1. Взаємодія попиту та пропозиції —(встановлення рівноважної ціни та рівноважного об'єму). Поняття надлишку та дефіциту. Вплив зміни попиту та пропозиції на рівновагу.

2. Еластичність попиту за доходом. Перехресна еластичність попиту.

3. Крива байдужості та її властивості. Гранична норма заміщення. Окремі випадки кривих байдужості. Лінія бюджетного обмеження споживача.

Список використаної літератури.

1. Взаємодія попиту та пропозиції —(встановлення рівноважної ціни та рівноважного об'єму). Поняття надлишку та дефіциту. Вплив зміни попиту та пропозиції на рівновагу

Політична економія, що обслуговувала адміністративно-командну систему, вважала, що ринкова економіка в умовах капіталізму має хаотичний характер розвитку.

Насправді ж ринкова економіка здатна до саморегулювання. Воно відбувається під впливом вільної конкуренції, постійної зміни цін, регулювання економічних процесів на основі співвідношення попиту і пропозиції.

Хоча в ринковій економіці можливі прорахунки, але по кожному товару встановлюється певний рівень ціни на основі рівноваги попиту і пропозиції. Діє система саморегулювання. У кожний певний момент виникає конкретна рівновага між попитом і пропозицією. І ця рівновага досить ефективна.

Поняття ”ринок” використовується у різних значеннях. Так, практично у кожному населеному пункті є місце, яке називають ринком: мешканцям відомо, що там відбуваються регулярні зустрічі продавців та покупців. Ринок — це спосіб взаємодії економічних суб’єктів, що базується на ціновій системі та конкуренції. Це особливий механізм координації економічних дій.

Ринковий зв’язок між продавцями та покупцями має ряд рис:

Рівноправне положення учасників — ні продавець, ні покупець не повинні мати можливість внеекономічного примушення контрагента до відносин обміну.

Використання принципу економічної вигоди в якості головного критерію цілесообразності вступу в ринкові зв’язки — обмін повинен бути вигідним: кожен намагається здійснити угоду з можливою найбільшою вигодою для себе; краще здійснити угоду з меншою вигодою, ніж взагалі відмовитися від неї.

Повна економічна відповідальність учасників за свої дії.

Правові гарантії та правова захищеність з боку держави.

Ринок виконує ряд важливих функції :

1. Доведення кінцевої продукції до споживача

2. Забезпечення виробництва ресурсами

3. Встановлення відповідності виробленого продукту та витрат на нього суспільними потребами

4. Розподіл ресурсів і кінцевих товарів

5. Узгодження інтересів продавця та покупця, координація їх дій

Саме через цю функцію здійснюються і всі інші.

Сили попиту і пропозиції взаємодіють через ринок щоб встановлювати рівноважну ціну, або ринкову рівновагу. Ринкова рівновага настає за такої ціни і кількості товару, коли сили попиту і пропозиції урівноважені. В цій точці кількості товару, яку покупці хочуть купити, якраз дорівнює тій кількості, яку виробники хочуть продати. У стані рівноваги ціна і кількість товару перебуватимуть доти, доки інші фактори залишатимуться без змін.

Ціну одиниці товару, за якою співпадають обсяг попиту з обсягом пропозиції називають ціною рівноваги чи ринкоочисною, це означає, що всі замовлення з боку покупців будуть задоволені[8, c. 152-154].

При встановленні такої рівноваги випуск продукції досягає економічно доцільного, витрати чинників виробництва — мінімального рівня. В результаті, як дотепно зауважує П. Самуельсон, людям, які люблять яблука, ніхто не пропонує апельсини, і навпаки.

Автором теорії загальної рівноваги є відомий швейцарський економіст Леон Вальрас (1834 — 1910), професор Лозаннського університету, за походженням француз. Він був одним із засновників теорії граничної корисності. Однак особливо став відомим як автор теорії рівноваги. Своє відкриття він зробив на основі математичних висновків.

Леон Вальрас довів, що в умовах ринкової економіки є можливість встановлення рівноваги на основі співвідношення пропозиції і попиту. Вільна конкуренція забезпечує встановлення ціни рівноваги.

Рівноважна ціна — це ціна на конкурентному ринку, за якої величина попиту і пропозиції однакові, немає ні дефіциту, ні надлишку товарів і послуг. Така ціна не містить у собі тенденції до зростання або до зниження обсягів виробництва

Поряд з такими категоріями, як товар і гроші ринковій економіці притаманні попит, пропозиція та їх рівновага.

Рішення (бажання) покупців придбати товар є попитом. Рішення (бажання) продавців продати товар називають пропозицією (або пропонуванням).

Серед багатьох чинників, які можуть вплинути на попит, найголовнішими є економічні: ціна даного товару, ціни інших товарів, доходи покупців, смаки та уподобання покупців, очікування та кількість покупців тощо.

Якщо зафіксувати всі фактори, крім ціни нашого товару, на незмінному рівні, тобто тимчасово виключити дію інших факторів, то матимемо залежність, що називають функцією попиту від ціни. Записати це можна так:

Qd = f(p),

де Qd — обсяг попиту, кількість певного товару, що його готові придбати покупці за певну ціну; р — ціна цього товару. Чим вища ціна на товар, тим менша величина попиту, і, навпаки, чим менша ціна, тим більша величина попиту. Цю залежність називають законом попиту. Проілюструвати цей закон можна за допомогою кривої попиту (на мал. 1 крива D).

При зниженні ціни товару від 5 до 2 грн., обсяг попиту зріс від 2 до 4 одиниць[11, c. 108-110].

Ринкова пропозиція — готовність виробників продавати даний товар або це кількість товару, яку продавці готові продати за даною ціною.

Серед чинників, які впливають на бажання продати, визначальну роль відіграють такі, як ціна даного товару, ціни інших товарів, застосовувана технологія, податки, дотації виробникові, кількість продавців тощо.

Якщо зафіксувати на незмінному рівні всі фактори, крім ціни даного товару, то матимемо функцію пропозиції, яку можна зобразити так:

Qs= f (p),

де Qs — обсяг пропозиції товару за певний час; р — ціна цього товару.

Якщо ціна вища, то на ринку пропонується більша кількість товару. Обсяг пропозиції даного товару перебуває в прямій залежності від ціни цього товару. Таку залежність називають законом пропозиції. Проілюструвати цей закон можна за допомогою кривої на мал. 2.

При зростанні ціни від 1 до 3,5 грн. обсяг пропозиції зріс від 2 до 4 одиниць товару[3, c. 57-59].

Ринковою рівновагою називають ситуацію, за якої обсяг пропозиції і попиту, тобто наміри покупців і продавців збігаються. Ринкова рівновага зображується перетином кривих попиту та пропозиції. Точку їх перетину називають точкою ринкової рівноваги, ціну при цьому — рівноважною ціною, а обсяг попиту та пропозиції, які збігаються, рівноважною кількістю продукції на ринку.

Графічне зображення ринкової рівноваги зображено на мал. 3. Е — точка рівноваги, Ро — рівноважна ціна, Qo — рівноважна кількість продукції.

В умовах, коли обсяг попиту збігається з обсягом пропозиції, ринкова ціна збігається з рівноважною. Коли попит зростає (зменшується) при незмінній пропозиції, ціни на даний товар зростають (зменшуються). Коли ж пропозиція зростає (зменшується) при незмінному попиті, ціни на товар зменшуються (зростають).

Якщо ціна встановлюється на рівні, який перевищує ціну рівноваги, пропозиція перевищує попит, і виникає надлишок продукту. Коли ж ціна нижча, ніж ціна рівноваги, попит перевищує пропозицію, і виникає дефіцит товару.

Вища ціна спонукатиме виробників збільшувати обсяги виробництва. Більша ж пропозиція створить проблему, як реалізувати свій товар. Продавці, конкуруючи між собою, почнуть знижувати ціну. Дефіцит також створить проблему, як придбати товар. Споживачі, конкуруючи між собою, почнуть пропонувати вишу ціну[5, c. 149-151].

Механізм ринкової конкурентної ціни є тим реальним інструментом, що, незважаючи на можливі відхилення, повертає ціну до такого рівня, який врівноважує попит і пропозицію, а отже, узгоджує інтереси виробників і споживачів.

Ціна ринкової рівноваги не лише збалансовує попит і пропозицію, а й інформує про шляхи раціонального розподілу ресурсів, є засобом саморегулювання відносин покупців і продавців.

Автором теорії загальної рівноваги є відомий щвейцарський економіст Леон Вальрас, професор Лозанського університету.Він був одним із засновників теорії граничної корисності. Однак особливо став відомим як автор теорії рівноваги. Своє відкриття зробив на основі математичних висновків.

Л.Вальрас довів, що в умовах ринкової економіки є можливість встановлення рівноваги на основі співвідношення пропозиції та попиту. Постулатами теорії рівноваги Л.Вальраса є такі:

1. Зміни цін впливають на попит і пропозицію і навпаки: зміна попиту впливає на пропозицію. Отже, їхній взаємозвязок впливає на встановлення рівноваги.
2. Рівноважна ціна втановлюється в результатіконкуренції, співвідношення попиту і пропозиції, наявності ресурсів та інших чинників.
3. Загальна рівновага здійснюється щодо всіх товарів. Це пояснюється тим, що потреба у цьому товарі залежить від наявності інших товарів. Наприклад, споживання мяса залежить від наявності кави.!
4. Рівновагу характеризує, як правило мінова вартість. Мінова цінність товарів—це рівень економічної рівноваги. В умовах конкуренції діють механізми, які усувають диспропозиції та встановлюють таку мінову вартість, що грунтується на ціні рівноваги. В умовах диспропозиції зберігаються.
5. Рівновага досягається на основі дйї всіх учасників ринку
6. Рівновага здатна забезпечити максимально високий рівень задоволення потреб (безумовно, за наявності ресурсів)
7. Попит на кожний товар залежить не тільки від його ціни, а й від цін на інші товари. Наприклад, зростання цін на деякі продукти харчування призвело в Україні до зменшення попиту на періодничні видання.Багато людей відмовляються від передплати на газети і журнали. Різко скоротилися їх тиражі.
8. Сума попиту споживача на всі закуплені ним товари і покупки дорівнює за вартістю сумі всіх проданих ним товарів і послуг (і послуг праці).
9. Ринок безперервно здійснює “пошук” так званих тівноважних цін
10. Конкуренція—це важливий чинник встановлення рівноваги (через ціни). Існуючи цінові сигнали регулюють ринок; з допомогою них доягається рівновага
11. Для рівноваги потрібні ринковий механізм, який діє значно ефективніше, ніж у минулому. Так звана планова система[7, c. 97-99].

2. Еластичність попиту за доходом. Перехресна еластичність попиту

Еластичність – це міра чутливості функціонально пов’язаних величин. Вона визначається як співвідношення процентних змін залежної і незалежної змінних.

У мікроекономіці застосовується багато різних показників еластичності в залежності від чинників, що викликають зміну досліджуваного явища – попиту, пропонування чи виробництва. Стосовно попиту розрізняють наступні види еластичності:

• еластичність попиту за ціною;
• перехресну еластичність попиту;
• еластичність попиту за доходом.

Перехресна еластичність попиту – це процентна зміна обсягу попиту на один товар при зміні на 1% ціни іншого товару.

Концепція перехресної еластичності дозволяє вимірювати, наскільки чутливий попит на один продукт (товар Х) до зміни ціни будь-якого іншого продукту (товар Y).

Ця концепція дозволяє зрозуміти явища взаємозаміни і взаємодоповнюваності товарів. Якщо коефіцієнт перехресної еластичності попиту має позитивне значення, тобто кількість продукції Х змінюється в прямій залежності із зміною ціни продукту Y, то продукти Х и Y є взаємозамінюючими товарами. Чим більше позитивний коефіцієнт, тим більший ступінь заміни двох даних товарів. Наприклад: ріст (падіння) ціни масла (У) заставляє споживачів купляти більше (менше) маргарину (Х). Якщо коефіцієнт перехресної еластичності має негативне значення, то товари Х и Y є взаємодоповнюючими товарами. Чим більший розмір негативного коефіцієнта, тим більше взаємодоповнюваність двох даних товарів. Нульовий або майже нульовий коефіцієнт свідчить про те, що два товари не пов'язані між собою, тобто є незалежними товарами.

Для товарів – субститутів перехресна еластичність попиту додатна, тому що при зростанні ціни одного товару обсяг його продажу зменшується, а попит на товар-замінник зростає. Для товарів – комплементів перехресна еластичність попиту від’ємна , оскільки зростання ціни одного товару призводить до зменшення обсягу попиту і на цей товар, і на товар – доповнювач. У випадку, коли два товари є незалежними у споживанні, перехресна еластичність попиту рівна нулю[9, c. 241-243].

Еластичність попиту за доходом – це процентна зміна обсягу попиту, викликана однопроцентною зміною доходу.

Для товарів вищої категорії (нормальний товар) цей коефіцієнт буде мати позитивне значення, тобто при збільшенні доходу споживач буде мати змогу спожива якісніший товар. Значення коефіцієнта буде значно змінюватись від товару до товару. Наприклад: еластичність попиту на автомобілі оцінюється приблизно +3,00, тоді як для більшості сільськогосподарських продуктів вона коливається коло +0,20. Негативне значення коефіцієнта еластичності попиту за доходом свідчить про товар нижчої категорії. Маргарин, картопля, капуста, автобусні білети, “second hand”, дешеві вина мають найбільшу ймовірність попасти до товарів цієї категорії. Споживачі як правило скорочують покупки такого роду в міру зростання своїх доходів.

Практичне значення коефіцієнта еластичності за доходом полягає в полегшенні прогнозування того, які саме галузі мають шанс на процвітання і розширення, а які в майбутньому очікує застій і скорочення виробництва.

Висока позитивна еластичність за доходом означає, що внесок конкретної галузі в економічний ріст буде більшим, ніж її частка в структурі економіки. Невеликий позитивний або негативний коефіцієнт вказує на перспективу скорочення виробництва в галузі. Наприклад: висока еластичність попиту на автомобілі прогнозує процвітання автомобільної промисловості на довгострокову перспективу, тоді як низька еластичність попиту за доходом на сільськогосподарську продукцію припускає хронічні труднощі в даній галузі[4, c. 101-102].

3. Крива байдужості та її властивості. Гранична норма заміщення. Окремі випадки кривих байдужості. Лінія бюджетного обмеження споживача

Будь-яка комбінація двох благ може бути показана точкою в прямокутній системі координат. З’єднавши точки з такими комбінаціями товарів, які забезпечують однаковий рівень задоволення потреб, ми одержимо криву байдужості .

Крива байдужості – це лінія рівної корисності, всі точки якої показують множину наборів комбінацій двох благ, що забезпечують один і той же рівень корисності.

Для описання уподобань споживача щодо всіх можливих комбінацій двох товарів застосовується карта байдужості – сукупність кривих байдужості , кожна з яких представляє інший рівень корисності (рис. 4). Вона описує поведінку споживача без врахування видатків на будь-який кошик і є „моделлю бажаного”.

Рухаючись вздовж обраної кривої байдужості, споживач залишається на одному і тому ж рівні корисності, але може змінювати набір товарів у кошику. Опуклість кривих байдужості до початку координат означає, що збільшення в кошику кількості одного товару супроводжується зменшенням кількості іншого, тобто споживач може лише замінювати один товар іншим.

Кількість одного блага, від якої змушений відмовитись споживач, щоб одержати додаткову одиницю іншого, називається граничною нормою заміни (MRS). Вона може бути визначена як кутовий коефіцієнт кривої байдужості в кожній точці:

Крива байдужості на рис. 5 стає пологішою при просуванні вздовж неї донизу, а гранична норма заміни зменшується, тобто споживач готовий відмовлятись від все меншої кількості блага заради отримання додаткової одиниці товару у міру зменшення в кошику запасу товару і збільшення запасу товару. Так, при зміні кошиків Б на В за додаткову одиницю він готовий віддати 2 отже, MRS=2; при зміні кошиків В на Г – лише 1,25 , MRS=1,25 і т.д.

Форма і нахил кривих байдужості визначаються уподобаннями споживача і залежать від ступеня замінності благ у споживанні. Оскільки більшість товарів є неповними замінниками, то їхні криві байдужості є монотонно спадними, опуклими до початку координат. Разом з тим, вони можуть мати й іншу форму. Якщо товари є абсолютними замінниками, споживачу байдуже, який з них споживати (купити учнівський зошит червоного чи синього кольору), гранична норма заміни є сталою, а криві байдужості матимуть вигляд спадних прямих. Якщо товари є абсолютними взаємодоповнювачами (наприклад, взуття на праву та ліву ногу), то заміщення неможливе, гранична норма заміни дорівнює нулю або є нескінченною, а криві байдужості мають вигляд прямого кута[10, c. 76-79].

Узагальнимо властивості кривих байдужості:

— криві байдужості не можуть перетинатися;

— криві байдужості, розташовані далі від початку координат, відповідають наборам благ з вищим рівнем корисності;

— криві байдужості мають від’ємний нахил для абсолютної більшості благ.

— в міру просування донизу по кривій байдужості вона стає пологішою, випрямляється.

Споживач бажав би обрати кошик, який належить найвищій кривій байдужості, з найбільшою кількістю товарів. Однак, повинен зважити на те, що ціни кошиків різні, а його доход обмежений. Для того, щоб визначити, який саме кошик вибере споживач, прагнучи максимізувати корисність, потрібно проаналізувати бюджетне обмеження споживача.

Бюджетне обмеження споживача формують його доход і ціни товарів і послуг. Мікроекономічна модель бюджетного обмеження визначає множину наборів товарів, доступних споживачу, тобто враховує його фінансові можливості, і має назву „модель можливого”.

Графічно ці набори благ відображає пряма з від’ємним нахилом, яка називається бюджетною лінією або лінією бюджетного обмеження (рис. 6).

Список використаної літератури

1. Андреюк Н. Мікроекономіка: Навч. посібник для студ. вузів/ Наталія Андреюк,. — К.: Кондор, 2004. – 174 с.

2. Базілінська О. Мікроекономіка: Навчальний посібник/ Олена Базілінська, Оксана Мініна; За ред. Олени Базілінської; М-во освіти і науки України. — 2-ге вид., перероб. і доп.. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 349 с.

3. Ватаманюк Остап З. Мікроекономіка: Навч. посіб.. — Л. : Інтелект-Захід, 2004. — 176с

4. Вініченко І. І. Мікроекономіка: Навч. посібник для студ. вузів/ І. І. Вініченко, Н. В. Дацій, С. О. Корецька; М-во освіти і науки України, ГУ "ЗІДМУ". — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 265 с.

5. Гончарова Н.М. Мікроекономіка: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Міжрегіональна академія управління персоналом. — К. : МАУП, 2005. — 304 с.

6. Горобчук Т. Мікроекономіка: Навчальний посібник/ Тетяна Горобчук,; М-во освіти і науки України, Житомирський інженерно-технологічний ун-т. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 271 с.

7. Задоя А. Мікроекономіка: Курс лекцій та вправи: Навч. посібн./ Анатолій Задоя,. — К.: Знання, 2001. — 211 с.

8. Кириленко В. Мікроекономіка: Навчальний посібник для економ. спец. студ. вузів/ Володимир Кириленко,. — К.: Таксон, 2003. — 334 с.

9. Косік А. Мікроекономіка: Навчальний посібник/ Алла Косік, Галина Гронтковська,; М-во освіти і науки України. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 415 с.

10. Лісовицький В. Мікроекономіка: Навчальний посібник/ Володимир Лісовицький,. — 3-є вид., доп. та переробл.. — К.: Кондор, 2007. — 163 с.

11. Мікроекономіка: Опорний конспект лекцій/ В.Базилевич, В.Лук'янов, Н.Писаренко, Н.Квіцинська; М-во освіти України, Київ. держ.торг.-екон. ун-т. — К.: Четверта хвиля, 2001. — 246 с.