Вступ

Джеймс Кеттелл — один із перших фахівців з експериментальної психології в США. У колі його наукових інтересів — дослідження поведінки людини, її здатності реагувати на стимули, проблеми освіти та організації науки тощо.

Психолог увів у науковий обіг термін «тест розумових здібностей», впровадив кількісні методи в психологію, з допомогою яких досліджував природу та витоки розумових здібностей людини.

Джеймса Кетелла вважають одним із родоначальників методів тестування, він розробив систему тестів, спрямованих на вивчення широкого спектру психічних функцій людини (сенсорних, моторних, інтелектуальних тощо).

Психолог вів активну організаційну діяльність. У 1895 році його було обрано Президентом Американської психологічної асоціації, а в 1915 році він став одним із співзасновником Американської асоціації університетських викладачів. Також Джеймс Кеттелл був редактором багатьох наукових періодичних видань з психології.

В опублікованій у 1890 р. праці «Розумові тести і вимірювання» він навів 50 лабораторних тестів з інструкціями щодо їх застосування, обґрунтував науковий характер іспитів. Більшість тестів Кеттела і Гальтона можна вважати психомоторними, оскільки їм бракувало стандартизації процедури тестування і правил інтерпретації результатів. Поняття «розумовий тест» (mental test) набуло популярності і стало своєрідним символом тієї галузі психології, що вивчає й індивідуальні відмінності.

1. Теорія рис особистості Р.-Б. Кеттела

З іменем Раймонда Кеттелла пов’язують появу номотетичних моделей особистісних рис. Раймонд Кеттелл був, як відомо, психометрично орієнтованим дослідником у галузі психології особистості, якого згадують серед 10 найбільш часто цитованих психологів ХХ століття (Хакблум та ін., 2002). Кеттелл керував групою вчених міжнародного рівня у проведенні інноваційних психометричних досліджень, які були спрямовані на визначення структури й оцінки особистості людини та індивідуальних розбіжностей. Школа Кеттелла зробила суттєвий внесок у сучасне розуміння конструктів особистості людини і має значні психометричні досягнення в галузі факторно-аналітичної методології. Діяльність Кеттелла була відзначена цілим рядом престижних премій і нагород, включаючи, наприклад, приз Венера–Крена Нью-Йоркської академії наук; був почесним членом Британської спілки психологів, інагурованим президентом Об’єднання у галузі багатовимірних експериментальних досліджень у психології, яке він і заснував. Кеттелл був також учасником заснування Інституту особистості та оцінки здібностей людини, визнаного на міжнародному рівні як основний центр, що публікує широке коло психологічних тестів. І все ж, згідно з оцінкою Хакблума та його співавторів (2002), навіть незважаючи на те, що як Кеттелл, так і Айзенк згадуються серед найбільш часто цитованих психологів у наукових журналах, кількість посилань на їхні праці в підручниках із загальної психології, а також в огляді Американської психологічної асоціації, є непропорційно низькою. Частково це пояснюється тим, що в основу психометричної моделі Кеттелла покладені комплексні математичні моделі кількісного вимірювання. Вони включають процедуру факторного аналізу відповідей досліджуваних на опитувальники й інші джерела особистісних даних.

За твердженням Р.-Б. Кеттела, серед рис особистості можна виокремити поверхові (вторинні), а серед них — конституційні (обумовлені генетично) і характерологічні (розвиваються під впливом досвіду і навчання)[1].

Система породжувальних (первинних) рис особистості, на його думку, неоднорідна й охоплює:

— темпераментні риси, що визначають стиль індивідуального реагування (емоційну реактивність, швидкість і енергію реакцій особистості на стимули середовища);

— риси-здібності, що визначають ефективність реагування;

— динамічні риси, що належать до рушійних сил реакцій і створюють два класи ознак, — ерги, тобто вроджені риси, що мотивують поведінку людини (спрямованість на боротьбу і суперництво, стадне почуття, автономію), і сентименти, що формуються під впливом соціокультурних норм і охоплюють також прояви інтересів, атитюди.

Для опису особистості дорослої людини Р.-Б. Кеттел вважав достатнім 19 зазначених ним факторів, а для опису дитини — 12. Усі фактори мають позитивний і негативний полюси, однак це не означає переваги значень: у психологічному плані вони рівноцінні, а позитивними або негативними можуть ставати лише в контексті певної ситуації.

За словами Р.-Б. Кеттел а, особистості властива певна поведінка в заданій ситуації. Це положення можна виразити формулою:

створити поведінкову теорію ґрунтувалися на уявленнях, що поведінка людини в певній ситуації є виявом здібностей або можливостей, темпераменту і мотивів. їх Кеттел вважав первинними рисами особистості, «темпераментом»), «енергетичними факторами». Крім них, він розглядав і релевантні фактори М (настрій, почуття), що утворюють другу групу динамічних характеристик — мотиваційне «джерело рис». Решта компонентів, на його погляд, — «рольові риси» і «стани». Стани включають «швидкоплинні настрої». При вивченні особистості, схильної до ситуативних змін, необхідні, за його переконаннями, кореляційний і факторний види аналізу. Було отримано дані трьох типів: L-дані (засновані на матеріалах життєвих спостережень і документів), Q- дані (з’ясовані за допомогою опитувальників), Т-дані (отримані за допомогою об’єктивних тестів). Дослідницька програма Кеттела виходила з розуміння поведінки, яка визначала характеристики особистості, що виявляються підчас спостереження; поверхових характеристик, які тісно корелювали між собою усередині груп, тоді як між групами кореляцій не було або вони були низькими; «первинних рис», що виявляються і проявляються за допомогою факторного аналізу. їх він вважав універсальними детермінантами поведінки.

Р.-Б. Кеттел здійснив репрезентативне дослідження впливу середовища і спадковості на розвиток рис особистості. На основі близнюкового методу він оцінив наявність — відсутність генетичного впливу на риси, з’ясувавши, що вони мають різну природу. Наприклад, приблизно дві третини варіацій інтелекту й упевненості в собі обумовлені спадковістю, а генетичний вплив на нейротизм і самосвідомість виявляється наполовину меншим. Приблизно дві третини характеристик особистості визначаються впливом навколишнього середовища, одна третина — спадковістю.

Прагнення до чіткішого відокремлення факторів середовища і спадковості спричинило появу безлічі додаткових досліджень, результати яких, однак, були суперечливими. Багато досліджень присвячено вивченню типу внутріпарних відносин між близнятами. Було доведено, що на вияв ознак впливає стать монозиготних близнят. Так, у жіночих пар виявлено значущу подібність за 12 факторами, у чоловічих — за 7. Отримані результати не дають змоги з’ясувати проблему співвідношення у контексті особистісних рис. Одне з можливих пояснень подібності жіночих пар полягає в тому, що дівчатка, ймовірно, чутливіші до впливу соціальних уявлень про те, якими повинні бути близнята. Це означає, що спадковість і соціокультурні чинники зумовлюють один і той самий результат. Багато рис, пов’язаних із соціальною екстраверсією (товариськість, активність, нейротизм), генетично обумовлені, та а віком міра генетичної зумовленості поступово зменшується.

Створена Р.-Б. Кеттелом теорія має комплексний характер, а його «16-факторний особистісний опитувальник» і додаткові 12 шкал для клінічного аналізу патологічної поведінки цілком придатні для діагностування особистості. Його авторству належить динамічний спосіб вимірювання пов’язаності рис з научінням і розвитком, розвиток думки Г. Олпорта про існування загальних та індивідуальних рис. На основі цієї теорії було розроблено каліфорнійський особистісний питальник, особистісний питальник Джаксона, мінессотський багатоаспектний особистісний питальник (ММРІ)[2].

2. Структурна теорія рис особистості Раймонда Кеттела. Опитувальник Кеттела

Адаптований особистісний опитувальник Р. Кеттелла, призначений для вимірювання шістнадцяти особистісних факторів, позначених певними латинськими буквами відповідно до назв цих факторів. Опитувальник Кеттела є одним з найпоширеніших анкетних методів оцінки індивідуально-психологічних особливостей особистості як за кордоном, так і в нашій країні. Він розроблений під керівництвом Р.Б. Кеттела і призначений для вивчення широкої сфери індивідуально-особистісних співідношень.

Відмінністю даного опитувальника є його орієнтація на виявлення відносно незалежних 16 факторів (шкал, первинних рис) особистості. Така їх властивість була виявлена за допомогою факторного аналізу великої кількості поверхневих рис особистості, первинно виділених Кеттелом. Кожен фактор утворює кілька поверхневих рис, об’єднаних навколо однієї центральної риси.

Існує 4 форми опитувальника: А і В (187 питань) та С і Д (105 питань). Найчастіше використовують форми А і С.

Найбільшого поширення опитувальник отримав в медичній психології для діагностики професійно важливих якостей, у спорті та наукових дослідженнях.

Опитувальник Кеттела включає в себе всі види завдань — і оцінку, і рішення тестів, і ставлення до явищ.

Різні форми опитувальника є популярним засобом експрес-діагностики особистості. їх використовують у всіх ситуаціях за необхідності здобути знання про індивідуально-психологічні особливості людини. Опитувальник діагностує риси (конституційні фактори) особистості.

Мета опитувальника Р.-В. Кеттела (форми С), що містить перелік біполярних показників, полягає в оцінюванні розвиненості особистісних якостей, сформованих 16 факторами:

1) стриманий — комунікативний (А);

2) мислення обмежене — інтелектуальне, абстрактне (В);

3) емоційно нестійкий — стійкий, сильне Я (С);

4) домінантний — підкорений (Е);

5) стурбований — безтурботний (F);

6) виражена сила Я — безпринципний (G);

7) боязкий — сміливий (Н);

8) піддатливий — твердий, жорсткий (І);

9) довірливий — підозрілий (L);

10) практичний — непрактичний, замріяний (М);

11) гнучкий (дипломатичний) — прямолінійний (N);

12) спокійний — тривожний (О);

13) радикальний — консервативний (Q1);

14) самостійний — навіюваний (Q2);

15) дисциплінований — спонтанний (Q3);

16) спокійний — напружений (Q4)[3].

Опитувальник містить 187 питань, призначених для діагностування людей з освітою не нижче 8-9 класів, а також «шкалу брехні». Інтерпретацію отриманих результатів здійснюють на основі аналізу відповідей за факторами.

За фактором А (стриманість — комунікативність) проявляються такі риси, як доброта, сердечність, емоційність, відкритість, довірливість, легкість у спілкуванні (не глибина), комунікативність, безтурботність, імпульсивність, високий адаптивний потенціал; бажання працювати в колективі, організаторські здібності. Низькі оцінки за шкалою свідчать про холодність, надмірну скептичність, негнучкість у ставленні до людей.

Фактор В (обмеженість мислення — інтелектуальність, абстрактність) свідчить про високий інтелектуальний потенціал, здатність швидко розв’язувати логічні завдання, успішно долати проблеми; широкі інтелектуальні інтереси; завзятість, наполегливість, успішність у навчанні і діяльності. Менше проявляється конкретне мислення; для вирішення складних абстрактних завдань необхідний додатковий час; інтелектуальні інтереси недостатньо виражені; можливі труднощі у навчанні.

Фактор С (емоційна стійкість, сила Я, сила Его) проявляється в урівноваженості, спокої, реалістичності, слабких або відсутніх невротичних симптомах, постійності інтересів, впевненості у собі, наполегливості, самоконтролі; перешкоди сприймаються як переборні, свої можливості оцінюються адекватно. Меншою мірою виявляється слабкість Его, часто виникають невротичні симптоми: іпохондричність (боязнь за своє здоров’я і життя), істеричність, емоційні «викиди» на інших людей, депресивність, похмурість, тривожність; нестійкість настрою, боязнь відповідальності; низький самоконтроль власних емоцій, безпомічність, нездатність долати труднощі; примхливість.

У факторі Е (домінантність — підкореність) проявляються лідерські тенденції, незалежність у судженнях, упевненість у собі, схильність звинувачувати інших у виникненні конфліктних ситуацій; можливі конфліктність, відсутність потреби в емоційній підтримці; сміливість, енергійність, самостійність, схильність до авантюрності. Менше проявляються покірливість, невпевненість у собі, схильність до самозвинувачення, бажання уникати перешкод, не бачити їх; боязкість, невміння відстоювати свою точку зору; схильність чітко виконувати інструкції; доброзичливість, слухняність, тактовність, скромність.

Фактор Р (стурбованість — безтурботність) характеризують життєрадісність, безтурботність, енергійність; відчуття сили, краси; віра в себе, в удачу; довірливість, відкритість, гнучкість у поведінці; уміння зберігати спокій; товариськість, іноді недбалість і легковажність. Менше проявляються: заклопотаність; відчуття тягаря турбот і проблем, схильність до ускладнення й драматизації ситуацій, песимістичність. Часто проявляються сум, неспокій; нетовариськість, прагнення до самотності, мовчазність; обережність, відповідальність, серйозність.

У факторі G (виражена сила Я — безпринципність) проявляються стійкість, завзятість; обов’язковість, відповідальність, вимогливість до себе (у дотриманні моральних норм) і до інших; дисциплінованість; суспільні цінності часто ставляться вище від особистих. Менш характерні легковажність, безвідповідальність, незібраність; неохайність, неточність, неорганізованість, непостійність; зосередження на внутрішніх переживаннях; нехтування моральними нормами поведінки у побуті.

Фактор Н (боязкість — сміливість) стосується контактно-сті, товариськості, впевненості у собі при встановленні контактів, пожвавлення з появою осіб протилежної статі, дружелюбності; готовності до співпраці; схильності до лідерства, особливо у змагальних ситуаціях; віри в удачу й успіх; сміливості, безтурботності, неадекватного оцінювання небезпеки; збереження фізіологічної напруги й у стані спокою.

Фактор J (піддатливість — твердість, жорсткість) вказує на уміння підкоряти емоції розуму, черствість, «товстошкірість»; недбалість стосовно себе, здатність терпіти фізичний біль; брутальність, цинізм; незалежність; відповідальність. Менше проявляються інтуїтивність; фантазування, романтизм; м’якість, сентиментальність; чутливість, тонкий смак; залежність від інших, необхідність мати друга.

Фактор L (довірливість — підозрілість) охоплює підозрілість, упередженість стосовно людей; закритість, відособленість у колективі; схильність до суперництва й ревнощів, заздрісність, відчуття недооціненості; напруженість, тривожність, фіксацію на невдачах. Менше проявляються довірливість, терпимість до людей, поступливість, відвертість (інколи надмірна); відсутність почуття заздрості й ревнощів; безкорисливість; оптимістичність, легкість сприйняття труднощів і побутових яезручностей; високе почуття власної незалежності.

Фактор М (практичність — непрактичність, замріяність) характеризує реалістичність у вчинках і стосунках, брак гнучкості, практичного складу розуму, відсутність фантазій, приземленість; успішну адаптацію в жорстко заданих правилах; орієнтацію на стереотипи поведінки; спокій; сумлінність, добросовісність. »

Фактор N (гнучкість (дипломатичність) — прямолінійність) вказує на дипломатичність, ощадливість, честолюбство; проникливість, розуміння людей і прихованих мотивів їх поведінки; тонкий смак, переважання естетичних інтересів; холодність у спілкуванні, труднощі у встановленні контактів. Менше проявляються простота, природність; прямолінійність (інколи — безтактність); брак гнучкості в поведінці, нечутливість до нюансів спілкування і змін ситуації; недисциплінованість; схильність до конфліктів, амбітність, самозадоволення.

Фактор О (спокій — тривожність) свідчить про те, як у людини проявляються спокій, внутрішня розслабленість; безтурботність, відчуття безпеки; самовпевненість, задоволеність собою, нечутливість до критики, докорів; життєрадісність, оптимістичність. Менш характерні тривожність, внутрішня напруженість; схильність до драматизації, очікування неприємностей, передчуття небезпеки; невпевненість у собі; схильність до самозвинувачення, вразливість, чутливість до звинувачень, особливо у сфері спілкування; не веселість; обов’язковість, відповідальність; боязнь зробити помилку, страх покарання.

Фактор Q1 (радикалізм — консерватизм) охоплює боязнь нового, орієнтацію на стереотипи; несамостійність у виборі рішень, визнання авторитетів; високу чутливість до невдач, помилок. Менше проявляються гнучкість мислення, пошук нових шляхів рішення, уміння узагальнювати й аналізувати; схильність до експериментування; самостійність у вирішенні проблем, постановці завдання; відповідальність за результат; спокійне ставлення до помилок, невдач експерименту.

Фактор Q2 (самостійність — навіюваність) презентує несамостійність, залежність поведінки від групових цінностей і норм; виражену потребу в соціальному схваленні та прийнятті.

Фактор Q3 (дисциплінованість — спонтанність) вказує на постійний самоконтроль; наполегливість у досягненні мети, подолання перешкод на шляху до мети за рахунок вольових зусиль; уміння планувати свій час і порядок дій; реалістичне ставлення до себе і своїх можливостей. Менше виявляється низький самоконтроль; вольові зусилля епізодичні; схильність легко уступати зовнішнім перешкодам і внутрішньому опору на шляху до мети; невміння організувати свій час і порядок виконання справ.

Фактор Q4 (спокійність — напруженість) характеризує внутрішню розслабленість, задоволеність потреб, зокрема фізіологічних; схильність сприймати перешкоди на шляху до досягнення мети як переборні; успішність у напруженій роботі, що вимагає зосередження уваги. Менше проявляються надмірна внутрішня напруженість, невміння розслаблюватися; відчуття незадоволеності потреб, особливо фізіологічних; відчуття неможливості переборювати перешкоди на шляху до досягнення мети; помилки в роботі, що вимагає високої концентрації уваги, зосередженості.

Високі показники за фактором МД (брехливість — правдивість) свідчать про правдивість досліджуваного, низькі — про брехливість (підстава піддати сумніву достовірність отриманих результатів)[4].

Р.Кеттел описав різні техніки факторного аналізу для дослідження різних аспектів особистості. Одна з них — Р-техніка. Це метод кореляції властивостей особистості. Її Кеттел застосовував для вивчення найпростіших ергів чи драйвів. Цей термін для позначення властивостей Кеттел знайшов, щоб не залежати від нюансів, якими були насичені інші, попередні терміни. Фактори виникають з дослідження мотивації. В них є певна відповідність із фрейдівською структурою особистості. Один з факторів (альфа) належить Ід, інший (бета) — Его, третій (гама) — Супер-его, четвертий (епсілон) описано як фізіологічнний, п’ятий (дельта) — як подавлений комплекс. З різних ергів будуються почуття. Почуттям навчаються.

Висновки

Підхід Р.-Б. Кеттела ґрунтується на використанні точних емпіричних методів дослідження. Він розглядав особистість як складну і диференційовану систему рис, у якій мотивація переважно залежить від субсистеми динамічних рис. Основними вчений вважав відмінності між поверховими і вихідними (домінуючими) рисами.

Згідно із структурною теорією рис особистості Р. Кеттела, особистість – це те, що дає змогу передбачити поведінку людини в ситуації, визначає її дії під час зіткнення з певною ситуацією. Таким чином, риси – це своєрідні одиниці особистості, на підставі яких можна висувати прогностичні гіпотези про її можливу поведінку. С. Клонінґер вважає, що список Кеттела, який складається із 16 факторів, забезпечує перелік показників для будь-якої особистості.

Кеттелл сформулював чотири основні атрибути моделей рис при вивченні особистості. Першим атрибутом риси як латентного конструкта, якому притаманна каузальна властивість, є те, що існує так звана базова чи глибинна риса, яку необхідно відрізняти від так званих поверхових рис, які відбиваються у певних закономірностях поведінки людини, доступної спостереженню. Другим основним атрибутом особистісних моделей, що базуються на теорії рис, є їх ієрархічність: більш широкі фактори, такі як екстраверсія, тривожність, визначаються через угрупування більш вузьких характеристик. Третє положення теорії рис пов’язане з тим, що сфера дослідження особистості повинна бути виокремлена з інших сфер вивчення індивідуальних розбіжностей, які включають здібності, мотивацію або емоційні стани людини. Четвертий атрибут теорії рис базується на положенні стосовно впливу рис на поведінку, яка опосередкована ситуаційними факторами.

Кеттелл визначав особистість у термінах рис, або загальних відносно стійких тенденцій реагування, серед яких виокремлював риси, пов’язані із здібностями; риси темпераменту або стилістичні риси, і динамічні або мотиваційні риси. Він також розрізняв глибинні риси, які формують основні структури особистості, і поверхові риси, які є більш специфічними виявленнями глибинних рис.

Список використаної літератури

1. Анастази А., Урбина С. Психологическое тестирование. — СПб., 2001. — 688 с.
2. Бодалев А.А., Столин В.В. Общая психодиагностика. — СПб., 2000. — 440 с.
3. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика: Учебник для вузов. 2-е изд.- СПб.: Питер, 2008.- 384с.: ил. — (Серия «Учебник для вузов»).
4. Клиническая патопсихология. Руководство для врачей и клинических психологов: В. М. Блейхер, И. В. Крук, С. Н. Боков — Санкт-Петербург, МОДЭК, МПСИ, 2009 г.- 624 с.
5. Роменець В.А. Історія психології ХІХ — початку ХХ століття: Навч. посіб. — К.: Вища школа, 1995. — 614 с.
6. Роменець В.А., Маноха І.П. Історія психології ХХ століття: Навч. посіб. — К.: Либідь, 1998. — 922 с.
7. Скребец В. А. Психологическая диагностика: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 1999. — 114 с.