Вступ.

1. Теорії кредиту.

2. Необхідність, суть та функції кредиту.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Основними ознаками відносин, що становлять сутність кредиту, є такі:

— учасники кредитних відносин повинні бути економічно самостійними: бути власниками певної маси вартості і вільно нею розпоряджатися; функціонувати на основі самодостатності та самоокупності; нести економічну відповідальність за своїми зобов'язаннями. Без цього вони не зможуть набути статусу ні кредитора, ні позичальника. Щоб стати кредитором, економічний суб'єкт повинен накопичити у власності певну суму вільних коштів, якими може вільно розпоряджатися. А щоб стати позичальником, суб'єкт повинен мати передумови для накопичення в майбутньому у своїй власності достатньої суми вільних коштів для повернення боргу;

— кредитні відносини є добровільними та рівноправними. Тільки за цих умов вони будуть взаємовигідними і зможуть розвиватися по висхідній. Інакше ці відносини будуть згасати і розриватися, тобто втратять здатність до розвитку. Економічна самостійність суб'єктів, добровільність, рівноправність та взаємна вигода роблять кредитні відносини внутрішньо адекватними ринковим відносинам, зумовлюють їх розвиток на ринкових засадах;

— кредитні відносини не змінюють власника цінностей, з приводу яких вони виникають. Кредитор залишається власником переданої в борг вартості, а позичальник одержує її лише у тимчасове розпорядження, після чого повинен повернути власникові. Незмінність власника в кредитних відносинах вимагає особливо чіткого і дійового правового їх оформлення, щоб захистити інтереси власника. Якщо такий захист не забезпечується правовими засобами, то кредитні відносини втрачають свої визначальні ознаки і перетворюються в щось інше, ніж кредит. У цьому зв'язку інтереси кредитора для правового захисту є більш пріоритетними, ніж інтереси позичальника.

1. Теорії кредиту

У світовій економічній науковій думці обґрунтовуються і визначаються дві концепції теорії кредиту — натуралістична і капітал оутворююча.

Основоположниками натуралістичної теорії кредиту були англійські економісти А.Сміт (1723-1790) Д. Рікардо (1772-1823).

Найважливіші положення натуралістичної теорії кредиту:

1. об'єкт кредиту — натуральні блага (матеріальні цінності), а не гроші;
2. кредит — спосіб перерозподілу існуючих у певному суспільстві цінностей, тому що це рух натуральних речовин;
3. банки — це посередники, які не відіграють ролі у створенні кредиту;
4. відсутня роль кредиту у сприянні розширеного капіталістичного відтворення;
5. відсутнє з 'ясування різниці між позичковим і реальним капіталом, позичковий капітал розглядається лише як відобра-ження нагромадження реального капіталу.

Таким чином, представники натуралістичної теорії розглядали кредит як засіб перерозподілу матеріальних цінностей у натуральній формі, не визначаючи ролі банків у створенні кредиту. Проте слід зазначити заслугу представників натуралістичної теорії в обґрунтуванні ряду положень щодо кредиту:

> кредит сам собою не може створювати реального капіталу, який виникає тільки у процесі виробництва;

Р кредит залежить від прибутку, не створює реального капіталу.

Основоположниками капіталоутворюючої теорії кредиту були англійські економістиДж. Ло (1671-1729), Г. Маклеод (друга половина XIX століття), австрійський економіст Й. Шумпетер та німецький економіст А. Ган (XX століття).

Основні положення капіталоутворюючої теорії кредиту:

Р кредит може створювати багатства і капітал, з ним ототожнюються гроші;

Р банки — не посередники, вони відіграють значну роль у створенні кредиту і капіталу;

Р кредит і банки — вирішальні фактори розвитку виробництва, здатні запобігти економічним кризам, інфляції, забезпечити процвітання суспільства.

Проте помилковість концепції цих економістів полягала у виправданні експансії та інфляції. Раціональні положення капіталоутворюючої теорії кредиту були використані Дж.Кейнсом, який відмовився від ідеї щодо безмежних капіталотворчих можливостей кредиту та банків і вважав, що поряд з кредитними інструментами слід використовувати інші заходи для регулювання економіки.

2. Необхідність, суть та функції кредиту

Кредит — від лат. creditum — позичка, credo — вірю [1, с.238].

У науковій літературі можна виділити декілька підходів до визначення поняття категорії кредиту.

Наприклад, М.П.Денисенко визначає: "кредит-позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Це форма руху позичкового капіталу" [4, с.78].

М.М. Александрова, С. О. Маслова визначають кредит як об'єктивну вартісну категорію, складову частину товарно-грошових відносин, а його необхідність викликана існуванням товарно-грошових відносин [1, с. 196]. В.Д. Лагутін дає таке визначення: "кредит — це форма прояву кредитних відносин, форма руху позичкового капіталу" [6, с. 14].

Аналіз різних точок зору зарубіжних та вітчизняних авторів щодо визначення поняття кредиту дав можливість розкрити цю категорію через визначення, запропоноване Б.С. Івасів [3, с.268] — "кредит — це економічні відносини, що виникають між: кредиторами і позичальниками з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів та використання їх на умовах повернення й оплати".

Таким чином, кредитні відносини функціонують у системі економічних відносин.

У сучасних умовах кредитні відносини набувають розвитку між:

· господарюючими суб'єктами;

· банками та населенням;

· підприємствами, організаціями, господарюючими суб'єктами, з одного боку, та населенням, з іншого;

· фізичними особами;

· державою, банками та окремими господарюючими суб'єктами.

У зв'язку з тим, що у позичку може надаватися вартість у грошовій та товарній формах, складовими кредитних відносин є:

· кредитно-грошові відносини;

· кредитно-товарні відносини.

Позичковий капітал-це капітал, що віддається власником у позичку і забезпечує надходження прибутку у вигляді процента.

За висновками ряду науковців [3,4], позичковий капітал — це:

· капітал -власник. Особливість полягає в тому, що він передається в тимчасове користування промисловому або торговому капіталу і повертається після закінчення терміну позички;

· капітал як товар. Об'єктом купівлі-продажу є гроші не як товар, а як капітал;

· капітал з особливою формою руху. Гроші віддаються в позику для того, щоб після закінчення терміну вони були повернуті з відсотками;

· капітал, який має специфічну форму відчуженості – не продається з передаванням права власності, а надається в позику — тобто відчужується від власника лише на певний термін і за умови повернення з позичковим процентом.

Прибуток, одержаний від позичкового капіталу, поділяється на:

· процент, що отримується позичковим кредитором;

· підприємницький прибуток, що привласнюється позичальником.

Для виникнення реальних кредитних відносин потрібні такі умови:

1) наявність об'єктів кредиту — грошових чи матеріальних цінностей, щодо яких може укладатися кредитна угода;

2) наявність суб'єктів (учасників) кредитної угоди — кредитора і позичальника;

Кредитор (лат. Kreditor-позикодавець) — один з учасників стосунків, котрий надає кредит і має право вимагати від боржника сплату боргу. Кредитором може бути держава, банк, підприємство, громадянин [5, с.244].

Позичальник — одержувач позики; сторона в кредитній угоді, від якої інша сторона (кредитор) має право вимагати повернення грошей (майна) і сплати процента. Позичальником може бути держава, юридична особа, громадянин [5, с. 340].

3) наявність збігу інтересів кредитора і позичальника.

Сутність кредиту як економічної категорії проявляється в його функціях. Найбільш дискусійним в теорії кредиту є питання про функції кредиту. Ознайомлення та критичний аналіз багатьох літературних джерел дали підстави для визначення наступних функцій:

· перерозподільча — полягає в тому, що тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб передаються в тимчасове користування підприємств і населення для задоволення їхніх виробничих чи особистих потреб. При реалізації цієї функції кредиту перерозподіляються як грошові кошти, такі товарні ресурси;

· емісійна (антиципаційна) — здійснення емісії грошей як платіжних засобів методом кредитної експансії (розширення кредиту) та кредитної рестрикції (звуження кредиту), що регулює кількість грошей в обігу;

· стимулювальна — ефективне використання позики з боку позичальника, щоб на зароблені кошти не тільки повернути кредит, але й одержати прибуток;

· контрольна — здійснення взаємного контролю кредитора і позичальника за цільовим використанням кредиту і поверненням позички.

Усі функції кредиту взаємопов'язані, тільки їх взаємодія може забезпечити якісні і стійкі кредитні відносини.

Висновки

Сутність кредиту полягає не в масі позиченої вартості, а в тих економічних відносинах, які виникають у зв'язку з рухом вартості на засадах зворотності та платності. Ці відносини характеризуються низкою специфічних рис, які конституюють явище кредиту і відрізняють його від інших економічних явищ.

Кредит є вартісною категорією і з цього погляду має багато спільного з іншими економічними категоріями — грошима, фінансами, торгівлею, капіталом тощо. Разом з тим це самостійна категорія, яка має свої функції і особливе призначення в економічному житті суспільства.

Натуралістична теорія кредиту трактує сутність кредиту з позицій його ролі в забезпеченні руху реального капіталу в натурально-речовій формі, недооцінює відносної самостійності руху грошового капіталу і його впливу через кредит на розвиток суспільного виробництва.

Капіталотворча теорія кредиту трактує сутність кредиту як механізм творення капіталу, переоцінюючи самостійність руху грошового капіталу і можливості банків у його розширенні в інтересах розвитку виробництва.

Основними принципами кредитування є: цільове спрямування позички; строковість позички; поверненість кредитору позиченої вартості; забезпеченість позички і платність користування позиченими коштами.

Список використаної літератури

1. Колодізєв О. Гроші та кредит: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни/ Олег Колодізєв, Оксана Яременко,; М-во освіти і науки України, Харківський держ. екон. ун-т. — Харків: ВД "ІНЖЕК", 2004. — 153 с.

2. Михайловська І. М. Гроші та кредит: Навчальний посібник/ І. М. Михайловська, К. Л. Ларіонова. — Львів: Новий Світ-2000, 2006. — 431 с.

3. Розмарина А. Гроші та кредит у системі сучасних економічних відносин: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. / Одеський держ. екологічний ун-т. — О. : ТЭС, 2004. — 109с.

4. Савлук М. Гроші та кредит: Підручник / Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана / Михайло Іванович Савлук (заг.ред.). — 4 вид., перероб. і доп. — К. : КНЕУ, 2006. — 744с.

5. Щетинін А. І. Гроші та кредит: Підручник/ А. І. Щетинін; М-во освіти і науки України. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 429 с.