Вступ

Державне регулювання малої підприємницької діяльності є системою економічного, соціального, організаційного, правового і політичного забезпечення сприятливого бізнес-клімату для формування і розвитку малого підприємництва. Реалізація справедливої регуляторної політики держави у сфері малого бізнесу сприяє реалізації його потенціалу як одного з векторів економічного зростання.

Саме тому розвиток малого бізнесу в Україні дозволить підвищити маневреність економіки, сконцентрувати значні фінансові і виробничі ресурси населення, реалізувати антимонопольний потенціал та завершити структурну перебудову економіки, тим самим формуючи відповідний рівень економічної безпеки країни. Це дає можливість стверджувати, що забезпечення умов для становлення та розвитку малого підприємництва є однією зі стратегічних задач забезпечення розвитку Україні.

Малий бізнес є основою дрібнотоварного виробництва; визначає темпи економічного розвитку, структуру та якісну характеристику внутрішнього валового продукту; ступінь демократизації суспільства; здійснює структурну перебудову економіки, швидку окупність затрат, свободу ринкового вибору; забезпечує насичення ринку товарами та послугами, реалізацією інновацій, характеризується високою мобільністю, раціональними формами управління; формує соціальний прошарок підприємців-власників — основу середнього класу; сприяє послабленню монополізму.

 

 

 

Розділ 1. Реферативний аналіз монографій

1.1. Пономаренко В.С., Тридід О.М., Кизим М.О.. Стратегія розвитку підприємства в умовах кризи. 2003р.

В економіках країн світу, включаючи Україну, основними ланками, що визначають рівень соціально-економічного розвитку держави, його соціальну та економічну безпеку, якість життя населення, є підприємства. Однак потрібно зазначити, що промислові підприємства – один із секторів економіки, який сильно піддається впливу економічних циклів кон’юнктури та конкурентної боротьби на товарних ринках.

В даній монографії автори зазначають, що практика функціонування підприємств України показує, що існуюча система управління стратегічним розвитком підприємств, які знаходяться в умовах кризи, не дозволяє розпізнати на ранній стадії зародження можливого банкрутства і виявити момент переходу підприємств у фазу “кризи” життєвого циклу. В даний час існуючі у науковій теорії підходи не дозволяють однозначно ідентифікувати фази життєвого циклу підприємства.

Мета монографії полягає у вирішенні важливої науково-прикладної проблеми вибору стратегії розвитку підприємства в умовах кризи на основі синергетичного підходу і теорії життєвого циклу, оцінки та діагностики його конкурентного статусу.

Тому в даній монографії вперше розкриваються такі питання як:

— теорія життєвого циклу підприємств, яку досліджено з позиції синергетичного підходу до опису еволюції виробничо-економічних систем. Основою цього підходу є розгляд процесу розвитку підприємств як необмеженої послідовності процесів самоорганізації відкритих і нерівноважних виробничо-економічних систем, які знаходяться в нестійкому стані, з такими притаманними йому основними принципами: незворотність, випадковість, невизначеність, нелінійність. Цей підхід дозволяє поєднати теорію вибору стратегії розвитку підприємств з реальною практикою господарювання;

— теоретико-методичні засади визначення фаз життєвого циклу підприємств з використанням показника конкурентного статусу на основі запропонованої моделі конкурентної боротьби у стратегічних зонах господарювання (СЗГ). Основою моделі конкурентної боротьби є розгляд підприємства як відкритої виробничо-економічної системи, що знаходиться в нерівноважному і нестійкому стані під впливом невизначеного зовнішнього середовища. Запропонована оцінка фаз життєвого циклу підприємств дозволяє здійснювати комплексне його порівняння відносно основних конкурентів, визначати внутрішній потенціал, позицію в конкурентних сегментах ринку і спроможність утримувати її під впливом дестабілізуючих чинників зовнішнього середовища;

— системний підхід до діагностики фази “кризи” життєвого циклу підприємств, що базується на теорії графів, розробленій експертній системі підтримки управлінських рішень та оцінці конкурентного статусу підприємств. Розроблена експертна система діагностики значно скорочує терміни і підвищує ефективність прийняття стратегічних рішень щодо визначення та розв’язання проблем, які стоять перед підприємствами;

— підхід до вибору стратегії розвитку підприємств в умовах кризи, що ґрунтується на принципах теорії синергетики, які характеризують поведінку виробничо-економічної системи в критичній точці (біфуркації). Такий підхід дозволяє визначити можливі шляхи виходу підприємства з фази “кризи” життєвого циклу тощо.

У монографії проведено аналіз соціально-економічної ситуації в Україні, який свідчить про наявність в економіці країни тривалої кризи. Проте в останні два роки позначилася тенденція до стабілізації і нестійкого зростання по окремих напрямках соціально-економічного розвитку України.

В теорії та практиці використовуються три основних концептуальних підходи до опису розвитку систем різного класу: фізичний, біологічний та хімічний. Аналіз фізичного підходу показав, що в його основі лежить механістична наукова картина світу на базі експериментально-математичного природознавства, система розглядається як складна механічна. Біологічний підхід ґрунтується на еволюційній теорії Ч. Дарвіна, сутність якої полягає в уявленні про природний відбір за допомогою конкуренції і виживання найбільш пристосованих видів як рушійної сили еволюції. В основу хімічного підходу покладена концепція самоорганізації (синергетики), характерними рисами якої є: кооперативність дії елементів і підсистем, що утворюють систему; нерівноважність стану, який підтримується за рахунок енергії середовища; нелінійність процесу, що описується рівнями другого і третього ступенів; граничний характер процесу самоорганізації. Традиційна економічна теорія опису процесів розвитку соціально-економічних систем базується в основному на фізичному та біологічному підходах.

Результатом даної монографії є рішення наукової проблеми, що полягає в доведенні необхідності розробки та розвитку теоретико-методологічного підходу до вибору стратегії розвитку підприємства, що знаходиться у фазі “кризи” життєвого циклу.

1.2.    Гончарова Н. П., Федонін О. С., Швиданенко Г. О., Мендрул О. Г., Павленко І. А.. Управління підприємствами: сучасні тенденції розвитку / Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана / О.С. Федонін (ред.). — К. : КНЕУ, 2006. — 288с.

У монографії висвітлено ключові теоретичні, методичні та практичні аспекти забезпечення ефективного господарювання й розвитку основної структурної ланки економічної системи — підприємства. Основний матеріал містить огляд теорій підприємств та основи підприємництва, організаційно-правові форми і напрями діяльності підприємств, характеристику зовнішнього середовища їх функціонування, вихідні положення щодо управління і планування діяльності та її ресурсного забезпечення. Докладно розглянуто інноваційну діяльність підприємства, організацію виробництва конкурентоспроможної продукції та методичні підходи до визначення витрат і формування цін.

За твердженням колективу авторів на чолі з О. С. Федоніним, «дослідження процесів формування потенціалу сучасних підприємств зосереджуватимуть увагу на ресурсному та галузевому аспектах». Такий вибір зумовлений галузевим розподілом підприємств, що вважається традиційним та ресурсною сегментацією, яка «відображає найпоширеніший підхід до вивчення категорії «потенціал». Важко не погодитися з науковцями, оскільки поєднання таких підходів надасть «змогу по-новому визначити галузі промисловості та їхнє місце в народному господарстві країни».

На думку колективу авторів на чолі з О. С. Федоніним, «діагностику потенціалу підприємства доцільно проводити методом порівняльної комплексної рейтингової оцінки за допомогою системи показників за такими функціональними блоками», серед яких виробництво, розподіл та збут продукції; організаційна структура та менеджмент; маркетинг; фінанси. До кожного з наданих блоків відносяться окремі показники: обсяг, структура та темпи виробництва, фонди виробництва, наявний парк обладнання і рівень його використання, місцезнаходження виробництва та наявність інфраструктури, екологія виробництва, стан продажу – до першого блоку (виробництво, розподіл та збут продукції); організація і система управління, кількісний і якісний склад робітників, рівень менеджменту, фірмова культура – до другого блоку (організаційна структура та менеджмент); ринок, товар та канал збуту, нововведення, комунікаційні зв‘язки, інформація та реклама, маркетингові плани і програми – до третього (маркетинг); аналіз фінансового стану підприємства за допомогою коефіцієнтів рентабельності, ефективності, ділової активності, ринкової стійкості, ліквідності – до четвертого (фінанси).

Отже, можна підсумувати, що комплексний підхід до управління інноваційним потенціалом є науково-обґрунтованою системою дій управлінського процесу, спрямованою на вироблення ефективних рішень на основі розуміння єдності усіх елементів заданої системи.

Розділ 2. Реферативний аналіз наукових статей

2.1. Калмиков О.В. Методи регулювання розвитку малого бізнесу в сучасних умовах

У статті автором систематизовано відомі методи регулювання розвитку малого бізнесу в Україні. Так зокрема, він наголошує, що у світовій практиці нагромаджено великий досвід застосування різноманітних методів впливу держави на розвиток малого підприємництва. Кожна країна намагається із максимальною повнотою використати досвід інших країн та при цьому врахувати національні особливості.

З огляду на досвід розвинутих країн світу можна виділити різні підходи до регулювання та сприяння розвиткові малого бізнесу. Однак усі вони відрізняються один від одного різним ступенем використання прямих та непрямих методів впливу.

Прямі методи впливу передбачають надання пільгових кредитів, повністю чи частково гарантованих позик, надання цільових субсидій. Прямими методами можна назвати ті методи, які через інструменти взаємодії між регулятором (державою чи ринком) та малим бізнесом прямо регулюють діяльність малого бізнесу: це державні замовлення; державні інвестиції, державні кредити.

Непрямі методи регулювання розвитку малого підприємництва передбачають надання державою певних гарантій фінансово-кредитним інститутам, які обслуговують малі підприємства.

Автор переконаний, що важливою умовою розвитку малого підприємництва є діяльність державних органів і інститутів, як одного з механізмів збалансування, узгодження інтересів різноманітних соціальних груп.

У підсумку, автор зазначає, що основні ознаки суб’єктів малого підприємництва України в сучасних умовах є такі:

• низький технологічний та інноваційний рівень, незначна інвестиційна активність;
• не конкурентоспроможність продукції вітчизняних малих підприємств на світовому ринку;
• ще більша тінізація діяльності суб’єктів малого підприємництва, що зумовлено, як нововеденнями податкового законодавства, так і небажанням суб’єктів господарювання сплачувати податки сповна;
• профілювання малих підприємств у торговельній діяльності, а не виробництві; низький рівень менеджменту.

2.2. Падерін І. Д., Чалапко Л. Д. Теоретичні основи стратегічного управління малими підприємствами та середнім бізнесом регіону

Автор вказує, що досвід країн з ринковою економікою свідчить, що малим підприємствам належить значне місце у створенні загального обсягу валового національного продукту, виробництві товарів, наданні послуг, що дає можливість повніше задовольняти попит та збільшувати зайнятість населення, надходження грошових коштів до бюджету, вирішувати соціально-економічні питання.

Автор статті зазначає, що на сьогоднішній день першочергового значення набувають установки на підвищення конкурентоспроможності підприємств малого бізнесу. Конкурентне середовище потребує прийняття відповідних управлінських рішень, швидко і рішуче реагувати на зміни навколишнього середовища.

Сучасна концепція управління системами різного рівня, в тому числі підприємств малого бізнесу — це концепція стратегічного управління, що виникла як відповідь на виклики зовнішнього середовища: значного технологічного прориву, інформаційної революції, посилення глобалізації, загострення конкуренції та нестабільності.

Автор переконує, що особливими рисами стратегічного управління можна назвати такі: націленість на досягнення результатів в зовнішньому середовищі, поява стратегічно адаптованих рішень, що доповнюють контур передбачуваних, запланованих стратегічних рішень; безперервність процесу; ускладнення функцій та результатів управління. Це безперервний процес вибору і реалізації цілей та стратегій організації.

Кожне підприємство рано чи пізно зіштовхується з необхідністю чітко сформулювати свої стратегічні цілі, місію, бачення, концепцію розвитку. Без цього неможливе управління, особливо у великих структурах. Причому формулювання — це тільки початок стратегічного управління. Необхідно донести ціннісно-цільові установки до співробітників. Втрата мети — серйозний фактор зниження привабливості роботи для персоналу.

Також автор наголошує, що стратегічне управління покликане забезпечити фірмі виживання в довгостроковій перспективі, коли підприємство досить успішно справляється із своїми задачами, приносить своєю діяльністю задоволення тим, хто входить у сферу її ділової взаємодії. У першу чергу це стосується покупців, співробітників підприємства і її власників. Для цього воно повинно робити продукт, що стабільно буде знаходити покупців. Банально, але факт. Це означає, що продукт повинен бути, по-перше, цікавий покупцю настільки, що він готовий віддати за нього гроші, і, по-друге, цікавий покупцю більше, ніж аналогічний чи схожий по споживчих якостях продукт інших фірм. Якщо продукт має ці дві властивості, то говорять, що продукт має конкурентні переваги.

Отже, підприємство малого бізнесу може успішно існувати і розвиватися тільки в тому випадку, якщо її продукт має конкурентні переваги. Створювати ж конкурентні переваги покликане стратегічне управління.

2.3. Ступак І.О. Вибір конкурентної стратегії залежно від стадії життєвого циклу організації

У даній статті подано підходи до класифікації стадій життєвого циклу організації, зокрема приділяється увага групуванню стадій у періоди життєвого циклу. Основний акцент автором ставиться на виборі конкурентної стратегії підприємства на кожному із періодів діяльності фірми. Також проілюстровано взаємовідношення стадій життєвого циклу, цілей та завдань, що ставляться перед організацією.

Метою статті є ідентифікація проблем на кожній із стадій циклу та формулювання варіантів вибору конкурентної стратегії та конкурентної поведінки залежно від ситуації, що склалася на фірмі.

Автор акцентує увагу на тому, що важливим аспектом формування конкурентної стратегії є розуміння менеджментом, на якій саме стадії життєвого циклу перебуває організація, та чітке визначення цілей і завдань.

Оскільки організація функціонує у динамічному середовищі, конкурентна стратегія повинна періодично корегуватися залежно від стадії життєвого циклу, на якому підприємство перебуває у цей момент. Ґрунтуючись на різних підходах до класифікацій конкурентних стратегій, автор формулює доцільність вибору конкретних конкурентних стратегій на кожній із періодів життєвого циклу організації.

У висновку, автор підсумовує, що кожне підприємство має свій характер розвитку, а отже, вибір тієї чи іншої конкурентної стратегії залежить від проблем, з якими воно стикається на кожній зі стадій життєвого циклу та завдань, які ставить перед собою. Тому менеджери повинні постійно аналізувати стан організації та його взаємодію із зовнішнім середовищем задля вчасного виявлення кризових явищ та корегування конкурентної стратегії діяльності залежно від рівня загрози оточення та ранжування цілей, які вони ставлять.

2.4. Небава M.I. Тенденції розвитку малого бізнесу в умовах нового Податкового кодексу

Автор вказує, що удосконалення системи оподаткування малих підприємств України в сучасних умовах виступає дуже важливою проблемою. Її вирішення суттєво вплине на поповнення державного бюджету, подальший розвиток підприємництва, інвестування галузей національної економіки та соціальний захист населення. Недоліки у податковій системі призводять до негативних наслідків в економіці країни та до її тінізації.

Метою статті є дослідження стану податкової системи України, аналіз впливу Податкового кодексу на розвиток малого бізнесу, вивчення нормативно-правового механізму оподаткування суб’єктів малого бізнесу та його впливу на подальші соціально-економічні результати.

Автор зазначає, що підтримка малого бізнесу через систему оподаткування може стати одним із способів подолання негативних наслідків фінансово-економічної кризи в Україні. На перших етапах становлення системи оподаткування в Україні малому підприємництву надавались певні пільги. Особливо це стосувалося оподаткування прибутку малих підприємств. Згодом податкові пільги для малого підприємництва практично було ліквідовано, що негативно вплинуло на його розвиток.

Автор притримується думки, що деякі норми Податкового кодексу не сприятимуть розвитку малого бізнесу. По-перше, якщо раніше був єдиний податок 200 грн., то сьогодні може дійти до 1500 грн.

По-друге, значне збільшення повноважень для існуючих податківців, які сьогодні можуть прийти у будь-який час, чого раніше не було. Згідно нового Податкового кодексу контролюючі органи можуть в будь-який момент перевірити діяльність підприємців. Під час перевірки, яка може тривати до 10 днів (а в разі потреби може бути продовжена ще на 5 днів), вони можуть вимагати інвентаризації активів та здійснення контрольної закупівлі. Це значно ускладнить роботу підприємців. Якщо в результаті перевірки будуть знайдені порушення, контролюючий орган самостійно визначає суму грошових зобов’язань СПД.

Таким чином, автор підсумовує, що новий Податковий кодекс не тільки актуальний, він життєво необхідний, маючи на увазі реальний стан справ в секторі малого підприємництва. Основним завданням, що постає перед державою на сьогодні є досягнення економічної рівноваги між державним регулюванням через систему оподаткування, прискоренням темпу розвитку малого бізнесу в різних сферах народного господарства, створенням середнього соціального класу суспільства та встановленням оптимально-максимального рівня наповнення бюджету держави за рахунок малого бізнесу.

2.5. Чевганова В.Я., Чеверда В.В. Фінансове забезпечення малого підприємництва

У статті висвітлено основні проблеми фінансового забезпечення малого підприємництва, проаналізовано нормативно-правову базу, а також державні та регіональні програми підтримки малого підприємництва. Розроблено комплекс науково-практичних рекомендацій щодо розв’язання даних проблем, запропоновано напрями активізації діяльності суб’єктів малого бізнесу.

Автор наголошує, що розвиток малого підприємництва в Україні зіткнувся з низкою значних труднощів та проблем на сучасному етапі розвитку економіки, однією з яких є фінансування діяльності малих підприємств. На відміну від країн із розвиненою ринковою економікою, де процес розвитку малого бізнесу й систем його підтримки проходив природним шляхом, Україна, яка різко змінила економічну орієнтацію, змушена розв’язувати цю проблему в обмежений термін і в умовах кардинальних змін в економіці, ускладнених нестабільністю макроекономічної ситуації в країні.

Автор вказує, що фінансування малих підприємств може здійснюватися за рахунок як внутрішніх, так і зовнішніх джерел. Відповідно до українського законодавства, в якості зовнішніх джерел фінансування можуть використовуватися цільові банківські вклади, паї, акції, технології, машини, кредити, товарні знаки, інтелектуальні цінності. Основними внутрішніми джерелами залучення коштів є фінансові ресурси і внутрішньогосподарські резерви підприємця-інвестора, тобто прибуток, а також амортизаційні відрахування, особисті грошові нагромадження та заощадження підприємців. До неформального ринку позичкових капіталів (внутрішнє джерело фінансування) належить також позика грошей у рідних і знайомих, але це джерело за своїми розмірами та строками не є основним. Такі кошти використовуються для формування стартового капіталу або в екстраординарних випадках функціонування бізнесу.

Також автор переконаний, що зовнішнім позабюджетним джерелом фінансування малого бізнесу, крім комерційних банків, може стати й приватне, або спонсорське, фінансування. На Заході нерідко за малою фірмою стоїть велика приватна корпорація, зацікавлена в результатах роботи тих чи інших підприємств, наприклад венчурних компаній, які беруть на себе ризик конструкторського, технологічного та проектного розроблення принципово нових технологій, випробувального й промислового їх використання.

Автор вказує, що Україна значно відстає за показниками лізингу від постсоціалістичних країн за рахунок ряду факторів, що гальмують його розвиток, а саме: недосконалість правового регулювання, недостатність розвитку інфраструктури ринку лізингу, обмеженість джерел фінансування, несприятливе податкове законодавство тощо. Удосконалення вітчизняної нормативно-правової бази щодо фінансування малого бізнесу може дати поштовх для розвитку та ефективної діяльності малого підприємництва.

У підсумку автор наводить думку, що активізувати діяльність суб’єктів малого підприємництва можливо за такими напрямами:

1)       кредитування малого підприємництва переважно за рахунок коштів українських та іноземних банків, інших фінансових установ і підприємств на умовах, що є найвигіднішими для малого бізнесу;

2)       прийняття Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» із метою суттєвої мінімізації ризиків неповернення кредитів (як передумова створення бази для розширення кредитування в майбутньому);

3)       розвиток агрокредитування на якісно новому рівні;

4)       розвиток альтернативних джерел фінансування, наприклад лізинг, що є більш вигідною формою інвестування порівняно з прямою купівлею й купівлею за рахунок кредитних ресурсів.

5)       підвищення дієвості регіональних програм підтримки малого підприємництва, усунення диспропорції їх фінансування за регіонами.

6)       розвиток мікрокредитування за рахунок зниження відсоткових ставок до європейського рівня;

7)       збільшення частки мікрокредитування малих підприємств у сфері виробництва як основного виду економічної діяльності.

2.6. Воронич М.В. Міжнародний досвід організації малого бізнесу та можливість його впровадження в Україні

У статті розглянуто процеси становлення та розвитку малого підприємництва в економіці зарубіжних країн. Визначено основні підходи щодо реалізації державної політики підтримки малого бізнесу в країнах з ринковою економікою. Також запропоновано оптимальні шляхи щодо активізації діяльності підприємств малого бізнесу в Україні.

Метою роботи є дослідження ролі малого бізнесу в економіці зарубіжних країн, визначення основних інституційно-правових засад діяльності малих підприємств за кордоном та можливість ефективного впровадження цього досвіду в умовах трансформаційної економіки.

Незважаючи на неоднорідність малих підприємств та особливостей їх розвитку в окремих країнах та регіонах, автор виділяє деякі загальні риси, які характеризують основні тенденції розвитку малого бізнесу на сучасному етапі еволюції зарубіжних країн.

Так, автор наголошує, що характерною рисою підтримки малого підприємництва в країнах з перехідною економікою є застосування податкових пільг, зокрема звільнення від окремих видів податків на певний термін; зменшення ставок оподаткування; відміна митних податків та зборів при імпорті товарів виробничого характеру для внутрішнього використання; зменшення ставок обов’язкового соціального відрахування; прискорена амортизація.

Автор переконаний, що в умовах функціонування та розвитку сфери малого підприємництва в Україні важливим є вивчення досвіду організації малого бізнесу в економіці Великобританії, як країни з глибокими історичними традиціями ведення бізнесу. Становлення та розвиток підприємництва у Великобританії відбувався на основі співробітництва малих підприємств і великих фірм, тобто на засадах кооперації, що надавало змогу одночасно обслуговувати великі підприємства (постійно чи на окремих стадіях розвитку) і стимулювати діяльність малого бізнесу. Результатом такої взаємодії стало виникнення ефекту ланцюгової реакції у всіх галузях економіки країни, вживали заходів щодо забезпечення сприятливих як внутрішніх, так і зовнішніх умов для ефективного функціонування підприємств.

Також автор зазначає, що основними чинниками, які заважають розвитку малого підприємництва, є неефективна система державної підтримки підприємництва, яка проявляється через слабкий розвиток фінансово-кредитної інфраструктури малого і середнього бізнесу, низький рівень державного захисту прав підприємців; високий рівень тінізації фінансово-економічних відносин у сфері малого підприємництва; недосконалість податкової системи в Україні. Так, прийняття нового Податкового кодексу, що передбачає збільшення суми єдиного податку, скорочення максимальної величини виторгу і видів діяльності, яким дозволено користуватися спрощеною системою, а також розширень прав податківців несе в собі тенденцію до згортання діяльності підприємств малого бізнесу та зниження ділової активності населення.

Отже, на сучасному етапі господарювання малий бізнес в Україні характеризується неоднорідністю і непослідовністю у своєму розвитку і вимагає провадження дієвої державної політики щодо стимулювання та підтримки з боку органів центральної та місцевої влади.

2.7. Сьомко — Львівська О.В. Один з підходів до оцінки економічної привабливості бізнес-проектів створення (реструктуризації) підприємств ресторанного господарства

Метою статті є розгляд і формулювання одного з можливих підходів до визначення оцінки економічної привабливості проектів майбутнього створення підприємств ресторанного господарства.

Автор вказує, що для економічного аналізу необхідно оцінити усі компоненти бізнес-проекту з погляду альтернативної вартості. При цьому альтернативна вартість інвестицій у грошовому еквіваленті визначається з огляду на їх найефективніше використання, а продукції (послуг) нового підприємства — шляхом оцінки витрат споживачів конкретного регіону обслуговування держави на придбання аналогічної продукції (послуги) за кордоном (за браком вітчизняних аналогів).

Економічний аналіз фінансових показників реструктуризації (переродження) підприємств і визначення їх майбутньої ефективності — явище достатньо складне. Відповідь «криється» у перекосах цільового вимірювання, які виникають внаслідок великої кількості економічних факторів, а саме: економічної політики держави, спрямованої на підтримку розвитку певного сектора економіки (в нашому випадку — сфери громадського харчування); економічної безпеки окремих виробничих (і послугових) секторів; зміни структури і географії галузевого розвитку; заходів щодо захисту вітчизняних виробників, трансфертних платежів (субсидій, дотацій, податків, акцизних зборів тощо).

Свою статтю автор підсумовує, тим що при економічному аналізі ефективності створення підприємств громадського харчування потрібно коректно виміряти якісний вплив не тільки основних чинників, а й тих, що знаходяться в глибині. Саме вони набувають великого значення для конкретного регіону, який описується тільки йому присущою системою економічних координат. Звідси, проблеми оцінки альтернативної вартості бізнес-проектів створення нових підприємств у сфері громадського харчування (ресторанного господарства) фокусуються на необхідності розрахунку їх граничної дохідності зі загальносуспільних позицій.

2.8. Прохорова В.В.  Організаційно-економічне забезпечення розвитку малого підприємництва України

У статті визначено складові конкурентоспроможності потенціалу малих підприємств. Наведено економічний механізм відновлення та розвитку малого підприємництва України. Визначено завдання, які вирішує мале підприємництво.

Метою статті є формування та обґрунтування організаційно-економічного забезпечення розвитку малого підприємництва України.

Автор вказує що малий бізнес як явище соціальне, економічне і політичне, таке, що охоплює практично всі галузі економічної діяльності, допомагає вирішити такі завдання, як: розвиток конкурентної ринкової економіки; забезпечення формування середнього класу — основного гаранта соціальної і політичної стабільності суспільства; підвищення інвестиційної привабливості територій; забезпечення зайнятості і зростання матеріального добробуту населення, що сприятиме культурному розвитку населення і задоволенню матеріальних потреб за допомогою розвитку ринку споживчих товарів і сфери послуг. Саме тому успішне існування малих підприємств і їх зростання дуже важливі для розвитку економіки країни. Розвиток малого підприємництва є чинником економічної і соціальної стабільності та необхідним доповненням великим промисловим підприємствам. Досвід ринкових перетворень показав, що в країні ще не вдалося створити ефективні організаційно-економічні важелі зацікавленості організацій малого бізнесу в зростанні економіки.

Крім того, автор запевняє, що для успішного розвитку сектора малого бізнесу важливим є перш за все наявність нормальних макроекономічних умов в країні. Низький рівень інфляції, доступність банківського кредиту, невисокий рівень процентних ставок, економічне зростання та платоспроможний попит гарантують нормальний розвиток малого підприємництва в Україні. Держава повинна чітко сформулювати цілі і задачі щодо підтримки малого бізнесу.

Тобто в сучасних умовах політика, що проводиться відносно малого бізнесу, набуває ключового значення. При цьому відбувається і розмежування функцій центральних і місцевих органів влади. Перед центральними органами влади стоять задачі формування стабільної і прогнозованої макроекономічної ситуації в країні; прийняття законодавчої бази, стимулюючої розвиток малого підприємництва; забезпечення фінансування загальнонаціональних програм розвитку малого бізнесу (у тому числі і програм кредитування) і т. п.

У статті визначено те, що малий бізнес є невід‘ємною складовою частиною економік більшості розвинених країн. За результатами дослідження було визначено складові конкурентоспроможності потенціалу малих підприємств. Запропоновано економічний механізм відновлення та розвитку малого підприємництва України.

Особливе місце займає проблема полегшення доступу малих підприємств до зовнішнього фінансування. Серед причин більш високої, ніж у великих підприємств, залежності від зовнішніх джерел фінансових ресурсів можна виділити: обмеженість власного капіталу; невисока кваліфікація підприємців у питаннях фінансового менеджменту і неможливість мати повний штат необхідних фахівців; ускладнений доступ до ресурсів; високі транзакційні витрати. З урахуванням того, що для суб‘єктів малого бізнесу характерним є низькій рівень ліквідності у поєднанні з високими кредитними ризиками, а обсяг надходжень від реалізації продукції не завжди достатній для фінансування всіх потреб, стає очевидною необхідність розробки спеціальних державних програм фінансової підтримки малого бізнесу.

2.9. Скорик Г. І., Барінов В. В., Тревого О. І. Ефективність функціонування та перспективи розвитку малого підприємництва в Україні

У статті проаналізовано проблему співвідношення малого і великого бізнесу, визначено основні форми інтеграції малих і великих підприємств, що забезпечить підвищення ефективності малого підприємництва, визначено роль економічної політики держави в організації і координації цього процесу.

Метою даної статті є виявлення і аналіз основних напрямків реалізації потенційного ефекту від розвитку малих підприємств на основі їх державної підтримки та форм співпраці на партнерських засадах з підприємствами великого бізнесу.

Автор вважає, що підвищення конкурентоздатності національної економіки безпосередньо пов’язане з ефективним функціонуванням малого і середнього підприємництва. Мале підприємництво, яке певним чином уже стабілізувалося, має утвердитись у своїх позиціях. При цьому політика держави повинна бути орієнтована на збереження економічного потенціалу великих підприємств при відповідній правовій і фінансовій підтримці малого і середнього бізнесу.

Так на думку автора, успіх і конкурентоспроможність сучасної фірми пов’язані з її гнучкістю. Така гнучкість притаманна малим фірмам, які збільшують зайнятість, сприяють оновленню виробничої інфраструктури, асортименту товарів, створенню і впровадженню інноваційних технологій, забезпечують швидку окупність витрат, оперативно реагують на зміни споживчого попиту.

Автор вказує, що одним із найрозвиненіших видів малого і середнього бізнесу є постачальники комплектуючих і послуг для великих корпорацій і фірм. Відомо, що найбільші електротехнічні, електронні, автомобільні монополії мають сотні, тисячі постачальників, в тому числі малих і середніх фірм, а також мільйони малих підприємств обслуговують і здійснюють ремонт їх виробів. Така форма взаємодії малого і великого бізнесу є необхідною для нормального функціонування економіки. В міру зростання виробництва, поділу праці і розвитку науково-технічного прогресу її масштаби будуть збільшуватись.

У висновках автор зазначає, що у сучасних умовах зростає зацікавленість з боку великих фірм у співпраці із малими фірмами, оскільки таким чином вони компенсують свою негнучкість та мають можливість перекласти ризик від здійснених операцій на своїх малих партнерів. З іншого боку, малі і       середні підприємства, дії яких майже не скоординовані, рівень самоорганізації яких для реалізації своїх інтересів низький, отримують можливість підвищення фінансової стійкості, стабільності, лобіювання своїх інтересів, здатність витримувати коливання ринкової кон’юнктури, підвищення конкурентоспроможності. Конкурентоспроможність підприємств можна безпосередньо пов’язувати з їх належністю до тієї чи іншої організаційної структу¬ри, оскільки одним із факторів впливу на ефективність підприємства є його взаємодія з партнерами. У сучасній ринковій економіці зникає протистояння малого бізнесу великому підприємству. Він перетворюється на елемент економічного середовища, який взаємодіє з великими корпораціями. Необхідно розробити довгострокову стратегію організаційних перетворень на засадах раціонального поєднання різних типів підприємств з урахуванням вимог подальшого підвищення економічної, соціальної ефективності малого підприємництва.

2.10. Яшкіна Н.В. Проблеми формування іміджу підприємства

У статті розглядається необхідність формування іміджу підприємства як методу конкурентної боротьби і розглядаються такі його поняття як бренд, ділова репутація, товарний знак, торгова марка, брендинг та ін.

Автор переконаний, що успішний імідж підприємства забезпечує його процвітання. Залучаючи все нових споживачів й утримуючи існуючих, ефективні компанії мають можливість зміцнювати ринкові позиції, підтримувати відповідний рівень цін, забезпечуючи конкурентоспроможність своєї продукції.

Отже, імідж є інструментом впливу на поведінку покупців, а в результаті — і на рівень продаж. Він є чудовим методом конкурентної боротьби. Адже з-поміж однотипних товарів покупець обирає той, який йому найбільше подобається. Імідж є також комунікаційним критерієм ефективності брендингу (розвитку торгової марки).

Автор наголошує, що бренди, як найяскравіший прояв іміджу, стали визначеною статтею доходу корпорацій, а мова брендингу та іміджмейкерства стала професійною для всіх бізнесменів. Раніше брендинг відносився до широко розповсюджених споживчих товарів чи соціальних інститутів. У наш час навіть найменші компанії вважають проблеми іміджу і брендингу дуже важливими. Хороший бренд може стати основою успіху компанії, а невдалий імідж — призведе до провалу. Через те, що продукція і послуги різних компаній стають усе більше подібними, майже нерозрізненими, конкуренти пропонують споживачу практично необмежений вибір, а компанії перетворюються в незрозумілі і непроникні «моноліти». Тому вміння виділитися серед конкурентів, показати свої відмінності виявляється дуже ефективним.

Саме тому необхідність швидкого створення позитивного іміджу актуальна насамперед для невеликих підприємств, що тільки розпочинають власну справу. Імідж, що розробляється в перші дні створення нового підприємства, значною мірою визначає її репутацію на перспективу.

Висновки

Розвиток малого підприємництва є обов’язковою умовою «пожвавлення» ринкової економіки, формування нормального конкурентного середовища. Поява значної кількості малих підприємств, окрім посилення конкуренції на товарних ринках, їх демонополізації сприяє: насиченню ринку товарами, що мають попит, залученню незайнятої робочої сили і тим самим зниженню рівня безробіття. Адже в той час, коли йде процес скорочення робочих місць на великих підприємствах, малі фірми не тільки зберігають, але й створюють нові робочі місця і поглинають надлишкову робочу силу, сприяють поповненню регіональних і державного бюджетів. Важлива роль малого підприємництва полягає і в тому, що воно виступає інвестором вітчизняної економіки

Основними негативними чинниками, які стоять на заваді розвитку малого підприємництва на території України, є: відсутність чітко сформульованої через систему правових актів державної політики у сфері підтримки малого підприємництва, значні адміністративні бар’єри, брак реальних і дієвих механізмів фінансово-кредитної підтримки, надмірний податковий тиск і обтяжлива система звітності. Тому, очевидно, що потрібен комплексний підхід для вирішення проблем стосовно підтримки і розвитку малого підприємництва в Україні.