Філософсько-правова думка США останніх десятиліть ХХ ст. на пострадянському просторі відома за перекладами праць її найбільших представників — Л. Фуллера, Р. Дворкіна, Р. Познера, Дж. Ролса та деяких інших авторів. Однак у нас поки залишається невідомою проблематика новітньої американської філософії права. Ознайомлення з нею видається корисним принаймні у двох аспектах — уявлення про розвиток власне американської теоретичної думки та її вплив на провідні світові тенденції, до яких, цілком можливо, в осяжному майбутньому долучаться і вчені пострадянських країн.

Мета цієї статті — дати гранично загальний огляд найактуальніших тем, що розробляються американськими філософами права. При цьому автор статті не намагається створити хибне враження, що сам читав зазначені далі книги, і покладається на критерії відбору, якими керуються редактори серії публікацій Оксфордського університету (Велика Британія) [1]. Спираюся тільки на анотації монографій американських авторів, які вийшли друком у цій серії, а також на матеріали, поміщені в «Новинах Американської філософської асоціації» [2]. Таким чином, мета автора досить скромна — ознайомити вітчизняних читачів з тим, «про що думають, про що сперечаються філософи» у цій сфері.

Професор юриспруденції та філософії Єйльського університету Дж. Коулмен (Coleman, Jules) у книзі «Ризики й збитки» [3] розглядає конфлікт між цілями справедливості та економічної ефективності в розподілі ризиків, особливо тих, що мають відношення до економічної безпеки. Автор керується передумовою, що феномен ринку перебуває в центрі ліберальної політичної, моральної та правової теорії. Він уточнює тезу традиційного лібералізму про раціональний вибір на користь твердження, що ринок працює як раціональний спосіб сприяти сталим відносинам та інститутам в умовах, коли існують спільноти людей із широко розбіжними концепціями блага. Ринки необхідні найбільше там, де їх сутужніше всього створювати й підтримувати. Згідно з Дж. Коулменом договірне право в ліберальній теорії — це інститут, розроблений для зниження непевності та забезпечення самої можливості появи й функціонування ринків.

У наступній книзі «Практика принципу: на захист прагматистського підходу до теорії права» [4] Дж. Коулмен прагне довести на прикладі деліктного права ефективність методології філософського прагматизму. Він висуває три основні тези. Перша містить твердження, що деліктне право найкраще розуміти як втілення принципу коректуючого правосуддя (corrective justice). Друга теза заснована на версії включного юридичного позитивізму (inclusive legal positivism). Третя теза полягає в реабілітації «описової юриспруденції» (descriptive jurisprudence).

В англо-американській філософії права не згасає інтерес до праць Р. Дворкіна. Зокрема, в 2008 р. вийшов збірник за редакцією професора С. Гершовіца (Університет Мічигану) «Пояснення Імперії Права: Юриспруденція Роналда Дворкіна» [5]. У ньому група провідних філософів і теоретиків права розвиває, захищає та критикує головні положення праці Р. Дворкіна — критику юридичного позитивізму, теорію права як порядності та моральне прочитання конституції. Книга закінчується відповідями самого Р. Дворкіна на критику.

У вступі суддя С. Брейєр (Breyer, Stephen) описує, як «Імперія права» Р. Дворкіна вплинула на розуміння суддями конституційних судів усього світу їхньої ролі в демократичних суспільствах.

У першій статті «Чи мають конституційні судді бути філософами?» К. Айсгрубера (Eisgruber, Christopher L.) обговорюється питання про те, чи не є вимога Р. Дворкіна про моральне прочитання Конституції занадто моральною? К. Айсгрубер вважає, що моральне прочитання не викривляє змісту Конституції та не суперечить її історії, а доповнює й розвиває їх. Тому варто не заперечувати морального прочитання, а вдосконалювати його процедуру в прийнятті рішень, пов’язаних з конституційними інтерпретаціями.

Друга стаття — «Місце історії й філософії в моральному прочитанні американської Конституції» Дж. Флемінга (Fleming, James E.). Р. Дворкін наголошує, що інтерпретаційна вірність (interpretive fidetity) вимагає визнання того, що Конституція втілює абстрактні моральні принципи, а не часткову історичну концепцію, і що інтерпретація цих принципів вимагає оновлених суджень із позицій сучасної політичної теорії. «Моральне прочитання Конституції» Р. Дворкіна як інтерпретаційна стратегія протистоїть позиції вузьких оригіналістів (narrow origina- Usts), згідно з якими адекватна інтерпретація вимагає дотримання правил, установлених творцями Конституції. Деякі теоретики намагалися створити компромісну теорію між вузьким оригіналізмом і моральним прочитанням. Дж. Флемінг згодний із Р. Двор- кіним, що пошук такої проміжної теорії безперспективний.

У статті Р. Браун (Brown, Rebecca L.) «Як конституційна теорія знайшла свою душу: Внесок Роналда Дворкіна» простежується вплив ідей Р. Дворкіна, починаючи з його комен- таря до справи Brown v. Board of Education (1954) до «Імперії права», на характер конституційних рішень Верховного Суду США.

С. Харлі (Hurley, S. L.) у статті «Послідовність, гіпотетичні справи та прецедент» захищає запропонований Р. Дворкіним підхід до послідовності юридичного міркування (a coherence account of legal reasoning).

С. Гершовіц у статті «Порядність та stare decisis» виступає проти помилкового погляду, що принцип stare decisis, який лежить в основі прецедентного права, зобов’язує навіть найвищі суди слідувати за прецедентами, які були вирішені неправильно. Але хіба можна прийняти принцип, який вимагає, щоб суди багато разів робили ті самі помилки замість того, щоб виправляти їх? Автор наполягає на тому, що міркування ефективності й справедливості, якими зазвичай пояснюють stare decisis, не можуть виправдати таку практику. Замість цього стверджується, що stare decisis повинен бути зрозумілий як вираження тієї цінності, яку Р. Дворкін назвав порядністю (integrity). Центральна вимога stare decisis не в тому, щоб суди слідували за прецедентами, правильними або неправильними, а щоб суди серйозно сприймали свою історію і відповідали їй.

У статті Д. Сміта (Smith, Dale) «Різноманіття політичної порядності» обговорюється висунутий Р. Дворкі- ним політичний ідеал порядності. Він більш доречний, ніж ідеали справедливості й чесності, при поясненні нашої інтуїції щодо таких сюжетів, як, наприклад, право на аборти.

Дж. Волдрон (Waldron, Jeremy) у статті «Чи відповідав будь-коли Дворкін прихильникам критичних досліджень?» розглядає таку дилему: Якщо Р. Дворкін дотримується тези порядності, йому важко відповісти на скептицизм прихильників «критичних правових досліджень» (CLS, Crits) щодо іншої його тези про конструктивність інтерпретації. Але якщо він послаблює вимогу порядності, тоді його позиція беззахисна проти юридичного прагматизму.

С. Пері (Stephen Perry) у статті «Асоціативні зобов’язання та зобов’язання коритися законові» обговорює одне з ключових положень «Імперії Права» Р. Дворкіна — аргумент, що за певних умов є загальне моральне зобов’язання коритися законові. Це зобов’язання є асоціативним зобов’язанням, що виникає в межах обмежень людських співтовариств, і завдяки цим співтовариствам стає політичним зобов’язанням.

Дж. Гарднер (John Gardner) у статті «Цілі права в Імперії права» прагне показати, що запропоноване Р. Дворкі- ним розуміння права як «інтерпретуючого підприємства» (interpretive enterprise) веде його до юридичного позитивізму. Р. Дворкін вважає, що повинна бути встановлена певна об’єднуюча мета права, заснована на аргументах про його природу. Р. Дворкін пропонує попереднє формулювання цієї мети: «Вести й обмежити владу уряду… так, щоб сила не використовувалася… окрім тих випадків, коли вона… потрібна для забезпечення індивідуальних прав й обов’язків». Дж. Гарднер вважає, що це положення варто підкріпити більш сильною тезою, подібною до твердження Дж. Фі- ніса (Finnis, John), що право має бути морально виправданим.

Стаття М. Грінберга (Mark Greenberg) «Як факти роблять право» присвячена критиці тези, що ненормативні соціальні факти можуть самі по собі визначати зміст права. Стверджується, що природа детермінації в праві — раціональна детермінація. Вона дає змогу пояснити, чому право має саме такий зміст, який у нього є. Із цього випливає, що ненормативні факти, що належать до норм і судових рішень, не можуть самостійно визначати зміст закону.

У заключній статті М. Грінберга «Хартівський позитивізм і нормативні факти: Як факти роблять право ІІ» стверджується, що найбільш впливова версія юридичного позитивізму, представлена Х. Л. А. Хартом, не задовольняє вимогу враховувати конститутивний аспект юридичних фактів. Відповідно до цієї вимоги варто виокремити неюридичні факти, які модально детермінують юридичні факти. Конститутивні детермінанти повинні забезпечити підстави для одержання юридичних фактів. Те, що офіційні особи керуються правилом визнання (a rule of recognition), саме по собі не є підставою для того, щоб стандарти, визначені у цьому правилі, стали частиною права для всього співтовариства.

У книзі Ф. Баклі (Buckley, Francis H.) «Чесне правління: Патерналізм і перфекціонізм» [6] ставиться запитання, за яких обставин держава могла б розумно впливати на індивідуальні переваги. Патерналіст виправдовує це втручання прагненням зробити кращим життя громадян. Перфекціоніст із позицій моралі намагається перешкодити їхньому аморальному вибору. Ці дві позиції багато в чому накладаються одна на одну, але залишаються різними. «М’який» патерналізм піддає сумніву морально нейтральний вибір, що призведе до погіршення матеріального добробуту. «Жорсткий» патерналізм накладається на перфек- ціонізм і намагається впровадити в життя деякі моральні стандарти. У будь-якій його формі, м’якій або жорсткій, патерналізм означає державне втручання в особистий вибір, що загрожує помилками судження, слабкістю волі, інформаційними витратами й тим, що Ф. Баклі називає ендогенною (тобто зовнішньою) перевагою. Він скептично ставиться до перспективи державного втручання в індивідуальний вибір людей. Ліберальний перфекціоніст закликає до використання помірних засобів впливу («морквини, а не ціпка»). Патер- наліст не виключає застосування жорстких методів, направляючи людей до такого вибору, який вони по своїй волі ніколи не хотіли б зробити, але які, як видається патерналістові, через певний час поліпшать їхнє положення. Перфекціоніст же пропонує керуватися моральними цінностями, незважаючи на економічні втрати. На прикладі націоналізму Ф. Баклі розрізняє «соціальний перфекціонізм» і конфронтуючий йому «приватний пер- фекціонізм», обмежений інтересами й мораллю окремої людини, що здійснює вибір.

Монографія професора юридичної школи Університету Коламбіа (Нью- Йорк) К. Грінволта (Greenawalt, Kent) «Погляд на юридичну інтерпретацію з перспективи інших дисциплін і приватних текстів» [7] присвячена текстуальній інтерпретації права. Автор розглядає основні методи юридичної інтерпретації. У зв’язку з аналізом структури й ефективності інтерпретації він розглядає питання про співвідношення наміру того, хто висловлюється, і угоди про лінгвістичне значення й прагматику висловлювань, про нечіткість термінів і невизначеність розуміння тексту, про співвідношення літературної інтерпретації та перформативних актів. Інші споріднені проблеми: кому ми повинні надати перевагу — авторові або читачеві? Чи має інтерпретація бути абстрактною або конкретною (контекстуальною)? Чи повинна в неї бути приватна або загальна мета? Щоб відповісти на ці запитання, К. Грінволт досліджує, яким чином інтерпретаційні стратегії інших дисциплін — філософії мови, загальної теорії інтерпретації, релігієзнавства, літературознавства та музикознавства, — можуть збагатити методи юридичної інтерпретації, що необхідні при аналізі представництва (Agency), заповітів (Wills) і контрактів (Contracts).

Член ордена францисканців, професор права й теології Університету

Нотр-Дам (Індіана) Дж. Коуфлін (Coughlin, John J.) у книзі «Канонічне право: Зіставлення з англо-амери- канською теорією права» [8] обговорює актуальні проблеми католицької церкви в контексті взаємодії світського права США й канонічного права. У центрі дослідження знаходиться опозиція антиноміанізму (antinomia- nism) і легалізму в церковному праві. Автор керується тим, що антиноміа- нізм применшує або взагалі заперечує важливість канонічного права, а легалізм переоцінює його роль у житті католицької церкви. У вступі обидва ці підходи засуджуються як загроза верховенству права в Церкві в контексті уявлень про верховенство права в англо-американських світських теоріях. У першому розділі подається короткий огляд церковного права. Далі антиноміанізм і легалістичні підходи до верховенства права розглядаються у світлі трьох нагальних проблем: криза, пов’язана з сексуальними зловживаннями з боку священиків, регулювання церковної власності та відлучення від Святого причастя. У другому й третьому розділах обговорюється недотримання принципу верховенства права в результаті застосування анти- номіаністських і легалістських підходів до сексуальних зловживань. У четвертому і п’ятому розділах здійснений порівняльний аналіз поняття власності в церковному праві з поняттям власності в ліберальній теорії. У зв’язку з цим обговорюються проблеми власності церковних парафій у зв’язку з єпархіальними банкрутствами, відносини між церковною власністю й правом світської держави у світлі принципу відділення церкви в цілому й зокрема католицьких установ та їхньої власності від держави. У шостому і сьомому розділах обговорюються специфічні для християнської доктрини питання про невизначеність церковного права у тлумаченні аргументів за і проти відлучення від Святого причастя членів католицьких громад. Хоча ці проблеми розглядаються в контексті практики Сполучених Штатів Америки, вони торкаються більш широкого теоретичного аспекту верховенства права і у цьому відношенні становлять інтерес для юристів інших країн.

Книга професора Ратгерс-Універ- ситету штату Індіана Д. Гусака «Філософія кримінального права. Вибрані есе» [9] охоплює широкий діапазон тем: аналіз категорій кримінальної відповідальності, злочинного наміру, пропорційної відповідальності, винності, принципу законності, судових помилок, захисту й покарання. Зважаючи на сучасні тенденції у моральній і політичній філософії, автор наголошує, що принципи й доктрини кримінального права не повинні нехтувати долями окремих людей заради збереження загальної безпеки й добробуту.

Уявлення про актуальні теми в американській філософії права дають згадані вище «Новини АФА» (АФА — Американська філософська асоціація). З 1997 р. я є її іноземним членом і маю у своєму розпорядженні випуски цих «Новин», які публікуються двічі на рік — восени та навесні. «Новини» мають ряд розділів відповідно з головними напрямами філософської думки, зокрема розділ «Філософія та право». У кожному випуску, як правило, присвяченому одній загальній темі, міститься декілька статей найбільш компетентних авторів, а також інформація про найцікавіші книги й статті, що з’явилися за останній рік. Обсяг цієї статті не дозволяє проаналізувати навіть найважливіші публікації, але, на мою думку, вже вказівка на об’єднуючі їх теми дає змогу зорієнтуватися у проблематиці, яка є актуальною для США.

Пропоную перелік із зазначенням томів, номерів і основних тем видання APA Newsletter. Newsletter on Philosophy and Law.

Том 97, номер 1 (осінь 1997) — конституційна інтерпретація прав геїв і лесбіянок.

Том 97, номер 2 (весна 1998) — 50-річчя «Загальної декларації прав людини».

Том 98, номер 1 (осінь 1998) — професійні обов’язки юристів.

Том 98, номер 2 (весна 1999) — критична расова теорія.

Том 99, номер 1 (осінь 1999) — правові аспекти політичних зобов’язань.

Том 99, номер 2 (весна 2000) — одностатеві шлюби.

Том 00, номер 1 (осінь 2000) — конституційний захист релігійної свободи.

Том 00, номер 2 (весна 2001) — нові напрями аналітичної юриспруденції.

Том 01, номер 1 (осінь 2001) — теорії природного права.

Том 01, номер 2 (весна 2002) — верховенство права.

Том 02, номер 1 (осінь 2002) — феміністська юриспруденція.

Том 02, номер 2 (весна 2003) — юридична етика.

Том 03, номер 1 (осінь 2003) — конкретно-наукова експертиза й право.

Том 03, номер 2 (весна 2004) — теорія ігор і право.

Том 04, номер 1 (осінь 2004) — конституційна інтерпретація.

Том 04, номер 2 (весна 2005) — право інтелектуальної власності в кіберпросторі.

Том 05, номер 1 (осінь 2005) — етика, політика охорони здоров’я і право.

Том 05, номер 2 (весна 2006) — не- вирішені проблеми правового позитивізму.

Том 06, номер 1 (осінь 2006) — ліберальна демократія й межі свободи слова.

Том 06, номер 2 (весна 2007) — право й політична мораль.

Том 07, номер 1 (осінь 2007) — підкорення законові та політичні зобов’язання.

Том 07, номер 2 (весна 2008) — колективні афекти.

Том 08, номер 1 (осінь 2008) — проблеми помилування й соціальної адаптації осіб, що відбули покарання за кримінальні злочини.

Том 08, номер 2 (весна 2009) — моральні, політичні та юридичні аспекти співвідношення власності та біоетики.

Том 09, номер 1 (осінь 2009) і том 09, номер 2 (весна 2010) — компенсаторна юстиція та виправлення історичної несправедливості стосовно расових, етнічних, релігійних і соціально-політичних груп.

Через організаційні причини розділ «Філософія й право» у томі 10 (осінь 2010 і весна 2011) ще не опублікований.

Підсумовуючи цей короткий огляд, наголосимо, що деякі теми (на кшталт прав геїв і лесбіянок, подолання расової або ґендерной дискримінації) специфічні для США. Однак розробка ряду інших тем (наприклад, правові аспекти політичних зобов’язань, інтелектуальної власності або компенсаторного правосуддя) становлять значний інтерес для філософів права пострадянських країн.

ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ

1. Oxford Scholarship Online : Philosophy of Law [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.oxfordscholarship.com/oso/public/content/subject_index/law/lawphi/titles_first.html
2. APA Newsletter. Section Philosophy and Law. — Fall 1997 — Sprimg 2010.
3. Coleman, Jules L. Risks and Wrongs. — Oxford; New York, 2002. — 508 p.
4. Coleman, Jules L. The Practice of Principle : In Defence of a Pragmatist Approach to Le-gal Theory. — Oxford; New York, 2003. — 248 p.
5. Hershovitz, Scott (Editor), Exploring Law’s Empire : The Jurisprudence of Ronald Dworkin. — Oxford; New York, 2008. — 352 p.
6. Buckley F. H. Fair Governance : Paternalism and Perfectionism. — Oxford; New York, 2009. — 230 p.
7. Greenawalt K. Legal Interpretation Perspectives from Other Disciplines and Private Texts. — Oxford; New York, 2010. — 357 p.
8. Coughlin, John J. Canon Law : A Comparative Study with Anglo-American Legal Theory. — Oxford; New York, 2010. — 248 p.
9. Husak, Douglas. The Philosophy of Criminal Law. Selected Essays. — Oxford; New York, 2010. — 496 p.