Вступ.

1. Зв’язок в Україні — головний чинник системи засобів масової комунікації.

2. Стратегічні комунікації та їхня роль у зв’язках з громадськістю.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

У вітчизняній науці та практиці часто ототожнюють категорії паблік рилейшнз та зв'язки з громадськістю. Але ж доскональне вивчення вживання термінів “пабілк рилейшнз”(PR) та “зв'язки з громадськістю” в науковій літературі, в офіційних документах щодо інформаційної політики держави в практиці комунікативної діяльності органів влади дозволяє зробити висновок, що є певна різниця в змісті цих категорій.

Поняття “зв'язки з громадськістю” входить як складова в більш широкий термін, яким є PR. Зв'язки з громадськістю можуть здійснюватись з використанням PR-технології, або без неї. Зв'язок з громадськістю як необхідний контакт органів влади з громадянським суспільством є необхідною базою. Тоді як PR надає контактові певний відтінок, значення, сенс. Застосування PR передбачає такий спосіб представлення населенню інформації, який повинен показати соціальне значення дій суб'єкта управління, підкреслити значущість самих дій, організації, лідерів в очах громадськості, привернути до них увагу суспільства. Крім того, “зв'язки з громадськістю” можуть здійснюватись не тільки за допомогою ЗМК (засобів масової комунікації), але й мати характер індивідуальних контактів, звернень громадян та їх прийому посадовими особами.

1. Зв’язок в Україні — головний чинник системи засобів масової комунікації

Теорія масової комунікації — це перша фундаментально-професійна дисципліна, яка поведе вас у світ професіональної комунікації. Звертаю вашу увагу на слово професіональної. Професіональної, а не професійної, тобто комунікації, яка відбувається не у певній професійній сфері, а на високому рівні, майстерно, як належить професіоналові, знавцю правил спілкування й мовлення. Отже, передбачається, що ви після вивчення цієї дисципліни та багатьох інших протягом 4-5 років маєте стати висококваліфікованими фахівцями з питань масової комунікації.

Слово комунікація прийшло до нас через англійську мову (communication) від латинського communicare, що означає "перебувати у зв’язку, брати участь, об’єднуватися". Слова communicate, community, communication однокореневі. Українськими відповідниками є сполучатися, спілкуватися, спілка, спільнота, спілкування. Російськими, відповідно, общий, общество, общаться, общение, приобщить. Як бачимо, ідея єдності, об’єднання, зв’язку зі спільнотою є визначальною для поняття комунікації, або спілкування. Спілкуватися — то є ставати членом спільноти, а це означає співпереживати, ставати духовно близьким, дотримуватися норм співжиття. Визначальним тут є зв’язок між членами спільноти, але безперечно цей зв’язок має бути не так фізичним, як духовним. Факт духовної єдності й наявність спільних форм духовного зв’язку творять спільноту. Спілкування, або комунікація, й означає встановлення такої єдності за допомогою відповідних форм духовного єднання (духовних зв’язків). Духовне єднання є нічим іншим, як роботою душі й розуму. Таким чином, порозуміння є важливим чинником спілкування, оскільки тільки розумове єднання може свідчити про спілчанську єдність, єдність думки і справи.

Трансформація тоталітарної системи в демократичну з сучасними ринковими відносинами практично неможлива без наявності добре налагодженої системи зв’язку як основного елемента ринкової інфраструктури суспільства і демократичної політичної системи. Складно переоцінити її роль у здійсненні передачі та прийому інформації за допомогою зокрема, радіомереж, сучасних телефонних мереж.

Розвиток зв’язку в Україні в сучасних умовах є одним з основних чинників політичної стабілізації і зростання економіки країни.

Зв’язок в Україні— це сукупність мереж і служб зв’язку, що функціонують як виробничо-господарський комплекс. Система зв’язку призначена для задоволення потреб населення та державної влади: управління, оборони, безпеки, охорони правопорядку, а також суб’єктів господарювання за допомогою послуг електронного та поштового зв’язку, радіомовлення і телебачення. Зв’язок у сукупності із засобами обчислювальної та комп’ютерної техніки становить технічну базу інформаційного суспільства, яке у перспективі буде створено і в нашій країні.

Водночас він є складовою інфраструктури держави й несе велике соціальне навантаження, сприяючи розвитку науки, техніки, культури, мистецтва, охорони здоров’я, освіти, бізнесу тощо (схема 1).

На схемі 1 представлено всі форми зв’язку. Електрозв’язок забезпечує прийом і передачу знаків, сигналів, зображень, звуків за допомогою дротової, радіо-, оптичної та інших електромагнітних систем.

Поштовий зв’язок здійснює прийом, обробку, перевезення і доставку відправлень, матеріальних цінностей, а також переказ грошей.

Визначальними тенденціями розвитку зв’язку у європейському та світовому масштабах є два основних взаємопов’язаних напрями:

Глобалізація зв’язку — це створення всесвітньої мережі зв’язку, тобто єдиної мережі, яка охоплювала б усі країни світу. Частиною всесвітньої мережі стане глобальна мережа мобільного зв’язку, яка забезпечує абонентові доступ до зв’язку в будь-якій точці Землі.

Персоналізація зв’язку дає абонентові можливість користуватися будь-якими послугами в будь-якому місці планети в довільний час за допомогою персонального номера, який він отримає і який буде зареєстрований у всесвітній мережі зв’язку. Персоналізація зв’язку буде підсумком розробки і втілення концепції універсального персонального зв’язку — УПС.

Між двома полюсами розвитку зв’язку — глобалізацією і персоніфікацією — триває безперервний процес удосконалення в технічному і мережевому напрямах. Існують і так звані стратегічні комунікації у зв’язках з громадськістю, які без різноманітного зв’язку ефективно здійснювати неможливо.

2. Стратегічні комунікації та їхня роль у зв’язках з громадськістю

Стратегічні комунікації виникають у будь-яких умовах людської практики. В них використовуються практично всі елементи систем масової комунікації. Вони можуть бути спрямовані як на породження нових стереотипів з певним іміджем, так і на руйнування старих, можуть просувати і реакційні, і прогресивні ідеї на певну перспективу та з певною метою. Наприклад, якби телебачення і глобальні комунікації існували в 30-х роках, вони з великим успіхом використовувалися б Йозефом Гебельсом та іншими нацистськими пропагандистами, щоб просунути фашистські, а не демократичні ідеї, характеризували б Адольфа Гітлера як видатного керівника. Можна навести безліч прикладів, коли стратегічні комунікації забезпечують досягнення певної стратегічної мети. Паблік рилейшнз як наука про управління громадською думкою неминуче зацікавлена саме у стратегічних комунікаціях, конкретне наповнення яких може варіюватися, але воно завжди вирішує певне стратегічне завдання: створення позитивного іміджу в широких колах, демонстрація фінансової, економічної, політичної потужності, пояснення місії, цінності та мети організації тощо.

Російський академік М.Моїсєєв давно дійшов висновку, що народи, які не зуміли оволодіти інформаційними технологіями, опиняються на периферії історичного процесу через те, що саме в цьому напрямку рухається економіка, виводячи на перше місце інноваційні технології. «Прорив в інформаційне суспільство буде тяжким. Він відкриє етап історії з більш гострою конкуренцією, яка може бути позбавленою спалахів війни, проте не менш перспективною для окремої людини».

Стратегічні комунікації, як зазначає Г.Почепцов, задають набір ситуацій, які потім заповнюються в межах цих тактичних комунікацій. Проте їхня оцінка і тип наповнення визначаються на принципово іншому рівні, з певною перспективою. Тільки таким чином можна виконати завдання, поставлені в межах стратегії тієї чи іншої корпорації (фірми).

У зв’язку з цим у стратегічних комунікаціях дуже важливу роль відіграє стратегічне планування, важливою вимогою якого є взаємоузгодження загальної програмної мети, цілей, які висуваються стосовно кожної групи громадськості, тобто конкретної цільової аудиторії, та виробленої керівництвом стратегії. Завдання полягає в тому, щоб визначити і обрати такі стратегії, які здатні забезпечити бажаний результат — той, що фіксується як мета або ціль.

Кожний стратегічний план розробляється керівниками і спеціалістами фірми та певних підрозділів за участю служби зв’язків з громадськістю і характеризується своїми особливими елементами, аспектами, зв’язками. Проте, незважаючи на це, існує науково обґрунтований, перевірений практикою загальний підхід до стратегічного планування, який передбачає такі основні етапи:

Визначення ролі та основної мети діяльності організації (фірми).Визначаються зміст і обсяг роботи, яку потрібно виконати для досягнення основної мети.

Визначення ключових ділянок, де потрібні зрушення. Визначаються аспекти, проблеми, на яких потрібно зосередити увагу, енергію та інтелектуальні зусилля.

Вироблення системи індикаторів ефективності.Визначаються чинники, показники і характеристики, що піддаються вимірюванню, а також ті, на основі яких можна визначити цілі.

Вибір і постановка цілей.Визначаються результати, яких потрібно досягти.

Розробка планів дій.Визначаються шляхи і заходи досягнення подальших конкретних цілей. При цьому здійснюються:

· програмування з чітким визначенням логіки послідовності дій;

· складання графіка з установленням термінів виконання заходів;

· складання бюджету, в якому визначаються джерела фінансування і розподіл фінансових ресурсів, необхідних для досягнення цілей;

· розподіл відповідальності з чітким визначенням відповідальних виконавців за кінцеві результати;

· рецензування та доопрацювання планів.

Перш ніж приступити до дій, проект плану апробується та обговорюється.

Налагодження та здійснення контролю. Йдеться про забезпечення контрольних заходів над процесами виконання конкретних завдань і досягнення цілей.

Комунікація.Визначаються внутрішньоорганізаційні канали комунікації, необхідні для досягнення результатів та підтримки протягом усіх попередніх етапів, а також необхідні технічні та організаційно-технологічні заходи зі створення, функціонування і перспективного вдосконалення системи масових комунікацій фірми (організації, корпорації).

Реалізація плану.Йдеться про забезпечення з боку всіх керівників і виконавців одностайної згоди щодо випадкових і наступних практичних дій, призначення відповідальних за це осіб, досягнення взаєморозуміння та взаємодії у вирішенні всіх завдань.

Таким чином, стратегічне планування забезпечує не лише ефективне функціонування та розвиток фірми, а й створення досконалих стратегічних комунікацій як найважливішого елемента зв’язків з громадськістю.

Розвиток технічних можливостей поширення інформації (Інтернет, електронна пошта, мобільні телефони тощо) зумовив виникнення інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) — сукупності методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих в цілісну систему з метою збору, оброблення, збереження та використання інформації в інтересах її поширювачів і користувачів. Це, у свою чергу, створило передумови для формування постіндустріального (інформаційного) суспільства, в якому сфера послуг має пріоритетний розвиток і превалює над обсягом промислової та сільськогосподарської продукції. Особливістю постіндустріального суспільства є постійне розгалуження глобальної комунікації, що значною мірою впливає на всі сторони його життя.

Поширення інформації, обмін нею особливо важливі для становлення демократичних інститутів, що є одним із основних напрямів ПР-діяльності. Інформаційно-комунікаційні технології широко використовують у ПР, адже ринкові відносини пов´язані з активним пошуком партнерів, інвесторів, покупців, резервів підвищення ефективності виробництва, можливостей збуту, що без налагодженого циркулювання інформації неможливо.

Актуальність роботи з інформацією посилюється зі здійсненням курсу на інноваційний розвиток економіки. Інформація необхідна в комунікаційному забезпеченні менеджменту, маркетингової діяльності (вивчення ринку, попиту).

Якщо преса і реклама можуть здеформувати уявлення про суспільні процеси, то ІКТ не залежать від свого «власника», його «партійності». Більше того, вони часто не беруть до уваги запити й особливості аудиторії, індиферентні до неї. Однак побудований на основі високих технологій Інтернет дає змогу створювати наближені за своїми характеристиками до преси інформаційні ресурси і також зазнає політичної заангажованості. Тому його вже зараховують до засобів масової інформації, хоча законодавчо це ще не визнано.

Використання в ПР інформаційно-комунікаційних технологій сприяє розвитку соціального прогресу, забезпечує безперервність інтелектуальної взаємодії, відкриває нові можливості для втілення основоположних цінностей громадянського суспільства, використання механізмів прямої участі громадян у соціальній творчості.

Основними результатами успішного спілкування завжди є взаємопорозуміння й згода: згода слухача з мовцем, згода чинити, як того вимагає співрозмовник і ситуація. Процес спілкування може бути ускладнений суперечками, непорозумінням, але спілкування завжди має завершуватися повною згодою. Згода на 30% означає те, що спілкування, на жаль, теж відбулося лише на 30%. Тому важливими під час спілкування є вміння й методи переконання співрозмовника, аби забезпечити повну згоду й уникнути конфліктності у комунікативній ситуації. Ці вміння входять у професіограму фахівця з питань спілкування, а методи переконання є підґрунтям його професійних знань. Основний конфлікт під час спілкування — це конфлікт між співрозмовниками при відсутності згоди через непорозуміння. Комунікація завжди є тривалим процесом, що перебуває у стадії пошуку порозуміння і згоди. Комунікація — це не результат, це процес пошуку результату.

Отже, кожна суміжна з ПР сфера діяльності має свої особливості, які можуть сприяти налагодженню ефективних і обопільно вигідних комунікацій або ускладнювати цей процес, якщо не враховувати їх відмінності.

Висновки

Підсумовуючи, можна відзначити, що сутність паблік рилейшнз як нової сфери громадського спілкування найкраще передати, обравши такий варіант перекладу, як “громадські комунікації.” В такому вигляді вони стають в один ряд з особистими комунікаціями, масовими комунікаціями і громадськими комунікаціями. Досить часто паблік рилейшнз порівнюють із роботою прес-служб, але у розвинутих країнах світу прес-служби належать до “тактичних комунікацій,” тоді як PR визначають як ”стратегічні комунікації”.Паблік рилейшнз відповідає на запитання “що” і “як” сказати, а прес-служби відповідають на запитання ”де” і “коли” сказати те, що напрацьовано в рамках паблік рилейшнз.Правильно побудована комунікативна стратегія допомагає державним службовцям, завдання яких, за відомим висловом, — говорити неприємні речі в милому дусі.

На основі зробленого аналізу спробуємо сформулювати наступне: паблік рилейшнз — це передусім постійний комунікаційно-психологічний прямий і зворотний контакт органів управління будь-якої системи з громадськістю з метою створення, формування та функціонування сприятливого іміджу організації, інституту, лідера, що впливає на створення сприятливого середовища взаємодії обох сторін.

Список використаної літератури

1. Бебик В. М. Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві: психологія, технології, техніка паблік рилейшнз: Монографія. -К., 2005. -437, с.

2. Блэк, Сэм. Введение в паблик рилейшнз: Пер. с англ./ Сэм Блэк,. -Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. -317 с.

3. Блэк, Сэм. Паблик рилейшнз. Что это такое. -М.: Новости: Сов.-австр. предприятие "АСЭС-Москва", Б.г. (1990). -239 с.

4. Варшавская Е. О тенденциях развития Паблик Рилейшнз // Маркетинг. -2002. -№ 5. — С. 62-69

5. Гурская Н. "Паблик рилейшнз" как основной метод формирования престижной репутации в политике и бизнесе // Маркетинг и реклама. -2000. -№ 5-6. — С. 22-23

6. Куліш А. Publiс relations для громадських (недержавних) організацій: Практичні поради на щодень. -Київ, 2001. -80 с.

7. Мендісабаль Л. Феномен паблісіті як фактор розвитку сучасних методів та технологій прийняття управлінських рішень // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. -2000. -№ 4. — С. 303-307

8. Моисеев В. А. Паблик рилейшнз: Теория и практика. -К.: ВИРА-Р, 1999. -373, с.

9. Почепцов Г. Г. Паблик рилейшинз для профессионалов. -К.: Рефл-бук: Ваклер, 1999. -622 с.

10. Хэйвуд, Род жер. Все о public relations: Как добиться успеха в бизнесе, используя связи с общественностью. -М.: Лаборатория базовых знаний, 1999. -254, с.