Охорона екології
Вступ.
1. Охорона фауни.
2. Основні забруднювачі навколишнього середовища.
3. Проблеми техногенних катастроф.
Висновки.
Список використаної літератури.
Вступ
Тваринний світ є важливою частиною біосфери Землі і, разом з рослинами, тварини відіграють виключно важливу роль в міграції хімічних елементів, яка лежить в основі існуючого в природі взаємозв'язку. Тварини є споживачами органічної речовини, яка створюється рослинами в процесі фотосинтезу. Харчуючись рослинами і один одним, тварини приймають участь в біологічному кругообігу речовин, а також в кругообігу речовини планети. Тому роль тварин в розвитку і підтриманні життя на Землі є великою і різнобічною.
Техногенна безпекаяк сукупність дій по забезпеченню проектування, будівництва і експлуатації складних технічних пристроїв з дотриманням необхідних вимог безаварійної їх роботи і виконання екологічних умов стає все більш значущою у нашому житті. У всьому світі спостерігається феномен зростання числа нещасних випадків, аварій і катастроф, що пояснюється трьома причинами:
- з розвитком техніки небезпека росте швидше, ніж людська
здатність протистояти їй; - зростає ціна помилки;
- люди схильні звикати не тільки до небезпеки, а й до порушення правил.
Під забрудненням навколишнього середовища розуміють надходження в біосферу будь-яких твердих, рідких і газоподібних речовин або видів енергії (теплоти, звуку, радіоактивності і т.п.) у кількостях, що шкідливо впливають на людину, тварин і рослини як безпосередньо, так і непрямим шляхом.
1. Охорона фауни
Тварини відіграють важливу роль у формуванні ландшафтів, адже за рахунок морських, переважно одноклітинних, тварин проходить формування осадових порід (крейди, вапняку тощо), а діяльність представників кішковопорожнистих тварин — коралових поліпів — зумовлює формування в теплих морях багаточисельних коралових рифів та островів.
Тварини відіграють важливу роль в утворенні ґрунтів та кори вивітрювання. В ґрунтах присутні в значних кількостях круглі хробаки, мурахи, жуки та їх лялечки, землерийки та інші тварини, які розпушують ґрунт, сприяють його аерації і проникненню в нього вологи, збагачують органічними речовинами і підвищують родючість.
За участю тварин формується хімічний склад підземних і ґрунтових вод, виникає особлива приземна атмосфера.
Тварини значного впливу надають на життя рослин і ці взаємозв'язки між ними є основою підтримання "системи динамічної рівноваги" в живій природі. При цьому, ряд тварин є шкідниками, які викликають захворювання та пошкодження рослин.
Отже, тварини є важливими компонентами екосистем, роль яких є важливою і різнобічною.
В житті людини тварини відіграють важливу роль. Багато з них є важливим джерелом їжі і технічної сировини, зокрема сільськогосподарські тварини, риба, хутрові тварини, дичина тощо. Фауна диких тварин є природнім джерелом одомашнювання тварин. Значна кількість тварин, наприклад, птахи, метелики, акваріумні рибки тощо, є джерелом естетичної насолоди для людини. Тварин вивчають, що дає можливість зрозуміти взаємозв'язки компонентів довкілля.
Поряд з цим, ряд тварин є шкідниками і збудниками хвороб сільськогосподарських та інших рослин, окремі види є носіями хвороб для людини, наприклад, малярійний комар, пацюк тощо, кровосмоктуючими паразитами, хижаками, для яких людина може бути жертвою, частина тварин є отруйними, наприклад, змії, медузи тощо.
Отже, тварини мають для людини як позитивне, так і негативне значення. Відносно останнього, слід бути особливо обережним, адже частина з них може знищувати шкідників і тим самим приносити людині користь, частина з них є джерелом ліків, хижаки є важелем природного відбору тварин тощо. Тому при визначенні ступеня користі і шкоди тих чи інших видів тварин необхідно враховувати всі фактори[5, c. 125-127].
При організації охорони тварин слід користуватись таким принципом: кожний вид має або може мати певне позитивне значення (пряме чи опосередковане) для людини і тому повне знищення будь-якого виду тварин є неприпустимим. Мова може йти лише про регулювання чисельності окремих з них.
Вплив людини на тварин може проявлятись в збільшенні чисельності одних, скороченні чисельності — інших, вимиранні -третіх. Вплив людини на тварин здійснюється прямим шляхом — безпосереднє зниження, переселення та розведення і опосередкованим шляхом — зміною умов життя. Частина тварин піддається одночасно прямому і опосередкованому впливу людини. Безумовно, цей вплив людини на тварин може бути корисним і шкідливим. Розглянемо, передусім, негативні прояви впливу людини на тваринний світ.
Негативний прямий вплив людини на тварин проявляється, переважно, в прямому їх винищенні з метою одержання м'яса, жиру, хутра тощо. Внаслідок надмірного промислу і полювання, чисельність окремих видів тварин скоротилась, а в окремих випадках тварини повністю вимерли. Темпи вимирання тварин, особливо ссавців і птахів, вражають. Як нами зазначалось, компонентна або видова криза, яка мала місце в період привласнюючого типу природокористування, призвела до вимирання половини родин тварин на суходолі. Тільки в період ХІХ-ХХ століття, число вимерлих видів ссавців складає 125, а птахів — 187.
Переселення тварин, тобто їх інтродукція, як стихійне, так і цілеспрямоване призвело до збагачення окремих країн і материків новими видами тварин, частина яких настільки успішно адаптувалась, що ці тварини почали відігравати важливу роль в житті місцевої природи. Це мало як позитивні, так і негативні наслідки. Так, завезені в Австралію кролі, настільки добре адаптувались і знайшли собі сприятливі для збільшення чисельності умови, що через 20 років становили загрозу для екосистем континенту. Особливо негативним є можливість витіснення переселеними тваринами аборигенних видів тварин або можливість їх схрещування, що є причиною погіршення генофонду. Стихійно перевозились на нові континенти і шкідники.
До негативного прямого впливу людини відносять загибель тварин і погіршення їх генофонду внаслідок забруднення об'єктів довкілля високотоксичними речовинами, які можуть надавати мутагенний і канцерогенний влив на тварин.
Опосередкований вплив людини на тварин є різноманітним і його масштаби із року в рік зростають. Це вирубка лісу, розорювання степів, будівництво населених пунктів та доріг, гребель тощо[2, c. 263-266].
Внаслідок господарської діяльності людини змінились умови існування тварин, зникли місця їх проживання, скоротились запаси їжі тощо. Частина тварин адаптувалась до таких змін, частина мігрувала із скороченням їх чисельності, а частина вимерла. Створення урбанізованих територій сприяло формуванню особливої фауни (горобці, пацюки, мухи тощо) і чисельність ряду тварин значно зросла. При цьому, реліктові представники фауни були витіснені з цих територій, скоротилось видове різноманіття тварин і сформувались антропогенні ландшафти.
Безумовно є і позитивні прояви впливу людини на тваринний світ, який проявляється в штучному розведенні рідкісних і вимираючих видів тварин, в охороні тваринного світу тощо. Порівнюючи позитивні і негативні прояви впливу людини на тваринний світ стає очевидним, що, переважно, людина надає негативного впливу на диких тварин. Це є причиною вимирання видів, які неможливо відновити, а також причиною різкого скорочення чисельності окремих видів тварин, що переводить їх в розряд рідкісних і тих, що знаходяться на межі вимирання. Є і природні причини вимирання окремих видів тварин в процесі еволюції, але слід запобігати вимиранню тварин внаслідок діяльності людини. Це можливо при охороні, раціональному використанні та відтворенні ресурсів тваринного світу.
Охорона тваринного світу на Україні проводиться у відповідності з Законом України "Про тваринний світ" та Законом України "Про Червону книгу України" (для рідкісних і зникаючих видів). Тваринний світ, який є одним із компонентів навколишнього природного середовища, є національним багатством України, джерелом духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об'єктом наукових досліджень та важливою базою для одержання промислової і лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних благ. Тому, в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь в Україні, здійснюються заходи щодо охорони, науково обґрунтованого, невиснажливого використання і відтворення тваринного світу.
Завданнями законодавства України про охорону, використання і відтворення тваринного світу є:
• регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу;
• збереження та поліпшення середовища існування диких тварин;
• забезпечення умов збереження всього видового і популяційного різноманіття тварин.
! Це не стосується свійських тварин.
Використання об'єктів тваринного світу (диких тварин, продуктів їх життєдіяльності) може бути загальним і спеціальним, причому проводить регулювання цієї діяльності. При використанні об'єктів тваринного світу забороняється знищення тварин, за виключенням рибальства і мисливства, руйнування їх житла та інших споруд, порушення середовища існування тварин і погіршення умов їх розмноження[8, c. 249-251].
Охорона тваринного світу забезпечується такими шляхами:
- встановленням правил та науково обґрунтованих норм охорони, раціонального використання і відтворення об'єктів тваринного світу;
- встановленням заборони та обмежень при використанні об'єктів тваринного світу;
- охороною від самовільного використання та інших порушень встановленого законодавством порядку використання об'єктів тваринного світу;
- охороною середовища існування, умов розмноження і шляхів міграції тварин;
- запобіганням загибелі тварин під час здійснення виробничих процесів;
- формуванням екологічної мережі, створення державних заповідників, заказників і вивченням інших природних територій та об'єктів що підлягають особливій охороні;
- встановленням особливого режиму охорони видів тварин, занесених до Червоної книги України і до переліків видів тварин, які підлягають особливій охороні;
- розробленням і впровадженням програм щодо збереження та відтворення видів диких тварин, які перебувають під загрозою зникнення;
- розведенням в неволі рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин, створенням центрів та "банків" для зберігання генетичного матеріалу;
- встановленням науково обґрунтованих нормативів і лімітів використання об'єктів тваринного світу та вимог щодо засобів їх добування;
- регулюванням вилучення тварин із природного середовища для зоологічних колекцій;
- наданням допомоги тваринам у разі захворювання, загрози їх загибелі під час стихійного лиха і внаслідок надзвичайних екологічних ситуацій;
- організацією наукових досліджень, спрямованих на обґрунтування заходів щодо охорони тваринного світу;
- вихованням громадян у дусі гуманного ставлення до тварин;
- пропагандою важливості охорони тваринного світу;
- здійсненням контролю у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу;
- проведенням заходів екологічної безпеки;
- запобіганням проникненню в природне середовище України чужорідних видів диких тварин та здійсненням заходів щодо недопущення негативних наслідків у разі їх випадкового проникнення;
- створенням системи державного обліку, кадастру та моніторингу тваринного світу;
- урахуванням питань охорони тваринного світу під час встановлення екологічних нормативів та здійснення господарської діяльності;
- регулюванням вивезення за митний кордон об'єктів тваринного світу;
- стимулюванням діяльності, спрямованої на охорону, раціональне використання і відтворення тваринного світу, інші заходи[1, . 218-220].
2. Основні забруднювачі навколишнього середовища
Безпосередньо об'єктами забруднення (акцепторами забруднених речовин) є основні компоненти екотопу (місце існування біотичного угруповання):
· атмосфера,
· вода,
· грунт.
Опосередкованими об'єктами забруднення (жертвами забруднення) є складові біогеоценозу:
· рослини,
· тварини,
· гриби,
· мікроорганізми.
Втручання людини в природні процеси в біосфері, котре викликає небажані для екосистем антропогенні зміни, можна згрупувати за наступними видами забруднень:
· інгредієнтне забруднення — забруднення сукупністю речовин, кількісно або якісно ворожих природним біогеоценозам (інгредієнт — складова частина складної сполуки або суміші);
· параметричне забруднення пов'язане зі зміною якісних параметрів навколишнього середовища (параметр навколишнього середовища — одна з його властивостей, наприклад, рівень шуму, радіації, освітленості);
· біоценотичне забруднення полягає у впливі на склад та структуру популяції живих організмів;
· стаціально-деструкційне забруднення (стація — місце існування популяції, деструкція — руйнування) викликає зміну ландшафтів та екологічних систем в процесі природокористування.
Джерела забруднення дуже різноманітні: серед них не тільки промислові підприємства і паливно-енергетичний комплекс, але і побутові відходи, відходи тваринництва, транспорту, а також хімічні речовини, які людина цілеспрямовано вводить до екосистеми для захисту корисних продуцентів і консументів від шкідників, хвороб і бур'янів.
Серед інгредієнтів забруднення — тисячі хімічних сполук, особливо важкі метали та оксиди, токсичні речовини та аерозолі. Різні джерела викидів можуть бути однаковими за складом і характером забруднюючих речовин.
Так вуглеводні надходять у атмосферу і при спалюванні палива, і від нафтопереробної промисловості, і від газовидобувної промисловості[7, c. 211-213].
Джерела забруднюючих речовин різноманітні, також багаточисельні види відходів і характер їхнього впливу на компоненти біосфери. Біосфера забруднюється твердими відходами, газовими викидами і стічними водами металургійних, металообробних і машинобудівних заводів. Величезної шкоди завдають водяним ресурсам стічні води целюлозно-паперової, харчової, деревообробної, нафтохімічної промисловості. Розвиток автомобільного транспорту призвів до забруднення атмосфери міст і транспортних комунікацій важкими металами і токсичними вуглеводнями, а постійне зростання масштабів морських перевезень викликало майже повсюдне забруднення морів і океанів нафтою і нафтопродуктами. Масове застосування мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин призвело до появи отрутохімікатів в атмосфері, ґрунтах і природних водах, забрудненню біогенними елементами водойм, водотоків і сільськогосподарської продукції (нітрати, пестициди і т.п.). При гірських розробках на поверхню землі витягаються мільйони тонн різноманітних, найчастіше фітотоксичних гірських порід, що утворюють терикони і відвали, що пилять і горять . В процесі експлуатації хімічних заводів і теплових електростанцій також утворюються величезні кількості твердих відходів (недогарок, шлаки, золи і т.п.), що складуються на великих площах, вчиняючи негативний вплив на атмосферу, поверхневі і підземні води, ґрунтовий покров (пилування, виділення газів і т.п.).
Одну з вдалих класифікацій забруднення запропонував Р. Пірсон. Вона включає тип забруднення, його джерело, наслідки та засоби контролю. За цими ознаками виділяються наступні типи забруднювачів, а саме:
· стічні води та інші нечистоти, які поглинають кисень,
· носії інфекцій,
· речовини, які представляють поживну цінність для рослин,
· органічні кислоти та солі,
· твердий стік,
· радіоактивні речовини.
Прийнято розрізняти антропогенні забруднювачі, які можуть руйнуватись біологічними процесами та ті, що не піддаються руйнуванню. Перші надходять до природних кругообігів речовин і тому швидко зникають або піддаються руйнуванню біологічними агентами. Другі не включаються до природних кругообігів речовин, а тому руйнуються організмами у харчових ланцюгах.
Забруднення довкілля поділяють на природні, які викликані якими-небудь природними, часто катастрофічними, причинами (виверження вулканів, селеві потоки тощо), і антропогенні, які виникають у результаті діяльності людини.
Основні забруднювачі навколишнього середовища
До основних антропогенних забруднювачів довкілля належать:
речовини, що викидаються промисловими підприємствами;
· нафта та нафтопродукти;
· пестициди;
· мінеральні добрива;
· шуми від виробництв, транспорту;
· іонізуюче випромінювання;
· вібрації;
· світло-теплові впливи.
Найпоширенішими шкідливими газовими забруднювачами є:
— оксиди сульфуру (сірки) – SO2, SO3;
— сірководень (Н2S);
— сірковуглець (СS2);
— оксиди нітрогену (азоту) – Nox;
— бензпірен;
— аміак;
— сполуки хлору;
— сполуки фтору;
— сірководень;
— вуглеводні;
— синтетичні поверхнево-активні речовини;
— канцерогени;
— важкі метали;
— оксиди карбону (вуглецю) – СО, СО2.
Серед твердих часток промислових димів найпоширеніші:
— частки вугілля;
— зола;
— сульфати;
— сульфіди металів (заліза, свинцю, міді, цинку тощо);
— хлориди;
— сполуки кальцію;
— сполуки натрію;
— сполуки фосфору;
— пари основних кислот;
— феноли[3, c. 164-167].
3. Проблеми техногенних катастроф
Надзвичайні ситуації техногенного характеру є безпосереднім результатом діяльності людини і можуть виникати внаслідок аварій і катастроф, які відбуваються через недостатню надійність техніки, несподіваних наслідків життєдіяльності людей, а також внаслідок їх, помилок, викликаних некомпетентністю чи злими намірами.
З великої кількості надзвичайних ситуацій техногенного характеру розглянемо транспортні аварії та катастрофи, несподіване руйнування будинків, аварії на електроенергетичних, комунальних системах життєзабезпечення, очисних спорудах і гідродинамічні аварії.
Транспортні аварії.
Надзвичайні ситуації на транспорті поділяються на аварії (катастрофи), які відбулися на різних видах транспорту (повітряному, морському, річковому, автомобільному, трубопровідному).
Аварії та катастрофи на транспорті бувають двох типів:
1. аварії (катастрофи), які відбуваються на виробничих об'єктах, не пов'язаних безпосередньо з рухом транспорту (депо,
станції, порти тощо);
2. аварії під час руху транспортних засобів.
Перший вид аварій (катастроф) для об'єктів транспорту має загальний характер. Другий має специфічний характер пов'язаний з важкими наслідками.
Особливості транспортних аварій змусили виділити їх в окремий вид надзвичайних ситуацій з розробкою нових та систематизацією старих способів ведення рятувальних робіт.
Раптове завалювання споруд.
Даний тип аварій виділений в окремий блок у зв'язку з тим, що відбувається не сам по собі, а ініціюється будь-яким іншим фактором:
• великим скупченням людей;
• активною виробничою діяльністю у розпалі робочого дня;
• проходженням потягу.
НС подібного типу важкопередбачувані і супроводжуються великими людськими жертвами.
Аварії на електроенергетичних системах.
Подібні аварії переважно призводять до НС через вторинні наслідки і за умови накладання на них надзвичайних умов. До особливо важких наслідків призводять аварії у зимову пору року, а також у віддалених чи важкодоступних районах. Особливо характерні такі НС для сільських регіонів чи у холодні зими через перевантаження енергомережі у зв'язку з додатковими витратами енергії на зігрівання.
Аварії на комунальних системах життєзабезпечення.
Аварії подібного типу зрозумілі вже з назви. Вони звичайно відбуваються у містах, де велике скупчення людей, на промислових підприємствах, порушують усталений ритм життя. Тому будь-яка подібна аварія може викликати масовий психоз серед населення з важкими наслідками.
Аварії на промислових очисних спорудах.
Небезпека даного типу аварій зумовлена не лише різким негативним впливом на обслуговуючий персонал та населені пункти, а й великим залповим викидом отруйних, токсичних та просто шкідливих у великих кількостях речовин у навколишнє середовище.
Гідродинамічні аварії.
Гідродинамічні аварії та пов'язані з ними НС переважно виникають внаслідок аварій на гідротехнічних спорудах при їх руйнуванні (прориві). За останні 60-70 років відбулося понад тисячі аварій великих гідротехнічних споруд. Причини їх різні, але найчастіше аварії відбуваються через руйнування основ, перевищення розрахункової максимальної скидної витрати, тобто внаслідок переливу води через греблю. Наслідками гідротехнічних аварій є:
• пошкодження та руйнування гідровузлів;
• загибель людей;
• затоплення територій.
Найважчими наслідками супроводжуються гідродинамічні аварії, які спричиняють катастрофічні затоплення[4, c. 153-156].
Висновки
Узагальнюючи матеріал хотілось би відмітити, що методологія охорони природи і довкілля людини є складною і вимагає знання закономірностей перебігу основних процесів в біосфері. Значення природоохоронної діяльності людини важко переоцінити, адже без неї неможливий не тільки стабільний розвиток природи, але й існування людської цивілізації.
Видно, що охорона тваринного світу вимагає реалізації значної кількості заходів, проте вони є необхідні для збереження видової і популяційної різноманітності тваринного світу.
В умовах науково-технічного прогресу значно ускладнились взаємовідносини суспільства з природою. Людина отримала можливість впливати на хід природних процесів, підкорила сили природи, почала опановувати майже всі доступні відновні і невідновні природні ресурси, але разом з тим забруднювати і руйнувати довкілля.
Втручання людини у природні процеси різко зростає і може спричиняти зміну режиму ґрунтових і підземних вод у цілих регіонах, поверхневого стоку, структури ґрунтів, інтенсифікацію ерозійних процесів, активізацію геохімічних та хімічних процесів у атмосфері, гідросфері та літосфері, зміни мікроклімату тощо. Сучасна діяльність, наприклад, будівництво гідротехнічних споруд, шахт, рудників, доріг, свердловин, водойм, дамб, деформація суші ядерними вибухами, будівництво гігантських міст, обводнення і озеленення пустель, та інші повсякденні аспекти діяльності людини, вже викликали значні видимі і приховані зміни довкілля.
Список використаної літератури
1. Білявський Г. Основи екології: Підручник для студентів вищих навчальних закладів/ Георгій Білявський, Ростислав Фурдуй, Ігор Костіков. — К.: Либідь, 2004. – 406 с.
2. Заверуха Н. Основи екології: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів/ Нелі Заверуха, Валентин Серебряков, Юрій Скиба,. — К.: Каравела, 2006. — 365 с.
3. Запольський А. Основи екології: Підручник для студентів техніко-технологічних спеціальностей вищих навчальних закладів/ Анатолій Запольський, Анатолій Салюк,; Ред. К. М. Ситник. — К.: Вища школа, 2003. — 357 с.
4. Корсак К. Основи екології: Навчальний посібник/ Костянтин Корсак, Ольга Плахотнік; МАУП. — 3-тє вид., перероб. і доп.. — К.: МАУП, 2002. — 294 с.
5. Основи екології: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів/ О. М. Адаменко, Я. В. Коденко, Л. М. Консевич; Ін-т менеджменту та економіки "Галицька академія". — 2-е вид.. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 314 с.
6. Основи екології та екологічного права: Навчальний посібник/ Юрій Бойчук, Михайло Шульга, Дмитро Цалін, Валерій Дем’яненко,; За ред. Юрія Бойчука, Михайла Шульги,. — Суми: Університетська книга, 2004. — 351 с.
7. Сухарев С. Основи екології та охорони довкілля: Навчальний посібник/ Мін-во освіти і науки України, Ужгородський нац. ун-т. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 391 с.
8. Царенко О. Основи екології та економіка природокористування: Навч. посібн. для студ. вузів/ Олександр Царенко, Олександр Нєсвєтов, Микола Кадацький,. — 2-е вид., стереотипне. — Суми: Університетська книга, 2004. — 399 с.