referat-ok.com.ua

Для тих хто прагне знань!

Конкурентоспроможність регіону в глобальних умовах взаємовпливів просторово-економічних систем

Актуальність теми. Зміна місця та ролі регіонів в світовій системі господарства, їх динамічний розвиток і активізація діяльності за межами власних територій обумовили використання просторового підходу як процесу взаємодії та поєднання елементів виробничого, фінансового, інституційного та соціального характерів.

Регіон – це елемент глобальної економічної системи, яка є ієрархією просторово-економічних систем міжнародного, міжнародно-регіонального, державного та регіонального рівнів. Тобто, базовими елементами такої ієрархії є сукупність регіональних утворень, які визначаються як ІІ-й рівень після державного, що охоплюють безліч об’єктів і зв’язків між ними з відповідним формуванням внутрішнього та зовнішнього просторів.

Сучасному розвитку глобальної економічної системи притаманна фінансова нестабільність, яка обумовлює необхідність розгляду конкурентоспроможності регіонів в контексті просторово-циклічної кон’юнктури економічних систем різних рівнів, що зумовило формування глобальних фінансово-економічних конкурентних центрів, макрорегіонів, залежних (сателітних) країн, макрорегіональних центрів домінування; окремих регіонів; розосереджених центрів регіонального домінування.

Головною перешкодою при спробах забезпечення необхідного рівня конкурентоспроможності регіонами залежних країн є негативний циклічний вплив конкурентних центрів, вплив яких поширюється у вигляді регіональних кризових хвиль. При цьому регіони відкритих та інтегрованих економічних систем стають чутливими і вразливими до вільного переміщення спекулятивних капіталів та зміни фінансової політики конкурентних центрів.

Актуальним питанням для України є вибір політики власного розвитку, геоекономічної стратегії та напрямів регіонально-інтеграційних процесів, які б найліпшим чином відповідали забезпеченню її конкурентоспроможності у глобальному середовищі. В своїх дослідженнях міжнародні організації в рейтингах конкурентоспроможності віддають Україні та її регіонам останні місця, що свідчить про те, що сам базис економічної політики не відповідає сучасним світовим концепціям, в основі яких є принцип просторового розвитку. Це підтверджується також і тим, що сучасний стан дослідження проблеми конкурентоспроможності вітчизняними науковцями ґрунтується на змісті конкурентоспроможності окремих суб’єктів господарювання, регіонів чи держави з використанням багатого математичного апарату, різного роду коефіцієнтів і моделей, але при цьому втрачається принцип системності, який визначається безпосереднім впливом просторових глобалізаційних процесів.

Серед наукових праць, в яких досліджуються сучасні форми і теоретичні основи конкуренції, конкурентне середовище, конкурентні переваги і аналіз причин і умов їх виникнення, проблеми забезпечення конкурентоспроможності регіонів та пошуку нових форм її досягнення, необхідно виділити дослідження таких зарубіжних вчених як: Д. Кейнса, Р. Лукаса, Т. Сарджента, Р. Барроу, П. Мінфорда, Є. Прескотта, Н. Уоллеса, У. Мітчелла, Р. Нельсона, С. Уинтера, Д. Ходжсона,
А. Гранберга, С. Меншикова, Р. Вернона, М. Гальвановського, Г. Грубера,
Ч. Джонсона, П. Зав’ялова, С. Коуена, П. Кругмана, С. Ліндера, Ф. Ліста, А. Маршалла, Дж. Міля, М. Познера, Дж. Робінсона, Дж. Сакса, П. Самуельсона, А. Селезньова, І. Трофімової, Р. Фатхутдінова, Е. Чемберліна, Й. Шумпетера, Ф. Хайєка, Г. Хамела, Е. Хекшера, Дж. Хікса О. Юданова та інших. Найбільш значимі дослідження просторового розвитку, міжнародної конкуренції та теорії конкурентних переваг країн, факторів, що визначають конкурентоспроможність на мікро- та мезорівнях були зроблені вченими А. Льошем, І. Тюненом, А. Рубінштейном, М. Грінхатом, А. Гілбрайтом, П. Кругманом, М. Портером, А. Чандлером і М. Енрайтом.

Проблеми становлення глобальної моделі розвитку, просторового устрою, сучасні тенденції інтернаціоналізації та міжнародної економічної інтеграції, а також питання зовнішньоекономічної стратегії України та її регіонів активно досліджуються в роботах вітчизняних вчених-економістів В. Андрійчука, Я. Базилюка, О. Білоруса, В. Будкіна, І. Бураковського, І. Вахович, А. Гальчинського, В. Геєця, З. Герасимчук, М. Долішнього, П. Бєлєнького, Н. Мікули, Б. Губського, М. Дудченка, Л. Кістерського, Б. Кваснюка, Г. Климка, Л. Ковальської, В. Кравціва, А. Кредісова, Д. Лук’яненка, Ю. Макогона, Ю. Мацейка, С. Мочерного, В. Савчука, В. Семиноженка, О. Мозгового, В. Новицького, Н. Павліхи, Б. Панасюка, Є. Панченка, В. Пітюлича, А. Поручника, О. Рогача, В. Рокочої, А. Румянцева, В. Сіденка, С. Сіденко, С. Соколенка, Н. Татаренко, А. Філіпенка, В. Чужикова, О. Шнипка, О. Шниркова, І. Школи та інших.

Разом з тим, багато аспектів даної наукової проблеми залишаються недостатньо розкритими та обґрунтованими. Методологія формування конкурентоспроможності регіональних просторово-економічних систем в умовах глобалізаційних тенденцій розвитку світового господарства, забезпечення і управління їх сталим розвитком знаходиться на етапі формування понятійного апарату, принципів, окреслення концепцій та виявлення відповідних факторів. Хоча і були спроби побудови цілісної моделі просторового розвитку регіонів України, однак, існуючі наукові розробки не охопили всього комплексу методологічних завдань щодо участі регіональних просторово-економічних систем як повноправних суб’єктів розвитку світового господарства.

Вимагають удосконалення сучасні методики оцінки конкурентних позицій регіональних просторово-економічних систем; методичні підходи до визначення факторів і ступеня взаємовпливу цих систем на конкурентний статус окремих держав та регіонів, а також подальшого прогнозування майбутніх рівнів інтеграції їх у глобальну економічну систему.

Залишаються поза увагою такі питання як вибір сучасних засобів забезпечення конкурентоспроможності регіональних просторово-економічних систем та методів створення і утримання конкурентних переваг в умовах прямого впливу негативних зовнішніх факторів. Актуальною на сьогодні є також проблема теоретичного обґрунтування необхідності розробки державної регіональної політики просторового-економічного розвитку з метою підвищення конкурентоспроможності України та її регіонів.

Таким чином, системне дослідження конкурентоспроможності регіональних просторово-економічних систем і їх взаємного впливу в умовах циклічних змін та глобалізаційних процесів є дуже важливими як в теоретичному, так і в практичному плані, що і обумовило вибір теми дисертації, її мету та завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках наступних науково-дослідних тем Луцького національного технічного університету «Механізми підвищення конкурентоспроможності регіонів України» (номер державної реєстрації 0109U001209), Інституту регіональних досліджень НАН України «Організаційно-економічні механізми забезпечення конкурентоспроможності прикордонних територій (на прикладі Карпатського регіону)» (номер державної реєстрації 0106U013077), в яких розроблені теоретико-методологічні підходи формування конкурентоспроможності прикордонних регіонів з врахуванням циклічних взаємовпливів.

В межах науково-дослідної роботи «Розвиток нових форм транскордонного співробітництва України» (номер державної реєстрації 0108U010369) автором особисто підготовлено розділ «Клондайкінгові операції – нова форма транскордонного співробітництва».

Крім цього, автор брав участь у виконанні науково-дослідної теми «Транскордонна конвергенція конкурентоспроможності регіонів» (номер державної реєстрації 0109U007083), в якій автором особисто розроблені нові теоретичні концепції щодо забезпечення сталості розвитку і конвергенції конкуренто-спроможності регіонів в умовах транскордонної співпраці.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретико-методологічних засад обґрунтування сучасної концепції державної регіональної політики забезпечення конкурентоспроможності регіонів України як просторово-економічних систем з врахуванням глобальних циклічних впливів.

Виходячи з мети дослідження, в роботі поставлені наступні завдання:

  • розкрити теоретико-методологічні засади сутності конкурентоспроможності регіону і її особливостей в умовах глобальних циклічних впливів;
  • проаналізувати сучасні теорії конкурентоспроможності, циклічності та просторового розвитку в регіональному контексті;
  • визначити місце та роль сучасного регіону в глобальній економічній системі;
  • визначити взаємозв’язок циклічних економічних процесів, а також його вплив на конкурентоспроможність регіональної просторово-економічної системи;
  • провести аналіз, виявити та оцінити особливості глобального впливу на регіональну просторово-економічну систему;
  • виявити взаємозв’язок глобальних, загальнодержавних і регіональних циклічних процесів в Україні;
  • розробити теоретико-методологічні положення врахування позитивних та негативних наслідків глобальних впливів на розвиток регіонів України;
  • розробити механізми ациклічного регулювання економічних процесів в регіоні в умовах поширення глобальних циклічних впливів;
  • обґрунтувати основні пріоритети забезпечення конкурентоспроможності регіону;
  • обґрунтувати сучасну концепцію державної регіональної політики забезпечення конкурентоспроможності регіонів України.

Об’єктом дослідження є сучасні процеси забезпечення конкурентоспроможності регіональних просторово-економічних систем в умовах глобальних взаємовпливів.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади конкуренто-спроможності регіонів в глобальних умовах взаємовпливів просторово-економічних систем.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є системний підхід до аналізу економічних явищ і процесів як в глобальному, так і національному середовищах, проведений на основі узагальнення теоретичних концепцій і течій, які мали місце в сучасній економічній науці. Дослідження проведене з використанням методів: системного аналізу – для представлення об’єкта дослідження і його складових, завдань та інструментів дослідження (розділ 1,
розділ 2, розділ 3); діалектичний – для дослідження соціально-економічних явищ і процесів (розділ 2, пункти 2.1, 2.2; розділ 4, пукти 4.1, 4,2); історичний – при дослідженні суті конкурентоспроможності регіонів (розділ 1, пункти 1.2, 1.3; розділ 2, пукти 2.1); економіко-статистичний – при дослідженні характеру поширення кризових процесів (розділ 3, пукти 3.1, 3.2); наукової абстракції – при дослідженні регіональної просторово-економічної системи в контексті глобальної конкуренції і визначенні просторової конкурентоспроможності в системі регіонального ациклічного регулювання (розділ 4, пукти 4.1, 4.2); економіко-математичного моделювання –  при визначенні основ теорії циклічного взаємного впливу просторово-економічних систем (розділ 4, пукти 4.2); стратегічного аналізу і структурно-функціональний – для розробки основних пріоритетів забезпечення конкурентоспроможності та сталого розвитку регіональної просторово-економічної системи (розділ 5, пукти 5.1, 5.2), а також розробки пропозицій щодо удосконалення концепції державної регіональної політики забезпечення конкурентоспроможності регіонів України (розділ 5, пукти 5.3); табличний, графічний та картографічний – для наочного відображення результатів аналізу (розділ 2, пукти 2.2, 2.3; розділ 3, пукти 3.1, 3.2, 3.3; розділ 4, пукти 4.1, 4.2, 4.3; розділ 5, пукти 5.1, 5.2, 5.3). Дослідження базується на використанні прогнозування розвитку економічних процесів на основі методу наукової абстракції, принципу єдності теорії та практики.

Інформаційною базою дослідження були Закони України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, матеріали Міністерства економіки та торгівлі, Міністерства регіонального будівництва і житлово-комунального господарства, Державного комітету статистики України, матеріали Європейської Комісії та Комітету Регіонів ЄС, Центру документації ЄС та Світового банку в Академії державного управління при Президентові України, Державного Департаменту США, Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) та Інституту менеджменту та розвитку (м. Лозанна), результати наукових досліджень Українського центру економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова, Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Інституту регіональних досліджень НАН України, монографічні дослідження вітчизняних і зарубіжних економістів, іноземні статистичні збірники та наукові видання.

Отримані в процесі дослідження теоретичні та практичні результати вирішують важливу наукову проблему розробки теоретико-методологічних засад забезпечення конкурентоспроможності регіонів в глобальних умовах взаємовпливів просторово-економічних систем.

До найбільш вагомих наукових результатів, які розкривають особистий внесок автора у розробку проблеми, що досліджується, та характеризують новизну роботи, належать такі:

вперше:

  • запропоновано теорію взаємного циклічного впливу регіональних просторово-економічних систем в умовах поширення глобальних економічних процесів як нового напряму теорії просторового розвитку, яка відображає об’єктивні закономірності просторових циклічних взаємовпливів економічних систем різних рівнів і ієрархій, пояснює процеси формування конкурентних переваг регіонів шляхом регулювання меж свого економічного простору, зміни щільності та зв’язності його складових, що дало можливість розробити механізми реагування на екзогенні та ендогенні чинники впливу;
  • змодельовано та доведено взаємну циклічну залежність темпів економічного розвитку регіональних просторово-економічних систем від економічної динаміки центрів домінування, зовнішній вплив яких може бути стимулюючим або пригальмовуючим; визначено інтенсивність та силу взаємодії просторово-економічних систем та виявлено порогове значення валової доданої вартості залежної просторово-економічної системи, при якому вона претендує на отримання статусу центру домінування, що дає підстави для обґрунтування вибору пріоритетних напрямів інтеграції регіонів та забезпечення їх конкурентоспроможності;
  • диференційовано види впливів локальних центрів домінування на регіональну просторово-економічну систему, зокрема безпосередній та опосередкований через макрорегіональний та національний рівні, що передбачає врахування історико-геополітичних та геоекономічних, культурних ознак розвитку територій;

удосконалено:

— зміст характеру поширення економічних впливів у вигляді хвиль від конкурентних центрів до регіонів, що передбачає формування нових або зміщення просторових меж та підвищення щільності галузевих та міжгалузевих зв’язків на території;

— організаційно-економічний механізм ациклічного регулювання економічних процесів в регіоні, реалізація якого через удосконалення державної регіональної політики спрямована на підвищення щільності і зв’язності елементів регіональної просторово-економічної системи, управління внутрішнім конкурентним середовищем і зовнішнім конкурентним простором;

— підхід до забезпечення конкурентоспроможності регіону, що передбачає виявлення, виокремлення, ізолювання і ліквідацію негативних екзогенних впливів при управлінні внутрішнім конкурентним середовищем, що дало можливість обґрунтувати вибір пріоритетів регіонального розвитку;

— понятійно-термінологічний апарат теорії взаємного циклічного впливу регіональних просторово-економічних систем, а саме: визначення «структури великого економічного простору» як сукупності регіональних, національних, макрорегіональних і глобальної просторово-економічних систем з центрами конкурентного впливу домінування, що характеризуються відповідними взаємо-зв’язками та їх щільністю; «просторова конкурентоспроможність регіонів» – під якою розуміється здатність регіональної системи перемагати в конкурентній боротьбі за ефективне розміщення в часі та глобальному просторі матеріальних, фінансових, трудових, інформаційних та інших ресурсів і яка передбачає дії, пов’язані з особливостями мінімізації екзогенних циклічних впливів;

— структуру ієрархії домінуючих центрів, що передбачає появу нових рівнів локального домінування щодо впливів на регіон, які визначаються їх інтенсивністю та щільністю зв’язків елементів в системі національних, макрорегіональних і глобальних просторів, що зумовлює врахування таких впливів в управлінні внутрішнім конкурентним середовищем регіону;

отримали подальший розвиток:

  • методологічний підхід до формування державної регіональної фінансово-кредитної політики як поліструктурної фінансової політики, що передбачає введення регіонального платіжного балансу регіону як інструменту коригування невідповідності фізичних обсягів зовнішньоторговельного обороту регіону з його фінансовими потоками, що дало можливість врахування показників фінансових операцій всіх установ регіону в глобальному просторі.
  • методичний підхід до визначення активності регіону в глобальному економічному просторі шляхом введення інтегрованого показника, який включає нормалізовані показники зовнішньоторговельної та інвестиційної діяльності, участь у макрорегіональних та транскордонних об’єднаннях і міжнародних асоціаціях, кількість укладених угод про співробітництво та формалізованих представництв за кордоном, що дає можливість її врахування у короткотермінових та довгострокових стратегіях регіонального розвитку.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення сформульованих автором у дисертації теоретичних положень, висновків і рекомендацій полягає у тому, що вони можуть слугувати методологічною основою для розробки ефективного механізму забезпечення розвитку просторово-економічних систем, зокрема, в умовах негативного зовнішнього впливу глобальних процесів, що мають циклічний характер. Розроблена автором методика може бути використана під час дослідження та прогнозування умов забезпечення сталості економічного розвитку просторових систем з метою врахування цих умов в розроблених проектах ефективних програм економічного і соціального стабільного зростання.

Одержані результати знайшли своє впровадження на загальнодержавному рівні, зокрема, окремі висновки було враховано у проекті рішення Комітету Верховної Ради з питань Європейської інтеграції з низкою рекомендацій для центральних і місцевих органів виконавчої влади, що стосується подальшого розвитку транскордонного співробітництва з країнами ЄС (довідка Комітету Верховної Ради з питань Європейської інтеграції №04-18/14-668 (163776) від 14.09.2011 р.), і використані у роботі Міністерства регіонального розвитку і будівництва України при підготовці матеріалів щодо вирішення проблем активізації транскордонного співробітництва (лист Міністерства регіонального розвитку і будівництва України №12/19-2-5-10-2347 від 09.03.2010 р.). Пропозиції автора використані під час розробки основних напрямків роботи регіонального комітету з економічних реформ, а саме: робочої групи «Сталий економічний розвиток, бізнес-клімат та інвестиції» (розпорядження голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації №184 від 31.03.2010 р.), а також під час розробки методів організації дієвої системи і ефективного механізму залучення інвестицій в економіку Івано-Франківської області (розпорядження голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації №809 від 14.12.2010 р.). Результати виконаної автором роботи лягли в основу реалізації спільних заходів, які здійснюються за пріоритетними напрямами узгодженої діяльності Івано-Франківської області та Міністерства регіонального розвитку та будівництва України в рамках підготовки Угоди регіонального розвитку між Кабінетом Міністрів України та Івано-Франківською обласною радою, в якій враховано пропозиції щодо відкриття транспортного митного переходу на українсько-румунському кордоні та розробки проекту будівництва транспортного коридору (довідка №554/0/2-10/01-041 від 19.04.2010 р.). Основні теоретичні положення та висновки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника під час викладання дисциплін «Управління конкурентоспроможністю регіону», «Грошово-кредитні системи зарубіжних країн», «Міжнародні кредитно-розрахункові та валютні операції», «Валютно-фінансовий механізм ЗЕД» (довідка №01-08/06-12/650 від 18.05.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, які викладені в дисертаційному дослідженні та виносяться на захист, одержані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на 19 міжнародних науково-практичних конференціях, семінарах, круглих столах тощо, зокрема, на «Транскордонне співробітництво як фактор активізації євроінтеграційних процесів» (м. Чернівці, 2008 р.), «Транскордонне співробітництво як фактор активізації інтеграційних процесів» (м. Львів, 2008 р.), «Кластери та конкурентоспроможність прикордонних регіонів» (м. Львів, 2008 р.), «Нові форми транскордонного співробітництва» (м. Львів, 2009 р.), «Теорія та практика менеджменту, маркетингу та дорадництва у формуванні конкурентоспроможного АПВ на інноваційній основі (соціально-економічні аспекти)» (м. Мелітополь, 2009 р.), «Перспективи розвитку транскордонного співробітництва в умовах євроінтеграції України» (м. Луцьк, 2009 р.), «Маркетинг в Україні» (м. Київ, 2009 р.), «Фінансування і кредитування аграрного сектору: проблеми та перспективи» (м. Мелітополь, 2009 р.), «Сталий розвиток та екологічна безпека суспільства в економічних трансформаціях»
(м. Бахчисарай, 2010 р.), «Перспективи та пріоритети розвитку економіки України та її регіонів» (м. Луцьк, 2010 р.), «Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності» (м. Ялта, 2010 р.), «Економічний простір України: регіоналізація та інтеграція в умовах суспільних трансформацій» (м. Львів, 2010 р.), «Сучасні національні економічні моделі: проблеми та перспективи розвитку»
(м. Сімферополь, 2010 р.), «Формування мереж прикордонного співробітництва України» (м. Чернівці, 2011 р.), «Конкурентоспроможність в умовах глобалізації:

реалії, проблеми, перспективи» (м. Житомир, 2011 р.), «Ринкові трансформації у сфері природокористування: теорія, методологія, практика» (м. Луцьк, 2011 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 37 наукових праць, у т.ч. дві монографії (одна у співавторстві), один навчальний посібник,
27 статей у наукових фахових виданнях та 6 тез у збірниках міжнародних науково-практичних конференцій, круглих столів. Загальний обсяг опублікованих робіт становить 101,87 ум. др. арк., особисто авторові належить 98,25 ум. др. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 382 сторінки комп’ютерного набору, що містить 15 таблиць і 57 рисунків; 6 додатків на 31 сторінці; список використаних джерел налічує 395 найменувань на 36 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади розвитку регіонів в глобальній економічній системі» розкрито місце та роль сучасного регіону в глобальній економічній системі, проаналізовано теоретико-методологічні засади конкурентоспроможності регіонів та узагальнені теоретичні засади просторового розвитку регіонів.

На основі узагальнення розвитку сучасних глобалізаційних процесів, який проявляється у зростанні масштабів та динамізації міжнародного руху капіталів, товарів, послуг, факторів виробництва, інформації та технологій і призводить до максимального зближення національних економік, їхньої інтеграції та взаємо-залежності на регіональному, макрорегіональному та глобальному рівнях, виявлено посилення конкурентної боротьби між суб’єктами міжнародних економічних відносин, серед яких сучасний регіон займає повноправну позицію.

В роботі підкреслено, що для вирішення питань, що пов’язані з економічним, екологічним та соціальним розвитком території, сучасний регіон має можливість, окрім використання внутрішніх регіональних ресурсів, потенціалів регіональних суб’єктів господарювання та установ, мобілізувати джерела економічного зростання, які знаходяться за «межами» регіону в масштабах міжрегіонального, національного, макрорегіонального і глобального просторів.

Базуючись на узагальненні поняття простору вітчизняними і зарубіжними вченими, автор визначає «простір» як сукупність трудових, фінансових, виробничих та інших економічних інститутів та зв’язків між ними, які функціонують і реалізуються на певній умовній території в масштабах міжрегіонального, національного, макрорегіонального і глобального рівнів. Основними підходами до вивчення і аналізу економічного простору є територіальний, ресурсний та інформаційний підходи. Однак, на сучасному етапі розвитку глобалізаційних процесів та становлення постіндустріального суспільства при розгляді економічного простору найбільш значимим стає чинник «часу», який суттєво змінив тлумачення «конкуренції», зокрема для регіону.

Виявлено, що введення часового параметру до характеристик простору (щільність, віддаль, концентрація, зв’язність) вказує на динамічний характер всіх процесів, які відбуваються в регіоні, а також на циклічний характер їх зміни. Рівень концентрації економічного простору впливає на конкурентоспроможність суб’єкта господарювання: остання підвищується щодо аналогічного суб’єкта, який не є елементом даного простору – зі збільшенням концентрації економічного простору з точки зору внутрішніх (ендогенних) характеристик зменшується час, необхідний для здійснення трансакції.

Економічний розвиток окремого регіону, його конкурентні позиції не завжди забезпечують найбільш сприятливі умови для реалізації конкурентних переваг та власних економічних і соціальних інтересів. Це зумовлює необхідність налагодження партнерських стосунків з суміжними регіональними системами, або ж з іншими – несуміжними. Адміністративно-територіальні одиниці різного ієрархічного рівня формують не тільки однорідні райони, а також вузлові соціально-економічні райони з центрами, що збирають або розподіляють ресурси чи інші потоки, що, у свою чергу, зумовлює розвиток міжрегіонального, як внутрішнього, так і міжнародного співробітництва.

Міжрегіональне співробітництво у формі укрупненого районування і об’єднання для спільної господарської діяльності регіонів, чи їх суб’єктів господарювання створюють більш цілісний і комплексний спільний потенціал. Створення такого плану просторових міжрегіональних зв’язків сприятиме підвищенню конкуренто-спроможності регіонів, які є складовими елементами такого об’єднання. Формування партнерських зв’язків з іншими несуміжними регіональними системами обумовлюється не тільки об’єктивним фактом діяльності регіону як повноцінного суб’єкта зовнішньоекономічних зв’язків, але й можливостями його інтеграцій у макрорегіональні економічні системи. Прикладом такої інтеграції є формування транскордонних макрорегіональних утворень (наприклад, єврорегіонів).

Проведена оцінка особливостей і перспектив міжрегіональних інтеграцій та входження регіональних систем до макрорегіональних утворень дала можливість представити регіон як елемент глобальної просторово-економічної системи з відповідною структурою прямих і зворотних зв’язків (рис. 1), з прямими і опосередкованими впливами на системи вищого та аналогічного рівнів. Окрім того, у роботі виявлена відсутність можливого безпосереднього впливу регіональних просторово-економічних систем на глобальну економічну систему. Такий вплив може бути здійснений лише через національну чи макрорегіональні системи. Тим самим регіон повинен бути здатним забезпечити власну реакцію на впливи глобальної економічної системи.

Підтверджено, що просторові зв’язки (рис. 1) обумовлюють характер конкуренції регіонів за розширення регіонального простору на ринках матеріальних, сировинних, фінансових та інших ресурсів, інвестиційних та інноваційних можливостей як національних, так і в межах макрорегіональних утворень чи глобальної просторово-економічних систем. Враховуючи проблематику просторового розвитку в контексті забезпечення конкурентоспроможності регіону, наголошено, що у ринковому просторі конкурентне середовище формують усі регіони, суб’єкти господарювання, установи та держави, інтереси яких перетинаються.

Проведений аналіз методологічних підходів до визначення конкуренто-спроможності регіонів та чинників, за якими повинно здійснюватися її порівняння, дав можливість стверджувати про зміну домінуючої ідеї (парадигми), а саме: менш придатною стала ідея протистояння та антагоністичної боротьби, на якій базувалися пояснення закономірностей суспільного розвитку, в тому числі і природа економічних процесів і конкурентоспроможність. Виявлено, що на сучасному етапі розвитку науки більш плідним став підхід, який пояснює закономірності розвитку економічних процесів та конкурентоспроможність з позиції співробітництва, кооперації і компромісів.

Оцінюючи «структуру» економічної думки, одержано наступну схему: попереду – домінуючий кейнсіанський центр, який визначав політику більшості урядів в розвинутих країнах і забезпечення конкурентоспроможності шляхом цілеспрямованого державного регулювання; праворуч – «помірна опозиція», представлена західнонімецьким неолібералізмом і американськими неокласиками, які пропагують ідею вільної конкуренції; ліворуч – концепції соціально-інституційного спрямування, які доводять ідею точкового державного регулювання конкурентного середовища шляхом створення полюсів росту тощо і цілеспрямованої соціальної політики.

Такий підхід до забезпечення конкурентоспроможності не відображає глобалізаційних впливів, насамперед, на регіональні просторово-економічні системи. Окрім того, як відомо розвиток просторово-економічних систем різних рівнів є циклічним, що властиво як елементам системи, так і підсистемам, і системі в цілому. Складність розгляду циклічних економічних процесів в умовах глобальної економічної системи обумовили їх недостатнє вивчення. На початку свого розвитку теорії економічних циклів в основному використовували екзогенні концепції, які пояснювали циклічні коливання на основі впливу зовнішніх у відношенні до економічної системи факторів. Це зумовлено домінуванням на той час неокласичної школи з її засадами загальної економічної рівноваги й автоматичного пристосування ринкової економіки до будь-яких зрушень попиту та пропозиції.

Результати проведених теоретичних досліджень дають можливість стверджувати про існування в економічних явищах і процесах цілої множини різних за тривалістю класифікацій циклів: цикли Кітчіна, ділові цикли, ритми Кузнеця, довгі хвилі Кондратьєва, цикли Модельського, 300-літні цикли К. Джоєля і В. Шерера, цивілізаційні цикли. Економічні течії по-різному пояснювали природу економічних циклів, зокрема кейнсіанська школа вважає, що причиною циклічного розвитку є інвестиційний імпульс, а монетарна теорія циклів, хоча і базується на спільних базових постулатах з кейнсіанським підходом щодо ациклічного регулювання, однак причини циклічного економічного розвитку і пов’язані з цим кризи, інфляції, безробіття, бачить як результат неправильної грошової політики держави, яка проявляється у невідповідності грошової маси темпам росту ВНП.

Узагальнення проведеного аналізу розвитку теоретико-методологічних концепцій теорій циклу дало можливість стверджувати про різноплановий характер причин циклічних коливань економічних процесів і визначає економічний цикл у вигляді довгої хвилі, характер якої зумовлюється особливостями протікання циклів меншої тривалості, які безпосередньо є її складовими. Обґрунтовано, що сучасний період розвитку регіональних просторово-економічних систем ставить проблему розгляду теорій циклічних коливань з врахуванням їх інтеграційних процесів та глобалізаційних впливів.

Динамічність розвитку просторово-економічної системи відбувається в умовах її відносної незмінності, збереження власної структури, сталого функціонування в межах певного часового періоду та здатності залишатися незмінною та стійкою у відношенні до зовнішнього тиску без необхідності переходу в новий інший статичний стан. Тим самим, стійкість регіональної просторово-економічної системи є необхідністю і можливістю збереження статичного стану розвитку в межах певного часового проміжку в умовах прямого екзогенного впливу.

Обґрунтовано, що розвиток регіональної просторово-економічної системи відбувається у відповідності з концепцією теорії економічних циклів і є процесом взаємодії та просторового сполучення елементів виробничого, фінансово-економічного, інфраструктурного, інституційного та соціального характерів, які мають комплексний характер, цілеспрямовано функціонують у реальному просторі в певних розмірах, пропорціях і масштабах.

Комплексний характер взаємодії складових елементів глобальної просторово-економічної системи забезпечує її поступальний розвиток і обумовлює формування і функціонування просторових систем різного масштабу та ієрархії. Тим самим, регіональна просторово-економічна система може бути не тільки регіоном, але й міжрегіональним, транскордонним, макрорегіональним утворенням.

В роботі доведено, що формування великого економічного простору (за К. Шмідтом) в межах постіндустріального етапу економічного розвитку світової економічної системи є результатом економічної інтеграції просторово-економічних систем макрорівня з метою домінування в межах світової системи господарювання і забезпечення сталого розвитку власних систем.

Водночас обґрунтовано, що розвиток регіональних просторово-економічних систем як елементів великого економічного простору залежить від впливів систем макрорівня (як позитивних, так і негативних) і в умовах прямого впливу адміністративних важелів (макрорегіонального, національного та регіонального рівнів) має здатність досягати стійкого динамічного розвитку.

Окремі характеристики регіональної просторово-економічної системи, а саме: «синтетичність», «цілісність» стосуються змісту штучного забезпечення або створення необхідних (екзогенних та ендогенних) умов, які б гарантували цілісний характер просторової системи. Саме поняття «цілісність» у відношенні до регіональної просторово-економічної системи застосовується не як до об’єкта, а до процесу, що відбувається всередині регіону.

Доведено, що характер зв’язків і впливів регіональної просторово-економічної системи може носити вертикальний, горизонтальний, функціональний чи часовий характер, а їх системоутворюючі чинники формують регіональний простір, який, у тому числі, характеризується процесом взаємного впливу просторово-економічних систем одна на іншу, що і обумовлює універсальну форму динамічного розвитку. Така взаємодія визначає існування і структурну організацію регіональної просторово-економічної системи, її об’єднання, поряд з іншими системами, в просторові системи вищого порядку та надбання властивостей всіх інших просторово-економічних систем і явищ.

Характер взаємодії регіональних просторово-економічних систем є таким співвідношенням, при якому причина і наслідки економічних процесів знаходяться в постійній динамічній зміні. Цей причинно-наслідковий зв’язок визначає таку важливу рису як циклічність їх розвитку, а період коливання має прямо пропорційну залежність від масштабів просторового утворення.

Таким чином, доведено, що регіональна просторово-економічна система є елементом загальнодержавного, макрорегіонального і глобального економічних просторів, має чітко виражену ієрархічну структуру, розвиток якої відповідає циклічному закону і яка підвладна різноманітним впливам. Основною проблемою просторового регіонального розвитку є забезпечення конкурентоспроможності регіонів з врахуванням глобальних впливів з метою забезпечення просторової цілісності, стійкості і керованості.

Другий розділ «Розвиток теоретико-методологічних засад конкуренто-спроможності регіонів як просторово-економічних систем» присвячено висвітленню сучасних методологічних підходів до конкурентоспроможності регіонів як просторово-економічних систем, визначенню концептуальних засад основних процесів глобалізації в контексті регіонального розвитку та виявленню особливостей поширення циклічних процесів глобальної економічної системи на просторово-економічні системи нижчих рівнів.

Поняття «конкурентоспроможність» є одним з базових у ринковій економіці і може використовуватися при економічному аналізі національних економік, регіональних утворень різного ієрархічного рівня, окремих суб’єктів господарювання. Разом з тим, цікавими є сучасні методологічні підходи, висновки яких можна використати для розвитку підходів щодо забезпечення конкурентоспроможності регіонів.

Розвиток неоконсерватизму (А. Лаффер, Р. Мендель) та нової класики (Р. Барроу, Р. Лукас, Т. Веблен, Ф. Перру, М. Гельвановський, М. Портер) обумовили створення системи конкурентних переваг для домінуючих економік на основі взаємозв’язку економічного росту з проведенням державами ациклічного регулювання власних економічних процесів.

Неоінституціалісти (Дж. Б’юкенен, Г. Тальок, Р. Коуз) ввели новий підхід щодо можливості ефективного управління економічною системою на основі забезпечення конкуренції всередині самих суб’єктів господарювання. Розглядаючи корпорацію як олігополію з недосконалою конкуренцію, вони вважають, що використання планування на рівні корпорації є необхідною умовою забезпечення конкурентоспроможності країни, а з розвитком корпорації передбачають її вплив на територію з метою поширення планового характеру ведення бізнесу, застосування принципу «стаціонарного економічного середовища» і ліквідації конкурентів. Тобто, головним фактором розвитку економічної системи є планування, а якісні зміни в суспільному механізмі обумовлюють індикатори у вигляді економічних криз.

Зазначене дозволило дійти висновку, що саме зміна парадигми економічної теорії обумовила два суперечливі явища: з одного боку − це необхідність забезпечення вільного конкурентного ринку з мінімальним рівнем втручання держави, а з іншого − прагнення до планового характеру економіки. Мета та зміст використання вищеназваних явищ підпорядкована основним завданням – боротьбі з циклічністю економічних процесів і, як наслідок, забезпечення сталого та збалансованого розвитку національних економік в умовах глобальних впливів світової економічної системи. Однак, усі зазначені методологічні підходи до розвитку сутності конкурентоспроможності не враховували появу на сучасному етапі нового суб’єкта конкуренції з власними інтересами і цілями, яким став регіон, що в умовах глобалізації набуває властивостей регіональної просторово-економічної системи.

Узагальнення положень сучасної економічної науки щодо глобалізації (Фішер, Саломон, Тейт та ін.) дали змогу виявити можливості, які отримують країни/ регіони, а саме: підвищення ефективності використання ресурсів; перспективи збільшення матеріального благополуччя і світового багатства; участь у міжнародному поділі праці завдяки лібералізації, децентралізації економіки та розвитку співробітництва. Однак, глобалізація не тільки надає нові можливості, але і створює певні загрози: короткотермінові та довготермінові. Короткотермінові загрози є неадекватною зовнішньоекономічною політикою економічно розвинутих країн, які претендують на роль глобального центру розвитку чи «полюсу росту». Проте, підтверджено, що насправді домінуючі економіки розвинутих країн у своїй політиці керуються тільки власними національними інтересами і всі їх дії пов’язані й залежні від власних амбіцій. Загрози глобалізаційних процесів в довготривалій перспективі (М. Інтрілігейтор) пов’язані із несправедливим розміщенням благ, яке породжує загрозу виникнення конфліктів на регіональному, національному і міжнародному рівнях.

В роботі обґрунтовано, що вищезазначене знаходить своє відображення у тому, що домінуючі економіки через фінансові і торговельні організації, з одного боку, нав’язують ліберальну модель світогосподарських зв’язків, а з іншого, у відношенні до економік-реципієнтів, використовують і практикують спекулятивні форми господарської діяльності. В результаті залежні (сателітні) економіки, як правило, потрапляють у боргову залежність від країн-кредиторів і міжнародних фінансових організацій, які переживають періодичні девальвації курсу національних валют та інші кризові явища як наслідок циклічного розвитку.

Підтверджено, що широке використання країнами іноземних валют для міжнародних валютно-фінансових операцій, а також введення в міжнародний обіг власних валют, що прив’язуються до вільноконвертованих валют, створюють сприятливі умови екзогенного впливу і є стимулюючим елементом поширення кризових явищ. У зв’язку із цим підкреслюється, що якість управління банківською та фінансовою системами, у тому числі регіональними, є одним із факторів протидії проявам валютно-фінансових криз, підтримання стійкої позиції країни/регіону в світовому фінансовому секторі та забезпечення динаміки стійкого розвитку їх економіки.

Це пояснено тим, що типовою рисою циклічних кризових процесів є намагання домінуючими економіками підтримувати високий курс американської валюти та здешевлення стратегічних сировинних ресурсів, або навпаки. Основним способом поширення валютно-фінансових кризових явищ є спекулятивні атаки. Суб’єктом, що мотивує таки атаки, є іноземний «інвестор», а її зміст полягає в провокації нестабільності валютного курсу в країні інвестування, в конкретному регіоні з метою досягнення в короткостроковому періоді спекулятивного прибутку, а в довготерміновому – отримання доступу до здешевлених регіональних виробничих, матеріальних і сировинних ресурсів.

Валютно-фінансові кризові процеси, як негативна та невід’ємна частина економічного циклу, знаходять своє відображення в кризі платіжних балансів. Необхідність досягнення внутрішньої рівноваги у нестабільному зовнішньому середовищі вимагає застосування країною/регіоном відповідної економічної політики, спрямованої на прискорення економічного зростання, яке, в свою чергу, повинно забезпечити перехід економічної системи з невисокою конкуренто-спроможністю до рівня впливової, паритетної та самодостатньої.

Виявлено, що сучасний підхід до конкурентоспроможності регіональних просторово-економічних систем полягає в переосмисленні та переоцінці змісту їх економічних циклічних процесів, оскільки вони набули нового забарвлення та змін у зв’язку з інтеграційними процесами і змінами у глобальній економічній системі, у тому числі у її впливах на регіон.

Обґрунтовано, що в умовах повноцінної участі регіонів в глобальному конкурентному середовищі найбільш коректним способом оцінки їх конкурентних позицій буде не збільшення обсягів зовнішнього товарообігу, а відображення цього процесу у фінансовому рахунку регіонального платіжного балансу.

Відображення фінансових операцій (рис. 2) вказує на те, що зовнішньо-торговельний оборот України фінансувався не власним вітчизняним капіталом, а капіталом з інших територій (наприклад, офшорних).

Особливо це стосується періодів 1998–2004 рр. і 2009–2010 рр., протягом яких динаміка зміни обсягів ЗТО була неадекватна змінам фінансового рахунку платіжного балансу України. Аналогічна картина спостерігалася і на регіональному рівні в показниках регіонального платіжного балансу (нині цей документ відсутній у звітності регіональних відділень НБУ). Тобто, просторовий аспект діяльності регіону відображається не лише обсягами ЗТО регіону, але і відповідними фінансовими потоками, що отримало обґрунтування у роботі.

Узагальнення сучасних наукових підходів щодо шляхів забезпечення конкурентоспроможності регіонів як суб’єктів глобальної економічної системи дозволило окреслити сучасний підхід щодо формування простору регіону. В основі даного підходу лежить трансфер господарської діяльності тих суб’єктів господарювання регіону, які проводять міжнародну торговельну, інвестиційну і управлінську діяльність і забезпечують просування товарів, послуг та функціонування фірм регіону поза межами державних кордонів, залучаючи діяльність торгових, дипломатичних та інших закордонних місій і враховуючи особливостей циклічних змін інших регіональних систем як просторово-циклічної кон’юнктури глобальної економічної системи.

З огляду на вказане вище, до основних рис глобальної конкуренції слід віднести процес відтворення соціальних ресурсів регіональної економічної системи, просування власних стандартів господарської та соціально-культурної поведінки як механізму, що забезпечує формування іноземного споживчого ринку товарів та послуг регіону. Враховуючи те, що глобалізація – це процес, зміст якого лежить у площині руху динамічного розвитку світової економіки, з визначенням певних центрів економічного, фінансового та політичного впливу, виникає необхідність перегляду проблематики забезпечення конкурентоспроможності регіонів в контексті просторово-циклічної кон’юнктури економічних систем.

У третьому розділі роботи «Аналіз впливу глобальної економічної системи на розвиток регіональних просторово-економічних систем» представлені результати аналізу емпіричних досліджень для виявлення та оцінки особливостей глобального впливу на регіональну просторово-економічну систему, аналізу глобального впливу на розвиток регіональної просторово-економічної системи та оцінки взаємозв’язків глобальних, загальнодержавних і регіональних циклічних процесів в Україні.

Особливість впливу глобальної економічної системи на розвиток регіону базується на структурно-функціональних зв’язках великого економічного простору. Різниця між глобальною економічною системою та великим економічним простором полягає у відмінностях, викликаних просторовим чинником. Елементи та складові глобальної економічної системи мають чітко визначені територіальні межі, а великий економічний простір формується як потенційне середовище діяльності елементів та складових глобальної економічної системи, яке має змінні рухомі межі.

Аналіз діяльності регіонів в глобальному економічному просторі виявив різну їх активність і різновекторність в залежності від специфіки, обумовленої розміщенням, виробничою діяльністю, суб’єктивними чинниками та особистісними контактами тощо. Наприклад, Донецька область веде торгівлю з понад 100 країнами світу. Основними торгівельними партнерами є Росія, Китай, країни ЄС, США та Туреччина. Частка області в загальнодержавному експорті складає понад 20%. Господарські зв’язки Волинської області підтримувалися з 82 країнами світу. Найбільшим торговим партнером Волині є Росія, на яку припадає майже половина сукупного розміру зовнішньоторговельних угод. Понад 20% зовнішніх торгових трансакцій реалізовано з країнами ЄС, зокрема Польщею, Литвою, Словаччиною, Румунією та Угорщиною. Закарпатські підприємці співпрацювали з партнерами із 73 країн світу. За обсягами залучених інвестицій область займає 11 місце серед інших регіонів України, а за обсягами на особу – 6 місце.

Кількість експортерів Львівської області становила 698 суб’єктів, які експортували продукцію у 85 країн світу. Найбільші обсяги експортованої продукції припадають на Німеччину – понад 14% загального обласного експорту, Росію та Польщу – понад 12% на кожну країну тощо. Міжрегіональні угоди Львівщина має з Тюменською та Оренбурзькою областями Росії, штатами Кордоба (Бразилія) та Парана (Аргентина), Чернівецька область співпрацює з провінцією Саскачевань (Канада) тощо. Однак зазначено, що така співпраця формується, переважно, під впливом особистісних контактів та зв’язків з діаспорою і не є економічно обґрунтованою щодо підвищення конкурентоспроможності регіонів.

Майже всі прикордонні області України є учасниками макрорегіональних утворень – єврорегіонів, в межах яких та через які ведеться інтенсивна співпраця у світовому просторі, що сприяє підвищенню їх конкурентоспроможності. З іншого боку, на регіони України, особливо західні, поширюється регіональна політика ЄС, що має значний вплив на їх соціально-економічний та екологічний розвиток і конкурентоспроможність. Так, наприклад протягом 2006–2013 рр. лише Закарпатська область з джерел ЄС за найбільшими транскордонними проектами отримає фінансову допомогу більш ніж на 11 млн євро.

Тобто, формування свого регіонального економічного простору сучасний регіон здійснює під впливом чинників від систем різних рівнів, а саме: міжрегіональних, національних, макрорегіональних та глобальної. Найбільш наочно впливи економічних систем різних рівнів можна проілюструвати на прикладі характеру поширення світових кризових процесів. З метою підтвердження просторового поширення кризових циклічних процесів в роботі був проведений аналіз їх виникнення та поширення від регіональних центрів домінування, якими є США, Японія – для азіатського простору та ЄС для європейського простору. До одного з важелів екзогенних впливів слід віднести використання суб’єктами господарювання регіону і нерезидентами (інвесторами) іноземних валют, зокрема долару США, динаміка обмінного курсу якого суттєво впливає на стійкість регіональної системи.

Регіональна політика ЄС, яка через фінансову підтримку за Програмами Добросусідства чи Східного Партнерства, а також реалізацію транскордонних проектів, розширює власне зовнішнє конкурентне середовище і забезпечує підвищення конкурентоспроможності регіонів ЄС, водночас створюючи можливості підвищення конкурентоспроможності регіонами України.

Проведений в роботі аналіз хронології подій фінансово-економічної кризи країн тихоокеанського регіону свідчить про аналогічний характер проходження кризових процесів, що мали місце в макрорегіональній просторово-економічній системі Латинської Америки – ефект поширення кризи у вигляді регіональних хвиль. В умовах практично однотипових економік з експортно орієнтованим характером різке зниження вартості валюти будь-якої країни породжує цілий ланцюг конкурентних девальвацій, примушуючи інші суб’єкти макрорегіонального утворення наслідувати цей приклад або ж змиритися з падінням конкурентоспроможності на зовнішніх ринках.

Кризові процеси 90–х рр., хоча і були наслідками циклічних змін економічних процесів, більшою мірою описувалися двома «раціональними» поясненнями щодо їх поширення на непов’язані між собою економіки:

  • перше пояснювало те, що країни сприймаються як група з загальними, але не детально відстежуваними характеристиками;
  • друге полягало в політичній прихильності до фіксованого обмінного курсу, яка сама по собі піддається впливу стадного почуття.

Вищезазначені підходи щодо обумовлення поширення кризових процесів у вигляді регіональних хвиль створюють прецедент розгляду таких кризових явищ, які генеруються раціональними очікуваннями і, в свою чергу, обумовлює можливість маніпулювання ринком зовнішніми спекуляторами.

Виявлено, що кризові явища кінця 90–х рр. обумовлені екзогенним впливом сформованих вже на цей час конкурентних центрів (США, Японія, ЄС) і появою нових претендентів на роль конкурентних центрів (Китай, Росія). Основним елементом екзогенного впливу стало вільне переміщення спекулятивних капіталів, які в умовах поширення глобалізаційних тенденцій беруть безпосередню участь у валютних атаках на країни, що піддаються зовнішньому впливу.

Окрім того виявлена особливість розосередження центрів домінування для регіональних просторово-економічних систем за історичним, географічно-політичним характером та особливостями реагування регіону на зміну зовнішньої кон’юнктури. Такі центри домінування визначаються як макрорегіональні чи регіональні центри домінування. Наприклад, для східних областей України таким регіональним центром домінування є Росія; для західних областей: Львівської і Волинської – Польща; південних областей: Одеської, Херсонської, Автономної Республіки Крим – Туреччина, Греція, Ізраїль.

Доведено, що в умовах поширення глобалізаційних тенденцій стан торгового балансу регіональних просторово-економічних систем не може використовуватися як основний індикатор загальних тенденцій їх розвитку, а найбільш чітку і коректну картину дає фінансовий рахунок платіжного балансу.

При нестійкій динаміці значень макроекономічних показників регіонів безпосереднього впливу з боку конкурентних центрів рівень конкурентоспроможності цих суб’єктів прямо залежить від екзогенного втручання та періоду траєкторії циклів економічних процесів центру. В такому випадку регіональні просторові системи для нівелювання екзогенних впливів повинні формувати систему реагування, яка охоплюватиме заходи зі стабілізації динаміки значень загальних економічних показників і розширення свого простору в інші системи з метою використання їх висхідних періодів економічних циклів.

На основі проведення порівняння проходження кризових явищ в Росії, Білорусії доведено, що Україна виявилася більш уразливою щодо негативного зовнішнього впливу завдяки поєднанню значного дефіциту поточного рахунку та великого державного і корпоративного зовнішнього боргу, а також слабкій банківській системі. Кризові явища з фінансового сегмента економіки перейшли на реальний сектор: будівельну галузь, виробництво будівельних матеріалів, металургію і весь ланцюг виробничого процесу. Зменшилися обсяги у виробництві коксу та продуктів нафтопереробки (на 15%), у металургії (на 10,6%), у хімічній та нафто-хімічній (на 6,2%), легкій (на 3,4%), добувній (на 2,4%), харчовій (на 0,9%) промисловості, у виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води (на 2,5%). Уповільнилися темпи зростання у машинобудуванні (до 8,6%), у виробництві іншої неметалевої мінеральної продукції (до 4,3%), у целюлозно-паперовому виробництві (до 7,3%) у першій половині циклу.

Одночасно, проведений аналіз проходження циклічних процесів відобразив той факт, що циклічність розвитку економіки характерна як на рівні держави, так і на рівні її регіонів (рис. 3).

Тобто, загальний цикл розвитку економіки України як просторово-економічної системи характеризується сукупністю циклів динаміки показників складових регіональних просторово-економічних систем. Такими показниками можуть бути валовий регіональний продукт, валова додана вартість, динаміка регіонального експорту-імпорту, сальдо регіонального торговельного обороту тощо.

З представлених графічних залежностей видно, що цикл розвитку регіонів відрізняється в основному різним значенням ВДВ в окремо взятий проміжок часу. Відхилення від середньо національного значення ВДВ притаманне промислово розвинутим регіонам, виробництво яких є експортно орієнтованим і прямо залежить від світової кон’юнктури, і м. Києву як столиці, де розміщені центральні представництва корпорацій, фірм, транснаціональних компаній та фінансових організацій, результати діяльності яких в регіонах України знаходять своє статистичне відображення у звітності міста Київ.

В роботі також наведено порівняльну динаміку валового регіонального продукту, валового внутрішнього продукту і зовнішньоторговельного обороту товарів Івано-Франківської області та України, що є прямим підтвердженням вищенаведеного (рис. 4; рис. 5).

Враховуючи вищенаведене, доведено, що запровадження чіткої концепції просторового розвитку з відповідною інституціональною системою, особливим характером фінансово-кредитної системи створює необхідні передумови запобігання негативним діям циклічних економічних процесів, які мають безпосередній локальний вплив, не дивлячись на глобальний характер їх походження.

Таким чином, автором обгрунтована необхідність перегляду змісту просторового розвитку регіону як способу забезпечення конкурентоспроможності в умовах глобальних впливів, що може здійснюватися тільки за умови поєднання ендогенних та екзогенних конкурентних регіональних переваг.

У четвертому розділі «Теорія взаємного циклічного впливу регіональних просторово-економічних систем» представлена нова концепція регіональної просторово-економічної системи в контексті глобальної конкуренції, теоретико-методологічні основи теорії циклічного взаємного впливу просторово-економічних систем, а також розглядається просторова конкурентоспроможність в системі регіонального ациклічного регулювання.

В роботі визначено, що конкуренція в межах просторового устрою є динамічним процесом, що окреслюється характером та щільністю конкурентних зв’язків та впливів, які є об’єктами керованості, управління. Управління процесом забезпечення конкурентоспроможності просторово-економічних систем різних рівнів полягає в створенні конкурентного середовища всередині самої системи, формуванні системи реагування на зовнішні зв’язки та впливи і

Як приклад, розглянута діяльність ВАТ «Карпатнафтохім» (Івано-Франківська область), яке нині є моноутворюючим підприємством для регіону України.
Це підприємство є підрозділом компанії «Лукор» (Росія, Москва). Введення в дію проекту з виробництва суспензії, що використовується для виробництва виробів з полівінілхлориду, суттєво позначилося в останній час на загальній динаміці росту промислового виробництва області (за 1-ше півріччя 2011 року біля 40%). Таке виробництво сприяло відкриттю супутніх виробництв, в тому числі і готових виробів. В загальному товарному балансі області збільшення експорту ВАТ «Карпатнафтохім» суттєво покращило його позитивне сальдо. Однак, вартість цього товарного експорту знайде своє відображення в фінансових результатах діяльності компанії «Лукор» на території Росії (м. Москва).

Доведено, що циклічний характер динаміки зміни показників просторово-економічної системи прямо залежить від конкурентних впливів екзогенного характеру, що мають дуалістичну природу: з одного боку вони є позитивними і порушують стійкість просторово-економічної системи, що зумовлює перехід в новий якісний стан, з іншого боку, негативні зовнішні впливи гальмують перехід до якісно нового стану розвитку системи, сприяють появі негативних явищ в економіці, тим самим, пришвидшуючи період циклічних коливань, і настання кризових процесів.

Таким чином, конкурентне середовища сучасного регіону в контексті просторового устрою визначається автором як розширений простір, який складається із внутрішнього та зовнішнього просторів, в межах яких функціонують регіональні суб’єкти господарювання, яких об’єднує спільний інтерес щодо їх конкуренто-спроможності та ефективної діяльності.

Глобалізаційні зміни конкурентного середовища призвели до зміни форми світового конкурентного середовища, складовими якого будуть центри впливів і прийняття рішень (центри екзогенного впливу); макрорегіони спеціалізованого розвитку; регіони – сателіти національного рівня, регіони II-рівня після держави.

Так центрами екзогенно впливу нині є США, Японія та ЄС. Китай та Росія намагаються сформуватися як такі центри і знаходяться на початковому етапі такого процесу; макрорегіони спеціалізованого розвитку представлені, наприклад NAFTA, OSEAN, LAFTA, MERCOSUR, ГУААМ та єврорегіонами тощо; регіони сателіти національного рівня – це держави, з якими тісно пов’язані центри екзогенного впливу; регіони II-рівня після держави – це області, штати, землі, префектури, воєводства тощо, які ведуть активну діяльність у світовому конкурентному середовищі і тим самим розширюють свій регіональний простір.

Тобто, регіональні просторово-економічні системи є повноправними учасниками світового економічного простору, які загострюють міжнародну конкуренцію, що, в свою чергу, викликає необхідність ідентифікації локальних конкурентних переваг, зокрема унікальних, зумовлює створення системи захисту/протидії зовнішнім впливам і розширення власного конкурентного простору. Така система базується на використанні просторової конкурентоспроможності, яка передбачає сукупність заходів щодо мінімізації екзогенних негативних впливів, які мають повторювальний циклічний характер. Метою реалізації таких заходів є забезпечення збалансованості, підвищення щільності та зв’язності суб’єктів господарювання регіональних просторово-економічних систем. Види діяльності, що мають мультиплікативний та синергічний ефект в межах регіональної просторово-економічної системи, розглядаються як точки поляризації (центри росту), а щільність та зв’язність системи мають пряму залежність щодо віддаленості від таких точок.

Розвиток ендогенного конкурентного середовища на основі створення точок росту обумовлює формування власних екзогенних впливів на інші просторово-економічні системи, які створюють можливості посилення внутрішньої щільності і зв’язності у розширеному економічному просторі. При цьому слід враховувати, що розвиток просторово-економічних систем різних рівнів підлягає циклічному закону і кожна система має власні цикли розвитку, тобто ефективність взаємодії систем залежить від того, на яких етапах (спадних, висхідних) циклів знаходиться кожна з них.

Детермінація внутрішніх властивостей регіональних просторових систем, специфіка їх поведінки при зовнішніх негативних впливах інших просторових систем, способи формування ендогенного, екзогенного конкурентного середовища за рахунок точок поляризації вимагає нового підходу до розгляду конкуренто-спроможності регіональних просторово-економічних систем з врахуванням циклічного взаємного впливу просторово-економічних систем різних рівнів.

Запропоновано основні положення теорії циклічного взаємного впливу просторово-економічних систем, предметом якої є зміст, характер взаємодії, механізми і способи впливів і реагування просторово-економічних систем різних рівнів у глобальному конкурентному середовищі. Об’єктом теорії циклічного взаємного впливу просторово-економічних систем є цілісна система будь-якого рівня і ієрархії, що розвивається у відкритому економічному середовищі. Світова економічна система на сучасному етапі розвитку набуває вигляду великого економічного простору, з різною щільністю економічних зв’язків між його складовими і притаманними йому соціально-культурними і географічними особливостями розвитку.

Його вершиною є центри домінування (конкурентні центри), що створюють передумови для інтеграції макрорегіональних просторово-економічних систем з метою формування інших конкурентних центрів чи інтеграції країн (рис. 7), які в межах об’єднаних просторових систем, тим самим, забезпечують підвищення власної конкурентоспроможності, а також, аналогічно, передбачають можливості інтеграції регіональних просторово-економічних систем.

Особливість структури глобального економічного простору полягає у тому, що переважно регіональна просторово-економічна система не отримує безпосередніх впливів глобальних конкурентних центрів, а отримує їх опосередковано через макрорегіональні утворення і держави. При цьому спостерігається розосередження центрів домінування за історичним, географічно-політичним характером та особливостями реагування регіону на зміну зовнішньої кон’юнктури. Так для окремих областей макрорегіональний центр домінування ЄС розосередився наступним чином: для Львівщини – регіональним центром домінування є Польща, для Одещини – Ізраїль, для Херсонщини – Туреччина, для Донеччини – Росія. За рахунок зміни макрорегіонального центру домінування, або ж розосередження центрів домінування може відбуватися компенсація негативного впливу інших центрів домінування як регіональних, так і глобальних. Необхідно підкреслити, що між макрорегіональними центрами відсутні будь-які зв’язки і впливи.

В свою чергу, укрупнення і розширення економічного простору конкурентних центрів та макрорегіональних систем відбувається за рахунок просторових екзогенних впливів і знаходить своє негативне відображення у вигляді регіональних кризових хвиль, і, як зворотній наслідок – відбувається циклічна зміни фінансової політики центру конкурентного впливу.

Спостерігається зміна підходів до досягнення певних цілей: якщо раніше з метою досягнення політичних цілей використовувалися економічні засоби і механізми, то нині для досягнення економічних результатів використовуються політичні інструменти та важелі.

Для розв’язання системи (1) застосовано метод Рунге-Кутта, що дало можливість виявити той факт, що при циклічній зміні ВДВ однорідних регіональних просторово-економічних систем їх взаємовплив є позитивним, але несуттєвим. Разом з тим, вплив конкурентного центру на регіональну просторово-економічну систему є вагомим та обмежуючим щодо її розвитку. З ростом значення ВДВ регіональної просторово-економічної системи вимальовується тенденція щодо намагання претендувати на перехід у систему вищого порядку і зменшення конкурентних переваг центру домінування. Це наочніше ілюструється на національному рівні, коли зміна інфляційної політики на дефляційну конкурентним центром призводить до зменшення існуючого в його валютному еквіваленті значення ВНП системи, на яку він впливає. Це, в свою чергу, нівелює намагання останньої набрати ознак системи вищого порядку чи конкурентного центру, таким чином пригальмовуючи її розвиток.

Визначено просторову конкурентоспроможність регіональної просторово-економічної системи, яка передбачає дії, пов’язані з особливостями мінімізації екзогенних впливів, які мають повторювальний циклічний характер і полягають у забезпеченні збалансованості, щільності та зв’язності суб’єктів господарювання регіону. Адміністративний вплив в межах регіональної просторово-економічної системи є штучно створеними умовами для забезпечення її конкурентоспроможності шляхом формування певного осередку – мотиватора просторової динаміки, тобто шляхом формування екзогенних впливів і створення необхідного середовища для забезпечення такого розширення життєвого простору в системі іншої просторово-економічної системи, яка піддається такому екзогенному впливу.

Водночас, забезпечення конкурентоспроможності регіону полягає у створенні самодостатньої регіональної просторово-економічної системи за рахунок сукупності ендогенних та екзогенних факторів з власним циклом розвитку, період коливання якого має прямо пропорційну залежність від масштабів просторового утворення.

П’ятий розділ «Механізми забезпечення конкурентоспроможності регіональних просторово-економічних систем» присвячений виявленню основних пріоритетів забезпечення конкурентоспроможності регіональної просторово-економічної системи в умовах глобальних циклічних взаємовпливів; розробці пропозицій щодо удосконалення концепції державної регіональної політики забезпечення конкурентоспроможності регіонів України; використанню зведеного регіонального балансу в системі забезпечення конкурентоспроможності регіональних просторово-економічних систем.

Використовуючи запропонований методологічний підхід до визначення конкурентоспроможності сучасного регіону як просторово-економічної системи, отримана можливість підійти до розуміння необхідності комплексного використання просторового потенціалу регіонів в часі, що дозволило досягти якісно іншого характеру і змісту ефективності та результативності оцінки його функціонування, зокрема шляхом більш коректного відображення зовнішніх впливів у регіональному платіжному балансі.

Доведено, що забезпечення динаміки сталого розвитку просторово-економічної системи в умовах стійкості щодо зовнішніх дестабілізуючих факторів ґрунтується на заходах спрямованих на: розширення власного економічного простору; підвищення щільності та зв’язності елементів системи; формування відповідних механізмів реагування на зовнішні впливи. Основною складовою такого механізму є поліцентрична організаційна структура формування та функціонування регіональної кредитно-фінансової системи.

Нині використовується централізована кредитно-фінансова система, при якій започаткування фінансової та банківської діяльності, а також їх моніторинг і супроводження відбувається на національному рівні, що призвело до майже повного поглинання невеликих регіональних банків. Це позбавляє регіони можливості бачення реальної ситуації на регіональному кредитно-фінансовому ринку, оцінки рівня ризикованості ведення фінансових операцій та формування відповідної регіональної фінансової політики.

Запропонована і обґрунтована необхідність введення поліцентричної структури регіональної кредитно-фінансової системи шляхом переходу на реєстрацію і супроводження діяльності філій всіх фінансових установ в області, що створить передумови введення регіонального платіжного балансу. Це дасть можливість коректної оцінки зовнішніх впливів на конкретну регіональну просторово-економічну систему і, відповідно, прискорення реагування Національним Банком України на негативні прояви функціонування регіональних кредитно-фінансових систем.

В регіональному платіжному балансі знайдуть своє відображення фінансові результаті діяльності суб’єктів господарювання регіональної просторово-економічної системи, у тому числі і в розширеному конкурентному просторі, який сприяє зсуву циклу економічних процесів просторово-економічної системи та зміні надходжень виручки іноземної валюти від торговельних операцій, що відобразиться на збільшенні активного сальдо фінансового рахунку регіонального платіжного балансу.

Розширення зовнішнього конкурентного середовища може досягатися за рахунок спільних організаційно-економічних важелів і впливів просторово-економічної системи вищого ієрархічного рівня (національного і макрорегіонального) та субсидіарної їй регіональної просторово-економічної системи. Ефектом від їх спільних зусиль є успішне функціонування в межах створеного ними зовнішнього конкурентного середовища суб’єктів господарювання, інституцій та установ і підвищення їх щільності та зв’язності за рахунок використання сучасних форм організації виробництва (кластерів, науково-промислових зон і парків, спеціальних економічних зон, полюсів росту, транспортної інфраструктури тощо).

Забезпечення конкурентоспроможності регіональної просторово-економічної системи, а відповідно підвищення життєвого рівня населення, досягнення соціальної гармонії вимагаєють створення системи управління просторовим розвитком регіональних систем (рис. 8).

Значення і роль місцевого самоврядування та органів регіональної влади в умовах розвитку просторової економіки змінюються і передбачають більший рівень самостійності та автономності прийняття рішень. Отже, діяльність місцевого самоврядування є одним із важелів забезпечення ациклічного регулювання економічних процесів як за рахунок оперативного реагування щодо подолання негативних явищ в життєдіяльності регіону і вирішення економічних, соціальних та екологічних проблем, так і за рахунок формування ефективного зовнішнього конкурентного середовища, в тому числі і міжрегіонального.

З метою підвищення щільності і зв’язності регіональної просторово-економічної системи є потреба удосконалити систему її управління, яка повинна складатися з двох частин: управління внутрішнім конкурентним середовищем (рис. 9) і зовнішнім конкурентним простором (рис. 10).

Ефективна регіональна політика, розвинуте самоуправління та уніфікована інституціональна система (рис. 9) є умовою забезпечення розвинутого внутрішнього конкурентного середовища регіональної просторово-економічної системи. Проведення державної ациклічної політики повинно враховувати векторність інтеграційних процесів, зокрема спрямування до ЄС. В силу цього особливість державної регіональної політики повинна бути чітко окреслена та уніфікована з основними принципами європейського регіонального просторового розвитку. При цьому державна регіональна політика повинна забезпечувати зважений підхід, оскільки для країни з нетривалою історією демократичного розвитку вона є передумовою забезпечення цілісності і унітарності. Враховуючи особливості поширення глобальних процесів, державна регіональна політика повинна бути пріоритетом внутрішньої політики держави з чітким структурованим і ефективним регіональним управлінням.

Реалізація державної регіональної політики вимагає використання механізмів оптимізації проведення управлінських рішень. Уряд, використовуючи мікроінструменти (наприклад, безпосередній вплив на робочу силу та підприємців) та макроінструменти (наприклад, монетарну, фіскальну і торгову політику), повинен раціонально перерозподіляти частину доходів між регіонами та галузями для стимулювання просторово-економічного розвитку держави в цілому і її регіонів з метою створення умов підвищення їх конкурентоспроможності. Регіональна політика самих регіонів повинна враховувати державні інтереси просторового розвитку і формулювати власні інтеграційні уподобання в глобальному просторі.

Відповідно до викладених основних положень теорії взаємного впливу просторово-економічних систем і враховуючи інтеграційні уподобання виникає необхідність гармонізації інститутів регіональної просторово-економічної системи регіону до структури та функцій інститутів систем, в які передбачається розширення конкурентного простору. Безпосереднім прикладом уніфікації інституціональної системи в Івано-Франківській області є створення Координаційної ради з підтримки і супроводу інвестицій, Інституту регіонального інтеграційного та інноваційно-інвестиційного розвитку, удосконалення функціонування дозвільних центрів та спрощення дозвільних процедур, а також формалізація діяльності земляцтва Івано-Франківщини в м. Києві, участь у національному представництві Карпатського Єврорегіону та підготовка відкриття представництва області в Канаді та Іспанії.

Відкриття регіоном таких представництв у макрорегіональному та глобальному просторах кладе початок розширенню зовнішнього конкурентного простору, яке вимагає власного інституційного забезпечення. Складовими, які формують зовнішній конкурентний простір, є інституції, діяльність яких спрямована на створення сприятливого конкурентного середовища в межах інших просторово-економічних систем для функціонування суб’єктів господарювання власної регіональної просторово-економічної системи.

Однією з найважливіших таких інституцій є регіональна торгово-промислова палата (ТПП), діяльність якої в межах інших просторово-економічних систем не повинна носити ізольований характер, а системно співпрацювати з усіма інституціями регіону і держави у макрорегіональному і глобальному просторах. До таких інституцій можна віднести: торгові та інші представництва та місії, спільні громадські організації; асоціації; співтовариства, організації, створені вихідцями з відповідних територій чи іммігрантами тощо (рис. 10).

Основне завдання зазначених інституцій – забезпечити ефективну господарську діяльність суб’єктів господарювання регіону в інших просторово-економічних системах, що обумовить збільшення рівня прибутковості в межах власної регіональної просторово-економічної системи і безпосередньо відобразиться на позитивному балансі фінансового рахунку регіонального та державного платіжних балансів.

Створення системи господарювання поза межами власної регіональної просторово-економічної системи є способом організації конкурентного простору не тільки для тих підприємств, що функціонують в межах інших просторово-економічних систем, але і поліпшення внутрішнього конкурентного середовища за рахунок інвестицій, у тому числі інноваційних, трансферу технологій тощо як результату зворотного зв’язку успішної діяльності суб’єктів господарювання в інших просторово-економічних системах.

Позитивна динаміка росту сальдо фінансового рахунку знайде своє відображення у зведеному регіональному платіжному балансі, який є відображенням складних екзогенних та ендогенних процесів розвитку регіональної просторово-економічної системи і може використовуватися з метою оцінки зовнішньої конкурентності та внутрішньої конкурентоспроможності для забезпечення сталого розвитку регіону. Сукупність зведених платіжних балансів регіональних просторово-економічних систем, які формують загальнонаціональну просторову систему, представлятиме прозоре і детальне відображення позитивних і негативних процесів і явищ, що мають місце в регіонах.

Основні положення, особливості об’єкта, предмета та самого змісту теорії взаємного циклічного впливу регіональних просторово-економічних систем в умовах поширення глобальних циклічних економічних процесів дають можливість переосмислити сучасний стан розвитку великого економічного простору, сутності та розуміння процесу забезпечення конкурентоспроможності регіонів, характеру циклічних економічних процесів як зміни фінансово-кредитної політики конкурентних центрів та формування системи реагування, у тому числі ациклічного, на зовнішні впливи.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення важливої наукової проблеми – розробки теоретико-методологічних засад забезпечення конкурентоспроможності регіону як просторово-економічної системи з врахуванням глобальних циклічних впливів і удосконалення механізму їх ациклічного регулювання та обґрунтування сучасної концепції державної регіональної політики забезпечення конкурентоспроможності регіонів України, що є підставою для таких висновків:

  1. Доведено, що регіональна просторово-економічна система є елементом загальнодержавного, макрорегіонального і глобального економічних просторів, має чітко виражену ієрархічну структуру, розвиток складових якої відповідає циклічному закону і яка підвладна різним впливам. Основною проблемою просторового регіонального розвитку є забезпечення конкурентоспроможності в контексті життєвого циклу регіону з врахуванням глобальних впливів.
  2. Виявлено, що для вирішення питань, пов’язаних з економічним, екологічним та соціальним розвитком території, сучасний регіон має можливість, окрім використання внутрішніх регіональних ресурсів, потенціалів регіональних суб’єктів господарювання та установ, мобілізувати джерела економічного зростання, які знаходяться за «межами» регіону в масштабах міжрегіонального, національного, макрорегіонального і глобального просторів.
  3. Обґрунтовано, що просторові зв’язки обумовлюють характер конкуренції регіонів за розширення регіонального простору на ринках матеріальних, сировинних, фінансових та інших ресурсів, інвестиційних та інноваційних можливостей як національних, так і в межах макрорегіональних, чи глобальної просторово-економічних систем. Генезис змісту конкурентоспроможності регіональних просторово-економічних систем знайшов відображення у зміні домінуючої ідеї, а саме: менш придатною стала ідея протистояння та антагоністичної боротьби, на якій базувалися пояснення закономірностей суспільного розвитку, природи економічних процесів і конкурентоспроможність. Більш плідним для науки став підхід, який пояснює закономірності розвитку і конкурентоспроможність з позиції співробітництва і компромісів.
  4. Узагальнення проведеного аналізу розвитку теоретико-методологічних концепцій теорій циклу дало можливість виявити проблему розгляду теорій циклічних коливань регіональних просторово-економічних систем з врахуванням їх інтеграційних процесів та глобалізаційних впливів, які є процесом взаємодії та просторового поєднання виробничих, фінансово-економічних, інфраструктурних, інституційних та соціальних елементів, які мають комплексний характер, цілеспрямовано функціонують у реальному просторі у певних розмірах, пропорціях і масштабах з метою забезпечення сталого поступального розвитку як окремих підсистем, так і в загальному системи.
  5. Доведено, що формування великого економічного простору є результатом економічної інтеграції просторово-економічних систем макрорівня з метою домінування в межах світової системи господарювання і забезпечення конкуренто-спроможності і сталого розвитку власних систем. Розвиток регіональних просторово-економічних систем як елементів великого економічного простору залежить від впливів систем макрорівня, як позитивних, так і негативних, і в умовах прямого впливу адміністративних важелів має здатність досягати стійкого динамічного розвитку.
  6. Виявлено, що характер взаємодії регіональних просторово-економічних систем є таким співвідношенням, при якому причина і наслідки економічних процесів знаходяться в постійній динамічній зміні один одного. Цей причинно-наслідковий зв’язок визначає таку важливу рису як циклічність їх розвитку, а період коливання має прямо пропорційну залежність від масштабів просторового утворення.
  7. Обґрунтовано, що в умовах повноцінної участі регіонів в глобальному конкурентному середовищі найбільш коректним способом оцінки їх конкурентних позицій буде не збільшення обсягів зовнішнього товарообігу, а відображення цього процесу у фінансовому рахунку регіонального платіжного балансу, необхідність введення якого відповідає потребі часу.
  8. Виявлено, що різниця між глобальною економічною системою та великим економічним простором полягає у відмінностях, викликаних просторовим чинником. Елементи та складові глобальної економічної системи мають чітко визначені територіальні межі, а великий економічний простір формується як потенційне середовище діяльності елементів та складових глобальної економічної системи і має змінні рухомі межі.
  9. За результатами аналізу діяльності регіонів в глобальному економічному просторі виявлено різну їх активність і різновекторність в залежності від їх специфіки, обумовленої розміщенням, виробничою діяльністю і суб’єктивними чинниками та особистісними контактами тощо. Окрім цього, формування регіонального економічного простору сучасний регіон здійснює під впливом чинників від систем різних рівнів, а саме: міжрегіональних, національних, макрорегіональних та глобальної.
  10. Обґрунтовано, що при нестійкій динаміці значень макроекономічних показників регіонів, які знаходяться під безпосереднім впливом конкурентних центрів, рівень їх конкурентоспроможності прямо залежить від екзогенного втручання та періоду траєкторії циклів економічних процесів даного центру. В такому випадку регіональні просторові системи для нівелювання екзогенних впливів повинні формувати систему реагування, яка охоплюватиме заходи зі стабілізації динаміки значень загальних економічних показників і розширення свого простору в інші системи з метою використання їх висхідних періодів економічних циклів. Тому запровадження чіткої концепції просторового розвитку з відповідною інституціональною системою, особливим характером фінансово-кредитної системи створюють необхідні передумови запобігання негативним діям циклічних економічних процесів, які мають безпосередній локальний вплив, не дивлячись на глобальний характер їх походження. Звідси виникає необхідність перегляду змісту просторового розвитку регіону як способу забезпечення конкурентоспроможності в умовах глобальних впливів, що може здійснюватися тільки за умови поєднання ендогенних та екзогенних конкурентних регіональних переваг.
  11. Доведено, що конкуренція в межах просторового устрою є динамічним процесом, що окреслюється характером та щільністю конкурентних зв’язків та впливів, які є об’єктами керованості. Управління конкуренцією в просторово-економічних системах різних рівнів полягає в створенні конкурентного середовища всередині самої системи, формуванні системи реагування на зовнішні зв’язки та впливи і розширенні внутрішнього конкурентного середовища у зовнішній простір. Конкурентне середовища сучасного регіону в контексті просторового устрою визначається як розширений простір, який складається із внутрішнього та зовнішнього просторів, в межах яких функціонують регіональні суб’єкти господарювання, яких об’єднує спільний інтерес щодо їх конкурентоспроможності та ефективної діяльності.
  12. Виявлено, що глобалізаційні зміни конкурентного середовища призвели до зміни форми світового конкурентного середовища, складовими якого є центри впливів і прийняття рішень (центри екзогенного впливу чи конкурентні центри); макрорегіони спеціалізованого розвитку; регіони – сателіти національного рівня, регіони II-рівня після держави. Регіональні просторово-економічні системи є повноправними учасниками світового економічного простору, які загострюють міжнародну конкуренцію, що, в свою чергу, викликає необхідність ідентифікації локальних конкурентних переваг, зокрема унікальних, зумовлює створення системи захисту/протидії зовнішнім впливам і розширення власного конкурентного простору. Така система базується на використанні просторової конкурентоспроможності і передбачає сукупність заходів щодо мінімізації екзогенних негативних впливів, які мають повторювальний циклічний характер. Метою реалізації таких заходів є забезпечення збалансованості, підвищення щільності та зв’язності суб’єктів господарювання регіональних просторово-економічних систем. Види діяльності, що мають мультиплікативний та синергічний ефект в межах регіональної просторово-економічної системи, розглядаються як точки поляризації (центри росту), а щільність та зв’язність системи мають пряму залежність щодо віддаленості від таких точок.
  13. Запропонована теорія взаємного циклічного впливу просторово-економічних систем обумовлює нову парадигму забезпечення конкурентоспроможності економічних утворень різного ієрархічного рівня, визначає закономірності, принципи, чинники розвитку просторово-економічних систем в глобальному середовищі в умовах їх циклічних взаємовпливів, можливі способи взаємин і перспективи їх розвитку як процесів підвищення щільності та зв’язності регіональної просторово-економічної системи. Предметом теорії циклічного взаємного впливу просторово-економічних систем є зміст, характер взаємодії, механізми і способи впливів та реагування просторово-економічних систем різних рівнів у глобальному конкурентному середовищі. Об’єктом теорії циклічного взаємного впливу просторово-економічних систем є цілісна система будь-якого рівня і ієрархії, що розвивається у відкритому економічному середовищі.
  14. Обґрунтовано, що створення системи господарювання поза межами власної регіональної системи є способом організації конкурентного простору не тільки для тих підприємств, що функціонують в межах інших просторово-економічних систем, але і поліпшення внутрішнього конкурентного середовища за рахунок інвестицій, у тому числі інноваційних, трансферу технологій тощо як результату зворотного зв’язку успішної діяльності суб’єктів господарювання в інших просторово-економічних системах.
  15. Доведено, що державна регіональна політика з метою забезпечення конкурентоспроможності регіонів повинна бути спрямована на підвищення щільності і зв’язності елементів регіональної просторово-економічної системи, що потребує удосконалення системи її управління, яка повинна складатися з двох частин: управління внутрішнім конкурентним середовищем і зовнішнім конкурентним простором.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії і навчальні посібники:

  1. Ткач О. В. Конкурентоспроможність прикордонних територій, економічні механізми забезпечення: Колективна монографія / О. В. Ткач // Відп. ред. д.е.н., проф. Бєлєнький Ю.С. – Львів, 2009. – 365 с. – С. 28–42. (22,8 ум. др. арк.). Особистий внесок здобувача: проаналізовано еволюційний процес розвитку поняття, природи і форми ринкової конкуренції і доведено існування суперечності в узагальненій парадигмі економічної теорії, та забезпечення вільного ринку, та прагнення до планового характеру економіки, запровадження яких направлене для боротьби з циклічністю економічних процесів.
  2. Ткач О. В. Нові форми транскордонного співробітництва: Колективна монографія / О. В. Ткач // Відп. ред. д.е.н., проф. Мікула Н.А. – Львів, 2010. – 365 с. – С. 28–42 (22,8 ум. др. арк.). Особистий внесок здобувача: окреслені основні засади формування і розвитку «кландайкінгових» операцій як нової форми транскордонного співробітництва.
  3. Ткач О. В.Регіональні просторово-економічні системи: глобальні тенденції та циклічні взаємовпливи: монографія / О. В. Ткач – Львів: ІРД НАН України, 2011. – 458с. (28,6 ум. др. арк.)
  4. Ткач О. В. Міжнародні фінанси: навч. посіб. / О. В. Ткач. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2006. – 244 с. (15,6 ум. друк. арк.).