Рис. 1. Структура кредитів, наданих банківськими установами суб´єктам господарювання за видами економічної діяльності на 1 січня 2008 року, %

Наведені показники є свідченням того, що інвестування та кредитування сільськогосподарських товаровиробників залишаються досить ризиковою справою, а аграрний сектор інвестиційно-непривабливим через наступні причини(рис. 2).

Рис. 2. Причини інвестиційної непривабливості та підвищеної ризиковості кредитування аграрного сектору економіки

Слід зазначити, що аграрно-промислові підприємства, поряд із аграрними підприємствами інших організаційно-правових форм, є більш інвестиційно-привабливими через специфіку їхньої господарської діяльності. Замкнений цикл виробничого процесу у таких видах сільськогосподарських підприємств сприяє тому, що за рахунок диверсифікації виробництва ризик, пов´язаний із сезонними особливостями аграрної сфери, значно нижчий. Поряд із цим в аграрно-промисловому підприємстві зменшуються труднощі, пов´язані із реалізацією виробленої продукції, оскільки такі підприємства, переважно, мають власну мережу збуту виробленої продукції або налагоджені стійкі договірні відносини з торговельними структурами. До того ж, в аграрно-промисловому підприємстві передача продукції на переробку є складовою технологічного процесу, що здійснюється без участі посередників, напряму, і дає змогу зменшити втрати при виробництві та збільшити доходи. Крім того, більш розширена сфера діяльності аграрно-промислового підприємства, що поєднує процес виробництва, переробки і реалізації продукції, сприяє тому, що в такому підприємстві за рахунок наявності сучасного обладнання, будівель, споруд знижується ризик відсутності у позичальників ліквідного забезпечення кредитів. При цьому такі підприємства в змозі при потребі виступати поручителем і одержувати гарантії через стабільніший фінансовий стан. Таким чином, аграрно-промислові підприємства мають більше можливостей одержати кредит, ніж сільськогосподарські підприємства інших організаційно-правових форм.

Нерозв´язаною для всіх підприємств аграрного сектору економіки нині залишається проблема їхньої низької прибутковості, а в деяких — і збитковості, що зумовлює зростання заборгованості за одержаними кредитами. Так, у сільськогосподарських підприємствах Уманського району Черкаської області заборгованість по кредитах і позиках короткострокового характеру в 2007 році становила 16 млн. грн., у тому числі на одне аграрне підприємство — 594,70 тис. грн., що в 4 рази більше, ніж у 2001 році (табл. 1).

1. Заборгованість по короткострокових кредитах сільськогосподарських підприємств Уманського району Черкаської області за роками

При цьому на кожні 1000 грн. обігових засобів було залучено 81,39 грн. короткострокових кредитів, тобто в 12 разів менше, ніж у цілому вартість обігових засобів. Якщо при цьому врахувати, що власні обігові засоби у сільськогосподарських підприємствах району практично були відсутні, то стає реальністю, що на 80% обігові засоби були сформовані головним чином за рахунок кредиторської заборгованості. Це свідчить про негативну структуру джерел формування обігових засобів у сільськогосподарських підприємствах Уманського району.

Статистика свідчить, що у розвинутих країнах 70% обігових коштів на розвиток аграрного сектору формується за рахунок банківського кредитування, в Україні ж ця частка становить лише 20%. Проблеми кредитного забезпечення аграрної галузі зумовлюють необхідність удосконалення кредитного механізму.

Кредитні відносини комерційних банків з аграрним сектором економіки останніми роками відзначаються позитивними тенденціями. З початку 2007 року станом на 21 вересня було залучено кредитів 9,24 млрд. грн., що на 15% більше порівняно з аналогічним періодом 2006 року. Короткострокових кредитів було залучено 5,30 млрд. грн., середньострокових — 3,70 млрд. грн. Пільгові кредити становили 5,30 млрд. грн., з них короткострокові — 4,0 млрд. грн., се-редньострокові — 1,30 млрд. грн.; перехідні кредити — 3,60 млрд. грн. Позитивним у практиці банківського кредитування є поступове зниження вартості кредиту. Проте його ціна для аграрних товаровиробників досі залишається надто високою — 15,6%¹. Вивільнена через механізм здешевлення коротко — та довгострокового кредитування шляхом часткової компенсації державою ставки за кредитом аграрія частина коштів разом і з іншими інвестиціями має бути спрямована на поліпшення умов сільськогосподарського виробництва. Наприклад, підвищення родючості ґрунту сприятиме зростанню прибутку та капіталізації.

Загальна потреба агропромислового комплексу України у 2007 році становила 15 млрд. грн. Джерелами її покриття були: власні кошти аграріїв — 6,68 млрд. грн. та запозичення — 5,79 млрд., у тому числі комерційні небанків-ські кредити — 1,50 млрд. грн.; банківські кредити — 4,25 млрд. грн., а з них 3,6 млрд. грн. становили пільгові кредити.

Дефіцит коштів фінансування АПК у 2007 році дорівнював 2,50 млрд. грн. Покриття дефіциту: 1,7 млрд. грн. — з державного бюджету і 100 млн. грн. — із місцевих бюджетів.

Нині для аграрних товаровиробників болючим залишається питання податкового навантаження, яке є досить обтяжливим. У 2007 році до зведеного бюджету надійшло 133 млн. грн., що лише на 3% менше проти попереднього року². Тому, крім удосконалення системи кредитування, слід удосконалити й систему оподаткування аграріїв. Досвід європейських країн показує, що для сільськогосподарських товаровиробників земельний податок є основним джерелом наповнення бюджету.

В основу державної економічної стратегії і тактики більшості розвинутих країн покладено концепцію утримання необхідного для забезпечення продовольчої безпеки та національних інтересів рівня сільськогосподарського виробництва і його прибутковості. В цьому напрямі в них здійснюється належна державна фінансова підтримка сільського господарства. Бюджетна підтримка сільськогосподарських товаровиробників має конкретну економічну спрямованість (рис. 3), що має фінансовий фактор економічної стабільності.

Через нестачу в державному бюджеті коштів підтримка аграрної сфери виробництва в межах потреби в Україні не забезпечувалась. Останніми роками пряма бюджетна підтримка була меншою 0,5% від валового внутрішнього продукту, або 3,30 дол. з розрахунку на душу населення, тоді як у США вона становить — відповідно 2,5% і 350 дол., у Канаді — 1,3% і 163 дол., в країнах ЄС — 1,7% і 336 дол., в Угорщині — 1,8% і 111 дол., у Чехії — 1,6% і 100 дол., у Росії — 0,8% і 60 дол.

Рис. 3. Структура державної підтримки аграріїв Уманського району Черкаської області у 2007 році, %

Аграрний сектор економіки протягом останніх років працює аритмічно, що не завжди забезпечує розширене відтворення, не дає змоги розробити довготермінову стратегію розвитку, не розв´язуються проблеми соціального спрямування.

За даними таблиці 2, у 2007 році 22,2% сільськогосподарських підприємств Уманського району Черкаської області завершили господарський рік із збитками у сумі 2,90 млн. грн., прибуткові (77,8%) — одержали 12,10 млн. грн. прибутку. Проте ці фінансові результати свідчать про наявність значних проблем в організації діяльності галузі та її стабілізації.

Так, спостерігаються негативні тенденції до погіршення фінансового стану сільськогосподарських підприємств району через незадовільну організацію розрахунків і низьку дисципліну платежів. Загалом станом на 1 січня 2007 року кредиторська заборгованість сільськогосподарських підприємств району перевищувала дебіторську у 3,7 раза, або на 87,0 млн. грн. і становила 118,3 млн. грн., що у 2,4 раза більше від валової продукції галузі (рис. 4).

2. Стан заборгованості сільськогосподарських підприємств Уманського районуЧеркаської області за 2007 рік