Вступ

Сучасне соціально-економічне становище України є вкрай складним. До цього призвели, зокрема, такі фактори: політична нестабільність, неоголошена війна з Російською Федерацією, окупація Автономної Республіки Крим і частини територій Донецької та Луганської областей, високий рівень корупції, затягування із проведенням економіко-правових реформ тощо. Україна після здобуття незалежності виявилася не спроможною вийти на рівень сталого розвитку. Зростання економіки країни в значній мірі залежить від темпів росту валового внутрішнього продукту (ВВП). В результаті затяжної глобальної світової фінансової кризи 2008 року економіка України сильно постраждала.

Підтвердженням цьому ї така макроекономічна статистика. Так, у 2008 р. гривня знецінилась на 38% відносно долара США; ВВП у 2017 р. у порівнянні з 2008 р. зменшилось на 41,9%. Значення цього показника у доларах США демонструвало різноспрямовану динаміку: суттєве зменшення на 34,9% у 2009 р. у порівнянні з 2008 р., зростання у 2010 — 2013 рр., зменшення — у 2014 — 2014 рр. та знову зростання з 2015 р. В 2017 р. зростання у порівнянні з 2016 р. склало 20,2% (млн. дол. США), в 2018 р. у порівнянні з 2017 р. — 19,3% (у фактичних цінах, млн. грн.). Протягом останніх років економічний рівень розвитку країни залишається відносно не високим і складає 1 — 3% росту ВВП на рік.

Для порівняння протягом 2002 -2008 рр. ВВП зростало в середньому на 7,5 — 12% на рік [1]. Якби такі темпи росту збереглися хоча б наполовину, сучасний обсяг ВВП складав би 350 — 400 млрд. дол. США [2]. Світовий банк зберіг прогноз щодо зростання ВВП України у 2021 р. на рівні 2,7%. Уповільнення зростання економіки пов’язане з внутрішньополітичною невизначеністю. В листопаді 2019 р. в МВФ заявили, що через корупцію Україна щороку втрачає 2% зростання ВВП.

Таким чином, актуальним питанням є аналіз зовнішньоекономічної діяльності регіонів України з метою подолання негативної тенденції скорочення експорту та зростання імпорту та формулювання відповідних висновків.

1. Зовнішньоекономічна діяльність регіонів України в умовах російської агресії

Воєнні дії, які відбуваються в Україні впродовж останніх років, поставили перед державою низку нових викликів і завдань, пов’язаних зі збереженням взаємовідносин з її головними стратегічними партнерами і водночас просуванням і зміцненням її позицій на міжнародній арені. Підписання політичної та економічної частин Угоди про асоціацію між Україною та ЄС (Угода) стало для України не лише документальним підтвердженням обраного вектору її розвитку, але й надією на впровадження довгоочікуваних реформ. Зміни, які відбуваються сьогодні у зовнішній торгівлі регіонів України, свідчать про початок процесу «відчуження» від звичної моделі усталених торговельних відносин і формування нових зовнішньоекономічних зв’язків у просторі, де діють інші правила гри.

Частка експорту у структурі ВВП України сьогодні становить понад 50%, тому від того, як саме складається картина зовнішньоекономічної діяльності її регіонів, залежить доля економіки держави загалом. З початком зовнішньої агресії і ведення бойових дій на території східних кордонів нашої держави її експортний потенціал втрачає свої позиції, що, своєю чергою, напряму призводить до падіння її ВВП. Водночас відбуваються яскраві зміни в просторовій структурі експорту України, а саме переорієнтація експортного вектора її регіонів і зміна ринків збуту зі звичних на нові. Статистичні дані сьогодні відображають нову реальність зовнішньої торгівлі, яка формується в регіонах України.

За роки незалежності України, а особливо в процесі останніх років військової агресії на сході, відбулися зміни в напрямах її зовнішньоторговельної політики — поступова її переорієнтація з країн-членів СНД на ЄС та інші країни світу. В обігу зовнішньої торгівлі України частка країн-членів ЄС зросла з 26% до 31,8% у 2015 р. (рис. 1). Лідерами за показниками зовнішньоторговельного обігу в країни Європи до 2014 р. були м. Київ, Донецька, Дніпропетровська, Київська, Львівська та Закарпатська області. У 2014 р. ці області загалом складали 70% загального обсягу експорту країни [1].

Війна з РФ, у тому числі й економічна, призвела до того, що нині в Україні практично не залишилося регіонів, які б експортували до країн-членів СНД понад половину своєї продукції, за винятком трьох областей — Сумської, Харківської і Хмельницької. Цікавим також є той факт, що у двох східних областях — Луганській і Донецькій — частка експорту до країн-членів ЄС перевищила частку до країн-членів СНД.

Упродовж останніх двох років експортний потенціал України втрачає свої позиції. Багато іноземних компаній — контрагентів українського бізнесу з Європи — не стали укладати нові контракти, побоюючись посилення бойових дій в Україні. Крім цього, розпочалося масштабне витіснення української продукції з російського ринку. Усе це призвело до падіння українського експорту до ЄС на 30%, до Росії — на 70% [2].

Найбільші темпи падіння експорту до країн-членів ЄС спостерігалися у Донецькій (-40,9%) і Луганській (-97,8%) областях. Водночас зауважимо, що деяким регіонам усе ж таки вдалося зберегти позитивну динаміку торгівлі з ЄС, яка цілком компенсувала втрати від закриття східних ринків. До таких регіонів, зокрема належить Вінницька, Волинська і Чернівецька області, у яких темпи зростання експорту впродовж 2014 р. перевищили 20%, а у 2015 р. — 10%. Крім цього, позитивна динаміка торгівлі з Європою спостерігалася ще в п’яти областях України, а саме у Житомирській, Запорізькій, Миколаївській, Сумській і Хмельницькій [3]. Однак поки цього виявилося недостатньо, щоб компенсувати наслідки російських торговельних воєн.

Стрімке падіння експорту зумовлене певними факторами, що стали на перешкоді його зростання, зокрема в процесі застосування вагомої економічної підтримки — введення в дію режиму автономних преференцій.

Головною причиною падіння експорту, вочевидь, стало загострення бойових дій на сході України. Як наслідок — зупинка експорту із зони проведення АТО. На відміну від окупованого Криму, статистичні показники якого не використовуються для формування загальних оцінок, дані Донецької та Луганської областей враховуються статистикою і доказом цього є статистика експорту металургії — у 2014 р. яка впала на 31,7% [4].

Наступним фактором, який призвів до загального падіння обсягів експорту держави, стало рослинництво. Експорт рослинницької продукції до ЄС за 2014 р. впав на 6,4% [1]. Основною причиною падіння у цій галузі стало зниження цін і попиту на світових ринках.

Варто зазначити, що частка країн-членів ЄС у загальній структурі зовнішньоторговельного обігу сільськогосподарської продукції складає 30%, тому основним завдання для України на сьогодні є посилення експортних позицій вітчизняних товаровиробників на ринку ЄС та нарощування експорту продукції з високою доданою вартістю. На сьогодні вже суттєво зменшився експорт сировинних видів продукції до ЄС: за 6 місяців 2014 р. їх частка у експорті складала 76%, а за відповідний період 2015 р. — 67% [5]. Важливо є не тільки зберегти подібні тенденції, а й підсилити їх у процесі розвитку зовнішніх торговельних відносин аграрних підприємств України в межах дії Угоди.

До інших факторів, які стали причиною падіння українського експорту, належать також недоступність кредитних ресурсів для вітчизняних підприємців- експортерів, адже вихід на ринки країн-членів ЄС потребує також модернізації своїх виробничих потужностей.

На фоні загального падіння експорту українських товарів, відчутного падіння впродовж 2013-2015 рр. зазнав також імпорт. Упродовж 2014 р. він скоротився на 29%, або 24, 5 млрд дол. США, а за 2015 р. на 37,8%, або 12,3 млрд дол. США [6].

У 2014 р. відбулись важливі зміни у регіональній структурі імпорту України, зокрема:

—         ЄС посилив свої позиції основною джерела імпорту з 37% до 40%;

—         позиція Митного союзу послабилась з 34% до 30%;

—         частка імпорту з Росії знизилась з 29% до 23%.

Упродовж 2013-2015 рр. імпорт товарів скоротився виключно у всіх регіонах України, а його падіння варіювало від 1,3 % у Полтавській до 47,7 % у Донецькій областях. Переважання експорту над імпортом мало місце у 18 регіонах України [9]. Найбільш імпортоорієнтованим регіоном України залишається м. Київ і Київська область. Показники Дніпропетровської області залишилися практично незмінними, а Донецька, яка опинилася в епіцентрі військових дій, вибула з трійки лідерів за споживанням імпорту.

І якщо падіння імпорту пояснюється звуженням купівельної спроможності населення України щодо споживчих товарів, то у частині експорту варто говорити про те, що регіональні експортери поки що не змогли повною мірою компенсувати ринок РФ. Крім цього, неоднозначною є ситуація у сфері зовнішньої торгівлі з країнами-членами ЄС: досягнута динаміка не відповідає задекларованим в Угоді про асоціацію між Україною та ЄС можливостям розширення вітчизняного експорту до Європи. Значною проблемою залишається зволікання з переходом на технічні стандарти ЄС, що призвело до змін у товарній структурі українського експорту на користь аграрної сировини та продовольчої продукції.

Такі дії викликали різке скорочення імпорту практично усіх груп товарів і послуг, а саме: падіння імпорту машин та устаткування (38%) через слабкі інвестиції; скорочення імпорту мінеральної продукції / енергоносіїв (28%) через зниження споживання нафти і газу; скорочення імпорту продовольчих товарів на 26% через низький споживчий попит.

У структурі імпорту основне скорочення обсягів відбулося за рахунок продукції машинобудування, металургії та хімпрому. Основні імпортоорієнтовані регіони України стали закуповувати набагато менше автомобілів (-54%), прокату чорних металів (-44,6%), кам’яного вугілля (-20%), мінеральних добрив (-39,6%) і природного газу (-8,9%). Загалом на падіння імпорту продукції машинобудування та енергоносіїв припадає 56% загального скорочення імпорту.

Структура імпорту з ЄС залишилась приблизно та ж, що й раніше: понад дві третини імпорту регіонів України займають високотехнологічні товари, сировина — понад 20%. Проте навіть після такого скорочення імпорту дефіцит у торгівлі України з ЄС склав 4,1 млрд дол.

2. Аналіз та стан розвитку зовнішньоекономічної діяльності регіонів України

Добробут країни забезпечується її регіональними економіками. Реформування системи управління регіональним розвитком передбачає запровадження нової якості регіональної політики, покликаної поєднати завдання модернізації економіки країни із завданнями забезпечення комплексного збалансованого розвитку регіонів [3, с. 4]. Сьогодні Україна перебуває на етапі, коли економічна та торговельна інтеграція до європейської спільноти є неминучою. Відносини з Європейським Союзом набувають для України особливого значення під час визначення власних перспектив і резервів для підвищення рівня міжнародних торговельних контактів та рівня конкурентоспроможності вітчизняної економіки на світовому ринку [4, с. 44]. Для ефективного розвитку ринкової економіки будь-якої країни важливе значення має її зовнішньоекономічна діяльність. Набуття Україною у травні 2008 р. членства у Світовій організації торгівлі надало нові перспективи до розвитку національної економіки. Зовнішньоекономічна діяльність завжди була й залишається важливою складовою суспільного розвитку України, незважаючи на зміни в економічній кон’юнктурі та соціально- правовому середовищі країни. Роль її посилюється з розвитком міжнародних відносин у світі, і країна намагається посісти гідне місце в економічних інтеграційних процесах. [5, с.32].

Серед основних показників, що характеризують рівень економічного розвитку регіонів, для більш об’єктивної оцінки стану виробництва в Україні розглянемо такі: ВРП, обсяг експорту-імпорту товарів та послуг на одну особу.

У 2014 — 2020 рр. кількість областей, де рівень ВРП у розрахунку на одну особу перевищував середню його величину по країні, залишався досить малим: 4 — 5 областей (Полтавська, Дніпропетровська, Київська, Запорізька, а в 2016 р. — Харківська) та м. Київ. Останні чотири місця стійко за даним показником посідають Тернопільська, Закарпатська, Чернівецька, Луганська (табл. 1). Максимальний діапазон у міжрегіональних відмінностях за цим показником зріс удвічі: з 3,82 у 2014 р. до 7,65 рази в 2019 р. Це свідчить про відсутність належного економічного регулювання розвитку цих регіонів.

Виходу України з кризового стану буде сприяти перехід України від класичної моделі економіки до цифрової (цифрової адженди). Уряд 17.01.2018 р. схвалив Концепцію розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018 — 2020 рр. та затвердив план заходів щодо її реалізації. «Цифрові» технології необхідні для зростання ефективності української промисловості. Позитивні сторони від переходу країни до нової економічної моделі можна оцінити за досвідом таких країн, як Швеція, Корея, Естонія, Ірландія, та Ізраїль. Прямий результат переходу до електронної економіки становить 20% ВВП протягом п’яти років [10, с. 37].

Негативні тенденції економічного розвитку країни призвели до становлення і функціонування масштабних потоків зовнішньої трудової міграції. Найбільше втрачають населення Чернігівська, Сумська, Кіровоградська, Луганська області. Якщо до 2025 року Україна в цілому «зменшиться» на 5 — 7%, то в перерахованих областях — на 18 — 20% [11].

Обсяг експорту товарів та послуг на одну особу у 2017 р. в середньому по Україні збільшився у порівнянні з 2016 р. на 7750,0 дол. США, тобто на 16,8% . Збільшення цього показника спостерігалося у всіх регіонах, крім Луганської (зменшення на 182,1 дол. США — на 40,9%) та Кіровоградської (зменшення на 15,7 дол. США — на 3,5%) областях. Найбільше зростання відбулося у Хмельницькій (на 46,1%), Чернігівській (на 43,9%), Черкаській (на 30,6%), Полтавській (на 29,6%) і Запорізькій (на 28,0%) областях. Територіальна диспропорція за даним показником зменшилася у порівнянні з 2016 р. з 80,5 до 73,2 рази (у 2017 р. найбільше значення 12788,6 дол. США спостерігалося у м. Києві, а найменше значення 174,8 дол. США — у Чернівецькій області).

Обсяг імпорту товарів та послуг на одну особу у 2017 р. в середньому по Україні збільшився у порівнянні з 2016 р. на 10507,0 дол. США, тобто на 23,6%. Збільшення цього показника спостерігалося у всіх регіонах, крім Луганської області (зменшення на 101,1 дол. США, тобто на 24,5%). Найбільше зростання відбулося у Донецькій (на 46,1%), Івано-Франківській (на 54,1%), Вінницькій (на 33,7%) і Черкаській (на 33,4%) областях. Територіальна диспропорція за даним показником збільшилася у порівнянні з 2016 р. з 187,3 до 194,3 рази (у 2017 р. найбільше значення 22359,9 дол. США спостерігалося у м. Києві, а найменше значення 115,1 дол. США — у Чернівецькій області).

Позитивній динаміці експорту товарів у 2019 р. сприяли зростання цін на світових ринках на експортну продукцію (зокрема, чорні метали — 20,0% у товарній структурі експорту, зернові культури — 15%, руди та шлаки — 6,3%) та низька база порівняння у 2018 р. Зріс експорт готової продукції, у тому числі меблів — на 36,3%, виробів з чорних металів — 30,0%. Збереглася тенденція до збільшення сировинного експорту, зокрема, приріст обсягів мінерального палива становив 77,0 %, руд та шлаків — 40,0% , насіння та плодів олійних рослин — 34,2% [8]. Стримуванню експорту сприяли зниження світових цін на сировинні товари; несприятлива кон’юнктура світового ринку (зокрема, слабкий попит на ринку чорних металів); зростанням рівня конкуренції на основних товарних ринках через введення торговельних обмежень з боку США та девальвації валют країн, що розвиваються; зміна пріоритетів щодо партнерства у зовнішній торгівлі; скорочення обсягів співпраці з історично пріоритетними імпортерами; посилення вимог зовнішніх ринків щодо якості вітчизняної продукції.

Зростання імпорту товарів у 2019 р. відбулося переважно за рахунок продуктів паливно-енергетичного комплексу (перероблена нафта та газ), ядерних реакторів, котлів та наземного транспорту, нового промислового обладнання, інвестиційного попиту. Так, країни Європи забезпечують майже половину загального імпорту машинобудування. Українські аграрії мають потребу на сучасну сільськогосподарську техніку, інсектициди та добрива. Пожвавився споживчий попит, у тому числі, на легкові автомобілі, чому сприяло послаблення податкового навантаження.

У промисловому комплексі України у січні-березні 2021 року зберіглася негативна динаміка щодо падіння обсягів виробництва. Так, за підсумками січня-березня 2021 року обсяги промислового виробництва в Україні скоротилися на 2,0% порівняно з аналогічним періодом минулого року.

Збільшення обсягів виробництва спостерігалось у 12 регіонах (у січні-березні 2020 року – у 7 регіонах): Луганській (+11,5%), Волинській (+7,7%), Івано-Франківській (+7,0%), Закарпатській (+4,5%) та Запорізькій (+4,3%) областях.

Зменшення обсягів виробництва промислової продукції за підсумками січня-березня 2021 року спостерігалось у 13 регіонах: від -0,6% у Дніпропетровській до -27,2% у Кіровоградській областях. Значне скорочення обсягів було зафіксовано також у Херсонській (-16,2%), Миколаївській (-14,3%), Одеській (-12,2%), та Рівненській (-9,2%) областях.

Всього по Україні за підсумками січня-березня 2021 року було реалізовано промислової продукції (товарів, послуг) без ПДВ та акцизу на суму понад 784,0 млрд. гривень.

Обсяг реалізованої промислової продукції на одну особу в середньому по Україні становив 18779,7 гривень. При цьому територіальна диспропорція щодо обсягів реалізованої промислової продукції на одну особу склала 17,1 раза: максимальне значення у Дніпропетровській області (47736,7 грн.), мінімальне – у Луганській області (2794,6 грн.).

Обсяг експорту товарів у розрахунку на одну особу населення за січень-березень 2021 року по Україні в цілому становив 329,8 дол. США, що на 37,5 дол. США (або на 12,8 %) більше ніж у січні-березні 2020 року (292,3 дол. США).

Найвищі показники продемонстрували м. Київ та Дніпропетровська область, де на кожного мешканця припадало відповідно 1038,8 дол. США та 827,9 дол. США відповідно; найнижчі – Луганська та Чернівецька області (17,2 дол. США та 52,3 дол. США відповідно). При цьому територіальна диспропорція становила 60,4 раза. 

Висновки

У результаті проведеного дослідження можна сформулювати такі висновки:

—         обсяг, структура та регіональні чинники ВРП створюють інформаційну базу для розробки регіональної політики України та конкретного регіону. Рівень ВРП в розрахунку на одну особу дає можливість виділити найбільш продуктивні регіони країни;

—         підвищенню конкурентоспроможності економіки регіонів України надасть перехід до моделі цифрової економіки. Так, подальше впровадження електронного обліку експортно-імпортних операцій дозволить зменшити корупційну складову;

—         економічні стимули та високий рівень показників економіки регіонів сприятимуть стримуванню темпів трудової міграції;

—         головним напрямом розвитку зовнішній торгівлі регіонів є застосування інструментів нарощування обсягів експорту товарів та послуг, а також зменшення імпорту товарів. Потребує перегляду структура експорту та імпорту, більш ширше залучення в економіку регіонів інвестицій та іноземного капіталу. Також необхідним є усунення однієї з проблем для експортерів — неефективної системи відшкодування ПДВ;

—         важливим є зближення української гривні з євро і зменшення орієнтації на долар США. Обмінний курс гривні до євро має відповідати економічній рівновазі. Занижений курс гривні тисне на імпорт, переоцінений — знижує експорт;

—         моделювання взаємозв’язку між ВРП та експорту-імпорту товарів та послуг на одну особу у вигляді лінійних парних рівнянь регресії дозволило стверджувати, що майже на 75% варіація ВРП в розрізі регіонів України. 

Список використаної літератури

1. Долішній М.І. Регіональна політика на рубежі XX-XXI століття: нові пріоритети / М.І. Долішній. — К.: Наукова думка, 2016. — 512 с.
2. Економіка регіонів у 2015 році: нові реалії і можливості в умовах започаткованих реформ [Електронний ресурс] / Аналітична доповідь. — Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/public/File/2015_table/ dop_17_06_15.pdf
3. Зовнішня торгівля: СНД втратили, ЄС ще не отримали [Електронний ресурс] / Українська правда. — 29 квітня 2015 р. — Режим доступу : http://www.epravda.com.ua/columns/2015/04/29/540589/
4. Інноваційні підходи до регіонального розвитку в Україні: аналіт. доп. / С.О. Біла, Я.А. Жаліло, О.В. Шевченко, В.І. Жук [та ін. ]; за ред. С.О. Білої. — К.: НІСД, 2019. — 80 с.
5. Карп’як М. О. Зовнішньоекономічна діяльність регіонів України в умовах російської агресії: структурні особливості / М. О. Карп’як, Н. М. Попадинець // Регіональна економіка. — 2016. — № 1. — С. 51-58.
6. Краснодєд Т.Л. Аналіз експортно-імпортних операцій України на сучасному етапі / Т.Л. Краснодєд // Науковий вісник Ужгородського національного університету. — Серія: Міжнародні економічні відносини та світове господарство. — 2018. — Вип. 22. — Ч.2. — С. 32 — 35.
7. Офіційний сайт Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/ (дата звернення 5.04.2022).
8. Попадинець Н. М. Функціонування конкурентоспроможного підприємництва у системі внутрішньої торгівлі в умовах підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС / Н. М. Попадинець // Соціально- економічні проблеми сучасного періоду України: [зб. наук. пр.] / НАН України. ДУ «Ін-т регіональних досліджень ім. М. І. Долішнього; редкол.: В. С. Кравців (відп. ред.). — Львів, 2015. — Вип.5(115). — С. 24-28.
9. Приходченко Т.А. Аналіз сучасного регіонального розвитку в Україні / Т.А. Приходченко // Економіка та держава. — 2018. — № 5. — С. 43 — 47.
10. Свінарьова Г.Б. Сучасні тенденції розвитку цифрової економіки / Г.Б. Свінарьова, Д.Ю. Ковтуненко, А.Е. Лозан // Економіка. Фінанси. Право. — 2018. — № 3/1. — С. 37 — 39.
11. Світовий банк. Україна. Банк  даних.         URL: http://api.worldbank.org/v2/uk/countrv/UKR?downloadformat=excel (дата звернення 20.04.2022).
12. Тохтамиш Т.О., Ягольницький О.А., Овчиннікова М.А. Аналіз зовнішньої торгівлі товарами та послугами України з країнами Європейського Союзу / Т.О. Тохтамиш, О. А. Ягольницький, М.А. Овчиннікова // Глобальні та національні проблеми економіки [Електронне наукове фахове видання]. — 2018. — № 23. — С. 44 — 50. — Режим доступу: http.//global-yftional.in.ua./issue-23-2018 (дата звернення 5.04.2022).
13. Шупрудько Н.В. Зовнішньоекономічна діяльність України у контексті зміцнення її економічної безпеки / Н.В. Шупрудько // Ефективна економіка [Електронне наукове фахове видання]. — 2018. — № 9. — URL: www.economv.navka.com.ua/?op=1&z=6546 (дата звернення: 22.04.2022).