Вступ

З виникненням суспільного поділу праці і товарного виробництва розпочався процес формування ринку, тобто обміну за законами товарного виробництва та обігу. В своєму розвитку ринок пройшов через кілька форм: внутрішній ринок, національний ринок, міжнародний ринок і світовий ринок.

Внутрішній ринок становить собою найпростішу форму товарно-грошових відносин між виробниками та покупцями, при якій товари реалізуються самими виробниками покупцям, які відразу оплачують товар і забирають його з ринку. Внутрішній ринок був характерним для ранніх стадій розвитку товарного виробництва. Національний ринок — це внутрішній ринок, частина якого орієнтується на іноземних покупців. В рамках національних ринків товарів відбувся поділ на роздрібні ринки та оптові ринки, ринки праці, ринки товарів. При цьому частина національного ринку почала орієнтуватися на іноземних покупців. Міські ринки поступово переростали у регіональні, державні, міждержавні, тобто у міжнародні ринки. Міжнародні ринки становлять собою ту частину національних ринків, яка безпосередньо зв’язана з зарубіжними ринками.

Світовий ринок показує основні функціональні взаємозв’язки між внутрішнім попитом і пропозицією на міжнародному рівні, визначає кількісні обсяги експорту та імпорту. Останні зазнають впливу коливань і змін в динаміці виробництва та капіталовкладень, цін та процентних ставок і інших економічних показників, тобто зазнають впливу кон’юнктури. Загальногосподарська кон’юнктура характеризує загальний стан всього світового господарства або загальний стан економіки окремої країни чи групи країн. Кон’юнктура товарного ринку характеризує поточні зміни та коливання в сфері виробництва і збуту певних товарів.

1. Ринкова кон’юнктура: поняття та суть

Термін «кон’юнктура» походить від латинського слова «conjungo», що означає «з’єдную», «зв’язую». Поняття «кон’юнктура товарного ринку» та «загальногосподарська кон’юнктура» найчастіше використовують, коли йдеться про характеристику конкретної ситуації, що склалася на даний момент або за певний проміжок часу на товарному ринку або в народному господарстві країни [4, с. 27].

Слово кон’юнктура в широкому розумінні означає сукупність умов, що склалися на ринку у певний момент часу. Таким чином, саме поняття «кон’юнктура» містить у собі сукупність взаємозалежних між собою умов, що визначають перехід з одного стану в інший. Кон’юнктура має кілька характерних рис.

Першою рисою кон’юнктури є її мінливість і часті коливання. Одні коливання відбивають дію сил, що короткочасно впливають на кон’юнктуру, інші — результат чинників, що довгостроково чинять вплив на стан ринкової кон’юнктури. Найбільш яскравим прикладом цієї риси є фондовий ринок. Цей ринок дуже швидко реагує на найменші зміни в економіці, політиці тощо.

Другою рисою кон’юнктури є її виняткова суперечливість. Це знаходить своє вираження в тому, що різні показники кон’юнктури в один і той же час свідчать про наявність протилежних тенденцій — підйому й спаду.

Третьою рисою кон’юнктури є її нерівномірність, що особливо добре видно, коли збігається напрям динаміки розвитку різних показників, але не збігаються темпи: виробництво одних товарів падає чи зростає швидше, інших — повільніше. Наприклад, динаміка обсягу реалізації в цілому по промисловій продукції України була за 1996 р. позитивна, але темпи зростання в галузях промисловості були різними. Так, найбільший обсяг реалізації припадав на сировинний сектор — 85,3 % (у тому числі, 36 % — чорна металургія, 31 % — електроенергетика), у той час як на машинобудування — 4,4 %, а на харчову промисловість — 1,5 % [5, с. 10].

Четвертою рисою кон’юнктури є те, що, незважаючи на виняткову суперечливість, вона являє собою єдність протилежностей, що складаються в процесі відтворення суспільного капіталу. Загальний зв’язок елементів кон’юнктури видно з аналізу міжнародних товарних ринків. Так, наприклад, наприкінці січня 1998 р. ускладнення політичного конфлікту в Іракові та загроза воєнних дій США призвели до зростання ціни на нафту. Це, у свою чергу, збільшило попит на нафту інших країн Азіатського регіону, але після заяви міністра нафти Саудівської Аравії про небажання знизити обсяг експортних квот ціни на нафту впали.

П’ятою рисою кон’юнктури є те, що весь процес відтворення розглядається безпосередньо в ринковому вираженні. Як відомо, конкретний процес відтворення являє собою єдність протилежностей процесу виробництва та обігу, і отже, усі ті додаткові елементи нестійкості, що вносить сфера обігу у весь процес відтворення, повинні також бути предметом вивчення кон’юнктури. Вивчаючи кон’юнктуру, слід аналізувати не тільки особливості внутрішньої сфери обігу, а й вплив міжнародних відносин, міжнародної торгівлі та світового ринку [5, с. 11].

Вирізняють загальногосподарську кон’юнктуру та кон’юнктуру окремих галузей економіки чи окремих товарних ринків. Загальногосподарська кон’юнктура характеризує стан усього світового господарства чи економіки якої-небудь однієї країни чи регіону на той чи інший період часу. Кон’юнктура товарних ринків, на відміну від загальногосподарської кон’юнктури, вивчає поточні зміни й коливання у сфері виробництва і збуту окремих конкретних товарів. Функціонування ринку, його розширення чи скорочення, зміна рівня товарних цін, попиту чи пропозиції — усе це залежить від кон’юнктури.

Основою руху загальногосподарської й товарної кон’юнктури є циклічні закономірності розвитку економіки. Для того щоб розуміти процеси на товарних ринках, недостатньо фіксувати коливання цін, рух запасів і зміну інших показників. Науковий аналіз ринкової кон’юнктури вимагає знання циклічних закономірностей розвитку економіки, у тому числі характерних ознак кожної фази циклу та умов переходу з однієї фази в іншу, тому що основні повороти в русі кон’юнктури відбуваються саме за умови такого переходу. Одна кон’юнктура притаманна кризі і зовсім інша — підйому. Наприклад, якщо використовувати для описання економіки традиційну криву сукупної пропозиції, то у фазі поточної кризи крива пропозиції зрушується вліво і вгору порівняно з положенням кривої пропозиції фази підйому. Зрушення кривої вгору пов’язане зі зростанням витрат виробництва в постійних цінах. Це означає, що за колишнього рівня цін (з коригуванням на інфляцію) підприємство може виробляти значно менший обсяг продукції. Зрушення кривої вліво означає скорочення рівня максимального навантаження.

Найважливішим елементом методології аналізу та прогнозу ринкової кон’юнктури є встановлення активності й характеру дії циклічних чинників, визначення фази циклу, термінів переходу циклу в наступну фазу і його динаміки в перспективі.

Разом з тим кон’юнктура характеризується і певною самостійністю щодо циклу. Крім циклічних закономірностей, на розвиток кон’юнктури впливають також інші чинники, що називаються нециклічними. До групи нециклічних чинників належать усі процеси й причини, розвиток яких за своєю природою не має циклічного характеру. За характером впливу на кон’юнктуру нециклічні кон’юнктуроутворюючі чинники розрізняються на ті, що діють постійно, і ті, що не діють постійно. До постійних чинників, що впливають на кон’юнктуру, належать:

• науково-технічний прогрес;
• концентрація виробництва й капіталу;
• державно-монополістичний капіталізм;
• мілітаризація економіки;
• інфляція;
• сезонність у виробництві й споживанні товарів [5, с. 13].

До непостійних нециклічних чинників належать:

• соціальні конфлікти (страйки, бойкоти тощо);
• стихійні лиха (повені, урагани, посухи, землетруси та ін.);
• спекулятивні чинники;
• міжнародні та внутрішні політичні кризи, надзвичайна обстановка тощо [5, с. 13].

Обидві групи чинників (циклічні і нециклічні) формування кон’юнктури впливають одночасно й у тісному переплетенні, доповнюючи, підсилюючи один одного чи, навпаки, взаємно послабляючи силу впливу.

2. Показники ринкової кон’юнктури

Кон’юнктура ринку — це сукупність умов, що визначають конкретну економічну ситуацію ринку на певний момент чи відрізок часу. Оцінка та аналіз ринкової кон’юнктури є необхідною умовою комерційної діяльності і маркетингу на всіх рівнях управління, а також щодо формування державної політики регулювання ринку за допомогою соціально-економічного та податкового впливу [3, с. 516].

Основним завданням статистичного вивчення кон’юнктури ринку є визначення характеру й ступеня збалансованості, насамперед, співвідношення між попитом та пропозицією. Суть дії ринкового механізму виявляється у намаганнях попиту й пропозиції зрівноважитись. Однак цей процес, маючи стохастичний характер, відбувається під постійним впливом великої кількості суперечливих чинників, що зумовлює наявність постійних коливань та відхилень від основної тенденції ринку.

Пропозиція товарів і послуг досліджується в цілому та у розрізі окремих товарів, виробників, торгових посередників і регіонів. Основними показниками є:

а) обсяг, структура і динаміка пропозиції;

б) сировинний та виробничий потенціал пропозиції;

в) еластичність пропозиції.

Пропорційність ринку залежить як від попиту, так і від пропозиції, її основними показниками є:

• співвідношення попиту й пропозиції;
• співвідношення ринків засобів виробництва, товарів і послуг;
• структура товарообігу;
• питома вага ринку між виробниками, оптовими та роздрібними продавцями;
• структура продавців за формами власності;
• структура покупців;
• регіональна структура [3, с. 517].

Пропорційність ринку характеризується також за допомогою балансового методу, відносних величин структури й координації індексів, середніх квадратичних та лінійних відхилень, коефіцієнтів еластичності.

Впливають на пропорційність ринку такі чинники, як:

• тенденція розвитку ринку;
• стійкість і циклічність ринку;
• регіональні особливості ринку;
• ділова активність партнерів;
• комерційний ризик; масштаб ринку тощо [3, с. 517].

Тенденція розвитку ринку досліджується за допомогою таких показників: темпи зростання, параметри трендів реалізації, цін, товарних запасів, інвестицій і прибутку.

Стійкість і циклічність ринку вивчають за такими показниками: коефіцієнтами варіації продажу, цін і товарних запасів у часі й просторі; параметрами моделей сезонності й циклічності розвитку ринку.

Регіональні особливості стану і розвитку ринку простежуються за такими показниками: регіональною варіацією співвідношення попиту й пропозиції, рівнем попиту в розрахунку на душу населення, динамікою основних параметрів розвитку ринку.

До основних показників ділової активності відносять: портфель замовлень, його склад, заповненість і динаміку; кількість, розмір, частоту і динаміку угод; ступінь завантаження виробничих і торгових потужностей.

Основними показниками комерційного або ринкового ризику є: інвестиційний ризик, ризик прийняття маркетингових рішень і ризик випадкових ринкових коливань.

Масштаб ринку залежить від рівня монополізації та конкуренції. Його основними показниками виступають: кількість фірм на ринку кожного товару, їх розподіл за формами власності та за спеціалізацією; загальний обсяг реалізації товарів і послуг; рівень приватизації; питома вага малих, середніх і великих фірм у загальному обсязі ринку [3, с. 518].

Особливістю більшості показників кон’юнктури ринку є використання їх як параметрів статистичних моделей, які відображають тенденції й циклічність розвитку ринку.

Багато показників кон’юнктури ринку відображають не статичне явище, а динамічний або варіаційний процес, інші показники характеризують структуру й структурні зрушення в кон’юнктурі ринку.

Кон’юнктурні характеристики тенденцій можуть бути отримані лише в результаті відповідної обробки трендових моделей.

Такий основний і об’ємний показник, як попит безпосередньо не вимірюється, а піддається лише непрямій оцінці. Характеристика іншого об’ємного показника масштабу ринку доповнюється такими частковими показниками як обсяг реалізації, кількість договорів, кількість продавців і покупців.

Кон’юнктура ринку є складним комплексом взаємозв’язків і взаємозумовлень. Для її оцінки використовується показник еластичності попиту й пропозиції, який виражає дію відповідних ринкових законів [5, с. 35].

Оскільки ринок — явище динамічне, то його розвиток у часі відображає система показників рядів динаміки та їх аналіз. Способами виявлення тенденцій розвитку ринку є трендові моделі, графічні методи тощо.

Ринку властиві прояви стихійності, що веде до диспропорцій, різної інтенсивності і виявляється через коливання певних параметрів ринку. Статистичне коливання характеризується різними показниками варіації. Ступінь стійкості розвитку ринку в часі характеризується відхиленням фактичних рівнів від тренду і вимірюється коефіцієнтом апроксимації.

Розвитку ринку властива циклічність різної тривалості й послідовності. У межах одного року — це, як правило, сезонні коливання, інтенсивність яких визначають через коефіцієнти варіації. Сезонну хвилю, її характер і силу для різних товарів і послуг оцінюють та моделюють за допомогою різних статистичних способів (простої середньої, методом Персонса, плинної середньої, аналітичного вирівнювання, рядами Фур’є) [5, с. 36].

Ринкова ситуація на мікро- і макрорівнях відображається показниками ділової активності, які дають змогу градуювати стан ринку. На макрорівні застосовують такі важливі показники, як стан і поведінка цін, наявність і рух товарної маси (товарообіг, товарні запаси), а також низку показників ринків цінних паперів, інвестицій, праці тощо. Для аналізу ринкової економіки в цілому використовують статистичні індекси показників, що входять в складну прогнозну модель ринку, яка називається економічним барометром. На мікрорівні до показників ділової активності відносять кількість, обсяг і характеристики укладених контрактів на закупівлю та продаж товарів і послуг, повноту завантаженості і зайнятості персоналу, прибутковість кожного замовлення і всієї сукупності замовлень.

Важливою складовою системи показників кон’юнктури ринку є оцінка рівня монополізації та конкуренції. Вона об’єднує такі показники, як кількість і розмір підприємств і фірм, їх частку на ринку та розподіл за відповідними показниками.

Для сучасного ринку велике значення має характеристика процесів приватизації, демонополізації та роздержавлення економіки України.

Статистика використовує низку специфічних методів кон’юнктурного аналізу, який ґрунтується переважно на неякісних та атрибутивних оцінках ринкової ситуації. Як правило, всі вони визначаються експертним способом, і на цій основі формуються висновки про стан і тип ринку. Наприклад, сприятлива кон’юнктура (збалансований ринок, стабільний або зростаючий товарообіг, рівновага цін) або, навпаки, нестабільна кон’юнктура (диспропорції ринку, відсутній або слабкий попит, різке коливання цін, зростання товарних запасів тощо). Однак першоосновою якісних оцінок завжди є кількісні характеристики основних ринкових процесів. Кількісні оцінки даються з допомогою експертного моделювання або візуальної оцінки цифрового матеріалу. Такі оцінки часто мають певну невизначеність і розпливчатість межі, але вони досить оперативні й недорогі.

Як інструменти вимірювання та оцінки кон’юнктури ринку використовують кон’юнктурні індикатори, до яких відносять ціни, товарні запаси, показники ділової активності, досвід і думки спеціалістів та ін. Залежно від поставленої мети аналізу та особливостей розвитку ринку ці показники можуть бути абсолютними, відносними і середніми величинами.

Ринок можна оцінювати за набором і зіставленням між собою в різних комбінаціях індексів ділової активності. Наприклад, якщо кількість контрактів зросла, а обсяг реалізації не збільшився, це свідчить про те, що ринок не пожвавився, а лише додалися малозначні фірми. Зростання обсягу товарних запасів в умовах інфляції та дефіциту вказує на наближення кризи збуту в результаті зниження попиту під дією зростання цін.

У практиці застосовують такі якісні оцінки стану ринку [5, с. 40]:

а) пожвавлений ринок;

б) ринок, який розвивається;

в) стабільний ринок;

г) стійкий ринок;

д) в’ялий ринок;

є) ринок, який звужується (регресує).

Чітких меж між цими оцінками немає. Часто зустрічається проміжний стан ринку, який характеризується комбінацією певних ознак (дисбаланс попиту та пропозиції, спад виробництва й реалізації в умовах зростання інфляції, дефіцит низки товарів).

Пропорційністю розвитку ринку називається оптимальне співвідношення між різними елементами ринку для його нормального поступального розвитку. Будь-які диспропорції та деформації окремих складових частин ринку ведуть до кризових форм розвитку, ускладнюють і викривлюють ринкові відносини, роблять ринок недостатньо ефективним.

Вивчення макро- і мікропропорцій ринку є важливим та актуальним завданням статистики ринкової кон’юнктури. Статистика характеризує також тенденції змін у пропорціях, аналізує структурні зрушення й регіональні відмінності пропорцій ринку.

Для дослідження пропорційності ринку статистика використовує: балансовий метод, відносні величини структури та координації, індекси, коефіцієнти еластичності і бета-коефіцієнти багатофакторних моделей.

Емпіричні та теоретичні коефіцієнти еластичності встановлюють пропорційність виявлених залежностей. Вони показують відсоткову зміну результативної ознаки у разі збільшення факторної ознаки на один відсоток. Бета-коефіцієнти, розраховані за параметрами багатофакторного рівняння регресії, виявляють силу впливу окремих структурних чинників [2,  с. 186].

Для вивчення пропорцій ринку широко використовують графічний метод, а саме стовпчикові та секторні діаграми.

Аналіз пропорційності розвитку ринку здійснюється як у статиці, так і в динаміці, широко використовуючи при цьому індексний метод дослідження.

Компаративний індекс (порівняльний) дозволяє порівнювати динамічні пропорції. Він являє собою відношення індексів двох явищ або частин досліджуваної сукупності. За своєю суттю компаративний індекс є одним із варіантів розрахунку коефіцієнтів випередження, наприклад, відношення індекса роздрібного товарообігу до індекса грошових доходів населення [2,с. 186].

Важливим показником пропорційності ринку товарів і послуг є співвідношення попиту та пропозиції. Воно відображає дію закону ринку, визначає характер розвитку основних категорій ринку, його соціальну та економічну ефективність.

Ще одним важливим показником пропорційності ринку є співвідношення засобів виробництва та засобів споживання, яке може визначатися і у статиці, і у динаміці. Тут також розраховують компаративний індекс, який відображає зміни пропорцій.

Однією із найсуттєвіших характеристик стану споживчого ринку є оцінка та аналіз співвідношення товарної маси і маси послуг, галузевої та товарної структури товарообігу.

Для поглибленого аналізу і виявлення причин, під впливом яких формуються конкретні пропорції ринку, здійснюють порівняльну характеристику інвестицій у промисловість та сільське господарство, важку і легку промисловість, сферу послуг і т. д.

Однак центральним моментом аналізу та оцінки кон’юнктури ринку є вивчення тенденцій і особливостей його розвитку та стійкості, його динамічного процесу.

Вивчення загальногосподарської кон’юнктури і кон’юнктури товарного ринку необхідно починати з вивчення показників, що дають змогу кількісно оцінити зміни, які відбуваються на ринку, і визначити тенденції у розвитку кон’юнктури. У країнах Заходу склалася ціла система статистичних даних, що характеризують рух загальногосподарської та товарної кон’юнктури. Усі показники, що використовуються для вивчення кон’юнктури, можна систематизувати за групами: виробництво, внутрішній товарообіг у країнах, показники зовнішньої торгівлі та кредитно-грошової сфери.

Дані про промислове виробництво

Валовий внутрішній продукт. Показник обчислюється відповідно до методології Європейської системи інтегрованих рахунків і СНС ООН.

Індекс фізичного обсягу промислової продукції. Основний показник динаміки випуску промислової продукції. Індекс фізичного обсягу промислової продукції свідчить про темпи промислового розвитку окремих країн, а зіставлення зведеного та галузевого індексів характеризує специфіку змін, що відбуваються в економіці країни. Для визначення цього показника використовується метод, заснований на динаміці натуральних показників продукції за твердо встановленим набором товарів із подальшою агрегацією в загальнопромисловий індекс. Звичайно індекс фізичного обсягу промислової продукції обчислюється за формулою агрегатного індексу. Індекс фізичного обсягу за тривалий період визначається ланцюговим методом, тобто шляхом перемножування індексів за окремі періоди [2, с. 188].

Використання виробничих потужностей. Це синтетичний показник, що визначається за даними вибіркових обстежень і показує, наскільки запас фінансових ресурсів країни залучається до виробництва продукції від максимально можливого рівня залучення запасу капіталу. Під потужністю розуміється найбільший рівень випуску, який можливо досягти в умовах деякої реалістичної моделі виробництва з урахуванням нормального часу простоїв і за наявності достатніх трудових ресурсів для керування верстатами й устаткуванням. Частка фактичного обсягу випуску від максимального обсягу випуску і є показником використання виробничих потужностей. Показник використання виробничих потужностей знижується в період економічного піднесення і, навпаки, підвищується в період економічного піднесення. Тому показник використання виробничих потужностей пов’язаний як з індексом фізичного обсягу промислового виробництва, так і з тими індексами, що характеризують ВВП [2, с. 189].

Індекс цін виробників. Характеризує динаміку цін на товари виробничого призначення (без обліку податків, транспортних витрат, торгових націнок). Розраховується за даними вибіркових обстежень шляхом дезагрегування товарів, вироблених у рамках окремої товарної групи, потім у кожній товарній групі вибирається товар-представник, простежується зміна цін на нього, і на основі цих даних розраховується середньозважена зміна цін на всі товари даної групи. Індекс цін виробників визначається як індекс Ласпейреса [2, с. 190].

Витрати на капітальне будівництво. Звіт про вартість введених у дію об’єктів капітального будівництва.

Замовлення на товари тривалого користування та інші товари; виробничі запаси. Визначається кількість замовлень, що надійшли виробникам, а також рівень товарних запасів у промисловості. Крім того, замовлення на товари тривалого користування характеризують рівень купівельної спроможності населення. Обсяг їх виробництва в майбутньому періоді визначається за результатами 7-відсоткової вибірки промислових підприємств на основі даних про кількість замовлень на товари тривалого користування.

Рівень безробіття. Розширення виробничих потужностей і випуску продукції, як правило, супроводжується залученням нових працівників. Навпаки, згортання виробництва звичайно супроводжується абсолютним скороченням кількості зайнятих. Отже, дані про зайнятість і заробітну плату є непрямими показниками, що можуть характеризувати зміни в обсязі промислового виробництва.

Показники внутрішнього товарообігу.

Роздрібний товарообіг. Це обсяг продажу населенню товарів через усі канали реалізації: в офіційно врахованих підприємствах, на речових, змішаних і продовольчих ринках. Обороти роздрібної торгівлі є одним з найважливіших кон’юнктурних показників, що дають можливість оцінити зміни в платоспроможному попиті населення. Скорочення обороту роздрібної торгівлі, зменшення продажів універмагів свідчать про зниження платоспроможного попиту населення. І навпаки, розширення продажів говорить про підвищення попиту в країні. Роздрібна торгівля в ході кон’юнк­турного циклу розвивається паралельно промисловому виробництву. У фазі піднесення, коли промислове виробництво розширюється, зростають і обороти торгівлі, у фазі кризи відбувається скорочення і виробництва, і торгівлі. На Заході ці показники публікуються у певний день місяця, а у Великобританії, наприклад, навіть у певний час [2, с. 192].

Індекс споживчих цін (ІСЦ). Розраховується як зведений індекс, крім того, у даний час існують індекси окремих його компонентів: індекс цін на продовольчі товари, індекс цін на непродовольчі товари та індекс цін на послуги. Зведений ІСЦ розраховується як індекс цін Ласпейреса, тобто склад споживчого кошика фіксується на рівні якогось базового періоду. У даний час склад цього споживчого кошика переглядається один раз на рік.

Індекс дефлятор ВВП. Це найбільш загальний індикатор інфляції, оскільки він вимірює динаміку цін на всі товари і послуги (як виробничого призначення, так і споживчі). Розраховується за формулою Пааше, тобто кількість зробленої продукції фіксується на звітний період.

Продаж нового житла. Визначається загальна вартість проданого нового житла.

Товарні запаси та обсяг продажів у промисловості. Характеризує товарні запаси (найбільш важливим є їхня зміна), а також загальний обсяг продажів виробників, обсяги оптового та роздрібного продажу.

Споживчий кредит. Дані про обсяг виданих населенню кредитів за такими напрямами: купівля автомобіля, купівля будинку, інші цілі.

Ціни на сільськогосподарську продукцію. У США публікується індекс цін на сільськогосподарську продукцію окремо на продукцію рослинництва і тваринництва.

Важливою закономірністю грошового обігу є розширення грошової маси у фазах пожвавлення і піднесення у зв’язку зі зростанням маси товарів у обороті та підвищенням цін, заробітної плати тощо. Під час кризи й депресії скорочення реального відтворення зменшує потребу в грошах і викликає скорочення маси грошей у сфері обігу та нагромадження їх у вигляді скарбів.

Облікова ставка чи ціна банківського капіталу. Облікова ставка зростає на останніх стадіях кон’юнктури, що підвищується, і до моменту кризи досягає найвищої точки. Її зниження починається звичайно до кінця періоду депресії.

Емісія цінних паперів. Під емісією цінних паперів розуміється випуск їх на ринок з метою мобілізації вільних грошових ресурсів для розширення і відновлення основного капіталу чи збільшення оборотних коштів. Іноді емісія проводиться з метою реконверсії, тобто заміни одних цінних паперів іншими. Емісія цінних паперів визначається як станом сфери виробництва, рентабельністю промислових та інших підприємств тощо, так і станом ринку позичкових капіталів, розмірами наявних грошових коштів, позичковим відсотком та ін. [2, с. 193].

Валютний курс (його підвищення чи зниження) впливає на платіжний та зовнішньоторговельний баланси країни, на конкурентоспроможність експортованих товарів.

Дефіцит державного бюджету. Цей показник характеризує перевищення державних витрат над державними доходами. Визначається за даними про державний бюджет. Показник не є особливо інформативним з погляду стану економіки. Його легко прогнозувати. Цей показник піддається серйозним сезонним коливанням, пов’язаним із певною податковою системою країни, тобто існують періоди протягом року, коли дефіцит бюджету знижується за рахунок різкого зростання податкових надходжень.

Ринкова ситуація на мікро- і макрорівнях досить наочно відображається показниками ділової активності. Поняття ділової активності включає: портфель замовлень, тобто кількість та обсяг укладених контрактів (договорів, замовлень, угод тощо) на купівлю чи продаж; характеристики укладених угод: їх кількість і розмір, динаміку і частоту; низку показників ринків цінних паперів, інвестицій, праці і деякі макропоказники економіки. Індекси таких показників ділової активності використовуються для аналізу ринкової економіки в цілому. Вони входять до складної прогнозної моделі ринку, що одержала назву економічного барометра. Економічний барометр — система економічних показників, що застосовуються для аналізу та прогнозування кон’юнктури [2. с. 193].

Висновки

Кон’юнктура є невід’ємною рисою формування та розвитку світових товарних ринків, вона вивчається на мікро- та макрорівнях. На мікрорівні досліджуються короткотермінові коливання і зміни товарного ринку, а на макрорівні — середні та довгострокові тенденції розвитку ринку, які враховуються в господарській діяльності на рівні підприємств, галузей та всієї національної економіки. Ринкова кон’юнктура використовується в стратегії управління, у виборі форм та методів конкурентної боротьби, у забезпеченні ефективності зовнішньої торговельно-економічноі діяльності.

Вирізняють загальногосподарську кон’юнктуру та кон’юнктуру окремих галузей економіки чи окремих товарних ринків. Загальногосподарська кон’юнктура характеризує стан усього світового господарства чи економіки якої-небудь однієї країни чи регіону на той чи інший період часу. Кон’юнктура товарних ринків, на відміну від загальногосподарської кон’юнктури, вивчає поточні зміни й коливання у сфері виробництва і збуту окремих конкретних товарів. Функціонування ринку, його розширення чи скорочення, зміна рівня товарних цін, попиту чи пропозиції — усе це залежить від кон’юнктури.

Найважливішим елементом методології аналізу та прогнозу ринкової кон’юнктури є встановлення активності й характеру дії циклічних чинників, визначення фази циклу, термінів переходу циклу в наступну фазу і його динаміки в перспективі.

Найважливішим завданням будь-якого дослідження кон’юнктури, від успіху розв’язання якого залежить не тільки глибина охоплення і ґрунтовність аналізу, але й точність та правильність прогнозу її розвитку, є: визначення значення, сили впливу окремих факторів на формування кон’юнктури; виявлення провідних факторів, які визначають кон’юнктуру в       кожний окремий момент і на найближчу перспективу.

А для розв’язання цих завдань необхідно знати та вміти оперувати показниками розвитку кон’юнктури.

Список використаних джерел

1. Козик В. В. Міжнародні економічні відносини. — К.: Знання, 2008. — 405, с.
2. Крилова Н. В. Міжнародна торгівля. — К.: Знання, 2008. — 365 с.
3. Міжнародна економіка / Ю. Г. Козак, Н. С. Логвінова, В. В. Ковалевський та ін.; за ред.: Ю. Г. Козак, Н. С. Логвінова, В. М. Осипова. — Вид. 2-ге, перероб. та доп. — К.: Центр учбової літератури, 2008. — 1117, с.
4. Никитин С. П. Конъюнктура мировых товарных рынков: преемственность и специфика. — М.: Междунар. отношения, 1998. — 215 с.
5. Пазуха М. Д. Кон’юнктура світових товарних ринків. — К.: Центр учбової літератури, 2008. — 272 с.
6. Передрій О. С. Міжнародні економічні відносини. — К.: Знання, 2008. — 263 с.