1. Знос машин та обладнання, його сутність і основні підходи до оцінки. Види зносу їх сутність види і способи визначення

2. Оцінка цінних паперів підприємств. Оцінка акцій. Оцінка облігацій.

Список використаної літератури.

1. Знос машин та обладнання, його сутність і основні підходи до оцінки. Види зносу, їх сутність види і способи визначення

Процедурою оцінки передбачено визначення справедливої вартості кожної облікової одиниці. Це важливий етап переоцінки обладнання. Відповідно до П(с)БО 19 справедлива вартість визначається як сума, за якою може бути здійснено обмін у результаті операції між обізнаними, заінтересованими і незалежними сторонами. Справедливою вартістю зайвого (надлишкового) обладнання на підприємстві є ринкова вартість. Ринкова вартість — це розрахункова величина, за яку передбачається перехід одиниці обладнання з рук у руки на дату оцінки в результаті комерційної угоди між добровільним покупцем і добровільним продавцем після адекватного маркетингу за умови, що кожна зі сторін діяла компетентно, розважливо і без примусу.

Обладнання, яке не належить до надлишкових і непридатних на діючому підприємстві активів, оцінюється за його вартістю заміщення (відновною вартістю) з урахуванням усіх видів зносу (П(с)БО 19). Вартість заміщення (відновна вартість) визначається як сума коштів або їхніх еквівалентів, що має бути сплачена в тому випадку, якщо такий самий чи еквівалентний актив придбавався б у даний час. Передбачається, що обладнання не буде продаватися на відкритому ринку ні разом, ні окремими частинами.

Робоче спеціалізоване обладнання, включаючи нестандартизоване, оцінюється за залишковою вартістю заміщення (відтворення) — сумою усіх затрат на створення аналогічної заміни обладнання, що оцінюється, за вирахуванням усіх видів зносу. Спеціалізоване обладнання, включаючи нестандартизоване, — це обладнання, що через свою специфіку рідко продається чи здається в оренду на відкритому ринку, за винятком випадків, коли воно продається у складі цілісного майнового комплексу.

Переоцінюючи обладнання, слід пам'ятати, що первісна вартість об'єкта основних засобів (обладнання) згідно з П(с)БО 7 складається з таких складових:

• вартості придбання;
• суми реєстраційних зборів, державного мита й аналогічних платежів, стягнутих у зв'язку з придбанням (одержанням) прав на об'єкт основних засобів;
• суми ввізного мита;
• суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);
• витрат щодо страхування ризиків доставки основних засобів;
• витрат на установку, монтаж, налагодження основних засобів;
• інших витрат, безпосередньо пов'язаних із доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання в передбачених цілях[6, c. 28-29].

Під зносом обладнання розуміють знецінення, зменшення його вартості на дату оцінки, що відбуваються унаслідок фізичного, функціонального і зовнішнього зносу. Фізичний знос – втрата обладнанням фізичних можливостей у процесі його експлуатації; функціональний — знос, пов'язаний з невідповідністю функціональних характеристик обладнання під час поточного і майбутнього його використання ринковим вимогам для даного типу обладнання; зовнішній знос — зниження вартості обладнання, зумовлене впливом зовнішніх стосовно даного обладнання чинників (політичних, економічних, екологічних, технологічних змін, що відбуваються у світі і в нашій країні, змін ситуації на ринку даного типу обладнання тощо, які призводять до зниження потенційної корисності обладнання). Можливі й інші визначення зносу (до випуску національного стандарту оцінки обладнання.

Усі перелічені вище види зносу є функцією ринкових відносин і пов'язані насамперед з можливим строком корисного використання, що залишився.

Відповідно до МСФЗ 16 строк корисного використання (строк корисного використання, що залишився) визначається як період, протягом якого очікується експлуатація обладнання на підприємстві. Управління активами може включати їхню реалізацію після закінчення певного часу або після споживання певної частки економічних вигод, зумовлених ними (МСФЗ 16). Іншими словами, строк корисного використання обладнання може бути коротшим, ніж строк його економічного використання. Строк корисного використання, що залишився, має бути розраховано до початку переоцінки обладнання. Це дасть можливість експерту визначити величину зносу обладнання.

Експерту треба пам'ятати, що коли затрати на обслуговування та ремонт одиниці обладнання перевищують грошовий потік, зумовлений використанням цього обладнання, то власник обладнання приймає рішення про його списання. Величину зносу в цьому випадку можна розрахувати за строком корисного використання.

Строк корисного використання, що дорівнює строку економічного використання, експерт може визначити самостійно, скориставшись даними бухгалтерії підприємства про списане обладнання за останні 3-5 років і розрахувавши строк корисного використання списаного обладнання прийомами математичної статистики[8, c. 37-38].

Оцінка технічного стану обладнання виконується на підставі даних візуального та інженерно-технічного обстеження вузлів і агрегатів. На знос обладнання впливають такі основні показники:

довговічність, ремонтоздатність, технологічність, енерго-, матеріале- і трудомісткість в обслуговуванні та експлуатації. Особливу увагу приділяють наявності механічних і корозійних пошкоджень, теч, ослаблень по з'єднаннях, комплектності вузлів і агрегатів обладнання, що впливають на знос. Крім того, аналізується інформація фахівців, які експлуатують обладнання, що оцінюється, про види і дати проведених капітальних ремонтів, строки їх здійснення в майбутньому. Установлюються система технічного обслуговування і ремонту (планово-попереджувальний ремонт або технічне обслуговування та ремонт у разі досягнення визначеного технічного стану), умови експлуатації обладнання та ін.

У розділі звіту про вартість обладнання можна привести дані в такій табличній формі: Справедлива вартість визначається на підставі ринкової вартості, якщо є достовірна інформація про декілька аналогів продажів. Цю інформацію експерт може отримати в регіональних організаціях, які займаються продажем обладнання, що було в експлуатації, або в інших структурах, що дозволять послатися на них як на джерело інформації. Підбираються по можливості аналоги, які мають такий самий технічний стан, що й об'єкт оцінки, дата продажу яких близька до дати оцінки. У цьому випадку коефіцієнт відповідності дорівнює 1. Якщо об'єкт оцінки знаходиться в кращому технічному стані, ніж аналог, то коефіцієнт відповідності більший від 1, а якщо в гіршому, — менший від 1. Оскільки аналоги досить часто більше ніж одним параметром відрізняються від об'єкта оцінки, то потрібно знати конкретну величину коригування кожного параметра, щоб у кінцевому підсумку визначити коефіцієнт відповідності[9, c. 127-128].

2. Оцінка цінних паперів підприємств. Оцінка акцій. Оцінка облігацій

Успішне проведення ділових операцій передбачає необхідність володіння інформацією про реальну вартість бізнесу, що цікавить.

Вартість цінних паперів формується під впливом найрізноманітніших факторів. Оцінка вартості за допомогою фінансових розрахунків уможливлює визначення лише прогнозної дохідності цінних паперів, приведеної до поточної вартості грошей. Оскільки при цьому враховуються не всі фактори, що діють на фондовому ринку, остільки розрахункова вартість цінних паперів може не збігатися з їх ринковою вартістю.

В Україні, на жаль, неможливо користуватися загальновідомими методами оцінки акцій (пакетів акцій), оскільки нині ринок цінних паперів в Україні лише зароджується.

Оцінка акцій, як правило, базується на аналізі та прогнозуванні інвестиційної привабливості підприємства, що включає:

— аналіз ринку підприємства (галузі);

— аналіз господарської діяльності підприємства;

— прогноз майбутньої кон’юнктури ринку і місця підприємства на ньому (у галузі).

Під інвестиційною привабливістю розуміють відповідність підприємства основним цілям інвесторів, що полягають:

¨у прибутковості;

¨безпечності;

¨ліквідності інвестицій.

Хоч інвестиційна привабливість підприємства є основою для аналізу та прогнозування, для оцінки акцій (пакетів акцій) використовуються також і суто специфічні методи.

Логіку оцінки акцій (пакетів акцій) відображено в табл.1[11, c. 134-136].

Оскільки акції та пакети акцій мають власні характеристики, що надають їм особливі якості та впливають на вартість, оцінка враховує:

• галузеві особливості акцій;

• основні характеристики акцій;

• характеристики пакета акцій.

За формою розпорядження облігації класифікуються на іменні, що свідчать про належність конкретному власнику, та на пред’явника, а за формою випуску — на купонні, що мають купони, по яких виплачуються відсотки, та безкупонні.

За строком обігу облігації бувають:

короткострокові Þвипускаються на строк до 1 року;

середньострокові Þвипускаються на строк від 1 до 5 років;

довгострокові Þвипускаються на строк понад 5 років;

вічні Þякі не передбачають зобов’язань емітента щодо їх остаточного погашення.

За способом забезпечення облігації розділяються на заставні та без заставні[4, c. 349].

Список використаної літератури

1. Закон України “Про оцінку майна, майнових прав і професійної оцінної діяльності в Україні” від 12.07.01.

2. Грибовский С. В. Оценки доходной недвижимости. — СПб.: Питер, 2001. — 336 с.

3. Коментар до методичних рекомендацій по експертній оцінці вартості пакетів акцій, що належать державі / О. М. Бондар, Н. П. Лебідь та ін. — К.: Консалтингова фірма “Експерт-Л”, 1996. — 60 с.

4. Организация и методы оценки предприятия (бизнеса): Учебник / Под ред. В. И. Кшкина. — М.: НКФ “Экмос”, 2002. — 944 с.

5. Оценка имущества и имущественных прав в Украине: Монография / Под ред. Н. П. Лебедь.: 2-е изд. перераб. и доп. — К.: ООО «Информационно-издательская фирма “Принт-Экспресс”», 2003. — 715 с.

6. Оценка машин, оборудования и транспортных средств: Учеб. пособие / Под ред. В. П. Антонова. — М.: Ин-т оценки природных ресурсов, 2001. — 392 с.

7. Оценка недвижимости: Учебник. — М., 2003. — 496 с.

8. Оценка рыночной стоимости машин и оборудования. Учеб. пособие / Под ред. О. С. Назарова, Э. А. Третьякова. — М.: Междунар. академия оценки и консалтинга, 2002. — 134 с.

9. Попеско А. И., Ступин А. В., Чесноков С. А. Износ технологических машин и оборудования при оценке их рыночной стоимости: Учеб. пособие — М.: РОО, 2002. — 241 с.

10. Посібник по оцінці бізнесу в Україні. — К.: УТО, 2002. — 342 с.

11. Стельмащук А. М., Стельмащук Ю. А. Експертна оцінка майна, землі і бізнесу підприємства: Навч. посіб. — Тернопіль: ТЕНГ, 2001. — 235 с.

12. Цымбаленко С. В. Оценка машин и оборудования. — Ставрополь: Ставропольский ГАУ, 2002. — 186 с.