Вступ

Чудова птах фенікс згадується в численних міфах та легендах Давньої Греції та Давнього Єгипту.

Батьківщина фенікса невідома — в різних джерелах це Ефіопія або Єгипет. Відомості про цей чудовий створенні були отримані задовго до початку нової ери. Вважається, що саме слово «Фенікс» має Ассірійська походження. Фенікс володіє незвичайною красою. Він нагадує великого орла з золотисто-червоним оперенням. Термін життя цього чарівного створіння — 500 років (за іншими відомостями — 12594 року). Коли фенікс відчуває швидке настання смерті, він спалює себе у власному гнізді, звитому з різних ароматичних трав, щоб через деякий час відродитися з попелу (деякі вважають, що з золи народжується вже новий птах).

За іншими відомостями, фенікс помирає у гнізді, надихавшись випарами одурманюючих рослин. З його семені народжується новий птах, який забирає тіло батька і несе в Іліополь для поховання в священному храмі. Після спалювання померлого в його попелі з’являється гусінь, яка пізніше стає новим феніксом.

1. Поява та версії міфу про фенікса

Фенікс — міфологічний птах, що володіє здатністю спалювати себе й потім заново відроджуватися. Ще із часів Геродота фенікс залишається самою популярною міфологічною твариною, адже жодний птах не захоплював людську уяву так, як священний фенікс із Геополіса — давньоєгипетського «міста сонця». Протягом багатьох років  фенікс служив символом сонця, що заходить увечері й знову з’являється ранком, а так само вічного життя душі, що залишає тіло після смерті.

У різних країнах фенікс був відомий під різними іменами. В Аравії його називали «Анка», у Персії — «Симург», в Індії — «Гаруда». Прообразом цього птаха вважають чаплю, орла, кондора або альбатроса. Однак зовнішній вигляд скрізь описується однаково: птах схожа на орла, з вогненними золото-червоними крильми й довгим хвостом, його очі блискають, як алмази, а голос не схожий не на один з птахів.

Перше письмове згадування міфу про фенікса зустрічається в Геродота (5 століття до н.е. ). Відповідно до його роботи, цей птах був з Аравії. Там він жила біля колодязя, на світанку купався й співав — та так красиво, що навіть сам бог Аполлон зупиняв свою колісницю, щоб послухати. Живе фенікс 500 років, а коли вмирає, то прилітає в храм бога Сонця в єгипетському місті Геліополі. У роботі іншого давньоримського історика згадується, що фенікс є єдиним птахом, що не має потреби в партнері для продовження свого роду.

Цей вогненний птах завжди притягав людей своєю сліпучою красою й непереможною волею до життя. У відомому змісті фенікс — це і є життя. Пісня фенікса має магічні властивості, тому що вважається, що вона підбадьорює людей чистих серцем і вносить страх у серця нечистих. Сльози цього птаха так само є чарівними, адже вони мають сильнодіючий лікарський засіб, але цю благодать треба заслужити, щоб стати гідним її.

Умирає фенікс у своєму гнізді, що він будує на високій пальмі з мирра, кориці й інших пахощів. З появою сонця фенікс спалює себе, а з його попелу з’являється молоде пташеня. Коли він стає досить сильним, то відносить порох свого предка в храм міста Сонця.

Можливо, фенікс з’явився у свідомості людей як втілення вічної мрії людства про безсмертя. Його прообразом могли послужити деякі види реальних птахів, які під час линьки скидають повністю все пір’я, а потім «народжуються заново» у новому оперенні. Звичайно, всі ці припущення є не більш ніж здогад. Але можливо, вони містять у собі частку істини.

Фенікс (за грецькою міфологією) — чарівний птах. Місце його походження пов’язували з Ефіопією. Вважалося, що назву їй дали ассирійці. Грецькі письменники, починаючи з Геродота, розповідають про священного птаха єгиптян Фенікса, схожого на орла, що прилітає кожні 500 років (по Плінію — 540, по Марціалу —1000) з Аравії в Іліополь для поховання в тамошньому храмі Ра свого батька, ув’язненого в яйці. По Єпіфанію, Свіді та іншим новогрецьким і візантійським авторам, Фенікс сам прилітає вмирати в Іліополь. Тут його спалюють в пахощах. Із попелу він відроджується знову, спочатку у вигляді гусениці, яка на третій день починає перетворюватися на птаха і на сороковій стає птахом остаточно і відлітає додому до Аравії. За іншою версією, Фенікс вмирає, вдихаючи аромати трав, але із його сім’я народжується новий птах, яка з Аравії переносить прах батька в яйці, виліпленому із смирни, до Геліополю в Єгипті, де жерці сонця його спалюють (Геродот). Величиною Фенікс із орла, має прекрасне забарвлення червоно-золотих і вогненних тонів, шия блискуча, золотиста, в хвості є рожеве пір’я, особа кругла, на голові чубок. Фенікс живе 160 років (варіанти: 500, 1460 або більше 12950 років).

На відміну від усіх інших птахів, народжується Фенікс без спаровування. Відбувається це так. Коли птах доживає до похилого віку і відчуває наближення смерті, вона влаштовує гніздо із трав і рідкісних рослин, таких як кава, миро, алое, які легко спалахують. Згодом сидячи в гнізді чекає, коли воно спалахне. І разом із гніздом сама згорає дотла. Після того, як Фенікс згорить, з’являється спочатку істота схоже на змійку або молоду саламандру, а з цієї істоти зростає згодом схожий на колишнього Фенікс (Овідій).

Фенікс (за грецькою міфологією) — син беотійського царя Амінтора. За найбільш поширеною версією, наложниця його батька Фтія (або Клітія) намагалася спокусити Фенікса, але не добившись успіху, помилково звинуватила його перед Амінтором (Аполлодор). За іншою версією (Гомер, «Іліада»), Фенікс насправді опанував наложницю батька, але зробив це на прохання матері, що бажала із ревнощів помститися своєму чоловікові. Розгніваний Амінтор засліпив Фенікса, який, сховавшись, знайшов притулок у Пелея (у Гомера засліплення і зцілення Фенікса замінені прокльоном з боку Амінтора). Згідно повідомлень Аполлодора, Пелей відвів Фенікса до Кентавра Хірону і той зміг відновити хлопцю зір. Пелей доручив Феніксу виховання Ахілла і з часом віддав йому владу над долопами. Під Троєю, куди Фенікс відправився разом із Ахіллом, він марно намагався примирити Ахілла з Агамемноном (Гомер, «Іліада»). Після загибелі Ахілла, виконуючи передбачення віщуна Єлена, Фенікс відправився на Скірос за сином Ахілла. Саме від Фенікса той отримав своє ім’я Неоптолем, що означає новий воїн. Після взяття Трої Фенікс відправився разом з Неоптолемом кружним шляхом в своє царство, але по дорозі помер в Епірі в країні молоссів (Аполлодор).

Фенікс (за грецькою міфологією) — один із синів царя Фінікії Агенора, брат Кадма, Кіліка і Європи, батько Алфесібеї і Адоніса. Посланий батьком разом із братами на пошуки Європи, Фенікс відвідав Лівію, і дав там своє ім’я пунійцям. Після довгих блукань Фенікс повернувся до Ханаан і оселився на землі, яку назвав Фінікією, заснувавши місто Сідон (Аполлодор).

Для середньовічних китайців птах фенікс персоніфікувався з подружньою вірністю і життям в благоденстві. Тому вона нерідко зображувалася на весільних убраннях, була символом нареченої й імператриці.    Приказка від древнього мудреця Конфуція, «фенікси все не з’являються — означає, що щастя все не приходить і не приходить.

Не треба, однак, плутати китайського фенікса з Феніксом європейським, відомим по книгах давньогрецьких авторів і середньовічних трактатів, — це зовсім інший птах.

Наприкінці  XVІІ століття німецький учений Ф.Вольф зібрав разом всі відомості, які були на той час відомі, про небесного птаха Фенікс. Підсумок пошуків був опублікований у праці з мудрою назвою «Дивний сад дикої природи, або Про нерозумність тварин». «Птаха Фенікс уважають найбільш дивної із всіх птахів небесних. Одні пишуть, що живе він в Аравії, інші говорять про інші місця. Птах цей не розмножується, як інші птахи, але відроджується після смерті із власного попелу.

Живе він 160 років, а деякі вчені стверджують що й довше. Ще говорять про нього що він єдиний на всій землі, тому бачать його дуже рідко. Звідси й пішла приказка: «Більш рідкісний, чим птах Фенікс». Величиною Фенікс із орла, шия блискуча, золотава, у хвості ж є рожеві пір’я, обличчя кругле, на голові чубчик.

На відміну від всіх інших птахів, народжується Фенікс без спарювання. Відбувається це так. Коли птах доживає до похилого віку й почуває наближення смерті, він влаштовує гніздо із трав і рідкісних дорогих рослин, таких як кава, мирро, алое, які легко запалюються. Потім сідає в гніздо й чекає, коли воно займеться. І разом із гніздом сам згорає дотла. Після того як Фенікс згорить, з’являється спочатку черв’ячок, а із цього черв’ячка виростає потім схожий на колишнього Фенікс. Про це писав Овідій. Далі цей новий птах улаштовує згорілі дивні похорони: переносить попіл згорілого гнізда у відоме місто Геліополь (у Єгипті) і покладає його там на вівтар. Робить він це в такий спосіб : 1) сплітає з пальмових гілок  яйцеподібну посудину; 2) пробує, чи зможе її підняти; 3) ретельно вирівнює посудину й наповнює її попелом згорілого гнізда; 4) акуратно закриває отвір; 5) покладає свою ношу на вівтар у храмі Сонця в Геліополі».

Ще одна версія опису Фенікса залишена нам в VІ столітті до Різдва Христова в апокрифі «Одкровення Варуха» На питання Варуха, «що це за птаха», ангел відповів: «Це охоронниця миру… Якби  не прикривала «вогняний знак» сонця, то не був би живий ні рід людський, ні всі тварини на землі від жари сонячної». У такий спосіб Фенікс рятує людей від спопеляючого погляду світила.

2. Різноманіття образу Фенікса в зарубіжних країнах та слов’янській міфології

У християнському світі Фенікс означає тріумф вічного життя, воскресіння, віру, сталість; це символ Христа. У раннім християнстві Фенікс постійно зустрічається на похоронних плитах: тут його значення — перемога над смертю, воскресіння з мертвих. На Русі у Фенікса були аналоги: Жар-птиця й Фініст.

В іудейській каббалі є деякі тлумачення подій, що відбулися в Ган Едене (Райському Саду), де говориться, що Хава (Єва) нагодувала плодом від Дерева пізнання добра й зла чоловіка Адама й всіх тварин, птахів і звірів. Не піддалася спокусі тільки один упертий птах Фенікс, що зберіг згодом через цього своє відносне безсмертя. Цей птах живе вічно, через кожні тисячу років згоряючи в полум’ї, що виходить із його гнізда, і знову відроджується з попелу. Тут же згадується про гігантського птаха Зиз, що одним своїм крилом здатен закрити все сонце. Обидва ці птахи, за переказами колишніх мешканців Ган Едена (Райського Саду) у часи перебування там Адама й Єви (Хави).

Існує й інший переказ про безсмертного птаха. Під час 12- ти місячного перебування праведного Ноя (Ноаха) у Ковчегу під час потопу, він кормив   тварин, що перебували там. Із всіх мешканців ковчега тільки Фенікс лежав, скромно прикорнув у куточку, і на питання Ноя (Ноаха): Отчого ти не вимагаєш собі їжі — відповідав: — Я бачив, як багато в тебе турботи з іншими, і не зважився турбувати тебе. Зворушений цими словами, Ной (Ноах) сказав: — Ти пошкодував моєї праці, співчуваючи моїм прикростям. Так пошле тобі Всевишній життя вічне.

Слід зазначити, що поряд з Феніксом даний птах у деяких місцях згадується як Песть (з івриту — пісок, порох, попіл), і Оршина.

Образ Фенікса застосовується і в символіці християнства, зокрема зустрічається в українському іконописі. У переносному значенні — символ безсмертя, відродження.

В Єгипті фенікс як символ сонячного начала, воскресіння та безсмертя асоціювався з Ра. Коли прадавні єгиптяни уявляли бога в подобі птаха, його рух по небосхилу впродовж дня порівнювався з польотом. Так, у Геліополісі, центрі сонячного бога Атума, який злився потім з Ра, склався міф про появу світила у вигляді фенікса. Фенікс вважався ба (душею, духовною силою) бога Ра, а також формою виявлення Озириса: «Як фенікс пройду я через краї потойбічного світу» («Книга Мертвих»). Фенікс вважався «господарем ювілеїв», що пояснювалося уявленням про довге життя чудесного птаха. Згідно з грецькою традицією, фенікс був подобою сонця, що сходить, символом оновленого — через вогняну смерть — життя. Античні автори (Геродот, Овідій та інші) дають нам про нього різноманітні свідоцтва. За однією версією, фенікс, передбачаючи свій кінець, спалює себе в гнізді, наповненому ароматичними травами, але одразу ж з попелу народжується новий фенікс. За другою — він помирає, вдихаючи аромати трав, а з його сімені народжується новий птах, який переносить тіло свого батька до Єгипту, де його спалюють жерці сонця.

У Китаї фенікс (Фен-хуан), «кіноварний» або «червоний птах», вважається імператором птахів і сонячним символом; він уособлює південь. Згідно «книги ритуалів», існує чотири доброчинних або духовних тварини: єдиноріг, фенікс, черепаха та дракон. Фенікс втілює одночасно інь та ян. Самець («фен») — це ян, сонячне начало, вогняний птах. У жіночій іпостасі («хуан») фенікс означає красу, витонченість почуттів і мир, інь, жіночне, місячне начало. Зображений разом з драконом, символом імператора, фенікс стає суто жіночим символом й означає імператрицю, а разом вони — «неподільну співдружність» — не тільки для подружжя, але й для вселенської взаємозалежності інь-ян у світі двоїстості. Подібно до дракона та єдинорога, фенікс складається з різних елементів, що представляють весь всесвіт: у нього голова півня (Сонце), спина ластівки (символ Місяця, що зростає), його крила — вітер, хвіст символізує дерева й квіти, його ноги — земля, він п’ятикольоровий, що символізує п’ять чеснот. «Його колір радує око, його гребінь виявляє праведність, його язик щирий, його голос виводить мелодію, його вухо насолоджується музикою, його серце дотримується правил, в його грудях — скарби словесності, його шпори володіють міццю проти тих, хто порушує закон» (з древнього ритуалу). Поява фенікса вважалась у вищому ступені сприятливим знаком, знаменуючи мир, процвітання, доброчинне правління чи появу великого мудреця.

У Японії фенікс — Сонце, прямота, вірність, справедливість, послух.

Згідно грецької традиції, фенікс був подобою сонця, що сходить, символом оновленого — через вогняну смерть — життя. Античні автори (Геродот, Овідій та інші) дають нам про нього різноманітні свідоцтва. За однією версією, фенікс, передбачаючи свій кінець, спалює себе в гнізді, наповненому ароматичними травами, але одразу ж з попелу народжується новий фенікс. За другою — він помирає, вдихаючи аромати трав, а з його сімені народжується новий птах, який переносить тіло свого батька до Єгипту, де його спалюють жерці сонця.

У римлян він символізує божественне походження Римської імперії, її відродження й вічне існування.

У християнському світі фенікс означає тріумф вічного життя, воскресіння, віру, постійність; це символ Христа. У ранньому християнстві фенікс постійно зустрічається на погребальних плитах: тут його значення — перемога над смертю, воскресіння з мертвих.

Висновки

Фенікс  — чарівний птах, який, за уявленням стародавніх народів (фінікійців, єгиптян), через кожні 500 років прилітав з Аравії до Єгипту. Фенікс живився бальзамом і смолою. Коли він відчував, що надходить смерть, будував гніздо з пахучих гілок на верхів’ї пальми, і там його спалювало сонце. Потім птах воскресав з попелу, відроджувався молодим.

Вважалося, що фенікс схожий на орла в яскраво-червоному або золотавому оперенні — тому назва «фенікс» переводиться із давньогрецької як «пурпурний». У всіх народів Фенікс неодмінно пов’язаний з культом сонця й символізує вічне відновлення й безсмертя. Крім того, відповідно до міфології древніх, Фенікс або повстає з попелу, або згорає в той момент, коли з’являється його пташеня — тому у світі існує лише одна-єдиний такий птах. Він не харчується нічим живим, тільки росою, і ніколи не ламає те, на що приземляється — завдяки цим приписанням вогненний літун символізує лагідність, і є посланником богів. А ще Фенікс був свідком того, як Єва скуштувала заборонений плід у Райському Саду.

Список використаної літератури

1. Кун, М. Легенди і міфи Стародавньої Греціі [Текст] : для середн. шк. віку / Микола Кун ; пер. з рос., передм., шк. міфологічн. слов. Ю. Іванченка, 2010. — 446 с.
2. Мифы народов мира. Энциклопедия. (В 2 томах). Гл. ред. С.А. Токарев.— М.: «Советская энциклопедия», 1982. Т. II, с. 560—561.
3. Пащенко, В. Світ міфів та легенд Еллади [Текст] : міфи про богів, легенди про героїв: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / Вадим Пащенко, Нінель Пащенко ; гол. ред. С. В. Головко, 2007. — 381,[1] с. (Введено зміст)
4. Плачинда, С. Міфи і легенди давньої України / Сергій Плачинда,, 1997. — 175 с.
5. Словник античної міфології / Уклад. І.Я.Козовик, О.Д.Пономарів, 1985. — 235 с.
6. Шанін, Ю. Люди і міфи Олімпії: нариси : для середн. шкільн. віку / Юрій Шанін ; худ. Г. І. Ясинський, 1980. — 157 с.