ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність темидослідження. Протягом багатьох років принципи права є однією з центральних тем у теорії держави і права. В юридичній літературі слушно зазначається, що на підставі та з урахуванням принципів формується вся система права, приймаються юридичні акти, здійснюється правозастосування і тлумачення права. Символізуючи дух права, принципи визначають характер певної правової культури, обумовлюють специфіку тієї чи іншої національної правової системи.

Природно, що проблемі принципів права приділяється належна увага як у вітчизняній, так і в зарубіжній юридичній науці. Так, лише в останні роки була проаналізована система принципів права (А. М. Колодій, В. М. Ведяхін, К. В. Ведяхіна), досліджений процес впровадження в українську систему права загальнолюдських принципів права (Т. І. Фулей), була дана характеристика принципів права як сполучної ланки від змісту об’єктивного права до здійснення суб’єктивного права (О. В. Скурко), з’ясована роль принципів права у процесі правозастосування (О. О. Уварова), вивчені фактори формування і реалізації принципів права (О. Є. Суркова), визначені моральні аспекти принципів права (О. І. Цибулевська), обґрунтована необхідність виокремлення основоположних принципів права (С. П. Погребняк) та ін.

Водночас слід визнати, що мало дослідженим залишається питання про вплив принципів права на правову систему в цілому. На нашу думку, принципи права як основні юридичні ідеї обумовлюють зміст і визначають характер усіх елементів правової системи, забезпечують їх єдність та узгодженість. Цей вплив є найсильнішим і найочевиднішим у випадку з основоположними принципами права – принципами, що віддзеркалюють фундаментальні, базові ідеї права в усіх сферах правової реальності, діють на всіх стадіях механізму правового регулювання. Усе це обумовлює необхідність загальнотеоретичного дослідження значення основоположних принципів права як інтегруючого елементу правової системи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри теорії держави і права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» в межах державної цільової комплексної програми «Загальнотеоретичні проблеми правотворення та правозастосування в умовах формування правової держави» (номер державної реєстрації 0106U002283).

Мета і завдання дослідження. Метоюдисертаційної роботи є з’ясування ролі основоположних принципів права для забезпечення єдності правової системи.

Для досягнення зазначеної мети поставлені такі основні завдання:

–визначити риси правової системи та її структуру;

–з’ясувати статус принципів права в правовій системі;

–визначити поняття принципів права, проаналізувати їх риси та порівняти з суміжними категоріями;

– з’ясувати основні функції принципів права і розкрити їх зміст;

–проаналізувати систему принципів права і визначити місце в ній основоположних принципів;

–дослідити вплив основоположних принципів права на основні складові правової системи (правотворчість, реалізацію права і правову культуру);

–продемонструвати роль основоположних принципів права в об’єднанні елементів правової системи, у забезпеченні її цілісності.

Об’єктом дослідження є правова система як сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих юридичних явищ та процесів.

Предметом дослідженняє основоположні принципи права як складова правової системи, а також їхній вплив на основні елементи правової системи.

Методи дослідження.Методологічну основу дослідження становить система філософсько-світоглядних, загально-наукових та спеціально-наукових методів, що застосовуються для вирішення поставлених завдань дослідження та досягнення його мети. Так, діалектичний метод знайшов своє застосування, зокрема, при визначенні дуалістичної природи принципів права, висвітленні взаємовпливу і взаємодії принципів права і основних елементів правової системи. За допомогою логічного методу проведений аналіз ознак правової системи, принципів права і деяких інших категорій, сформульовані їх поняття. Системний метод дозволив дослідити зв’язок між різними принципами права, а також елементів правової системи між собою. За допомогою порівняльного методу, зокрема, проведено розмежування між принципами і нормами, принципами і законами, принципами і засадами тощо. Історичний метод застосовувався насамперед для демонстрації розвитку наукової думки, присвяченої поняттям правової системи і принципів права. Для дослідження використовувалися й інші традиційні для юриспруденції методи.

Наукова новизна отриманих результатівполягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці загальнотеоретичним монографічним дослідженням ролі основоположних принципів права як інтегруючого елементу правової системи.

Дослідивши обрану тему, здобувачка особисто отримала низку нових результатів, які виносяться на захист.

Так, вперше в українській юридичній науці:

1) з’ясовано, що основоположні принципи права є елементом, що забезпечує єдність правової системи. Підкреслюється, що об’єднання певного різноманіття правових явищ у таке єдине ціле, як правова система, досягається завдяки основоположним принципам права. Вони уособлюють ті правові цінності, на яких будується правова система та завдяки яким вона може набути цілісний характер;

2) доведено, що вплив основоположних принципів права на процеси правотворчості і реалізації права, а також правову культуру здійснюється ними в межах ціннісної, регулятивної і системоутворюючої функцій;

удосконалено:

1) перелік ознак принципів права. Так, у роботі виокремлено такі ознаки принципів, як імперативність, нормативність, найвища стабільність, високий рівень узагальненості й абстрагування, фундаментальний характер, внутрішня єдність, об’єктивна обумовленість, ідеологічність, історичність;

2) уявлення про вплив основоположних принципів права на процес правотворчості. Так, цей вплив є багатоаспектним і здійснюється: 1) через висування вимог до самого процесу правотворчості, який має проходити відповідно до певних базових засад; 2) через забезпечення відповідності норм права, які завдяки правотворчій діяльності набувають формальну визначеність, вимогам принципів права; 3) завдяки формуванню норм права на розвиток того чи іншого принципу або групи принципів; 4) через засвоєння і подальше врахування принципів суб’єктами, що наділені правотворчими повноваженнями;

3) характеристику системоутворюючої функції основоположних принципів права під час реалізації права. Зазначено, що вона полягає в тому, що принципи права сприяють єдності правозастосування та тлумачення права, забезпечують дію єдиних засад як на стадії нормативного, так і індивідуального правового регулювання;

набули подальшого розвитку ідеї й положення:

1) про інтегративні якості правової системи. Наголошується на тому, що лише взаємодія позитивного права з тісно пов’язаними з ним юридично значимих явищами забезпечує правопорядок, а окремі елементи правової системи не здатні забезпечити вирішення цього завдання;

2) про статус основоположних і загальних принципів права як самостійних елементів правової системи. Цей статус обґрунтовується дуалістичною природою цих принципів (тобто їх розглядом одночасно як змісту і джерела права);

3) про безпосередній та опосередкований вплив принципів під час реалізації права. Регулятивна функція принципів права може проявлятися як безпосередньо (коли за умови відсутності норми права справу має бути вирішено на основі принципів права), так і опосередковано (так, учасники правовідносин звертаються до основоположних принципів права при тлумаченні норм права, при подоланні прогалин та колізій в праві, а також при оцінці норм права на їх відповідність принципам права);

4) про роль принципів права у формуванні поваги до права, відношення до нього як до загальносоціальної цінності. Підкреслюється, що через принципи права у людей формуються уявлення про вимоги права і повага до нього, визнання його легітимності та розуміння цінності правового регулювання;

5) про вплив основоположних принципів права на всі елементи правової культури. Зокрема, зазначається, що врахування і додержання цих принципів є стрижневими критеріями для оцінки головних індикаторів правової культури суспільства.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки, отримані в результаті проведеного дослідження, можуть бути використані:

у науково-дослідницькій сфері – для подальшого вивчення правової системи, її окремих елементів та принципів права в межах теорії держави і права. Ці результати також можуть бути використані галузевими юридичними науками при дослідженні галузевих і міжгалузевих принципів права;

у сфері правотворчості та правозастосування – для підвищення якості правотворчої та правозастосовної діяльності, удосконалення існуючої системи юридичних актів, підвищення рівня правової культури. Використання висновків, зокрема, сприятиме забезпеченню єдності правової системи;

у навчальному процесі – при підготовці підручників, учбових та методичних посібників, навчальних програм, при викладанні курсу теорії держави і права, галузевих навчальних дисциплін, а також у науково-дослідній роботі студентів.

Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана і обговорена на кафедрі теорії держави і права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого».

Основні положення дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях, «круглих столах» і наукових семінарах, зокрема, на науково-практичній конференції «Формування духовно-моральних цінностей у дітей та молоді» (Київ – Вінниця, жовтень 2004 р.), Першій всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції «Науковий потенціал України» (Київ, березень 2005 р.), ХVІ Харківських політологічних читаннях «Соціально-політичні протиріччя та проблеми соціального партнерства» (Харків, 2005 р.), VIзвітній науково-практичній конференції «Наука і навчальний процес» (Вінниця, квітень 2006 р.), науково-практичній конференції «Верховенство права в українській правничій освіті» та круглому столі «Створення та обговорення навчального курсу з верховенства права» (Київ, жовтень 2008 р.), ІХ звітній науково-практичній конференції «Наука і навчальний процес» (Вінниця, квітень 2009 р.), ІVміжнародному науковому семінарі «Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку» та міжнародній науковій конференції «Компаративістські читання» (Київ, квітень 2009 р.), VІ міжнародній науково-методичній конференції «Духовно-моральне виховання і професіоналізм особистості в сучасних умовах» (Київ–Вінниця, жовтень 2009 р.), науково-практичному семінарі «Особливості правового регулювання праці науково-педагогічного персоналу» (Вінниця, січень 2010 р.), Xнауково-практичній конференції ВСЕІ Університету «Україна» «Наука і навчальний процес» (Вінниця, квітень 2010 р.), міжнародній науковій конференції молодих учених, аспірантів і студентів, присвяченій пам'яті академіка права Ю. А. Тодики «Треті конституційні читання» (Харків, травень 2010 р.), ІVміжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми формування законотворчості на етапі економічної стабілізації української державності» (Вінниця, березень 2011 р.).

Окремі результати дослідження використовуються автором у навчальному процесі при проведенні занять з теорії держави і права.

Публікації. Основні положення і висновки дисертаційної роботи знайшли відображення в чотирьох статтях, опублікованих у фахових виданнях, і тезах десяти наукових доповідей.

Структура дисертаціїзумовлена предметом, метою, завданнями та логікою дослідження обраної теми. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, кожен з яких поділений на 3 підрозділи, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи 186 сторінки, з яких основного тексту – 164 сторінки, список використаних джерел складається з 234 найменувань, уміщених на 22 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність, продемонстрований зв’язок з науковими планами та програмами, визначено мету і завдання, об’єкт та предмет, а також методологію дослідження, висвітлено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведені дані про апробацію, структуру й обсяг роботи.

Розділ 1 «Місце принципів права в правовій системі України» присвячений дослідженню юридичної природи принципів права, їх системи, визначенню поняття та з’ясуванню структури правової системи, розкриттю ролі та значення принципів права для правової системи.

У підрозділі 1.1. «Поняття національної правової системи» досліджуються різні підходи до визначення правової системи, висвітлюються найбільш поширені варіанти, які демонструють взаємозв’язки та взаємодію її елементів.

У роботі зазначається, що правова система має всі ознаки системи: зокрема, наявність структури та цілісність сукупності її елементів.

Так, зауважується, що аналіз структури правової системи дозволяє дійти висновку про доцільність виокремлення: 1) суб’єктної складової; 2) нормативної складової; 3) ідеологічної складової; 4) функціональної складової; 5) результативної складової.

Підкреслюється, що цілісність правової системи виникає завдяки її інтегративної якості. При визначенні такої якості автор пропонує виходити з того, що саме взаємодія позитивного права з тісно пов’язаними з ним юридично значимими явищами (правосвідомістю, правовідносинами, юридичною практикою та ін.) створює умови можливості спільного життя людей, забезпечує правопорядок. При цьому наголошується на тому, що окремі елементи правової системи (у тому числі й позитивне право) не здатні забезпечити вирішення цього важливого для існування суспільства завдання.

У роботі визначаються риси правової системи як складного соціального явища і розкривається їх зміст. Дисертантка виходить з того, що: 1) правова система є складовою суспільної системи; 2) правова система є єдністю позитивного права (тобто права, створеного спільними зусиллями людей) та тісно пов’язаних і взаємодіючих з ним юридично значимих реалій; 3) правова система об’єднує юридичні явища певного суспільства, що існують в один і той же час на одному і тому просторі, і тому слушно розглядається одночасно як просторова і часова сфера; 4) правова система існує в державно-організованих суспільствах, але вдеяких випадках може виходити за межі держави іохоплювати системи різних країн; 5) правова система акумулює цінності даної історично конкретної цивілізації; 6) правова система має інтегративну якість, яка не властива окремим її частинам.

При визначенні місця принципів права в правовій системі досліджуються основні підходи до вирішення цього питання в юридичній науці. Автором пропонується врахувати дуалістичну природу основоположних і загальних принципів права (тобто взяти до уваги їх статус одночасно як змісту і джерела права), що дозволяє розглядати їх як самостійний елемент правової системи.

На підставі проведеного дослідження робиться висновок про те, що об’єднання певного різноманіття правових явищ в таке ціле, як правова система, досягається завдяки основоположним принципам права. Висловлюється думка, згідно з якою саме вони уособлюють ті правові цінності, на яких будується правова система та завдяки яким вона може набути цілісний характер. Тому саме основоположні принципи права повинні розглядатися як інтегруючий елемент правової системи.

Підрозділ 1.2. «Поняття, риси та функції принципів права» присвячено аналізу сутності принципів права та їх загальнотеоретичній характеристиці.

Підкреслюється, що для дослідження юридичної природи принципів права корисним є встановлення співвідношення принципів права з суміжними категоріями. Зокрема, обговорюється питання, через яку категорію мають визначатися принципи права. Зазначається, що в радянській і пострадянській юридичній науці можна зустріти визначення принципів права через такі категорії, як «ідея», «закон», «закономірність», «норма», «властивість», «основа», «засада» тощо. У роботі розглядаються існуючі погляди на розмежування принципів права з вказаними категоріями, досліджується співвідношення принципів і законів, принципів та ідей, принципів і засад, принципів і норм.

Наприклад, усі існуючі в юридичній літературі підходи до визначення співвідношення між нормами і принципами поділяються на дві основні групи: 1) підхід, відповідно до якого принципи є різновидом норм права; 2) підхід, згідно з яким принципи і норми являють собою самостійні правові категорії. Ураховуючи різну правову природу норм і принципів, дисертантка доходить висновку про більшу обґрунтованість другого підходу.

У роботі констатується, що принципами права є не тільки ті положення, що закріплені в джерелах права, але й провідні правові ідеї, які отримали загальне визнання в діяльності органів правосуддя, інших суб’єктів права, незважаючи на відсутність їхньої формальної фіксації в об’єктивному праві. Підкреслюється, що деякі з принципів є самодостатніми: для застосування основоположних та загальних принципів немає необхідності посилатися на інше джерело права. Ця концепція знаходить своє втілення, зокрема, у практиці міжнародно-правового регулювання, в європейському праві, праві Ради Європи, в правових системах романо-германської сім’ї.

Автор виокремлює такі риси принципів, як імперативність, нормативність, найвищу стабільність, високий рівень узагальненості й абстрагування, фундаментальний характер, внутрішню єдність, об’єктивну обумовленість, ідеологічність, історичність, і докладно розкриває їх зміст.

Наприкінці підрозділу визначається система функцій принципів права, яка включає в себе: 1) регулятивну функцію, яка проявляється в тому, що принципи права є важливим складовим елементом системи правового регулювання. При цьому підкреслюється, що принципи права можуть мати пряму (безпосередню) регулятивну дію; 2) системоутворюючу функцію, яка полягає в тому, що принципи виражають загальну спрямованість і зміст правового регулювання, об’єднують правові норми й інститути; 3) ціннісну функцію, яка бере до уваги той факт, що принципи визначають світоглядну, ідеологічну, цільову, аксіологічну, нормативну й іншу спрямованість формування, розвитку й функціонування юридичних явищ суспільства.

У підрозділі 1.3. «Система принципів права та місце в ній основоположних принципів права» демонструється, що система принципів права. є складовою більш широкої системи – системи принципів, які діють у праві.

Зазначається, що в юридичній літературі існують різноманітні погляди щодо видів принципів права і, відповідно, щодо побудови їх в єдину систему. Проте звертається увага на те, що найбільш поширеною є класифікація принципів права за сферою їх дії в межах системи права: у такому випадку в системі виокремлюються загальні принципи права, міжгалузеві, галузеві принципи, принципи підгалузей та інститутів права.

Крім того, наголошується на необхідності виділення в системі принципів права: 1) основоположних принципів; 2) інших (похідних) принципів. Ця класифікація відштовхується від значення тих чи інших принципів для системи права. Стверджується, що основоположні принципи лежать в основі права, утворюють його фундамент; на них ґрунтується право як загальнообов’язковий соціальний регулятор; у той час як усі інші принципи є похідними від основоположних принципів права.

Автор також досліджує філософські аспекти проблеми існування основоположних принципів права і виокремлює два підходи до її вирішення: представники першого заперечують існування загальних (універсальних) основ, наполягаючи на релятивній природі будь-якого знання, а представники іншого напрямку відзначають можливість існування загальних для всіх людей норм, правил, принципів, законів, проте наводять різне обґрунтування такої загальності. На думку дисертантки, найбільш плідними у цьому напрямку є здобутки комунікативної (дискурсивної) етики, які доводять можливість існування основоположних принципів права.

У роботі підкреслюється, що основоположними принципами права є свобода, справедливість, рівність і гуманізм, а також розкривається їх нормативний зміст.

Розділ 2 «Інтеграційний вплив основоположних принципів права на елементи правової системи України»присвячено розкриттю основних напрямів впливу основоположних принципів права на такі важливі елементи правової системи, як правотворчість, реалізація права та правова культура.

У підрозділі 2.1. «Вплив основоположних принципів права на правотворчість» підкреслюється, що вплив основоположних принципів права на процес правотворчості здійснюється ними в межах ціннісної, регулятивної і системоутворюючої функцій.

Так, зазначається, що ціннісна функція основоположних принципів права у процесі правотворчості проявляється насамперед у впливі принципів права на правосвідомість парламенту та інших органів державної влади, що наділені правотворчими повноваженнями. Законодавець та інші суб’єкти, наділені правотворчими повноваженнями, при закріпленні правил поведінки у визнаних державою формах мають оцінювати такі правила на їх відповідність основоположним принципам права, в яких знаходять відображення визнані в суспільстві загальнолюдські цінності.

У свою чергу вплив основоположних принципів права на процес правотворчості у межах регулятивної функції розкривається через два основні напрямки: 1) через висування вимог до самого процесу правотворчості, який має проходити відповідно до певних базових засад; 2) через забезпечення відповідності норм права, які завдяки правотворчій діяльності набувають формальну визначеність, вимогам принципів права. Норми права, які не відповідають принципам права, мають визнаватися такими, що не мають правового характеру, а приписи, в яких вони закріплені, унаслідок цього повинні втрачати юридичну силу.

Стверджується, що системоутворююча функція основоположних принципів права на етапі правотворчості обумовлюється аксіоматичним пріоритетом принципів над нормами права. Завдяки цьому останні формуються під впливом або на розвиток принципу або групи принципів і не повинні їм суперечити. Це дозволяє вже на етапі правотворчості забезпечити системність і несуперечливість правового регулювання.

Визначальний вплив основоположних принципів права доводиться на прикладі практики Конституційного Суду України, який має оцінювати на відповідність принципам права не тільки норми права, що закріплені в приписах нормативно-правових актів, але й процедуру їх прийняття.

У підрозділі 2.2. «Вплив основоположних принципів права на реалізацію права» вплив основоположних принципів права на реалізацію права, так само як і у випадку з правотворчістю, розкривається за допомогою ціннісної, регулятивної та системоутворюючої функцій.

Підкреслюється, що принципи права формують повагу до права, відношення до нього як до загальносоціальної цінності, виконуючи тим самим ціннісну функцію на стадії реалізації права. Саме завдяки своїм основоположним принципам право сприймається як втілення ідей свободи, рівності, гуманізму та справедливості. Через принципи права у людей формуються уявлення про вимоги права і повага до нього, визнання його легітимності та розуміння цінності правового регулювання.

У роботі висловлюється думка, що на стадії реалізації права регулюючий вплив принципів права проявляється насамперед у тому, що саме вони окреслюють межі дії права, встановлюючи таким чином сферу дії права і вказуючи, які суспільні відносини мають залишатися поза правовим регулюванням. Крім того, принципи права на етапі реалізації норм права виступають своєрідною призмою, через яку мають розглядатися останні.

При цьому дисертантка наголошує на тому, що на етапі реалізації права регулятивна функція принципів права може проявлятися як безпосередньо – коли за умови відсутності норми права виникає потреба керуватися виключно принципами права, – так і опосередковано, коли суб’єкт має виходити з того, що норми права, які знаходять своє закріплення у формальних джерелах права, формулюються відповідно до принципів права. Зазначається, що учасники правовідносин звертаються до основоположних принципів права при тлумаченні норм права, при подоланні прогалин та колізій в праві, а також при оцінці норм права на їх відповідність принципам права.

При розкритті системоутворюючої функції основоположних принципів права під час реалізації права увага акцентується на тому факті, що принципи права сприяють єдності правозастосування та тлумачення права, забезпечують дію єдиних засад як на стадії нормативного, так і індивідуального правового регулювання.

У роботі відзначається особливо важливе значення принципів права для правозастосовної реалізації права. Зокрема, констатується необхідність оцінки позитивного права на відповідність принципам права при правозастосуванні на етапі встановлення юридичної основи вирішення справи.

У підрозділі 2.3. «Вплив основоположних принципів права на правову культуру»автор виходить з того, що правова культура суспільства охоплює собою систему цінностей, які відносяться до правової дійсності конкретного суспільства. Підкреслюється, що до такої системи цінностей можна віднести перш за все основоположні принципи права. Саме тому правова культура особи насамперед знаходить свій вираз у повазі основоположних принципів права та дотриманні їх вимог.

Дисертантка звертає увагу на те, що високий рівень правової культури є необхідною передумовою утвердження основоположних принципів права. Водночас саме через основоположні принципи права правова культура конкретного суспільства стає частиною загальнолюдської культури. Це доводить виконання ними ціннісної функції. Завдяки основоположним принципам права національні цінності можуть бути органічно вплетені у контекст європейських і загальнолюдських правових цінностей.

У роботі зазначається, що основоположні принципи права впливають на всі елементи правової культури суспільства і особи. Урахування і додержання цих принципів є стрижневими критеріями для оцінки головних індикаторів правової культури суспільства: стану додержання прав людини, ступеня реалізації принципу верховенства права, рівня правосвідомості суспільства, якості юридичної освіти, рівня розвитку юридичної науки, стану законності, стану практичної роботи суду та правоохоронних органів.

Автор вважає, що через визнання основоположних принципів права правова культура може забезпечити соціальну єдність людей. Ці принципи, формуючи спільний фундамент правової культури конкретного суспільства, в подальшому забезпечують єдність системи позитивного права, всього механізму правового регулювання, що свідчить про виконання ними системоутворюючої функції.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено нове вирішення наукового завдання, яке полягає в з’ясуванні ролі основоположних принципів права як елементу, що забезпечує єдність правової системи, а також розкриття їхнього впливу на окремі елементи правової системи.

Виконане дисертаційне дослідження дає підстави зробити такі загальні висновки:

1. Правова система має всі ознаки системи: зокрема, наявність структури та цілісність сукупності її елементів.

2. У структурі правової системи доцільно виокремлювати: 1) суб’єктну складову; 2) нормативну складову; 3) ідеологічну складову; 4) функціональну складову; 5) результативну складову.

3. Цілісність правової системи виникає завдяки її інтегративною якості: лише взаємодія позитивного права з тісно пов’язаними з ним юридично значимими явищами забезпечує правопорядок. Окремі елементи правової системи не здатні забезпечити вирішення цього завдання.

4. Ураховуючи дуалістичну природу основоположних і загальних принципів права (тобто розгляд їх одночасно як змісту і джерела права), їх слід розглядати як самостійний елемент правової системи.

5. Об’єднання певного різноманіття правових явищ у таке єдине ціле, як правова система, досягається завдяки основоположним принципам права. Саме вони уособлюють ті правові цінності, на яких будується правова система та завдяки яким вона може набути цілісний характер. Тому саме основоположні принципи права повинні розглядатися як інтегруючий елемент правової системи.

6. Ознаками принципів права є їх імперативність, нормативність, найвища стабільність, високий рівень узагальненості й абстрагування, фундаментальний характер, внутрішня єдність, об’єктивна обумовленість, ідеологічність, історичність.

7. Принципи права виконують регулятивну, системоутворюючу, ціннісну функцію.

8. Найбільш поширеною є класифікація принципів права за сферою їх дії в межах системи права. У такому випадку в системі виокремлюються загальні принципи права, міжгалузеві, галузеві принципи, принципи підгалузей та інститутів права. Крім того, в системі принципів права необхідно виділити: 1) основоположні принципи; 2) інші (похідні) принципи. Ця класифікація відштовхується від значення тих чи інших принципів для системи права.

9. Основоположними принципами права є свобода, справедливість, рівність і гуманізм. Ці принципи можуть витримати як нормативну, так і емпіричну перевірку.

10. Вплив основоположних принципів права на процес правотворчості здійснюється ними у межах ціннісної, регулятивної і системоутворюючої функцій.

11. Ціннісна функція основоположних принципів права у процесі правотворчості проявляється насамперед у впливі цих принципів на правосвідомість суб’єктів, що наділені правотворчими повноваженнями. Ці суб’єкти при закріпленні правил поведінки у визнаних державою формах мають оцінювати такі правила на їх відповідність основоположним принципам права, в яких знаходять відображення визнані в суспільстві загальнолюдські цінності.

12. Вплив основоположних принципів права на процес правотворчості у межах регулятивної функції здійснюється у двох основних напрямах – через висування вимог до самого процесу правотворчості, який має проходити відповідно до певних базових засад, та через забезпечення відповідності норм права, які завдяки правотворчій діяльності набувають формальну визначеність, вимогам принципів права.

13. Системоутворююча функція основоположних принципів права на етапі правотворчості знаходить прояв у тому, що норми права формуються під впливом або на розвиток того чи іншого принципу або групи принципів і не повинні їм суперечити. Завдяки цьому вже на етапі правотворчості має забезпечуватися системність і несуперечливість правового регулювання.

14. Принципи права формують повагу до права, відношення до нього як до загальносоціальної цінності, виконуючи тим самим ціннісну функцію на стадії реалізації права. Через принципи права у людей формуються уявлення про вимоги права і повага до нього, визнання його легітимності та розуміння цінності правового регулювання.

15. На етапі реалізації права регулятивна функція принципів права може проявлятися як безпосередньо – коли за умови відсутності норми права виникає потреба керуватися виключно принципами права, – так і опосередковано, коли суб’єкт має виходити з того, що норми права, які знаходять своє закріплення у формальних джерелах права, формулюються відповідно до принципів права. Учасники правовідносин звертаються до основоположних принципів права при тлумаченні норм права, при подоланні прогалин та колізій в праві, а також при оцінці норм права на їх відповідність принципам права.

16. Системоутворююча функція основоположних принципів права під час реалізації права полягає в тому, що принципи права сприяють єдності правозастосування та тлумачення права, забезпечують дію єдиних засад як на стадії нормативного, так і індивідуального правового регулювання.

17. Високий рівень правової культури є необхідною передумовою утвердження основоположних принципів права. Водночас саме через основоположні принципи права правова культура конкретного суспільства стає частиною загальнолюдської культури. Це доводить виконання ними ціннісної функції.

18. Основоположні принципи права впливають на всі елементи правової культури суспільства і особи. Урахування і додержання цих принципів є стрижневими критеріями для оцінки головних індикаторів правової культури суспільства: стану додержання прав людини, ступеня реалізації принципу верховенства права, рівня правосвідомості суспільства, якості юридичної освіти, рівня розвитку юридичної науки, стану законності, стану практичної роботи суду та правоохоронних органів.

19. Через визнання основоположних принципів права правова культура може забезпечити соціальну єдність людей. Ці принципи, формуючи спільний фундамент правової культури конкретного суспільства, в подальшому забезпечують єдність системи позитивного права, всього механізму правового регулювання, а значить – цілісність правової системи.

.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1.Бахновська І. П. Співвідношення національного і міжнародного права: огляд основних наукових концепцій / І. П. Бахновська // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – Вип. 34. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. – С. 54-60.

2. Бахновська І. П. Співвідношення принципів права з правовими нормами / І. П. Бахновська // Проблеми законності : Республік. міжвід. наук. зб. – Вип.89. – Х. : М-во освіти і науки України, Нац. юрид. акад..ім. Я. Мудрого, 2007. – С.11-17.

3. Бахновська І. П. Риси і функції принципів права / І. П. Бахновська // Держав. буд. та місцев. самоврядування : зб. наук. праць. – Вип.16. – Х. : Право / Академія правових наук України, Наук.-дослід. ін-т держ. буд. та місц. самовряд, 2008. – С. 46-54.

4. Бахновська І. П. Проблема загальнолюдських основ буття в історії світової думки / І. П. Бахновська // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – Вип.44. – К. : Ін-т держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, 2009. – С.94-101.

5. Бахновська І. П. Реалізація принципу гуманізму в вихованні молоді / І. П. Бахновська // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції [«Формування духовно-моральних цінностей у дітей та молоді»] : наук.-практ. зб. [«Проблеми освіти»], (Вінниця, 21-22 жовт. 2004 р.). – К. – Вінниця, 2004. – С. 49-51.

6. Бахновська І. П. Реалізація принципу народовладдя як елемент механізму легітимації державної влади / І. П. Бахновська // Зб. наук. тез за матеріалами ХVІ Харківських політологічних читань [«Соціально-політичні протиріччя та проблеми соціального партнерства»], ( Харків, 2005 р.) / Харк. асоціація політологів, Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого, Ін-т держ. буд. та місцев. самовряд. Академії правових наук. – Х., 2005. – С. 56-58.

7. Бахновська І. П. Місце принципів права у правозастосуванні / І. П. Бахновська // Матеріали Першої всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції , 1-5 квітня 2005 р. – К. : ТОВ «МЕГАНОМ», 2005. – С. 76-78.

8. Бахновська І. П. Принцип свободи совісті як один із аспектів правосвідомості громадян / І. П. Бахновська // Наук.-методичний зб. [«Наука і навчальний процес»] за матеріалами VIзвітної науково–практичної конф., (Вінниця, 12-14 квітня 2006 р.) / М-во освіти і науки України, Відкритий міжнар. ун-т розвитку людини «Україна», Вінниц. соціально-економічний ін-т. – Вінниця, 2006. – С. 83-86.

9. Бахновська І. П. Гендерна рівність в Україні / І. П. Бахновська // Наук.-метод. зб. [«Наука і навчальний процес»] за матеріалами ІХ звітної науково–практичної конф., (Вінниця, 7-9 квітня 2009 р.) / М-во освіти і науки України, Відкритий міжнар. ун-т розвитку людини «Україна», Вінниц. соціально-економічний ін-т. – Вінниця, 2009. – С. 93-95.

10. Бахновська І. П. Загальні принципи права та їх місце в національних правових системах / І. П. Бахновська // Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку : зб. ст. / за ред. Ю. С. Шемшученка, Л. В. Губерського, І. С. Гриценка; упоряд. О. В. Кресін. – К. : Логос, 2009. – С. 116-119.

11. Бахновська І. П. Правова допомога у цивільних справах за участю іноземного елементу / І. П. Бахновська // Зб. [«Нові технології навчання»] № 58 за матеріалами VІ Міжнар. звітної науково – методичної конф. «Духовно-моральне виховання і професіоналізм особистості в сучасних умовах» (Вінниця, 30-31 жовтня 2009 р.) / Академ. педагог. наук України, Ін-т інноваційних технол. і змісту освіти, М-во освіти і науки України, Міжнар. Академія наук педагогіч. науки (Росія), Білоруський держ. ун-т, Всесвітній технологіч. ун-т ЮНЕСКО (Росія), Вінниц. соціально-економічний ін-т ун-ту «Україна», Вінниц. філія ун-ту сучасних знань, Вінниц. обласн. ін-т післядиплом. освіти педагог. працівників. – К.-Вінниця, 2009. – Ч. 1. – С. 367-370.

12. Бахновська І. П. Актуальні питання співробітництва Україна – ОБСЄ / І. П. Бахновська // Наук.-методичний зб. [«Наука і навчальний процес»] за матеріалами ІХ звітної науково – практичної конф., ВСЕІ ун-ту «Україна» (Вінниця, 7-8 квітня 2010 р.) / М-во освіти і науки України, Відкритий між нар. ун-т розвитку людини «Україна», Вінниц. соціально-економічний ін-т. – Вінниця, 2010. – С. 73-75.

13. Бахновська І. П. Вплив основоположних принципів на реалізацію права / І. П. Бахновська // Зб. тез [«Треті конституційні читання»] за матеріалами наукових доповідей і повідомлень міжнародної наукової конференції молодих учених, аспірантів і студентів, присвяченій пам'яті академіка права Ю. А. Тодики / ОБСЄ, Координатор проектів ОБСЄ в Україні. – Х., 2010. – С. 11-13.

14. Бахновська І. П. Верховенство права у здійснені правосуддя/ І. П. Бахновська // Науковий вісник Вінницького кооперативного інституту : за матеріалами ІVміжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми формування законотворчості на етапі економічної стабілізації української державності». – Вінниця, 2011. – С. 64-69.

АНОТАЦІЯ

Бахновська І. П. Основоположні принципи права як інтегруючий елемент правової системи України.– Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. – Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». – Харків, 2011.

Дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці загальнотеоретичним монографічним дослідженням ролі основоположних принципів права як інтегруючого елементу правової системи. Такий статус основоположних принципів права обумовлений тим, що вони уособлюють ті правові цінності, на яких будується правова система та завдяки яким вона може набути цілісний характер.

У роботівизначаються поняття, риси та функції принципів права, досліджується система принципів права та встановлюється місце в ній основоположних принципів права (свободи, справедливості, рівності й гуманізму).

Інтегруючий вплив основоположних принципів права на правову систему здійснюється в межах ціннісної, регулятивної і системоутворюючої функцій і демонструється на таких важливих елементах правової системи, як правотворчість, реалізацію права та правова культура.

Ключові слова: правова система, принципи права, основоположні принципи права, функції основоположних принципів права, правотворчість, реалізація права, правова культура.

АННОТАЦИЯ

Бахновская И. П. Основополагающие принципы права как интегрирующий элемент правовой системы Украины.– Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 – теория и история государства и права, история политических и правовых учений. – Национальный университет «Юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого». – Харьков, 2011.

Диссертация является первым в украинской юрдической науке общетеоретическим монографическим исследованием роли основополагающих принципов права как интегрирующего элемента правовой системы. Такой статус основополагающих принципов права обусловлен тем, что они олицетворяют те правовые ценности, на которых базируется правовая система и благодаря которым она может приобрести целостный характер.

В работе определяются понятие, признаки и функции принципов права.В частности, к признакампринциповотнесены ихимперативность, нормативность, высокаястабильность, высокий уровеньобобщенностииабстрагирования, фундаментальныйхарактер, внутреннее единство, объективнаяобусловленность, идеологичностьи историчность.Доказывается, что принципыправавыполняютрегулятивную, системообразующую иценностнуюфункцию.

В диссертации исследуется система принципов права и устанавливается место в ней основополагающих принципов права (свободы, справедливости, равенства и гуманизма).

Интегративное влияние основополагающих принципов права на правовую систему осуществляется в рамках ценностной, регулятивной и системообразующей функций и демонстрируется на таких важных элементах правовой системы, как правотворчество, реализацию права и правовая культура.

Так, ценностная функция основополагающих принципов права в процессе правотворчества проявляется прежде всего в воздействии этих принципов на правосознание субъектов, которые наделены правотворческими полномочиями. Принципы права формируют уважение к праву, отношение к нему как к общесоциальной ценности, выполняя тем самым ценностную функцию на стадии реализации права. Ценностная функция проявляется также в том, что через основополагающие принципы права правовая культура конкретного общества становится частью общечеловеческой культуры.

Влияние основополагающих принципов права на процесс правотворчества в рамках регулятивной функции осуществляется по двум основным направлениям –через выдвижение требований к самому процессу правотворчества, который должен проходить в соответствии с определенными базовыми принципами, и через обеспечение соответствия норм права при их создании требованиям принципов права. На этапе реализации права регулятивная функция принципов может проявляться как непосредственно (когда при отсутствии нормы права возникает потребность руководствоваться исключительно принципами права), так и косвенно (когда субъект должен исходить из того, что нормы права формулируются в соответствии с принципами права).

Системообразующая функция основополагающих принципов права на этапе правотворчества проявляется в том, что нормы права формируются под влиянием или в развитие того или иного принципа либо группы принципов и не должны им противоречить. Это обеспечивает системность и непротиворечивость правового регулирования уже на этапе правотворчества. Системообразующая функция принципов при реализации права состоит в том, что принципы способствуют единству правоприменения и толкования права, обеспечивают действие одинаковых начал как на стадии нормативного, так и индивидуального правового регулирования. Основополагающие принципы права также формируют общий фундамент правовой культуры конкретного общества, необходимый для обеспечения целостности его правовой системы.

Ключевые слова: правовая система, принципы права, основополагающие принципы права, функции основополагающих принципов права, правотворчество, реализация права, правовая культура.

SUMMARY

BahnovskaI. P. Fundamental principles of law as an integrating element of the legal system of Ukraine.– Manuscript.

The dissertation for obtaining of a scientific degree of law in specialty 12.00.01 – theory and history of state and law, history of political and law studies. – National University «Yaroslav the Wise Law Academy of Ukraine». – Kharkiv, 2011.

The dissertation is the first Ukrainian monographic research ofthe fundamental principles oflaw role asan integratingelementof the legal system.Thatstatus ofthe fundamentalprinciples of law is determined by itsembodyingthe legal values on which thelegal systemis builtandby which it can takean integralnature.

The work defines the concept,featuresand functionsof the principles of law, examines its systemand finds out the place of the principles of law (liberty, justice, equality and humanism) in it.

An integrative effect of the fundamental principles of law to the legal system is within theaxiological, regulatory and system making functions and is demonstrated onsuchimportantelementsof the legal systemaslaw-making, law-application andlegal culture.

Keywords:legal system, principles of law, fundamental principles of law, the function of the fundamental principles of law, law-making, law-application, legal culture.