Вступ

Думка більшості людей вкрай негативно щодо Чорнобильської зони. Хоча більша її частина не представляє радіоактивної загрози. Завдяки відсутності людської діяльності, виникли відмінні умови для життя тварин, і рослин. Наприклад, після приміщення в зону двох коней Пржевальського, занесених у червону книгу, вони розмножилися до 40 особин. В даний час територія є практично незаселеною, виняток становлять невеликі групи вчених, самосели (люди не покинули своє житло, середній вік близько 60 років) і туристів. Проектною завданням є соціалізація території, розробка елементів інфраструктури упорядковують туризм та наукову діяльність, розвиток промисловості, турбота про екологію і як наслідок – залучення інвестицій.

1. Особливості подолання наслідків ліквідації аварії на ЧАЕС

У результаті аварії на ЧАЕС радіаційному забрудненню піддалися великі території. Населення відчуло на собі цілий комплекс негативних наслідків: радіаційне опромінення, психологічний стрес, евакуацію.

Сотні тисяч чоловік були евакуйовані з найбільш постраждалих районів. Унаслідок недостатнього фінансування в зоні безумовного обов’язкового відселення залишаються проживати ще 814 родин. Бюджетне фінансування даних чорнобильських програм забезпечує їхню реалізацію тільки на 17%.

За даними комітету ліквідаторів 94,2% учасників ліквідації аварії на ЧАЕС визнані хворими, притому в бюджеті України на лікування одного ліквідатора передбачено близько 2,5$.

За останні 10 років кількість інвалідів серед ліквідаторів подвоїлася, а число померлих внаслідок опромінення за різними оцінками складає від 10 до 100 тис. чоловік.

Соціальні програми для зниження наслідків аварії затверджені Законом про статус потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Пільги для потерпілих від аварії на ЧАЕС охоплюють багато аспектів життя: охорона здоров’я, житлові умови, проїзд, звільнення від сплати податків, майнові компенсації і компенсації за втрату здоров’я, пов’язану з аварією на ЧАЕС.

Однак, хоча обсяг фінансування затверджений парламентом, постраждалі цю допомогу одержують у дуже скороченому вигляді. Наприклад, у Славутичі статус потерпілого від аварії на ЧАЕС мають 17,5 тис. жителів. Торік сума коштів, що надійшли на придбання ліків, склала 290 тисяч грн. Це приблизно 25 центів на місяць на 1 чоловіка.

Оздоровчих путівок було виділено 279 при потребі понад 6 тисяч. Вартість путівки досить висока для самостійного придбання потерпілими — близько 400$, а компенсація за невикористану путівку – всього трохи більше 10$. І навіть ця компенсація не виплачується вже 2 роки.

Одним із соціальних наслідків аварії є тривога щодо непередбаченого впливу радіації на здоров’я. Після закриття ЧАЕС у славутчан до цієї тривоги додалося відчуття непевності в завтрашньому дні.

Виконуючи міжнародні зобов’язання, 15 грудня 2000 року Україна остаточно припинила роботу Чорнобильської АЕС.

Соціальні наслідки закриття ЧАЕС вдалося пом’якшити завдяки прийняттю відповідного законодавства, відповідно до якого працівники, що звільняються, одержують непогану грошову компенсацію, але головним досягненням було створення в м. Славутичі спеціальної економічної зони зі сприятливим податковим кліматом для ведення бізнесу. Це активізувало розвиток підприємництва і створення нових робочих місць. І хоча біля третини зайнятих на електростанції фахівців втратили роботу, офіційно рівень безробіття в місті атомників складає всего 4,5%. Цього року уряд оголосив мораторій на спеціальні економічні зони, але ми сподіваємося на перегляд нашого випадку з огляду на згадані проблеми з державним фінансуванням чорнобильських програм.

Аварія на Чорнобильській АЕС не має аналогів по площі радіоактивного забруднення і величині радіоактивного опромінення рослин, тварин і людини. Найбільшу небезпеку для всього живого представляють радіоактивні ізотопи йоду, стронцію, цезію, плутонію завдяки своїй високій рухливості та високоенергетичному спектру випромінювань. У зв’язку з метеоумовами забруднення території протягом перших 10 днів після аварії було неоднорідним, «плямистим», тому рівень отриманих доз об’єктами живої природи навіть на невеликих ділянках території відрізнявся в десятки і сотні разів.

Найбільшому радіаційному впливу піддалися природні й аграрні екологічні системи в 30-кілометровій зоні ЧАЕС.

2. Проект розвитку міста Чорнобиль та зони відчуження «Ревіталізація зони відчуження»

Перший, у своєму роді, комплексний проект архітектурного, інфраструктурної організації території Чорнобильської зони відчуження, міста Чорнобиль та інших об’єктів в майбутньому. Проект розроблений ініціативним колективом молодих архітекторів (zaarchitects.com).

Аналіз запропонованого архітекторами проекту розпочнемо з назви. Вона незвична та нова по відношенні до чорнобильської зони. У питанні відновлення життя в місті Чорнобиль та повернення території зони відчуження в господарське використання, найчастіше використовують терміни «реабілітація», «рекультивація», «реевакуація» (останнє вживають, коли мова йде про повторне заселення зони відчуження). Автори проекту розвитку території зони відчуження назвали свій проект «Ревіталізація чорнобильської зони. Розробка об’єктів туристичної інфраструктури ».

Цікаво, що розробники проекту розвитку Чорнобиля вважають, що з розвитком туризму, науки, інфраструктури, екології, буде відбуватись загальний економічний розвиток цієї території.

На жаль розробники не врахували, що в зоні відчуження ще довгий час будуть знаходиться працюючі підприємства з поводження з радіоактивними відходами, відпрацьованим ядерним паливом і безпосередньо сама АЕС. Ці об’єкти повинні були б бути враховані в майбутній інфраструктурі чорнобильської зони.

Основні сегменти нової чорнобильської інфраструктури

Інфраструктурний остов зони відчуження утворюється за допомогою чотирьох основних об’єктів (станцій), між якими прокладена нова транспортна артерія (монорейкова колія). На малюнку представлена ​​основна ідея з розміщення станцій на території чорнобильської зони.

Головним транспортним засобом у проекті реабілітації зони відчуження буде монорейкова дорога. Розміщення шляхів на висоті 6 метрів над землею, за проектом, повинно забезпечити зручні умови для спостереження за природою, диким світом чорнобильської зони. Цікаво, що розробники потурбувалися про диких тварин – монорейкова коліє не буде перешкоджати руху великих ссавців по території зони відчуження. Більше того, проектувальники подбали про зниження шумового впливу і застосували спеціальну систему захисту довкілля від шуму від залізниці.

Недоліком такого рішення є те, що будівництво залізниці буде проходити на радіоактивній території. При проведенні земляних робіт в повітря буде надходити велика кількість радіоактивного пилу, робітники будуть піддаватися суттєвого ризику надходження радіоактивних речовин всередину організму. Крім того, як показує практика будівельних робіт в зоні відчуження, така діяльність призводить до утворення радіоактивних відходів.

Житлові модулі – це компактні, невеликі споруди призначені для нетривалого перебування людей з забезпеченням мінімального комфорту. Форма житлового модуля нагадує бджолині соти.

Поява такого проекту, це свідчення широкого інтересу до чорнобильської зони відчуження. Причому інтерес виникає у людей різних професій. Важливо, що навіть неспеціалісти в питаннях чорнобильської зони розуміють можливість розвитку туризму в чорнобильській зоні, а також необхідність наукового вивчення цього масштабного радіаційного феномена.

Також проект, вірніше його недоліки, демонструють наскільки важлива спільна робота архітекторів, будівельників, радіобіологів, зоологів, юристів і економістів над майбутнім зони відчуження. Запропонувати унікальну архітектуру комплексу мало – необхідно чітко розуміти характер навколишнього середовища в якому будуть працювати науковці та відпочивати туристи, враховувати її особливості та властивості. Необхідно розуміти і розраховувати фінансові ризики і вигоди від реалізації проектів реабілітації чорнобильської зони. На жаль, на даний момент, подібний проект неможливо реалізувати на території чорнобильської зони – оскільки відсутня стратегія розвитку зони відчуження на найближчі 20-50 років.

Висновки

Шкода, яку заподіяла Чорнобильська катастрофа, величезна і має низку екологічних аспектів:

по-перше – радіоактивне забруднення складових частин екосистеми: літологічної основи, гідро- і атмосфери, ґрунтового і рослинного покривів;

по-друге – вплив на здоров’я живих організмів і, найголовніше, людини;

по-третє – вилучення з народногосподарського використання значних територій і природних ресурсів.

Чорнобильська катастрофа породила нескінченну кількість екологічних проблем, для вирішення яких потрібно десятки, якщо не сотні років. Головна з них – визначення подальшої долі старого, напівзруйнованого об’єкта «Укриття» над рештками ядерного реактора і побудова зверху додаткового, надійнішого «саркофага», що дасть змогу уникнути нового екологічного лиха. Якщо саркофаг зруйнується або розпочнеться нова хвиля ядерної ланцюгової реакції, то радіоактивна хмара накриє пів-Європи. Іншою екологічною проблемою, яка потребує дієвої багаторічної програми її розв’язання є перетворення зони відчуження на екологічно безпечну територію.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» // N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012, ВВР, 2013, N 48, ст.682
2. Закон України «Про альтернативні джерела енергії» вiд 20.02.2003 № 555-IV
3. Мiжнародний Чорнобильський портал.  2011.  – Режим  доступу : http://chernobyl.info/ ru-RU/ Glavnaya.aspx.