1. Значення освітньо-виховної роботи в дитячому навчальному закладі.

2. Організація і методика проведення ранкового прийому в дошкільній групі.

3. Організація та методика проведення харчування дітей.

4. Підготовка дітей до сну.

Висновок.

Список використаної літератури.

1. Значення освітньо-виховної роботи в дитячому навчальному закладі

Людська природа у дітей виявляється інакше, ніж у дорослих: дитина чутливіша до космічних і природних явищ, максимально активна в освоєнні навколишнього і створенні власного внутрішнього світу. її організм наділений високою здатністю до змін, динамічністю. Діти вразливіші, безпосередніші, емоційніші, ніж дорослі. Усі вияви людського у дитині пов'язані не лише з особливостями її внутрішнього потенціалу, а й із зовнішніми умовами: визнанням дорослих, сприятливим становищем у стосунках із значущими людьми, насиченістю її життєвого простору спілкуванням, враженнями, можливостями творчої діяльності. Отже, природа дитини робить її надзвичайно чутливою до впливів виховання.

Протягом перших шести-семи років життя дитина розвивається надзвичайно стрімко, наслідком чого є грандіозні зміни у її фізичному і психічному розвитку: дитина з безпорадної істоти перетворюється на свідому людину, набуває певних якостей, які в подальшому житті лише розвиваються і вдосконалюються.

Очевидно, тому в народі кажуть, що людина двічі живе на світі: перший раз — у дитинстві, другий — у спогадах про нього. Підтвердженням цього є слова російського письменника і педагога Льва Толстого (1828—1910), який відзначав, що за все доросле життя не набув і сотої долі того, що в дитинстві. Цієї думки дотримувався педагог Костянтин Ушинський (1824—1870), який стверджував, що характер людини формується в перші роки її життя і те, що «лягає» на характер у ці роки, стає її другою вдачею. Все, що вона засвоює згодом, не має такої глибини, як те, що засвоєне у дитячі роки.

Роль дошкільного дитинства полягає в оволодінні за-гальними людськими знаннями, уміннями, у набутті психічних якостей, необхідних для життя (оволодіння мовою, орієнтація у просторі й часі, сприймання, мислення, уява, прилучення до творів мистецтва, формування стосунків з людьми тощо). Пізнаючи навколишній світ, розвиваючись розумово, дитина вчиться спостерігати, робити висновки, порівнювати, узагальнювати, у неї виникає інтерес до пізнання причини явищ, відкриття суттєвих зв'язків між речами.

Дошкільне дитинство забезпечує загальний розвиток, який слугує фундаментом для набуття спеціальних знань і навичок з різних видів діяльності. Усі новоутворення дошкільного віку є не сумою знань, а певним рівнем пізнавальної активності, самостійності, творчості, ставлення до себе і до інших. Сформовані у цей період якості визначають загальний характер поведінки дитини, її ставлення до світу, значною мірою є основою її життєдіяльності у майбутньому.

З розвитком суспільства зростають темпи розвитку дитини. У зв'язку з цим особливої актуальності набула у другій половині XX ст. проблема акселерації (лат. acceleratio — прискорення, прискорений розвиток). Дані вікової анатомії і фізіології, дитячої психології свідчать, що акселерація охоплює анатомічні, фізіологічні, психологічні аспекти розвитку. Йдеться про збільшення зросту і маси тіла, розширення обсягу знань і загальної інформованості дитини, розвиток логічного мислення та ін. На рубежі XX— XXI ст. темпи акселерації сповільнилися, а на передній план вийшла проблема інфантилізації (лат. infantilis — дитячий) розвитку: сучасній дитині, яка значно поінформованіша, ніж діти попереднього покоління, не вистачає необхідної для її віку соціальної зрілості, вміння і прагнення приймати самостійні рішення, відповідальності.

Неабиякі можливості розвитку дитини в дошкільні роки зумовили спроби обґрунтувати теорії прискорення цих процесів завдяки ранньому спеціальному навчанню читання, формуванню логіко-математичних операцій тощо («теорії штучної акселерації»). У зв'язку із цим пропонувалося скоротити терміни дошкільної освіти і починати систематичне шкільне навчання з 3—4 років. Однак ці пропозиції не були підтримані, оскільки надто раннє шкільне навчання може порушити процес гармонійного розвитку людської особистості, зашкодити формуванню і розвитку складних психічних процесів і якостей.

Психологічні дослідження (Л. Виготський, О. Запорожець, Г. Костюк, Л. Венгер та ін.) довели, що в процесі психічного розвитку дитини відбувається поетапне формування ієрархічної системи психічних якостей людської особистості. Результати цього розвитку залежать від своєчасності формування кожного рівня цієї системи. Тому на противагу концепціям «штучної акселерації» було висунуто концепцію ампліфікації (лат. amplificatio — збільшення, розширення; максимальне збагачення) дитячого розвитку, що ґрунтується на знаннях про особливості кожного етапу дошкільного дитинства. За сприятливих умов життя і правильного виховання у дітей під час виконання різних видів діяльності інтенсивно розвиваються синтетичне сприймання простору і часу, образне мислення, творча уява — психічні процеси, необхідні не лише дошкільнику, школяреві, а й дорослій людині. Якщо ці процеси не будуть належно сформовані в дошкільному віці, надалі цю прогалину буде важко заповнити, а то й неможливо. Недоліки розвитку в дошкільному віці проявляються в шкільний період, у подальшому житті людини. Тому насамперед необхідно формувати психічні процеси і якості, які інтенсивно розвиваються на цьому віковому етапі, без яких не обійтися зрілій особистості.

Отже, дошкільне дитинство є особливо важливим етапом формування особистості, коли закладаються перші зв'язки і відношення, що утворюють вищу єдність суб'єкта — єдність особистості.

Перші кроки дитини в дитячому садку, як правило, непрості. Початок відвідування дошкільного навчального закладу — це не тільки нові умови життя і діяльності, режиму і харчування, — а й нові контакти, оточення, нові взаємини, обов'язки. Це дуже напружений період, який потребує від кожного малюка активних психологічних і фізичних форм пристосування. Звикання до дитячого садка найчастіше супроводжується порушенням емоційного стану дошкільника, погіршенням сну, апетиту, підвищенням захворюваності.

2. Організація і методика проведення ранкового прийому в дошкільній групі

Режим роботи дошкільного виховного закладу встановлюється місцевими органами державної виконавчої влади, з урахуванням потреб батьків. Початок роботи — не раніш як о 6 годині 30 хвилин, закінчення — не пізніше як о 20 годині 30 хвилин.

Основною формою організованої навчальної діяльності дітей дошкільного віку залишаються заняття з різних розділів програми (тематичні, комплексні, комбіновані, інтегровані, домінантні та ін.).

Тривалість спеціально організованої навчальної діяльності (заняття) для дітей раннього віку — до 10-15 хвилин, молодшого дошкільного віку — від 15 до 25 хвилин (5-6 групових занять на тиждень), старшого дошкільного віку — від 25 до 35 хвилин (7-8 групових занять на тиждень).

З огляду на те, що діти раннього віку в основному відвідують групи, де одночасно перебувають малюки з різницею у віці (від 2-х місяців до 1 року; від 1 року до 2-х років тощо, а іноді й в інших комбінаціях), не слід обмежувати ініціативу вихователя у виборі форм організації навчально-виховного процесу. Від вихователів вимагається уміння розподілити у часі діяльність малюків різних вікових підгруп, забезпечити диференційований та індивідуальний підходи, не пригнічувати дитячої ініціативи і бажань. Слід повніше реалізовувати програмові завдання не лише на спеціальних заняттях, але і в ігровій, театралізованій діяльності, під час індивідуального спілкування з дитиною тощо.

3. Організація та методика проведення харчування дітей

Дошкільний виховний заклад самостійно визначає потребу в матеріальних ресурсах і продуктах харчування, одержує їх у централізованому порядку, а також на договірних засадах.

Харчування дітей у дошкільному закладі проводиться відповідно до встановлених норм. У групах, де діти перебувають менше 6 годин, проведення харчування, його форми і кратність визначаються за домовленістю з батьками.

Харчування дітей у дитячих садках в Україні регламентується міжвідомчою інструкцією "Організація харчування дітей у дошкільних заставах", затвердженої Міністерством охорони здоров'я України й Міністерством освіти України в 1993 році. У дитячому садку рекомендується триразове харчування: сніданок в 8.00-8.30, обід — в 12.30-13.00, полуденок — в 16.30-16.50. Вечерю діти одержують вдома. При перебуванні дітей у дошкільній установі більше дванадцяти годин організовується обов'язкове чотириразове харчування. У період проведення оздоровчих заходів у раціон харчування додатково вводять фруктові соки, які рекомендують давати дітям в 11.00-11.-30.

Загальне управління організацією харчування дітей здійснює завідувачка дитячою дошкільною установою. Лікар контролює санітарний стан харчоблока, умови зберігання й реалізації продуктів, меню і якість їжі, проводить санітарно-просвітню роботу серед персоналу й батьків з питань раціонального харчування. В обов'язок лікаря дитячого садка входить відбір дітей для індивідуального й дієтичного харчування.

Медична сестра дитячої дошкільної установи становить зразкове меню- розкладку, забезпечує наступність харчування в колективі й у родині за рахунок рекомендацій з домашнього харчування, проводить контроль якості продуктів, дотримання технології готування їжі й ін.

Видача готових блюд дозволяється тільки після зняття проби медичним працівником (лікар, медсестра) або іншою відповідальною особою (вихователь, методист), якого призначає завідувачка дитячим садком.

Основними показниками правильної організації харчування дітей у дитячих садках є гарне самопочуття дітей, відсутність шлунково-кишкових захворювань, низька захворюваність у дитячому колективі.

4. Підготовка дітей до сну

Найчастіше в дитини в дитячому садку виникають проблеми зі сном і їжею.

Проблеми можуть виникнути, якщо ребенок уже перестав спати вдень. Адже йому не буде дозволено продовжувати грати під час "тихої години". Спробуйте привчити його спокійно лежати в постелі одного. Можна вдатися до маленької хитрості — навчити ребенка тихим іграм, які він зможе вести сам із собою. Наприклад, можна грати "у слова", згадувати пісеньки й вірші, придумувати казки. А можна придумати свої особливі ігри, виходячи з інтересів ребенка: наприклад, грати в шпигуна, у якого їсти завдання залишитися непоміченим протягом 2 годин, для чого потрібно маскуватися й не шуміти, щоб не залучати уваги. А ввечері поцікавтеся, як пройшла гра, чи був він "гарним шпигуном", якого ніхто не бачив і не чув.

Цікаво, що якщо дитина погано спить удень будинку, те зовсім не обов'язково, що в нього виникнуть проблеми з денним сном у дитячому садку. Досить часто відбувається зовсім навпаки: будинку дитина засипає з істериками, а в саду спокійно слухається "чужу тітку" і через 15 хвилин розмірно посапує. Відіграє роль не тільки те, що з мамою завжди можна небагато покапризувати, у такий спосіб звернути на себе увага й одержати більше маминого пещення й любові, але й приклад інших хлопців, які, як правило, уже звикли до розпорядку й лягають без проблем.

Є діти, які дуже погано переносять будь-яку зміну обстановки й розлуку з мамою. Вони нервують, не беруть участь в іграх протягом дня, погано їдять, не хочуть лягати спати без мами. У такій ситуації можна подкоректувати ритуали засипання, наприклад, завести особливу "сонну" іграшку, що буде частиною вашого щоденного ритуалу, а потім "переїде" у садок і в "тиху годину" буде поруч із малям. Однак, якщо подібна ситуація триває довго, до неї потрібно віднести уважно й зрозуміти причину.

Висновок

Дошкільний виховний заклад є закладом освіти і суспільного виховання дітей віком від двох місяців до семи років, який здійснює завдання щодо задоволення потреб у догляді, оздоровленні, вихованні та навчанні дітей дошкільного віку.

У своїх пошуках дошкільна педагогіка керується науковим розумінням того, як відбувається розвиток дитини, що є рушійними силами цього процесу, які чинники впливають на формування людини. Як зауважував український педагог Василь Сухомлинський (1918—1970), дитинство — це не підготовка до майбутнього життя, а справжнє, яскраве, самобутнє, неповторне життя. Від того, яким воно було, хто супроводжував дитину в дитячі роки, що увібрали її розум і серце з навколишнього світу, залежать якості її як особистості. Бо кожну людську рису природа закладає, а не відшліфовує. Відшліфовувати їх належить батькам, педагогам, суспільству.

За твердженням психологів, у довгий період дитинства людина оволодіває необхідними для життя формами поведінки, досягає високого рівня розвитку порівняно з іншими істотами, у яких період дитинства відсутній або дуже короткий. Адже людина відрізняється від інших істот наявністю засобів накопичення і передавання колективного досвіду виду, до якого вона належить. Цей досвід людина набуває у процесі соціалізації, виховання. Дитинчата тварин (навіть вищих) більшість форм поведінки успадковують, індивідуальний досвід їх обмежений. Тому кожне наступне покоління змушене починати з того, чим закінчило попереднє.

Список використаної літератури

1. Дитина. Програма виховання і навчання дітей дошкільного віку./ Наук. кер. О. В. Проскура. — К.: Освіта, 1993. — 271с.

2. Дошкільна педагогіка / Волинський держ. ун-т ім. Лесі Українки / Р.М. Пріма (уклад.і відп.ред.). — Луцьк : Редакційно-видавничий відділ "Вежа", 2000. — 58с.

3. Малятко: Програма виховання дітей дошкільного віку. – К: Освіта, 1999

4. Поніманська Т. Дошкільна педагогіка: Навч. посібник. — К. : Академвидав, 2006. — 456с.

5. Поніманська Т. Основи дошкільної педагогіки: Навч. посібник для студ. вузів, які навч. за спец. "Дошкільне виховання" / Міжнародний фонд "Відродження". — К. : Абрис, 1998. — 447с.