1. Сучасне розуміння корпоративного шантажу

Одним із найпоширеніших стереотипів у юридичній літературі  та засобах масової інформації є те, що міноритарні акціонери – найбільш безправні учасники  акціонерного товариства. З однієї сторони це правда, але  це лише один аспект справи.

Акціонери з огляду на низьку корпоративну культуру та незахищеність з боку законодавства не бачать можливостей і, зрештою, і не мають бажання реалізувати та захищати свої права.

Таке ставлення дрібних акціонерів часто призводить до того, що вони з подивом знаходять лист з повідомленням про скликання загальних зборів акціонерів на певне число [1, с. 19].

Однак є і такі акціонери, що самі пишуть листи акціонерному товариству. Інколи такий лист може бути початком, який у кінцевому підсумку призводить до того, що  акціонерне товариство почне давати пояснення як прокуратурі, так і  суду.

Це є сигналом, що акціонерне товариство має справу з корпоративним шантажистом або грінмейлером (greenmailer).

Цей термін увійшов в юридичну та підприємницьку практику зовсім недавно. Виходячи з  української практики, на сьогодні можна окреслити певні категорії та поняття, пов’язані з корпоративним шантажем.

Цікавим видається ілюстративний опис поняття корпоративного шантажу: так звана атакуюча структура купує на відкритому ринку невеликий пакет акцій успішної компанії, після чого нові акціонери починають публічно критикувати менеджмент  компанії. Окрім критики, лунають погрози щодо можливості консолідації  більш значних пакетів акцій, що впливає на рішення загальних зборів акціонерів.  Це дає можливість змінити  керівництво компанії  чи, наприклад, протидіяти реорганізації, чи заблокувати стратегічні рішення компанії. Кінцевою метою шантажиста є або отримати  відступні за відмову від претензій та можливого подальшого (або вже поданого) позову, або продаж свого пакета акцій за значно  вищою ціною. Термін „корпоративний шантаж” у класичному розумінні характеризує схожу ситуацію, а саме: відповідний пакет акцій акціонерного товариства знаходиться у володінні „недружньо” налаштованої щодо цього товариства групи осіб (окремої особи – фізичної  чи юридичної), що примушує вказану  (так звану цільову)  компанію викупати акції зі значною премією (тобто за ціною уникнення процедури поглинання [2, с. 5]. Можна навести ще декілька  визначень. Так, одне з них визначає, що „greenmail” – це процедура придбання достатньої кількості акцій компанії для того, щоби створити загрозу  силового поглинання з подальшим продажем акцій компанії за завищеними  цінами [3, с. 5].

Проаналізувавши наведені визначення, можна з’ясувати, що вони певною мірою відрізняються  один від одного  та з різних боків  характеризують корпоративний шантаж. Тут наявні елементи інформаційної боротьби, організаційно-корпоративні заходи, а також натяк на  можливе перехоплення управління компанією. У цих визначеннях  можна виділити і загальне, мета шантажистів – викуп акцій або отримання відступних, а також спосіб досягнення цієї мети – недружні дії. Варто мати на увазі, що досить часто поняття шантажу пов’язують з будь-якою його  окремою формою. Наприклад, під грінмейлом можуть розумітися випадки протидії реорганізації товариства, чим, звісно,  весь діапазон діяльності не вичерпується.

Для комплексної характеристики поняття можна навести такі ознаки:

— корпоративний шантаж є результатом дій окремих  акціонерів  або груп акціонерів. Зауважимо, що це повинні бути саме акціонери, і не варто стверджувати, що подібні дії  можуть бути вчинені  учасниками інших  господарських товариств, оскільки, виходячи із положень  Закону України  „Про господарські товариства”  від 19 вересня 1991 р., це просто невигідно (про що буде сказано   трохи нижче);

— „грінмейл” базований на факті володіння  корпоративними правами. Ця ознака має важливе значення. Суть полягає в тому, що  відповідно до положень Господарського кодексу, Цивільного кодексу, а також Закону України „Про господарські товариства” (ст. 10) акціонер має значні права, точніше – широкі можливості для того, щоб впливати на діяльність  товариства шляхом отримання інформації з подальшим цільовим використанням. Відзначимо, що наявна також можливість участі  в прийнятті рішень акціонерного товариства через загальні збори акціонерів;

— подібні дії акціонерів-шантажистів є нічим іншим, як втручанням  у законну діяльність товариства. Відповідно до цієї ознаки складається характерна група відносин, які спрямовані на деформацію відносин, базованих  на принципі розумності  та добросовісності  корпоративного управління. Це також передбачає  ситуацію, коли його дії порушують законні права й інтереси інших акціонерів.

Подібне  втручання має свою мету, а саме:

— дії спрямовуються на настання негативних  наслідків. Одразу постає запитання: чи повинні вони бути  майнової або будь-якої іншої природи? Але, на нашу думку, наявна можливість настання несприятливих організаційних наслідків. Це може стосуватися і протидії реорганізації компанії, блокування стратегічних кроків чи рішень. Такі дії можуть створити негативні майнові наслідки лише в майбутньому.

— головною ознакою є формально – законний характер дій акціонера. Відповідно до ст. 10  Закону України „Про господарські товариства” акціонер має право на отримання  інформації щодо  фінансового стану  справ товариства  чи його господарської діяльності  на основі письмового запиту [4, с. 11].Стаття 9 Закону України „Про аудиторську діяльність” надає можливість ознайомлення з бухгалтерською звітністю  та аудиторськими висновками [5, с. 35]. Однак у жодному з цих  нормативних актів не зазначена чітка процедура надання такої інформації. На це також безпосередньо не звертають уваги і самі компанії  у своїх статутах, що дає можливість „недружньому” акціонеру щодня протягом місяця докучати компанії своїми запитами, а в разі залишення їх без відповіді – звертатися до суду. Також можна використовувати загальні збори акціонерів, позиваючись щодо недотримання процедури їх проведення або неотримання запрошення акціонера на збори.

Із врахуванням наведеного можна стверджувати:  грінмейл – це сукупність дій  щодо втручання у діяльність  акціонерного товариства міноритарного акціонера, які супроводжуються вимогою надання  відступних  або вимогою викупити акції за ціною, яка в декілька разів перевищує їх реальну вартість під загрозою здійснення недружніх дій стосовно акціонерного  товариства. До поняття  „недружні дії”  не відносяться дії, які здійснюються з метою шантажу шляхом погрози застосування процедури банкрутства. Така практика не пов’язана з володінням  акціями товариства.

Необхідно зазначити, що корпоративний шантаж  ототожнюють з рейдерством. Однак їх основні розбіжності полягають ось у чому:

— такого виду діяльність, як рейдерство,  доступна  лише доволі великим структурам, які мають значні фінансові та адміністративні ресурси;

— компанія, яка проводить рейдерство, повинна бути більшою за цільову компанію [6, с.12];

— при  рейдерстві   грінмейл використовується як один з етапів або може  використовуватися як  відволікаючий маневр [7, с. 129];

— і, нарешті, головне – мета.  При корпоративному  шантажу – це отримання  надприбутку; при рейдерстві – зміна  керівництва компанії  або придбання контролюючої  частки.

2. Суб’єктивний склад

Як правило, грінмейлери – це юридичні особи  або групи юридичних осіб, що контролюються  однією  або декількома особами. На практиці трапляються шантажисти – фізичні особи, але з огляду на свою юридично-організаційну незахищеность вони досить рідко виступають у ролі професіоналів грінмейла.  Найчастіше фізичні особи  в схемах грінмейлу  використовуються юридичними особами здебільшого з метою  подання різних видів  скарг  та позовних вимог.

На сьогодні видається можливим  класифікувати  шантажистів за кількома  критеріями. Можна виділити „пасивних шантажистів”. Такі акціонери купують значний пакет акцій  та вичікують доволі довгий період з метою дочекатися моменту, коли товариство буде робити певні  стратегічні кроки, які потребуватимуть схвалення органів управління,  участь в яких беруть шантажисти. Більш поширений корпоративний шантаж  передбачає „активні” дії акціонера. Дії таких акціонерів спрямовані на здійснення тиску на товариство [2, с. 16]. Логічно  також поділити корпоративних шантажистів на любителів та професіоналів. Можливий також поділ за таким критерієм, як ступінь „проникнення” до цільової компанії.

На нашу думку, доцільно класифікувати осіб шантажистів залежно від обсягу фінансових  та  адміністративних ресурсів, що використовуються при грінмейлі [6, с. 13].

Перша група. Типовим представником цієї категорії є фізична особа, яка володіє номінальним пакетом  акцій.  Зазвичай такі шантажисти обізнані  в питаннях  та особливостях корпоративного управління та права. Жертвою  фізична особа  обирає невеликі або середні, але платоспроможні компанії, які не можуть забезпечити надійного захисту  від недружніх дій. Діяльність такого грінмейлера не відрізняється послідовністю  та чіткістю  в обранні  методів впливу на товариство.

Друга група. До цієї категорії грінмейлерів входять   професійні  учасники  фондового ринку (як правило, трастові або  інвестиційні компанії). Представники цієї категорії  вирізняються організованістю та масштабністю дій, оскільки зазвичай мають у своєму штаті не одного  кваліфікованого юриста. Однак вони схожі з фізичними особами  у нерозбірливості щодо цільових компаній.

Третя група. Ця категорія охоплює великі підприємства, професійних учасників фондового ринку, що представляють інтереси серйозних бізнес-структур. Можна припустити, що грінмейлери цієї групи не будуть нападати на акціонерні товариства лише з метою отримання надприбутку. Корпоративний шантаж буде використовуватися ними як засіб отримання значної кількості інформації про цільову компанію  або як етап чи засіб відволікання від основної мети – силового поглинання. Саме тут можуть виникнути суперечки, чи доцільно виділяти подібну групу, якщо  інтерес  у них зовсім інший.  Дії представників третьої групи відрізняються  від попередніх такими ознаками:

1. Чіткість та організованість дій під час скуповування  акцій  міноритарних акціонерів;
2. Проведення гучного інформаційного тиску щодо керівників та мажоритарних акціонерів АТ;
3. Активне використання адміністративного ресурсу з метою встановлення перепон у діяльності товариства;
4. Грубий тиск на керівництво АТ шляхом порушення кримінальної справи за фактом порушень законодавства фінансово-господарської діяльності.

Класифікувавши грінмейлерів,  логічно буде  звернутись і до характеристики цільових компаній.

Насамперед можна припустити, що   матимуть місце випадки, пов’язані з участю шантажистів в інших господарських товариствах. Однак це не відоме корпоративній практиці (зокрема і судовій) і також жодним чином не пов’язано з володінням акціями, що ставить під сумнів  визначення  та відповідні ознаки.

Зрозуміло, що корпоративний шантаж у широкому розумінні – це здійснення  відповідних дій шантажистського характеру на основі участі в певній організації. Отже, організація повинна мати такі характеристики:

• мати відповідне членство;
• вступ до неї не повинен бути значно ускладнений (відсутність обмежень щодо кількості членів); учасник повинен мати можливість визначати обсяг своїх прав; участь не повинна бути  організованою  та  фінансово обтяжливою; відсутність майнових та інших ризиків, зокрема пов’язаних із повною  відповідальністю;
• учасник відповідно до свого статусу повинен мати значний обсяг прав та  незначне коло обов’язків, що  дозволить  не зазнавати  впливу організації на свої дії.

Однак виникає запитання, чи може бути цільовою  компанією товариство з обмеженою  відповідальністю (ТОВ). Проаналізувавши главу 2  Закону України „Про господарські товариства”, можна стверджувати, що  участь  в ТОВ є доволі обтяжливою  порівняно з АТ.  Відповідно  до ст. 53 вказаног закону учасники  товариства  мають переважне право на придбання  часток  статутного фонду, а продати свою  частку третім особам  учасник може лише  зі згоди  інших учасників або взагалі може не мати  такої можливості. Найдієвіша ж норма полягає в тому, що  відповідно до ст. 64 Закону України „Про господарські товариства” якщо учасник своїми діями  протидіє   діяльності  ТОВ, то він може бути виключений з товариства, якщо за це проголосує більш як половина учасників. Відзначимо, що за своєю суттю таке правило не  можливо в АТ. Тож, виходячи з викладеного, можна з упевненістю  вказати, що   цільовою компанією буде саме АТ (відкритого типу).

3. Дещо зі
   

   способів протидії

Загалом способи протидії  можна  встановити  як на законодавчому рівні, так і на  рівні  статутів АТ. По-перше,  вже давно  потребує прийняття закон „Про акціонерні товариства”, який детальніше регламентував би всі сторони діяльності АТ. Перш за все – те, що стосується порядку  надання інформації, як саме її надавати, в які строки, а найголовніше – в якому обсязі та які документи можуть бути доступні акціонеру залежно від обсягу його прав. Також необхідно забезпечити дотримання  передбачених законом  обсягу прав акціонерів (особливо міноритарних). Ці два заходи необхідно також регламентувати на локальному рівні, залежно від особливостей діяльності окремого АТ.  По-друге, з внутрішніх документів необхідно вилучити всі можливі розбіжності, двозначності, привести положення у відповідність із чинним законодавством [6, с. 13]. Дуже часто грінмейлери  використовують адміністративний ресурс. Проти цього також  можливі  способи протидії, оскільки можна подавати скарги до вищого органу щодо використовуваного. Подібні скарги, можливо, й не розв’яжуть проблему, але значною мірою  послаблять тиск [8, с. 11]. Можливі також заходи і стосовно запобігання інформаційної війни. Суть заходу – через ЗМІ розповісти широкому загалу, що підприємство піддавалося тиску (зокрема і адміністративному), тим самим  створивши образ „невинуватого” підприємства, яке шантажують. Однак цей захід не повинен  поширювати відомостей, які можуть бути визнані наклепом або дією, що  ганьбить честь та репутацію. Принципове значення  має і те, наскільки правильно з юридичного погляду проводяться загальні збори (оскільки це є основним елементом, що  використовується грінмейлером), наскільки юридично грамотно оформлені різні протоколи рішень зборів акціонерів, засновників, договори про купівлю-продаж і т. д. [9, с. 9]. Доречно також вести журнал, в якому фіксуються усі протоколи і рішення загальних зборів, інакше суддя може вирішити, що  рішення  було складене за півгодини до початку процесу [1, с. 19]. Також необхідно вдосконалити документообіг, якщо  шантажист  вирішить побудувати свою тактику на звинуваченнях  в ухилянні  від сплати податків (щоправда,  не кожне АТ може провести  найкоротший аудит).

Виходячи з вищесказаного,  можна щонайменше  класифікувати заходи на законодавчому рівні, а також локальному. Заходи можна також поділити на превентивні,  які встановлюються з метою запобігання грінмейлу, а також оперативні (протидія ЗМІ, адміністративному тиску, що використовуються безпосередньо). 

ЛІТЕРАТУРА

1. Юридична газета. – 2005. – № 7.
2. Гололобов Д. В. Акционерное общество против  акционера: противодействие  корпоративному шантажу. – М.: Юстицинформ. – 320 с.
3. Кирдякин А. А. Корпоративный шантаж (гринмейл) и методы борьбы  с ним // Современное право. – 2002. – № 5.
4. Закон України „Про господарські товариства” // Право та практика. – 2005. – № 13.
5. Закон України „Про аудиторську діяльність” // Бюлетень законодавства та юридичної практики. – 2006. – №4.
6. Юридична практика. – 2005. – № 40.
7. Молотников А. Е. Слияния и поглощения. Российский опыт. – М.: Вершина, 2006. – 344 с.
8. Юридична практика. – 2005. – № 34.
9. Юридична практика. – 2005. – № 45.