1. Сервісна логістика

Система логістичного обслуговування є одним з основних елементів, що забезпечують конкурентну перевагу автомобільних підприємств. У цьому випадку конкурентна перевага досягається за рахунок підтримки необхідного рівня обслуговування споживачів при одночасному зниженні витрат на його забезпечення.

У міру ускладнення ринкових умов функціонування підприємств підвищується актуальність логістичного підходу до управління підприємством. Це пояснюється рядом факторів, серед яких розширення асортименту та номенклатури реалізованої продукції, відповідно, більший обсяг фізичних операцій у системах постачання й розподілу, ускладнення планування, підвищення вимог до рівня обслуговування.

Значення логістичного обслуговування зростає також у зв’язку з подальшим розвитком оптової й роздрібної торгівлі, а також логістичного ринку 3 та 4 PL провайдерів. Ефективне виконання логістичними посередниками своїх функцій по обслуговуванню досягається на основі більш тісної взаємодії партнерів у ланцюзі поставок.

Основними передумовами для формування систем логістичного обслуговування є:

• підвищення ступеня ринкової конкуренції;
• ріст рівня інтеграції організаційних бізнес-одиниць, зміна відносин між виробниками та їхніми партнерами в бізнесі.

Більшості підприємств, у тому й числі тих, що функціонують на ринку легкових автомобілів, для рішення цього завдання необхідні серйозні реорганізації й перерозподіл ресурсів.

Сервісну логістику ми пропонуємо розглядати як концепцію логістики, сформовану в рамках інституційного підходу. Сервісна логістика визначає процес інституціоналізації логістики в сфері послуг. У рамках постіндустріальної, а точніше, транзитивної економіки, логістика розглядається нами як форма сервісу та частина сфери послуг.

Слід зазначити, що коріння сервісної логістики лежать в логістиці сервісу або так званої логістиці сервісного відгуку. Крім того, логістичний підхід виявився ефективним і для підприємств, що надають тільки послуги. Наприклад,» Supply Chain Management «(SCM-підхід) -«менеджмент в ланцюзі постачань» виявився надзвичайно продуктивним для організацій сервісу в задачах визначення мережевих потужностей по послугах. У зв’язку з вищевикладеним на Заході використовується поняття «Service Response Logistics» — SRL (логістика сервісного відгуку), яке визначається як процес координації нематеріальних активностей, необхідних для виконання сервісу найбільш ефективним з точки зору витрат та задоволення потреб способом. У той же час ми вважаємо, що сервісну логістику слід розглядати як продукт еволюції теорії і практики логістики, що відображає етап формування уявлень про логістику як про ринковий інститут.

Дослідження природи сервісної логістики необхідно вести в декількох площинах: по-перше, вона може бути розглянута як концепція загальної теорії логістики, по-друге, як система господарської діяльності у сфері послуг. Сервісна логістика як концепція загальної теорії логістики вивчає сутність управління сервісними потоками, різноманіття форм, а також закономірності розвитку логістичного сервісу, спрямованого на підвищення якості обслуговування споживачів у процесі відтворення [1]. Предметом сервісної логістики виступають економічні відносини, що складаються в процесі логістичного сервісу. Завданням сервісної логістики в даному сенсі є розробка теоретико-методологічних основ і формулювання принципів для прийняття оптимальних рішень в сфері логістичного обслуговування споживачів, постачальників і посередників, і розробки ефективних економічних стратегій розвитку як на мікро-, так і на макрорівні народного господарства.

Під сервісом взагалі ми пропонуємо розуміти сукупність послуг, які мають єдину виробничу, інституційну чи соціальну природу та надаються споживачам з метою найбільш повного задоволення їхніх потреб. Логістичний сервіс розглядається нами як окремий випадок сервісу взагалі.

Логістичний сервіс може розумітися подвійно.

По-перше, як логістична послуга, що виконана на певному якісному рівні.

По-друге, логістичний сервіс можна розуміти як комплекс взаємопов’язаних логістичних послуг, об’єднаних спільністю цілей, які мають продуктову, споживчу, ринкову або іншу цілісність. Логістичний сервіс є сукупністю інтегрованих по продукту, ринку, технології або споживача логістичних послуг. На відміну від першого підходу, коли сервіс пов’язують з певною якістю послуг, тут особливе значення має не тільки якість і кількість послуг, а й зв’язок послуг між собою, а також зв’язок між послугами та об’єктом обслуговування.

На нашу думку, логістичний сервіс пов’язаний з управлінням економічними потоками і процесами в економічних системах і спрямований на зростання доданої вартості за рахунок найбільш ефективної взаємодії логістичних ланок і оптимізації потоків.

Система логістичного сервісу включає цілі, об’єкти, суб’єкти, продукти, засоби, методи, процеси і сферу логістичного обслуговування [3].

Цілі логістичного сервісу формуються керуючою підсистемою і диктуються природою соціально-економічної системи.

У кожному конкретному випадку господарюючий суб’єкт визначає концепцію бізнесу і на її основі формує місію і стратегічні орієнтири.

Взаємодія між елементами системи логістичного сервісу графічно може бути представлена у вигляді схеми (рис.1).

Рис.1. Взаємодія елементів системи сервісної логістики

 

В якості основних принципів логістичного сервісу пропонуємо розглядати такі положення:

1)       вільний вибір споживачем форми та рівня логістичного сервісу;

2)       еластичність і гнучкість логістичного сервісу;

3)       зручність логістичного сервісу;

4)       техніко-технологічна адаптивність логістичного сервісу;

5)       інформативність сервісу;

6)       адекватність цінової політики у сфері логістичного сервісу внутрішнім і зовнішнім змінним бізнесу;

7)       відповідність логістичного сервісу об’єктам, що обслуговуються.

Таким чином, сервісна логістика як концепція загальної теорії логістики вивчає сутність управління сервісними потоками, різноманіття форм, а також закономірності розвитку логістичного сервісу, спрямованого на підвищення якості обслуговування споживачів у процесі відтворення.

Сервісна логістика як система господарської (практичної) діяльності в сфері послуг являє собою сукупність взаємопов’язаних методів, форм, інструментів, процесів та суб’єктів логістичного сервісу, спрямованого, з одного боку, на задоволення потреб споживачів при заданих обмеженнях по витратах, якості і тривалості бізнес-циклів, з іншого на отримання прибутку і зростання ринкової влади сервісних організацій, що спеціалізуються на наданні логістичних послуг.

2. Основні функції фінансової логістики

Перехід до ринкових відносин, розширення масштабів господарської діяльності, зросла потреба в посиленні всіх видів взаємозв’язків у процесах управління фінансовими потоками, породжених збутовими товарними потоками, зумовили основні вимоги до нових форм і методів підвищення ефективності управління діяльністю підприємств, збільшення результативності їх діяльності, поліпшення фінансового стану . Формування фінансових потоків логістики на підприємствах, використання логістичних принципів і методів, дозволить підійти на новій основі до вирішення традиційних завдань, підвищити ефективність їх виробничо-господарської діяльності.

Фінансова логістика, визнає він, сприяє також ефективному використанню капіталу. Транспортні змінні істотним чином формують окремі складові частини балансу, а саме:

— Готівкові кошти в касі і заборгованість. Завдяки ефективному управлінню логістичного досягаються більш короткі цикли реалізації замовлень: чим коротше цикл, тим швидше відбувається надходження готівки від реалізації; важливим є також ступінь реалізації замовлення;

— Запаси. Рівень запасів у вигляді сировини, компонентів, готових виробів є результатом стратегії підприємства в сфері логістичного обслуговування і ефективності системи моніторингу та управління запасами;

— Нерухомість, основні засоби та обладнання. Оптимізація дистрибуторської мережі, досягнута завдяки знайденому відповідності розміщення і параметрів розподільних вузлів структурі попиту, може призвести до вивільнення капіталу;

— Поточні платежі. Їх рівень можна підвищити за рахунок обмеження обсягу і частоти замовлень, що може бути результатом впровадження таких систем, як планування матеріальних потреб або дистриб’юторських потреб.

Зарубіжні фахівці спочатку орієнтовані на те, що основною метою підприємства повинна стати максимізація його вартості, отже, стратегія підприємства повинна бути направлена ​​на досягнення цієї мети. А це в свою чергу неможливо без введення нових методів управління — управління за допомогою вартості. Для використання такого методу управління слід визначити які процеси і в якій мірі формують величину цієї вартості і яку роль при цьому відіграє логістика.

При визначенні вартості фірми головну роль грають вільні потоки готівки, що становлять основу виплати дивідендів для акціонерів, зростання цін акцій і джерел фінансування зростання фірм. Важливе значення має і відсоткова ставка, величина якої відображає вартість капіталу.

Проведений аналіз вітчизняних наукових публікацій, навчально-методичної літератури, навчальних курсів різних вузів говорить про те, що, на відміну від Заходу, у практиці нашого господарювання триває фетишизація матеріального потоку і зведення логістики тільки до транспорту, складу, виробництва, постачання, збуту, запасам .

У більшості існуючих визначень логістики відсутнє чітке визначення фінансової логістики. Невипадково тому фінансове рух багатьма розглядається тільки як супутнє матеріального потоку. Хоча, цілком очевидно, що рух фінансів є серйозним обмежувачем вигод підприємства та активним «важелем» управління матеріальними потоками.

Можливо, саме тому до цих пір не вироблені показники оцінки ефективності фінансових потоків. Спроби ряду економістів звести їх до класичних показниками фінансового менеджменту абсолютно не обґрунтовані. Так, при цьому не виявляється взаємозв’язок, а точніше взаємозалежність фінансового менеджменту та фінансової логістики. Як відомо, фінансовий менеджмент — це мистецтво управління фінансами підприємства. Що ж стосується фінансової логістики (логістики фінансових потоків), то це поняття вужче і являє собою комплекс методів, засобів, інструментів, спрямованих на підвищення ефективності фінансових потоків.

Фінансові аспекти функціонування логістичних систем слабо представлені в економічній літературі як ключові в забезпеченні прийняття оптимальних рішень. З цього можна зробити висновок про те, що існує гострий дефіцит методичних матеріалів з ​​фінансових потоків. Серед них: основи теорії управління фінансовими потоками в логістичній системі; регулювання потоків фінансових ресурсів; організація структурування, формування та управління фінансовими потоками в мезо-, державних та соціально-орієнтованих логістичних системах; фінансові потоки в банківських, біржових, інтернет-трейдингових системах.

Вивчення питань фінансової логістики вимагає залишатися на принципах науковості, які передбачають посилення розрахункового початку на всіх стадіях управління фінансовим потоком — від планування до аналізу. Цей підхід може бути дотриманий за умови конкретності, який передбачає чітке визначення конкретного результату мети переміщення фінансового потоку відповідно до технічних, економічними та іншими вимогами господарюючого суб’єкта, а також принципу конструктивності, що полягає в безперервному відстеження переміщення фінансового потоку та оперативної коригування його руху.

І, нарешті, всі фінансові логістичні функції і процес руху фінансових потоків повинні виконуватися з максимальним ступенем автоматизації, що можливо тільки за умови його комп’ютеризації.

Важливо мати на увазі, що, з точки зору логістики фінансів, прогресивність господарських систем досягається не стільки нарощуванням їх матеріально-технічної бази, скільки вдосконаленням її забезпечення фінансовими ресурсами.

Реалізація цих принципів веде до скорочення витрат на зберігання і переміщення матеріальних ресурсів і готової продукції, підвищенню збалансованості в управлінні господарською діяльністю транспортних систем, ритмічності функціонування структур та підрозділів, що входять у фінансову логістичну систему. Крім того, принципи логістики фінансів дозволяють удосконалювати методологію і підвищити якість оргпроектування, забезпечити системний підхід до проектування регіональних транспортних систем.

Основні принципи фінансової логістики повинні бути доповнені принципами маркетингу, менеджменту та інших науково-прикладних дисциплін, які синтезує теорія і практика логістики.

Дослідження наявних матеріалів та літератури дають підставу також зробити висновок про те, що собівартість інтерпретується управлінським персоналом і топ-менеджерами ряду підприємств виключно як частину процесу оподаткування. Тому фактор собівартості не використовується в якості об’єктивного критерію підвищення активності і конкурентоспроможності основного виробництва.

Управління потоками можна вважати ефективним, якщо воно дозволяє вирішувати в автоматичному режимі основні виробничо-господарські завдання підприємства. До них відносяться: узгодження виробничих і фінансових планів, встановлення необхідного рівня запасів, обсягів і термінів необхідних ресурсів. Через вплив на потоки можна забезпечувати логістичну систему фінансовими і матеріальними ресурсами, здійснювати залучення та повернення грошових коштів, їх розподіл за напрямами використання. До функцій управління потоками слід також віднести контроль за відповідністю параметрів фінансових і матеріальних потоків, їх впливу на ефективність логістичної діяльності, перевірку оптимальності схем руху ресурсопотоків.

При управлінні рухом фінансових і матеріальних потоків потрібно прагнути до економії ресурсів, що витрачаються на вплив, так і до максимізації кінцевого результату. По можливості треба домагатися того, щоб одне керуюче дію змінювало параметри як можна більшої кількості потоків. У цьому випадку рішення проблем буде здійснюватися максимально швидко і з найменшими витратами.

3. Сутність і завдання глобальної логістики

Тенденція глобалізації логістичних процесів відображає, з одного боку, глобалізацію ринків збуту готової продукції, виробництва, постачання матеріальних ресурсів, робочої сили, капіталу, що характерні для великих транснаціональних корпорацій, з другого боку – створення і розвиток глобальних міждержавних макрологістичних систем.

Під терміном «глобальна логістика» розуміють стратегію і тактику створення зазвичай сталих макрологістичних систем, що пов’язують бізнес-структури різних регіонів і країн світу на основі поділу праці, партнерства та кооперування у формі угод, договорів, загальних планів, які підтримуються на міждержавному рівні.

Здебільшого логістика розглядається крізь призму досягнення стратегічних цілей фірми та оптимізації її основних оперативних процесів, наприклад, транспортування і зберігання вантажів.

У зв’язку з цим завдання логістики, можна розподілити на три групи:

1. Глобальні.
2. Загальні.
3. Локальні.

Головним глобальним завданням логістики є зростання прибутку фірм за рахунок досягнення з найменшими витратами максимальної пристосованості фірм до мінливої ринкової ситуації, підвищення на ринку своєї частки та одержання переваг перед конкурентами. Одне із загальних завдань логістики полягає також у створенні інтегрованої ефективної системи регулювання й контролю за матеріальними та інформаційними потоками, які забезпечували б високу якість постачання продукції. З цим завданням тісно пов’язані такі проблеми, як забезпечення взаємної відповідальності матеріальних та інформаційних потоків, контролювання матеріального потоку та передача даних до єдиного центру, визначення стратегії і технології фізичного переміщення товарів, розробка способів управління операціями руху товарів, встановлення форм стандартизації напівфабрикатів та пакування, визначення обсягів виробництва, транспортування і складування, розбіжностей між потребами та можливими закупівлями і виробництвом.

До загальних завдань логістики відносять:

1. Створення інтегрованої системи регулювання матеріальних та інформаційних потоків.
2. Контроль за рухом матеріальних потоків.
3. Визначення стратегії та технології фізичного переміщення товарів.
4. Розробка засобів управління руху товарів.
5. Прогнозування обсягів виробництва перевезень, складування.
6. Вияв безбалансовості між потребами і можливостями закупівлі і виробництва.
7. Прогнозування попиту на товари, що виробляються чи переміщуються в рамках логістичної системи.
8. Розподіл транспортних засобів.
9. Організація передпродажного і післяпродажного обслуговування споживачів.

Прикладом локального завдання логістики є оптимізація виробничих запасів та максимальне скорочення часу зберігання та транспортування вантажів.

Відсутність тісного зв’язку концепції логістики з активною ринковою стратегією часто призводить до того, що сама по собі закупівля сировини, напівфабрикатів, комплектуючих стає мотивом для випуску тієї чи іншої продукції без належного попиту на неї. Проте, у нинішній ринковій ситуації такий підхід до випуску продукції здатний викликати комерційний провал. Безперечно, орієнтація на мінімізацію витрат залишається в силі, але лише за умови знаходження оптимального рівня сполучення витрат та рентабельності основного і оборотного капіталу, що задіяний у межах ринкової стратегії.

Цілями сучасної логістики є:

• своєчасне постачання відповідної кількості, якості та асортименту усіх матеріалів до місця їх споживання;
• зміна запасів матеріалів відповідно до інформації про наявність можливості їх швидкого придбання;
• узгодження політики продажу товарів з політикою їх виробництва;
• зниження розміру партії постачань та обробки до одиниці;
• виконання всіх замовлень з найвищою якістю та у стислі терміни.

Сукупність цілей, які переслідуються, є ідеалом, прагнення досягти якого є стратегічною метою. Це буде зробити тим легше, чим буде вищим рівень виробничого та інфраструктурного потенціалу. У разі реалізації цієї концепції логістики, до беззаперечних успіхів окремих фірм слід буде віднести створення системи оперативної доставки вантажів. Наприклад, в Німеччині це означає, що замовлення на матеріали та вироби необхідного асортименту виконуються за 24 години. Замовлення, що приймають до уваги індивідуальні потреби замовника, виконуються за 14 днів.

Потенціал глобальної логістики має бути спрямований на виконання стратегічних цілей суб’єктів господарювання. Ці цілі конкретизуються в завданнях глобальної логістики:

– оптимізація функціонального циклу глобальної логістики (скорочення його тривалості за рахунок прискорення міжнародних перевезень, зменшення кількості посередницьких структур);

– розвиток логістичної інфраструктури в зовнішньоекономічному просторі;

– розвиток інформаційного забезпечення глобальних логістичних процесів;

– створення глобальних логістичних виробничих маркетингових союзів.

Отже, глобальна логістика відображає таку тенденцію, яка характеризується рухом підприємницької діяльності від її спеціалізації в окремих країнах і регіонах до мультиорганізованого світового ринкового господарства.

Процес подальшої глобалізації логістики потребує:

– зниження логістичних витрат та покращення логістичного сервісу;

– появи міжнародних логістичних посередників із розвинутою глобальною інфраструктурою;

– подальшого розвитку міжнародної торгівлі;

– розвитку міжнародних транспортних перевезень;

– упровадження інновацій в інфраструктури глобальних логістичних мереж.

Список використаної літератури

1. Глогусь О. Логістика: Навч. посібник для студ. економічн. спец./ Олена Глогусь,; М-во освіти Укр.; Ін-т змісту і методів навчання; Тернопільська Акад. народного госп.. — Тернопіль: Економічна думка, 1998. — 166 с.
2. Кальченко А. Логістика: Навчальний посібник/ Альбіна Кальченко,; М-во освіти України; Київ. нац. економ. ун-т. — К.: КНЕУ, 2000. — 147 с.
3. Кальченко А. Основи логістики: Навчальний посібник/ Альбіна Георгіївна Кальченко,. — К.: Знання, 1999. — 133 с.
4. Крикавський Є. Логістика: компендіум і практикум: Навчальний посібник/ Євген Крикавський, Наталія Чухрай, Наталія Чорнописька,. — К.: Кондор, 2007. — 336 с.
5. Маркетинг для магістрів / Національна академія управління ; ред. М. М. Єрмошенко, С. А. Єрохіна. — К.: Національна академія управління. – 2007. — Т. 1. — 2007. — 603 с.
6. Окландер М. Промислова логістика: Навчальний посібник/ Михайло Окландер, Олександр Хромов,; М-во освіти і науки України, ОДЕУ. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 221 с.
7. Пономарьова Ю. Логістика: Навчальний посібник/ Юлія Пономарьова,; Мін-во освіти і науки України, Харківський державний ун-т харчування і торгівлі . — 2-ге вид., перероб. та доп.. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 326 с.