Облік товарно-матеріальних запасів
Вступ.
Розділ 1. Основи побудови обліку товарно-матеріальних запасів.
1.1.Сутність операцій з товарно-матеріальних запасів.
1.2. Класифікація та оцінка.
1.3. Аналіз нормативної та спеціальної літератури.
Розділ 2. Бухгалтерський облік і аналіз товарно-матеріальних запасів.
2.1. Первинний облік операцій з товарно-матеріальних запасів.
2.2. Облік товарно-матеріальних запасів в системі рахунків.
2.3. Порівняльна характеристика обліку.
2.4. Аналіз товарно-матеріальних запасів.
Висновок.
Список використаних джерел.
Вступ
Невід'ємною складовою розвитку ринкових відносин в Україні є адекватна система бухгалтерського обліку, що забезпечує всіх членів суспільства надійною, своєчасною та корисною інформацією про господарську діяльність підприємств і організацій.
Прийнятий 16 липня 1999 року Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відкриває шлях до перетворення бухгалтерського обліку в реальний інструмент управління.
Це у свою чергу підвищує вимоги до кваліфікації бухгалтерів, менеджерів, підприємців, аудиторів. Тому важливим напрямком реформування бухгалтерського обліку в Україні є підготовка, перепідготовка та підвищення рівня кваліфікації спеціалістів бухгалтерського обліку.
Зміни в політичному і економічному житті країни вимагають нових підходів до управління, пошуку форм, які відповідали б ринковим відносинам. Налагоджена робота в умовах ринку неможлива без радикальної зміни системи обліку, контролю і подальшого аналізу господарської діяльності.
Якщо раніше облік і звітність були направлені на відображення господарських процесів на підприємстві, то нині облік покликаний підказувати, що треба зробити, щоб підприємство працювало ефективно і рентабельно. У ринкових умовах бухгалтерський облік виходить далеко за рамки простої реєстрації фінансових операцій.
На відміну від нашої практики, в розвинених країнах існують різноманітні спеціальні організації, як державні, так і суспільні, які систематично проводять дослідження серед керівників корпорації (фірми), інших користувачів фінансової бухгалтерської звітності з метою вивчення вимог до системи звітних показників, що дозволяє децентралізовано приймати економічні рішення в умовах ринкової економіки.
В рамках ООН починаючи з 1973 року діє Міжнародний комітет з стандартів бухгалтерського обліку, який розробляє стандарти, що носять рекомендаційний характер для багатьох національних економік світу. Таким чином, міжнародний досвід в побудові бухгалтерських (фінансових) звітів повинен бути вивчений в нашій країні і впроваджений в практику. Це дозволить прискорити перехід підприємств різних організаційно – правових форм до принципів ринкової економіки в умовах розширення горизонтальних зв’язків і обмеження економічної влади держави.
Розділ 1. Основи побудови обліку товарно-матеріальних запасів
1.1.Сутність операцій з товарно-матеріальних запасів
Матеріальні цінності – це сировина і матеріали, покупні напівфабрикати і комплектуючи вироби, тара і тарні матеріали (облік їх ведеться на синтетичному рахунку №05); паливо (рахунок №06); будівельні матеріали і обладнання для установки (рахунок №07); малоцінні і швидкозношувані предмети, спецодяг і спецвзуття (рахунок №12). Вони характерні тим, що мають великий обсяг первинних (фактичних) даних, які треба збирати і обробляти, при тому велика кількість реквізитів часто повторюється.
Облік запасів є однією із трудомістких ділянок облікової роботи на підприємстві.
Складський облік матеріалів — це сортовий, кількісний оперативно-технічний облік. Здійснюється облік матеріалів на складі за допомогою карток за формою № М-12. Картки складського обліку матеріалів відкриваються в бухгалтерії й віддаються під розписку у реєстрі, де вказуються дата видачі, кількість карток, їх реєстраційні номери і підпис одержувача. Записи в картках (у кількісному виразі) ведуть матеріально відповідальні особи (завідуючі складами, комірники) на підставі первинних документів, що підтверджують рух матеріалів і складаються у день здійснення операцій.
Сортовий облік матеріалів на складах ("лісоматеріали", "фарба" тощо) можна вести також і в книгах.
Складський облік матеріалів є важливим фактором контролю за зберіганням матеріальних цінностей підприємства. Організують складський облік за видами об'єктів, що зберігаються, за місцями зберігання, за кількістю матеріальних цінностей. За необхідності складський облік організують за партіями надходження матеріальних цінностей. Кожному виду матеріальних цінностей присвоюється номенклатурний номер, що дублюється у всіх первинних документах. Перші три цифри номенклатурного номера означають номер рахунка і суб-рахунка, наступні дві — номер групи, а інші — порядковий номер матеріальних цінностей у групі. За цими номерами організують і бухгалтерський облік матеріальних цінностей, що дає змогу провадити кількісну звірку даних оперативного складського й аналітичного бухгалтерського обліку.
Завідуючий складом (комірник) щоденно записує до складської картотеки (чи книги) всі операції надходження і витрат матеріалів, нумеруючи свої записи по порядку з початку року чи кварталу.
Після кожного запису визначається залишок матеріалів даного номенклатурного номера.
Записи в регістрах сортового обліку з лімітних карт потрібно робити після кожної операції, занесеної в картку. Якщо кількість лімітних карт невелика, то можна записувати у сортових картках загальні підсумки за тиждень, декаду або місяць. При цьому самі картки слід зберігати разом з відповідними картками складського обліку. Підрахований залишок після кожної реєстрації первинного документа зіставляється з нормою запасу. Це дає можливість одержати важливу інформацію про стан виробничих запасів та замовляти необхідні матеріальні ресурси. Завідуючий складом має сигналізувати відділові постачання про випадки порушення норм запасів, а також про наявність матеріалів, що тривалий час лежать без руху.
Якщо складський облік ведуть на електронно-обчислювальних машин (ЕОМ), то машина сама зіставляє одержаний залишок (після кожної реєстрації даних того чи іншого первинного документа) з нормою запасу і може готувати документацію для наступного замовлення матеріальних ресурсів.
Суть аналітичного бухгалтерського обліку виробничих запасів полягає в тому, що на кожний вид матеріальних цінностей (за номенклатурними номерами) відкривається аналітичний рахунок, в якому об'єкти обліку відображаються за їх кількістю (за прийнятими одиницями виміру) і сумою вартості (за прийнятою системою оцінки).
Аналітичні рахунки групуються за групами матеріалів, місцями зберігання, матеріально відповідальними особами, за синтетичними рахунками бухгалтерського обліку і субрахунку-ми. Відповідно до прийнятих на підприємстві групувань матеріальних цінностей дані за аналітичними рахунками узагальнюються в оборотних відомостях. Використовують аналітичний бухгалтерський облік на рахунках для контролю зберігання і руху матеріальних цінностей, їх оцінки, звірки з даними складського обліку, а також для підбиття підсумків , інвентаризації.
У разі організації на підприємстві номенклатурно-кількісного оперативно-складського й аналітичного бухгалтерського обліків вони (в номенклатурно-кількісному відношенні) дублюватимуть один одного, але за умов використання ЕОМ такого дублювання можна уникнути, якщо організувати оцінку матеріальних цінностей, враховану в оперативному складському обліку. При ручній реєстрації даних у складському обліку, використовуючи тверді облікові ціни, можна уникнути паралельного ведення бухгалтерського обліку. За твердими обліковими цінами ведуть вартісний аналітичний облік руху матеріальних цінностей за групами матеріалів, місцями зберігання, матеріально відповідальними особами, рахунками і субрахунками.
Для звірки даних складського й аналітичного обліків потрібно здійснювати періодичну оцінку за обліковими цінами кількісних залишків за даними складського обліку на визначену дату і зіставляти одержані загальні суми з сумою залишку за обліковими цінами вартісного аналітичного обліку. Такий метод організації обліку називається сальдовим або оперативно-бухгалтерським[1].
Основними задачами, що вирішуються на цій ділянці, є своєчасне, повне і достовірне відображення в обліку, а потім видання необхідних оброблених на ПЕОМ показників, що характеризують:
• затрати на заготівлю і придбання матеріальних цінностей для підприємства;
• наявність і рух матеріальних цінностей на центральних складах;
• наявність і рух матеріальних цінностей в цехових коморах;
• рух і використання матеріальних цінностей у виробництві, а також на інші потреби і цілі;
• фактичні витрати матеріальних цінностей по конкретних споживачах;
• виконання договірних поставок матеріальних цінностей постачальниками згідно з договорами і нарядами;
• розрахунки з постачальниками матеріальних цінностей;
• наявність і рух малоцінних і швидкозношуваних предметів, спецодягу і спецвзуття в експлуатації, а також своєчасне списування вартості цих предметів на виробництво;
• дані, які потрібні для заповнювання установленої звітності про матеріальних цінностей, а також для аналізу наявності, руху і використанню матеріальних цінностей;
• результати проведених і звірених інвентаризацій матеріальних цінностей;
• данні, що потрібні для інформування (у ритмі виробництва і по каналах зв’язку) відповідних керівників і фахівців різних рівнів про наявність і рух матеріальних цінностей, розрахунки з постачальниками, рівень записів матеріалів на складах, використанні їх на виробництві тощо.
Специфічними передумовами організації системної обробки інформації по збиранню і обліку матеріальних цінностей є:
• Розробка класифікатора і номенклатури — цінника на сировину, матеріали, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, тару, паливо, запасні частини, малоцінні і швидкозношувані предмети, спецодяг і спецвзуття (МБП) відповідно з формами установленої звітності, та з зазначенням єдиних ( оптових, прейскурантних або інших ) цін і одиниці виміру, а також формування на їх основі відповідного масиву ( масивів);
• Проведення інвентаризації матеріальних цінностей на складах і в цехових коморах, а також тих, які є в підзвіті і в експлуатації, та присвоєння цим цінностям єдиних кодів ( номенклатурних номерів ), одиниць виміру, установлених цін, терміну придатності МБП в експлуатації та інше;
• Розробка форм для первинної та результатної інформації, а також формування на їх основі бібліотеки форм документів;
• Формування масивів з відповідною нормативно-довідковою інформацією.
Первині данні, на основі яких відбувається фактичний облік наявності і руху матеріальних цінностей, фіксуються у типових формах первинних документів, або у нагромаджувальних відомостях.
1.2. Класифікація та оцінка
Методологічні засади формування інформації про запаси у бухгалтерському обліку та розкриття її у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. № 246, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 02.11.99 р. за № 751/4044.
Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі — підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ),
Відповідно до П(С)БО 9 запаси — це активи, які:
• утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
• перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
• утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством,
Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:
• сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;
• незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів.
Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;
• готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;
• товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;
• малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більший одного року;
• молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються за нижчою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації запасів.[2]
Норми П(С)БО 9 "Запаси", не поширюються на такі запаси:
• незавершені роботи за будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо пов'язані з ними;
• фінансові активи (цінні папери, що утримуються з метою продажу тощо);
• молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, корисні копалини, якщо вони оцінюються за чистою вартістю реалізації відповідно до інших положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
При обліку матеріальних цінностей, особливо в умовах ринкових відносин, важливе значення має спосіб оцінки цих цінностей. Матеріальні цінності, коли існує безліч різних цін на одні і ті ж матеріали, найпростіше обліковувати їх в єдиних (прейскурантних, оптових, облікових чи інших, але єдиних) цінах з виділенням транспортно-заготівельних та інших (різниці в цінах) витрат, пов’язаних з придбанням і зберіганням цих матеріалів. При розподілу затрат на виробництво і в зведеному обліку матеріальні цінності відображаються з урахуванням їх фактичної собівартості.
Картково-документальний метод обліку матеріальних цінностей є найбільш поширений метод обліку, що застосовується на складах і в коморах. На обчислювальному центрі машинним способом складаються окремі машинограми — сортові оборотні відомості в кількісно-сумовому виразі в розрізі номенклатурних номерів. Контроль за достовірністю залишків по кожному номенклатурному номеру, зафіксованому в цій відомості і в сортових картках обліку, що є на складі, здійснюється двома способами: 1) ручним способом — методом порівняння залишків, що є в цих документах, здійснює бухгалтер; 2) за допомогою ЕОМ — шляхом складання оборотно-порівняльної відомості, а найдені розбіжності друкуються в цій відомості.
В рідких випадках на практиці застосовується також і оперативно-бухгалтерський або сальдовий метод обліку матеріальних цінностей.
При без паперовій технології, коли є на складі ПЕОМ, яка використовується у вигляді АРМ завідуючого складом або комірника, облік матеріальних цінностей здійснюється оперативніше, простіше і менш трудомістке. Матеріально відповідальна особа на ПЕОМ веде в електронних картках в хронологічному порядку “свій” облік матеріальних цінностей в кількісному і вартісному виразі по кожному номенклатурному номеру. Звірення залишків складу з обліковими здійснюється різними способами, один з яких описаний при обліку заготівлі матеріальних цінностей.
Слід указати, що і при системній обробці інформації з складу видаються і списуються матеріальні цінності на виробництво різними способами. При одному з них матеріальні цінності, видані з центрального складу на виробництво, списуються безпосередньо на те чи інше замовлення, виріб, код виробничих затрат тощо. При другому способі матеріальні цінності передаються з центрального складу в підзвіт цеховим коморам, які потім видані на виробництво. Матеріали списують за напрямками затрат або на вироби. І в першому і в другому випадках підставою для одержання матеріальних цінностей зі складів або комор на виробництво с лімітні відомості, складені машинним способом. Відповідно з вибраним способом організується облік матеріальних цінностей на АРМ.
Вартість малоцінних швидкозношуваних предметів, що видані в експлуатацію, списуються на виробництво так: предмети, вартістю до відповідної суми, або строк придатності яких занадто короткий, списуються повністю на виробництво зараз же після їх видання зі складу; предмети, вартість і строк придатності, яких інший, ніж у першому випадку, списуються у два строки: при видачі предметів підзвітним особам в експлуатацію — 50% їх вартості , а інші 50 % — після закінчення терміну придатності або вибуття з експлуатації.
Організація системної обробки інформації по обліку і контролю матеріальних цінностей дозволяє одержати всі необхідні показники, що потім використовуються як в управлінні виробництвом і проведені економічного аналізу, так і для господарського обліку, контролю, складанні зведеної звітності[3].
1.3. Аналіз нормативної та спеціальної літератури
При написанні роботи було використано матеріали наступних джерел, які розкривають фінансову звітність господарських операцій підприємств.
Зокрема, Голов С.Ф., Костюченко В.М.Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі. Практичний посібник. – К.: Лібра, 2001, надає конкретні приклади, оцінки, визнання, відображення на рахунках бухгалтерського обліку.
Автори Маляревський Ю.Д., Фартушняк О.В., Пасічник І.Ю. (Маляревський Ю.Д., Фартушняк О.В., Пасічник І.Ю. Облік у зарубіжних країнах: Навч. Посібник. – Х: Видавничий дім „Інжек”, 2003. – 164 с.) знайомлять з теоретичними основами організації фінансового та управлінського обліку у зарубіжних компаніях, приділяється увага проблемним питанням зарубіжного обліку з метою адаптації до умов України.
Рязанова Н.С. (Рязанова Н.С. Фінансове рахівництво: Навч. Посіб. – К.: Знання-Прес, 2002. – 246 с.) висвітлює зарубіжний досвід фінансового рахівництва – інформаційної системи, яка охоплює процес обліку, накопичення, обробки, підготовки та передачі необхідної фінансової інформації.
Должанський М.І. (Должанський В.І. Бухгалтерський облік в України з використанням Положень (стандартів) бухгалтерського обліку: Навч. Посібник. – Л.: Львівський банківський інститут НБУ, 2003. – 494 с.) розкриває загальне положення теорії бухгалтерського обліку на підприємствах з різними формами власності, наводяться особливості ведення бухгалтерського обліку з використанням П(с)БО на підприємствах.
Розділ 2. Бухгалтерський облік і аналіз товарно-матеріальних запасів
2.1. Первинний облік операцій з товарно-матеріальних запасів
Формування вихідних показників здійснюється з різних аспектах і за різні періоди часу, а також з початку року наростаючим підсумком з виводом результатів обробки як на екран, так і на папір.
Крім зазначених у переліку, формуються і ряд інших показників, які відносяться до іншого рахунку № 14 “Переоцінка товарно-матеріальних цінностей”. Здійснюються також перелічення матеріальних цінностей, що обліковуються по прейскурантним, оптовим та іншим цінам, з позначенням транспортно-заготівельних витрат, в ціні по фактичній собівартості, планової вартості, а також виявлення відхилень першої від другої. При розподілу вартості матеріалів на виробництво по зазначеним цінам треба також ураховувати транспортно-заготівельні витрати, різниці в цінах, коефіцієнт яких визначається, як частка від ділення загальної суми цих витрат (сальдо на початок звітного місяця і одержана сума цих витрат у цьому місяці) на підсумок величини сальдо матеріальних цінностей на початок зазначеного місяця, яке є на балансі, та суми одержаних за звітний період матеріальних цінностей. До цього відноситься також формування таких показників, що необхідні для заповнення деяких типових форм зведеної звітності (що торкається матеріальних цінностей) , наприклад баланс основної діяльності (типова форма № 1) та інші.[4]
Організація АРМ фахівців, що відповідають за ведення обліку і контролю матеріальних цінностей (бухгалтер, завідуючий складом та інші), дозволяє оперативно збирати достовірну первинну (фактичну) інформацію, своєчасно (у ритмі виробництва) її обробляти, і видати необхідним користувачам по каналах зв’язку як на екран ПЕОМ, так і на папері.
Основні операції технологічного процесу при автоматизації первинного обліку надходження матеріальних цінностей від постачальників, заготівлі цих цінностей, а також видаванні їх до цехів на виробництво з використанням ПЕОМ у вигляді АРМ. Укажемо лише про те, що зазначені, як і інші операції руху матеріалів, виконуються і фіксуються у хронологічному порядку. Форми (і методи) нагромадження даних як в аналітичному, так і в синтетичному (узагальненому ) розрізі будуються відповідно до особливостей обліку, які існують на кожному підприємстві.
Метою рішення цієї задачі є одержання необхідних вихідних даних, що дозволяють здійснювати облік контроль матеріальних цінностей по усіх параметрах за звітний період:
• Акцептованих і оприбуткованих на складі по розрахункових документах постачальників;
• Оприбуткованих без таких документів (невідфактуровані поставки );
• Відфактуровоних і оплачених через банк, але які ще не надійшли до складу ( матеріали в дорозі ), та інші.
Фрагмент з переліку основних первинних документів і формуючих на їх основі оперативних масивів з обліку матеріальних цінностей
1. Платіжна вимога (прибутковий ордер, акт про приймання матеріалів) — PLTRPM
Оперативний масив обліку надходження ( прибутку ) матеріальних цінностей на склад — OPPRM
Основний зміст: номер і дата документа; коди складу і матеріально відповідальної особи, виду операції руху, матеріальних цінностей (номенклатурний номер), одиниці виміру ; кількість, сума (обчислюється автоматично). Крім того, в платіжній вимозі, а також у додатковій зоні прибуткових документів також значиться загальна сума згідно з документом, у тому числі націнка, знижка, за тару та інші, а також податок на добавлену вартість.
2. Лімітна (лімітно-заборна) відомість (вимога на видачу матеріальних цінностей з складу, накладна тощо) — LIMPASM
Оперативний масив обліку витрат матеріальних цінностей на виробництво OPRASM
Основний зміст: номер і дата документа; код складу і матеріально відповідальної особи, виду операції руху, цеху — одержувача, матеріальних цінностей (номенклатурний номер), одиниці виміру; кількість, сума (обчислюється автоматично), код виробничих затрат.
3. Накладна — наказ (платіжна вимога) на видачу матеріальних цінностей з складу для реалізації (переробки) — NAKOTPМ>
Оперативний масив обліку видачі матеріальних цінностей для реалізації-OPOTPM
Основний зміст: номер і дата документа; коди складу і матеріально відповідальної особи, виду операції руху, покупця або цеху-одержувача, матеріальних цінностей (номенклатурний номер), одиниці виміру; ціна, кількість, сума, а також згідно з документом-загальна сума, в тому числі націнка, знижка, за тару, кореспонденція рахунків по дебету та кредиту.
4. Оборотна відомість обліку (залишків) матеріальних цінностей на складі (картка складського обліку матеріальних цінностей, інвентаризаційна відомість тощо) — в перший місяць переходу до автоматизації обліку — VSALDM
Масив обліку залишків матеріальних цінностей на складі на кінець (початок) місяця — OSTM
Основний зміст : коди складу і матеріально відповідальної особи, місяць, коди операції руху, матеріальних цінностей (номенклатурний номер) і одиниця виміру, кількість (залишок) , сума (обчислюється автоматично).
5. Відомість на видачу малоцінних предметів підзвітним особам в експлуатацію (відомість обліку МБП, які є в експлуатації за підзвітними особами — в перший місяць переходу до автоматизації обліку) — VEDPRMBP
Оперативний масив обліку видачі МБП підзвітним особам в експлуатацію –OPPRMBP
Основний зміст: номер і дата документа, коди складу і матеріально відповідальної особи, виду операції руху, цеху-одержувача, табельний номер підзвітної особи, код МБП (номенклатурний номер) , одиниця виміру , строк придатності (служби) предмета (число, місяць, рік) в експлуатації, кількість, сума (обчислюється автоматично).
6. Акт про передчасний знос МБП в експлуатації — AKTIZMBP
Оперативний масив обліку передчасного зносу МБП в експлуатації — OPZMBP
Основний зміст: номер і дата документа, коди цеху і виду операції руху, табельний номер підзвітної особи, код МБП (номенклатурний номер) , одиниця виміру , коди причини або винуваться вибуття МБП, кількість, сума (обчислюється автоматично).
7. Договір на поставку (заготівлю) постачальниками сировини і матеріалів, покупних і комплектуючих виробів (наряд тощо) — DOGPOSM
Основний зміст: номер і рік договору, код, ім’я постачальника, код (номенклатурний номер по класифікатору підприємства) і ім’я матеріальних цінностей, одиниця виміру, ціна постачальника, загальна кількість, у тому числі за періодами (тиждень, місяць) поставки, сума.[5]
2.2. Облік товарно-матеріальних запасів в системі рахунків
Для одержання інформації використовуються записи оперативного масиву обліку надходження (прибутку). У зазначеному масиві записи, що характеризують акцептовані і оприбутковані матеріальних цінностей по розрахункових документах постачальників, мають заповнену додаткову зону відповідними даними; у тих, що характеризують невідфактуровані поставки (NEOPOST), зазначена додаткова зона не заповнена. Записи, що характеризують матеріальні цінності в дорозі, сформовані у масиві MATPUT. Оброблені за звітний період дані виводяться на екран ПЕОМ або друкуються на папері у вигляді машинограми, яка включає три частини.
Слід відзначити, що дані другої (про невідфактуровані поставки) і третьої (про матеріали в дорозі) частин одержаних відомостей використовуються (тобто відповідні записи зазначених масивів) у наступному за звітним для контролю і закриттям документів по цих поставках.
Підсумки першої частини машинограми використовуються для бухгалтерських проводок з кореспонденцією рахунків: за матеріальні цінності — дебет відповідних рахунків №№ 05,06,07,08,12; кредит рахунку № 60; інші затрати — дебет рахунку № 16, кредит рахунку № 60.
Фрагмент з переліку основних вихідних показників, що формується у блоці 2 при автоматизації обліку матеріальних цінностей, та їх інформаційне забезпечення
3. Формування даних для заповнення типових форм статистичної звітності по матеріальних цінностях за світній період.
3.1. Типова форма N-1 CH “Звіт про залишки, находження і витрати сировини та матеріалів у виробничо-експлуатаційній діяльності” (N 4-CH “Звіт про залишки, надходження і витрати палива” тощо) — масиви OSTM, IOPPRM, IOPRASM, *OPPRM, *OPRASM, *OPOTPM, COSTM (остатки в кладовищ цехів
4. Формування даних про розподіл матеріальних цінностей, виданих на виробництво, по напрямках затрат (виробів тощо) в цехах за звітний період — масив OPRASM
У зазначених формулах використані такі позначення:
d — постачальник, номер і дата документа;
с — склад (матеріально відповідальна особа) і цех (комора);
о — вид операції і руху;
j — номенклатурний номер матеріальних цінностей;
r — група і підгрупа матеріальних цінностей та рядок за типовою звітною формою;
v — синтетичний рахунок;
z — субрахунок (група і підгрупа матеріалів);
g — код виробничих затрат;
Ц — ціна;
К — кількість;
+-S — різниця у цінах;
+-KNN і SNN — кількість і сума наднормативних запасів;
NZ і KV — норма запасу;
S1 — загальна сума за документом (заготівля);
S2 — сума по документу за матеріали у цінах підприємства;
S3 — націнка;
S4 — тара;
S5 — інші суми;
S6 — сума податку на добавлену вартість;
KN і KV — кількість, яка надійшла або видана;
SN і SP — кількість і сума (вхідне сальдо) на початок періоду;
KK і SK — кількість і сума (вихідне сальдо) KVK — кількість (вихідне сальдо) в коморах цехів на кінець періоду;
МО — матеріальні цінності в дорозі;
NP — невідфактурові поставки;
1S, 1S1, 1S2,1S3,1S4,1S5,1S6 — відповідні підсумки сум за р місяців з початку року;
S, S1, S2, S3, S4, S5, S6 — відповідні підсумки сум за p + m місяців з початку року (включаючи m — й звітний);
# S, # S1, # S2, # S3, # S4, # S5, # S6 — переформовані суми кінця звітного періоду (p + m) на суми початку наступного періоду.
2.3. Порівняльна характеристика обліку
З запасами пов'язана проблема оцінки їх вартості (собівартості), оскільки ціна на одні й ті ж запаси змінюється протягом року.
Практика західних компаній базується на припущенні, що надходження і продаж (відпуск у виробництво) запасів трактуються як потік вартостей (cost flow), а не як потік фізичних одиниць (goods flow). Існує декілька загальноприйнятих методів оцінки кінцевих запасів:
1) метод специфічної ідентифікації;
2) метод середньої собівартості;
3) метод ФІФО;
4) метод ЛІФО.
Метод специфічної ідентифікації (specific identification method) відповідно до якого точно відомо, які запаси продано (відпущено у виробництво), а які залишилися. Цей метод на практиці використовується в основному в компаніях, що торгують дорогими штучними товарами, або в дрібних фірмах, оскільки в інших випадках його використання ускладнено неможливістю визначення того, які саме товари продані. Крім того, застосовуючи цей метод, компанія з серійними товарами може маніпулювати зі своїм прибутком, продаючи при необхідності більш дорогі або більш дешеві одиниці запасів.
Метод середньої собівартості (average cost method) заснований на припущенні, що кожна одиниця запасів даного періоду має однакову середню вартість, що розраховується за період. Метод середньозважений собівартості використовується при застосуванні системи періодичного обліку запасів.
При використанні системи постійного обліку запасів використовується метод «ковзаючої» середньої собівартості (moving average). У цьому випадку нова середня вартість (фактично — середньозваженої) одиниці розраховується кожний раз, коли робиться закупівля. Використання методу середньої собівартості зумовлене в основному практичними, а не теоретичними причинами,
Суть методу ФІФО (FIFO: first-in- first-out) полягає в припущенні, що запаси продаються в тому ж порядку, що і закуповуються: перший прийшов — перший пішов. Таким чином, кінцеві запаси складаються з останніх за часом закупівель, і для розрахунку їх вартості (собівартості) береться вартість останніх одиниць, що надійшли. Якщо застосовується метод ФІФО, вартість кінцевих запасів і собівартість реалізованої продукції, отримана внаслідок розрахунків при використанні системи постійного обліку запасів і системи періодичного обліку запасів, будуть однаковими. Оскільки одні й ті ж товари будуть такими, що першими пішли, такий збіг відбувається незалежно від того, враховуються вони протягом місяця (постійна система) або в кінці місяця (періодична система).
Використання методу ФІФО максимально наближає потік вартостей до потоку фізичних одиниць. Результатом його застосування є те, що вартість кінцевих запасів наближена до їх поточної ринкової вартості, а собівартість реалізованої продукції занижується, що приводить до максимального значення чистого прибутку.
Метод ЛІФО (LJFO: last- in- first-out) базується на припущенні, що останні запаси першими йдуть у продаж (виробництво): останній прийшов — перший пішов. Це дозволяє більш точно зіставляти прибутки і витрати даного періоду. Кінцеві запаси відповідно будуть складатися з перших за часом закупівель.
При застосуванні системи періодичного обліку запасів розрахунок величини кінцевих запасів базується на загальній кількості запасів незалежно від дати їх надходження.
Використання методу ЛІФО при системі постійного обліку запасів дає інші результати, ніж при застосуванні його для системи періодичного обліку. Різниця в результатах заснована на тому, що в першому випадку за базу розрахунку беруться всі закупівлі місяця, які зіставляються з вибуттям, а у другому — останні закупівлі перед вибуттям.
Результатом застосування методу ЛІФО є максимально наближена до дійсності собівартість реалізованої продукції (оскільки до неї включені останні закупівлі за поточними ринковими цінами), менша в порівнянні з іншими методами оцінки величина чистого прибутку (за умови зростання цін) і занижена оцінка величини кінцевих запасів в балансі.
Після того як визначено вартість (собівартість) конкретної величини запасів, вона має бути відображена в балансі. Компанії повинні відображати вартість згідно з правилом нижчої оцінки. Суть його полягає в тому, що внаслідок дії принципу обачності запаси оцінюються і відбиваються за найменшою з можливих вартостей: ринковою ціною або собівартістю (low of cost market — LCM). Оскільки з різних причин ринкова ціна запасів може бути нижчою за їх собівартість, виникає потенційний збиток, який має бути відображений в даному періоді списанням запасів до ринкової ціни.
Різниця між собівартістю запасів і їх ринковою ціною списується двома методами: прямим (direct) і непрямим (indirect),
У першому випадку ринкова вартість запасів просто заміняє їх собівартість і різниця прямо списується на собівартість реалізованої продукції; у другому — створюється контрактивний коректуючий рахунок «Знижки внаслідок зменшення ринкової вартості запасів» («Allowance to reduce inventory»). Використання прямого методу являє собою нормальну практику, непрямий звичайно використовується при істотній величині збитку. Списання на собівартість різниці між ринковою вартістю і собівартістю є безповоротним (non-recoverable) і не реверсується.
2.4. Аналіз товарно-матеріальних запасів
Аналіз товарно-матеріальних запасів ми проведемо на прикладі аптечної установи. Облік в аптечних установах повинен забезпечувати безперервний і ретельний нагляд за наявністю, рухом, раціональним використанням та економним витрачанням матеріальних цінностей. Умови транспортування, зберігання та реалізації товарів аптечного асортименту потребують щоденного контролю і з боку працівників обліку, з тим щоб запобігти втратам, псуванню та розладнанню.
Правильний систематичний облік руху товарів, тари, чіткий розподіл матеріальної відповідальності дають змогу вчасно виявити нестачі, зловживання, безгосподарність та запобігти таким випадкам у майбутньому.
Занедбаність обліку порушення правил оформлення і руху документів та інші недоліки сприятливі умови для різного роду зловживань.
Облік забезпечує працівників аптечних установ інформацією про наявні товари та їх рух, що також має велике значення. Без обліку не можливо визначити кількість використаних лікарських засобів та інших товарів аптечного асортименту, їх запаси, порядок та черговість реалізації.
Структура товарообороту для аптечних установ визначають за шістьма групами:
- медикаменти і хімічні товари;
- перев’язні засоби;
- предмети догляду за хворими;
- мінеральні води;
- парфумерія, косметика і мило;
- інші товари.
Для контролю за виконанням плану товарообороту облік товарів ведуть за цими ж групами. Підставою для обліку є матеріали інвентаризації і рахунки–фактури на одержаний товар. При одержанні товарів по кожному рахунку-фактурі складають довідку.
За матеріалами інвентаризації скла дають таку саму довідку.
У структуру загального товарообороту аптечних установ переважає група медикаментів і хімічних товарів, а на такі товари, як парфумерія, косметика, господарське мило, припадає тільки 3-5% загального товарообороту.
Крім обліку товарів за шістьма обліковими групами товарообороту в аптеках ведуть роздільний облік:
а) всіх товарів;
б) тари;
в) допоміжних матеріалів;
г) лікарських рослин власної заготівлі.
Якщо товар переводять з однієї групи обліку до іншої, складають відповідний акт. При цьому по кожній назві товару зазначають роздрібну ціну і суму, оптову ціну і суму, а в примітці вкажуть номер і дату рахунку-фактури постачальника, за яким було одержано цей товар, з наступним відображенням змін у місячному звіті аптеки. Так само оформляють переведення допоміжних матеріалів до товарної групи. коли цей товар реалізують і наприклад, продають лікувальним закладам етикетки, сигнатури, населенню – тару.
Облік руху тари
Є три види тари:
оборотна, ця тара використовується для перевезення і зберігання, вона буває (скляна, дерев’яна, металева, мішкова). ЇЇ облік ведеться в “Книзі обліку руху тари і інших матеріальних цінностей” удвох відображеннях в номенклатурно-кількісному і сумовому.
Інвентарна тара – це тара, яка використовується як інвентар, вона не продається.
Одно оборотна тара, вона обліковується самостійно, і списується відразу після отримання по акту.
Обновною для оприходування тари є рахунок тари оформляється довідкою про перевід цієї тари в товар.
Допоміжні матеріали – етикетки, корки, паперові капсули фільтрувальний папір, сигнатури, ковпачки, крохмаль, квитанційні книжки.
При відпуску ліків вартість допоміжних матеріалів може враховуватись або не враховуватися, а якщо не враховується, то їх вартість враховується в розхід на витрати обороту аптеки.
Облік допоміжних матеріалів проводять в сумовому виразі, а в основному можна і в кількісному в спеціальній графі звіту про рух товарно-матеріальних цінностей.
Висновок
Розрахункові і облікові операції на підприємстві складна і цікава ділянка роботи бухгалтерії, але вона дуже важлива і потребує мобілізації зусиль бухгалтерії (як розумових так і фізичних), як менеджера — насамперед в ринкових умовах.
Суттєвим є те, що розрахункові і облікові операції — їх суть і форми постійно змінюються і вдосконалюються. Отже, спостереження за такими даними дає бухгалтеру проявити себе як творця, ініціативного працівника, адже вибираючи форму розрахунку ним самим обирається шлях подальшого розвитку підприємства, дотримуючись норм законодавства — забезпечується відносна стабільність і безпека діяльності підприємства, щодо різних штрафів, утримань за несвоєчасне виконання зобов’язань.
Потрібно додати, що саме область відносин вимагає від бухгалтера знань юридичних, оскільки вірне укладання договорів з передбаченням усіх ситуацій веде до надійності в отриманні нових вигод.
Враховуючи зазначене, впевнюєшся в необхідності наявності у спеціаліста-бухгалтера знань фінансових, юридичних, уважності і обережності, обачності причому на будь-якій ділянці бухгалтерського обліку на підприємстві.
Отже, вивчення систем бухгалтерського обліку і звітності зарубіжних країн зумовлює необхідність пере усвідомлення критеріїв формування облікової і звітної інформації, більш чіткого визначення елементів фінансової звітності, порядку їх визнання і оцінки, а також встановлення взаємозв’язку між елементами фінансової звітності.