1. Медико-соціальна проблема людей з туберкульозом: базова характеристика для сучасної людини

Відколи існує людство на нашій планеті, відтоді існує і туберкульоз. Багато тисячоліть туберкульоз косив людство і заганяв їх у могили.

Туберкульоз, як відомо, захворювання хронічне. Через те, у всьому світі туберкульоз перебігає хвилеподібно, тобто спалахи випадків туберкульозу, то збільшуються, то зменшуються.

Зараз світ переживає новий, черговий наступ туберкульозу. Вперше в історії ВООЗ ця міжнародна організація проголосила туберкульоз “глобальною небезпекою” і заявила, якщо “уряди країн не включать туберкульоз до пріоритетних напрямків своєї політики, то ситуацію з туберкульозу не вдасться утримати під контролем”.

Річ у тому, що туберкульоз, як соціальна хвороба, є дзеркалом соціально-економічного благополуччя в країні. Туберкульоз віддзеркалює освіченість і добробут народу. Адже в тих, країнах, у яких є соціально-економічні кризи, де низький рівень життя народу, там процвітає туберкульоз. Ось чому, уряди високорозвинених країн вважають боротьбу з туберкульозом першочерговим напрямком своєї політики і фінансують протитуберкульозні заходи.

Найскладніша ситуація з туберкульозу в бідних країнах. До них належить і Україна. В Україні ситуація з туберкульозу почала погіршуватися з 1990 року. У 1993 році в м. Вінниці відбувся І з’їзд фтизіатрів і пульмонологів України, який звернувся до Президента України із занепокоєнням, якщо Уряд не прийме рішучих заходів проти туберкульозу, то ситуація буде погіршуватися. Так і сталося. Президент і Уряд мовчали, а в 1995 р. наступив епідемічний поріг і донині в Україні бурно палає епідемія. З 1993 р. фтизіатри країни з кожної своєї наради зверталися до Президента, Верховної Ради та Кабінету Міністрів України про загрозливу ситуацію з туберкульозом. Ми були почуті тільки у 2000 р., відколи почалися централізовані тендерні закупівлі протитуберкульозних препаратів із Державного бюджету. У 2001 р. Президент України затвердив Національну програму боротьби із захворюванням на туберкульоз на 2002 – 2005 роки, в рамках якої теж фінансується лише закупівля ліків і одна науково-дослідна робота. З 2000 р. в Україні всі хворі на туберкульоз забезпечені необхідними протитуберкульозними препаратами.

2. Основні ознаки проблеми в інтерпретації медиків, активістів, «голосів опору»

Туберкульоз передається через повітря, коли хвора людина кашляє, чхає чи іншим чином виділяє збудника у повітря. Внаслідок одного чихання у повітрі може опинитися до 40 тисяч крапель, кожна з яких може переносити захворювання.

Перебіг більшості випадків є асимптоматичним і латентним. Та приблизно кожна десята латентна інфекція прогресує до активної хвороби. Зазвичай хворобу передають лише люди з активним туберкульозом. Особи з прихованою інфекцією не вважаються розповсюдниками. Імовірність передачі від однієї людини до іншої залежить від: кількості інфікованих крапель, що виділяє носій, вентиляції середовища, де перебуває ця людина, тривалості контакту, вірулентності штаму, рівня імунітету здорової людини.

Причини неблагополуччя з туберкульозом в Україні:

1) соціально-економічна криза в країні, що не дозволяє повноцінно фінансувати охорону здоров’я і протитуберкульозні заходи, через що вони не виконуються в повному обсязі, зокрема хворі на туберкульоз у лікувальних установах погано харчуються, не вистачає ліків, реактивів і медичного оснащення;

2) зниження життєвого рівня і незбалансоване, погане харчування населення, що знижує імунітет і підвищує сприйнятність до ТБ, а також у зв’язку з аварією на ЧАЕС, призвело до зниження імунітету населення і більшої сприйнятливості його до туберкульозу.

Цьому сприяють й екологічне забруднення території України, стресові ситуації, обумовлені нестабільною соціально- економічною ситуацією, непевністю в завтрашньому дні.

3) згортання протитуберкульозних закладів внаслідок недостатнього їх фінансування.

У найближчі 10 років прогнозується така ситуація щодо туберкульозу:

а) при соціально-економічних умовах в Україні гірших, аніж сьогодні, захворюваність туберкульозом може збільшитися вдвічі, а смертність – у 2,3 рази;

б) при соціально-економічних умовах в країні таких же як сьогодні, захворюваність туберкульозом може збільшитися в 1,5 рази, а смертність – стабілізується і повільно почне знижуватися (якщо будуть протитуберкульозні препарати) на 2–3 % щороку;

в) при соціально-економічних умовах в Україні кращих, аніж зараз, захворюваність стабілізується і почне повільно знижуватися, а смертність буде зменшуватися на 4 – 5 % щороку. Отже подальша ситуація з туберкульозу залежить від рівня української економіки і від добробуту нашого народу.

3. Стереотипи та статистика

Якщо у 2012 р. річні збитки від туберкульозу в Україні складали 1,5 млрд. грн., то вже зараз наша держава несе збитки від туберкульозу в розмірі 2,1 млрд. грн. за рік. Це дуже велика сума, тільки ніхто не намагається усвідомити цієї проблеми. Ось де криються і медичні, і соціальні проблеми туберкульозу.

Щогодини в Україні захворює 4 хворих на туберкульоз і помирає від нього 1 хворий. Захворюваність туберкульозом з 1990 р. до 2014 р. збільшилася в 2,5 разу і складає 80,9 на 100 тис. населення. Ми виявляємо більше 38 тис. хворих за рік і ще третина від цієї кількості хворих ходять не виявлені.

Захворюваність туберкульозом серед дітей до 14 років теж зросла за останні 2 роки  з 9,1 до 9,3 на 100 тис. дитячого населення. Таким чином за 2015 р. в Україні виявлено 674 дитини з туберкульозом. В Київській області виявлено 17 дітей, а в м. Києві 39 дітей. Найбільша захворюваність серед дітей у Донецькій області 109 дітей і захворюваність 17,7 на 100 тис. дитячого населення.

Окрім дітей у 2014 р. в Україні виявлено 707 підлітків від 15 до 17 років хворих на туберкульоз. Таким чином захворюваність серед підлітків складає 31,3 на 100 тис. підліткового населення. Це на 0,1 менше ніж у 2013 році. У Київській області захворіло 18 підлітків, а в м. Києві – 15 підлітків.

За минулий рік померло 10663 хворих, а смертність за 2000–2015 роки зросла в 2,3 разу і склала 22,6 на 100 тис. населення. Я хотів би наголосити, що в структурі смертності від усіх інфекційних і паразитарних хвороб туберкульоз складає більше 80 %.

За рівнем захворюваності та смертності від туберкульозу сьогодні ми знаходимося у 1968 році.

Важливою проблемою є руйнування матеріально-технічної бази та скорочення кадрового потенціалу протитуберкульозної служби на тлі епідемії туберкульозу.

За 1990–2003 роки:

• ліквідовано 58 (31,35 %) протитуберкульозних диспансерів,
• скорочено 7396 (28,45 %) диспансерних ліжок,
• ліквідовано 36 (27,27 %) протитуберкульозних санаторіїв
• і скорочено 9017 (39,62 %) санаторних ліжок.

За даними Звіту про захворювання на активний туберкульоз, як повідомили у Центрі громадського здоров’я, у 2016 році захворюваність на туберкульоз, що включає нові випадки та рецидиви, серед усього населення України становила 67,6 на 100 тисяч населення (у 2015 році – співвідношення становило 70,5 на 100 тисяч населення). Розрахунок по Донецькій та Луганській областях у 2016 році здійснювався лише на підконтрольній території.

Найвищі показники захворюваності – в Одеській (130,6), Херсонській (99,1), Київській (85,7) областях. Найнижчі – у Харківській (52,5) та Чернівецькій областях (39,8), у Києві (52,6).

Хто найчастіше хворіє? Станом на 2016 рік: 50% – це непрацюючі працездатного віку, 13,4% – особи, які зловживають алкогольними напоями.

Окремо виділяється значна кількість медичних працівників серед захворілих на туберкульоз. У 2015 році це 1,3% від кількості нових випадків та рецидивів. Зокрема, стрімко, майже втричі, зросла захворюваність працівників протитуберкульозних закладів: 248,4 на 100 тисяч у 2015 році (порівняно з 84,8 у 2013 році). Це – результат відсутності ефективних заходів інфекційного контролю в закладах охорони здоров’я.

Найвища захворюваність на туберкульоз взагалі серед медиків в 2015 році була у Дніпропетровській області – 106,7 на 100 тисяч працівників закладів охорони здоров’я. Серед медпрацівників протитуберкульозних закладів найгірша ситуація у Миколаївській, Чернігівській, Дніпропетровській, Вінницькій областях.

Впродовж останніх дев’яти років показник смертності від туберкульозу в Україні знизився удвічі (2008 рік – 22,4 на 100 тисяч населення, 2015 рік – 10,8), та при цьому рівень смертності хворих із ко-інфекцією туберкульоз/ВІЛ зменшується повільно. У 2015 році він становив 4,5 на 100 тисяч населення.

Найвищий рівень смертності від туберкульозу у 2015 році зареєстровано у Луганській (18,1 на 100 тисяч) та Херсонській (18,6 на 100 тисяч) областях. Найнижчий – у Києві (5,8 на 100 тисяч населення) та Тернопільській області (6,9 на 100 тисяч). В Одеській області рівень смертності від хвороби, зумовленої ВІЛ, у пацієнтів з ко-інфекцією перевищує рівень смертності від туберкульозу (12,6 та 11, 4 на 100 тисяч відповідно). 

4. Діяльність організацій за вирішення в Україні медико-соціальної проблеми. Рішення влади та вимоги громадськості: сумісність, несумісність

Коаліція «Зупинимо туберкульоз разом» реалізує Національну громадянську кампанію об’єднаних зусиль та відданості справі боротьби проти туберкульозу в Україні під гаслом «Від обізнаності населення, через спільні дії – до подолання епідемії туберкульозу в Україні». В своїй діяльності Коаліція спирається на комплекс інформаційних, роз’яснювальних, освітніх, просвітницьких заходів, відомих як адвокація, комунікація та соціальна мобілізація і спрямованих на формування ефективної державної політики протидії туберкульозу на загальнонаціональному та місцевому рівнях; посилення політичної підтримки боротьби з туберкульозом в Україні; підвищення обізнаності різних верств населення щодо проблеми туберкульозу та зміну їх ставлення та поведінки щодо неї; залучення громадян до заходів по боротьбі з туберкульозом на національному та громадському рівнях; підвищення прихильності всіх верств населення, в першу чергу, тих, які відносяться до груп ризику захворювання на туберкульоз, до профілактики туберкульозу, а хворих на туберкульоз – до лікування; подолання у суспільстві стигми та дискримінації щодо осіб, постраждалих від туберкульозу. Із урахуванням рекомендацій ВООЗ та Партнерства «СТОП ТБ», Коаліція «Зупинимо туберкульоз разом» пропонує провести Всеукраїнський день боротьби із туберкульозом 2014 року під гаслом «ОБСТЕЖЕННЯ ТА ЛІКУВАННЯ ВІД ТУБЕРКУЛЬОЗУ В УКРАЇНІ – ДОСТУПНІСТЬ ТА РІВНІ МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ ВСІХ!».

5. Формування переліку типових соціальних тем в медіа

Інформація, яку надає преса, — доходить майже у кожен дім. Але чимало журналістів оминають таку «похмуру» і непрестижну тему, як туберкульоз. А якщо вже й пишуть, то вдаються до залякування або «заколисують» читача самою статистикою. Представникам преси необхідні вміння та навички роботи зі складними соціальними темам, а також ознайомлення з різноманітними варіантами донесення інформації до цільової аудиторії.

Засоби масової інформації можуть спрямовувати свою діяльність на:

− суттєве збільшення кількості друкованих матеріалів, телепрограм, радіорепортажів тощо про епідемію туберкульозу в Україні та заходи щодо її подолання:

− зміщення акцентів публікацій і програм з констатуючого та описуючого характер та поширення захворювання на проблемний: проведення журналістського моніторингу стану виконання заходів «Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2012−2016 роках» та журналістських розслідувань фактів незадовільного їх виконання з метою створення сприятливої суспільно-політичної обстановки для подолання туберкульозу та підвищення відповідальності посадових осіб; підвищення інформованості населення про профілактику і сучасні можливості лікування туберкульозу; підвищення прихильності хворих на туберкульоз до лікування через розміщення публікацій про сучасні методи лікування туберкульозу та життєві історії людей, які вилікувалися; формування толерантності по відношенню до хворих на туберкульоз та протидія їх стигматизації і дискримінації; підвищення соціального статусу працівників фтизіатричних установ шляхом публікацій і програм про кращих вітчизняних фтизіатрів тощо;

− підвищення ефективності соціальної протитуберкульозної реклами в ЗМІ, покращення її якості і змістовного наповнення, збільшення її обсягів та періодичності в тому числі – на безоплатній благодійній основі;

− участь журналістів у різноманітних формах навчання ефективному висвітленню тематики, пов’язаної із туберкульозом та боротьбою із ним в Україні та світі.

− проведення медіа марафонів, присвячених Всеукраїнському і Всесвітньому дню боротьби із захворюванням на туберкульоз та з нагоди інших подій, пов’язаних із протидією захворюванню на туберкульоз в Україні.

6. Особливі правила / етичні вимоги щодо зображення життя  людини в контексті медико-соціальної проблеми

Туберкульоз є найпоширенішою інфекцією в світі. Щорічно на туберкульоз захворює понад 20 млн людей і помирає близько 4 млн.

Туберкульоз тривалий час розвивається в організмі людини без будь-яких зовнішніх ознак. У цей період мікобактерія починає розмножуватись у легенях або інших органах, а імунна система намагається зупинити чи сповільнити цю агресію. Коли ступінь ураження органа набуває значних розмірів, людина починає відчувати нездужання, у неї спостерігаються:

• кашель, що триває понад два-три тижні;
• рясне потовиділення вночі;
• слабкість;
• безпричинна втрата ваги;
• підвищення температури тіла до 37 і більше без видимої причини, що триває понад тиждень.

У деяких випадках може бути кровохаркання, біль у грудній клітці, задишка.

За наявності хоча б кількох із перерахованих симптомів треба звернутися до дільничного лікаря за місцем проживання для обстеження на туберкульоз.

Для лікування чутливого туберкульозу знадобиться шість-вісім місяців, мультирезистентного – до 18 місяців.

Курс лікування чутливого туберкульозу коштує приблизно 870 гривень, мультирезистентного туберкульозу — 39 тисяч гривень. Але в Україні лікування безкоштовне.

Згідно даних Глобального фонду зі СНІДУ, туберкульозу та Малярії (Глобальний Фонд): туберкульоз – це хвороба бідності та нерівності… Фактори, що збільшують ризик інфікування туберкульозом або знижують доступ до послуг з діагностики, профілактики та лікування пов’язані з можливістю людей реалізовувати свої права.

Відсутність поваги до прав людини сприяє поширенню туберкульозу, створюючи несприятливе економічне, соціальне та природне середовище. Ті, які живуть в бідності, етнічні меншини, жінки, діти, люди, що живуть з ВІЛ, ув’язнені, безпритульні, мігранти, біженці та люди, що не мають постійного місця проживання належать до категорії людей, які найбільш уразливі до ТБ та знаходяться серед тих, які отримують найменшу кількість інформації та необхідних ресурсів для того, щоб захистити своє здоров’я.

До додаткових груп ризику також належать люди, що позбавлені волі та ті, що зловживають алкоголем, тютюновими виробами та наркотиками.

Крім того, туберкульоз підриває реалізацію прав людини підвищуючи рівень уразливості до хвороби. Люди, які хворіють на туберкульоз несуть подвійний тягар: вплив хвороби на їх тіло та «послідовну втрату своїх прав». Туберкульоз  сприяє росту бідності, адже за своїми симптомами позбавляє людину як змоги працювати, так і створює необхідність великих витрат на лікування. Проте, до людей, які уникають лікування, створюючи загрозу зараження для оточуючих можуть бути застосовані відповідні примусові заходи: примусове лікування, затримання, ізоляція та позбавлення волі.

В 2013 році в Україну вперше зайшов грант від Глобального фонду на лікування туберкульозу. І у його рамках поставлено завдання передусім виявити всіх пацієнтів. Глобальний фонд також бере на себе всіх пацієнтів із мультирезистентним туберкульозом, а Україна має забезпечити лікування чутливого туберкульозу.

7. Спеціальні соціальні теми для медіа в контексті медико-соціальної проблеми та їх обґрунтування

Підтримка прихильності відноситься до медичної, соціальної та економічної ініціативи, що допомагає пацієнтам пройти курс лікування від туберкульозу. Згідно ініціативи «Партнери в здоров’ї», яка «спеціально орієнтована на хворих туберкульозом, які не можуть отримати доступ до лікування, а саме: літні люди, вагітні жінки, географічно ізольовані пацієнти, і пацієнти, які страждають від соціально-економічних проблем таких, як бідність та алкоголізм». Приклади включають допомогу або транспортування до медичних установ, продовольчі пакети, освіту та подальшу діяльність, а також залучення працівників охорони здоров’я для супроводу пацієнтів, які отримують доступ до медичних послуг. Ці ініціативи допомагають забезпечити безперервність лікування і збільшити шанси пацієнтів для повного відновлення.

Найпоширеніші у суспільстві та ЗМІ міфи: «туберкульоз – хвороба ув’язнених та бомжів»; «туберкульоз – це вирок»; «лікування від туберкульозу – довготривале та дороге» та ін. На жаль, іноді власне журналісти допомагають у поширенні вже неактуальних стереотипів.

Важливим складником програми «Зупинимо туберкульоз» є інформування населення через канали ЗМІ. З цією метою фонд Ріната Ахметова «Розвиток України» проводить щорічні конкурси тренінги, майстер-класи. 

Список використаної літератури

1. Асмолов О. К. Аналіз захворюваності на туберкульоз населення за 2010-2015 рр. [Електронний ресурс] / О. К. Асмолов, О. Є. Шпота // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. – 2013. – № 1. – C. 72–75
2. Зозуляк В. І. Виявлення у хворих ко-інфекції туберкульозу і ВІЛ/СНІДу на догоспітальному етапі / В. І. Зозуляк, І. І. Пилипенко // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. – 2011. – № 2. – C. 92–95.
3. Скороход Т. В. Формування здорового способу життя молоді : посібник / Т. В. Скороход ; Кіровогр. держ. пед. ун-т ім. В. Винниченка. – Кіровоград, 2007. – 216 c.
4. Туберкульоз, ВІЛ-інфекція/СНІД : навч. посіб. / Р. Г. Процюк, В. Ф. Москаленко, В. І. Петренко [та ін.]. – Київ : Медицина, 2009. – 424 c.
5. Фещенко Ю. І. Контроль за туберкульозом в Україні на сучасному етапі / Ю. І. Фещенко, С. О. Черенько // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. – 2010. – № 3. – C. 5–13
6. Фещенко Ю. І. Туберкульоз, ВІЛ-інфекція та СНІД : навч. посіб. / Ю. І. Фещенко, В. М. Мельник, Л. В. Турченко. – Київ : Здоров’я, 2004. – 200 c.
7. Черенько С. О. Проблеми ко-інфекції туберкульоз/ВІЛ в Україні / С. О. Черенько, Л. В. Щербакова // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. – 2010. – № 1. – C. 18–23.