Вступ

Актуальність теми. Система бібліографічних видань України складається з поточних та ретроспективних бібліографічних посібників, що відображають опубліковані документи з різних галузей знань, у т. ч. з образотворчого мистецтва. Знання ретроспективних бібліографічних видань з образотворчого мистецтва необхідні мистецтвознавцям як при розробленні окремих тематичних проектів, так і для виявлення недосліджених або малодосліджених питань галузі. Саме бібліографічні посібники мають стати одними з головних джерел виявлення потрібної інформації у процесі наукового дослідження тієї чи іншої проблеми, теми тощо.

Інтенсивність книгодрукування в наш час вступила у протиріччя з фізичними можливостями людини в сприйнятті й переробці інформації. Починаючи з ХV ст., часу появи друкованої книги, до наших днів у світі видруковано понад 40 млн. книг. Людина і книга розділені простором і часом. Простором – книги зберігаються в бібліотеках різних країн. Тільки в Україні функціонує близько 45 тис. бібліотек різних відомств. У них зібрано понад 1 млрд. документів. А часом – видань ХV, XVI, ХVІІ, XVIII та і ХІХ ст. немає в більшості бібліотек України. Як виявити наявні і, особливо, – відсутні в тій чи іншій книгозбірні книги, збірники, газетні, журнальні матеріали, що відібрати з величезного інформаційного масиву для читання, наукового опрацювання – ці питання сьогодні стоять ще гостріше, ніж у минулі роки. Цю проблему вирішує бібліографічна інформація – інформація про твори друку, яка дозволяє заглянути в документальний масив, стежити за літературно-документальним потоком, оперативно виявляти й відбирати для користування конкретні публікації. Для такої інформації навіть достатньо мати загальні відомості про твори друку, взяті з титульних сторінок відповідних видань або з інших бібліографічних джерел-каталогів, покажчиків літератури тощо. Такими відомостями є прізвище автора, назва твору, місце і рік видання та інші. А ще краще, якщо ці дані доповнює анотація – коротка, стисла характеристика письмового твору, або реферат – стислий виклад змісту твору з наведенням основних даних і висновків.

Така інформація створюється в ході бібліографічної діяльності, якою займаються Книжкова палата України, спеціальні інститути наукової, науково-технічної інформації, підрозділи національних і регіональних бібліотек, книговидавничі і книготорговельні організації, окремі бібліографи. Зміст бібліографічної діяльності складають різні процеси. Насамперед, – підготовки бібліографічної інформації, його ще називають бібліографуванням, а також – бібліографічного обслуговування користувачів, доведення до них бібліографічної інформації.

Надзвичайно важливу роль у системі соціальних комунікацій відіграє комунікаційний посередник. У нашому випадку ним виступає Книжкова палата України імені Івана Федорова, що забезпечує збирання, збереження, пошук та організацію використання документів.

Вона здійснює державну реєстрацію книг і брошур за допомогою їхнього автоматизованого бібліографічного опису в базі даних (БД) «Книги та брошури» і випуску друкованого державного бібліографічного видання «Літопис книг», який є необхідним елементом книжкової справи і системи соціальних інформаційних комунікацій. Він забезпечує діяльність таких комунікаційних посередників у системі соціальних інформаційних комунікацій, як видавнича справа, система книгорозповсюдження, бібліотечна справа, науково-інформаційна та масово-інформаційна діяльність.

Тому мета нашого дослідження розглянути «Літопис книг» та «Літопис журнальних статей» як джерело дослідження документально-інформаційних потоків» за 2005-2010 роки.

Виходячи з мети, ми поставили перед собою наступні завдання:

— дослідити «Літопис книг» у структурі інформаційного забезпечення суспільства;

— розглянути державний бібліографічний покажчик «Літопис журнальних статей» у системі соціальних комунікацій;

— здійснити аналіз змісту та обсягів «Літопису книг» та «Літопису журнальних статей» за 2005-2010 роки;

— охарактеризувати принципи відбору та аналіз  документів для «Літопису журнальних статей»;

— дослідити структуру покажчика «Літопис журнальних статей»      ;

— визначити розподіл книг і брошур у «Літописі книг».

Розділ І. Теоретичні аспекти

1.1. «Літопис книг» у структурі інформаційного забезпечення суспільства

Літопис містить поточну інформацію про книги і брошури, що виходять в Україні. Видається з 1924 року двічі на місяць.

Перший номер (частина) «Літопису українського друку» побачив світ 1924 року, він був підготовлений на основі безоплатного обов’язкового примірника, який надсилався всіма друкарнями України. Це видання поклало початок регулярній державній реєстрації, повному обліку, систематичній інформації і єдиним методам бібліографічного опису друкованої продукції, що виходила різними мовами в межах УСРР та українською мовою за кордоном [2, 44].

Біля витоків часопису стояла плеяда видатних вчених і патріотів України — І. Огієнка, П. Дорошенка, Д. Багалія, Ю. Ковалевського, Ю. Меженка, М. Годкевича і багатьох інших талановитих бібліографів, книгознавців та фахівців видавничої справи України.

Надзвичайно важливу роль у системі соціальних комунікацій відіграє комунікаційний посередник. У нашому випадку ним виступає Книжкова палата України імені Івана Федорова, що забезпечує збирання, збереження, пошук та організацію використання документів.

Вона здійснює державну реєстрацію книг і брошур за допомогою їхнього автоматизованого бібліографічного опису в базі даних (БД) «Книги та брошури» і випуску друкованого державного бібліографічного видання «Літопис книг», який є необхідним елементом книжкової справи і системи соціальних інформаційних комунікацій. Він забезпечує діяльність таких комунікаційних посередників у системі соціальних інформаційних комунікацій, як видавнича справа, система книгорозповсюдження, бібліотечна справа, науково-інформаційна та масово-інформаційна діяльність.

Міцну базу державної реєстрації книг і брошур утворює обов’язковий примірник видань, який безоплатно доставляють у Книжкову палату поліграфічні підприємства країни у встановленому порядку відповідно до Закону України «Про обов’язковий примірник документів» [8].

Державна реєстрація вітчизняних книг і брошур проводиться не тільки з метою загальнодержавного бібліографічного та статистичного обліку всіх видань, які виходять у країні, а й для створення автоматизованої бази даних, що задовольняє запити суспільства у своєчасному отриманні інформації.

Принципи бібліографічного відбору книг і брошур для державної реєстрації, їхнього бібліографічного опрацювання і подальшого відображення у «Літописі книг» обумовлені суспільним призначенням державної бібліографії. В якості основних принципів бібліографічного відбору книг і брошур прийняті:

—      територіальний підхід, згідно з яким реєструються видання українських видавців, випущені всіма мовами в межах України;

—      повнота відображення, що уможливлює максимально повний облік усіх вітчизняних книг і брошур;

—      універсальність відбору, що забезпечує облік книг і брошур з усіх галузей знань і практичної діяльності;

—      поділ книг і брошур за видами, що дає змогу вести державну реєстрацію книжкових видань за основними видами і типами та інформувати про них користувачів.

Головним принципом відбору книг і брошур для державної реєстрації є якнайповніший облік видань, що надходять до Книжкової палати України і реєструються незалежно від цільового призначення, теми, мови тексту, часу випуску. Для відображення в «Літописі книг» книги і брошури відбираються або без обмежень, або вибірково, з урахуванням призначення і значущості [10, c. 15-16].

У процесі державної реєстрації книг і брошур кожному окремому примірнику видань, що надійшли в Книжкову палату України протягом поточного року, присвоюється номер державної реєстрації, складається його бібліографічний опис, що міститься в базі даних (БД) «Книги та брошури».

Бібліографічний відбір неперіодичних видань для державної реєстрації здійснюється диференційовано, залежно від низки змістових і формальних ознак. До них відносяться: цільове призначення, читацька адреса, характер інформації, знакова природа інформації (інформаційні знаки), час, місце, сфера дії документа, поліграфічне виконання.

Визначення типу конкретного видання проводиться шляхом ретельного дослідження його характеру, ознайомлення з вихідними відомостями, передмовою та іншими елементами книги. Практична систематизація книг і брошур у БД «Літопис книг» спирається на загальні принципи типології видань і конкретні нормативні та інструктивно-методичні документи  [4, c. 32].

1.2. Державний бібліографічний покажчик «Літопис журнальних статей» у системі соціальних комунікацій

Значний обсяг документного потоку, постійне збільшення якого обумовлено наростанням суспільного прогресу, ускладненням інформаційних потреб, вимагає обов’язкового вдосконалення процесів бібліографічного опрацювання документів з урахуванням запитів суспільства на основі сучасних комп’ютерних та інформаційних технологій. Бібліографічні покажчики спрощують проблему раціонального функціонування документа, прискорюють процес надходження найзатребуванішої інформації до споживача, збільшують її науковий та науково-практичний потенціал, включаючись у «систему соціальної інформаційної комунікації, де слугують перерозподілу соціальної інформації із масиву суспільної свідомості через авторів і документи між споживачами інформації, з урахуванням того, що споживач інформації є також тим суспільним суб’єктом, що формує суспільну свідомість» [20, с. 3].

Схема функціонування документа в системі документної комунікації за допомогою бібліографічної інформації

Державна наукова установа «Книжкова палата України імені Івана Федорова» — провідна наукова установа в галузі науково-інформаційної діяльності, що відіграє значну роль у системі документної комунікації шляхом створення баз даних державної поточної бібліографічної інформації та випуску серії державних бібліографічних покажчиків (ДБП).

Виступаючи посередником між джерелом та споживачем інформації, Книжкова палата України впродовж багатьох десятиліть реалізує одну з основних комунікативних функцій, що складається з процесів отримання, перероблення та передачі інформації в часі і просторі, а також довічне її збереження як документальної пам’яті держави, незалежно від її актуальності.

Історія створення і розвитку єдиної державної системи регулярної реєстрації творів друку в Україні умовно поділяється на два періоди: перший — до 1990 року — період «традиційної» бібліографії з її трудомісткими процесами і другий — з кінця 90-х років ХХ ст. і дотепер — період формування потужних баз електронних бібліографічних ресурсів, прискорення процесів складання покажчиків поточної державної бібліографії, підвищення кількості опрацьовуваних джерел і документів.

Одним із таких покажчиків є «Літопис журнальних статей», перший номер якого вийшов друком в Україні у 1936 році «на виконання рішення наради директорів Книжкових палат СРСР і Книжкової палати УРСР» і мав назву «Літопис друку УРСР. Журнальні статті». У ньому реєструвалися статті, документальні матеріали і твори художньої літератури, опубліковані в журналах, альманахах, » Працях», «Доповідях», «Наукових записках» та інших нумерованих збірниках [5, c. 19-20].

Упродовж 1936—2000 років змінювалася назва видання, вдосконалювалася структура, зміст, допоміжний апарат, принципи відбору документів і бібліографічний опис публікацій, уточнювалася схема класифікації і систематизація бібліографічного матеріалу покажчика.

Сьогодні «Літопис журнальних статей» — найавторитетніше джерело універсальної систематизованої бібліографічної інформації. Покажчик виходить двічі на місяць і містить аналітичні відомості про публікації в журналах, періодичних і продовжуваних виданнях, бюлетенях, що виходять в Україні українською та російською мовами. Автоматизація процесів підготовки «Літопису журнальних статей» з 2000 року зумовила трансформацію його форми і змісту, зміни послідовності етапів наукового опрацювання документів.

Джерелом для укладання «Літопису журнальних статей» є періодичні та продовжувані видання, що надійшли у Книжкову палату України як обов’язковий примірник, пройшли державну реєстрацію й відібрані на підставі інструкції » Добір журналів, періодичних (продовжуваних) збірників та матеріалів з них для відображення в ДБП України «Літопис журнальних статей».

Поточний бібліографічний покажчик формується за принципом науковості, який є основним критерієм при відборі документів [5, c. 21].

Розділ ІІ. Аналіз змісту та обсягів «Літопису книг» та «Літопису журнальних статей» за 2005-2010 роки

2.1. Принципи відбору та аналіз  документів для «Літопису журнальних статей»

Журнали, що підлягають аналітичному розпису: наукові, суспільно-політичні, виробничо-практичні, літератур-но-художні.

Наукові збірники, які підлягають обов’язковому аналітичному бібліографічному розпису (Національної та галузевих академій наук України, наукових установ, науково-виробничих об’єднань, вищих навчальних закладів, бібліотек, архівів, музеїв та інших установ, які ведуть наукову діяльність): періодичні, продовжувані.

Журнали, що не підлягають аналітичному розпису: реферативні та інші поточні бібліографічні посібники; інформаційно-рекламні; вузьковідомчі інформаційні та нормативні; неперіодичні додатки до журналів; масові ілюстровані; журнали мод, з рукоділля та домоведення; для дозвілля (анекдоти, кросворди тощо); сатири й гумору; для дітей і юнацтва; з окремих видів спорту; науково-популярні.

Не розписуються збірники: художньої літератури, матеріалів конференцій, студентських робіт.

Принципи відбору публікацій для » Літопису журнальних статей»

1. Відбір наукових публікацій:

а) реєструються: наукові та науково-практичні; наукові публікації архівних та інших історичних документів; наукові доповіді; звіти про роботу тимчасових організацій; інтерв’ю, бесіди, виступи діячів науки й техніки;

б)       не реєструються: тези доповідей, протоколи засідань наукових товариств; реферати й автореферати наукових статей.

2. Відбір суспільно-політичних публікацій:

а)       реєструються: авторські та редакційні, публіцистичні та проблемні статті про внутрішню й зовнішню політику, політичний, економічний, культурний розвиток України та зарубіжних країн;

б)       не реєструються: огляди й хроніки політичних подій; матеріали тимчасового характеру.

3. Відбір публікацій інших видів:

а) реєструються: літературно-художні, науково-виробничі;

б) не реєструються: замітки й повідомлення про події культурного, наукового та економічного життя без розгорнутого аналізу; публікації рекламного характеру; розважальні матеріали; публікації приватного характеру (приватне життя тощо); передруки статей.

Формальні критерії відбору публікації: обсяг публікації; первинність публікації; наявність відомостей про автора; перевага за обсягом текстового матеріалу над ілюстративним [5, c. 22].

У 2009 році в «Літописі журнальних статей» було вміщено 20 449 записів, відібраних на підставі аналізу цільового призначення, з журналів та міжвідомчих збірників, що виходили в Україні і підлягали суцільному бібліографічному опрацюванню впродовж 2009 року, всього 359 назв журналів.

У діагр. 1 зроблено тематичний аналіз журналів і збірників, на основі Універсальної десяткової класифікації (УДК), аналітичну бібліографічну інформацію з яких вміщено в «Літопис журнальних статей» за 2009 рік. Вони поділяються на сектори у відсотках по рубриках УДК:

Діагр. 1. Тематичний розподіл журналів і збірників за основними розділами Універсальної десяткової класифікації (УДК)

0 Загальний відділ — 10,3% загальної кількості. До цього відділу ввійшло 37 назв: Библиотеки национальных академий наук: проблемы функционирования, тенденции развития; Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія; Бібліотечна планета; Бібліотечний вісник; Бібліотечний форум України; Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв; Вісник Книжкової палати; Вісник Львівського університету. Серія: Книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні технології; Вісник Національної академії наук України; Журналіст України; Захист інформації; Інформаційні технології та комп’ютерна інженерія; Кибернетика и вычислительная техника; Кибернетика и системный анализ; Комп’ютер у школі та сім’ї; Культура і сучасність; Логистика: проблемы и решения; Моделювання та інформаційні технології; Наука і оборона; Наука і освіта; Наука та інновації; Наука та наукознавство; Наукові записки / Ін-т політ. і етнонац. дослідж. ім. І. Ф. Кураса НАН України; Наукові праці / Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського; Науково-технічна інформація; Нові технології; Питання історії науки і техніки; Правова інформатика; Проблеми науки; Проблеми програмування; Проблемы управления и информатики; Реєстрація, зберігання і обробка даних; Системні дослідження та інформаційні технології; Українська культура; Український метрологічний журнал; Фізико-математичне моделювання та інформаційні технології; Штучний інтелект.

1 Філософські науки. Психологія — 1,7% загальної кількості. До цього відділу ввійшло 6 назв: Актуальні проблеми психології; Мультиверсум. Філософський альманах; Наукові студії із соціальної та політичної психології; Психологія і суспільство; Соціальна психологія; Філософська думка.

2 Релігія. Теологія (Богослов’я) — 0,6% загальної кількості, 2 назви: Медієвістика; Наука. Релігія. Суспільство.

3 Суспільні науки — 24,2% (розділ на другому місці за загальною кількістю опрацьованих видань), 87 назв: Український соціум; Статистика України; Демографія та со-ціальна економіка та ін.

5 Математика та природничі науки. Загальні питання фізико-математичних, природничих та хімічних наук — 17,8% (масив посідає третє місце серед опрацьованих видань), 64 назви: Доповіді Національної академії наук України. Серія: Математика, природознавство, технічні науки; Наукові записки Державного природознавчого музею; Довкілля та здоров’я та ін.

6 Прикладні науки. Медицина. Техніка — 33,7% (найбільший масив опрацьованих видань), 121 назва: Актуальні проблеми транспортної медицини: навколишнє середовище, професійне здоров’я, патологія; Біль, знеболювання і інтенсивна терапія; Бюлетень Інституту зернового господарства та ін.

7 Мистецтво. Декоративно-прикладне мистецтво. Фотографія. Музика. Театр. Ігри. Спорт — 1,9% загальної кількості, 7 назв видань: Мистецтво та освіта; Мистецтвознавчі записки; Народне мистецтво; Образотворче мистецтво; Містобудування та територіальне планування; Сучасні проблеми архітектури та містобудування; Кіно-Театр.

8 Мовознавство. Лінгвістика. Мови. Художня література. Літературознавство — 6,4%, 23 назви видань: Актуальні проблеми слов’янської філології; Волинь—Житомирщина; Лінгвістика та ін.

9 Географія. Біографії. Історія — 3,4% загальної кількості, 12 назв видань: Археологія; Український географічний журнал; Українська біографістика та ін.

Діагр. 2. Тематичний розподіл публікацій з журналів і збірників за основними розділами Універсальної десяткової класифікації (УДК)

Діагр. 3. Розподіл публікацій з журналів і збірників за підрозділами. Загальний відділ

Діагр. 4. Розподіл публікацій з журналів і збірників за підрозділами УДК розділу 3 Суспільні науки

Діагр. 5. Розподіл публікацій з журналів і збірників за підрозділами УДК розділу 5 Математика та природничі науки. Загальні питання фізико-математичних, природничих та хімічних наук

Діагр. 6. Розподіл публікацій з журналів і збірників за

підрозділами УДК розділу 6 Прикладні науки.

Медицина. Техніка

Діагр. 7. Розподіл публікацій з журналів і збірників за підрозділами УДК розділу 8 Мовознавство. Лінгвістика. Мови. Художня література. Літературознавство

Діагр. 8. Розподіл публікацій з журналів і збірників за підрозділами УДК розділу 9 Географія. Біографії. Історія

Державний бібліографічний покажчик «Літопис журнальних статей» укладається згідно з чинними в галузі нормативними документами: ГОСТ 7.61—96 «Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Издания. Государственные (национальные) библиографические указатели: общие требования» [7].

Бібліографічний запис складається відповідно до ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання» [3], ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 «Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила» [4].

Бібліографічний запис містить: порядковий номер запису; заголовок бібліографічного запису; бібліографічний опис.

Слова та словосполучення скорочуються згідно з ДСТУ 3582—97 «Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила» [12] і ГОСТ 7.12—93 «Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила» [2].

Бібліографічні записи систематизуються відповідно до таблиці «Розташування бібліографічних записів у державних бібліографічних покажчиках на основі Універсальної десяткової класифікації», 3-тє видання, перероблене та доповнене (Київ, 2005 р.) [11].

2.2. Структура покажчика «Літопис журнальних статей»

Структура покажчика: зміст; передмова (в «Літописі журнальних статей» № 1); основний тематичний ряд; допоміжні покажчики (іменний та географічний); список журналів, матеріали з яких уміщено в кожному номері; зведений «Список журналів і збірників, бібліографічну інформацію з яких уміщено в » Літопис журнальних статей» № 1—24 (подається в № 24).

Бібліографічний покажчик доповнений пошуковим апаратом — допоміжними покажчиками, що суттєво підвищують комунікативність процесу взаємодії джерела інформації зі споживачем, відповідно полегшують його роботу, підвищуючи її продуктивність, позбавляють кропітких пошуків, наштовхуючи часто на нові факти та джерела. Виконуючи довідкову функцію, допоміжні покажчики забезпечують короткий шлях до змісту, допомагають одержати необхідні відомості, розпорошені по всьому тексту видання. Важливо відзначити також термінологічну роль допоміжних покажчиків як джерел унормованих (стандартизованих) термінів, наведених у певній послідовності.

На основі змістового аналізу документів кожен номер «Літопису журнальних статей» доповнюється такими допоміжними покажчиками:

Іменний — відображає прізвища авторів статей, а також осіб, які працювали над статтею (укладачі, перекладачі тощо). При прізвищах авторів зазначено номери бібліографічних записів, під якими подано статті. Номери бібліографічних записів при прізвищах, відображених за ознакою персоналії подано в круглих дужках. Однакові прізвища та ініціали авторів об’єднано в одному записі, незалежно від тематики їхніх творів.

Географічний — містить назви географічних об’єктів, що зустрічаються в бібліографічних записах. Під назвою географічних об’єктів добирається матеріал, що характеризує цей об’єкт у фізико-географічному, історичному, політичному і культурному аспектах.

Коло споживачів аналітичної бібліографічної інформації, яка подається у «Літописі журнальних статей», дуже широке — довідково-бібліографічне видання призначене як безпосередньо для науковців, які шукають самі публікації, так і для фахівців бібліотек, бібліографів, які використовують його у довідково-бібліографічній роботі та при складанні науково-допоміжних ретроспективних і рекомендаційних покажчиків [5, c. 24].

2.3. Розподіл книг і брошур у «Літописі книг»

Літопис укладається відповідно до ГОСТ 7.61—90 «Система стандартов по информации, библиотечному и издатель-скому делу. Издания. Государственные библиографические указатели» [4]. Заголовок бібліографічного запису складається згідно з ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання» [3]. Бібліографічний опис здійснюється згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання» [2]. Слова та словосполучення скорочуються згідно з ДСТУ 3582—97 «Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила» [10], ГОСТ 7.12—93 «Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила» [1] та ДСТУ 7093:2009 «Бібліографічний запис. Скорочення слів і словосполук, поданих іноземними європейськими мовами (ГОСТ 7.11—2004 (ИСО 832:1994), MOD; ISO 832:1994, MOD)».

Бібліографічні записи групуються відповідно до таблиць «Розташування бібліографічних записів у бібліографічних покажчиках на основі Універсальної десяткової класифікації» (Київ, 2010) [9, 12, 13]. Всі видання, що знаходять відображення в БД «Літопис книг», підрозділяються на дві групи: видання, що підлягають повному відображенню; видання, що підлягають вибірковому (частковому) відображенню.

До неперіодичних видань, що підлягають повному або вибірковому відображенню в БД «Літопис книг», відносяться види видань, виділені за цільовим призначенням: духовно-освітні видання; видання для дітей та юнацтва; видання для дозвілля; інформаційні видання; літературно-художні видання; масово-політичні видання; науково-популярні видання; наукові видання; нормативні виробничо-практичні видання; офіційні видання; виробничо-практичні видання; рекламні видання; довідкові видання; навчальні видання.

Повному відображенню в БД «Літопис книг» підлягають: наукові видання, науково-популярні видання, виробничо-практичні видання, літературно-художні видання, видання для дітей та юнацтва, духовно-освітні видання.

Вибірково в БД «Літопис книг» відображаються: масо-во-політичні видання, офіційні видання, нормативні виробничо-практичні видання, навчальні видання, довідкові видання, інформаційні видання, видання для дозвілля, рекламні видання.

У 2010 році у БД «Літопис книг» було вміщено 18 393 записи, тобто книги та брошури, що виходили в Україні та підлягали суцільному бібліографічному опрацюванню впродовж 2009—2010 років [10, c. 16-17].

Діагр. 9. Тематичний розподіл книг і брошур за основними розділами Універсальної десяткової класифікації (УДК)

У діагр. 9 зроблено тематичний аналіз книг і брошур на основі Універсальної десяткової класифікації (УДК), бібліографічну інформацію з яких вміщено в БД «Літопис книг» за 2010 рік. Вони поділяються на сектори у відсотках за рубриками УДК:

0 Загальний відділ — 9,4% від загальної кількості;

1 Філософські науки. Психологія — 2,6% від загальної кількості;

2 Релігія. Теологія (богослов’я) — 3,3% від загальної кількості;

3 Суспільні науки — 30,6% від загальної кількості — найбільший масив опрацьованих видань;

5 Математика та природничі науки. Загальні питання фізико-математичних, природничих та хімічних наук — 5,3% від загальної кількості;

6 Прикладні науки. Медицина. Техніка — 14,9% від загальної кількості — масив посідає третє місце серед опрацьованих видань;

7 Мистецтво. Декоративно-прикладне мистецтво. Фотографія. Музика. Театр. Ігри. Спорт — 2,2% від загальної кількості;

8 Мовознавство. Лінгвістика. Мови. Художня література. Літературознавство — 25,4% від загальної кількості — розділ на другому місці за кількістю опрацьованих видань;

9 Географія. Біографії. Історія — 6,3% від загальної кількості.

Діагр. 10. Розподіл книг і брошур за підрозділами УДК розділу 0 Загальний відділ

У БД » Літопис книг» за 2010 рік до розділу 0 Загальний відділ увійшло 1721 назва книг і брошур.

Діагр. 11. Розподіл книг і брошур за підрозділами УДК розділу 3 Суспільні науки

Розділ 3 Суспільні науки вміщує 5636 позицій і є найбільшим масивом опрацьованих видань.

Діагр. 12. Розподіл книг і брошур за підрозділами УДК розділу 5 Математика та природничі науки. Загальні питання фізико-математичних, природничих та хімічних наук

966 назв книг і брошур налічує розділ 5 Математика та природничі науки. Загальні питання фізико-математичних, природничих та хімічних наук.

1159 позицій увійшло до розділу 9 Географія. Біографії. Історія.

Діагр. 13. Розподіл книг і брошур за підрозділами УДК розділу 6 Прикладні науки. Медицина. Техніка

Розділ 6 Прикладні науки. Медицина. Техніка посідає третє місце за кількістю опрацьованих видань і налічує 2733 позиції.

Діагр. 14. Розподіл книг і брошур за місцем видання (обласні центри + Автономна Республіка Крим)

У БД «Літопис книг» за 2010 рік усього 17 211 назв видань, випущених в обласних центрах України, Автономній Республіці Крим та без місця видання. До розділу 8 Мовознавство. Лінгвістика. Мови. Художня література. Літературознавство входить 4676 назв книг і брошур. Він займає друге місце серед опрацьованих видань.

Діагр. 15. Розподіл книг і брошур за підрозділами УДК розділу 9 Географія. Біографії. Історія

Діагр. 16. Розподіл книг і брошур за місцем видання (області без урахування обласних центрів та Автономної Республіки Крим)

У БД представлено інформацію про видання, що вийшли тиражем 100 і більше примірників, крім наукових, літературно-художніх і видань для дітей та юнацтва, відображених незалежно від тиражу. Також БД «Літопис книг» інформує про всі нумеровані книжкові серії.

Бібліографічний запис уміщує: порядковий номер запису; заголовок бібліографічного запису; бібліографічний опис; номер державної реєстрації, за яким видання зареєстровано в Книжковій палаті України (подається у прямих дужках після бібліографічного опису); індекси Універсальної десяткової класифікації, Бібліотечно-бібліографічної класифікації (розташовуються в правому нижньому кутку бібліографічного запису).

Структура покажчика: зміст, передмова («Літопис книг» № 1); основний тематичний ряд; допоміжні покажчики: перелік мов (крім української), якими надруковано книги, іменний покажчик, предметний покажчик, географічний покажчик, покажчик назв, покажчик помилкових ISBN; перелік рубрик, що використовуються при оформленні розділу «Зміст» («Літопис книг» № 1).

В іменному покажчику відображено прізвища авторів, коментаторів, редакторів, перекладачів, ілюстраторів та інших осіб, які брали участь у створенні видань, а також осіб, про яких згадано (персоналії). При прізвищах авторів зазначено номери бібліографічних записів, під якими подано видання. Однакові прізвища та ініціали авторів об’єднано в одному записі незалежно від тематики творів. Номери, що стосуються прізвищ осіб, відображених за ознакою персоналії, наведено в іменному покажчику в круглих дужках.

Географічний — містить назви географічних об’єктів, що зустрічаються в бібліографічних записах [10, c. 19].

Висновки

Отже, можна впевнено стверджувати, що існування та передача як первинної, так і вторинної інформації в сучасному інформаційному просторі держави прямо залежить від бібліографічної діяльності Книжкової палати України, вдосконалення методів підготовки державних бібліографічних покажчиків, які є невід’ємною складовою системи документних комунікацій.

Державний бібліографічний покажчик «Літопис книг» слугує створенню і функціонуванню бібліографічної інформації як інформації про документи книжкового типу і є необхідним елементом книжкової справи і системи соціальних інформаційних комунікацій. Це довідково-бібліографічне видання відіграє надзвичайно важливу роль у діяльності таких комунікаційних посередників у системі соціальних інформаційних комунікацій, як видавнича справа, система книгорозповсюдження, бібліотечна справа, науково-інформаційна та масово-інформаційна діяльність. Суспільним призначенням «Літопису книг» є інформаційне обслуговування користувачів на основі сучасних, у тому числі мережних, технологій. Користувачами є організації, установи, а також громадяни України. Відбиваючи книги і брошури з усіх галузей знань і практичної діяльності, державний бібліографічний покажчик «Літопис книг» покликаний задовольнити запити найрізноманітніших споживачів. Особлива роль відводиться «Літопису книг» як допоміжній базі у виданні бібліотечно-бібліографічними установами країни бібліографічних посібників.

Серцевиною бібліографічної інформації «Літопису книг» та одним з головних і найпоширеніших видів її фіксування є бібліографічний опис. Бібліографічний опис – це множина (сукупність) зафіксованих у певному порядку бібліографічних даних про окремий документ, його частину чи групу документів. Він створюється за умови дотримання методики, певних прийомів і правил.

Список використаної літератури

1. Багрич М. Державна реєстрація друку / М. Багрич // Державна бібліографія на Україні (1922—1962). — 1962. — Вип. 1. — С. 31—34.
2. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила : ГОСТ 7.12—93. — [Взамен ГОСТ 7.12—77 ; введ. 1995—07—01]. — М. : Госстандарт России, 1995. — 17 с. — (Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу).
3. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання (ГОСТ 7.1—2003, IDT) : ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. — [Чинний від 2006—10—11]. — К. : Держспоживстандарт України, 2007. — ІІІ, ІІІ, 47 с., включ. обкл. — (Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи).
4. Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання (ГОСТ 7.80—2000, IDT) : ДСТУ ГОСТ 7.80:2007. — [Чинний від 2008—04—01]. — К. : Держспоживстандарт України, 2009. — ІІІ, ІІІ, 7 с., включ. обкл. — (Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи).
5. Бубнова Т., Кузьміна Н., Пугач І. Державний бібліографічний покажчик «Літопис журнальних статей» у системі соціальних комунікацій// Вісник Книжкової палати. – 2010. — №5. – с. 19-24
6. Добір журналів, періодичних (продовжуваних) збірників та матеріалів з них для відображення в ДБП України «Літопис журнальних статей» : інструкція / Кн. палата України ; відп. викон. О. В. Виноградова. — К., 2002. — [10] арк.
7. Журналы, сборники, информационные издания. Элементы издательского оформления : ГОСТ 7.5—88. — [Взамен ГОСТ 7.5—78 ; введ. 01.01.89]. — М. : Гос. ком СССР по стандартам, 1988. — (Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу).
8. Издания. Государственные библиографические указатели. Общие требования : ГОСТ 7.61—90. — Дата введения 01.01.91. — М. : Изд-во стандартов, 1990. — 13 с. — (Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу).
9. Методичні рекомендації щодо підготовки та редагування бібліографічних посібників у виданнях / [уклад.: П. М. Сенько, О. М. Устіннікова] ; Держ. наук. установа «Кн. палата України ім. Івана Федорова». — К. : Кн. палата України, 2008. — 70 с.
10. Очеретяна Л. «Літопис книг» у структурі інформаційного забезпечення суспільства // Вісник Книжкової палати. – 2011. — №4. – с. 15-19
11. Парпалій С. Розвиток поточної бібліографічної інформації / Світлана Парпалій // Вісн. Кн. палати. — 1998. — № 2. — С. 8—10.
12. Про обов’язковий примірник документів : Закон України від 9 квіт. 1999 р. № 595-XIV // Урядовий кур’єр. — 1999. — 13 трав.
13. Розташування бібліографічних записів у державних бібліографічних покажчиках на основі Універсальної десяткової класифікації : таблиця / Кн. палата України ; [відп. викон. Л. В. Дименко]. — 3-тє вид., переробл. та доповн. — К. : [б. в.], 2005. — 23 с.
14. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила: ДСТУ 3582—97. — [Чинний від 1998—07—01]. — К. : Держкомстандарт України, 1998. — [57] с. окр. паг., включ. обкл. — (Інформація та документація).
15. Сенченко Н. М. Книжкова палата України. Становлення державної бібліографії / Н. М. Сенченко. — К. : Кн. палата України, 1999. — 114 с.
16. Ступак В. Інформативність українських газет / Вікторія Сту-пак // Проблеми розвитку інформаційного середовища. — 1997. — Вип. 1. — С. 23—31.
17. Ступак В. Науково-методичне забезпечення аналітико-синтетичної переробки газетних публікацій у Книжковій палаті України / Вікторія Ступак // Вісн. Кн. палати. — 2000. — № 4. — С. 14—16.
18. Українська радянська бібліографія / за ред. Ф. К. Сарани, Д. Д. Тароманова. — К. : Вища шк., 1980. — 262 с.
19. Універсальна десяткова класифікація (УДК). У 2 кн. Кн. 1. Таблиці / голов. ред. М. І. Сенченко ; UDC Consortium, Кн. палата України. — К. : Кн. палата України, 2000. — 932 с.
20. Універсальна десяткова класифікація (УДК). У 2 кн. Кн. 2. Алфавітно-предметний покажчик / голов. ред. М. І. Сенченко ; UDC Consortium, Кн. палата України. — К. : Кн. палата України, 2001.— 812 с.
21. Устіннікова О. Державні поточні бібліографічні покажчики як безоплатна реклама видавничої продукції / О. Устіннікова, Р. Красій // Вісн. Кн. палати. — 2007. — № 7. — С. 12—13.
22. Швецова Г. М. Документ і книга в системі соціальних комунікацій : автореф. дис. … д-ра іст. наук / Швецова Галина Миколаївна ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадсь-кого. — К., 2002. — 32 с.
23. Швецова-Водка Г. М. Бібліографічні ресурси України : заг. ха-рактеристика / Г. Швецова-Водка. — Рівне : РДГУ, 2000. — 205 с.