Вступ.

1. Аналіз конкурентів.

2. Складові конкурентних переваг підприємства на ринку.

3. Конкурентоспроможність і маркетингові дослідження ринку м'яса птиці в Україні.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Проблема конкурентоспроможності нині актуальна як для національної економіки в цілому, так і для господарських первинних утворень — підприємств, організацій. Проте слід зазначити, що питання теорії і практики конкуренції в Україні та в інших пострадянських країнах ще недостатньо досліджені, а розвиток економічної сфери нашої країни свідчить про те, що такий стан має місце ще й через відсутність фундаментальних розробок стосовно конкуренції.

Відомі зарубіжні вчені, які працювали над цією проблемою, — М. Познер. П. Брентон, М. Портер, Д. Сакс, Дж. Стренд, Р. Лукас, В. Скотт, Р. Солоу та інші трактують конкурентоспроможність як зумовлене економічними, соціальними і політичними факторами стійке місце країни або її виробників на внутрішньому й зовнішньому ринках. В умовах відкритої економіки конкурентоспроможність також може бути визначена як здатність країни (підприємств) протистояти міжнародній конкуренції на власному ринку і ринках "третіх країн".

Теорія конкуренції виходить з того, що конкурують не країни, а окремі виробники або продавці продукції. Але економічний успіх держави, тобто її конкурентоспроможність, безперечно визначається наявністю в ній конкурентоспроможних галузей і виробників.

Метою дослідження є аналіз ступеня сформованості конкурентного середовища на ринку м'яса птиці в Україні з метою визначення дієздатних механізмів та прийняття відповідних заходів для подальшого нарощування вітчизняного виробництва.

1. Аналіз конкурентів

Аналіз конкурентів проводиться з метою одержання відповідей на п'ять основних запитань (рис. 1):

• хто наші конкуренти?

• у чому їх сильні і слабкі сторони?

• які їх стратегічні цілі і стратегії росту?

• які їх стратегії?

• які схеми їх відповідних реакцій?

Розглянемо детально процедури аналізу конкурентів. Виявлення конкурентів. У загальному випадку виділяють такі види конкуренції:

— функціональна, коли ті самі потреби задовольняються різними способами. Наприклад, потреба у відпочинку може бути задоволена на полюванні чи риболовлі, за допомогою занять спортом і т. п. Або, наприклад, забезпечувати дальній зв'язок можна за допомогою телефону, факсу, Internet і т. д.

— видова, коли різні товари задовольняють ті самі потреби. Так, фіксувати текстову інформацію можна у блокноті авторучкою або на магнітних носіях електронної записної книжки;

— предметна, коли різні товаровиробники випускають ті самі товари, наприклад, телевізори, продукти харчування, одяг і т. п.

Тому поняття конкурентів слід розглядати ширше, ніж тільки виробників товарів аналогів. При цьому варто виявляти як фактичних, так і потенційних конкурентів.

Аналіз можливостей конкурентів. Аналізують сильні і слабкі сторони конкурентів, що служить важливою передумовою розробки стратегії конкурентної боротьби. Необхідно з'ясувати найбільш уразливі місця конкурентів і впливати на них. Для цього збирають по можливості більш повну інформацію про кожного з конкурентів. Інформацію про конкурентів варто збирати таких видів:

— загальноекономічні показники (обсяги збуту, частка ринку, рівень прибутку, витрати, фінансовий стан, структура бізнес-портфеля і т. п.);

— виробництво (технології, устаткування, кадри і т. п.);

— товар (техніко-економічні характеристики, якість, товарна марка, імідж і т. п.);

—маркетинг (система просування, система стимулювання, стратегії ціноутворення, система маркетингової інформації, система управління маркетингом, використовувані маркетингові стратегії, відносини зі споживачами і т. д.).

Після цього виявляють ключові фактори успіху діяльності в конкретній галузі. Такими факторами можуть бути: фінансова стійкість, гнучкість виробництва, здатність швидкого реагування на зміну потреб споживачів, можливість оперативного впровадження нововведень на ринок і т. д. Із усієї безлічі показників, що характеризують конкурентів, для порівняльної оцінки конкурентоспроможності вибирають їх обмежене число по кожному з перерахованих вище видів інформації[3, c. 72-74].

Використовуючи обраний набір ключових факторів успіху і їх оцінних показників виконують порівняльний аналіз можливостей конкурентів у галузі чи на ринку. Існує багато методів оцінки конкурентоспроможності. Для оцінки конкурентної переваги підприємства може бути використаний підхід, що передбачає оцінку ключових факторів успіху (КФУ) підприємств-конкурентів і оцінку конкурентних позицій аналізованого підприємства.

З'ясування стратегічних цілей і напрямку розвитку підприємства. На даному етапі на основі оцінки можливостей конкурентів з'ясовують їх стратегічні цілі і можливі напрямки розвитку. У принципі, конкуренти можуть реалізовувати одну з таких стратегічних ліній: нарощування, утримання, вичерпання можливостей.

Яку з них вони реалізують, можна з'ясувати, якщо проаналізувати, на які фактори конкурентоспроможності передусім роблять наголос конкуренти. При цьому аналіз конкурентоспроможності варто проводити у динаміці, порівнюючи значення показників конкурентоспроможності за ряд періодів господарювання. Це дозволить виявити існуючі тенденції в зміні конкурентних можливостей, і відповідно, можливі напрямки розвитку.

Для аналізу господарського і ринкового профілю основних конкурентів застосовують такі показники [2, с. 24-27]:

• ринок: ринки і сегменти, на яких працює підприємство, розміри, особливості проникнення на ринок, ринкові пріоритети, ринковий попит, ринкова диверсифікація;

• продукт: стан освоєння виробництва продукції, життєві цикли основної продукції й управління ними, конкурентні пріоритети, асортимент продукції, ефективність конструкцій і дизайну, інноваційна діяльність;

• ціни: ціноутворення на нові вироби, ціноутворення на освоєні вироби;

• просування продукції на ринку: складові комплексу маркетингового стимулювання і їх ефективність;

• організація збуту і розподілу продукції: структура системи збуту, форми розвитку збутової мережі, контроль за каналами збуту.

Установлення стратегій, використовуваних конкурентами. На рівні товару аналіз конкурентів зводиться до оцінки їх стратегій позиціювання. Це передбачає аналіз і оцінку цільового ринку і відносних переваг конкурентів.

Аналіз стратегій маркетингового комплексу (товар, ціна, розподіл, просування), застосованих конкурентами, дозволяє визначити їхні цільові ринки. Крім того, необхідно аналізувати розмах конкуренції: чи намагаються конкуренти охопити весь ринок, кілька сегментів, один сегмент чи нішу. Якщо конкурент орієнтується на одну нішу або сегмент, то чи не буде він його використовувати як плацдарм для захоплення більш великих ділянок ринку? Таку стратегію часто застосовують японські компанії. Слід також аналізувати, займає конкурент лідируючі позиції на ринку чи ні? Якщо так, то на чому він зосереджує зусилля: на лідерстві у витратах, на лідерстві у якості і т. п.? Це дозволить розробити адекватну стратегію конкурентної боротьби й оцінити можливу реакцію конкурентів.

Оцінка спектра можливих реакцій конкурентів. Прогнозування реакції конкурентів на зміну ситуації на ринку й у конкурентній боротьбі — це головна мета аналізу конкурентів. Для цього крім розуміння стратегічних цілей і напрямків розвитку конкурентів, використовуваних ними стратегій необхідно також аналізувати їх дії в минулому. Особливо те, як вони раніше відповідали на конкурентні виклики.

Лідери на ринку звичайно контролюють реакцію конкурентів за допомогою репресивних мір. Вони агресивно реагують на конкурентний виклик. Таким чином, караючи конкурентів за визначені ринкові ходи, лідери змушують конкурентів поводитися передбачено.

Агресивні відповіді на конкурентний виклик будуть також від тих підприємств, керівники яких відрізняються самовпевненістю.

Стабільні сталі ринки характеризуються уповільненою реакцією на конкурентні виклики, що пояснюється деяким самовдоволенням суб'єктів ринку.

У ряді випадків конкуренти можуть бути зв'язані певними зобов'язаннями, що не дозволяє їм різко відповідати на конкурентні виклики. Наприклад, конкуренти, що реалізують свою продукцію через дилерську мережу по всій країні на заздалегідь обговорених умовах, не можуть забезпечити збільшення знижок в одному з регіонів країни у випадку надання таких конкурентами.

Конкуренти можуть реагувати вибірково на одні конкурентні ходи, не реагуючи при цьому на інші. Наприклад, надання знижок дистриб'юторам може бути помітним і викликати відповідну реакцію. У той же час надання їм додаткової підтримки (навчання, кредити і т. д.) може бути не поміченим.

Конкуренти можуть реагувати непередбачено, тобто їхню відповідну реакцію вгадати практично неможливо, оскільки в одних випадках на ті самі конкурентні ходи вони реагують, в інших — ні.

Для оцінки можливої реакції конкурентів у ряді випадків використовують рольові ігри, коли їх учасники намагаються грати ролі різних конкурентів і імітувати конкурентну боротьбу і можливу реакцію на конкурентні виклики[7, c. 105-109].

2. Складові конкурентних переваг підприємства на ринку

Основною складовою досягнення успіху, який полягає в забезпеченні умов тривалого виживання і розвитку підприємства на ринку, є завоювання й утримання переваги в конкурентній боротьбі.

Підприємства можуть одержати переваги в конкурентній боротьбі такими основними шляхами:

• за рахунок диференціації пропозиції свого товару, що забезпечує найбільший ступінь задоволення цільових споживачів;

• за рахунок переваги у витратах.

Основні сфери і показники конкурентної переваги зведені в табл. 1 [2].

Конкурентні переваги поділяють на внутрішні і зовнішні.

До зовнішніх конкурентних переваг відносять ті, що характеризують здатність підприємства більшою мірою, ніж основні конкуренти, задовольняти потреби і запити споживачів. Це: якість товару, сервісне обслуговування, імідж, знання споживачів, високий рівень інновацій і т. п.

До внутрішніх — ті, що характеризують переваги підприємства в цінових аспектах конкурентної боротьби. До них відносять: технологію, ефективність виробництва, економію на масштабах виробництва, ефективність менеджменту, ефективні контакти з постачальниками і т. д.

На місткому ринку підприємство має небагато конкурентних переваг, однак, вони досить значні. Прибутковість на такому ринку залежить від ринкової частки і розмірів підприємства. Прикладом місткого ринку є ринок будівельних матеріалів (Роменський цегельний завод «Слобожанська кераміка», м. Ромни, Сумська обл.).

Фрагментарний ринок має на увазі велику кількість конкурентних переваг, однак вони незначні. На такому ринку можливе співіснування значної кількості невеликих підприємств із різним рівнем рентабельності. Прикладом є сфера послуг, продуктові магазини, магазини готового одягу і т. п. Для підвищення рентабельності підприємство, яке працює на фрагментарному ринку, повинне переорієнтуватися на об'ємний, або на спеціалізований ринок.

Підприємство, що працює на тупиковому ринку, має невелику кількість незначних переваг. Прикладами є металургійна чи хімічна промисловість. Для підвищення рентабельності необхідно орієнтуватися на удосконалення збутової діяльності.

Спеціалізований ринок має велику кількість істотних переваг. Найбільшу роль на такому ринку відіграє рівень диференціації і спеціалізації підприємства, уміння виявити і задовольнити специфічні запити невеликих груп споживачів. Прикладом є ринок спеціалізованої техніки[5, c. 216-219].

3. Конкурентоспроможність і маркетингові дослідження ринку м'яса птиці в Україні

За останніми статистичними даними, українське м'ясне птахівництво розпочало своє відродження, щороку збільшуючи обсяги виробництва. Починаючи з 2000 року відмічається значне збільшення виробництва м'яса бройлерів, яке в 2004 році доведено до 284,3 тис. т, або у 10,5 раза більше, ніж у 2000 році (табл. 2).

Як видно з наведених даних, виробництво м'яса бройлерів за темпами зростання значно випереджало обсяги виробництва як в усіх категоріях господарств, так і в сільськогосподарських підприємствах. Частка м'яса бройлерів у загальному обсязі виробництва сільськогосподарських підприємств збільшилася від 55,6% у 2000 році до 92,9% за 2004 рік. З одного боку, це позитивно, але в той же час бачимо, що в Україні, крім м'яса бройлерів, практично не вирощують на м'ясо інші види птиці. Нарощування обсягів виробництва м'яса птиці стало можливим завдяки тому, що вкладені у реконструкцію значні фінансові ресурси забезпечили технічне переоснащення й розширення виробничих потужностей птахопідприємств суспільного сектора і як результат їх частка у загальному обсязі виробництва м'яса з кожним роком збільшувалася на 10%. На кінець 2004 року частка сільськогосподарських товаровиробників у загальному виробництві м'яса птиці в Україні досягла 59,4%. У загальній реалізації худоби та птиці на забій частка яловичини й телятини становила 50,9%, свинини — 21, птиці — 26,9%.

Вагомий внесок у відродження бройлерної індустрії зробило закрите акціонерне товариство "Комплекс Агромарс", яке розпочало свою діяльність у листопаді 1998 року. А вже наступного року продукція під торговою маркою "Гаврилівські курчата" як національний лідер із продажу м'яса курчат-бройлерів стала альтернативою так званим королям світового ринку — "ніжкам Буша". У 2000 році на першій Міжнародній Європейській виставці з якості ЗАТ "Комплекс Агромарс" було присвоєно приз "Золотий Орфей " за світовий рівень якості продукції. За 2002 рік товариством реалізовано понад 20 тис. т м'яса курчат-бройлерів, що становило третину від усього вітчизняного виробництва цього продукту. Задля нинішнього успіху на комплексі провели реконструкцію — замінили застаріле обладнання для догляду за молодняком на найсучасніше — німецьке. Нині у кожному оновленому пташнику вирощують по 180 тис. голів прабатьківського кросу "Кобб-500" (Великобританія). До речі, це найпродуктивніші м'ясні кури в світі. За 45-денний цикл вирощування курчат-бройлерів вони досягають маси 1,8—2,2 кг.

У процесі вирощування не застосовують гормональні препарати, вакцини із вмістом живих вірусів і бактерій, консерванти, кормові добавки тваринного походження. Технологія утримання та вирощування курчат максимально наближена до природних умов. У пташниках створено ідеальний штучний мікроклімат, своєчасно подаються корми. Кількаденному молодняку робиться єдина аерозольна вакцинація за технологією компанії "МегіаІ" (Франція). Під час подальшого вирощування жодних антибіотиків не застосовують. Падіж становить усього 2,5—3% від загальної кількості молодняку.

Особливо ретельного підходу вимагає приготування кормів. Вони повинні мати високий рівень калорійності: 310—320 ккал у 100 г (21—22% протеїну). їх готують на власному комбікормовому заводі, а зернофуражні культури, необхідні для виробництва комбікормів, вирощують на сільськогосподарських угіддях, що орендують у Київській і Тернопільській областях. Закуповують лише ті компоненти, що необхідні для збагачення кормового раціону. Здешевлення кормів та їх конверсія у співвідношенні 1 кг живої маси до 1,9 кг комбікорму значно знизили виробничу собівартість м'яса курчат-бройлерів. Враховуючи низьку купівельну спроможність пересічного громадянина, можна вважати, що ціни для нашого ринку задовільні. На сьогодні, скажімо, кілограм курятини майже вдвічі дешевший ніж кілограм свинини.

Позитивні зміни характерні й для інших бройлерних підприємств. Вони не лише відновили роботу, а й значно збільшили потужності. Так, "Перемога Нова" (Черкаська область) ще недавно виробляла 4 тис. т м'яса на рік, а вже у 2004 році з фабричного конвеєра зійшло 11 тис. т дієтичної продукції.

Інвестиційна привабливість українського птахівництва сприяла зростанню інтересу до нього капіталу, переважно вітчизняного[6, c. 149-152]. Одними з перших у птахівництво почали вкладати кошти українські банки (частіше як непрямі власники). Другою категорією інвесторів є зернотрейдери. Прихід у птахівництво таких інвесторів із суміжного ринку виявився дуже вдалим. Так, "Миронівський хлібопродукт" в інтеграції з колишнім гігантом галузі — кримською птахофабрикою "Дружба народів" — збільшив обсяги виробництва м'яса птиці до 20 тис. т. Реалізація вирощеної продукції проводиться під торговою маркою "Наша Ряба". В цілому ж по Україні, за даними ВНО "Укрптахопром", до 87 підприємств, які спеціалізуються на птахівництві, прийшов інвестор.

Найбільші комплекси Дніпропетровської, Харківської, Київської, Донецької, Черкаської областей та АР Крим за два останні роки уп'ятеро збільшили власні потужності.

Між тим продовжують простоювати бройлерні комплекси Миколаївської, Одеської та Херсонської областей. Тому не дивно, що місцевий ринок м'яса птиці тут задовольняється продовольчими компаніями із сусідніх регіонів.

В Україні нині практично не існує промислового виробництва в інших напрямах птахівництва (вирощування качок, індиків, які ще не так давно були конкурентами курчатам — бройлерам, а також гусей та екзотичних видів птиці: перепелів, фазанів і страусів).

Щодо іноземних інвесторів, то їх інтерес до українського птахівництва поки що невеликий. Це частково пояснюється відносно високою собівартістю птахівницької продукції та відсутністю ринкової інфраструктури, що лише формується. Разом із тим багато експертів вважають, що саме участь іноземних інвесторів у її формуванні дасть змогу їм мати перевагу на цьому ринку. В першу чергу це стосується племінного птахівництва. Наприклад, іноземним інвесторам, що спеціалізуються на вирощуванні прабатьківських ліній птиці, тепер вигідно займатися цим видом бізнесу і в Україні. Ніша вирощування племінної птиці для комплектації фабрик, особливо у м'ясному напрямі, на українському ринку ще не заповнена. Іноземних інвесторів можуть зацікавити й інші види бізнесу в українському птахівництві. До них належить виробництво технологічного обладнання, виготовлення кормових добавок тощо. Довгострокових інвестицій потребує розведення страусів. Рентабельність такого виробництва досить висока. Знаючи ринкові ціни (за один кг м'яса — від 12 дол. у Польщі до 70 дол. у США; одне яйце — від 15 до 25 дол.; одне пташеня — від 200 дол.; один дорослий птах — від 900 до 3500 дол.), можна легко підрахувати майбутні прибутки. В Україні вже існує попит на страусів як з боку населення з метою розведення їх в особистих господарствах, так і ресторанів. Достеменно відомо, що в нашій країні діють два великі потужні осередки страусівництва: в Дніпропетровській області фірма "Агросоюз" та Ясногородська страусина ферма в Макарівському районі Київської області.

Таким чином, за рахунок відновлення роботи потужних бройлерних комплексів, що були побудовані ще за радянських часів, з України відійшли "ніжки Буша", а отже, зовнішній конкурент значно зменшив свій тиск на українському ринку.

Нині конкурентне середовище ринку м'яса птиці в Україні представлене значною кількістю самостійних (незалежних) підприємств, які стали стабільно працювати і прагнуть зміцнити власне економічне становище залученням покупців через постійне підвищення якості та зниженням ціни на продукцію. Досягають вони цього за рахунок упровадження досягнень науково-технічного прогресу й ефективних ресурсозберігаючих технологій.

Отже, конкуренція діє як примусова сила, що спонукає підприємців боротися за збільшення прибутку шляхом удосконалення форм і методів виробництва, використання новітніх технологій, нових способів організації та управління виробництвом. Витісняючи з ринку слабких підприємців, конкуренція, з одного боку, створює умови для реалізації можливостей новим суб'єктам господарювання, а з іншого — стимулює цей процес, винагороджуючи сильніших максимальним прибутком через механізм ціноутворення. В цьому аспекті конкуренція виступає як внутрішня рушійна сила ринку, що підтримує його життєздатність.

Важливим чинником утримання конкурентної переваги є постійна модернізація виробництва і маркетингу, тобто підприємство вимушене створювати нові переваги швидше, ніж конкуренти зможуть скопіювати наявні[4, c. 224-227].

Аналіз ринків продукції птахівництва показує, що останніми роками спостерігається перерозподіл товарної маси в галузі між різними каналами реалізації. Якщо раніше переважну частку продукції птахівництва розподіляли централізовано, то з переходом до ринкової економіки становище принципово змінилося, і головним орієнтиром для виробників став споживчий попит. При цьому скоротилися обсяги заготівель переробними підприємствами й зросла роль місцевих ринків і прямого продажу через власні магазини, ларьки, палатки.

Суттєві зміни відбуваються на ринку м'яса птиці. Це зумовлено, насамперед, зростанням попиту населення та харчової промисловості з огляду на те, що за останні роки відбувається скорочення пропозиції м'яса великої рогатої худоби та свиней. За рахунок технологічного переоснащення птахопідприємств, підвищення показників продуктивності птиці, удосконалення ветеринарного забезпечення і контролю якості продукції, а також виділення бюджетних коштів з метою державної підтримки виробництва м'яса бройлерів, великі птахофабрики змогли наростити виробництво м'яса птиці, особливо бройлерів.

Ринок м'яса птиці за 2002 рік та початок 2003 року характеризується зростанням пропозиції порівняно з попереднім періодом. Цьому сприяло збільшення поголів'я птиці в усіх категоріях господарств, особливо в сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності, які звітують за оперативною звітністю.

Традиційними каналами реалізації птиці сільськогосподарськими підприємствами залишаються такі: ринки, власні магазини, ларьки, палатки — 25,3%. Це найнадійніше джерело одержання готівкових коштів виробниками продукції. Проте левова частка (68,3%) птиці реалізується (за даними офіційної статистики) іншими каналами, переважно через комерційні структури, що займаються оптовою торгівлею (табл. 3).

У 2003 році сільськогосподарські підприємства збільшили реалізацію птиці заготівельним організаціям з урахуванням продажу за прямими зв'язками більш як у 3,7 раза. Ціна за 1 т птиці (у живій масі), проданої господарствами суспільного сектору за даним каналом реалізації, становила 4616,6 грн., що на 13,1% вище попереднього року, проте вона на 7% була нижчою порівняно з 2001 роком. Середня ціна на м'ясо птиці, проданої на ринках, поступово зростає, а за іншими каналами реалізації продовжує знижуватися до рівня попереднього, 2002 року, на 0,7% і на 14,2% проти 2001 року.

Помісячний моніторинг середніх цін на птицю в Україні, продану сільськогосподарськими підприємствами, включаючи дотації та ПДВ, показано на рисунку.

У промисловій переробці птиці відбулися суттєві зміни в бік зростання. У 2003 році птахокомбінатами було вироблено 151,6 тис. тонн м'яса птиці, що на 46,3% більше відповідного рівня минулого року. Це найбільше зростання (після свинини) по м'ясній групі (в середньому воно становило 24,7%).

Ефективна робота м'ясопродуктового підкомплексу залежить, насамперед, від га-рантованого й стабільного надходження необхідної кількості сировини високої якості для її переробки. З цією метою важливо забезпечити відповідний розвиток найскоростиглішої галузі — птахівництва, за рахунок якої у короткий термін можна розв'язати проблему збільшення обсягів виробництва м'яса.

Проблема продовольчої безпеки потребує постійної уваги держави. Як переконує досвід країн Європи, без державного регулювання розвитку птахопродуктового підкомплексу в ринкових умовах Україні не обійтися. Воно має здійснюватися за такими напрямами: підтримка цін і доходів, бюджетне фінансування, пільгове кредитування, митне регулювання, стабілізація ринку сільськогосподарської продукції.

Проведене дослідження показало, що на українському ринку продуктів птахівництва протягом останніх років конкурентне середовище розвивається. Про це свідчать: збільшення чисельності нових учасників ринку в різних регіонах; розвиток мережі оптово-роздрібних підприємств; існування процесів інтеграції оптових посередників з виробниками продукції різноманітних організаційно-правових форм; значне інвестування в розвиток матеріально-технічної бази підприємств, що виробляють продукцію.

Для самостійних підприємств слід створити такі економічні умови, які змусили б їх задовольняти потреби споживачів. А це можливо лише за цивілізованого ринку та впровадження сучасних методів системи менеджменту й ефективного маркетингу у функціонуванні агробізнесу через конкурентоспроможність.

Для захисту вітчизняного ринку Україна має достатньо економічних і правових важелів, розумне застосування яких дасть змогу вітчизняному виробникові успішно конкурувати зі своїми закордонним суперниками.

У цілому перспектива розвитку продовольчого ринку в Україні має такі контури: зростає вітчизняне виробництво продовольчих товарів і знижується обсяг імпортованої з інших країн продукції. Підтримка вітчизняного товаровиробника сприяє не лише зміцненню виробництва, а й розв'язанню соціальних завдань за рахунок збільшення кількості робочих місць. Інтенсифікація виробничої сфери сприяє зниженню роздрібних цін і підвищує купівельну спроможність населення, наблизивши споживання продукції до рекомендованих науково обґрунтованих норм.

Висновки

Безумовно, що жодна країна, навіть найрозвинутіша, не повинна ставити собі за мету досягнення ефективної конкуренції по всьому спектру продукції, яку вона може потенційно виробляти. Пріоритет має віддаватися лише тим секторам економіки, що мають реальні умови одержання конкурентних переваг на світовому ринку. Для України, як зернової держави, щоб запобігти нераціональному використанню національних ресурсів у процесі структурної перебудови таким видом продукції може бути виробництво м'яса бройлерів. Тим більше, що в недалекому минулому виробництво бройлерів було в нас єдиною галуззю сільського господарства, яка за своєю технологією майже досягла світового рівня.

З точки зору зовнішнього конкурентного середовища, за оцінками Національного наукового центру "Інститут аграрної економіки" УААН, основними перешкодами для нормального розвитку внутрішнього ринку м'яса птиці є:

наявність "сірих схем", за якими через вільні економічні зони ввозиться щорічно до 100 тис. т м'яса птиці, що сприяє надходженню неякісної чи інфікованої продукції;

наявність великих запасів імпортних курячих стегенців. За оцінками операторів ринку, нині їх запас становить до 30 тис. т, які за своєю ціною створюють конкуренцію для вітчизняної продукції птахівництва;

неефективна робота контролюючих служб за ввезенням імпортованої продукції та видачею підтверджень відповідності тощо.

Список використаної літератури

1. Іванова В. Планування діяльності підприємства: Навчальний посібник/ Валентина Іванова,; Мін-во освіти і науки України, Полтавський ун-т споживчої кооперації України. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 471 с.

2. Ілляшенко С. Маркетингові дослідження: Навчальний посібник/ Сергій Ілляшенко, Марина Баскакова,; За ред. Сергія Ілляшенка,; М-во освіти і науки України, Сумський держ. ун-т. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 191 с.

3. Войчак А. Маркетингові дослідження: Навчально-методичний пос. для самостійного вивчення дисципліни/ Анатолій Войчак,; М-тво освіти і науки України, Київський нац. економ. ун-т. — К., 2001. — 119 с.

4. Длігач А. Маркетингова цінова політика: світовий досвід, вітчизняна практика: Навчальний посібник/ Андрій Олександрович Длігач,; Андрій Длінач,; М-во освіти і науки України. — К.: ВД "Професіонал, 2006. — 300 с.

5. Косенков С. І. Маркетингові дослідження: Навчальний посібник/ С. І. Косенков; Ред. Ю. Харковий. — К.: СКАРБИ, 2004. — 464 с.

6. Луцій О. Маркетингові дослідження ринку продуктів харчування: організаційно-методичний аспект діяльності суб’єктів господарювання: Монографія/ Олександр Луцій, Наталія Васюткіна,; Європейський університет. — К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2006. — 224 с.

7. Старостіна А. Маркетингові дослідження: Практичний аспект/ Алла Старостіна,. — К.; М.; СПб: Вільямс, 1998. — 261 с.