Вступ

Актуальність теми. Львівська область — один із найперспективніших регіонів України для розвитку туризму. Його привабливість для вітчизняних та іноземних туристів зумовлюється вигідним географічним положенням, значною кількістю історико-культурних і архітектурних пам’яток, яких тут більше, ніж у всіх інших областях, багатими на лікувально-рекреаційні та природно-кліматичні ресурси.

Прикордонне положення області сприяє тому, що її територією постійно курсує потік громадян, які перетинають кордон України.

Значна частина людей, які рухаються через кордон, їде безпосередньо у Львів і Львівську область як туристи, тому завданням місцевої влади є якомога повніше використовувати переваги області, активно розвивати галузь туризму, яка може вносити значний вклад в економічний розвиток Львівщини, поповнювати обласний бюджет. Звідси актуальність обраної теми дослідження — вивчення вкладу туризму в економіку Львівської області.

Зрушення, що відбуваються за останнє десятиріччя у рекреаційно-туристичній сфері України, ведуть до динамічної трансформації традиційного туристичного продукту окремих регіонів, появи багатьох нових інноваційних видів туризму і форм туристичного обслуговування, зрештою виступають визначальним чинником ускладнення (у деяких випадках – спрощення) територіальної організації рекреаційно-туристичної сфери відповідно до реалій, які диктує сучасний ринок турпослуг.

На рівні національного туристичного ринку України фіксуємо дві закономірні тенденції:

— тенденцію подальшої диференціації обсягів туристичного освоєння окремих регіонів країни (за статистикою туробслуговування розрив між регіонами-лідерами і регіонами-аутсайдерами стабільно зростає з 1997 року);

— тенденцію подальшого росту сучасної турпродуктної спеціалізації і ринкового позиціювання комплексу туристичних послуг (турпакетів) окремих регіонів на загальнонаціональному ринку.

Названі реалії трансформації національного туристичного ринку визначають актуальність і наукову новизну усебічного дослідження сучасних трансформаційно-еволюційних процесів розвитку туризму й  географічної організації модерного рекреаційно-туристичного комплексу на рівні найперспективніших туристичних регіонів нашої країни.

Питання вивчення структури і функціонування національного рекреаційно-туристичного комплексу та його територіальної організації займають в економічних та економіко-географічних дослідженнях українських науковців вагоме місце. Серед останніх праць, у яких сформовано теоретико-методологічні засади вивчення туризму як економічної категорії і просторової данності, слід назвати у першу чергу комплексні монографічні дослідження В.І. Мацоли, В.А. Калитюка, О.О. Любіцевої, О.О. Бейдика тощо.

Метою дослідження є вивчення тенденцій функціонування галузі туризму у Львівській області та проблем, які потребують свого вирішення для її розвитку.

Завданням дослідження є визначення вкладу туризму в економіку Львівської області та шляхів подальшої його активізації.

Об’єктом дослідження є розвиток туризму у Львівській області на сучасному етапі

Предметом дослідження виступає культурно-історичний розвиток туризму у Львівській області.

Методи дослідження:

— збір та аналіз статистичних даних;

— математична обробка інформації.

Розділ 1. Теоретичні засади розвитку туризму у Львівській області

1.1. Стан та перспективи розвитку туризму у Львівській області

На сучасному етапі туризм набуває не просто масового характеру, а стає однією з провідних, високоприбуткових та найбільш динамічних галузей світового господарства. Специфічною рисою туристично-рекреаційної сфери є те, що вона поєднує в собі  понад 50 суміжних галузей: культуру, мистецтво, науку, освіту, спорт, готельне господарство, медицину, торгівлю, харчування, транспорт, зв’язок, фінанси, побут, народні промисли, розваги, будівництво, інше. Кожна країна, регіон, місто намагаються пропагувати та популяризувати свою туристичну привабливість.

Вплив туризму у світі важко недооцінити, оскільки саме він робить великий внесок у зміцнення контактів і встановлення добрих відносин між країнами, поліпшення порозуміння між народами, виступає чинником зміцнення авторитету держави на міжнародній арені, вироблення її ідентичності та іміджу, формує національну гідність, удосконалює особистість та суспільство, стимулює розвиток світової торгівлі, гуманітарних сфер, міжнародного співробітництва, відродження культурної спадщини та традицій, залучає інвестиції, розвиває інфраструктуру, сільське господарство тощо.

На Львівщину    туристів і гостей приваблює неповторне поєднання місцевого колориту та ділової активності. Проте до недавнього часу подорож до Львівщини асоціювалася в уяві туристів з містом Львовом, замками, горами та курортами. Але саме територія Львівської області − з її унікальними історико-культурною спадщиною, мистецтвом, лікувально-оздоровчими, водними і ландшафтними ресурсами, самобутніми традиціями та звичаями в поєднанні з вигідним географічним положенням − є чудовою базою для розвитку найрізноманітніших видів і форм туризму та  відпочинку. Об’єктивно оцінюючи туристично-рекреаційні можливості Львівщини, можна зробити висновок, що область має передумови для перспективного розвитку  культурно-пізнавального, лікувально-оздоровчого, гірськолижного, природничо-пізнавального, науково-освітнього, релігійного, мисливського, сільського, екологічного, водного, етнічного, спортивно-оздоровчого, ділового, відпочинково-розважального, активного, екскурсійного туризму.

На території Львівщини понад 4000 пам’яток історії та культури, значна частина яких (понад 2000) зосереджена у Львові – місті  світової культурної спадщини ЮНЕСКО, а також у містах Жовкві, Белзі, Бібрці, Золочеві, Жидачеві, Самборі, Дрогобичі [11, c. 2-3].

Великою популярністю серед туристів користуються центри релігійного туризму − Крехівський та Унівський монастирі, а також замкові фортифікації Львівщини − Олеський, Золочівський, Підгорецький, Свірзький замки, які об’єднуються в найпопулярніший туристичний маршрут “Золота підкова Львівщини”.

Львівська область займає одне з визначних місць у державі за наявністю природно-рекреаційних та лікувально-оздоровчих ресурсів, які представлені лікувальними мінеральними водами (7 типів), лікувальними грязями, озокеритом, на базі яких розвиваються відомі в Україні та за кордоном курорти − м. Трускавець, смт. Східниця, м. Моршин, смт. Немирів, смт. Великий Любінь, смт. Шкло. Південну частину Львівщини займають мальовничі гірські ландшафти Українських Карпат. На її території знаходяться Національні парки “Сколівські Бескиди” та “Яворівський”, спеціальні економічні зони “Курортополіс Трускавець” та “Яворів” тощо.

Рельєф, кліматичні умови, водні ресурси, лісові масиви Карпат і чудові краєвиди  сприяють розвитку літніх та зимових видів відпочинку, у тому числі гірськолижного відпочинку та спорту. Популярними є гірськолижні курорти Сколівського та Турківського районів − смт. Славське, с. Тисовець, с. Плав’є,  с. Волосянка, с. Розлуч, м. Турка. Для водних видів відпочинку, оздоровлення і туризму найбільш придатними є ріки Дністер, Стрий, Свіча, Західний Буг, окремі штучні водойми в околицях Львова та у Яворівському районі.

За прогнозом Всесвітньої туристичної організації, до 2020 року Україна може ввійти в першу двадцятку країн з найбільш популярними напрямами  туризму. Законом України “Про туризм” у нашій державі туризм визнано як одну з найперспективніших галузей і проголошено пріоритетним напрямом соціально-економічного та культурного розвитку. Роль органів державної влади в цьому механізмі полягає у створенні сприятливих умов для діяльності в туристично-рекреаційній сфері, що створить так звані “магніти” для інвестування як масштабних, так і невеликих  проектів. Кожен турист, який приїжджає в наш край, є прямою інвестицією в туристично-рекреаційний комплекс. Ураховуючи вдале геополітичне положення, можна стверджувати, що регіон відкритий як для внутрішнього, так і для іноземного споживача.

1.2. Передумови організації різновидів туризму у Львівській області

Львівська область входить до п’ятірки найбільш привабливих та популярних туристично-рекреаційних регіонів України.

Туризм на Львівщині стрімко інтегрується у світову туристичну індустрію, набуває все відчутнішого значення для місцевого господарства і характеризується за останнє десятиліття, за виключенням кризового 2009 року, позитивною та сталою динамікою. У 2010 році спостерігається ріст туристичної активності, який можна пояснити вдало обраною маркетинговою політикою, завершенням кризового періоду в туристичній сфері, а також політикою сприяння розвитку туризму з боку місцевих органів влади. Статистичні показники фінансово-господарської діяльності туристичних підприємств області свідчать про зростання у 2010 році у порівнянні з минулим роком обсягу реалізації туристичних послуг та кількості туристів, яким надано туристичні послуги.

Львівщину відвідують туристи більш ніж із 100 країн світу. Найбільше туристів з Польщі, Білорусії, Латвії, Російської Федерації, Німеччини, США, Канади, Великобританії, Данії, Франції, Азербайджану,  Австрії, Італії, Ізраїлю, Угорщини.

Виїзний туризм є вигіднішою формою діяльності туристичних підприємств, ніж в’їзний  (іноземний) та внутрішній туризм. Виїзним туризмом займається майже кожна туристична фірма, а в’їзним та внутрішнім туризмом −  близько 20% туристичних підприємств області. Проте дані моніторингу, який проводиться щороку в літній туристичний сезон, свідчать про те, що на території обласного центру щоденно перебуває близько 3 тисяч іноземних туристів, а у вихідні − до  5-6 тис., з яких 60% − туристи з Польщі, 20% − туристи з країн-учасниць СНД та інші.

Туристичні послуги надають 354 туристичних підприємств. Туристично-екскурсійні маршрути обслуговують 750 кваліфікованих екскурсоводів та гідів-перекладачів; функціонують: 124 санаторно-курортних заклади, 500 садиб зеленого туризму, 250 закладів проживання, 280 закладів харчування, 12 туристично-інформаційних центрів, понад 162 державних і громадських музеїв та галерей, 10 театрів, інші туристичні й відпочинкові заклади; 320 найбільш відвідуваних туристичних об’єктів та архітектурних пам’яток, 37 природних комплексів. В області надають послуги з підготовки фахівців туристичного супроводу 8 організацій, працює 3 консульські установи, 14 туристичних громадських організацій. До чемпіонату ЄВРО − 2012 розроблено та впроваджено понад 50 туристично-екскурсійних маршрутів, громадськими і приватними туристичними організаціями постійно створюються нові маршрути.

Треба зауважити, що існуюча форма державної статистичної звітності є застарілою і не враховує основних змін у законодавстві. Вагомість туризму для національної економіки не є чітко визначеною, оскільки в загальній кількості спожитих у певному періоді товарів та послуг неможливо виокремити ту їх частку, що припадає на споживання туристів. Практично неможливо із загального  обсягу реалізованих товарів та послуг на території Львівщини виділити  ту частку, яка припадає на споживання туристами. Туризм не визначений як окремий вид економічної діяльності в міжнародному класифікаторі видів економічної діяльності та Державному класифікаторі України ДК 009-96. Об’єктивна оцінка економічної ефективності й соціальної важливості розвитку туризму є можливою лише при комплексному поєднанні статистичної інформації та показників, що характеризують внесок туризму в економіку держави, але не підлягають статистичному обліку. Ці показники можна отримати шляхом проведення експертних оцінок, статистичних спостережень, досліджень туристичних потоків, проведення анкетування внутрішніх і міжнародних туристів тощо.

Така інформація дасть можливість здійснювати ефективний аналіз ринку туристично-рекреаційних послуг, прогнозування та стратегічне планування розвитку регіональної  інфраструктури туризму і курортів, галузевих інвестицій, розвитку людських ресурсів.

Водночас подальший розвиток туристично-рекреаційної галузі гальмується через:

—         невиразний образ Львівщини на туристичному ринку;

—         низький рівень розвитку туристично-рекреаційної інфраструктури;

—         невідповідність засобів розміщення світовим стандартам;

—         незадовільний стан доріг;

—         відсутність під’їздів до багатьох туристичних об’єктів;

—         відсутність дорожніх вказівників і туристично-інформаційних знаків;

—         недостатня кількість місць короткочасного відпочинку вздовж доріг;

—         незадовільний стан  пам’яток історико-архітектурної спадщини, що не   підлягають використанню для туристичних потреб;

—         незабезпечення професійними кадрами в галузі туризму і рекреації;

—         недосконалість законодавчої та нормативно-правової бази в галузі туризму;

—         слабка взаємодія місцевих  органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо забезпечення розвитку туризму і рекреації в регіоні;

—         недостатність методичної, організаційної, інформаційної та матеріальної підтримки з боку держави. суб’єктів туристичної діяльності, які здійснюють організацію прийому туристів  в області;

—         низька якість та недостатній асортимент туристичних послуг;

—         неналежний стан туристичних маршрутів (брак обладнаних місць короткочасного відпочинку, гірських притулків, відсутність єдиної системи знакування шляхів активного туризму (пішохідних, велосипедних, водних тощо);

—         недостатність туристичної інформації як для туристів, так і для підприємств, що надають послуги у сфері туризму (карт, рекламної продукції, інформації про область, недосконалість бази даних щодо туристично-рекреаційних об’єктів тощо);

—         неефективне використання туристично-рекреаційного потенціалу в сільській місцевості як одного з чинників зменшення безробіття;

—         неефективна діяльність відповідних структур щодо забезпечення екологічної безпеки територій для розвитку рекреаційного бізнесу [11, c. 34-35].

Усі ці проблеми диктують необхідність створення повноцінної регіональної політики розвитку туризму та рекреації.

Розділ 2. Дослідження туристичної інфраструктури та ресурсів Львівської області

2.1. Соціально-економічні та історико-культурні туристичні ресурси Львівської області

На території Львівської області по її 250-кілометровому периметру державного кордону з Республікою Польща 2009 року діяло десять пунктів пропуску порівняно із сімома 2007 року. До старих переходів автомобільних — „Шегині», „Рава-Руська», добудовані „Мостиська-2″, „Смільниця»; до залізничних — „Хирів». Функціонує низка пішохідних переходів (табл. 1).

Таблиця 1. Кількість пунктів пропуску через державний кордон у межах Львівської області, обсяги їх перетину [2,с.23]

	2005	2006	2GG7	2008	2009
Кількість пунктів пропуску, одиниць	7	7	7	10	10
Пропущено, тис. осіб	11851,5	13140,0	13418,5	11495,4	8270,3

 

Проте за даними таблиці 1, збільшення пунктів пропуску не вплинуло на обсяги перетину кордону громадянами. Спочатку, до 2007 року, кількість осіб, які перетнули кордон зростала, а потім, у зв’язку зі світовою економічною кризою почала падати, досягнувши 2009 року зниження на 20 % порівняно з 2008 роком.

Аналогічна картина з кількістю туристів, яких прийняла Львівщина (табл. 2).

Таблиця 2. Туристичні потоки [2,с.22]

	2005	2006	2007	2008	2009
	Осіб
Кількість обслужених туристів	90756	93553	117242	143610	109947
у тому числі іноземні туристи	11233	8427	9478	14062	9306
громадяни України, які виїжджали за кордон	35068	40717	58250	76851	59040
внутрішні туристи	44455	44409	49514	52697	41601
кількість екскурсантів	112450	140680	79320	78418	79695

За даними таблиці 2, кількість обслужених львівськими туристичними фірмами 2009 року становила близько 110 тис. або на 24 % менше ніж 2008 року. Із них: іноземних громадян 9,3 тисячі, громадян України, які подорожували в межах держави 41,6 тисяч. У відсотковому співвідношенні це становить відповідно: 33,8 % і 21,1 % спаду до 2008 року.

У цих умовах в області гостро постає проблема активізації туристичної діяльності, особливо на підставі того, що вона має для цього всі необхідні передумови.

Загалом, за кількістю дієвих підприємств готельного господарства, Львівська область за 2000 — 2009 рр. перемістилася із 9-го на 1-ше місце в Україні [2, с.98].

Однією з найважливіших характеристик якості готельних послуг є рівень комфорту, який здебільшого визначається категорійністю готельних закладів. Критеріями для зарахування готелів до певних категорій є якість приміщень загального користування і номерів, кількість ванних і душових кімнат, стандарти умеблювання, види, кількість і якість технічного обладнання (наприклад, засоби зв’язку, кондиціонери), рівень оформлення приміщень, кваліфікація персоналу, асортимент та рівень послуг тощо.

На підставі цих вимог львівським готельним закладам присвоюються відповідні категорії. На сьогодні день категоровано 31 готельний заклад власності юридичних осіб, з яких 5 чотиризіркових готелів, 18 тризіркових, 6 двозіркових та 1 однозірковий готель [2, с.44].

Результати дослідження стану туристичної галузі дають можливість визначити її місце в загальній структурі господарства Львівської області. Якщо порахувати за сумісністю доходи в різних її підрозділах за 2009 рік, то вони становлять: вартість послуг туристичних агенцій та бюро подорожей — 51,8 млн грн [2, с.24]; доходи готельного бізнесу — 369,4 млн грн [2, с.12]; реалізація послуг оздоровчими та відпочинковими закладами — 798,904 млн грн [2, с.86]. Разом це становить 1млрд 220 млн гривень.

У валовому регіональному продукті області (ВРП) за 2009 рік, який дорівнює 30млрд 986 млн грн, доходи від туризму становили 3,9 % (рис.2).

Рис. 1. Частка доходів від туристичних послуг у валовому регіональному продукті Львівської області 2009 року

Порівняно із 2008 роком цей показник змінився дуже мало — зріс всього на 0,35 %. За нашими підрахунками [2, с.24,86], [3, с.14], доходи від туризму становили тут 1 млрд 261 млн грн. Валовий регіональний продукт у попередньому році дорівнював 35 млрд 534 млн грн. [4]. Частка туризму становила в ньому — 3,55 % (рис.2).

Рис. 2. Частка доходів від туристичних послуг у валовому регіональному продукті Львівської області 2008 року

Такий результат свідчить, що туризм у Львівській області розвивається надто повільно і ще не займає належного місця в структурі обласного господарства.

Якщо ж порівнювати частку Львівщини в туристичній галузі України, то вона становила 2009 року всього 3,8 % з відвідування області громадянами України і 3,3 % — іноземними туристами [11, с.9].

Така ситуація, на нашу думку, пов’язана з тим, що соціально-економічні та історико-культурні ресурси, якими володіє Львівщина, не використовуються повністю, а частина їх просто перебуває в занедбаному стані.

2.2. Пам’ятки архітектури та культурно-пізнавальні заклади як об’єкти туристичної атракції

Львівська область повністю задовольняє потреби пізнавального та історико-культурного туризму. Це один із найбільших туристичних регіонів України, який володіє унікальними історико-культурними пам’ятками. В області зосереджено 1/4 всієї історико-культурної спадщини України. На державний облік узято 3659 пам’яток архітектури та містобудування, з яких 2500 знаходяться безпосередньо у Львові. До списку історичних міст і селищ приєднано 55 населених пунктів Львівщини.

Численних туристів приваблюють у Львів історико-архітектурні комплекси різноманітних архітектурних стилів ХІІ — ХІХ століть, унікальні зібрання й колекції, що зберігаються в Картинній галереї, Національному та Історичному музеях, Музеї історії релігії, Арсеналі -музеї старовинної зброї, Музеї етнографії та художнього промислу та ін.

Основні історико-культурні та архітектурні пам’ятки на території області: музеї-заповідники „Олеський замок», „Золочівський замок» та інші замкові споруди, об’єднані в „Золоту підкову» Львівщини, заповідник „Тустань» у с. Урич Сколівського району, літературно-меморіальний музей Івана Франка — „Нагуєвичі» у Дрогобицькому районі та ін. [15, c. 6-7]

Понад 2 тисячі охоронних об’єктів знаходиться у м.Львові; історико-архітектурний ансамбль його центральної частини включено у 1998 році до списку світової спадщини ЮНЕСКО. Щороку історико-культурні пам’ятки Львівщини притягують до себе туристів з усієї України та з-за кордону, у 2006 році екскурсійними послугами скористалося близько 250 тис. гостей області, з  1997 р.  має місце тенденція стабільного зростання туристично¬екскурсійного потоку.

В області функціонує потужна нічліжна база, що нараховує 86 готелів, з них 32 розташовані у м.Львові. До готелів з високим рівнем комфортності відносяться «Гранд-готель» 4-*, «Опера» 4-*, «Дністер» 4-*, «Замок Лева» 3-*, «Еней» 3-*, «Нтон» 3-*, «Бюргер Клуб» 3-*, «Олена» 3-*, «Жорж» 3-*.

Внутрішньообласний розподіл туристичних потоків на Львівщині здійснюється в радіальному напрямку від м.Львова — західної «столиці» України, що виступає одним з найбільших центрів туристичного притягання в Центрально-Східній Європі.

Львів — це місто музеїв. Численних туристів приваблюють у це древнє й гостинне місто історико-архітектурні комплекси різноманітних будівничих стилів XVI — ХІХ ст., унікальні зібрання й різноманітні колекції, що зберігаються в Національному та Історичному музеях, Картинній галереї, Музеї історії релігії та «Арсеналі» — музеї старовинної зброї.

Крім Львова, загалом на території області за особливостями рельєфу, ландшафтними й етнокультурними характеристиками доцільно виділяти чотири рекреаційно-туристичні райони:

—         Малополіський (включає в себе північні Червоноградський, Радехівський і Бродівський адміністративні райони).

—         Розтоцько-Опільський (охоплює центральну частину області з економічно найрозвинутішими Жовківським, Кам’янко-Бузьким, Бузьким, Яворівським, Городоцьким, Пустомитівським, Золочівським, Перемишлянським адміністративними районами).

—         Передкарпатський (включає в себе Самбірський, Дрогобицький, Стрийський, Миколаївський і Жидачівський адміністративні райони).

—         Карпатський (по орографічній осі Карпат межує із Закарпаттям та Івано-Франківщиною), що об’єднує Старосамбірський, Турківський і Сколівський адміністративні райони.

Малополіський туристичний район — найменш розвинутий, порівняно з іншими туристичними районами Львівщини, проте володіє достатньо високим туристичним потенціалом. Район характеризується тією ж туристичною спеціалізацією, що й Розточчя та Опілля, і пропонує головним чином екскурсійно-туристичний продукт. Гостей цього району приваблюють:

—         мальовничі малополіські ландшафти з самобутніми селами волинського етнографічного типу;

—         давньоруські міста з фортифікаціями-городищами Белз (Х ст.) і Буськ (1097 р.);

—         місцеві Підгорецький і Бродівський замки середньовічно-ренесансної доби;

—         старожитні галицькі міста Сокаль і Червоноград з сакральними спорудами XVI-XVII ст. у стилі ренесансу;

—         автоподорожі у суміжні турцентри Почаїв і Берестечко. Розтоцько-Опільський туристичний район охоплює центральну смугуЛьвівщини з м.Львовом на чолі. Район спеціалізується на обслуговуванні рекреаційного потоку з м.Львова, а також на історико-культурному, релігійному й сільському зеленому туризмі. Туристичне «обличчя» району формує надзвичайно багата історико-культурна спадщина різних епох, народів і культур. Незмінною популярністю серед іноземних та українських туристів користуються:

—         пам’ятки Київської Русі й Галицько-Волинської держави (ІХ-Х^ ст.):

— Плісненськ (одне з наймогутніших давньоруських городищ Х-ХІІІ ст. площею 160 га. з сімома лініями оборонних валів), а також Белз і Буськ.

—         мальовничі замки Львівщини: Одеський замок-музей в оточені мальовничого ландшафтного парку (місце народження й резиденція польського короля Яна ІІІ Собеського; музейна експозиція замку славиться унікальним батальним полотном «Битва під Віднем» художника М.Альтамонте (1692 р.), унікальною колекцією дерев’яної скульптури XrV-ХГХ ст., іконописами та меблями ХІІ-XVІІІ ст. та ін.), Підгорецький замок-падац («маленький Версаль» в оточені ландшафтного парку, поряд фамільний костел-усипальниця магнатів Жевуських), Зодочівський замок бастіонного типу (1442 р., витримав кілька турецько-татарських облог, всередині замкового подвір’я — двоповерховий ренесансовий палац і «Китайський» палац у східному стилі), Свіржський замок (1482 р., витримав дві турецькі облоги у 1672 і 1675 рр.), Старосідьський замок князів Острозьких.

—         історико-культурні центри ренесансного містобудування: Жовква (резиденція польських королів), Городок (згад. 1213 р., церкви XVH ст.), Яворів, Судова Вишня, Глиняни, Буськ, Золочів;

—         релігійні центри і пам’ятки народної сакральної архітектури: древні монастирі у Лаврові (1292 р., Онуфріївська Лавра заснована князем Левом, сином Данила Галицького, на честь якого названо м.Львів. У монастирі — усипальниця князя Лева, двох володарів Молдови та багатьох середньовічних єпископів), Підкамені (XV ст.), Крехові (XVH ст.), Підгірцях (XVІІІ ст.), с.Страдч та ін.;

—         села — центри народних промислів і сільського зеленого туризму (с.Потелич, с.Грушів, с.Монастирок, с.Івано-Франкове, с.Мокротин, с.Куликів і ін.);

—         екотуристичні об’єкти: Яворівський НПП, заповідник «Розточчя» [15, c. 9-10].

2.3. Санаторно-курортна база та розвиток готельного бізнесу Львівської області

Провідне місце в структурі туристичного комплексу Львівщини займає санаторно-курортне лікування та відпочинок. М’який клімат, цілюще гірське повітря, наповнене ароматом хвойних лісів, унікальні мінеральні джерела, лікувальні грязі, озокерит (гірський віск) – все це створює сприятливі умови для профілактики і лікування органів дихання, шлунково-кишкового тракту, нервової та серцево-судинної систем, опорно- рухового апарату, інших захворювань. Регіон багатий унікальними родовищами мінеральних вод (понад 200 джерел) та грязей з лікувальними властивостями, на базі яких функціонують та розвиваються відомі курорти Трускавець, Моршин, Східниця, Шкло, Немирів, Великий Любінь [11, c. 39].

В області діє 106 відповідних закладів. Це: санаторії, пансіонати, будинки відпочинку, бази та установи 1-2 денного перебування. Серед регіонів України за кількістю санаторно-курортних та відпочинкових (оздоровчих) закладів Львівська область посідає восьме місце, а за кількістю санаторіїв і пансіонатів з лікуванням — друге, після Автономної Республіки Крим (табл. 3).

Таблиця 3. Санаторно-лікувальні та оздоровчі заклади Львівської області [2, с.98]

	2005	2006	2007	2008	2009
Кількість закладів	118	118	115	112	106
у тому числі санаторії	50	53	53	51	47
пансіонати з лікуванням	16	12	11	11	10
бази та ін. заклади відпочинку	32	33	31	31	31
курортні поліклініки	4	4	4	3	3
будинки та пансіонати відпочинку	9	8	8	8	7

 

Кількість лікувально-оздоровчих закладів у області по роках скорочувалася. Це зв’язано з тим, що в нових, ринкових умовах — приватизації, автономності, самостійності — відбувається реорганізація галузі, централізація й модернізація оздоровчих підприємств. Провідне місце серед них займають, як і раніше, санаторії — 47, друге місце належить базам відпочинку — 31, третє займають пансіонати з лікуванням — 10 об’єктів.

Останнім часом особливо зростає значення головної санаторно-курортної оздоровниці Львівщини курортополісу „Трускавець», про що свідчить рисунок 2.

За роки незалежності у Трускавці найактивніше проводились економічні перетворення. Тут створено Спільна економічна зона (СЕЗ) туристсько-рекреаційного типу „Курортополіс Трускавець», який функціонує від 2000 р. Сюди активно залучаються іноземні інвестиції, створюються нові робочі місця, модернізуються старі й будуються нові заклади санаторно-курортного оздоровлення.

У Трускавці збудована унікальна „Міжнародна клініка відновлювального лікування», в якій лікуються діти з дитячим церебральним паралічем не тільки з України, а й з СНД і всієї Європи.

На Львівщині за роки незалежності розвивається сільський туризм. Тут діє обласний Центр сприяння розвитку сільського зеленого туризму, який керує гражинами і агрооселями, більшість яких розміщено у Сколівському, Турківському, Старосамбірському районах.

Центрами сакрального туризму є Унівський, Крехівський монастирі, Манявський скит, Страдчанська печерна церква та ін.

На сьогодні в області функціонує потужна нічліжна база, що нараховує 465 підприємств готельного господарства, з яких: 155 власності юридичних осіб і 310 готелів власності фізич-них осіб [2, с. 11].

Східниця – невелике селище  в Дрогобицькому районі, розташоване в мальовничій долині річки Східничанки та оточене карпатськими горами. Східниця знаходиться на висоті 600—900 м, гори навкруги селища досягають висоти 823 м.

У Східницькому родовищі мінеральних вод сьогодні налічується 38 джерел і 17 свердловин з різним хімічним складом мінеральної води. У родовищі, зосередженому здебільшого у склищі та на схилах прилеглих гір, що входять до складу Національного природного парку «Сколівські Бескиди», є мінеральні води «Нафтуся» чотирьох типів. Східницькі мінеральні води не мають аналогів у Європі, поєднують у собі лікувальні якості вод таких відомих курортів як Трускавець, Кисловодськ (Росія) та Боржомі (Грузія).

В Східниці створені чудові умови для відпочинку та комплексного лікування численних недуг з використанням багатьох засобів – мінеральних вод для внутрішнього і зовнішнього застосування, озокеритної терапії, лікувальної фізкультури, а також особливого цілющого карпатського повітря.

Великий Любінь – один з найстаріших в Європі бальнеологічних і кардіологічних санаторіїв, розташований в Городецькому районі.  Основний природний ресурс – сірководнева вода – має унікальні лікувальні та оздоровчі властивості. Це один з небагатьох в Україні курортів, відомий торф’яними грязями, які активно використовуються для лікування органів кровообігу.

Першу згадку про великолюбінські сірководневі джерела знаходимо у трактаті краківського лікаря Войцеха Очка, який у 1578 р. писав, що ці джерела мають силу виліковувати хворих людей. Один із місцевих дідичів, який наприкінці XVI ст. володів Великим Любенем, збудував тут першу лікарню. Однак, під час одного з татарських нападів у 1624 р. курорт був зруйнований. Лише на кінець XVIII ст. його відбудували знову. Він розвинувся, став відомий далеко поза межами краю. Наприкінці ХІХ ст. власником курорту став Бруницький, який розбагатів на бориславській нафті. Він зробив реконструкцію здравниці, побудував водолікарню, корпуси якої назвав іменами дочок «Софія», «Марія», «Гелена», а джерела іменами синів «Людвіг» і «Адольф».

Немирів – бальнеологічний курорт лісостепової зони, розташований у великому лісовому масиві Яворівського району. Цілющі властивості немирівської води були  відомі ще у XVI ст., але офіційні дані відносяться до 1814р. Курорт Немирів функціонує  у зоні найбільшої концентрації сульфідних вод. В Україні  немає  іншого курорту з таким високим вмістом вільного сірководню у водах. На базі цілющих сірководневих мінеральних вод та лікувальної торф’яної грязі працює будинок відпочинку, що розташований у палаці 1894-1917 pp. У Немирові лікують захворювання органів кровообігу, опорно-рухового апарату, нервової системи, шкіри.

Шкло – бальнеологічний і грязьовий курорт, розташований у Яворівському районі. Це один з найстаровинніших курортів України. Сірководневу сульфатно-кальцієву воду використовують для купелів, гідрокарбонатнонатрієво-кальцієву – для пиття. На базі цих природних ресурсів лікують захворювання системи кровообігу,  нервової системи, опорно-рухових органів.

Перші згадки про чудодійну здравницю, де сама природа лікує людей, датуються ще 1456 роком. Польський лікар Войцех Очко у 1576р. зробив перший медичний опис лікувальних властивостей тутешніх джерел. Саме з цього часу Шкло починають відвідувати для лікування. Докладні описи «цілющих вод» є в подорожніх нотатках німецького вченого Ульріха фон Веодума, які він зробив у 1670-1672 роках.

Південну частину Львівщини займають мальовничі гірські ландшафти Карпат, які є улюбленим місцем туристів для літнього та зимового відпочинку, особливо для гірськолижного спорту. Львівщина – справжня скарбниця лижних курортів, серед яких найбільш відомими є спеціалізовані оздоровниці Сколівського та Турківського районів – Славське, Тисовець, Плай, Волосянка, Орявчик, Розлуч. Славське.

Славське – один з найбільших гірськолижних курортів Українських Карпат, розташований між хребтами Бескидів та Горган. Сюди спішать за емоціями, романтикою та адреналіном. Легенда для кожного українського лижника Славське — місце тренування національної збірної, краса гори Тростян, що зачаровує, унікальні можливості для фрірайда, первозданна природа, спуски на будь-який смак.

Славське  розташоване у сонячній долині, ніби в амфітеатрі, в місці злиття двох річок — Опору і його притоки Славки на висоті 590-600 м. Зі всіх боків селище оточене горами. Найвищі вершини — Кичерка (845 м), Плай (876 м), Присліп (990 м), Плішка (1038 м), Ільза (1066 м), Клива (1069 м), Писана Криниця або Довбушанка (1236 м), Високий Верх (1245 м), Тростян (1235 м).

Курорт має досить розвинену інфраструктуру зимового відпочинку, свої послуги пропонують численні готелі, пансіонати, приватні садиби, а також витяги з трасами різних рівнів складності, прокати лижного спорядження, заклади харчування.

Гірськолижний курорт Тисовець — туристично-спортивний комплекс на Сколівщині, оточений крутими схилами і густими лісами, розташований серед могутніх гір на висоті 950-1100 м у верхів’ї річки Тисовець.

Тисовець — гірськолижний курорт, що залучає любителів екстремальних зимових видів спорту, таких як фрістайл і могул. Тут є трампліни і спеціальна траса для фрістайлу. Тисовець – центр зимових видів спорту міжнародного значення, тут розташована база підготовки українських спортсменів. Однією з головних переваг гірськолижного курорту Тисовець вважається дивовижне, прозоре і цілюще повітря. Сніг випадає у кінці листопада і лежить до початку квітня.

Сучасний гірськолижний комплекс “Плай” знаходиться в с.Плав’є Сколівського району. Діє з 2007 року, щорічно добудовується повноцінний цілорічний комплекс відпочинку.

«Плай» відрізняється від інших  курортів регіону цілісною інфраструктурою і сучасним обладнанням. Тут зручний  під’їзд, сучасні чотиримісні підйомники, доглянуті схили, наявність сучасної  системи засніження, бізнес-центр, конференц-зал, готелі, ресторани, музейный комплекс, що включає краєзнавчий музей, кузню, ткацьку мастерню, бринзарню, столярню, вітряну і водяну мельницю. Будується спа-центр, закритий спорткомплекс, котеджне містечко.

Зараз тут функціонує 6 лижних трас різного виду − від пологих до екстремальних. Можна взяти на прокат будь-яке гірськолижне та сноубордне спорядження, скористатися послугами досвідчених інструкторів [12, c. 51-52].

2.4. Організація виставково-фестивального та фольк-туризму Львівської області як осередку автентичної української культури

Фестивалі, які відбуваються у різних районах Львівщини, забезпечують популяризацію регіону, сприяють активному розвитку цільових туристичних поїздок.

Інтенсивного розвитку у Карпатському районі набув сільський зелений туризм з самобутнім етнографічним бойківським колоритом відпочинку. До переваг відпочинку в приватних агрооселях Карпат слід віднести можливість безперешкодного збору лікарських трав, ягід і грибів у довколишніх лісах, рибальства, набуття навиків власноручного приготування карпатських страв з домашньої сировини, посильна фізична праця й опанування сільських ремесел (навики сінокосіння, заготівлі дров, розкладання гірської ватри, теслярства тощо).

Стаціонарний відпочинок у Карпатському туристичному районі Львівщини урізноманітнюється насиченою туристично-екскурсійною програмою. На вибір клієнта пропонується до двох десятків різноманітних туристичних походів та екскурсій.

За останні роки Львівщина поступово утверджує імідж фестивального регіону. Цьому сприяють міжнародні фестивалі «Флюгери Львова», «ДжазБез», «Фортмісія», «Звенигород», «Підкамінь», «Ту Стань», «Верхобуж», «Карпатія», «Шейк-фест Галичина» та інші. Пріоритетним видом туризму на Львівщині є туристично-екскурсійні подорожі. На Львівщині розробляються і проводяться унфіфіковані туристичні маршрути: для автомобілів з підвищеною прохідністю «Туризм 4х4», «Шляхом Івана Франка» в Сколівському та Дрогобицькому районах, «Шляхом бравого вояки Швейка» в Старосамбірському, Самбірському, Городецькому, Мостийському районах та у Львові. «Сім чудес Львова» у Львові, «Золота Підкова Львівщини», «Фортеці Львівщини» в Мостийському районі, «Місцями партизанської слави воїнів УПА» в Дрогобицькому та Старосамбірському районах.

Щорічно у Львові проходить Міжнародний економічний форум з питань розвитку прикордонного співробітництва, участь в якому беруть керівники урядів прикордонних держав, представники регіональної влади та підприємці; відбувається більше 10 міжнародних виставок та ярмарок.

Отож, на туристичному ринку Карпатського регіону Львівська область репрезентована цілим спектром висококонкурентних турпродуктів від усіх видів (літніх і зимових) активного гірського туризму й стаціонарної гірської рекреації й до культурологічного, релігійно-паломницького, сентиментального, воєнно-екстремального туризму.

Розділ 3. Пропозиції та рекомендації щодо активізації туристичної діяльності у Львівській області

Історична територія Львова, яку ЮНЕСКО зарахувала до світової культурно-історичної спадщини, ще повністю не відреставрована. Деякі замки області занедбані і не введені до туристичних маршрутів (наприклад Свірзький). Старі, особливо дерев’яні, церкви, які передані в користування релігійним громадам, ремонтуються й перебудовуються із застосуванням новітніх матеріалів та технологій і втрачають свою історичну цінність. Старовинні побутові споруди руйнуються безпосередньо на місцях і в Музеї народної архітектури і побуту „Шевченківський Гай» у Львові.

Хоча Львівська область займає перше місце в Україні за кількістю підприємств готель-ного господарства, значні проблеми є і тут. Їх завантаженість коливається від 11,6 % у молодіжних турбазах до 19,9 % в готелях [2, с.12]. Майже половина готельних підприємств (48,4 %) 2009 року були збитковими. Загальний розмір збитку становив 39,3 млн грн. [2, с.12]. У готельному господарстві є найнижча заробітна плата. 2009 року вона становила 926,75 грн, що на 44,4 % менше від середнього обласного показника [2, с.12]. Дуже повільно просувається категорованість готелів. Із загальної їх кількості (465) статус зіркових (три і чотиризіркових) мають лише 25 або 5,4 % [2, с.44].

У поганому стані автомобільні шляхи Львівщини. Недостатньо розвинута сервісна пришляхова служба та ін.

Передбачається, що частину проблем області буде усунуто під час підготовки до чемпіонату Європи з футболу „Євро — 2012″. Львівська ОДА розробила програму підготовки області до Євро — 2012, загальна вартість якої становить 16,5 млрд грн [1,с. 11]. У числі інвестиційних пріоритетів — будівництво стадіону, розбудова міжнародного аеропорту „Львів», реконструкція та будівництво нових готелів, трьох нових пунктів перепуску через державний кордон та під’їзних шляхів до них, розбудова міжнародних транспортних коридорів, ремонт доріг області та вулиць міста [1, с.11].

Проте, за даними тієї ж ОДА, підготовка до Євро — 12 ведеться повільніше, ніж передбачалося. Темпи робіт із будівництва стадіону та реконструкції летовища нині нижчі, ніж планувалося.

Однією з основних складових підготовки до чемпіонату є будівництво і ремонт доріг. Однак у 2008 і 2009рр. ця робота сповільнилася, відповідно за роками до попереднього — 2007 року — на 28,8 % і 80 % [1, с.10]. З усіх запланованих робіт основна увага 2009 року була зосе-реджена на реконструкції вулиць м. Львова.

Так що значна частина попередньо окреслених проблем ще залишаються і потребують вирішення.

Висновки

1. Здійснене дослідження показує, що Львівська область має необхідні природно-кліматичні та історико-культурні ресурси, а також певну матеріальну базу для розвитку туризму.
2. Проте наявні ресурси використовуються не повністю.
3. Причиною цього є:

—         загальний спад виробництва в Україні та загальне зниження, у зв’язку з цим, туристичної активності;

—         нестача коштів;

—         недостатня увага з боку місцевих органів влади.

4. Для активізації розвитку туризму у Львівській області необхідно насамперед відшуковувати державні кошти й активніше залучати приватних інвесторів до капіталовкладень у розвиток туризму.
5. Інвестиції як державного, так і приватного капіталу повинні бути спрямовані:

—         у збереження й відновлення наявних туристичних ресурсів;

—         у модернізацію та розвиток матеріальної бази туризму;

—         у розвиток інфраструктури туризму ( дороги, заклади: проживання, харчування, сервісного обслуговування тощо);

—         у пропаганду, рекламу і залучення в область якомога більшої кількості туристів як вітчизняних, так і іноземних.

Видається, що виконання перерахованих завдань дозволить зайняти галузі туризму належне місце в економіці Львівської області.

Матеріали дослідження територіальної організації рекреаційно-туристичної сфери Львівщини та структури сучасного турпродукту регіону на міжнародному й національному туристичних ринках дають підстави сформулювати основний висновок даного дослідження такого змісту: на туристичному ринку Карпатського регіону Львівська область репрезентована цілим спектром висококонкурентних турпродуктів від стаціонарної гірської рекреації й усіх видів (літніх і зимових) активного гірського туризму до історико-культурологічного, етнографічного, фестивального й екстремального туризму.

За набором видів і форм туристичного обслуговування, характером територіальної організації галузі та наявним потенціалом розвитку модерної туріндустрії Львівщина займає провідну позицію не лише в Карпатському регіоні, а й загалом у рейтингу туристично найпопулярніших регіонів України (внутрішній і в’їздний туризм) та Центрально-Східної Європи (міжнародний туризм).

Список використаної літератури

1. Бейдик О.О. Рекреаційно-туристські ресурси України: методологія та методика аналізу, термінологія, районування. — К.: ВПЦ «Київ. ун-т», 2001. — 395 с.
2. Будівельна діяльність на Львівщині : статистичний збірник. — Л., 2010. — 56 с.
3. Готельне господарство та туризм у Львівській області : статистичний збірник. — Л., 2010. — 111 с.
4. Готельне господарство та туризм у Львівській області : статистичний збірник. — Л., 2009. — 114 с.
5. Євдокименко В. К. Регіональна політика розвитку туризму (Методологія формування, механізм реалізації). — Чернівці: Прут, 1996. — 288 с.
6. Калитюк В.А. Рекреаційно-туристичний комплекс в умовах ринку. — Львів: ІРД НАН України, 1999. — 162 с.
7. Кіц О. І. Регулювання зайнятості сільського населення на регіональному рівні // Економіка АПК. — 2011. — № 9. — С. 38-43
8. Космолінська Н. Легенди львівських двориків / Н. Космолінська // Міжнародний туризм. — 2005. — № 5. — С. 120-123
9. Кравців В.С., Євдокименко В.К., Габрель М.М., Копач М.В. Рекреаційна політика у Карпатському регіоні: принципи формування, шляхи реалізації. — Чернівці: Прут, 1995. — 72 с.
10. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти). — К.: Альтерпрес, 2002. — 436 с.
11. Львівщина — земля квітучої краси // Краєзнавство. Географія. Туризм. — 2005. — № 29-30. — С. 1-42
12. Марчук Л. Львів туристичний має бути Європейським! [Текст] / Лариса Марчук // Віче. — 2011. — № 15-16. — С. 50-53
13. Мацола В.І. Рекреаційно-туристичний комплекс України. — Львів: ІРД НАН України, 1997. — 259 с.
14. Петранівський В.Л., Рутинський М.Й. Туристичне краєзнавство: Навчальний посібник / За ред. проф. Ф.Д. Заставного. — Київ: Знання, 2006. — 575 с.
15. Петринка Л. Курорти Львівщини: минуле і сучасне / Людмила Петринка // Краєзнавство. Географія. Туризм. — 2009. — № 8. — С. 6-10
16. Рутинський М. Й. Географія туризму України: Навч.-метод. посібник. — Львів: Фенікс, 2002. — 107 с.
17. Симоненко Б.К. Регіони України: проблеми розвитку. — К.: Наукова думка, 1997. — 382 с.
18. Сільський зелений туризм в Україні. Садиби // Туризм сільський, зелений. — 2008. — № 1. — С. 1-29