Вступ.

1. Лексико-граматична характеристика термінів. Терміни-слова, терміни-словосполучення, символи-слова, терміни-іменники, терміни-дієслова, терміни-прикметники, терміни-речення, терміни-прислівники.

2. Загальномовні семантичні процеси в термінології. Полісемія (багатозначність) терміна. Синонімія. Дублетність. Антонімія.

3. Способи утворення термінів для понять.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Технічна лексика вживається у галузях науки, хоча при цьому залучається значна частина загальновживаних слів. Науково-технічний вокабуляр — це засіб спілкування учених і фахівців, які намагаються користуватися ним точно і постійно. Фахівці вживають писемне слово частіше, ніж усне. Технічні терміни, звідси, мають спеціалізовані і окреслені значення. Незважаючи на те, що термінологія нараховує велику кількість одиниць, користується нею менша частина населення, а тому термінолексика у своїй більшості до загального словника мови не потрапляє. Через це терміни мають більшу стабільність і стійкість перед морфологічними і семантичними змінами, ніж загальновживана лексика.

Технічна лексика має дещо інтернаціональний характер. Багато технічних слів ідентичні за формою і значенням у кількох мовах. Кількість слів, що мають спільне вживання у різних мовах, значно більша у технічній мові. Завдяки цьому науковий опис інколи наближається до явища міжмовної комунікації.

Словниковий склад мови визначає можливості для вираження тих чи інших понять чи предметів для їх точного й виразного визначення. Відсутність в мові визначення відомого поняття являється однією з найбільших перешкод для його передачі в мові. Зазвичай ці перешкоди долаються шляхом створення нового слова чи запозичення слова з іншої мови. Таке поповнення лексики відбувається постійно, кришталюючи в словах все те, що відклалося в суспільній свідомості.

1. Лексико-граматична характеристика термінів. Терміни-слова, терміни-словосполучення, символи-слова, терміни-іменники, терміни-дієслова, терміни-прикметники, терміни-речення, терміни-прислівники

При визначені терміна підкреслюють його функціонально-смисловий бік, бо термін за вимогами, що до нього визначаються, має стосуватися одного поняття.

М. І. Мостовий дає таке визначення терміна: термін — це слово або словосполучення з історично умотивованим чи умовно закріпленим значенням, що відбиває одне поняття у спеціалізованій галузі знання чи виробництва.

В. І. Карабан визначає термін як мовний знак, що репрезентує поняття спеціальної, професійної галузі науки або техніки. Він вважає, що науково-технічні терміни становлять суттєву складову науково-технічних текстів.

А. Я. Коваленко дає таке визначення терміну: термін — це емоційне нейтральне слово чи словосполучення, яке вживається для точного вираження понять та назв предметів.

І. В.Арнольд терміном називає слово або словосполучення, яке служить для чіткого вираження поняття, специфічного для якої-небудь галузі знання, виробництва або культури, та яке обслуговує комунікативні потреби в цій сфері діяльності людини.

На мій погляд М. І. Мостовий та В. І. Карабан краще за всіх визначили термін, але я б хотіла подати своє визначення: термін — це слово або словосполучення, яке служить для вираження поняття і прийняте в відповідній професійній сфері та вживане в особливих умовах.

Термін — це лексико-номінативна одиниця мови, що співвідноситься з поняттям спеціальної професійної сфери. А.С. Герд виділяє три точки зору на цю проблему:

По-перше, терміни мають те лексичне значення, яке і означають;

· по-друге, терміни мають лексичне значення, яке є тим самим поняттям;

· по-третє, терміни збігаються з поняттям і не мають лексичного значення. Зрештою, всі вони мають право на існування, оскільки, говорячи про семантичну структуру слова-терміна, ми говоримо про структуру його (терміна), внутрішню форму.

Усі терміни по своїй будові А. Я. Коваленко поділяє на:

1) Прості, які складаються із одного слова: ланцюг;

2) Складні, які складаються з двох слів і пишуться разом або через дефіс: маховик;

3) Терміни-словосполучення, які складаються із декількох компонентів: автоматичний вимикач[2, с. 158-159].

Науково-технічний термін – це слово або словосполучення, що називає загальне поняття теорії науково-технічної галузі знання чи діяльності. Як науково-технічні терміни використовуються мовні одиниці, створені спеціально або запозичені для цієї галузі знання (гайкоріз, комутатор, малолітражний, шліхтувати), і загальновживані слова в особливій функції (ковпак, наварювати, надійність). Значення науково-технічного терміна – вербальне висловлювання, яке називає істотні ознаки загального наукового поняття, установлюється внаслідок свідомої домовленості, закріплюється в термінологічних словниках тлумачного типу і, як у загальновживаного слова, складається з ієрархічно організованої сукупності семантичних компонентів (спільних і відмінних сем). Поняття і значення терміна не тотожні, бо значення терміна за обсягом менше від поняття. Постійні зміни у змісті та обсязі понять науково-технічної сфери зумовлюють розвиток значень відповідних термінів. Залежно від сутності зв’язку термінологічних одиниць з поняттями можна говорити про різні вияви семантичних відношень в УНТТ, тому проблема співвідношення значення терміна й поняття відіграє важливу роль для дослідження цих відношень. Значення терміна й лексичне значення слова – це категорії однорідні, але не тотожні, оскільки значення терміна пов’язане не лише з науковим поняттям, але й зі значеннями інших термінів у межах певної термінології, семантично чітко визначене та засвоюється під час професійної діяльності.

Науково-технічну сферу пізнання та діяльності обслуговує спеціальна лексика, до складу якої належать терміни, номенклатурні знаки, професіоналізми, жаргонізми. Номенами в науково-технічній сфері людської діяльності є найменування конкретних предметів. У роботі схарактеризовано номенклатурні одиниці двох типів: 1) назви машин, верстатів, пристроїв, приладів, деталей, знарядь праці та їхніх частин, матеріалів і речовин; 2) назви серій, моделей, типів конструкцій, марок машин, приладів, деталей, видів матеріалів і речовин, назв виробників і науково-дослідних установ тощо. До аналізу семантичних відношень в УНТТ залучено номени першого типу, які фіксуються в термінографії у великій кількості, номени ж другого типу не прийнято подавати у словникових працях, тому їх відмежовано від аналізованих одиниць. Від термінів УНТТ відокремлено також професіоналізми (“домашній аналіз”, “мокре зварювання”, “політ труб”) і жаргони (“у свердловині макарони”, “хлопчик — дівчинка”) через ненормативність уживання, стилістичну маркованість, наявність емоційно-експресивного забарвлення та через відсутність їх у словникарських працях[1, c. 213-215].

Для номінації понять науково-технічної термінології використовуються терміни-слова й терміни-словосполучення, а також терміни зі словесно-символічним планом вираження (в-латунь, д-деревина). Терміни-слова – це мовні одиниці здебільшого іменникової природи (кристалічність, кріплення, токар-револьверник), хоча вони можуть бути виражені прикметниками (рудоплавильний, шарнірний) та дієсловами, зокрема дієприкметниками (литий, штампувати). У досліджуваній термінології поширені також абревіатури (ОЗП – оперативний запам’ятовувальний пристрій, ТЕЦ – теплоелектроцентраль). Складність понять науково-технічної галузі, потреба точних, умотивованих, однозначних одиниць зумовлюють домінування термінів-словосполучень, що формуються за різними твірними моделями і бувають дво- або багатокомпонентними (дифузійне зварювання, трансформатор тиску; каротажний свердловинний підйомник, пам’ять з прямим доступом, пропускна здатність каналу зв’язку, пульт управління превенторами, час початку тужавіння тампонажного розчину).

Терміни-словосполучення поділяються на три типи.

До першого типу належать терміни-словосполучення, компонентами яких є самостійні слова, які можуть вживатися окремо і які зберігають своє значення: гальмо, прилад.

До другого типу відносяться такі терміни-словосполучення, які мають один із компонентів технічний термін, а другий — загальновживаної лексики. Компонентами такого типу можуть бути два іменники, або іменник і прикметник. Цей спосіб утворення науково-технічних термінів більш продуктивний, ніж перший, де два компоненти є самостійними термінами: зворотній зв'язок

До третього типу відносяться терміни-словосполучення, обидва компоненти яких являються собою слова загальновживаної лексики і тільки сполучення цих слів є терміном.

Отже, А. Я. Коваленко звертає увагу на те, що усі терміни об'єднуються в термінологічні системи, які виражають поняття однієї галузі знань. У кожній термінологічній системі утворюються певні групи, для яких загальним є їх належність до класу предметів, або до класу процесів, властивостей і т.д.

А.В. Супераньска, Н.В. Подольска, Н.В. Васильєва поділяють терміни на:

Терміни-слова (вони виражені єдиним словом: ембріон, цемент, бетон, графіт, рак)

Терміни-словосполучення (серед них розрізняють: а) вільні словосполучення (атомна електростанція, космічна швидкість, радіолокаційні установки і т.д.), де кожний з компонентів — термін, що може вступати в двосторонній зв'язок; б) зв'язані словосполучення, де ізольовано взяті компоненти можуть і не бути термінами, а в поєднанні вони утворюють термін-словосполучення: мертва вода, важка вода, радіоактивний йод, мислячий робот і т.д.)

Багатокомпонентні терміни (такі терміни можуть бути три-, чотири- і більше компонентними і представлені вони в значно меншій кількості: відкритий розпад радіоактивних елементів, рівняння руху машин, діставати дози опромінювання та ін.) [3, с. 130-137]

Незалежно від того яким є термін — багатокомпонентним сполученням чи виступає в якості терміна-словосполучення чи терміна-слова, омонімія поширюється на кожен з них.

2. Загальномовні семантичні процеси в термінології. Полісемія (багатозначність) терміна. Синонімія. Дублетність. Антонімія

Полісемічні відношення – це відношення внутрішньо пов’язаних значень однієї термінологічної одиниці, які, передаючи істотні ознаки двох або більше понять певної галузі пізнання (або кількох близьких), мають спільні спеціальні семи. Значення терміна інвертор мають спільні семи “пристрій”, “призначення – перетворення одного фізичного явища на інше”, відмінні семи – “сфера застосування”, “тип фізичного явища”. Полісемічні відношення простежуються як в окремих галузевих терміносистемах (буксир /транспорт./, завантаження /обчисл. техн./), так і в межах близьких терміносистем УНТТ (комутатор /електр., телеграф./, рефлектор /електр., радіотехн., теплотехн./. Іноді в семантичних структурах багатозначних термінів можна визначити первинне і вторинне значення (у терміна ізолятор первинним є значення “речовина, що не проводить електричного струму; діелектрик”, а вторинним – “пристрій, виготовлений з діелектрика”). Семантичну структуру полісемічних термінів, як і загальновживаних слів, можна схарактеризувати за кількома параметрами: 1) за характером семантичної мотивації між прямим і похідними значеннями: між значеннями термінів-полісемантів установлюються, як правило, радіальні зв’язки, на відміну від загальновживаної мови, де зустрічаються радіальні, ланцюжкові та радіально-ланцюжкові зв’язки (транзистор /прилад і радіоприймач, сконструйований на цих приладах/); 2) за співвідношенням спільних і відмінних сем: між значеннями полісемічних термінів спостерігаються, як правило, відношення перетину (радіометр, усі його значення об’єднані семою “пристрій для вимірювання випромінювання”, різняться ж семою “вид енергії, що випромінюється”) і включення (електрозварювання – “зварювання металів за допомогою електричної енергії” і “галузь науки, що займається вивченням зварювання металів за допомогою електричної енергії”, тут перше значення є складовою частиною другого й не має відмінної семи). Аналіз семантичних структур термінів-полісемантів дає підставу твердити, що відношення між ЛСВ звичайних слів різноманітніші і складніші за відношення між семемами полісемічних термінів[5, c. 134-135].

Виникнення полісемії в УНТТ зумовлюють: 1) позамовні причини (соціальні, суспільно-політичні, науково-технічні тощо, схильність людського мислення до систематизації та узагальнення знань про явища реальної дійсності, відкриття нового знання й поява нових понять); 2) мовні причини (приналежність термінів до лексико-семантичного складу мови, асиметричність знака і значення, певна обмеженість кореневого словникового матеріалу). Полісемічні терміни-слова в УНТТ з’являються здебільшого внаслідок метонімічних перенесень термінологічних назв (електротехніка, заземлення, калібр, контакт, кріплення тощо), значно менше – шляхом метафоризації термінів (пресування, штовхач), на відміну від загальновживаної лексики, де переважає метафоризація. Багатозначність термінів-словосполучень також найчастіше виникає внаслідок метонімізації (опір матеріалів, функційний блок).

Виділено такі типи термінів-полісемантів в УНТТ: 1) за структурним складом: терміни-слова (оператор, цементування) і терміни-словосполучення (критична маса, програмна підтримка). Складених полісемічних термінів значно менше, оскільки кожен член словосполучення конкретизує значення всієї термінологічної одиниці. Серед термінів-абревіатур полісемічних одиниць не виявлено; 2) за кількістю значень: двозначні (декодер, емульгувати, обчислювальна техніка), тризначні (електрод, клінкер) і рідше – чотири- (галтель) і п’ятизначні (шпиндель). Полісемічні науково-технічні терміни мають обмежену кількість значень, на відміну від загальновживаних слів.

Полісемічні відношення поширені в усіх семантичних розрядах УНТТ, але неоднаково: частіше вони розвиваються в термінів, які називають пристрої, прилади тощо, а також виробничі дії та процеси, рідше – у термінологічних назв одиниць виміру, професій та спеціальностей науково-технічної галузі, що пояснюється особливостями їхнього творення й функціонування. Значення полісемічних термінів можуть належати до одного семантичного розряду (метафоричний шлях утворення) або до різних (унаслідок метонімічного перенесення назви). Регулярними є полісемічні моделі, утворені внаслідок таких метонімічних перенесень: процес – наслідок дії; процес – обладнання, пристрій; процес – стан; галузь техніки – сукупність технічних засобів; властивість – величина тощо. Нерегулярними в УНТТ є полісемічні моделі: пристрій – властивість, пристрій – стан, професія – речовина, галузь – властивість та деякі інші. У досліджуваній термінології серед термінів із кількома значеннями в семантичній структурі 73% становлять регулярні моделі багатозначності, іншим же 27% властива нерегулярна багатозначність[6, c. 156-158].

Семантична структура полісемічних термінів не розкривається сучасними словникарями: а) у перекладних термінологічних і загальномовних словниках, коли кожне значення реєстрового терміна-полісеманта має один відповідник в іншій мові; б) в окремих перекладних та тлумачних термінологічних працях, а також у так званих робочих словниках, невеликих за обсягом, що можна пояснити настановами укладачів. Проте в більшості сучасних словникарських праць полісемічні зв’язки засвідчуються, зокрема в перекладних термінологічних і загальномовних словниках, коли всі значення реєстрового терміна слід перекладати різними термінологічними одиницями або реєстровий термін має категоріальну багатозначність. Виявлено такі особливості подання полісемічних термінів у словниках аналізованого періоду: 1) фіксується велика кількість нових багатозначних термінів /контратипування, риформінг/; 2) значна кількість термінологічних одиниць, уживаних у попередні роки, наводиться з ускладненою структурою /аспіратор, комутація, пеленгувати/; 3) нові, але вже поширені значення науково-технічних термінологічних одиниць (буфер, монітор, оператор, редактор) подаються не в усіх загальномовних словниках.

Синонімічні відношення – це відношення значень, що виражені різними термінами, передають істотні ознаки одного поняття й мають семантичний інваріант. Таке визначення дозволяє відокремити терміни-синоніми від термінів-варіантів, які не залучалися до аналізу. Семантичну спільність синонімічних термінів можна виявити шляхом компонентного аналізу їхніх значень, поданих у дефініціях, тому основним критерієм виділення термінів-синонімів застосовано семантичний критерій. Критерій взаємозамінності не використовувався, оскільки, по-перше, взаємозамінюваність синонімів є наслідком, а не причиною семантичної спільності термінів, а по-друге, УНТТ досліджувалася за сферою фіксації. На відміну від інших українських терміносистем (суспільно-політичної, музичної, богословської), терміни-синоніми в яких, на думку вчених, можуть бути експресивно забарвленими чи стилістично маркованими, в УНТТ синонімічні одиниці позбавлені емоційно-експресивної забарвленості та стилістичних відмінностей. Науково-технічні терміни-синоніми можуть мати в семантичних структурах відмінні семи, проте це трапляється дуже рідко.

Установлено такі причини виникнення синонімічних відношень у науково-технічній термінології: 1) позамовні (поява нових понять, нормувальна діяльність українських учених у 90-х рр. ХХ – на початку ХХI ст.; 2) мовні (асиметрія знака і значення, системні можливості української мови щодо творення номінацій на позначення понять, розвиток УНТТ за законами загальнолітературної мови як її підсистеми). Синоніми в УНТТ виникають такими шляхами: а) запозичення термінів із різних мов для номінування спеціального поняття (до вже наявного чужомовного чи питомого): агломерація – спікання, алітування – калоризація;

б) відновлення термінів, засвідчених у словниках 20-30-х років ХХ ст.: аміак – сморідець, підшипник – вальниця; в) пояснення наукових понять шляхом опису їхніх істотних ознак: стакер – пересувний самохідний конвеєр, трувер – вимірювач критичної течії; г) утворення термінів-епонімів: енергія Фермі – рівень Фермі, температура Дебая – характеристична температура. Отже, синоніми в УНТТ з’являються як спільними із загальномовними синонімами шляхами, так і відмінними[7, c. 379-382].

Синонімічні терміни завжди розглядаються в сукупності, однак в УНТТ відсутні синонімічні ряди в загальноприйнятому науковому їх розумінні (з домінантою й певною внутрішньою структурою), оскільки між термінами немає тієї градації у вираженні спільного значення (від нейтрального до стилістично чи емоційно забарвленого), яка властива загальномовним синонімам, тому запропоновано виділяти термінологічне синонімічне об’єднання (ТСО). Члени таких об’єднань в УНТТ можуть різнитися обсягом спільної семантики, походженням, структурно-граматичним вираженням і зрідка семантичними відмінностями. Термінологічні синонімічні об’єднання в УНТТ порівняно з лексичними синонімічними рядами значно коротші за них (від 2-х до 4-х членів) і динамічніші. За наявністю/відсутністю семантичних відмінностей у термінологічних синонімічних об’єднаннях виділено такі типи ТСО: а) абсолютні (у термінів відсутні семантичні відмінності: електромонтер – електротехнік, сполучний шнур – з’єднувальний шнур); б) відносні (значення синонімічних термінів різняться відмінною семою: очисник – фільтр /ці терміни мають спільну сему “пристрій для очищення”, але значення термінологічної одиниці фільтр вужче, бо в ньому наявна ще сема “очищення лише рідини або газу”/); в) також виявлено комплексні ТСО (між двома першими можуть бути відношення тотожності, а між першим та третім, другим та третім – відношення відносності: транспортер – конвеєр /абсолютні синоніми/, рольганг /відносний синонім до перших двох/). Кількість таких термінологічних синонімічних об’єднань в УНТТ є досить значною. За обсягом спільної семантики проаналізовано: а) повні ТСО (терміни синонімізуються в усіх значеннях: відеоімпульс – відеосигнал, розподілювач кадрів – обмежувач кадру). Як правило, це моносемічні одиниці;

б) неповні ТСО (терміни синонімічні здебільшого лише в одному значенні: екран /4 знач./ – щит /8 знач./, монітор /5 знач./ – дисплей /1 знач./).

До складу ТСО в науково-технічній термінології можуть входити: термін-слово – термін-слово (випрямляч – випростувач); термін-словосполучення – термін-словосполучення (індукційне поверхневе гартування – індукційна поверхнева термообробка); термін-слово – термін-словосполучення (крип – повзучість металів), термін-словосполучення – термін-символ (множник Ланде – g-фактор). Найпоширенішими в досліджуваній термінології є ТСО, що складаються тільки з термінів-слів або термінів-словосполучень.

Найчастіше в синонімічні відношення вступають терміни таких семантичних розрядів: назви дій і процесів, назви властивостей і станів, назви машин, пристроїв тощо, назви речовин і матеріалів. Найрідше синонімізуються назви конструкторської документації, типів схем тощо і назви одиниць виміру. Серед назв наук та їхніх розділів, назв галузей промисловості синонімів не виявлено.

У багатьох розглядуваних словниках синонімічні відношення подаються як основний засіб розкриття значення реєстрових одиниць спеціальної лексики або як додатковий засіб семантичної характеристики термінів. У словникарських працях 90-х років ХХ – початку ХХI ст. спостерігається, з одного боку, зменшення ТСО через руйнування синонімічних відношень, що зумовлено нормалізаторською діяльністю науковців і дерусифікацією національної термінології через усунення кальок (вантажопідйомність /вантажність/, движок /повзун/), з другого боку – збільшення термінологічних синонімічних об’єднань унаслідок виникнення нових термінів (накопичувач – нагромаджувач, флопі-диск – дискета), уточнення термінологічних дефініцій, прагнення вчених замінити деякі іншомовні терміни питомими, особливо термінами 20-30-х років ХХ ст. (капот – покрівець). Порушено також питання квазісинонімів, які не слід наводити в одній статті ні в перекладних, ні у тлумачних термінологічних словниках (болт – прогонич). Запропоновано усувати синоніми з УНТТ шляхом поступового обмеження одного з них у вживанні й позначення його як нерекомендованого в лексико- та термінографічних працях[9, c. 53-55].

Антонімічні відношення – це відношення двох значень, що виражені різними термінами й передають істотні ознаки несумісних протилежних або суперечних видових понять стосовно одного родового, тобто мають спільну семантичну основу, а відмінні семи цих значень замінюють одна одну або одна з них виключає іншу. У термінів-антонімів, як і в антонімічних слів загальновживаної лексики, схожі семантичні структури, оскільки значення протиставлюваних терміноодиниць мають інваріантну основу (спільну родову сему) і різняться відмінною видовою семою. Мовний аналіз свідчить, що антонімічні відношення в УНТТ є складними, якісно багатогранними та ґрунтуються на протилежних або на суперечних логічних зв’язках. Для виділення антонімів застосовувався семантичний критерій, який ґрунтується на аналізі дефініцій термінів, зафіксованих у лексикографічних працях 90-х років ХХ ст. – початку ХХI ст. За кількістю відмінних сем антоніми в УНТТ переважно семантично прості (протиставляються за однією семою: аерація – деаерація, команда абсолютна – команда відносна), хоча можливі й семантично складні антонімічні одиниці (протиставляються за двома семами: список експорту – список імпорту). В УНТТ наявні терміни-антоніми різнокореневі (прискорювач – сповільнювач) і спільнокореневі (препроцесор – постпроцесор); антонімічні терміни-слова (легкоплавкість – тугоплавкість) і терміни-словосполучення (внутрішня провідність – поверхнева провідність). У досліджуваній термінології для структурного вираження відношень протилежності або суперечності використовується система словотворчих елементів та компонентів (подана в Додатку), яка дещо специфічна порівняно із загальновживаною лексикою, оскільки майже не застосовуються емоційно забарвлені афікси та деякі інші словотвірні засоби, поширені в загальновживаній мові. Антонімічні відношення встановлюються в УНТТ здебільшого між складеними термінами, які можуть бути дво- (швидкохідна турбіна – тихохідна турбіна) і багатокомпонентними (елементи загального інформаційного сервісу керування – елементи спеціального інформаційного сервісу керування). Найчастіше антонімічними є атрибутивні словосполучення, що передають видові поняття і складаються з терміна-виразника родового поняття й антонімічних атрибутів. Протиставлювані компоненти цих термінів-словосполучень поділено на три групи: а) такі, що мають антонімічні зв’язки і в загальновживаній мові (ближній /радіомаркер/ – дальній /радіомаркер/); б) такі, що антонімізуються і в інших (нетехнічних) терміносистемах (активний /ретранслятор/ – пасивний /ретранслятор/); в) такі, що знаходяться в антонімічних зв’язках лише в УНТТ (контактне /розгазування нафт/ – диференційне /розгазування нафт/). Між термінами-абревіатурами відношення протиставлення потенційно можливі, але їх не виявлено в УНТТ.

Полісемія, синонімія, антонімія в науково-технічній термінології – мовні явища, однорідні з такими ж явищами в загальновживаній мові, але з певними відмінностями: полісемія та синонімія в УНТТ поширена менше, ніж у загальновживаній мові, а антонімія – більше; можна говорити про різні типи зв’язків між значеннями полісемічного терміна і значеннями слова-полісеманта; немає підстав виділяти синонімічні ряди з домінантою в УНТТ, доцільно говорити тільки про термінологічні синонімічні об’єднання; система словотворчих засобів, що зумовлюють антонімічність термінів, різниться від такої системи в загальновживаній мові[4, c. 278-282].

3. Способи утворення термінів для понять

Мова як система має достатньо законів та засобів утворення нових понять, які з'являються у спеціальній лексиці та потребують номінації. Одним із поширених засобів номінації фахових термінів є використання багатозначних загальномовних слів у спеціальній науковій сфері. Вживання загальномовних слів у різних галузях науки базується на тих самих законах та механізмах «утворення» різних змістів їх вживання.

Як зазначалося вище, найбільш поширеним шляхом утворення терміна є використання загальновживаних слів у його функції, який базується як на узагальненій природі слова, так і на його смислотвірних можливостях. Терміни відрізняються від загальновживаних слів тим, що мають дефініцію, яка розкриває найбільш суттєві ознаки спеціальних понять.

Іншим шляхом творення термінів є «спеціалізація» значення загальновживаного слова, яке виникає у результаті різних видів «переходу» його основного значення, метафори, метонімії тощо.

Термінотворення здійснюється тими самими способами словотворення, що обслуговують мову в цілому: морфологічним (суфіксальний, префіксальний, складання основ), синтаксичним (утворення словосполучень), морфолого-синтаксичним (конверсія), семантичним (переосмислення слів загальнонаціональної мови на основі когнітивних процесів метафоризації та метонімізації). Окрім основних способів словотвору, в кожній мові існують так звані другорядні або нерегулярні типи словотвору, з яких у термінології оподаткування нами досліджено скорочення термінологічних одиниць (141 одиниця різних способів скорочення)[1, c. 98-99].

Висновки

Термін — це слово або словосполучення, яке служить для вираження поняття або назв предметів і прийняте в відповідній професійній сфері та вживане в особливих умовах. Термін як слово спеціальної сфери пізнання відображає результати досвіду і практичної діяльності людини, фіксує професійно-наукові знання про властивості об'єкта, що детермінується. Через дефініцію термін розкриває суттєві ознаки і виражає спеціальне поняття у спеціальній сфері.

Термін має своє «власне» інваріантне значення і виконує функцію семантичного диференціала у різних терміносистемах. Термін, як і загальновживане слово, володіє потужним структурно-семантичним потенціалом, а його словотвірна парадигма має подальшу перспективу дослідження.

За морфолого-синтаксичною структурою виділяються два основні типи термінів: терміни-слова і терміни-словосполучення.

Українська науково-технічна термінологія – автономна й відносно замкнена термінологія, що не позбавлена впливів загальновживаної мови та термінологій інших галузей.

Семантична структура терміна-полісеманта, термінологічні синонімічні об’єднання, термінологічні антонімічні пари – це своєрідні мікросистеми із певними відношеннями, що виконують системоформувальну функцію в розвитку УНТТ. Систематизації науково-технічної термінології сприяє також і цілеспрямована термінотворчість у цій сфері, що яскраво відбито у термінологічних словниках. Семантичні відношення термінів установлюються в межах семантичних розрядів УНТТ (полісемія, синонімія, антонімія) і між ними (полісемія), терміни різних семантичних розрядів можуть бути омонімічними.

Список використаної літератури

1. Культура фахового мовлення: Навчальний посібник/ Ред. Надія Бабич,. — Чернівці: Книги-ХХІ, 2006. — 495 с.

2. Мацюк З. Українська мова професійного спілкування: Навчальний посібник/ Зоряна Мацюк, Ніна Станкевич,. — К.: Каравела, 2005. — 351 с.

3. Мацько Л. Культура української фахової мови: Навчальний посібник/ Любов Іванівна Мацько, Ла-риса Вікторівна Кравець. — К.: Вид. центр "Академія", 2007. — 359 с.

4. Михайлова Т.В. Антонімія в українській науково-технічній термінології // Вісник Харківського університету. – Серія Філологія. – 2000. — № 491: Традиції Харківської філологічної школи: До 100-річчя від дня народження М.Ф.Наконечного. – С. 278-282.

5. Михайлова Т.В. Багатозначність українських науково-технічних термінів та її репрезентація в лексикографії // Вісник Харківського університету. – Серія Філологія. – 2001. — № 520: Філологічні аспекти дослідження дискурсу. – Вип. 33. – С. 134 – 139.

6. Михайлова Т.В. До вивчення семантики терміна // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць. – К., 1998. – С. 156-159.

7. Михайлова Т.В. До вивчення синонімії в українській науково-технічній термінології // Вісник Харківського університету. – Серія Філологія. – 1999. – № 448: Міф і міфопоетика у традиційних та сучасних формах культурно-мовної свідомості. – С. 379-382.

8. Михайлова Т.В. До питання про синонімію термінів // Українська термінологія і сучасність: Тези доп. Всеукр. наук. конф. – К., 1996. – С.76.

9. Михайлова Т.В. Семантичні відношення в українській науково-технічній термінології. – Рукопис.

10. Михайлова Т.В. Термінологія в системі вузівської підготовки фахівця технічного профілю // Преподавание языков в вузе на современном этапе. Межпредметные связи: Научные исследования, опыт, поиски: Харьковский сб. науч. тр. – Вып. 2. – Харьков: Моби Дик, 1998. – С. 8-10.