Лідерство розуміється передусім як певна загальна якість групи, що, з одного боку, тісно пов’язана з іншими її якостями, а з іншого боку — може характеризувати не тільки групу в цілому, але і розглядатися через кожну з її підструктур.

Поняття «лідер» пов’язано з поняттями «управління» і «керівництво». На відміну від лідера керівник завжди виступає посередником соціального контролю і адміністративно-державної влади. Лідер — це член групи, який добровільно взяв на себе значну міру відповідальності у досягненні групових цілей, ніж того вимагають формальні приписи або суспільні норми. Формальний лідер призначається або вибирається, набуваючи таким чином офіційного статусу керівника. Неформальний лідер — це член групи, який найбільш повно в своїй поведінці відповідає груповим цінностям і нормам. Він веде групу, стимулюючи досягнення групових цілей і виявляючи при цьому більш високий рівень активності порівняно з іншими членами групи.

Ефективність групової діяльності залежить від трьох факторів: 1) структурованості завдання (зовнішній об’єктивний фактор), 2) взаємин між членами групи (внутрішній об’єктивний фактор), 3) сили позиції лідера (суб’єктивний фактор).

Найбільш цікавий висновок, полягає в тому, що орієнтований на завдання лідер — більш ефективний, коли ситуація в групі або дуже сприятлива, або вкрай несприятлива для нього. Лідер же, орієнтований на взаємини, більш ефективний у ситуаціях помірковано сприятливих або в міру несприятливих.