Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти існування основних засобів

1.1.Економічна суть існування основних засобів

1.2.Методика аналізу ефективності використання основних фондів

1.3. Загальна характеристика ТОВ “Альянс”

Розділ 2. Аналіз виробничих основних засобів на прикладі ТОВ “Альянс”

2.1. Аналіз наявності і структури основних засобів

2.2.Аналіз показників використання основних засобів

2.3.Аналіз використання обладнання і виробничих потужностей

2.4. Аналіз фондоозброєнності

2.5. Аналіз використання виробничих площ

Розділ 3. Шляхи поліпшення використання основних виробничих засобів

Висновки

Список літератури

Вступ

У даній роботі пропонується розглянути питання, пов'язані з ефективністю використання основних виробничих засобів. Основні кошти є невід'ємною частиною будь-якого підприємства, і від підвищення ефективності їх використання залежать важливі показники діяльності підприємства, такі як фінансове положення, конкурентноздатність на ринку.

Проблема підвищення ефективності використання основних засобів є центральною в період переходу України до цивілізованих ринкових відносин. Маючи ясне уявлення про роль основних засобів у виробничому процесі, чинниках, що впливають на використання основних засобів, можна виявити методи, напрями, за допомогою яких підвищується ефективність використання основних засобів і виробничих потужностей підприємства, що забезпечує зниження витрат виробництва і зростання продуктивності труда. Цими причинами підтверджується актуальність вибраної теми дипломної роботи.

У теоретичній частині дається поняття основних засобів підприємства, а також їх класифікація, прийнята в економіці. У цій частині дається методика проведення аналізу основних засобів з використанням методу ланцюгових підстановок, абсолютних і відносних різниць.

У аналітичній частині як приклад розглядається конкретне підприємство і аналізується використання його основних засобів в році, що аналізується: 2001 р. в порівнянні з базисним 2000 р. У процесі аналізу розраховуються показники використання основних засобів, проводиться факторный аналіз. Отримані результати зіставляються і виявляються ті причини, що призвели їх зміні. У третій частині дипломної роботи даються рекомендації щодо шляхів підвищення ефективності використання основних засобів.

Розділ 1. Теоретичні аспекти існування основних засобів

1.1.Економічна суть існування виробничих основних засобів

Підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

Основні засоби — це матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності підприємства понад один календарний рік з початку введення їх в експлуатацію, а також предмети вартістю за одиницю понад 500 гривень (за ціною придбання). Основні засоби підприємства включають основні виробничі засоби й невиробничі основні засоби.

Не належать до основних засобів:

1) предмети терміном служби менше одного року незалежно від їх вартості;

2) предмети вартістю до 500 гривень за одиницю (за ціною придбання) незалежно від терміну служби. При цьому гранична вартість предметів, що не належать до основних засобів, може змінюватися Міністерством фінансів України;

3) спеціальні інструменти і спеціальні пристосування підприємств серійного і масового виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуального замовлення незалежно від їхньої вартості;

4) спеціальний одяг, спеціальне взуття, а також постільні речі незалежно від їхньої вартості і терміну служби;

5) формений одяг, призначений для видачі працівникам підприємства, незалежно від вартості й терміну служби.

Виробничі основні засоби є частиною основних засобів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих засобів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, у міру використання. Поновлюються основні виробничі засоби через капітальні інвестиції.

Невиробничі основні засоби — це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які не використовуються у господарській діяльності і перебувають на балансі підприємства.

На відміну від виробничих основних засобів невиробничі основні засоби не беруть участі в процесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Незважаючи на те, що невиробничі основні засоби безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, збільшення цих засобів пов'язане з поліпшенням добробуту працівників підприємства. Це в кінцевому рахунку позитивно позначається на результатах діяльності підприємства, на зростанні продуктивності праці.

Основні виробничі засоби з урахуванням специфіки їх виробничого призначення поділяються на такі групи:

А. Будівлі і споруди.

Б. Передавальні пристрої.

В. Машини та устаткування,

у тім числі:

* робочі машини та устаткування;

* вимірювальні та регулюючі прилади;

* лабораторне устаткування;

* обчислювальна техніка;

* транспортні засоби.

Г. Виробничий і господарський інвентар.

Д. Інші основні засоби.

Співвідношення окремих груп основних виробничих засобів становить їх структуру. Поліпшення структури основних виробничих засобів, передовсім підвищення питомої ваги активної іх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства [16, стр 125-126].

На рис 1.1 наведено склад основних виробничих засобів підприємства.

Для обчислення амортизаційних відрахувань основні засоби поділяють на такі групи:

Група 1 — будівлі, споруди, їхні структурні компоненти, передавальні пристрої;

Група 2 — автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації; інформаційні системи; телефони, мікрофони та рації; різне конторське обладнання, устаткування та приладдя;

Група 3 — інші основні засоби, не включені до груп 1 і 2, а саме: робочі машини й устаткування, вимірювальні й регулюючі прилади.

Підприємству не байдуже, в яку групу основних виробничих засобів укладати кошти. Воно заінтересоване в оптимальному підвищенні питомої ваги машин, устаткування, тобто активної частини основних засобів, які обслуговують процес виробництва і характеризують виробничі можливості підприємства. Ясна річ, що для забезпечення нормального функціонування активних елементів основних виробничих засобів необхідні будівлі, споруди, інвентар, тобто пасивна частина основних засобів (див. рис. 1.1.)

Наприклад, у промисловості України частка будівель у загальній вартості основних виробничих засобів найвища в легкій та харчовій промисловості (близько 44%); споруд — у паливній промисловості (17%); передавальних пристроїв — в електроенергетиці (32%); устаткування та робочих машин — на підприємствах машинобудівного комплексу (45%).

Основними факторами, які впливають на структуру основних виробничих засобів підприємств, є: рівень автоматизації і механізації, рівень спеціалізації і кооперування, кліматичні та географічні умови розміщення підприємств. Кожний фактор по-різному впливає на структуру виробничих засобів. Поліпшити структуру основних виробничих засобів можна за рахунок: оновлення та модернізації устаткування, ефективнішого використання виробничих приміщень установленням додаткового устаткування на вільній площі; ліквідації зайвого й малоефективного устаткування.[6, стр 25-26].

Відтворення основних виробничих засобів — це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення.

Просте відтворення основних засобів здійснюється в тому самому обсязі, коли відбувається 1) заміна окремих зношених частин основних засобів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто тоді, коли постійно відновлюється попередня виробнича потужність.

Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів або придбання нових основних засобів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування.

Процес відтворення основних виробничих засобів має низку харак — терних ознак, зокрема:

1) основні виробничі засоби поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію;

2) у процесі відтворення основних виробничих засобів одночасно відбувається рух їхньої споживної вартості та вартості;

3) нарахуванням амортизаційних відрахувань здійснюється громадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних виробничих засобів на готову продукцію;

4) основні виробничі засоби поновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу, що створює можливість маневрувати коштами амортизаційного фонду.

У процесі господарської діяльності кругообіг основних виобничих засобів проходить три стадії.

На першій стадії відбувається продуктивне використання основних виробничих засобів та нарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії основні виробничі засоби в процесі експлуатації зношуються й нараховується сума зносу. Вона є підствою для списання суми амортизаційних відрахувань на витрати після завершення процесу виробництва. На першій стадії кругообігу основних виробничих засобів втрачається споживна вартість засобів праці, їхня вартість переноситься на вартість готової продукції.[7.стр 223-226].

На другій стадії відбувається перетворення частини основних виробничих засобів, які перебували в продуктивній формі, на грошові кошти через нарахування амортизаційних відрахувань.

На третій стадії в процесі виробництва відбувається поновлення споживної вартості частини основних виробничих засобів. Це поновлення здійснюється заміною зношених основних виробничих засобів на нові за рахунок нарахованого зносу основних засобів.

Просте відтворення основних виробничих засобів здійснюється у двох формах: 1) заміна зношених або застарілих основних виробничих засобів; 2) капітальний ремонт діючих основних засобів.

За простого відтворення у кожному наступному циклі відбувається створення основних виробничих засобів у попередніх обсягах та з однаковою якістю. Джерелом фінансування заміни зношених основних засобів є нарахована сума амортизації. За розширеного відтворення кожного наступного циклу здійснюється кількісне і якісне зростання основних виробничих засобів. Джерелом фінансування таких змін є використання частини створеного додаткового продукту.

Необхідність оновлення основних виробничих засобів за ринкових відносин визначається передовсім конкуренцією товаровиробників. Саме конкуренція спонукує підприємства здійснювати прискорене списання основних виробничих засобів з метою нагромадження фінансових ресурсів для наступного вкладання засобів у придбання більш прогресивного устаткування, впровадження нових технологій та іншого поліпшення основних виробничих засобів.

Для забезпечення відтворення основних виробничих засобів важливе значення має вивчення їхнього стану та використання. Стан і використання основних виробничих засобів є важливим фактором підвищення ефективної діяльності підприємства.

У процесі виробництва основні засоби зношуються фізично і старіють морально. Ступінь фізичного зносу основних засобів визначається в процесі нарахування амортизації. Цей процес можна розглядати в кількох аспектах:

По-перше, як метод визначення поточної оцінки не зношеної частини основних засобів.

По-друге, як спосіб віднесення на готову продукцію одноразових витрат на основні засоби.

По-третє, як спосіб нагромадження фінансових ресурсів для заміщення виведених з виробничого процесу основних засобів або для вкладання засобів у нові виробництва.

Показники стану й ефективності використання основних засобів можна об'єднати в три групи, які характеризують:

1. забезпечення підприємства основними засобами;

2. стан основних засобів;

3. ефективність використання основних засобів.

До показників, які характеризують забезпеченість підприємства основними засобами, належать: фондомісткість, фондоозброєність, коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства.[34, стр 27-29].

Фондомісткість є величиною зворотною до фондовіддачі. Цей показник дає можливість визначити вартість основних засобів на одну гривню виробленої продукції і характеризує забезпеченість підприємства основними засобами.

За нормальних умов фондовіддача повинна мати тенденцію до збільшення, а фондомісткість — до зменшення.

Забезпеченість підприємства основними виробничими засобами визначається рівнем фондоозброєності праці. Останню розраховують як відношення вартості основних виробничих засобів до чисельності працівників підприємства.

Коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства визначається як відношення вартості основних виробничих засобів до вартості майна підприємства.

Стан основних виробничих засобів характеризують через такі коефіцієнти: зносу основних засобів; придатності; оновлення, вибуття

( приросту) основних засобів.

Наприклад, вартість основних виробничих засобів на початок року 1165 тис. грн., а чисельність працівників 85 осіб. На кінець року — від — повідно 1440 тис. грн. і 80 осіб. Звідси фондоозброєність на початок року становить 13,7 тис. грн.( 1165: 85), а на кінець року 18,0 тис. грн.

(1440 : 80)

Отже, збільшення рівня фондоозброєності є позитивним фактором.

Коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства визначається як відношення вартості основних виробничих засобів (за вирахуванням суми їхнього зносу) до вартості майна підприємства.

Якщо коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства сягає критичної позначки (0,2 — 0,3), то реальний виробничий потенціал підприємства буде низьким і треба терміново шукати кошти для виправлення становища.

Стан основних виробничих засобів характеризують через такі коефіцієнти: зносу основних засобів; придатності; оновлення; вибуття (приросту) основних засобів (див. рис. 1.3).

Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах. Коефіцієнт зносу визначається відношенням суми зносу основних засобів до балансової вартості основних засобів.

Показник зносу основних засобів може визначатись також у відсотках на початок і на кінець звітного періоду і дає змогу оцінити стан основних засобів.

Абсолютним показником ефективності використання основних засобів є сума прибутку на одну гривню основних засобів.

До показників ефективності використання основних засобів можна також віднести показник питомої ваги активної частини основних засобів у їх загальній сумі.

Формули розрахунку показників забезпечення стану й ефективності використання основних засобів та їхню характеристику наведено в табл. 1.1.

1.2. Методика аналізу ефективності використання основних фондів

Виробничо – господарська діяльність та фінансовий стан підприємства багато в чому залежать від забезпеченості основними фондами та іх використання.

Основні фонди (засоби) – це матеріальни активи, які підприємство утримує для використання їх у процесі виробництва, постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних функцій. Строк корисного використання (експлуатації) основних фондів перевищує один рік ( операційний цикл, якщо останній є тривалішим за один рік).

Розвиток виробництва є невіддільним від проблеми ефективного використання основних виробничих фондів.

Задачі аналізу — визначити забезпеченість підприємства і його структурних підрозділів основними коштами і рівень їх використання по узагальнюючих і приватних показниках, а також встановити причини їх зміни; розрахувати вплив використання основних засобів на обсяг виробництва продукції і інші показники; вивчити міру використання виробничої потужності підприємства і обладнання; виявити резерви підвищення ефективності використання основних засобів.[26, стр 72-73].

Для проведення аналізу основних засобів, як і для проведення будь-якого економічного аналізу необхідні відповідні дані. Джерелами даних для аналізу основних засобів є: план економічного і соціального розвитку підприємства, план технічного розвитку, “Звіт про наявність і рух основних засобів", “Баланс виробничої потужності", “Звіт про запаси невстановленого обладнання“, ф№ 1 “переоцінка”, “Звіт про виконання плану введення в дію об'єктів основних засобів і використання капитальных вкладень", інвентарні картки обліку основних засобів і інш.

На основі цих даних проводиться аналіз основних засобів у наступних основних напрямах:

• Аналіз наявності, структури і руху основних засобів на підприємстві

• Аналіз основних показників використання основних засобів

• Аналіз використання обладнання і виробничої потужності підприємства

• Аналіз забезпеченості підприємства основними коштами

• Аналіз використання виробничих площ

Для того щоб проаналізувати діяльність підприємства за якийсь період роботи проводять вищеперелічений аналіз за декілька років діяльності підприємства.

За звітний рік приймають один з років ( базовий) роботи підприємства, а інші роки його діяльності називають “що аналізуються”.

Вироблюваний при цьому аналіз дозволяє чітко визначити ті чинники, які вплинули на результати роботи і виявити резерви підвищення основних продуктивних показників.

Розглянемо більш детально методику проведення аналізу основних засобів.

Аналіз основних засобів починається з аналізу наявності, структури і руху основних засобів на підприємстві.

Як було відмічено вище, всі основні засобі діляться на виробничі і невиробничі основні засоби.

Крім того, виробничу частину прийнято ділити на активну і пасивну частини. Така детализація необхідна для виявлення резервів підвищення ефективності їх використання на основі оптимізації структури. Дані про наявність основних засобів, про їх рух заносяться в таблицю 1.1.

Більш чітке уявлення про структуру основних засобів дає таблиця 1.2. У даній таблиці можуть бути відображені дані про зміну структури основних засобів за певний період ( коли розглядаються декілька років, що аналізуються і один базисний).

У цьому випадку розраховуються абсолютна зміна вартості основних засобів в годе, що аналізується в порівнянні з базисним, а також темпи зростання вартості основних засобів на підприємстві.

У процесі аналізу вивчаються динаміка перерахованих показників, виконання плану по їх рівню, порівняння показників в роках, що аналізуються в порівнянні з показниками в базисному році, проводяться міжгосподарські порівняння.

З метою більш глибокого аналізу ефективності використання основних засобів показник фондовідачі визначається по всіх основних засобах, засобах виробничого призначення, активної їх частини.

Після аналізу узагальнюючих показників більш детально вивчається міра використання виробничих потужностей підприємства, окремих видів машин і обладнання.

Міравикористання виробничих потужностей характеризується показниками: екстенсивного завантаження, що розраховується як відношення фактичного фонду робочого часу обладнання до планового фонду:

інтенсивного завантаження, що розраховується як відношення фактичного і планового середньогодинного виробітку:

Узагальнюючим показником, що комплексно характеризує використання обладнання є коефіцієнт інтегрального завантаження:

По групах однорідного обладнання розраховується зміна обсягу виробництва продукції за рахунок його кількості, екстенсивності і інтенсивності використання по наступній моделі:

Розрахунок впливу цих чинників виробляється способами ланцюгової підстановки, абсолютних і відносних різниць.

Наступним етапом аналізу є визначення фондоозброєнності ( аналіз забезпеченості підприємства основними засобами). Даний показник визначається як відношення середньорічної вартості всіх основних засобів до среднесписочному кількості працюючих на підприємств.

Даний показник показує вартість основних засобів, що доводяться на одного працюючого.

Крім того, розраховується показник, що показує вартість основних виробничих засобів, що доводиться на одного робітника ( людини, зайнятої в основному або в допоміжному виробництві):

Також розраховується і показник фондовоозброэності робітників, зайнятих в основному виробництві основними засобами, що являють собою їх активну частину:

І нарешті, аналізується міра використання площ підприємства. Розраховується показник, що показує скільки продукції, зробленої підприємством доводиться на 1 м2 загальній площі підприємства ( виробничі і невиробничі):

Але, оскільки на невиробничих коштах продукція не проводиться, даний показник частіше використовується для визначення виробітку продукції на 1 м2 виробничих площ.

Крімтого, при вивченні використання площ підприємства розраховується питома вага виробничих і невиробничих площ в загальній площі, а також питомий площ, зайнятих під основне і допоміжні виробництва в загальній площі виробничих площ.

У процесі аналізу виявляються і вивчаються чинники, які тим або інакшим образом впливають на результати діяльності підприємства і зокрема на ефективність використання основних засобів.

Тим самим виявляються шляхи і резерви збільшення ефективності використання основних засобів. Ними можуть бути введення в дію не встановленого обладнання, заміна і модернізація його, скорочення целодневных і внутрисменных простоїв, підвищення коефіцієнта змінністі, більш інтенсивне його використання, впровадження заходів по НТП.

Отже, підведемо деякий підсумок. При аналізі основних засобів на підприємстві аналізуються наявність, структура, рух основних засобів. Основним показником використання основних засобів є фондовіддача.

При цьому аналізі складається факторная модель і розраховується вплив кожного чинника ( методами ланцюгових підстановок і абсолютних різниць). Вивчається екстенсивна (за часом) і інтенсивне (по потужності) завантаження підприємства. Розраховуються такі показники, як фондомісткість, що відображає забезпеченість основними средствами підприємства. Також розглядається міра використання площ підприємства.

Післяпроведення аналізу визначаються шляхи і резерви підвищення ефективності використання основних засобів.

1.3. Загальна характеристика підприємства ТОВ “ Альянс”

ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА

У 1935 році в місті Ірпінь було побудовано цегельний завод, для виробництвацегельних виробів, з невеликою чисельністю працівників.

В експлуатацію був пущений 1 цех, де були встановлені місильні машини і 2 печі, вони були розраховані на виробництво30000 шт. цеглив добу.

На початку своєї діяльності процес виробництвабув в основномуручний, так, зокрема, у ручну засипалинеобхідні інгредієнти в місильні машини, робили розріз, формування і доставку до печей. Асортимент продукції, що випускається, спочатку був невеликий.

У 80-х роках на заводі відбулася модернізація і технічне переозброєння, це спричинило збільшення випуску продукції до 500000 шт у добу. Це відбулося в зв'язку з установкою2 автоматизованих печей, місильних машин і укладальників дільників.

Встановлене устаткування дозволило розширити асортимент продукції, що випускається, так було освоєне виробництвонових сортівцегли.

Встановлене устаткування дозволило полегшити процес виробництва, набагато знизити витрати, зв'язані з виробництвом продукції, а, отже, зробити підприємство більш конкурентноздатним на ринку.

Сучасні автоматичні лінії забезпечують високий технологічний рівень виробництва. Якість продукції гарантована відповідністю всього технологічного процесу нормативно — технічної документації, а також найсуворішому фізико-хімічному контролю.

9 лютого 1998 року Ирпенскийцегельний завод перейшов з державної власності в приватну, і став називатися ТОВ“Альянс”. Він добре зарекомендував себе на ринку стороительныхматеріалів.

В даний час завод розширює ринки збуту продукції і збільшує обсягивиробництва.

ВИРОБНИЧА СТРУКТУРА ТОВ “ АЛЬЯНС”

ТОВ“АЛЬЯНС” єправонаступником державного підприємства “Ирпенскийцегельний завод”.

ТОВєюридичною особою змоменту його державної реєстрації, також підприємство єкомерційною організацією, основною метоюдіяльності якої євитягприбутку. ТОВмає відособлене майно на правах господарськоговедення, самостійний бухгалтерський баланс, розрахунковий і інший рахунки в банках, фірмовий знак і гербову печатку знайменуванням підприємства і власне майно

ТОВсамостійно здобуваєвід свого іменімайновіі не майнові права і несе обов'язки, виступає позивачем і відповідачем у судових органах, також підприємство здійснює реалізацію нерухомого майна, здачуйого в оренду, у заставу, внесення його як внесок у статутний(складовий) капітал господарчих товариств ( робить це тільки за згодою власників).

ТОВнесе відповідальність по зобов'язаннях усім своїм майном, у своїй діяльності керується Цивільним Кодексом України, чинним законодавством,щорегламентує діяльність комерційних організацій, рішеннямиі постановамиобласних і місцевих органів влади.

Площаприміщень, займаних заводом 1350 м².

Діяльність ТОВ“Альянс” здійснюється в сфері виробленняцегельних виробів.

Основними цілями діяльності ТОВ“Альянс”є:

• виробництвоі реалізація виробів через торгуючі організації міст України;

• забезпечення і підвищення соціальних гарантій членів трудового колективу;

• одержання прибутку і зростання доходів.

Основний виддіяльності :

— виробництвоі реалізація виробів через торгуючі організації городо України. Відповідно до метисвоєї діяльності ТОВ“ Альянс”

а) виступає як рівноціннийусім юридичним і фізичним особам учасник ринкових (кредитних) відносин і свої взаємини зними здійснює на основі договорів (контрактів), оформлених у встановленому порядку, а також інших правових актів;

б) самостійно визначаєна договірній основі звсіма учасниками ринкових відносин обсяги, терміни, графікипостачання (одержання) товарів (сировини, послуг), їхякість, техніко-економічні характеристики, а також їх ціну;

в) самостійно планує і здійснює виробничу діяльність, передбаченуСтатутом;

г) виконує свої зобов'язання перед бюджетними і позабюджетними органами;

д) виконує свої зобов'язання, правонаступником яких може стати ТОВ“Альянс” у зв'язку з його реорганізацією.

До основного виробництва відносяться три лінії по виробництву цегли. Безперебійну роботу основного виробництва забезпечує допоміжне виробництво, до якого відносяться склад, котельня, гараж, лабораторія. На складі зберігаються сировина і матеріали. У лабораторії проводяться аналізи й експертиза зразків сировини і готової продукції. До обслуговуючого виробництва відносяться магазини і житловекомунальне господарство(два гуртожитки для робітників).

ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ТОВ “ АЛЬЯНС”

ТОВ“ АЛЬЯНС” самостійно здійснює виробничо-господарську діяльність, укладає господарськіі кредитні договори, несе повну відповідальність за їхнє виконання і за дотримання розрахункової дисципліни.

ТОВ“ АЛЬЯНС”” на дату реєстрації мало статутний фонд у розмірі 3722554 гривень, що складаютьвартість майна, переданогозгідно додаткадо ПостановиГолови Адміністрації від 9 лютого 1998 року № 45; зазначенемайно є власністю ТОВ“ АЛЬЯНС” і передається в господарськеведення.

Підприємство самостійне встановлює ціни на свою продукцію і самостійно визначаєоплату праці найнятим працівникам.

ТОВ“АЛЬЯНС”, як юридичнаособа, самостійно здійснює оперативний, бухгалтерський і статистичний облікі звітність у встановленомучинним законодавством України порядку.

Чисельність у відділах:

1. Виробничий цех — 25 чоловік,

2. Газова котельня — 8 чоловік,

3. Автотранспортна група — 10 чоловік,

4. Склад сировини і матеріалів – 6 чоловік,

5. Склад готової продукції – 8 чоловік,

6. Охорона — 3 чоловік,

7. Адміністративно-управлінський персонал — 16 чоловік,

Директор ТОВ “АЛЬЯНС” здійснює поточне керівництвовсією діяльністю ТОВ“ АЛЬЯНС”, призначається на посаду і звільняється від посади за узгодженням з Головою адміністрації м.Ірпінь згідно укладеногоконтракту. У контракті також указуються права, обов'язки і відповідальність директора перед трудовим колективом, умови оплати його праці, термін контракту, умови звільненнявід займаної посади. Трудові правовідносини здиректором установлюються на термін дії контракту. До витіканняцього терміну директор може бути звільнений від займаної посади по підставах, передбаченим договором абозаконодавством.

Згідно контракту, директор ТОВ “АЛЬЯНС” має наступні права:

• самостійно визначаєструктуру органів керуваннявиробничих підрозділів, витрати на змістапаратакерування, професійно-якісний складробочої сили; загальнакількість робочих місць;

• без доручення діяти від імені Унітарного підприємства, представлятийого інтереси в поза, укладає договори, відкривати в банках рахунка, єрозпорядником кредитів;

• у межах повноважень видає накази, дає вказівки, що обов'язкові для виконання працівниками підприємства, робить підборі розміщення кадрів, укладає договори (контракти) з найманими робітниками на виконання робіт, послуг і інших видів діяльності, розподіляє обов'язкусеред працівників підприємства.

З метою оперативного рішенняпитань виробничого, соціально-економічного характеру всі працівники ТОВ“АЛЬЯНС” поділяютьсяна двохкатегорій: адміністрацію, що складаєтьсяз керівника підприємства, його заступників, керівників відділів, головного бухгалтера і трудовий колектив, що складаєтьсяз всіх інших працівників.

Між Адміністрацією ТОВ“АЛЬЯНС” і трудовим колективом укладенийколективний договір, що підписується з боку адміністрації директором ТОВ “ АЛЬЯНС”, а з боку трудового колективу — головою профспілкового комітету.

Відділ кадрів здійснює роботу зкомплектуванню підприємства кадрами робітників та службовців необхідних професій і спеціальностей.

Експедиція займаєтьсявідвантаженням готової продукції.

Ці підрозділи перебувають у безпосереднімпідпорядкуванні в заступника директора по загальнихпитаннях.

Економіст здійснює керівництвороботою по економічномуплануваннюна підприємстві, по виявленнюі використанню резервів виробництваз метою досягнення найбільшої економічної ефективності, бере участь у розробці заходів щодо прискорення темпів роступродуктивності праці, ефективності використання виробничих потужностей, матеріальних і трудових ресурсів, підвищення рентабельності виробництваі так далі.

У службу головного інженера входять головний енергетик, головний механік, лабораторія і начальник котельні. Головний енергетик забезпечує безперебійну роботу, ремонт і модернізацію енергетичного устаткування, електричних і теплових мереж, визначаєпотребавиробництвав паливно-енергетичних ресурсах.

Головний механік забезпечує безаварійну і надійну роботу усіх видів устаткування. Начальник котельні здійснює керівництвокотельні. Лабораторія виконує аналізи, іспити й інші види робіт при проведенні досліджень і розробок.

Комерційний директор здійснює керівництво фінансово-господарською діяльністю підприємства в області матеріально технічного забезпечення, заготівлі і збереження сировини, збуту продукції на ринку і по договорах, транспортного й адміністративно-господарського обслуговування, забезпечуючи ефективне і доцільне використання матеріальних і фінансових ресурсів, зниження їхніх утрат, прискорення оборотності оборотних коштів.

Уживає заходів по своєчасному висновку господарських і фінансових договорів з постачальниками і споживачами сировини і продукції.

В обов'язку головного бухгалтера ТОВ “ АЛЬЯНС” входить:

а) забезпечення раціональної організації бухгалтерського обліку і звітності на підприємстві;

б) організація обліку фінансово-господарської діяльності підприємства;

в) контроль правильної витрати коштів і матеріальних цінностей;

г) контроль за дотриманням найсуворішого режиму економії і господарського розрахунку.

Касирздійснює операції по прийому, обліку, видачі і збереженню коштів і цінних паперів зобов'язковим дотриманням правил,щозабезпечують їхня схоронність. Одержуєпо оформленим відповідно до встановленого порядку документам грошові кошти і цінні папери в установахбанку для виплати робітникам та службовцям заробітної плати, премій, оплати командировочних і інших витрат. Ведена основі прибуткових і видаткових документів касову книгу, звіряє фактичнанаявність грошових сум і цінних паперів із книжковим залишком. Передає відповідно до встановленого порядку грошові кошти інкасаторам. Складаєкасову звітність.

Бухгалтер по облікуматеріалівздійснює роботу ззабезпеченню підприємства всіма необхідними для його виробничої діяльності матеріальними ресурсами і їх раціональним використанням. Розробляє проекти перспективних і річних планів матеріально-технічного забезпечення підприємства, готує розрахунки й обґрунтування до них. Визначаєпотребапідприємства і його підрозділів у матеріальних ресурсах.

Бухгалтер по розрахунках веде облік розрахункових операцій:

• по оплаті праці;

• с покупцями і замовниками;

• с постачальниками і підрядчиками;

• с бюджетом, і так далі.

Бухгалтер по реалізації продукції перевіряє звіти експедиторів, робить рознесення по накопичувальній відомості хлібобулочного цеху, а також виписує рахункаторгуючим організаціям.

ТОВ“ АЛЬЯНС” у 2000 році відповідно до “Положенняпо бухгалтерському обліку”, був виданий наказ про облікову політику, де встановлений наступний порядок облікуусіх видів операцій:

1. Установити границю між основними засобамиі засобамипраці в оборотів сумі 50 розмірів мінімальних місячних оплат праці, установленоїЗаконодавством на дату придбання за одиницю придбання.

2. Передбачити, що наступні предмети, вартістю не вище 50 розмірів мінімальних оплат праці підлягають облікув складі малоцінних і быстроизнашивающихсяпредметів:

-предмети, що служать меншодного року, незалежно від їхньої вартості;

-спеціальні інструменти і спеціальні пристосування.

1. Установити наступний порядок відображенняв бухгалтерському обліку процесу придбання і заготовляння матеріалів: з відображеннямна рахунку “Матеріали” по фактичній вартості їхнього придбання.

2. Установити наступну оцінку товарів: у роздрібній торгівлі – за продажними цінами; в оптовій торгівлі – за покупними цінами.

3. Установити обліквитрат на виробництвовипущеної продукції: витратасировини згідно замовлень на продукцію, згідно попиту за середніми цінами.

4. Установити наступний порядок обліку фінансування ремонту основних засобів: шляхом віднесення усіх фактичних витрат на собівартість звітного періоду.

5. Установити наступний порядок облікувипуску готової продукції: використовувати методику “облікових цін” з наступним доведенням до фактичної собівартості і відображенняцих операцій на рахунку 40 “Готова продукція”.

6. Установити наступний метод визначення виторгувід реалізації:

7. в міру відвантаження товарів і пред'явленню покупцю розрахункових документів по рахунку “Реалізація готової продукції”, тобто вартість відвантаженої продукції;

8. виторг від реалізації інших активів у міру її оплати (у міру надходження засобівна розрахунковий рахунок абокасу) по рахунку“Реалізація інших актив”;

9. з метою оподатковування вважатиреалізацію по відвантаженню.

9. Передбачити наступний порядок і терміни проведення інвентаризації з1 листопадупо 31 грудня.

10. На основі плану рахунків бухгалтерського обліку представлений робочий план рахунків організації.

На підприємстві здійснюється облікза журнально-ордерною формою, при цьому воно може самостійно пристосовувати застосовувані регістри бухгалтерського обліку до специфіки своєї діяльності при дотриманні загальнихметодологічних принципів, установленихПоложенням про бухгалтерський облік і звітність на Україні.

АНАЛІЗ ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ТОВ “ АЛЬЯНС”

Для того щоб з'ясувати загальнийстансправ на ТОВ“ АЛЬЯНС””, у його виробничо-технічних, комерційних, соціальних, господарсько-фінансової сферах необхідно провести аналіз основних технико- економічних показників, що містить у собі аналіз вихідної інформації, аналіз виробництваі реалізації (обсягівпродажів продукції), аналіз використання виробничо-технічної бази, аналіз праці, його продуктивності й оплати, узагальнені дані аналізу.

Цей аналіз проводитьсяз метою визначення загальногофінансового станусправ на підприємстві. Джерелами інформації для аналізу служать бухгалтерські звіти і форма “Звіт про прибутки і збитки”.

Виробничуі комерційнудіяльності підприємства характеризують показники:

• випуску продукції в натуральномувираженні;

• товарна продукція;

• реалізована продукція.

Потенційні виробничі можливості підприємства можна оцінити за допомогою показників виробничої потужності і середньорічної вартості основних виробничих фондів.

Ці дані дозволяють розрахувати такі важливі техніко-економічні показники як:

— коефіцієнт використання виробничих потужностей;

— випуск продукції на грн. вартості основних виробничих фондів.

Показники середньорічної чисельності працюючих, обсягкоштів, спрямованихна оплату праці, характеризують соціальну сферу діяльності підприємства, а також дозволяють розрахувати: фондовоозброєнність, продуктивність, середньомісячну заробітну плату і співвідношення між ними.

Результати від реалізації продукції, витрати на грн. реалізованої продукції, рентабельність продукції в цілому можна визначитирозрахунковим шляхом з показників повної собівартості товарної продукції, балансовогоприбутку.

Основна метааналізу техніко-економічного показників — це комплексна оцінка всіх напрямківдіяльності підприємства.

Інформація для техніко-економічного аналізу повинна бути заздалегідь підготовлена, перевірена і повинна відповідати наступним вимогам:

1. усітехніко-економічні показники об'єднані в систему, повинні відповідати одному аналізованому періоду;

2. усівартісні показники повинні мати однакову розмірність;

3. показники “Товарної продукції”, “Реалізованої продукції”, “Повної собівартості товарної продукції”, “Прибуткупо балансі” повинні бути обчислені в поточних цінах;

4. якщо показник “Випуску продукції в натуральномувираженні” представлений у натуральних одиницях виміру, то і показник “Виробничої потужності” повинниймати ту ж розмірність і той же часовий період;

5. продукція, вироблена підприємством за аналізований період, обчислена в тоннах і ін. одиницях, і представлена в показнику випуску продукції в натуральномувираженні, повинна бути в тім же обсязій асортименті, але обчислена в карбованцях у показнику “Товарної продукції”;

6. якщо в системі техніко-економічних показників чисельність представлена за рік, то і показник “Спрямованона оплату праці” повиннийбути річним;

7. показник “Середньорічна вартість основних виробничих фондів” повиннийвраховувати періодично проведені переоцінки.

Цей аналіз проводитьсядля того, щоб визначити, як організована виробнича і комерційна діяльність на підприємстві. Для цього розраховуються такі показники як:

• середня ціна одиниці продукції, представлена в натуральномувираженні,

• реалізована продукція (обсягїї продажів) у відсотках до товарної продукції.

З дані таблиці випливає, що випуск продукції в натуральному вираженні в 2001 році склав 1390 млн. шт., що в 2,08 разів більше, ніж у 2000 році.

Це зв'язано насамперед з активною діяльністю підприємства по розширенню ринків збуту.

Товарна продукція за аналізований період збільшилася в 3,78 рази за рахунок збільшення випуску продукції в натуральному вираженні і за рахунок росту цін на вироблену продукцію. Так за рахунок росту цін вартість товарної продукції збільшилася на:

(4984,2-4053,1)*1390=1294,2 гривень(тис),

а за рахунок зміни випуску продукції в натуральномувираженнітоварна продукція збільшилася на:

(1390-452)*4053,1 = гривень(тис)

ТОВ“ Альянс” за період з 2000 року по 2001 рік зуміло правильно організувати свою виробничу і комерційну діяльність.

ТОВ“Альянс” стало випускати нові види продукції, так само відбулися перетворення, зв'язанізреконструкцією, у зв'язку з цим на підприємстві за аналізований період збільшилася виробнича потужність на 7,5 відсотка.

Показником, що характеризує виробничу активність підприємства, єтоварна продукція в розрахунку на 1 грн. вартості основних виробничих фондів, цейпоказник в аналізований період збільшився в 3,4 рази, що вказує на збільшення використання производственно- технічної бази для випуску товарної продукції.

Виробнича діяльність збільшилася на 3,4*0,11=0,374=37,4 відсотки.

В аналізований період спостерігається збільшення показників реалізованої продукції в розрахунку на 1 грн вартості основних виробничих фондів на 1,2 грн, абов 3,4 рази.

Скоректоване значення 3,4*0,11=0,374=37,4 відсотку.

Це також показує на підвищення ринкової активності використання виробничо-технічної бази на підприємстві.

Наперіод ТОВ“ Альянс” з 2000 по 2001 рік чисельність персоналу збільшилася на 29 відсотків. Це зв'язано зтим, що підприємство розширюється для випуску нових видів продукції.

При цьому рівень продуктивності праці на підприємстві збільшився в 1,39 рази. На це вказує показник випуску продукції в натуральномувираженніна 1 працюючого. У вартісномувираженніцей показник збільшився на 56,45 тисяч карбованців, тобто в 1,94 рази. Це зв'язано зізначним ростомцін на вироблену продукцію.

У 2000-2001 році спостерігається рістпоказника ефективності витрати засобівна оплату праці в розрахунку по товарній і реалізованій продукції, а так само позитивний підсумок використання засобівна оплату праці, так на кожну витрачену гривню на оплату праці було отримано 0,05 грн. прибуткувід продажів і 0,02 грн. прибуткудо оподатковування

У наступномурозділібільш детально розглянуті показники діяльності ТОВ“ Альянс” і проведений детальний аналіз використання виробничих ОЗданого підприємства.

Розділ ІІ. Аналіз виробничих основних засобів на прикладі ТОВ “Альянс”

2.1 Аналіз наявності і структури основних засобів ТОВ“ Альянс”

Проаналізуємо використання основних засобів на конкретному підприємстві.

Для цього розглянемо підприємство: ТОВ “ Альянс”.

Підприємство випускає цеглини: силікатний і будівельний червоний. Підприємство має і використовує основні засобі для виробництва продукції. Зробимо аналіз використання основних засобів в двох роках в 2001 р ( базисний ) і 2001 р — що аналізується.

Спочатку проаналізуємо структуру основних засобів підприємства. У таблиці 2.1 приводяться дані про структуру основних засобів, що є в кінці базисного року.

Як видно з таблиці 2.1, вартість всіх основних засобів на кінець базисного року становила 24715 тис. грн. Основні кошти виробничого призначення становили 90.9% ( 22490 тис. грн.), а невиробничі основні кошти 9.1% ( 2225 тис. грн ). Частка активної частини виробничих основних засобів від загальної вартості виробничих основних засобів становила

або 11695 тис. грн., пасивна частина — 48.0% або 10795 тис. грн. Співвідношення пасивної і активної частини основних засобів виробничого призначення відповідає нормі в даній галузі виробництва.

Розглянемо рух основних засобів в році, що аналізується.

Дані про надходження і вибуття основних засобів в 2001 році приведені в таблиці 2.2.

Дані таблиці 2.2 показують, що за звітний рік (2001 р.) сталися істотні зміни в наявності і в структурі основних засобів.

Вартість основних засобів зросла на 2740 тис. грн. або на 11.1 %, в тому числі основних виробничих засобів на 3340 тис. грн. або 14.9% ( в 2001 році підприємство ввело в експлуатацію додаткові лінії і побудувало прибудову до складського приміщення готової продукції).

Збільшилася частка основних виробничих засобів на 3.2% і відповідно поменшала частка невиробничих основних засобів (в зв'язку з приватизацією квартир працівниками ТОВ ).

Значно виросла питома вага активної частини основних засобів в загальній сумі основних засобів з 47.3% до 52.0% ( +4.7%), що потрібно оцінити позитивно. По формулах розрахуємо коефіцієнти оновлення, вибуття і приросту основних виробничих засобів:

Кобн= 5150_. / 25830 = 0.2, Квиб=1810/22490 = 0,08, Кпр_.= (5150-1810) / 22490 = 0,15.

Дані розрахунку показують досить високе значення коефіцієнтів оновлення і приросту основних виробничих засобів, що пояснюється введенням в експлуатацію нових ліній по виробництву цегли.

Всі зміни, ті, що відбулися в звітному році в порівнянні з базисним приведені в таблиці 2.3.

Як видно з таблиці 2.3, приріст основних засобів становив +2740 тис. грн., у відсотках до базисному +11.1%.

Важливовідмітити і те, що зростання частки активної частини основних засобів становило +2595 тис. грн, у відсотках +4.7%. Проаналізуємо це зростання у відсотках і визначимо вплив кожного чинника ( зростання частки активної частини і зростання вартості активної частини основних засобів):

Таким чином, за рахунок впливу цих чинників зростання частки активної частини становило +4.7% (-4.704% + 9.404%).

І нарешті, расчитаем середньорічну вартість основних виробничих засобів і вартість їх активної частини. По формулі отримуємо:

2.2 Аналіз показників використання основних засобів.

Наступний етап аналізу використання основних засобів — аналіз показників. Головним показником використання основних засобів є фондовіддача. Для розрахунку цього показника і проведення аналізу приведені наступні дані в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4.Початкові дані для проведення аналізу фондовіддачи.

Чинниками першого рівня, що впливають на фондовіддачу основних виробничих засобів, є: зміна частки активна частині засобів в загальній їх частині; зміна фондовіддачи активної частини засобів

Щоб виявити, як ці чинники вплинули на значення фондовіддачі основних виробничих засобів, отримані результати треба помножити на фактичну питому вагу активної частини в загальній сумі основних виробничих засобів.

Зміна фондоотдачи основних виробничих засобів за рахунок:

2.3 Аналіз використання обладнання і виробничих потужностей.

Наступним етапом аналізу використання основних засобів підприємства є аналіз використання обладнання і виробничих потужностей. Для цього розраховують коефіцієнт інтенсивного і екстенсивного завантаження обладнання, а також загальний коефіцієнт використання обладнання.

У таблиці 2.6 приведені дані про фактичні значення показників виробничої програми, що плануються в році, що аналізується. На основі цих даних розрахуємо коефіцієнти екстенсивного і інтенсивного завантаження обладнання.

Резерв підвищення коефіцієнта інтегрального завантаження обладнання полягає в збільшенні тривалості робочої зміни. Як видно з таблиці 2.6, виконання плану було досягнуте тільки по кількості встановленого обладнання.

Простої в році, що аналізується, були пов'язані із збільшенням часу простою обладнання в ремонті і перевищенням часу установки нового обладнання, що вплинуло на зменшення середньої тривалості зміни на 0.4 години. Усунення даного недоліку може бути досягнуте шляхом введення прогресивних організаційних і технологічних заходів.

2.4. Аналіз фондоозброєнності.

Важливим показником оснащеності підприємства основними засобами є показник фондоозброєнності. Він розраховується як відношення середньорічної вартості основних засобів до среднесписочної кількості працюючих на даному підприємстві і показує скільки основних засобів ( у гривнях) доводиться на одного працюючого.

Цей показник відображає оснащеність одного працюючого (Фвооруж1), робітника (Фвооруж2) і робоче основне виробництво (Фвооруж3) відповідно всіма основними коштами, основними виробничими коштами і активною їх частиною. У таблиці 2.7 приводяться дані про структуру працюючих на підприємстві в 2000 і 2001 рр.

Як видно з таблиці 2.7., число працюючих на підприємстві, що аналізується, зросло на 8 чоловік. Збільшення викликане насамперед за рахунок збільшення числа робітників в основному виробництві на 5 чоловік( бригада по обслуговуванню нового обладнання, введеного в експлуатацію в 2001 році).

Збільшення значень показників фондоозброєнності зумовлене збільшенням вартості основних коштів в році, що аналізується в порівнянні з базисним ( закупівля і введення в експлуатацію дві нових лінії).

Значення фондоозброєнності всіх працюючих виросло на 8.2 тис. грн, фондоозброєнності робітників на 16.2 тис. грн, фондоозброєнності робітників, зайнятих в основному виробництві на 24.9 тис. рублів.

2.5 Аналіз використання виробничих площ.

І нарешті, проаналізуємо використання виробничих площ підприємства. Площу підприємства ділять на загальну (всі площі, включаючи будівлі управління і інші невиробничі площі), виробничу ( площі, займані цехами і дільницями підприємства) і площа основного виробництва.

При аналізі використання виробничих площ розраховують показник, що розраховується як відношення валової продукції до площі підприємства. Даний показник показує випуск продукції у гривнях на 1м2 площі підприємства. У таблиці 2.8 приводиться структура площ підприємства, що аналізується.

Площа підприємства збільшилася на +1500 м2.

У 2001 році були побудовані прибудова до складу готової продукції

( 1000 м2 ) і столова площею 500 м2 ( невиробнича площа). На основі даних таблиць 2.8 і 2.4 розрахуємо випуск готової продукції на 1 м2 загальній площі:

2000: Фпл_. = 159787.5 тис./ 12000 = 13.31

2001: Фпл_. = 177576 тис.. / 13500 = 13.15

Як видно з отриманих значень, випуск продукції на 1 м2 поменшав на 0.16 тис. гривен і становив 13.15 тис. гривен в 2001 році проти 13.31 тис. гривен в 2000 році.

Тепер розрахуємо випуск продукції на 1 м2 площі основного виробництва.

Площа основного виробництва ( площа, займана робочими машинами і обладнанням у виробничих цехах) в порівнянні з базисним роком не змінилася і випуск продукції з 1 м2 площі основного виробництва збільшився з

Фпл. ₌ 159787.5 тис./ 8500 = 18.8 грн/ м2

до Фпл.₌ 177576 тис.. / 8500 = 20.9 грн/ м2.

Таким чином, випуск продукції з 1 м2 площі основного виробництва виріс на 1.9 крб., що було викликано збільшенням випуску продукції в році, що аналізується.

Потрібно відмітити, що у підприємства є резерви збільшення випуску продукції з 1 м2 площі основного виробництва, оскільки у нього є вільні площі, на яких може бути встановлене додаткове обладнання.

Розділ 3. Шляхи поліпшення використання основних виробничих засобів

Як видно з приведеного аналізу використання основних коштів на підприємстві, зростання випуску продукції в році, що аналізується, збільшилося за рахунок збільшення середньорічного технологічного встановленого обладнання і збільшення среднечасовой його виробітки.

Резерви для збільшення випуску продукції полягають в скороченні всередині змінних простоїв, скороченні целодобових простоїв і підвищенні коефіцієнта змінності.

Сума цих резервів становила 11819 тис. грн або 6.5 % від випущеної продукції в році, що аналізується.

Для більш ефективного використання основних засобів підприємство може прийняти наступні заходи:

• Скорочення целодневных і внутрисменных простоїв. Усунення даного недоліку може бути досягнуте шляхом введення прогресивних організаційних і технологічних заходів.

• Підвищення коефіцієнта змінності, яке може бути досягнуте застосуванням оптимального графіка роботи підприємства, включаючий ефективний план проведення ремонтних і налагоджувальних робіт.

• Більш інтенсивне використання обладнання.

• Впровадження заходів НТП.

• Підвищення кваліфікації робочого персоналу, яке забезпечує більш ефективне і дбайливе поводження з обладнанням.

• Економічне стимулювання основних і допоміжних робітників, що передбачає залежність зарплати від випуску і якості вироблюваної продукції. Формування фондів стимулювання і заохочення робітників, що досягли високих показників роботи.

• Проведення соціальних робіт, що передбачають підвищення кваліфікації робітників, поліпшення умов труда і відпочинку, оздоровчі заходи і інш. заходу, що позитивно впливає на фізичне і духовне стану робочого.

ВИСНОВОК.

Отже, в ході написання дипломної роботи були розкриті і поставлені задачі і питання.

У першій частині роботи були ретельно вивчені питання, пов'язані з визначенням основних засобів, їх класифікацією і методикою аналізу використання .

Так, було дане визначення основних засобів як частини виробничих фондів, яка бере участь в процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їх вартість переноситься на продукт, що виготовляється поступово, по частинах, по мірі використання.

Основні засоби діляться на виробничі і невиробничі. До основних виробничих засобів відносять засоби, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі, а до невиробничих — ті основні засоби, які створюють умови для життя працівників. Особлива увага приділяється діленню основних засобів на активну і пасивну частину. Збільшення частки активної частини основних засобів сприяє підвищенню показників випуску продукції і економічної ефективності діяльності підприємства.

У другій частині даної дипломної роботи був розглянутий аналіз використання основних засобів на конкретному підприємстві. Аналіз використання основних засобів був зроблений за два роки 2000 ( базисний ) і 2001 ( що аналізується).

Головним показником використання основних засобів є показник фондовіддачі. Так, показник фондовіддачі в 2000 році становив 7.5, а в 2001 становив — 7.35.

Випуск продукції в році, що аналізується, виріс за рахунок збільшення кількості обладнання і за рахунок збільшення середнегодинного виробітку продукції. Негативний вплив збільшення целодобових простоїв, внутрисменных простоїв і зменшення коефіцієнта змінності.

У підприємства є резерви підвищення випуску продукції. Випуск продукції може збільшиться на 11819 тис. грн..

Для більш ефективного використання основних коштів підприємство може прийняти наступні заходи: введення в дію не встановленого обладнання, скорочення целодобових і внутрисменных простоїв, підвищення коефіцієнта змінності, більш інтенсивне використання обладнання, впровадження заходів НТП, підвищення кваліфікації робочого персоналу і інш.

Список використаної літератури.

1. Аналіз вигід і витрат. Практичний посібник / Секретаріат Ради скарбниці. Канада. Пер. з англ. — К.: Основи, 1999. .

2. Баканов М.И., Шеремет А. Д. Теория экономического анализа. — М.: Финансы и статистика, 1997. — 416 с.

3. Бандурка А. М., Червяков И. М., Посылкина О. В. Финансово-экономический анализ: Учебник. — Харьков: МВД, 1999.

4. Бутинець Ф. Ф., Мних Є. В., Олійник О. В. Економіч аналіз. Практикум: Навч. посібник для студентів вузів. Житомир: ЖІТІ, 2000. — 416с.

5. Житна І. П. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств. — К.: Вища шк., 1992.

6. Івахненко В. М. Курс економічного аналізу. — К.: Знання прес, 2000.

7. Івахненко В. М., Горбаток М. /., Льовочкін В. С. Економічний аналіз. — К.: КНЕУ, 1999. — 176 с.

8. Іващенко В. І., Болюх М. А. Економічний аналіз господарської діяльності. — К.: КНЕУ, 1999. — 204 с.

9. Каракоз И. И., Самборский В. И. Теория экономического анализа. К.: Вища шк., 1989. — 255 с.

10.Ю.Ковалев В. В. Финансовьій анализ: Управление капиталом. Вьібор инвестиций. Анализ отчетности. 2-е изд.: перераб. и доп. — М.: Финансы и статистика, 1999. — 512с. .

11. Коробов М. Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. — К.: Знання, 2000.

12. Мец В. О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посібник. — Київ: КНЕУ, 1999. — 132с.

13. Мних Є. В., Буряк П. Ю. Економічний аналіз на промисловому підприємстві. — Львів: Світ, 1998. — 208 с.

14. ПінчукН. С., Галузинський Г. П., Орленко Н.С. Інформаційні системи і технології в маркетингу: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1999. — 328 с.

15. Русак Н. А., Стражев В. И., Мигун О. Ф. и др. Анализ хозяйственной деятельности в промышленности. 4-е изд. — Минск: Вишэйшая шк., 1999. — 398 с.

16. Савицкая Г. В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: 4-е изд., перераб. и доп. — Минск: Новое знание, 1999. —688с.

17. Фінансова звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обіку. 3-тє вид., перероб. — Дніпропетровськ: Баланс-Клуб, 2000. — 368 с.

18. Чумаченко Н. Г. Внутризаводской экономический анализ. — К.: Техника, 1968. — 288 с.

19. Чумаченко Н. Г. Учет и анализ в промышленном производстве США. — М.: Финансы, 1974. — 238 с.

20. Чумаченко Н. Г., Заботина Р. И. Теория управленческих решений: Учеб. пособие для вузов. — К.: Вища шк., 1981.

21. Шкарабан С. И. Основы оперативного экономического анализа. — Львов: Из-во при Львов, госун-те изд. объединения “Вища школа”, 1988. — 136 с.

22. Рішап Ж. Аудіт і аналіз господарської діяльності підприємства. / Під ред. Л.П. Белих- М.: "Аудит ", 2001

23. Савицкая Г.В. Аналіз хозяйственнной діяльності підприємства Мн.: “Экоперспектива", 2001

24. Хеддервік К. Фінансовий і економічний аналіз діяльності підприємства / Під ред. Ю.Н. Воропаєва М.: “Фінанси і статистика ", 2000

25. Шеремет А.Д., Сайфулін Р.С. Методіка фінансового аналізу. — М.: "ИНФРА", 1995

26. Шишкин А.К., Мікрюков В.А. Учет, аналіз, аудит на підприємстві. М.: "Аудиит, ЮНИТИ ", 2000