1. Місце і роль контролінгу в управлінні підприємством

2. Методологічні аспекти оперативного контролінгу

3. Поняття про об’єкти контролінгу

4. Етапи розробки бюджетів

5. Мета і об’єкти стратегічного контролінгу

Список використаної літератури

1. Місце і роль контролінгу в управлінні підприємством

Контролінг — це синтетична дисципліна, яка розвивається на основі даних маркетингу, менеджменту, планування, обліку, аналізу та контролю. Поява такої дисципліни викликана переосмисленням ролі та значення менеджменту в сучасному бізнесі. Якщо до цього часу управління пов'язувалося, в основному, з вирішенням поточних справ на підприємстві, то в умовах загострення конкурентної боротьби і нестабільності зовнішнього та внутрішнього середовища, в якому функціонує підприємство і доводиться працювати менеджерам, управління пов'язується з успішністю діяльності фірми та забезпеченням його тривалого існування.

Управління можна визначити як діяльність спеціально створеного апарату для вирішення тактичних і стратегічних проблем на основі адекватного реальній складності підприємства інформаційного процесу. Головним завданням управління є розробка курсу подальшого розвитку підприємства.

Метою контролінга є отримання даних, їх обробка і трансформація в інформацію для управління та прийняття рішень. Така інформація є нестандартною, призначається для виявлення тенденції і закономірностей явищ і процесів у діяльності підприємства, допомагає розробити заходи, які забезпечують його життєдіяльність.

Контролінг є системою інформації, яка сприяє забезпеченню тривалого існування підприємства, він націлений на майбутнє. Той, хто тримається за старе, залишається з його наслідками, а завдання грамотних менеджерів полягає у тому, щоб завчасно пристосуватися до нових обставин. Проте досвід свідчить, що в більшості випадків менеджери не розуміють необхідності адаптації до нових реалій життя, не відчувають прискорення темпу змін. Якщо проблема пристосування зводиться до темпу технічних перемін, то немає іншої альтернативи, як звернутися до науки за її вирішенням.

Сьогодні необхідна тотальна переоцінка методів управління, що пов'язано з входженням України в епоху комп'ютеризації. Керівникам різних рівнів управління необхідна інформація, а не окремі факти. Факти ж перетворюються в інформацію лише тоді, якщо на її основі приймаються рішення і щось змінюється в системі господарювання. Керівник не повинен створювати систему обробки даних, йому слід створити систему управління на комп'ютерній основі. Система контролінга дозволяє створити таку систему і вирішити завдання вдосконалення управління підприємством, але за умови розвитку економіки України в напрямі більшого рівня свободи підприємництва, заміни державно-соціалістичної системи влади, яка існує зараз і характеризується такими ознаками, як пауперизація та люмпенізація 60-70% населення держави, висока питома вага карно-поліцейського та бюрократично-управлінського апарату (до 15% населення), повний контроль над усіма джерелами прибутку, дозвільна система щодо відкриття власного бізнесу тощо, народним капіталізмом, який повинен базуватися на демократичній системі влади, здоровій конкуренції, середньому класі та розвинутому приватному підприємництві.

Система контролінга ґрунтується на комплексі стратегічних наукових дисциплін — прогнозуванні, плануванні, маркетингу, обліку, статистиці, аналізі та менеджменті. Функції системи контролінга реалізуються через створення спеціальної служби, яка організовує збір, обробку, аналіз даних і забезпечує інформацію для менеджерів вищого рівня управління з метою розробки прогнозу стратегічного розвитку підприємства.

Контролінг пов'язується з пошуком слабких сторін у діяльності підприємства, ліквідацією "вузьких" та "проблемних" ділянок у виробничій та фінансовій сферах, формуванням плану стратегії розвитку.

Якщо традиційні системи контролю діяльності підприємства базуються на відстеженні минулих подій (фінансовий облік) або подій у реальному масштабі часу (управлінський облік), то контролінг орієнтується на майбутні події. Для системи контролінга найважливіше значення мають відхилення від прогнозованих показників на перспективу з горизонтом планування більше 3-х років, а не від поточних планів, як це прийнято на вітчизняних підприємствах. Порівнюють майбутні прогнозовані показники з досягнутим фактичним їх значенням.

Фінансовий облік у системі контролінга посідає значне місце, оскільки його завданням є підготовка звітів про використання ресурсів, протікання господарських процесів, формування собівартості продукції, ефективність витрат на маркетинг і збут продукції, формування прибутку, ефективність інвестицій тощо. Використовуючи дані фінансового обліку можна виявити тенденції явищ та процесів за певний період і прогнозувати їх подальший розвиток у системі контролінга.

Необхідно акцентувати увагу на тому, що система прогнозування розвитку підприємства передбачає планування економічних показників, а облік організовує збір та обробку даних в такому розрізі, як це передбачено у системі планування. Дані обліку та планів використовуються для аналізу відхилень. Відділ контролінга готує інформацію про відхилення фактичних показників від запланованих з розшифровкою факторів, які вплинули на ці відхилення. Інформація надається у вигляді інформаційних бюлетенів для зацікавлених служб і посадових осіб.

Служба контролінга повинна забезпечити такі види робіт:

• планування (програма розвитку, складання бюджетів у розрізі структурних підрозділів та підприємства в цілому);
• розробку системи звітів про роботу підрозділів;
• аналіз даних про виконання планів;
• формування необхідної для менеджерів інформації (перелік показників);
• розробку альтернативних варіантів вирішення проблемних питань;
• оцінку ефективності нових проектів.

У системі контролінга обов'язковим елементом є визначення мети підприємства і окремих структурних підрозділів, управління цілями, своєчасне реагування на зміну середовища і відповідно уточнення мети, що дає можливість адаптуватися до змін і забезпечити існування об'єкта.

Система контролінга функціонує на основі певних принципів (лат. "principium" — початок, основа, те, що лежить в основі певної теорії науки).

До принципів контролінга належать:

• визначення мети (цілей);
• управління цілями;
• досягнення цілей;
• принцип руху і стійкості;
• принцип своєчасності;
• принцип стратегічного мислення;
• принцип документування.

Визначення мети (цілей) необхідно для забезпечення місії, яка є суперзавданням, природою бізнесу, головною причиною існування підприємства. Досягнення стратегічної мети консолідує зусилля колективу на досягнення результату.

Принцип руху і стійкості означає об'єктивний спосіб існування матерії. Рух — це зміна взагалі, будь-яка взаємодія матеріальних об'єктів. Стійкість — це прояв відносного спокою. Рух матерії є категорією абсолютною, стійкість (стабільність) — відносною.

Підприємство, як складна система підпорядковується принципу руху і стійкості. Підприємство виступає як матеріальна система, а її рух описується деяким загальним законом, який характеризує цілісну зміну системи у просторі й часі. При висхідному розвитку відбувається ускладнення зв'язків, структури і форм руху матеріального об'єкта, прогресивні перетворення від нижчого до вищого. При низхідному розвитку, навпаки, відбувається деградація і розпад системи.

Розробка та реалізація обґрунтованих стратегічних рішень необхідні для того, щоб забезпечити висхідний рух підприємства. Не стабільність роботи, а порушення такої стабільності є запорукою життєздатності системи. Створення умов для розвитку підприємства може забезпечити інноваційна діяльність, яка пов'язується з оновленням місць праці, новими технологіями, прогресивними прийомами і методами роботи, новою технікою, новими методами організації й управління виробництвом.

Контролінг сприяє процесу постійного виявлення і впровадження нового, прогресивного та ефективного в практику підприємства з урахуванням його специфіки. Необхідно відшукувати шляхи подолання стабільності у роботі, оскільки вона є загрозою для подальшого існування підприємства.

Якщо у керівників різного рангу (особливо вищого) відсутній необхідний тип мислення (стратегічний і творчий), то вони будуть гальмувати інновації щодо суттєво важливих нових підходів до удосконалення роботи підприємства, нехтування системою сигналів щодо прийняття ефективних управлінських рішень.

2. Методологічні аспекти оперативного контролінгу

Контролінг, як окрема наука, має свої методи дослідження:

• загальнометодологічні;
• загальнонаукові;
• специфічні.

До загальнометодологічних методів відносяться такі, які характерні для будь-якої науки: спостереження, порівняння, аналіз, синтез, систематизація, історія розвитку, виявлення закономірностей, прогнозування та ін.

До загальнонаукових методів відносяться методи досліджень окремих систем: планування, обліку, аналізу, управління, статистики, кібернетики, інформатики. Враховуючи складність системи контролінга, його предмет вивчається арсеналом способів і прийомів тих наук, які пов'язані з вказаною системою. Таких способів кожна з наук нараховує досить багато і ми не ставимо собі за мету розкрити їх хоча б у мінімальному обсязі. Ми виходимо з того, що підготовлений читач знає їх і уявляє, наприклад, методи статистики, обліку чи аналізу.

Зміст специфічних методів контролінга треба розкрити ґрунтовніше, адже в економічній літературі вони майже не висвітлені. На нашу думку, контролінг передбачає використання моделювання процесів та явищ і на цій основі визначає конкретні завдання системи.

З табл. 1 видно, що за ієрархією контролінг поділяється на три види — стратегічний, тактичний і оперативний, а кожний з цих видів повинен визначити інформацію про внутрішнє, конкурентне і зовнішнє середовище. Саме на цих етапах треба визначити ті показники, за допомогою яких забезпечується контрольованість об'єкту спостереження (що, для кого, коли, в якій формі необхідно планувати, організувати облік, аналіз і подати дані на

Кожен з видів робіт включає нормування, облік, планування, аналіз та управління (відповідний рівень управління). Спостереження і забезпечення інформацією здійснюється на виконавчому рівні.

Контролінг можна визначити як систему перевірки того, наскільки успішно підприємство просувається до своєї мети. У випадку відхилень від мети приймаються коригуючі дії. Метою контролінга є підтримання ефективного функціонування підприємства. Мета визначається вищим керівництвом і може змінюватися залежно від змін факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, в якому функціонує підприємство. Метою може бути висока якість продукції, завоювання частки та розширення ринку продажу, зниження витрат на виробництво, зниження цін, підвищення прибутку, незалежність від кредиторів.

Контролінг організовується на таких принципах:

• планування (визначення чітких стандартів діяльності підприємства);
• облік (визначення фактичного стану об'єктів спостереження);
• аналіз (визначення того, чи відповідає фактичний стан об'єкту встановленим стандартам);
• прийняття рішень (визначення проблем у ситуаціях, які вимагають коригуючих дій).

3. Поняття про об’єкти контролінгу

Об'єктами контролінга є фактори виробництва, процеси, показники ефективності їх використання та організації, потенціал підприємства (чисельність, основні засоби, потужність, обсяг виробництва і збуту тощо), а також показники фінансового стану у порівнянні з прогнозованими.

Деталізуючи процес планування, обліку, аналізу та управління, розробляється матриця використання ресурсів фірми (табл. 2).

На підставі матриці, що наведена у табл. 2, можна конкретно визначити план витрачання за кожним видом ресурсів на відповідні процеси (постачання, виробництво, збут, формування собівартості тощо), розробити форми звітності, її періодичність, список користувачів інформації, терміни обробки фактичної інформації та ін.

Для контролінга використовується різноманітна інформація фінансового та управлінського обліку, на підставі якої визначається ефективність використання ресурсів, хід протікання господарських процесів, формування прибутку, показники фінансового стану. Відбір показників визначається менеджерами на основі спеціальних досліджень.

4. Етапи розробки бюджетів

При підготовці бюджетів відділів бухгалтери філій дають поради в оцінці витрат виробництва, визначенні стандартних і підрахунку фактичних витрат, приймають участь у збуті і обговоренні питань освоєння нової продукції. Бухгалтери відіграють особливу роль у визначенні витрат на нову продукцію, дають поради щодо скорочення витрат виробництва. Бухгалтери мають знання про продукцію, матеріали, комплектуючі та ін. Контроль фінансової діяльності здійснюється на основі внутрішнього капіталу, сутність якого полягає в наданні філії фонду грошових коштів для бізнесу і визначенні відхилень у їх використанні за допомогою даних бухгалтерського обліку.

Внутрішній капітал визначається формулою

де Кв — капітал внутрішній (основний і оборотний капітал філії);

Кно — капітал нормативний, оборотний;

Кп — капітал постійний;

Кр — капітал резервний (резерв пенсійних допомог і отриманих вкладів персоналу компанії).

Нормативний оборотний капітал служить для порівняння з фактично використаними коштами філії за кожним пунктом активів і пасивів. Нормативний оборотний капітал має таку структуру (табл. 3).

Якщо виникає необхідність залучити додаткові кошти, то філія звертається до центрального офісу з проханням надати позику, за що береться позичковий процент з розрахунку 12% річних (1% за місяць). На покриття витрат центрального офісу філія повинна сплачувати 3% від суми продажу. Після сплати цієї суми норма прибутку повинна дорівнювати 10% продажу. Величина прибутку розподіляється на дві частини: 60% — на виплату податків та дивідендів і 40% — у фонд нагромадженого прибутку. 60% щомісячно перераховується центральному офісу. Розширення оборотного капіталу здійснюється за рахунок власних коштів або позики у центральному офісі. При цьому існує правило, що незалежно від фінансового стану філія зобов'язана до кінця місяця розрахуватися з постачальниками, одержавши позику, про що бухгалтерія сповіщає центральний офіс

На основі контролю оборотного капіталу проводиться оцінка філії за нормою прибутку до продажу. Існує чотири оцінки:

• А — не менше 9%
• В — не менше 6%;
• С — не менше 4%
• D — менше 4% .

Оцінка філії на рівні D протягом 2-х років дає підставу замінити управляючого.

Система щомісячних бухгалтерських звітів використовується для контролю за ефективністю роботи методом співставлення планових і фактичних балансів. Кожний підрозділ зобов'язаний підготувати до 20-го числа кожного місяця бухгалтерський звіт, який служить для контролю роботи відділів. Всередині філії звіт має на меті управління прибутком та оцінку роботи управлінців. Метою бюджетної системи є контроль за витратами виробництва як складової частини системи управління.

Бюджет є грошовим відображенням планів діяльності відділу, філії та фірми. Центральне місце займає направляюче планування (канали продажу, основні покупці, види товару), по яких розробляються нормативи доходності, кількості матеріалів на один виріб, часу. Нормативна база використовується для складання калькуляції стандартних витрат виробництва. Процедура планування показана на рис.2.

Центральне місце в цій схемі належить розробці бюджетів по кожній структурній одиниці. Управляючий філією вивчає плани операцій для порівняння витрат і прибутків, які складаються за такою формою

Витрати на певні види робіт, послуг, продукції записуються в колонку "ресурси", а прибутки — у "випуск". Витрати визначаються за нормативом у людино-годинах роботи, за нормою витрачання матеріалів на одиницю. Плануються лише матеріальні і трудові витрати, які називаються прямими. В колонці "випуск" вказують очікуване скорочення витрат матеріалів і трудових витрат.

5. Мета і об’єкти стратегічного контролінгу

Метою контролінга є діагностування фактичного техніко-економічного і фінансового стану, порівняння його з прогнозованим, виявлення тенденцій і закономірностей розвитку економіки підприємств відповідно до головної мети, попередження негативного впливу внутрішніх та зовнішніх факторів на фінансовий результат і положення на ринку. Іншими словами, контролінг є системою спостереження та вивчення поведінки економічного механізму конкретного підприємства і розробки шляхів для досягнення мети, яку воно ставить перед собою.

Стан контрольованих об'єктів визначається кількісними, якісними, структурними, часовими та просторовими характеристиками.

Ключовим поняттям у визначенні мети контролінга є тенденції і закономірності економіки підприємства, його техніко-економічного та фінансового стану. Говорячи про економіку підприємства, треба мати на увазі, що мова йде насамперед про використання його активів, капіталу і зобов'язань, а також потенціалу з метою отримання максимально можливого результату. На основі даних контролінга визначають тенденції і закономірності розвитку бізнесу. Діагностування техніко-економічного та фінансового стану можливе за умови забезпечення фактичною обліковою та іншими видами інформації про об'єкти і порівняння її з плановими показниками.

Складність предмету контролінга вимагає деталізації його окремих елементів та розмежування понять "контрольованість системи" та "контролінг".

Метою контролінга є підтримання ефективного функціонування підприємства. Мета визначається вищим керівництвом і може змінюватися залежно від змін факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, в якому функціонує підприємство. Метою може бути висока якість продукції, завоювання частки та розширення ринку продажу, зниження витрат на виробництво, зниження цін, підвищення прибутку, незалежність від кредиторів.

Функціонування системи контролінга — об'єктом спостереження є господарська діяльність підприємства, яка планується. Об'єктом планування виступають ресурси підприємства, процеси господарської діяльності, формування собівартості, отримання прибутку, фінансовий стан, ефективність використання різних видів ресурсів та інше.

Використання об'єктів планується на основі норм, нормативів, стандартів. Облік забезпечує збір інформації за тими об'єктами, що плануються, у розрізі певного набору показників, використовуючи відповідну методологію обробки інформації, форми вхідних і вихідних документів та регістрів, строки подання та ін.

Аналіз призначений для виявлення відхилень від планових даних, причин та винних осіб. Якщо відхилення значні, то виявляються фактори, що їх спричинили і приймаються коригуючі дії, які спрямовані на приведення об'єкту контролінга до бажаного стану.

Принципова схема функціонування системи контролінга подана на рис. 3.

Список використаної літератури

1. Антикризове фінансове управління підприємством/ С. Я. Салига, Є. І. Ляшенко, Н. В. Дацій, С. О. Корецька; Мін-во освіти і науки України, Запорізький ін-т держ. та муніципального управління. -К.: Центр навчальної літератури, 2005. -203 с.

2. Копилюк О. І. Фінансова санація та банкрутство підприємств : Навч. посіб./ О. І. Ко-пилюк, А. М. Штангрет; М-во освіти і науки України. -К.: Центр навчальної літератури, 2005. -166 с.

3. Пушкар М. Контролінг — інформаційна підсистема стратегічного менеджменту : Монографія/ Михайло Пушкар, Роман Пушкар,; М-во освіти і науки України , Терноп. академія народ. господ.. -Тернопіль: Карт-бланш, 2004. -370 с.

4. Терещенко О. Фінансова санація та банкрутство підприємств : Навч. посіб./ Олег Те-рещенко,; М-во освіти України. Київ. нац. економ. ун-т. -К.: КНЕУ, 2000. -409 с.

5. Цигилик І. І. Контролінг / І. І. Цигилик; М-во освіти і науки України, Ін-т менеджменту та економіки "Галицька академія". -К.: Центр навчальної літератури, 2004. -74 с.