Вступ

Особливістю економіки XXІ століття є надвиробництво товарів і запекла боротьба за споживача. Від перемоги в цій боротьбі залежить життєздатність підприємства. Сьогодні назріла необхідність розуміння глибинних мотивів споживчої мотивації. Актуальним є виявлення основної споживчої властивості товару й методів його формування.

Корисність товарів створює природа, природа і людська праця або тільки людська праця (розумова і мускульна). Її пізнання і оцінювання здійснює споживач або користувач товару через сукупність натуральних властивостей, притаманних товару.

Сьогодні при оцінці конкурентоспроможності товару рекомендується порівнювати його властивості з властивостями товару-конкурента або ідеального товару. Вочевидь недоліком такого підходу є відсутність споживчої оцінки конкурентних властивостей товару. Іншим менш очевидним недоліком є те, що поліпшення будь-яких властивостей товару зовсім не зумовлює автоматичне посилення його конкурентних позицій. При цьому й методика комплексної оцінки спричиняє серйозні дорікання, оскільки в ній робиться спроба врахування всіх властивостей товару, що виміряються в різних шкалах і мають різну споживчу цінність.

Будь-який товар має комплекс властивостей, які визначають міру його придатності до споживання в конкретних умовах. Щоб об’єктивно оцінити конкурентоспроможність товару, виробник повинен при аналізі використовувати ті ж критерії, якими оперує споживач. Тільки в цьому випадку можна очікувати, що оцінка, яка дана своєму товару підприємством, співпадає з думкою споживача.

1. Сутність, мета та принципи класифікації товарів

Класифікація — це логічний процес розподілу товарів за найбільш характерними та суттєвими ознаками. Вона має велике теоретичне Й практичне значення.

В наукових дослідженнях класифікацію використовують для узагальнення та впорядковування одержаних результатів а також як засіб подальшого наукового пошуку.

У товарознавстві та торгівлі класифікують товари, їхні властивості, показники якості тощо. У сфері обігу знаходяться десятки тисяч найменувань товарів, причому з кожним днем їх номенклатура постійно збільшується.

Розвиток товарознавства, вдосконалення організації торгівлі, здійснення маркетингової діяльності неможливі без об’єднання товарів у класи, групи та інші категорії класифікації.

Метою класифікації в товарознавстві є полегшення при вивченні споживних властивостей, якості та асортименту товарів.

Класифікація дає можливість оцінити раціональність асортименту окремих товарних груп, його відповідність споживацькому попиту, прогнозувати розвиток асортименту. Вона дозволяє ретельніше досліджувати споживні властивості однорідних груп товарів, розробляти групові методи дослідження та оцінки рівня якості товарів (плодів, молочних, рибних товарів, тканин, взуття тощо).

Угрупування товарів на основі загальних властивостей може використовуватися для розробки оптимальних методів упаковки та нових видів пакувальних матеріалів, умов збереження, транспортування та використання (експлуатації) товарів.

Класифікація використовується при розробці та складанні договорів і контрактів, вивченні споживчого попиту. Відповідно до прийнятої класифікації здійснюються облік і звітність про надходження та реалізацію товарів у оптовій та роздрібній торгових мережах.

Використання електронної обчислювальної техніки, комп’ютерних технологій для обробки даних, створення автоматизованих систем управління неможливо без класифікації товарів.

Товар — засіб задоволення певної потреби, тобто все те, що може задовольнити нестатки або потребу і пропонується на ринок з метою привернення уваги, придбання, використання.

Здебільшого товари поділяють на групи за такими критеріями:

• сфера використання (товари споживчого попиту, або споживчі товари, та товари промислового призначення);
• тривалість використання(товари короткочасного використання і товари тривалого використання);
• матеріальність (товари та послуги).

Товар може бути як матеріальний, так і нематеріальний (послуги). Товар, який на ринку і задовольняє потреби на 100 %, називається ідеальним. Цілком природно, що ідеального товару не існує, оскільки потреби споживачів постійно змінюються. На розробку і виробництво товару потрібний час. Тому на момент виходу на ринок товар не задовольнятиме потреби на 100 %. Він може лише максимально наближатися до ідеального.

Кожний товар завжди пов’язаний з іншими продуктами. 

2. Вимоги до класифікації споживчих товарів

Класифікація товарів у сучасних умовах повинна відповідати таким вимогам:

• гарантувати повноту охоплення усіх видів продукції, що виробляється;
• забезпечувати гнучкість класифікації, сутність якої полягає в тому, щоб у перелік продукції можна було при необхідності включати нові найменування, не порушуючи загальної схеми класифікації, враховувати можливі в майбутньому зміни у номенклатурі й асортименті товарів;
• сприяти всебічному дослідженню властивостей товарів;
• сприяти принципам кодування товарів і утворенню короткого шифру товару.

Класифікація товарів полягає в розподілі їх по окремих категоріях або ступенях від вищих до нижчих. Вищі ступені класифікації характеризуються термінами «Рід», «Клас», середні — «Група», «Позиція», «Вид». Крім того іноді використовують допоміжні терміни: «Підклас», «Підгрупа», «Різновид».

За призначенням усі товари поділяють на три роди:

— споживчі товари — це товари, що використовуються споживачами для особистого споживання;

— товари промислового призначення — це товари, що використовуються для виробництва інших товарів, створюючи їхню сировинну та технологічну забезпеченість;

— оргтехнічні товари — це товари, що використовуються для покращання організації адміністративно-управлінської діяльності.

Кожен рід товарів поділяють на класи.

Клас товарів — це сукупність товарів, що задовольняють потреби узагальнених груп споживачів.

Рід споживчих товарів поділяють на три класи: продовольчі, не продовольчі та медичні товари.

Підклас товарів — це сукупність товарів, що задовольняють аналогічні групи потреб, але мають певні відмінності. Наприклад, підклас «Продовольчі товари рослинного походження», «Господарські товари».

Група товарів — це сукупність товарів, що задовольняють більш специфічні групи потреб, що обумовлено особливостями сировини, матеріалів, конструкцій. Так, наприклад, «Продовольчі товари рослинного походження» поділяють на плодоовочеві, зерноборошняні товари, а в підкласі «Господарські товари» виділяють такі групи, як побутові, хімічні товари, будівельні матеріали тощо.

Підгрупа товарів — це сукупність товарів, що мають спільне з групою основне призначення, але відрізняються від товарів інших підгруп тільки їм притаманними ознаками. Так, наприклад, у групі зерноборошняні товари є підгрупи «Хліб» і «Булочні вироби», що відрізняються компонентами рецептурного набору (видом борошна та різноманітними добавками).

Вид — це сукупність товарів, що відрізняються індивідуальним призначенням та ідентифікаційними ознаками. Вид товару можна розпізнавати за зовнішнім виглядом, а вид харчових продуктів — додатково за смаком, запахом, консистенцією. Наприклад, види молочних товарів — молоко, вершки, кефір — відрізняються за смаком, зовнішнім виглядом та консистенцією.

Вид може поділятися на різновиди, а різновиди — на артикули.

Різновиди товарів — це сукупність товарів одного виду, що відрізняються деякими поодинокими ознаками. Так наприклад, карамель залежно від наявності начинки поділяють на два різновиди — льодяникову та з начинкою.

Рис. 1. Класифікація товарів

Вид товару, як категорія класифікації, характеризується більшою стабільністю й зберігається на протязі досить довгого періоду. Різновиди й артикули змінюються під впливом технічного прогресу та вимог стилю й моди.

У процесі розробки класифікації необхідно додержуватися загальноприйнятих принципів.

Перш за все перед розробкою класифікації необхідно поставити певну мету. Метою класифікації споживчих товарів є вдосконалення торговельно-технологічних процесів, полегшення при вивченні асортименту та якості товарів, можливість використання комп’ютерних технологій тощо. Згідно з поставленою метою класифікації визначається кількість та перелік класифікаційних ознак, а також кількість категорій (ступенів) класифікації.

Класифікація повинна бути логічно побудована, мати наукове та практичне значення, не бути громіздкою, легко запам’ятовуватися.

Найважливіше питання класифікації — правильний вибір ознаки, за якою той або інший товар буде віднесено до певного угрупування. Основними ознаками класифікації продукції вважаються:

• спільність технологічних процесів її виробництва. При цьому до одного класифікаційного угрупування можна віднести різні за зовнішнім виглядом і призначенням товари;
• мета використання товару. За цією ознакою товари поділяються на товари виробничо-технічного призначення і товари широкого вжитку;
• ступінь довговічності товару. За цією ознакою товари поділяють на два види: товари тривалого користування і товари короткочасного користування;
• відношення покупців до товару дозволяє поділити товари широкого вжитку на чотири види: товари повсякденного попиту (ці товари споживачі купують часто і з мінімальними зусиллями для їх порівняння); товари попереднього вибору (ці товари при купівлі споживач порівнює з аналогічними за ціною, якістю, дизайном); товари особливого попиту (це ексклюзивні товари з унікальними характеристиками); товари пасивного попиту (це частіше за все нові або малознайомі товари, про купівлю яких споживач не думає);
• фізико-хімічні властивості. Товари можуть класифікуватися за формою, габаритними розмірами, хімічним складом (вмістом жиру, води, цукру тощо).

Так, для продовольчих товарів такими ознаками можуть бути спільність хімічного складу та використання товарів, спільність сировини, способи виробництва, розмірні показники.

Так наприклад, у групу смакових товарів входять такі товари, які завдяки особливостям хімічного складу використовуються для надання харчовим продуктам певних органолептичних властивостей (приправи, прянощі) або впливають на нервову систему людини (чай, кава, алкогольні напої). У групу молочних товарів включають продовольчі товари, для яких основним видом сировини є молоко.

Для непродовольчих товарів суттєвими ознаками для їх класифікації є призначення, сировина, способи виробництва, особливості конструкції, сезонність використання, вид продукції, розмірні показники, обробка та ін.

Оскільки товари повинні задовольняти певні потреби споживачів, то їх призначення є головною ознакою на вищих і нижчих рівнях класифікації. Відповідно до призначення виділяють такі товарні групи непродовольчих товарів, як меблі, одяг, взуття та ін.

Меблі, у свою чергу, поділяють на побутові та для громадських приміщень, а побутові — на меблі для жилих кімнат, кухонь, передпокоїв тощо.

Деякі товари класифікуються за специфічними ознаками, що обумовлені їхньою природою. Так, у групі свіжих овочів виділяють такі підгрупи, як бульбоплоди, коренеплоди; у групі свіжих плодів — кісточкові, насіннячкові; музичні товари поділяють на підгрупи залежно від способу добування звуку (ударні, смичкові, клавішні) тощо.

Залежно від ринкової ситуації та наявності конкурентної продукції товар можна пропонувати на ринку на одному з цих рівнів, до того ж розробник має планувати всі рівні одночасно.

1. Товар згідно із задумом. На цьому рівні продається не товар, а лише вигоди від нього. У такому вигляді товар можна продати лише за відсутності конкурентів і гострої потреби в його купівлі (наприклад, купівля послуги перукаря). Споживач на момент укладання словесної угоди ще не знає, яка в нього буде зачіска. Він бачив її на малюнку або на фотографії, але якою вона буде в конкретний момент і в конкретного перукаря він не знає.
2. Товар у реальному виконанні. Продається товар, що має реальну речову форму, тобто розфасований, упакований, має марку, конкретні властивості та якість. Так, пральний порошок продається у певних упаковках з маркуванням.
3. Товар з підсиленням. Застосовується на ринку в моменти жорсткої конкуренції для того, щоб якнайбільше подовжити життєвий цикл товару та виграти час, аби переорієнтувати фірму на випуск нової продукції (наприклад, меблі з доставкою додому; гарантія — 1 рік)[7, c. 117-119]. 

Висновки

Із наведеного можна зробити наступні висновки:

− корисність і цінність товарів є підрядними категоріями їхніх товарних властивостей, сутність яких визначається натуральними ознаками;

− корисність товарів створює природа, природа і людська праця або тільки людська праця – розумова і мускульна;

− як атрибут товарних властивостей корисність предметів і речей характеризує їхню принагідність задовольняти певні поточні потреби людини або суспільства;

− цінність товару – категорія філософська і соціологічна, що базується на натуральних властивостях предметів, продуктів і речей та характеризує їхню особливу, індивідуальну принагідність задовольняти специфічні потреби суспільства, бути благом чи історичним надбанням для широкого загалу людей;

− корисність і цінність товару складають діалектичну єдність як предмет пізнання товарознавства;

− вартість товару – категорія економічна; до задоволення потреб людини або суспільства жодного відношення не має і не може бути синонімом поняття «цінність».

Споживча властивість товару розкривається в його споживанні. Варто відзначити, що в умовах ринкових відносин основою для правильної оцінки споживчої цінності товару є знання його ринку. Продавець товару повинен представляти, в якій мірі задоволена суспільна потреба в тій споживчій цінності, носієм якої є даний товар. Потенційна споживча цінність товару реалізується в процесі задоволення фізичних, соціальних потреб, а також матеріальних і нематеріальних потреб. 

Список використаної літератури

1. Винкельман П. Маркетинг и сбыт. – М.: Издательский Дом Гребенникова, 2006.– 668 с.
2. Дудла І. О. Товарознавчі аспекти маркетингу/ І. О. Дудла, 2007. — 223 с.
3. Зозульов О. Стратегії ринкового позиціонування товару на споживчому ринку // Економіка України. — 2006. — № 10. — С. 43-48
4. Ілляшенко С. М. Маркетингова товарна політика.— Суми: Університетська книга, 2005. — 232 с.
5. Красовський П.А., Ковалев А.И., Стрипсов С.Г. Товар и его экспертиза. – М.: Центр экономики и маркетинга, 1998. -270с.
6. Холодний Г. О. Маркетингова товарна політика: Навч. посібник / Харківський національний економічний ун-т. — Х. : Видавництво ХНЕУ, 2006. — 324с.
7. Шканова О.М. Маркетингова товарна політика: Навч. посібник. -2-ге видання, стереотип. — К: МАУП, 2003.- 160с.