Вступ.

1. Політологія в системі гуманітарного знання.

2. Взаємозв'язок політології з іншими соціальними науками.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

У самому загальному виді політологія — це наука про політика, про особливу сферу життєдіяльності людей, пов'язаної із владними відносинами, з державними політичними організаціями суспільства, політичними інститутами, принципами, нормами, дія яких покликане забезпечити функціонування суспільства, взаємодія між людьми, суспільством і державою. Політична наука настільки ж стара, як і сучасна.

Уже в Древній Греції Аристотель дав визначення політичних режимів, увівши такі поняття, як "монархія", "олігархія", "демократія", "аристократія". З тих пор політика стає неодмінним атрибутом духовного життя всіх суспільств. Процес формування й виділення політології із загальної системи наук був досить тривалим. Прив'язувати ж її народження до якої-небудь конкретної дати в тій або іншій країні можна тільки умовно.

Політологія як дисципліна переважно теоретична, як об'єкт вивчення розглядає весь об'єктивний людський мир, а предметом її є політичне життя в цілому, виявлення її основних компонентів, тенденцій зміни, зв'язку з іншими сферами громадського життя.

У цей час політологія як наука займає важливе місце серед суспільствознавчих дисциплін. Про це свідчить, по-перше, постійно зростаючий потік літератури, безліч спеціальних політичних журналів; по-друге, наявність різних загальнонаціональних і регіональних політичних асоціацій (Американська асоціація політ. наук, Асоціація політ. досліджень Англії, Французька асоціація політичної науки й т.д.).

1. Політологія в системі гуманітарного знання

Політологія завжди розвивається в тісній взаємодії з іншими гуманітарними науками. Їх усіх поєднує загальний об'єкт дослідження — життя суспільства у всім різноманітті її конкретних проявів. У них багато загальних категорій, але, звичайно, предмет вивчення істотно різний.

На відміну від інших наук політологія має на меті проникнути в сутність такого складного феномена, як політика, виявити зв'язок елементів, певні підстави, закономірності, що діють у різних суспільно політичних системах, а також намітити реальні результати.

У наше століття комплексної взаємодії наук неможливо вивчати складні політичні процеси без обліку взаємодії суспільних (гуманітарних) наук. У зв'язку із цим існує давній зв'язок політології з:

1. Економікою

2. Історичною наукою

3. Юридичною наукою

4. Соціальною психологією

5. Філософією

6. Політичною соціологією

Докладніше розглянемо цей взаємозв'язок, тому що вона дає нам об'єктивне подання про місце політології в системі гуманітарних знань.

Так, політологія тісно пов'язана з економікою. Без знання останньої сьогодні неможливо зрозуміти суть політичних відносин у суспільстві. Економіка дає відповідне обґрунтування реалізації економічних інтересів з боку різних соціальних груп; розподіл влади в суспільстві залежить від способу виробництва й відносин власності, що панують у суспільстві. У той же час політика може впливати на розвиток економіки, сприяти їй або навпаки гальмувати.

Політологія пов'язана з історичною наукою, що дає ключ до розуміння змін політичних інститутів і норм у процесі еволюції суспільства. Політологія однак не дивиться на історію як на спектакль, а сприймає її як дію ("творити історію"). У цьому зв'язку дуже важлива аналітична робота.

Політологія взаємодіє з юридичною наукою, тому що правові й політичні відносини тісно переплетені один з одним. Політична влада не може функціонувати без правового оформлення. У деяких аспектах предмет політології і юридичної науки збігається, тільки розглядається під різним кутом зору[4, c. 25-26].

Політологія самим безпосереднім образом пов'язана із соціальною психологією. І це природно, тому що питання досліджувані соціальною психологією займають велике місце у вивченні політичних явищ, тому що пов'язані з дослідженнями конкретних дій учасників політичного процесу, вивченням мотивації політичного поводження й настрою.

Своєрідне відношення політології з філософією, що вивчає ціннісні аспекти владних відносин і дає світоглядне обґрунтування спрямованості політичних явищ і процесів. Закладає категоріальний апарат.

Політологія тісно пов'язана й з політичною соціологією, що вивчає систему взаємодії політики із соціальним середовищем, і приділяє велику увагу вивченню соціальної структури суспільства.

Крім вищевказаних зв'язків, багато положень і висновки політології як такий становлять теоретичну базу для розвитку багатьох прикладних політичних дисциплін: теорії державного керування, партійного будівництва, стратегії й тактики партій і т.д.

Політологія сьогодні активно використає й дані природничих наук: географії (при вивченні впливу природних факторів на політику), демографії, антропології, кібернетики. З їхньою допомогою вона моделює політичні системи, виявляє найбільш доцільні варіанти державного устрою, співвідношення центральної й місцевої влади й т.п.

У такий спосіб у системі гуманітарних знань політологія представлена як інтегративна комплексна наука про політика у всіх її проявах. Вона поєднує й синтезує висновки інших наук, і на базі їх вибудовує дослідження й забезпечує об'єктивні знання про політичні системи.

Відповідно до даного підходу політологія розглядається як цілісна, внутрішньо диференційована, міждисциплінарна наука, що складається з ряду галузей політичного знання, що досліджує різні сторони політики на різних рівнях пізнання й під різними кутами зору: політичну філософію, теорію політики, політичну соціологію, політичну історію, політичну психологію, політичну антропологію, теорію міжнародної політики, політичну географію[6, c. 34-35].

2. Взаємозв'язок політології з іншими соціальними науками

Політологія як самостійна наука має свій специфічний предмет дослідження, завдяки чому вона виокремилась у самостійну дисципліну. Проте політологія взаємодіє та тісно пов'язана з рядом інших суспільних наук, об'єктом яких, певною мірою, є політична сфера суспільного життя. Насамперед це філософія, історія, соціологія, юриспруденція, політична економія, соціальна психологія.

Філософія, як відомо, претендує на роль загальнометодологічної дисципліни, предметом дослідження якої є найбільш універсальні принципи мислення та пізнання. Філософія розглядає найзагальніші питання політики, визначає методологію світоглядної спрямованості, аналізу політичних явищ і процесів. Філософське обґрунтування політики використовується політологією для формування загального погляду на політику, розуміння її взаємозв'язку з іншими секторами суспільного життя, аналізу політики.

Політична історія досліджує процес розвитку політичного життя суспільства, державних інститутів, партій та рухів. Використання матеріалів та досягнень історичної науки допомагає враховувати досвід і традиції, виявляти тенденції політичних процесів та їх наслідки. Взаємозв'язок політології та історії визначається тим, що, з одного боку, політична наука допомагає створити теоретичну базу аналізу реальної еволюції політичних процесів; з іншого — історія та сучасна політична практика є не тільки критеріями визначення правильності теоретичних висновків політичної науки, а й основою нових узагальнень та висновків.

Найтісніше взаємопов'язані соціологія і політологія. З погляду об'єкта та методів дослідження політологія і політична соціологія (галузь соціології) різняться мало. Політологія активно сприймає соціологічні методи вивчення політичного життя, особливо тих явищ та процесів у політиці, які відбуваються за участю значних мас людей. Досягнення соціологічних знань впливають на технологію політики виборчої боротьби, методи пропаганди, свободу управління масовою поведінкою. Проте залишаються і принципові відмінності в предметі їх дослідження. Політологія розглядає політику як процес, підкорений певним закономірностям. Соціологія вивчає не саме цей процес, а його «людський вимір». її цікавить, як політика впливає на розвиток людей та їх спільнот. У центрі уваги політології є політика, її складові, рух та ефективність; політичної соціології — людина в політиці, взаємозв'язок політичних і соціальних відносин.

Правова наука пов'язана з урегулюванням відносин та поведінки людей в процесі суспільного життя, в тому числі у сфері політики. Право і політика — дві взаємопов'язані сфери суспільного життя. З одного боку, політична держава санкціонує та констатує систему права, роблячи її публічною, загальнообов’язковою, всезагальною, причому її порушення тягне за собою застосування заходів державного впливу; з іншого боку, сама держава підтримується та забезпечується правом. Спільним між політологією і правовою наукою є те, що вони досліджують державно-правові проблеми та явища. Проте між ними є й істотні відмінності. Відомий голландський правник Г. Гроцій вважав, що предмет юриспруденції — це питання права та справедливості, а предмет політичної науки — доцільність і користь[1, c. 47-49].

Важлива відмінність між політологією і правознавством випливає з різниці між політичною та адміністративно-правовою сферами управління. Право і адміністративно-правова сфера — це насамперед закони, укази, розпорядження; політика та політична сфера управління — це стратегія і тактика поведінки та діяльності людей та їх організацій, вплив владних структур на суспільство за допомогою не стільки правових норм, скільки інших засобів і заходів (силових, матеріальних, ідеологічних, психологічних тощо).

Друга відмінність між політологією і правознавством — у тому, що норми права досить визначені, а політика більш мінлива та непостійна. Політика є більш гнучкою та суперечною, менш визначеною та постійною, ніж право, сферою взаємодії людей. Тобто правову науку цікавлять ті політичні відносини, що реалізовуються за участю держави та регулюються правом, структура владних відносин, норми та інші форми забезпечення її сталості. Політологія вивчає динамічну сторону цих відносин, що відбиває вплив людської свідомості, діяльності, культури.

Політична економія, економічно обґрунтовуючи політичні процеси, дає можливість бачити в останніх боротьбу за реалізацію економічних інтересів. Економіка має вирішальний вплив на політичні явища шляхом вольових зусиль людини, яка, перебуваючи в неоднорідних умовах (історичних, ідеологічних, культурних, природно-географічних тощо), по-різному сприймає її вимоги, використовує різні засоби, форми та методи впливу. Проте і політика має зворотний вплив на економічні процеси, закріплюючи, гальмуючи або стимулюючи їх розвиток. За допомогою політики та політичної влади соціальні верстви, що посідають в суспільстві домінуюче становище, закріплюють та помножують свій матеріальний стан, гарантують його незалежність від можливих посягань з боку інших членів суспільства. У зв'язку з цим економічну науку можна розглядати як одну з методологічних основ політології. У свою чергу, політологія дає наукове обґрунтування принципів розроблення та здійснення економічної політики, державного регулювання економічних процесів.

Соціальна психологія вивчає закономірності та механізми формування, функціонування і розвитку суспільно-психологічних явищ, процесів та станів, суб'єктами яких є різні соціальні групи, верстви, індивіди. Предметом її вивчення є суспільно-психологічні явища, в тому числі у сфері політики. Звідси — тісний взаємозв'язок цієї науки з політологією. Крім того, кожна з цих наук виконує щодо іншої методологічну роль: знання політичних закономірностей дає можливість розкрити сутність психологічних явищ у сфері політики, а знання психологічних закономірностей допомагає виявити глибинну сутність політичних процесів.

На межі політології та соціальної психології склалася та розвивається відносно самостійна наукова дисципліна — політична психологія, предметом якої є психологічні фактори політичної поведінки людей.

Зрозуміло, політологія взаємодіє не тільки із зазначеними вище науками. Взаємозв'язок політології існує з географією, антропологією, етнографією, демографією. Сучасна політична наука виявляє інтерес до предметів вивчення таких природничих наук, як біологія, екологія тощо.

Підсумовуючи розгляд цієї теми, можна поставити запитання: а навіщо студенту будь-якої «неполітичної» спеціальності потрібні знання про політику? Річ у тім, що будь-який вищий навчальний заклад, незалежно від спеціалізації, готує поповнення до лав інтелігенції — особливої соціальної верстви, якій притаманні певні соціальні риси. У «Британській енциклопедії» слово «інтелігенція» трактується як «група інтелектуалів, яка перебуває в опозиції до існуючої влади». Оригінальне визначення, але справедливе по суті! Адже прогрес суспільства залежить від його спроможності напрацьовувати альтернативні ідеї, відстоювати їх право на існування, кращі з них втілювати в життя. Громадянськість, тобто свідоме та активне виконання громадянських прав та обов'язків, — істотна риса інтелігента. Право на опозицію має кожна особистість. Проте опозиція має відповідати закону, проявлятися з високою політичною культурою. Саме для цього необхідний певний обсяг знань, умінь, що й надає політологія.

Особливе значення політологія має для конкретної людини в суспільстві, яке тільки створює демократичні засади життя. Політологія збагачує особистість політичним досвідом, формує свідомого та самостійного суб'єкта історичного процесу.

До вивчення політичної сфери життя суспільства мають відношення багато наук: філософія, соціологія, теорія держави й права, історія, політична географія й т.д. Настільки широке поле досліджень пояснюється тим, що політика являє собою найвищою мірою складне й багатогранне явище. Доцільність і необхідність дослідження політики під різними кутами зору зізнаються багатьма вченими-суспільствознавцями, у тому числі й політологами. Розбіжності між ними починаються при рішенні питання про місце політології серед інших наук про політика.

При рішенні цього питання у вітчизняній літературі чітко виділяється дві позиції. Перша позиція виходить із подання, що Політологія являє собою лише одну з наук про політика. У цій якості вона має предметом свого вивчення інституціональні сторони політичного життя, насамперед механізми влади в державі.

Прихильники другої позиції, відзначаючи як достоїнство цього підходу те, що він дозволяє при вивченні політики використати специфічні методу"! різних наук, разом з тим указують на ряд його істотних недоліків. Головний з них складається в недостатньому обліку цілісності політичної сфери, взаємозв'язку різноманітних політичних досліджень. Дроблення політичних досліджень на окремі галузі, відсутність узагальнюючої політичної науки, на думку прихильників другої позиції, не дозволяють повною мірою відбити єдність політики, її системні якості. Тому політологія повинна являти собою загальну інтеграційну науку про політика у всіх її проявах[3, c.34-36].

Висновки

У сучасній політичній науці немає однозначного визначення терміна "політика", що пояснюється складністю політики, багатством її змісту, різноманіттям властивостей. Як наслідок, політологія, виступаючи як інтегральна наука про "політика" має складну структуру й включає цілий ряд більше приватних дисциплін:

Політичну філософію. Вона дає ключ до визначення методології принципів дослідження, поданню про місце політики в системі соц. Відносин, закладаючи тим самим категоріальний апарат політичної науки. У сучасному своєму стані політична філософія досліджує ціннісні аспекти політики, політичні ідеали, норми, на основі яких функціонує політична система суспільства.

Політичну історію. Вона вивчає етапи еволюції подань про політичне життя і її компоненти, які існували в різні історичні епохи.

Політичну теорію. Вона розглядає насамперед інституціональні аспекти організації влади. Звертається до аналізу основних елементів політичної організації суспільства: держави, партій і т.п.

Політичну соціологію, як найбільш розгалужену галузь політичного знання, що займається вивченням конкретних політичних процесів і явищ. Вона побудована на зборі узагальнень і аналізі імперичних даних, у сучасних умовах службовців раціональною базою реальної політики.

Політичну психологію. Вона вивчає політичне поводження людей і його мотивацію, особливо в масових формах.

Політичну антропологію, що досліджує передумови й умови входження людей у сферу політичного, що спрямована встановити сліди присутності людини в політику.

Список використаної літератури

1. Бебик В. М. Базові засади політології: Історія, теорія, методологія, практика. — К., 2000.

2. Вебер М. Политика как призвание и профессия // Избранные произведения. — М., 1990.

3. Ковалев А. М. Предмет, законы и категории политологии как науки // Вестник Московского ун-та. — Серия 12: Политические науки. — 1998. — № 5.

4. Політологія / За заг. ред. I. С. Дзюбка, К. М. Левківського. —К., 2001.

5. Политология для юристов: Курс лекций / Под ред. Н. И. Матузова, А. В. Малько. — М., 1999.

6. Рудич Ф. М. Політологія: Курс лекцій. — К., 2000.

7. Чуприй Л. Аксіологічні основи політичної діяльності // Людина і політика. — 2002. — № 4.