Вступ.

1. Стратегія сучасної монетарної політики України.

2. Основні тенденції монетарної політики в Україні.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Актуальність теми. Україна — країна, яка має торгово-економічні зв'язки з багатьма державами, що входять у різні валютні зони. Вона не входить ні в одну з цих зон і зберігає національну валюту для внутрішньої потреби, тому, незважаючи на євроінтеграцію, для зовнішніх цілей, нагромадження золотовалютних резервів тощо може використовувати не одну, а декілька світових валют.

Україна має бути готовою до посилення регулюючого впливу держави на фінансові корпоративні потоки. Безумовно, це буде відбуватися не за рахунок посилення частки державних фінансів у сукупному фінансовому потенціалі, а за рахунок більш гнучкого застосування податкової і митної політики, політики процента, регульованої емісії, реформування банківської системи і т. ін.

Сучасні тенденції розвитку фінансового сектору української економіки дають підставу передбачати, що низькі стабілізаційні доходи щодо операцій на фінансових ринках, які склалися в останні роки, збережуться і в найближчий час. У такій ситуації українські банки, які працювали як фінансові компанії, для підтримки конкурентоспроможності й забезпечення рентабельності свого бізнесу будуть вимушені і в подальшому розширювати кредитні портфелі, у першу чергу за рахунок кредитування реального сектору економіки. При цьому тенденція, яка намітилася в останні роки, буде продовжуватися: уповільнення темпів зростання короткострокового кредитування у зв'язку з об'єктивним насиченням потреб підприємств у певному банківському продукті, і зростатиме попит на довгострокові фінансові ресурси в міру зносу та вибуття основних фондів промислових підприємств України.Монетаристи вважають, що держава може керувати економічним розвитком, але тільки в відносно вузькій сфері, головним чином управляючи грошовим обігом.

1. Стратегія сучасної монетарної політики України

Деякі фахівці, що займались впровадженням монетаристської системи в інших державах СНД, наприклад, член Експертної ради при Міністерстві економіки Казахстану Нєфьодов А.М., дійшли до висновку, що монетаристська політика по Фрідману приводить до розвалу економіки. По мірі штучного зниження кількості грошей в обігу ,на думку цього економіста, збільшується термін товарного обігу, що негативно впливає на ефективність діяльності усіх господарюючих суб’єктів, які приймають участь в виробництві і реалізації, знижується швидкість грошового обігу, примусово розповсюджується практика безгрошових та “умовних” форм розрахунків, зростає розрив між грошовими і бартернообліковими цінами, зростають витрати діяльності основної маси суб’єктів підприємництва, а вимушене підвищення цін провокує новий виток інфляції та робить результат діяльності підприємств менш ефективним та конкурентоспроможним. При цьому знижується реальна заробітна плата основної маси робітників через натуральну форму оплати в більшості випадків за підвищеними цінами. Обмежуються також можливості своєчасного і в повному обсязі погашення податкових та інших платежів в бюджет. Зростає кількість навмисно збанкрутілих підприємств та вага тіньової економіки, тому що стає практично неможливо легальним чином виконати регресивно завищені фіскальні претензії держави.

Одна з найбільш невирішених проблем розвитку євроорієнтованої економіки сучасної України, яка визначає її відставання у формуванні сучасного інформаційно-індустріального суспільства та рівні добробуту населення, — слабкість фінансового потенціалу. Відносно до ВВП частка банківського капіталу в 2004 р. становила всього 4,8%, тоді як у країнах Центральної та Східної Європи — понад 40%. Сучасна економіка відчуває його недостатність як стосовно об'єму ресурсів і державного бюджету, так і спроможності наявних фінансових інститутів формувати монетарну політику, яка відповідала б національним інтересам країни і містила арсенал монетарних інструментів, адекватних новим умовам та факторам розвитку економіки[4, c. 86-87].

Монетарна політика виступає стрижневою основою всієї економічної політики, яку намагається радикально змінити новий уряд України. Щоб визначити її стратегічний напрям, потрібний аналіз основних її рис. Оскільки в українській економічній літературі відсутнє чітке формування поняття монетарної політики1 , автор пропонує таке її розуміння.

Монетарна політика — частина (підсистема) економічної політики держави, сукупність законодавчих і нормативних актів, бюджетно-податкових, інших монетарних інструментів, інститутів та заходів державної влади, які згідно з законодавством мають повноваження щодо формування й використання фінансових ресурсів держави і регулюють фінансово-кредитні потоки у секторах економіки відповідно до стратегічних і тактичних цілей державної економічної політики.

Саме таке визначення, на наш погляд, дає більш чітке розуміння важливості двох її механізмів — монетарних інструментів і монетарних інститутів державної влади.

Сучасна монетарна політика України, як органічна частина економічної політики, має цільову спрямованість. Використання урядом будь-якого її інструменту засвідчує взаємозв'язок цілей економічної політики та її соціальної спрямованості. Досвід втілення монетарної політики в Україні показує, що на практиці це може бути формальний зв'язок, який не завжди дає результат. У такому випадку або інструменти, наприклад, високі ставки оподаткування, виводять частину економіки (виручку, ВВП, доходи та ін.) у тіньову зону, або інститут монетарної влади (податкова служба) не відрегулював технологію збору податків, або морально застаріла і не відповідає вимогам часу податкова парадигма, яка втілювалася у практику. Низька ефективність монетарних інструментів пов'язана здебільшого як із недостатнім урегулюванням цих інструментів, так і з поганою організацією функціонування монетарних інститутів державної влади. І як вказує А. Фельдман, будь-яка зміна розмірів економічного "порогу або винесення міркувань про його розподіл веде до парадоксів і труднощів, які нездоланні". Тому чітке розуміння й економічно обґрунтоване спрямування дії двох таких механізмів монетарної політики має практичну значимість[2, c. 106-108].

Враховуючи досвід втілення політики монетаризму в країнах із перехідною економікою наприкінці XX ст., спробуємо виділити її загальні риси, систематизувати їх і щодо країн із недостатньо високим економічним розвитком, включаючи й Україну.

З огляду на програмні положення урядів цих країн, їхня монетарна політика у першу чергу була спрямована на успіх. Незалежно від кількісних показників, оскільки в кожній країні вони були різними, в цілому про успіх монетарної політики можна говорити, якщо вона забезпечила високу результативність, показала здатність монетарної системи забезпечити виконання найважливіших функцій держави, реалізацію національних інтересів країни, підтримувати баланс між внутрішніми і зовнішніми її інтересами, зміцнювати геополітичні позиції країни, зберігати внутрішній соціальний світ та соціально-економічну стабільність. З огляду на ці критерії, можна говорити про недостатню успішність монетарної політики в Україні у трансформаційний період економіки. Наведемо тільки один показник: монетарна політика, яка проводилась у трансформаційний період, змогла забезпечити ВВП на душу населення тільки 3693 дол. США, що складає 10,9% до США, 30 — до Польщі, 60% — до Росії.

Незалежно від рівня розвитку економічного потенціалу, серед країн із перехідною економікою виявлено значну залежність успіху їх монетарної політики від наявності фінансових ресурсів. В умовах їх обмеженості, що постійно відчували усі країни з трансформаційною економікою, та дефіциту, порівняно із зростаючими можливостями їх використання під впливом НТП, а також виникнення нових потреб, розширення світогосподарських зв'язків, глобалізації економіки значимість монетарної політики постійно зростала. Це стало однією з причин активізації монетарної економічної думки. Як наслідок, виникли нові монетарні теорії, фінансові монетарні технології, фінансовий менеджмент, найважливішою частиною ринкової економіки став фондовий ринок, який, на думку Я. Ларіна, "охоплює дедалі більшу частину фінансового ринку". У зв'язку з цим поле, предмет монетарної політики суттєво розширились. Тому в практичній діяльності національного уряду надзвичайно важливим є завдання координації і синтезу монетарних нововведень — збагачення діяльності монетарних інститутів влади з позиції сучасних тенденцій у фінансах, яке виходить на перший план як при розробці стратегії, так і при вирішенні тактичних завдань української економіки[7, c. 124-125].

2. Основні тенденції монетарної політики в Україні

У процесі ринкових перетворень їх вдосконалення і зміни в кожній із країн значно розширила кількість фінансових інструментів монетарної політики, вони стали більш різноманітними. Отримав розвиток фондовий ринок, який включає випущені цінні папери (фючерси, опціони, "свопи" та ін.). Активне використання останніх, наприклад, на європейському ринку робить значно ефективнішим регулювальні і структурні операції монетарного сектору економіки. На жаль, Україна ще не повністю використовує цей найважливіший монетарний інститут впливу на монетарну політику й економіку в цілому.

Не менш важлива проблема щодо ефективності монетарної політики -це ефективне координування дій уряду і Центрального банку країни. Його значимість кожний економічний агент особливо відчув у період кризової політичної ситуації під час виборів Президента України у 2004 p., коли виявилася зростаюча взаємозалежність грошово-кредитної політики, яка формується незалежним Національним банком України, і бюджетно-податкової політики уряду (Мінфін та ін.). Тільки забезпечення необхідного оптимального коефіцієнта монетизації (обґрунтована кількість грошової маси) може забезпечити ефективність використання бюджету. Неконтрольовані витрати і різке зростання бюджетоотримувачів завдає збитків державному обігу, породжує емісію та інфляцію. Це стосується й політики рефінансування, яку встановлює ЦБ і яка залежить від політики позик та погашення державних боргів, темпів інфляції, структури витрат бюджету, і в першу чергу — його частки, яка спрямовується на обслуговування державного боргу. В Україні у 2004 р. цей показник становив майже 30% ВВП.

Сучасний хід розвитку монетарної системи в Україні, як і всьому світі, свідчить про те, що фінанси набули самодостатнього значення. Зміцнення фондового ринку породжує некеровану гру і гонитву за високими спекулятивними доходами, наприклад, на базі так званих рольових операцій і т.д. Негативну сторону їх, перш за все — віддаленість від матеріальної економіки, відчули вже і в Україні. Сотні тисяч українців стали жертвами нових явищ — "паперової економіки", "фінансових пірамід" тощо.

Україна у використанні монетарних інструментів, і особливо ефективності функціонування фінансових інститутів для здійснення монетарної політики, ще значно відстає від світових стандартів у цій галузі. У той же час рекомендації МВФ використовуються механічно, без потрібної адаптації до національних умов. Насамперед, як показали останні суспільні зміни, це стосується планування і виконання бюджету, управління внутрішніми та зовнішніми боргами, здійснення контролю і нагляду за функціонуванням фондового ринку, найменш прозорої частини ринкової економіки. Саме тому з 1998 р. більше третини грошового обігу здійснюється поза банківською системою , а рівень тіньового сектору економіки до загального ВВП зріс із 23% у 1992 р. до 35% у 2004 р.[9, c. 146-148]

Тільки останнім часом держава звернула увагу на необхідність підготовки кадрів фінансистів у галузі державних фінансів (у 2002 р. створено Державний університет економіки і фінансів). Найбільш підготовлені фінансисти провідних вузів України зосереджені в інвестиційно-банківському секторі економіки, що деякою мірою зумовило неспроможність держави проводити самостійну політику і, як наслідок, стати провідником інтересів окремих (інколи мафіозних) фінансових груп. Останнє сприяє зростанню ролі Міністерства фінансів України.

Для визначення стратегії монетарної політики важливо зазначити, що з позицій сучасних критеріїв аналізу весь історичний процес її формування і зміни не можна подавати однозначно як розвиток по висхідній або як розвиток циклічного характеру. Він носить більш складний характер, що викликано змінами цілей економічної політики, впливом зовнішніх умов і факторів, які становлять можливу загрозу зміни геополітичного становища України.

Подальший розвиток монетарної системи має враховувати світовий досвід. Якщо "короткі" ліквідні зарубіжні гроші будуть домінувати в структурі грошової маси, то будь-який їх рух може призвести до дестабілізації всієї економіки. Практично у всіх країнах Латинської Америки і Південно-Східної Азії напередодні криз відмічалася висока частка зарубіжних ресурсів у грошовій масі (М2) і їх відношення до ВВП. Тому, спираючись на національні грошові влади, важливо використовувати можливості внутрішніх важелів у формуванні активної економічної політики й управління ресурсами, які дозволяють забезпечити реалізацію національних пріоритетів. При цьому українським грошовим владам потрібно повною мірою використовувати наявний у них набір важелів і механізмів, які сприяють зміцненню економіки і забезпечують ефективне регулювання фінансової сфери.

У цих умовах посилюється роль держави, яка має забезпечити контроль щодо лібералізації "трансформаційних операцій", тобто послуг, що надаються іноземними компаніями відповідно до власного законодавства. Доступ до подібних операцій, як правило, дозволяється лише на завершальних етапах лібералізації фінансової системи. У тих країнах, де це відбулося "випереджаючими" темпами (приклад окремих східноєвропейських країн), національні, фінансові, банківські системи втратили самостійність і перейшли під контроль іноземних компаній. Так у Чехії більше 50% банківського капіталу належить іноземним учасникам, Польщі — 60, в Угорщині — біля 70%.

Політика підвищення ефективності фінансового регулювання в Україні повинна мати не тільки зовнішню спрямованість на інші сфери економіки (ринок праці, зовнішня торгівля і т.д.), але й внутрішню схему взаємозв'язку, упорядкованість фінансових інструментів. Без розуміння цього і без покращання фінансового регулювання у XXI ст. в Україні можуть почастішати фінансові кризи, що порушить і функціонування товарних ринків, нанесе удар по стабільності новоствореної демократичної системи.

У сучасних умовах розвитку економіки України з урахуванням недостатнього авторитету грошових влад потенціал гривні послаблений через значний відтік капіталу, неліцензоване його вивезення, приховування частини валютної виручки від експорту продукції на рахунках офшорних банків, переказ авансованих платежів за поставку імпортної продукції без отримання відповідного товару. Водночас слід зазначити, що, крім існуючих мотиваційних причин, усе це посилюється відсутністю в Україні закону "Про вивіз капіталу", неефективністю валютного контролю. Додаткову загрозу представляє активізація вивозу капіталу крупними корпораціями, які намагаються створити транснаціональну структуру виробництва. Попередження відтоку капіталу, його репатріація будуть сприяти зміцненню гривні.

Водночас ефективність монетарної політики в Україні потребує якісно нового підходу до аналізу і прогнозованого розвитку національної економіки. Слід удосконалити практику прогнозування, перейшовши від середньострокового до довгострокового прогнозування[11, c. 129-131].

Висновки

У формуванні стратегічного розвитку економіки України, на наш погляд, слід розглядати державні фінанси як ключовий сегмент сучасної економіки, який реально бере участь на всіх етапах відтворювального процесу. Для цього важливо виробити єдину систему оцінки (класифікації, аналізу, моніторингу) державних фінансів. У цьому зв'язку особливо актуальне: 1) встановлення меж сектору державних фінансів; 2) визначення методів обліку державних фінансових операцій; 3) виявлення методів участі держави у фінансово-інвестиційних процесах.

Вирішення цієї проблеми допоможе значно чіткіше визначити функції держави, в іншому випадку складання бюджету буде продовжуватися без урахування реальної ситуації. Саме цим зумовлена практика секвестрування витрат, відсутність механізмів контролю за бюджетними зобов'язаннями, корегування бюджетів, поява значних за масштабами нерегульованих операцій із бюджетом (створення профіциту і стабілізаційного фонду), які часто опиняються поза сферою застосування механізмів бюджетного контролю.

Помилкова в теоретичному плані роль держави в ринковій економіці сприяла плутанині в розумінні питомої ваги держави у виробництві і власності на засоби виробництва із значенням її у грошово-кредитній системі й ефективному використанні державних фінансів. Адже економічна роль держави прямо неадекватна рівню одержавлення власності на засоби виробництва, головне — це рівень одержавлення національного доходу у формі державних фінансів. На фоні зростання їх у ВВП у провідних країнах світу від 30 до 60% в Україні, як було відмічено вище, спостерігається тенденція до його скорочення.

Список використаної літератури

1. Артус М. Гроші та кредит: Навчальний посібник/ Мирослав Артус,; Європейський ун-т. — К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2004. — 161 с.

2. Гроші та кредит: Підручник/ За заг. ред. М.І. Савлука,; М-во освіти України. Київський нац. економ. ун-т. — К.: КНЕУ, 2001. — 602 с.

3. Гроші та кредит: Підручник для вузів за спец. "Фінанси та кредит"/ Михайло Савлук, К.Г. Зуллас, А. М. Коряк. — К.: Либідь, 2002. – 330 с.

4. Гроші та кредит: Підручник/ За ред. Богдана Івасіва,; М-во освіти і науки України, НБУ, Терноп. акад. нар. госп.. — Тернопіль: Карт-бланш, 2000. — 510 с.

5. Демківський А. Гроші та кредит: Навчальний посібник/ Анатолій Демківський,. — К.: Дакор, 2003,, 2005: ВИРА-Р. — 527 с.

6. Денисенко М. Гроші та кредит у банківській справі: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Микола Денисенко,; Авт.передм. К. Г. Федоренко. — К.: Алерта, 2004. — 477 с.

7. Колодізєв О. Гроші та кредит: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни/ Олег Колодізєв, Оксана Яременко,; М-во освіти і науки України, Харківський держ. екон. ун-т. — Харків: ВД "ІНЖЕК", 2004. — 153 с.

8. Михайловська І. М. Гроші та кредит: Навчальний посібник/ І. М. Михайловська, К. Л. Ларіонова. — Львів: Новий Світ-2000, 2006. — 431 с.

9. Розмарина А. Гроші та кредит у системі сучасних економічних відносин: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. / Одеський держ. екологічний ун-т. — О. : ТЭС, 2004. — 109с.

10. Савлук М. Гроші та кредит: Підручник / Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана / Михайло Іванович Савлук (заг.ред.). — 4 вид., перероб. і доп. — К. : КНЕУ, 2006. — 744с.

11. Щетинін А. І. Гроші та кредит: Підручник/ А. І. Щетинін; М-во освіти і науки України. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 429 с.