біржової торгівлі товарів. У 2002 р. біржова торгівля України не була надто активною і ще не відповідала загальноприйнятим біржовим критеріям, але структура біржового товарообороту значно наблизилася до світових стандартів. Зокрема, спостерігається чітко виражена тенденція до значного переважання частки сільськогосподарської продукції над часткою інших видів біржових товарів[19, c. 106-108].
Оскільки товарна біржа призначена для постачання сировини (у випадку із спотовими контрактами) та стабілізації майбутньої цінової ситуації на ринку сировини (за умов торгівлі строковими контрактами), яка використовується підприємствами для подальшої переробки та реалізації на ринку споживчих товарів, то в Україні зростають роль та значення товарних бірж. З огляду на це, подальший аналіз біржової діяльності здійснюється на прикладі біржового аграрного ринку на основі інформації НАБУ та САБУ.
У 2001-2003 pp. зросли як кількість, так і вартість укладених біржових угод. Але вартісне зростання обсягів біржової торгівлі не дає уявлення про його причини, тому у таблиці 2 наведено інформацію щодо динаміки вартості біржових угод, згрупованих за призначенням (зовнішньоекономічні або для використання на внутрішньому ринку).
Як видно з таблиці 2, у 2003 р. більш як удвічі підвищився вартісний обсяг укладених біржових угод (порівняно з 2001 p.). Але таке зростання вартості біржових угод на сільськогосподарську продукцію відбулося за рахунок збільшення обсягів зовнішньоекономічних угод — на 116,7% від рівня 2001 р. При цьому вартість внутрішніх угод хоча і зросла, але все-таки залишилася незначною (в кожному аналізованому році вона є дещо меншою від частки зовнішньоекономічних угод).
Наявна негативна тенденція до збереження незначного процента укладених угод для внутрішнього використання свідчить про те, що значною мірою таку ситуацію було створено шляхом адміністративного втручання (щодо укладання зовнішньоекономічних угод на законодавчому рівні існували обмеження — вони могли бути укладені лише на біржовому ринку). До того ж навіть у невеликому обсягу внутрішніх біржових угод існує певний процент угод купівлі-продажу продукції з державного резерву та державного інтервенційного фонду[15, c. 71-73].
Отже, із зазначених причин досягнуті результати функціонування біржового аграрного ринку не можна вважати цілком об'єктивними через те, що темпи біржової торгівлі були активізовані примусово шляхом застосування не економічних, а адміністративних державних підойм регулювання.
Чи не найістотнішою характеристикою біржового ринку виступає міра його структурованості — співвідношення спотового та строкового ринків. Саме вертикальна структурованість біржового ринку — це така ознака, яка є критерієм його віднесення або до звичайного оптового ринку, або до біржового. Основна ж функція біржового ринку полягає не у забезпеченні торгівлі реальними базовими активами, а у стабілізації цінових параметрів такої торгівлі. Такими стабілізуючими механізмами є строкові біржові угоди та пов'язаний з ними механізм біржового клірингу.
Єдиним видом строкових угод, що укладалися на біржовому ринку України, були форвардні угоди, які на відомих світових біржах давно вже витіснені стандартизованими і високоліквідними ф'ючерсними та опціонними контрактами. У нашій країні форвардні угоди виступають єдиним видом строкових угод, а це доводить, що біржовий ринок України перебуває на етапі становлення.
Сучасний рівень вертикальної структурованості біржового ринку України характеризує динаміка укладання контрактів на аграрному біржовому ринку. У 2003 р. зафіксовано негативні зміни структури біржових угод. Так, зростання кількості укладених біржових угод відбулося за рахунок збільшення кількості спотових контрактів, а частка форвардних угод, навпаки, зменшилася. Таким чином, структурне співвідношення спотових і форвардних угод у 2003 р. становило, відповідно, 90,3% і 9,7%, а ф'ючерсні контракти та опціони на українських товарних біржах не укладалися взагалі.
Для порівняння можна навести структуру світового біржового товарообороту, типовий варіант якого має такі співвідношення: ф'ючерси — 78%, опціони — 20%, угоди з реальним товаром — 2% 3. Отже, світовий біржовий ринок є переважно строковим, а контракти з реальним товаром займають незначну частку в загальній структурі[10, c. 47-49].
Біржа виконує певні стабілізаційні функції, оскільки деривативи, що перебувають у біржовому обороті, призначені для здійснення, насамперед, хеджевих страхових операцій і вирівнювання цінових трендів. За допомогою строкових контрактів можливе прогнозування майбутніх цін, а тому підвищується стабільність функціонування навіть тих підприємств, які самі не є учасниками біржових операцій, а використовують біржові ціни як орієнтовні для укладання угод на ринку реальних активів. Інша важлива стабілізаційна функція, яка забезпечується шляхом укладання строкових біржових контрактів, — можливість не тільки цінового, а й маркетингового прогнозування. Це означає, що майбутні обсяги виробництва товарів плануються на основі заявленої хеджерами майбутньої потреби в них.
Відсутність у структурі біржового обороту строкових хеджевих контрактів свідчить, що на сучасному етапі біржі України практично не виконують властивих їм стабілізаційних функцій, а також вона тісно пов'язана з нерозробленістю механізму клірингового обслуговування біржових угод. Брокери, які представляють сторони операції, не можуть і не повинні брати на себе функції гаранта виконання угоди і, що найважливіше, гаранта здійснення необхідних платежів. Отже, сьогоднішня практика розрахунків за контрактом передбачає для спотових угод передання прав і обов'язків (у тому числі фінансових) у період від 1 до 30 днів, для форвардних — від 30до 360 днів. І якщо для форвардних угод передбачаються щонайнижчі можливості страхування виконання угоди шляхом внесення авансових платежів, то для спотових — таких гарантій не існує. За деякими оцінками, рівень виконання угод на українських товарних біржах становить у середньому 35-70% 4. Звичайно, такий низький рівень і повна відсутність гарантій призвели до негативного ставлення до українського біржового ринку з боку як експортерів, так і вітчизняних підприємців.
Таким чином, аналіз сучасного стану біржового ринку України в розрізі декількох його елементів (вартісної структури, призначення угод, вертикальної структурованості) дозволяє встановити певний причинно-наслідковий зв'язок (див. рис. 1). Причини повільного розвитку бірж поділені на первинні та вторинні. До першопричин віднесено найбільш загальні економічні та адміністративно-правові умови функціонування ринку в цілому, що характеризують його сучасний стан. До причин другого порядку (вторинних) віднесено ті, які зумовлені впливом існуючих загальних (загальноринкових) дестабілізуючих факторів. Вони мають подвійну природу: з одного боку, є наслідком (існуючими умовами функціонування) для суб'єктів касового ринку; а з іншого — похідними дестабілізуючими факторами функціонування біржового ринку. Отже, первинні причини проявляються на загальнодержавному рівні та зумовлюють виникнення вторинних причин, вплив яких проявляється на регіональному рівні і безпосередньо зумовлює негативні відхилення у функціонуванні біржового ринку[12, c. 68-71].
1.2.3. Проблеми та перспективи розвитку товарних бірж
Закон України „Про товарну біржу”, прийнятий у 1991 році, дозволяє українським біржам функціонувати в ринкових умовах. Разом з тим, він потребує удосконалення.
Як свідчить світова практика, біржі займають одне з ключових місць в інфраструктурі розвинутої ринкової економіки. Вони виступають складним саморегулюючим механізмом залучення та перерозподілу матеріальних та грошових ресурсів, завдяки якому стає можливим здійснення багатьох виробничо-фінансових операцій. Товарні біржі є джерелом оперативної інформації про стан національних та міжнародних ринків, інструментом забезпечення відкритості процесу формування цін у конкурентному середовищі та прозорості руху товарно-грошових потоків. Завдяки ф’ючерсній та опціонній біржовій торгівлі виникає можливість суттєвого зменшення цінового ризику при здійсненні операцій хеджування, що в значній мірі виявляє стабілізуючий вплив на економічні процеси.
Проте на сучасному етапі біржова діяльність в Україні характеризується низькою ефективністю. Це зумовлено рядом факторів, до яких відносяться насамперед: економічна криза, яка проявляється в падінні обсягів виробництва та споживання вітчизняних біржових товарів; відставання законодавчо-нормативної бази від актуальних потреб сьогодення; відсутність умов для впровадження ф’ючерсного обігу тощо.
На сьогоднішній день зареєстровано 494 біржі, з яких 20 займаються реалізацією агропромислової продукції, 19 – нерухомістю, 10 – фондами, 314 – універсальні, які працюють з різними категоріями продукції. Обсяги біржових договорів протягом 2007 року склали біля 25 млрд. гривень. Кількість підписаних угод приблизно 200 тисяч.
Наведені наслідки (сучасні умови функціонування) для біржового ринку особливо важливі тому, що біржовий ринок не лише паралельно існує з позабіржовим. Ці ринки тісно пов'язані між собою: біржовий ринок має потужний стабілізуючий вплив на касовий ринок завдяки механізму хеджування потенціальних касових угод. У такий спосіб стабілізуються не тільки майбутні ціни, а й обсяги виробництва, а також надаються гарантії збуту (постачання), збільшується потік вірогідної інформації, яка є основою для прогнозів і на позабіржовому ринку.
3 метою подолання виявлених недоліків функціонування біржового товарного ринку України його реформування доцільно здійснювати за моделлю, в якій поєднуються діяльність біржових структур, фінансових кредитних установ (банків, кредитних спілок) та активна фінансова підтримка держави. Таке співробітництво приверне увагу потенціальних хеджерів до біржового ринку шляхом надання кредитів і державної фінансової допомоги для відкриття депозитних рахунків у кліринговій системі, що є особливо важливим з огляду на загальний складний економічний стан суб'єктів підприємництва[10, c. 51-53].
Важливим зауваженням для такої моделі є те, що кредити і державні інтервенційні виплати мають непрямий характер: фінансові суми вносяться відразу на маржинальні рахунки в кліринговій установі, а не виплачуються безпосередньо підприємцям. Модель непрямого кредитування пропонується з міркувань надійності повернення кредитів і цільового використання коштів. Основа моделі — поєднання на початковому етапі становлення строкового ринку механізму кредитування та державної фінансової підтримки суб'єктів підприємництва, що направляється на сплату початкового маржевого внеску за строковим контрактом. У випадку несприятливого руху цін і необхідності поповнення маржинального рахунку довнесення суми варіаційної маржі з метою подальшого утримання строкової позиції передбачається здійснювати за рахунок власних коштів підприємця. Співвідношення кредитних та інтервенційних коштів на сплату початкового гарантійного внеску має встановлюватися виходячи з фінансових потреб учасника біржової операції та можливостей перерозподілу бюджетних видатків, що можуть бути використані як державні фінансові інтервенції на біржовому ринку.
Створення строкового біржового ринку за таким принципом буде вигідним для всіх учасників операції: хеджери дістануть можливість регулювання майбутніх цінових ризиків без значних фінансових витрат на сплату маржевих внесків і гарантії виконання угод завдяки функціонуванню клірингового механізму; Клірингова палата одержить прибуток у вигляді стягнення невеликої плати за розрахунково-гарантійне обслуговування строкових угод; кредитні установи дістануть можливість інвестування відносно безризикової сфери діяльності, оскільки кошти в будь-якому випадку будуть повернуті, навіть за рахунок власних коштів Клірингової палати. Для активізації співробітництва кредитних установ з Кліринговою палатою можна використати типові на сьогодні методи стимулювання кредитної діяльності банків-зменшення суми обов'язкових резервів у НБУ та податкові пільги за таким видом діяльності.
Звичайно, пропонована модель є характерною для початкового етапу становлення біржового строкового ринку, тобто для етапу, на якому виробники не тільки обмежені у фінансових можливостях для відкриття строкових біржових позицій, а й мають певну психологічну недовіру до контрактів з поставкою у майбутньому. Надалі біржова діяльність має відбуватися за загальноприйнятими принципами і нормами.
Розвиток біржової торгівлі в усіх високорозвинутих країнах світу свідчить про наявність тенденцій до її концентрації. Тому в перспективі кількість вітчизняних товарних бірж повинна суттєво скоротитися: до однієї універсальної або кількох спеціалізованих бірж, які будуть обслуговувати потреби конкретного регіонального ринку. Це робить актуальним розробку та використання певного методичного підходу до оцінки стану біржових ринків в розрізі окремих соціально-економічних районів. Для його розробки необхідним є вирішення таких основних трьох груп питань:
· обґрунтування системи показників оцінки ділової активності товарних бірж соціально-економічного району;
· районування території України за певними науковими принципами з метою виділення окремих макрорайонів, в межах яких доцільно проводити дослідження за системою оціночних показників;
· розробка критеріїв оптимізації діяльності товарних бірж.
Для оцінки стану ділової активності бірж перехідного періоду в розрізі окремих регіонів пропонується застосовувати систему, яка включає такі показники:
· коефіцієнт регіональної ділової активності товарних бірж, який показує питому вагу регіонального біржового ринку у загальній структурі біржового ринку України;
· коефіцієнт виробничої активності регіону, що характеризує значущість соціально-економічного району у виробництві біржової продукції;
· коефіцієнт активності бірж в ринковій структурі конкретного регіону.
Важливим елементом організації роботи товарної біржі є формування біржової кон’юнктури, тобто співставлення попиту та пропозиції, та виявлення в результаті їх взаємодії рівня цін. Дослідження і прогнозування біржової кон’юнктури необхідні для прийняття обґрунтованих рішень щодо моменту укладання угод та їх видів, оптимальної кількості контрактів чи сировинних товарів, розрахунку майбутнього економічного результату від біржових операцій. Вивчення біржової кон`юнктури дає можливість сформувати потік інформації, що використовується урядовими структурами при прийнятті рішень щодо забезпечення формування стратегічних запасів держави, визначенні структури експортно-імпортних операцій. У дисертаційній роботі пропонується методика розрахунку інтегрального показника стану ринкової кон’юнктури, яка дозволяє визначати перспективи збуту або закупівлі біржових товарів, створює передумови для передбачення напрямків змін цін[4, c. 126-129].
Беручи до уваги відсутність на даний час в Україні ефективно діючого біржового ринку, продуктом функціонування якого є постійний потік інформації про ціни та обсяги угод, слід відмітити неможливість прямого перенесення у вітчизняну біржову практику вироблених світовим досвідом методів технічного аналізу цінового прогнозування та певні труднощі у застосуванні методів фундаментального аналізу. Дослідження динаміки біржових цін з метою виявлення тенденцій їх руху пропонується здійснювати шляхом використання статистичних методів опису цінових трендів як напряму технічного аналізу, зокрема методів плинних середніх та побудови трендових кривих. При цьому база вихідних даних щодо рівня цін може бути сформована не на основі поширених у західній практиці цін закриття біржі, а подана за укрупнені часові інтервали з урахуванням середньозважених цін за тиждень, декаду, місяць. Це особливо актуально в умовах, коли далеко не кожна торгова сесія супроводжується укладанням угод. У дисертації наведено використання вищезгаданих методів у процесі виявлення цінових трендів сільськогосподарської продукції на прикладі пшениці третього класу, здійснено дослідження сезонних коливань біржових цін з використанням індексів сезонності.
Необхідною умовою подальшого розвитку біржової справи є значне зростання обсягів укладених угод на біржах порівняно з їх низьким існуючим рівнем. При цьому актуальною є оцінка можливості укладення біржового контракту з урахуванням вимог клієнта та біржової кон’юнктури, що склалась за поточний момент часу. Проведення таких досліджень пропонується здійснювати з використанням методу аналізу ієрархій, який є виявом системного підходу до вирішення практичних задач багатокритеріальної оптимізації. На основі застосування даного методу розроблено модель, яка передбачає обробку експертної інформації, отриманої при попарному порівнянні елементів проблеми реалізації біржових заявок і наступному ієрархічному синтезі отриманих результатів[2, c. 114-116].
ІІ. Заключна частина
2.1. Висновки та пропозиції
Товарні біржі з'явилися у світі раніше від інших — ще в XVII столітті перші товарні ринки з'явилися у Західній Європі. Товарні ринки знаходяться в центрі уваги інвесторів через динамічний ріст цін на сировину — золото, нафта, срібло, цинк, мідь, алюміній. Товарні ринки відрізняє участь у торгах не тільки інвесторів але і виробників, що презнаходять і продають товари для здійснення своєї виробничої діяльності. Предметом угод на товарних біржах звичайно є виробничі товари, чи сировина сільськогосподарська продукція.
Зважаючи на певну близькість організації товарних та фондових бірж, необхідно зазначити, що Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" у 2006 р. зазнав змін саме у положеннях щодо організаційно-правової форми та прибутковості. Неприбутковість фондової біржі замінена положенням, що прибуток спрямовується на розвиток біржі та не підлягає розподілу між її засновниками (учасниками). З огляду на те, що законодавча база, яка регулює здійснення діяльності непідприємницьким товариством, ще недостатньо розвинута, а також за наявності права товарної біржі встановлювати розмір внесків, грошових зборів, штрафів (що об'єктивно призводить до формування прибутку), такий підхід заслуговує на увагу.
Таким чином, у нормах українського законодавства, присвячених визначенню товарної біржі, наявні суперечності. Насамперед це стосується відсутності терміна "торговельно-біржова діяльність" в Законі України "Про товарну біржу", а також невизначеності організаційно-правової форми товарної біржі. Світовий досвід також свідчить, що більш чіткі правила та жорсткіші умови (зокрема, стосовно ліцензування, відповідальності) є запорукою запобігання правопорушенням та зловживанню з боку товарних бірж.
На підставі викладеного вище можна говорити про те, що чинні визначення товарної біржі є неузгодженими із загальними положеннями про суб'єктів господарювання, що містяться у Господарському кодексі України, та загальними положеннями про юридичну особу, що викладені у Цивільному кодексі України, щодо організаційно-правової форми товарної біржі. На практиці можливе створення товарної біржі без зазначення будь-якої іншої організаційно-правової форми. Аналіз чинних норм цивільного та господарського законодавства вказує на відповідність товарної біржі ознакам непідприємницького товариства. Проте характер діяльності товарної біржі та світові тенденції розвитку біржового законодавства виявлять усе більші відмінності у статусі товарної біржі та неприбуткових організацій. Тому пропонується закріпити у ст. 1 Закону України "Про товарну біржу" та ст. 279 ГК України наступне визначення товарної біржі: господарська організація, що об'єднує суб'єктів господарювання та має за мету здійснення торговельно-біржової діяльності. Також пропонується в ч. 3 ст. 1 Закону України "Про товарну біржу" вирішити питання прибутковості наступним чином: "Прибуток біржі спрямовується на її розвиток та не підлягає розподілу між учасниками.
З метою створення всебічних умов для розвитку в Україні біржового товарного ринку, що дасть змогу побудувати ринкові конкурентні засади господарювання, створити механізм прозорого ціноутворення й детінізації економіки, необхідно розбити і запровадити такі заходи й інструменти регулювання: — включити в Програму діяльності Уряду в поточному році питання розвитку біржового товарного ринку; — створити тимчасову робочу групу (в складі урядовців, біржовиків, вчених-економістів, виробників, підприємців та лідерів їхніх громадських об'єднань), яка дала б кваліфіковану оцінку теперішньому становищу біржового товарного ринку та розробила системні програмні механізми його подальшого розвитку.
Використана література
1. Бірюков О.М. Основні етапи становлення біржового ринку //Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. — 2000. — Вип. 15: Міжнародні відносини. — C. 41-47.
2. Беренштейн Б.Л. Напрями активізації біржового ринку //Економіка АПК. — 2005. — № 8. — С.112-116.
3. Бондар І. Товарна біржа. Торгівля ф’ючерсами //Податкове планування. — 2004. — № 5. — C. 34-40
4. Бралатан В.П. Розвиток біржового ринку в Україні //Економіка АПК. — 2006. — № 2. — С.126-129.
5. Воскобійник Ю.П. Правове забезпечення діяльності товарних бірж в Україні //Економіка АПК. — 2006. — № 1. — С.122-128.
6. Король В. До історії виникнення і діяльності біржі в Україні: Біржі на українських землях в 19-на початку 20 ст. //Історія в школі. — 2003. — № 3. — C. 13-17
7. Король В. До історії виникнення і діяльності біржі в Україні/ В. Король //Історія в школі. — 2003. — № 1. — C. 1-8.
8. Король В. До історії виникнення і діяльності біржі в Україні/ В. Король //Історія в школі. — 2003. — № 4. — C. 6-9
9. Король В. До історії виникнення і діяльності біржі в Україні/ В. Король //Історія в школі. — 2003. — № 2. — C. 6-11
10. Міщук Г. Товарні біржі України: тенденції та проблеми розвитку/ Г. Міщук //Економіка України. — 2005. — № 4. — C. 47-54
11. Міщук Г. Ю. Державне регулювання розвитку біржового товарного ринку //Економіка АПК. — 2005. — № 1. — С.87-92.
12. Міщук Г. Особливості застосування біржових інструментів хеджування ризиків //Економіст. — 2005. — № 2. — C. 68-71
13. Мороз Л. Товарна біржа як суб'єкт господарювання/ Л. Мороз //Право України. — 2007 . — № 8 . — С. 47 — 51 .
14. Нужна О. Товарні біржі як важлива складова інфраструктури агропромислового ринку //Бухгалтерський облік і аудит. — 2007. — № 9. — C. 33-36.
15. Сидоренко О.В. Похідні інструменти біржової торгівлі як засіб зменшення господарських ризиків //Економіка АПК. — 2004. — № 6. — С.71-74
16. Тимченко А. Стан та перспективи біржової діяльності в Україні//Економіка АПК. — 2000. — № 12. — C. 68-70
17. Чижмар Ю. Правове регулювання торгових операцій на товарних біржах в Україні: аналіз нормативно-правової бази //Право України. — 2003. — № 12. — C. 49-50
18. Чижмар Ю. Правовий статус посередників на товарних біржах //Право України. — 2004. — № 2 . — C. 27-33
19. Шебаніна О.В. Біржовий ринок: ретроспектива розвитку, основні проблеми і напрями їх розв'язання //Економіка АПК. — 2007. — № 3. — С.104-109.