Наукові підходи та школи

Роки

Керівники та їх послідовники

Головні напрямки методичних розробок

Школа наукового менеджменту

1885-1920

Ф.У.Тейлор, Г.Форд, Л.Гільбрет,Г.Гант, Г.Емерсон

— розробка оптимальних методів виконання роботи на базі наукового вивчення витрат часу, дій і зусиль працівників;

— абсолютне дотримання розроблених на науковій основі стандартів і правил;

— підбір, навчання і розміщення працівників на ті робочі місця і завдання, на яких вони будуть найбільш корисними;

— оплата за результатами (нижчі результати — менша оплата, вищі результати — більша оплата);

— використання функціональних менеджерів, що здійснюють обмірковування робіт і контролювання спеціалізованих напрямів робіт;

— підтримка дружніх стосунків між робітниками і менеджерами (адміністрацією) з метою забезпечення можливості здійснення наукового управління.

Вагомий внесок у розвиток школи наукового менеджменту зробив Генрі Форд. Він є одним із творців теорії менеджменту. Йому належить ідея запровадження у виробництво конвеєрної організації праці й розробки принципів, сутність яких зводиться до:

— централізації управління на основі чіткої вертикальної організації об’єднання ряду підприємств, що входять до ланцюжка із виготовлення автомобіля;

— глибокого поділу праці в конвеєрному виробництві на основі високої кваліфікації робітників;

— розвитку стандартизації у виробництві автомобіля, що дає можливість на основі базової моделі випускати різні його модифікації;

— постійного вдосконалювання управління виробництвом.

Класична або адміністративна школа в управлінні

1920-

1950

Появу цієї школи пов'язують з іменами А. Файоля, Л. Урвіка, Д. Мунл.

Школа адміністративного управління базувалася на розробці й використанні універсальних принципів і функцій управління підприємством, таких як: структура виробництва, розподіл праці, централізація, ініціатива, планування, дисципліна, система заохочень, підпорядкованість особистих інтересів загальним. Метою класичної школи було створення універсальних принципів управління. При цьому виходили із ідеї, що дотримання цих принципів безперечно забезпечить успіх організації.

Школа людських відносин

1930-1950

Вчених Мері Паркер Фоллетт і Елтона Мейо можна назвати найбільшими авторитетами у розвитку школи людських відносин в управлінні.

Знамениті експерименти Мейо відкрили новий напрям у теорії управління. Мейо довів, що чітко розроблені робочі операції і висока заробітна плата не завжди приводять до підвищення продуктивності праці. Інколи працівники реагували значно сильніше на тиск з боку колег по групі, ніж на бажання керівництва та матеріальні стимули. Пізніші дослідження, які були проведені Абрахамом Маслоу та іншими психологами, допомогли зрозуміти причини цього явища.

Поведінкові науки

1950 — дотепер

Серед найбільш великих постатей розвитку поведінкового напрямку можна згадати Криса Арджириса, Ренціса Лайкерта, Дугласа Мак-Грегора і Фредеріка Герцберга.

Новий підхід намагався допомогти працівнику усвідомити свої власні можливості. Методи вивчення працівника ґрунтувалися на застосуванні науки про поведінку до побудови і управління організаціями. Метою цієї школи було підвищення ефективності організації за рахунок підвищення ефективності її людських ресурсів.

Кількісний підхід

1950 — дотепер

Д. Марч, Г. Саймон, А. Епіціоні

Ця теорія використовує у своєму вченні висновки школи людських відносин. Працівника в організації розглядають як соціально орієнтовану істоту, потреби якої впливають на середовище в організації. У свою чергу, середовище має зворотний вплив на працівника.

Нова школа

1917 — дотепер

Послідовниками цієї школи можна назвати таких дослідників менеджменту, як Р. Люса, Д. Форстера, А. Голдберга та ін.

1-ший етап {жовтень 1917 — березень 1921,). Розроблено форми й методи державного централізованого управління виробництвом, обґрунтовано принципи централізму, організаційні методи управління, диктатури та державного регулювання.

2-гий етап (1921 — 1928). Подальше вдосконалення адміністративного управління виробництвом. Зроблені спроби застосування так званого госпрозрахунку як основи економічного управління. З'явилися трести й синдикати, а також формально вивчалася можливість участі трудящих в управлінні.

3-тій етап (1929 — 1945). Організація індустріальної бази суспільного виробництва, вдосконалення структурного управління, методів підбору та підготовки кадрів, планування і організації виробництва.

4-тій етап (1946 — 1965). Пошук нових форм функціонування і взаємодії державних органів управління, спроба переходу до територіальної і територіально — галузевої системи управління, що призвело до поглиблення адміністрування.

5-тий етап (1965 — 1975). Здійснена спроба господарської реформи шляхом посилення ролі економічного управління.

6-тий етап (1975 — 1995). Усвідомлення неможливості реформування адміністративно — командної системи. Цей етап підтвердив необхідність радикальної зміни економічних відносин і корінних економічних реформ, проведення яких належить до сьомого етапу (1985). У ньому розрізняють:

Автор

Емерсон

Файоль

Друкер

Форд

Принципи менеджменту

Чітко поставлені цілі

+

Здоровий глузд

+

Компетентна консультація

+

Дисципліна

+

+

Справедливе ставлення до персоналу

+

Швидкий, надійний, повний, точний і постійний облік

+

Диспетчиризація

+

Норми і розклад

+

+

Нормалізація умов

+

Нормування операцій

+

Письмові стандартні інструкції

+

Винагорода за продуктивність

+

+

+

Влада невіддільна від відповідальності

+

Розподіл праці при спеціалізації

+

+

+

Єдність розпоряджень

+

Єдність керівництва

+

Підпорядкованність індивідуальних інтересів загальним

+

Централізація

+

Ієрархія

+

Порядок

+

+

Справедливість

+

Стабільність персоналу

+

+

Ініціатива

+

+

Корпоративний дух

+

+

Підвищення продуктивності праці

+

Автор

Файоль

Мескон

Альберт

Хедуорі

Перелік функцій

планування

+

+

+

+

контроль

+

організація

+

+

+

+

мотивація

+

+

+

регулювання

+

+

+

+

розпорядництво

+

Функція

Зміст

Завдання

Принципи

Організація

Формування об’єкту та суб’єкту управління

1.Розробка організаційної структури підприємства

2. Розподіл ресурсів

3.Встановлення послідовності виконання робіт

1. Спеціалізація

2. Пропорційності

3. Паралельність

4. Ритмічність

Планування

Вирішення мети організації та роботи членів організації

1. Розробка планів

2. Оцінка сильних та слабких боків організацій

3. Визначення місії організації та цілей управління

4. Стратегічне планування та розробка стратегії

1. Системність

2.Ставлення до суспільства

3. Взаємозв’язку

4. Розумної оптимальності

Мотивація

Заохочення персоналу

1. Вплив на поведінку людини

1. Вибірковості

2. Запрограмованості

3. Згуртованості

Контроль

Процес забезпечення досягнення мети

1. Вимірювання результатів роботи персоналу

1. Результативності

2.Адресності контролю

3.Сприйняття контролю

4. Своєчасності контролю

5. Гнучкості контролю

6.Економічності контролю

Принципи

Зміст (види)

Інструменти

1. Організаційно-розпорядчі

1. Організаційні дії

2. Розпорядчі дії

3. Організаційне нормування

4. Організаційне регламентування

5.Організаційно-методичне інструктування

1. Закони, декрети, положення, укази тощо

2. Накази, розпорядження, вказівки, розробки

Економічні методи

1. Планування

2. Стійке фінансове становище

3. Аналітична робота

4. Комерційний розрахунок

5. Механізм ціноутворення

6. Оподаткування

1. Податки

2. Політика в галузі ціноутворення, витрат виробництва, фінансування та кредитування

Соціальні методи

1. Соціальне прогнозування

2. Соціальне планування

1. Громадська думка

2. Соціальні норми

3. Правові норми

4. Норми моралі

Стиль управління

Керівник чи колектив?

Контроль за діяльністю керівника – присутній чи відсутній?

Вироблення рішень

Прийняття рішень

Відповідальність

Авторитарний

Керівник сам визначає групові цілі, сам приймає рішення, на підлеглих діє, головним чином, наказом, розпорядженням, які не підлягають обговоренню. Повна відповідальність на керівнику.

Контроль за діяльністю керівника відсутній

Демократичний

Колективна розробка рішень

Колективне прийняття та їх реалізація

Відповідальність колективна

Контроль за діяльністю керівника присутній

Ліберальний

Колективна розробка рішень

Приймає рішення колектив

Контроль своєї власної роботи

Контроль за діяльністю керівника відсутній

Анархічний

Фактична відмова від активного впливу на підлеглих

Уникання в прийнятті рішень керівника

На кожному працівнику

Контроль за діяльністю керівника відсутній