Вступ.

1. Якості масла чайного дерева та його вплив на людину з психологічної та медицинської точки зору.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Чайне дерево як рід являє собою дерева й чагарники, об'єднані загальною назвою мелалеука. Ставиться до сімейства миртових (Myrtaceae). Розрізняють дикоростуче й культурне чайне дерево. Рослина досягає більших розмірів, довговічно й добре переносить коливання клімату.

До складу ефірного масла входять монотерпени (40-50 %), дитерпени (до 40 %) і цинеол (3-15 %). Зміст останнього не повинне бути занадто високим, інакше воно може викликати роздратування шкіри. Збільшення змісту дитерпенів понад 30 % підвищує ефективність дії ефірного масла. Ефірне масло одержують перегонкою з водяною парою.

На початку 1920-х років австралійський хімік, доктор А.Р.Пенфолд, провів первісне дослідження листів чайного дерева. Виявлені ним корисні властивості цих листів спонукали британських і австралійських учених продовжити дослідження. Під час Другої світової війни, через його виняткові властивості, це масло було включено в пакети першої допомоги австралійських солдатів.

"Масло чайного дерева може бути використане в будь-якому місці збудженої або сверблячої шкіри", — пояснює Мері Елен Чи, чиказький іглотерапевт і професійний член американської організації травників. "Це — антисептик, що також має антибактеріальні, протигрибкові й антивірусні властивості".

1. Якості масла чайного дерева та його вплив на людину з психологічної та медицинської точки зору

Чайне дерево — мелалеука — по-латинському Melaleuca alternіfolіa росте тільки в Австралії. Воно ставиться до сімейства миртових, як і широко відомий евкаліпт. Дерево це вічнозелене, невисоке з м'якою, світлою, що лупиться корою, що нагадує папір, і подовженими, білими або жовтуватими пухнатими квіточками й сухими, схожими на евкаліптові, листами, що майже не дають тіні. Листи багаті ефірними маслами, що мають запах, що нагадує камфору. Із цих листів готують ефірне масло.

Уперше про цілющі властивості цих дерев європейці довідалися від аборигенів Австралії. Своєю назвою рослина зобов'язана Джеймсу Куку, що ще в 1770 році, під час експедиції на новий континент, готував напій приємного смаку з освіжаючим ароматом з довгих листів невідомого дерева, що росте в прибережних заболочених місцях Австралії. Але тільки в пору інтенсивного заселення Австралії білими переселенцями наприкінці XVІІІ- на поч. XІХ століть були виявлені численні корисні для здоров'я властивості чайного дерева.

На початку ХХ століття стали проводитися планомірні дослідження листів цього дерева. В 1923 році австралійський хімік, доктор А. Р. Пенфолд, установив, що ефірне масло листів чайного дерева має потужну антисептичну й бактерицидну дію, в 13 разів перевищуючу аналогічну дію карболової кислоти, що стандартно застосовувалася для дезінфекції в той час. Під час Другої світової війни, через його виняткові властивості, це масло було включено в пакети першої допомоги австралійських солдатів. У плині декількох років після цього масло чайного дерева використовувалося й вивчалося для лікування багатьох захворювань — носоглотки, ротовий порожнини, інфекційних і гінекологічних, паразитарних і грибкових хвороб шкіри. Результати публікувалися в медичних журналах по усьому світі.

Після Другої світової війни, з розвитком виробництва синтетичних ліків, популярність масла чайного дерева була фактично забута. Однак, як відомо, синтетичні ліки часто мають шкідливі побічні дії. Тому у світі усе більше росте інтерес до препаратів рослинного походження. І приблизно з початку 80- х років ХХ століття відновили дослідження лікувальних властивостей масла чайного дерева. За висновками австралійських і американських учених це масло не має ніяких побічних дій і є безпечним природним засобом. Одержують його з листів шляхом перегонки за допомогою пари, з тонни листів одержують близько 10 кг масла. Зараз в Австралії збір листів роблять не тільки з дикоростучих дерев. З'явилося багато великих плантацій по вирощуванню дерев мелалеука алтернифолиа.

Ефірне масло чайного дерева зареєстровано в Австралійській Національній Раді по Медичних Дослідженнях, Американській і Європейській фармакопеях як протигрибковий й бактерицидний засіб. Це — прекрасний антисептик, сильний противірусний і протизапальний засіб. Входить до складу для інгаляцій і масажу при застуді, грипі, кашлі, ангіні, бронхіті. Знижує температуру тіла при гарячкових станах. Робить ранозаживляюча дія, лікує опіки. Нейтралізує отрути при укусах комах. Виліковує шкірні інфекції, у тому числі екзему, вітряну віспу, герпес. Крім здатності придушувати інфекційний початок, масло чайного дерева має властивість стимулювати імунну систему, підвищуючи власні захисні сили організму.

Зараз масло чайного дерева широко використовується при виробництві різних гелів і кремів, лосьйонів, шампунів, дезодорантів, зубних паст, рідкого мила. Його використовують для полоскання горла й рота, додаючи на склянку теплої води всього 5-7 краплі, або для ванн, також додаючи у воду 10-12 крапель. Можна додавати й у звичайний шампунь, надаючи йому цілющі властивості.

Масло чайного дерева використовується при багатьох шкірних захворюваннях.

З його допомогою успішно лікуються фурункульози, вугрова висипка, короста, грибкові захворювання ніг, інфекція новоросійського ложа, герпес. Воно приносить полегшення при нейродерміті, алергіях.

Найпоширенішими засобами для лікування вугрової висипки (акне) у цей час уважаються антибіотики, гормональні засоби, у той же час установлено, що 5%мазь із маслом чайного дерева може розглядатися як серйозна альтернатива медикаментозному лікуванню, особливо, якщо врахувати той факт, що ця мазь не викликає побічних небажаних впливів.

Один зі способів випробовувати природний в'язкий вплив масла — розчинити його невелика кількість (10-12 краплі) приблизно в 100 мол теплої води й обережно протерти попередньо очищену шкіру особи за допомогою ватяного тампона. Цей засіб рекомендується використовувати при жирній, пористій шкірі, схильної до висипання.

Масло чайного дерева можна використовувати як у чистому виді, так і в комбінації з іншими ефірними маслами.

Добре допомагає масло чайного дерева й при укусах комах — не тільки комарів і мошок, але й ос, бджіл. Місце укусу варто відразу обробити концентрованим маслом, а потім повторювати процедуру щогодини , поки пухлина не спаде. Більше ефективна дія робить суміш ефірних масел чайного дерева й лаванди (15 краплі ефірного масла чайного дерева й 5 краплі лавандового).

Добре захищає це масло й від кліщів — відлякуючи їх і допомагаючи позбутися від уже наявних. Для цього потрібно змішати 10 краплі масла чайного дерева й 50 мол води, потім нанести цю суміш на волосся, розтерти нею тіло. Після повернення з лісу при необхідності варто обробити цим розчином одяг.

Простудні захворювання. Ефірне масло чайного дерева допомагає практично при всіх простудних захворюваннях. Самостійно або в суміші з іншими маслами воно впливає на слизувату й прискорює видужання.

При бронхіті, грипі, ангіні, отиті, кашлі варто робити інгаляції й використовувати аромалампу.

При інтоксикації, високій температурі пити потогінні чаї додаючи 3-5 краплі масла чайного дерева.

Інгаляція. Заварити в чашці чай, додати 3-5 краплі масла чайного дерева, чашку закрити долонями, після повного виходу — глибоко вдихнути ротом випару із чашки (5 разів), потім 7-10 вдихів носом. Чай можна випити — він благотворно вплине на ЖКТ, уб'є гнильну міклофлору.

При стресах і болях у серце замість валідолу, карвалола використовується 1-2 краплі масла чайного дерева під мову. У холодний період року 2-3 краплі в гарячий напій: улітку 2-3 краплі в сік, мінеральну воду.

Антисептичний ефект масла чайного дерева в 8 разів сильніше, ніж у карболової кислоти, і в 12 разів — чим у фенолу.

Дія масла чайного дерева:

— володіє антисептичним, бактерицидним, противогрибковою дією;

— сприяє загоєнню ран; рекомендується при вугровій висипці, дерматитах, герпесі;

— знімає запалення в місцях укусу комах;

— усуває мозолі й бородавки;

— зміцнює волосяні фолікули, що поліпшує ріст і структуру волосся.

Висновки

Ефірне масло завдяки високому змісту терпенів має сильну бактерицидну й протизапальну дію, антивірусною активністю. У цьому маслі виявлений унікальний інгредієнт — вірідофлорен. Він не втримується навіть у таких широко відомих своїми бактерицидними властивостями рослин, як розмарин і евкаліпт.

Антисептичний ефект масла чайного дерева в 8 разів сильніше, ніж у карболової кислоти, і в 12 разів — чим у фенолу.

Масло чайного дерева придушує ріст таких бактерій, як стафілококи, стрептококи, пневмококи, гонококки, кишкова паличка.

Натуральне масло чайного дерева — комплекс, надзвичайно складний по хімічному складі, що містить щонайменше 48 органічних компонентів. Серед них: терпени, пинени, цимони, терпинеоли, нинеол, сесквитерпини, сесквитерпиновие спирти. Також масло чайного дерева містить 4 компоненти, які навряд чи зустрічаються ще де-небудь у природі: виридифлорен (до 1 %), В- Терпинеол (0,24%), L- Тернинеол і аллигексаноат.

Список використаної літератури

1. Лагерь А. Фитотерапия: підручник/ А. А. Лагерь,. — Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1988. — 266 с.

2. Ладынина Е. Фитотерапия: підручник/ Е. А. Ладынина, Р. С. Морозова. — 2-е изд., доп.. — Л.: Медици-на: Ленингр. отд-ние, 1990. — 302 с.

3. Лечение без лекарств. Рациональное питание. Йога. Как лечить рак. Фитотера-пия. Мед / ред. : Р. С. Степанова/ ред. : Р. С. Степанова. — М.: ИК "Родник", 1994. — 428 с.

4. Молчанов Г. Краткий справочник по гомеопатии и фитотерапии: довідникове видання/ Г. И. Молчанов, В. Е. Гончаров, И. Ф. Сучков. — Ростов н/Д: Изд-во Рост. ун-та, 1990. — 157 с.

5. Остеров В. Альтернативная фитотерапия: науково-популярна література/ Владимир Остеров,; АН УССР. — К.: Наук. думка, 1993. — 220 с.