referat-ok.com.ua

Для тих хто прагне знань!

Лімфа, міжклітинна рідина, ліквор

Вступ.

1. Поняття лімфи та її основні функції.

2. Значення крові та міжклітинної рідини.

3. Спинномозкова рідина (ліквор).

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Кров і лімфа беруть участь практично у всіх обмінних процесах в організмі.

Вони є "засобом спілкування" і "засобом повідомлення" між всіма органами.

Циркуляційна система є тим транспортом, що розносить по організму всі необхідні речовини й забирає в органів продукти життєдіяльності, які найчастіше є отрутами.

Вони складаються в певних місцях і потім виводяться з організму.

Лімфатична й кровоносна системи тісно зв'язані між собою, але існують окремо й виконують різні завдання.

До тканин рідина надходить тільки по артеріях у складі крові, а відтікає від тканин по двох шляхах: по венах у складі крові й по лімфатичних посудинах у вигляді лімфи.

Недалеко від серця потоки крові й лімфи знову зливаються.

Це важливо ще й тому, що в кишечнику деякі живильні речовини попадають не в кров, а в лімфу.

Значення кровоносної системи для організму знають усе.

Велике й мале кола кровообігу вивчають у школі й нема рації про їх розповідати. А от значення лімфи й системи лімфаобіг відомо не всім.

Отже, що ж таке лімфа? Надлишок міжклітинної рідини, що збирається в системі лімфатичних посудин називається лімфою.

Лімфатичні посудини починаються дрібними сліпими мішечками, що складаються з епітеліального шару кліток. Це лімфатичні капіляри. Лімфатичні посудини зливаються один з одним і в остаточному підсумку утворять головну лімфатичну посудину (протока), через який лімфа попадає в кровоносну систему. На шляху лімфи перебувають лімфатичні вузли в різних ділянках тіла: на шиї, під пахвами, у паху…

1. Поняття лімфи та її основні функції

Лімфа (від лат. lympha — чиста вода, волога) — прозора безколірна рідина, в якій немає еритроцитів, тромбоцитів, і багато лімфоцитів. З капілярів лімфа надходить в лімфатичні судини, а потім в протоки і стовбури: ліворуч в грудну протоку (найбільша протока), лівий яремний і лівий підключичний стовбури; праворуч в правий лімфатичний протік, правий яремний і правий підключичний стовбури. Протоки і стовбури впадають у великі вени шиї, а потім у верхню напіввену. На шляху лімфатичних судин розміщені лімфатичні вузли, які виконують бар'єрну і іммунну роль.

Лімфатична система людини

Функції лімфи — повернення білків, води і солей із тканин у кров. В організмі людини міститься 1-2 літрів лімфи. Лімфатична система бере участь у створенні імунітету, в захисті від хвороботворних мікробів.

Першочергове значення циркуляції лімфи в організмі — це очищення її від продуктів розпаду. Всі ми знаємо про артеріальний і венозний кровообіг, але лише деякі уявляють собі, що є ще й циркуляція лімфи або лімфо обороту. Значення лімфатичної системи для здоров'я й фізичного стану, рівня життєвої енергії й, нарешті, гарної фігури важко переоцінити. Циркуляція лімфи тісно пов'язана із кровообігом, але вона існує як окрема самостійна система, і частина її функцій — це сприяння в забезпеченні мікроциркуляції кліток.

Лімфа — це рідина, що оточує й обмиває всі клітки тіла, а значить визначає й становить для них "внутрішнє навколишнє середовище". Подібно тому, як людина не може вижити в забрудненій задушливій атмосфері, кліткам нашого організму для нормальною функціонування потрібно здорове внутрішнє навколишнє середовище.

Очищення організму лімфатичною системою відбувається в такий спосіб. Лімфа збирає зайву рідину, продукти розпаду й інші речовини з міжклітинного простору й доставляє їх на "станції фільтрації" або так звані лімфатичні вузли, які розкидані по всім організмі людини. Лімфатичні посудини в остаточному підсумку вливаються у дві великі вени, розташовані близько до серця, у такий спосіб лімфа вертається в кровоносне русло, де надалі обробляється й доставляється в органи виділення. Тепер, я думаю, вам легко зрозуміти, чому лімфатичну систему ще називають "системою керування утилізацією відходів". Звичайно ж, це тільки одна сторона справи. Лімфатична система виконує мною функцій, і одна з них, приміром , захисна, коли лімфа виконує роль своєрідного бар'єра, охороняючи організм від хвороб і інфекції. Але в даному аспекті наша увага зосереджена на питанні циркуляції лімфатичної рідини. На відміну від кровоносної системи, де кров приводиться в рух скороченнями серцевого м'яза, система лімфо обігу не має такого центрального "насоса". Рух лімфи забезпечується скороченнями кістякових і дихальних м'язів. Лімфа циркулюємо досить повільно, у більшості частин тіла цей рух відбувається проти сили ваги, охоплюючи всю велику мережу малюсіньких капілярів, називаних лімфатичними. Ці дрібні посудини з надзвичайно тонкими стінками пронизують весь людський організм, але особливо велика їхня кількість у підшкірній тканині.

Та рідина, що перебуває в проміжках між клітками, так звана міжклітинна рідина, постійно обновляється за допомогою циркуляції лімфи. Спочатку вона надходить у лімфатичні капіляри, а звідти в лімфатичне русло. Для того, щоб клітки одержували повноцінне харчування, а тканини зберігалися здоровий, гладкий і пружними, обмін живильних речовин і продуктів розпаду повинен проходити безупинно й без перешкод. Клітки функціонують ефективно тільки тоді, коли шкідливі речовини віддаляються вчасно й не накопичується надлишок рідини.

Якщо швидкість циркуляції лімфи з якої-небудь причини вповільнена, у тканинах відбувається нагромадження й застій міжклітинної рідини. У тих місцях, де швидкість руху лімфатичної рідини особливо мала й в основному відбувається за рахунок сили ваги, наприклад, в області таза й стегон, застійні явища провокують утворення целлюліту. Погана циркуляція лімфи також позначається високою стомлюваністю й інертністю інших життєво важливих процесів, що у свою чергу створює сприятливі умови для виникнення різного роду захворювань, виродженню кліток і веде до їхнього передчасного старіння. Ефективний відтік лімфатичної рідини — завдання номер один, не тільки для запобігання утворення целлюліту, але й для нормального функціонування організму в цілому.

Утворення міжклітинної рідини й лімфи:

1 — кров;

2 — міжклітинан рідина;

3 — лімфа.

Червоними стрілками позначений напрямок клітинного обміну, чорними — напрямок руху плазми крові, міжклітинної рідини, лімфи.

Лімфатична система виконує багато функцій, і одна з них захисна, коли лімфа виконує роль своєрідного бар'єра, охороняючи організм від хвороб і інфекції

В основному це відбувається в лімфатичних вузлах.

Лімфатичні вузли являють собою утворення округлої або овальної форми розмірами від 1 міліметра до 2 сантиметрів.

Лімфатичні вузли є бар'єром для поширення як інфекції, так і ракових кліток.

У них утворяться лімфоцити — захисні клітки.

Вони знищують мікроорганізми, що потрапили в лімфу, що відмерли клітки або їхні частини, затримують тверді частки, наприклад тютюновий дьоготь.

Завдяки цьому в кров попадає очищена від сторонніх речовин лімфа.

У лімфатичних вузлах відбувається подальший розвиток і розмноження кліток крові, що знищують мікроорганізми й сторонні частки.

Клітки крові попадають сюди із червоного кісткового мозку, послідовно проникаючи в кровоносні посудини, тихорєцьку рідину й лімфу.

Після завершення свого розвитку вони разом з лімфою надходять у кровоносне русло.

Лімфатична система приймає активне й дуже важливу участь у роботі імунної системи.

Існує кілька груп лімфатичних вузлів. Розташовуються ці групи, таким чином, щоб стати перешкодою на шляху в інфекції й раку.

Лімфавузли шиї забезпечують захист від інфекцій і пухлин голови й органів, розташованих в області шиї.

Велика кількість лімфатичних вузлів перебуває в черевній і грудній порожнині.

Лімфакапілляри пронизують органи також як і поверхневі тканини.

Лімфавузли, що розташовуються по ходу кровоносних посудин, виконують ті ж самі функції.

2. Значення крові та міжклітинної рідини

Кров, лімфа, міжклітинна рідина, являються внутрішнім середовищем організму. Вони подають клітинам необхідні речовини для життєздатності і збирають продукт обміну. У нашому організмі вода розподіляється як зовні, так і усередині кліток. Міжклітинна рідина, або міжклітинна вода плазми крові, лімфа, складає 15- 20% спільної маси людини.

Внутріклітинна рідина — 50% спільної маси.

Обидва ці вододілу розмежовані клітинними мембранами, які забезпечують потоки рідин з клітки в клітку, тобто обмін речовин, або водний метаболізм. Рідини організму людини — це жваві елементи, які безперервно беруть участь у физико-хімічних і біологічних перевтіленнях (трансформаціях).

Кров – це рідка тканина, яка складається з плазми і кров’яних тілець. Вона безперервно циркулює по кровоносних судинах. Циркуляцій крові по замкнутих серцево судинній системі являється необхідною умовою підтримання постійного її складу. Зупинка серця і припинення руху крові негайно приводить організм до смерті.

Основні функції крові:

І. Транспортна:

· дихальна функція або функція газообміну (переносить кисень);

· переносить поживні речовини;

· видільна або екскреторна (переносить продукти обміну);

· регуляторна або гормональна (переносить гормони, ферменти, інші біологічно активні речовини).

ІІ. Захисна

· містить кров’яні лейкоцити (фагоцити – пожирачі мікробів);

· містить тромбоцити, які беруть участь у згортанні крові.

· переносить антитіла, які беруть участь у виробленні природного імунітету.

· кров являється універсальним компонентом внутрішнього середовища організму і забезпечує гомеостаз .

· бере участь у підтриманні сталої температури тіла.

Кров складається із плазми крові, міжклітинної речовини і завислих в ній елементів крові (еритроцити, лейкоцити, тромбоцити).

Еритроцити.

Основна функція – еритроцитів – перенесення кисню і вуглекислого газу. Еритроцити мають форму ввігнутих дисків і не мають ядра. Їх діаметр – 7-8 мкм, а товщина – 1- 2 мкм. В крові чоловіка еритроцитів близько 5,0*1012/л (5000000 в 1 мкм), в крові жінки – 4,5*1012/л (4500000 в 1 мкм). Під час роботи кількість еритроцитів в крові може збільшуватися до 6*1012/л. Це пояснюється виходом крові із кров’яних депо (селезінка, печінка), в загальний круг кровообігу.

Еритроцити зароджуються в червоному кістковому мозку (близько 107 секунди). Таке поповнення необхідне, так як тривалість їхнього життя не перевищує 120 днів. Знищення старих еритроцитів відбувається в клітинах моноклуатидної фагоцитарної системи (селезінка, печінка та ін.).

При анеміях, які розвиваються в результаті деяких захворювань, зменшується число еритроцитів в крові. Це веде за собою знижений рівень гемоглобіну. Проте, в кожному еритроциті вміст гемоглобіну не змінюється. При первинній злоякісній анемії не тільки зменшується число еритроцитів, але й змінюється форма і вміст в них гемоглобіну.

Міжклітинна рідина містить хлористий натрій і білкові молекули.

Еритроцити (елементи крові, що містять гемоглобін) багаті і хлором, і калієм.

У організмі людини має бути велика кількість калія і порівняльний трохи натрію — такий закон.

Відомо, що вміст крові в артеріях не перевищує 10% всього циркулюючого об'єму, приблизно стільки ж — у венах. Разом — 20%; це означає, що решта крові — 80% — заповнює артеріоли, венули і капіляри.

Уповільнення циркуляції крові достатньою мірою залежить від зменшення потоку між капілярами і позаклітинною рідиною.

3. Спинномозкова рідина (ліквор)

Спинномозкова рідина (ліквор) утворюється в судинних сплетеннях шлуночків головного мозку, надходить до субарахноїдального простору головного і спинного мозку в результаті діалізу плазми крові через судинні стінки. Відтікає ліквор із субарахноїдального простору до субдурального, потім всмоктується дрібними венами твердої мозкової оболонки в тік крові.

Ліквор, який обмежений в еластичний мішок твердої мозкової оболонки, знаходиться навколо головного мозку у вигляді водяної подушки, а спинний – у вигляді рукава. При механічних ударах передає тиск рівномірно у всі сторони, захищаючи мозок, регулює внутрішньочерепний тиск, підтримує осмотичний тиск в клітинах мозку і його оболонках, транспортує метаболіти, виконує распіраторну функцію, видаляє продукти метаболізму нервових клітин. Виконуючи ці функції, ліквор забезпечує постійність внутрішнього середовища нервової системи.

В дорослої людини одночасно в субарахноїдальних просторах і в шлуночках мозку циркулює 110-160 мл ліквора. З них у бокових шлуночках міститься 20-30 мл, в ІІІ-ІVшлуночку – 3-5 мл, в субарахноїдальному просторі головного мозку – 20-30 мл, у спинномозковому каналі – 50-70 мл. В грудних дітей міститься 40-60 мл спинномозкової рідини і її кількість збільшується з ростом дитини. Ліквор утворюється постійно зі швидкістю 0,2-0,8 мл/хв., що залежить від внутрішньочерепного тиску. При цьому чим нижче тиск, тим скорше відбувається утворення ліквора. Оновлюється ліквор від 1 до 6 раз на добу, в залежності від потреби організму. За добу в здорової людини утворюється 350-1150 мл спинномозкової рідини.

Для отримання ліквора частіше всього використовують люмбальну, субокципітальну та вентрикулярну пункції. Під час люмбальної пункції необхідно перші 5 крапель ліквора видалити, що допомагає позбавитись домішок „шляхової” крові, що потрапляє в першу порцію ліквора в результаті пошкодження голкою кровоносних судин, що розташовані в ділянці епідурального простору чи кінського хвоста. Потім зібрати 3 порції (у виняткових випадках дві) у стерильну пробірки, добре їх закрити, на кожній вказати номер, прізвище та ім’я хворого, час пункції, діагнос та необхідні обстеження.

За допомогою люмбальної пункції в дорослої людини можна без ускладнень отримати 8-10 мл ліквора, у дітей, включаючи дітей молодшого віку, 5-7 мл, в грудних дітей 2-3 мл.

Нормальна спинномозкова рідина немає кольору, прозора як дистильована вода, складається на 98,9-99,0% з води і 1,0-1,1% сухого залишку. В нормальному лікворі дорослої людини практично відсутні клітинні елементи: в 1 мл вентрикулярного ліквора – 0-1 клітина, люмбального ліквора 2-3 клітини. Реакція ліквора слабколужна рН 7,4-7,5.

Помутніння ліквора спостерігається при суттєвому збільшенні кількості клітинних елементів (еритроцитів, лейкоцитів), бактерій та грибів, підвищенні кількості загального білка. Помутніння викликане клітинами та грибами, зменшується чи зникає після центрифугування. Помутніння, пов’язане з бактеріями, після центрифугування не зникає.

Осмолярність:відносна густина люмбального ліквору складає 1,005-1,009 г/мл, відповідно осмолярність 200-350 ммоль/кг, субокципітального 1,003-1,007 г/мл (100-300 ммоль/кг), вентрикулярного 1,002-1,004 г/мл (80-200 ммоль/кг). При визначенні осмолярності на пристрої осмометрі кріогенним методом пониження точки замерзання нормального ліквора складає у дорослих людей — 0,569° С (-0,54 — 0,603° С), у дітей кріоскопічна константа складає — 0,56°.

Підвищення осмолярності (відносної густини) спостерігається при менінгітах, уремії, цукровому діабеті та ін.

Висновки

Лімфатична система сприяє відтоку зайвої рідини із тканин. У всіх тканинах є дрібні лімфатичні капіляри.

У них проникає міжклітинна рідина, що концентрується й утворить лімфу. Лімфатичні капіляри зливаються в більші лімфатичні посудини. Лімфатичні посудини пронизують всі органи й тканини. На внутрішніх стінках лімфатичних посудин розташовані клапани, що перешкоджають зворотному струму лімфи. Завдяки клапанам лімфа рухається в одному напрямку. По ходу посудин розташовуються лімфатичні вузли. Особливо багато лімфатичних вузлів у пахвовій западині, підколінних і ліктьових згинах, у грудній і черевній порожнинах, на шиї. Вузли відіграють роль фільтрів, що затримують мікроорганізми. У лімфатичних вузлах у великій кількості перебувають лімфоцити, що активно беруть участь в імунних реакціях організму. Всі лімфатичні посудини поєднуються в грудні протоки, що відкриваються у великі вени. Завдяки цьому в кровоносне русло знову вертається рідина, що надійшла в тканині. Таким чином, кров, міжклітинна рідина й лімфа разом становлять внутрішнє рідке середовище організму.

Список використаної літератури

1. Бондаренко Г. О., Куц С. О. Анатомія і фізіологія людини: Навч. посібник для студ. вищ. мед. навч. закладів I-II рівнів акредитації / Кіровоградський базовий медичний коледж ім. Є.Й.Мухіна / П.І. Сидоренко (ред.). — Кіровоград, 2002. — 248с.

2. Жуков В. Вікова фізіологія: Навч. посіб. для студ. спец. "Фізична культура", "Олімпійський та професійний спорт", "Фізична реабілітація" / Сумський держ. педагогічний ун-т ім. А.С.Макаренка. — Суми : СумДПУ ім. А.С.Макаренка, 2004. — 69с.

3. Калініна Т. Фізіологія і психологія праці: Конспект лекцій / Харківський національний економічний ун-т. — Х. : ХНЕУ, 2005. — 268с.

4. Коритко З. Загальна фізіологія: Навч. посіб. для студ. ун-тів та ін-тів фіз. культури. — Л., 2002. — 141с.

5. Крушельницька Я. Фізіологія і психологія праці: Підручник / Київський національний економічний ун-т. — К. : КНЕУ, 2003. — 367с.

6. Плиска О. Фізіологія: Навч. посібник для студ. природничих ф-тів пед. навч. закл.. — К. : Парламентське вид-во, 2004. — 362с.