Вступ

Велика роль в організації професійної діяльності належить комунікативним процесам, що пов’язано з самою організацією багатьох видів професійної діяльності — їх суб’єкт-суб’єктним характером, який передбачає необхідність постійних контактів між працівниками. Широка представленість комунікацій у професійній діяльності обумовлена великим обсягом самого поняття «комунікація».

Загальноприйнято ототожнювати спілкування і комунікацію, представляючи перше як складний процес взаємозв’язку і взаємовпливу складових його комунікаційних компонентів, кожен з яких грає певну роль у створенні, перетворенні, кодуванні, передачі, декодуванні, прийомі повідомлень. Якщо феноменологія спілкування є достатньо складною і повною мірою розкривається в контексті відносин і діяльності людей через аналіз взаеморозуміння і взаємовпливу, який люди надають один одному, то потрібно уточнювати саме поняття комунікації і його соціальну суть.

Психологія комунікацій, особливо психологія мовної поведінки, — це дуже велика, самостійна область загальної та прикладної психології. За своїм обсягом вона цілком порівнянна з психологією професійної діяльності в цілому: спілкування і діяльність є двома основними рівнопотужними поняттями, котрі характеризують трудову активність людини.

Провідну роль в реалізації професійних комунікацій відіграє система специфічних комунікативних процесів (а також пов’язаних з ними явищ і властивостей особистості). Основними серед них є емпатія, ідентифікація, атракція, афіліації, фасціація і комунікативна рефлексія. Всі вони інтегруються в так зване професійне спілкування, що синтезує три основних компоненти професійної компетентності — комунікативні процеси, комунікативні здібності та комунікативні явища (а також комунікативну компетентність як узагальнену особистісну характеристику). 

1. Комунікативні процеси та їх роль в організації професійної діяльності

На сьогодні інформація розглядається як один із найважливіших ресурсів розвитку суспільства разом з матеріальними, енергетичними і людськими.

Використання комунікацій як інструмента впливу на внутрішнє та зовнішнє середовища підприємства є одним із засобів удосконалення механізмів управління підприємством, які забезпечують його ефективне функціонування в умовах ринкової економіки. Проте сприйняття комунікаційної політики як допоміжної діяльності, ототожнення її лише з просуванням продукції, відособлене застосування комунікаційних інструментів і т. д. призводять до зниження сприйняття маркетингових комунікацій, ускладнення їхньої інтеграції в систему управління підприємством і, як наслідок, його неефективної діяльності.

При цьому якість обміну інформацією всередині підприємства може прямо вплинути на формулювання цілей організації та ступінь їх реалізації. Відповідно без наявності єдиного підходу до управління комплексом комунікацій підприємства неможливе його ефективне функціонування в сучасних умовах ринку, які характеризуються високим рівнем конкуренції, швидкими темпами розвитку та швидкими змінами (подекуди кардинальними) його структури та факторів впливу

Інформація, як сукупність потрібних відомостей і даних для успішного здійснення аналізу, контролю, прийняття й організації виконання управлінських рішень, е невід’ємною складовою ефективного управління організаційно-економічними процесами загалом і підприємницькою діяльністю зокрема.

Управлінська робота в основному інтелектуальна. Щоб організація могла чітко працювати, керівник має зробити низку правильних виборів із серії альтернативних можливостей. Вибір однієї з альтернатив — це рішення. Отже, прийняття рішення — вибір того, як і що планувати, організовувати, мотивувати, контролювати (функції управління).

Ефективність роботи менеджера залежить як від його вміння працювати з людьми, так і від того, як він працює з інформацією. Основною вимогою для прийняття ефективного об’єктивного рішення або навіть розуміння масштабів проблеми є наявність точної інформації. Єдиним способом отримання такої інформації вважається комунікація. Комунікації визначають як способи, за допомогою яких між людьми виникають зв’язки.

Комунікація — процес обміну інформацією та змістовим значенням між двома або більше людьми (тобто передача інформації).

Міцність та якість відносин між людьми (друзями, членами родини або колегами) є відображенням того, наскільки чіткими і чесними є їх міжособисті відносини.

Комунікація являє собою обмін інформацією між людьми або групами людей, здійснюваний в різних формах. У професійній діяльності вона виконує функції:

• координації діяльності підрозділів організації, забезпечення її функціонування відповідно до стоять перед нею цілями;
• підтримки зв’язку всередині організації між окремими рівноправними структурами (по горизонталі), а також між керівництвом і виконавцями (по вертикалі);
• забезпечення зв’язку з іншими організаціями;
• створення певного психологічного клімату і регулювання неформальних відносин між працюючими;
• індикації загального стану справ в організації (на підставі оцінки якості комунікативних процесів можна судити про успішність діяльності тієї чи іншої структури);
• регулювання (підвищення якості) функціонування організації. Оптимізація інформаційних потоків, поліпшення психологічного клімату та інші пов’язані з комунікацією управлінські впливи позитивно впливають на ефективність діяльності відповідної структури.

Комунікативний процес, або процес передачі і прийому інформації, складається з ряду етапів: повідомлення відправником, формулювання повідомлення, передача її одержувачу, прийом інформації одержувачем і декодування повідомлення. На кожному етан існує небезпека втрати інформації, що обумовлює наявність в психологічній літературі цілого ряду рекомендацій по оптимальному кодування і декодування повідомлення. Такі, наприклад, правила активного слухання, мова про які піде нижче.

Комунікація в професійній діяльності здійснюється в формах:

• обміну документацією (накази, розпорядження, ділові листи, звіти);
• обміну теле- і радіоінформації;
• реклами;
• міжособистісного і міжгрупового спілкування або безпосереднього контакту людей «лицем до лиця» з використанням вербальних і невербальних засобів.

Спілкування як форма комунікації широко представлено в психологічній літературі. Незважаючи на це, потреба практичних працівників в результатах дослідження цього феномена і в практичних рекомендаціях щодо оптимізації цього процесу залишається стабільно високою. Це пояснюється, по-перше, значною поширеністю даної форми комунікації в порівнянні з іншими. Якщо не брати до уваги керівників досить високого рівня, більшість працівників використовує переважно дану форму комунікації. По-друге, на спілкування впливає дуже велике число змінних, що ускладнює його стандартизацію, знижує точність прогнозу результативності і в кінцевому підсумку перешкоджає успішному застосуванню на практиці наукових розробок.

2. Узагальнення підходів до управління комунікаціями на підприємстві

Комунікації є важливою складовою ефективного функціонування підприємства. На сучасних підприємствах, зокрема туристичних, комунікація вже давно перестала бути просто способом передавання інформації, а стала одним із важливих інструментів управління діловими відносинами. Інформація, комунікації разом із засобами забезпечення їх ефективного використання, тобто каналами, становлять інфраструктуру управління підприємствами.

Комунікації у менеджменті відносять до процесів управління, оскільки вони пов’язують функції організації, планування, мотивації та контролю. Формально, комунікаційний процес визначають як процес обміну інформацією між співробітниками підприємства та суб’єктами зовнішнього середовища з метою розв’язання певних проблем [4, 6]. Розглядаючи комунікаційний обмін інформацією на підприємстві, в основному мають на увазі людей, які безпосередньо спілкуються особисто або в групі, а також їх телефонні розмови, листування та звітування. І хоча дійсно на ці випадки припадає основна частина комунікацій, при проведенні аналізу досить складного комунікативного процесу не можна обмежуватись лише ними. Треба враховувати, що комунікації передбачають не лише обмін інформацією, а й формування різних форм зв’язків між людьми, заснованих різних видах стосунках, які спрямовані на досягнення цілей підприємства. Вони являють собою особливу форму впливу на співробітників підприємства та суб’єктів зовнішнього середовища.

Ефективність комунікацій в системі управління визначає якість управлінських рішень. Комунікаціями (спілкуванням) пронизана вся система управління організацією. Метою комунікації є розуміння, осмислення переданої інформації, адже сам по собі факт обміну інформацією не забезпечує ефективності спілкування людей. Ступінь організації та ефективність комунікаційного процесу на підприємстві багато в чому залежить від досвіду керівника, теоретичних знань і здібностей, які можуть допомогти йому знайти більш ефективні методи комунікації, оволодіти вмінням раціонально організувати процес передавання, засвоєння та використання інформації. Якщо усунути комунікацію, то організація та управління перестають бути керованими, їх діяльність набуває хаотичного, нескоординованого характеру. При управлінні інноваційними комунікаціями підприємства важливо розуміти інформаційні потреби та можливості співробітників, а також володіти основними технологіями комунікацій в управлінні[3].

Сучасні економічні умови вимагають нових підходів не тільки в управлінні інноваційними комунікаціями, але й у формуванні нових підходів до комунікаційного забезпечення інноваційної діяльності підприємств. Ефективна система управління інноваційними комунікаціями підприємства сприяє, з однієї сторони, підвищенню продуктивності праці, а з іншої — досягненню задоволеності в груповій взаємодії.

Для кращого розуміння процесу обміну інформацією та умов його ефективності, необхідно Сформувати ефективний комунікаційний процес дозволяє конструювання власної його моделі з урахуванням специфічності ситуації на конкретному підприємстві.

Підґрунтям цього творчого процесу є модель, яка враховує такі базові елементи процесу обміну інформацією (рис. 1.):

Рис. 1. Схема комунікаційного процесу

Обмін інформацією має низку етапів: поява ідеї; кодування і вибір каналу передачі інформації; передача інформації; декодування; зворотний зв’язок.

Паралельно обираються канали (один або декілька) для передачі повідомлення, що відповідає типу символів, використаних для кодування. Найчастіше такими каналами є передача за допомогою мови, письмових матеріалів, електронних засобів зв’язку; передача інформації при цьому відправник, використовуючи вибраний канал, забезпечує доставку повідомлення одержувачу. Часто абсолютно неправомірно зміст усього комунікаційного процесу зводять до цього переміщення; — декодування інформації — полягає в тому, що символи, використані відправником, переводяться в уявну форму.

При цьому важливо, щоб символи мали для одержувача таке ж саме значення, що і для відправника, тоді сенс повідомлення буде правильно зрозумілий. Відповідно виділяють три аспекти комунікацій [5]:

— технічний аспект зв’язують з процесами передачі інформації від однієї точки, устаткування або особи іншій по відповідних каналах;

—  семантичний аспект відображує передачу і прийом інформації, включаючи її розуміння одержувачем;

— прагматичний аспект враховує вплив прийнятої інформації на поведінку одержувачів і ефективність використання цієї інформації.

Всі комунікації підприємства можна поділити на дві великі групи: зовнішні (між підприємством і її середовищем) і внутрішні (між рівнями управління і підрозділами).

До першої групи належать комунікації, які представляють собою інформаційну взаємодію підприємства із зовнішнім середовищем — засобами масової інформації, споживачами, постачальниками, іншими контрагентами, органами державного регулювання, політичними та іншими групами. При цьому використовуються різні форми: для реалізації товару використовуються програми маркетингу і реклами; для дотримання норм державного регулювання необхідне письмове оформлення документів; вивчення ринку ведеться за допомогою спеціальних організацій тощо. Комунікації, що виникають всередині підприємства у вигляді повідомлень, обговорень, телефонних переговорів тощо, як правило, є реакцією на вплив зовнішнього середовища, тобто вторинними. До цієї групи належать комунікації між різними підрозділами, між керівниками та підлеглими, в межах підрозділу, а також міжрівневі та неформальні комунікації.

Як вже зазначалось, комунікації можуть відбуватися різними методами — письмово, усно, за допомогою невербальних сигналів, в тому числі жестів, міміки, положення тіла, та за допомогою різних каналів усно, письмово, через електронні засоби. Кожен із методів та каналів має свої переваги і недоліки, що і обумовлює сфери їх використання. Різке ускладнення системи виробництва та збуту, стрімкий розвиток інформаційно- комп’ютерних технологій вимагають переходу до нових технологій управління і в першу чергу — до нових комунікаційних методів та каналів [7].

Інформаційно-комунікаційні технології нині є невід’ємною частиною життя кожної людини, оскільки забезпечують створення, збереження, обробку і доступ до інформації.

При цьому особливу увагу слід звернути на комунікативні процеси, спрямовані на стратегію розвитку підприємства з використанням інтеграційних маркетингових комунікацій. Комунікативні стратегії розвитку слід розуміти як систему заходів, організованих працівниками підприємства, які спрямовані на потенційних споживачів продукту, через доведення й донесення інформації до свідомості останніх.

Основним елементом комунікативних стратегій є комунікація з позиції ринку, яку можна розглядати як складне, багатоаспектне явище, за допомогою якого можливе охоплення всіх систем взаємозв’язків і взаємовідносин, що зумовлює обмін інформацією між різними суб’єктами ринку.

3. Інноваційні заходи щодо вдосконалення комунікаційних процесів на підприємстві

Нині основну роль у побудові комунікативних стратегій відіграють інтегровані маркетингові комунікації. До складу інтегрованих маркетингових комунікацій можна віднести визначений комплекс інформаційних заходів, який спрямований на розуміння клієнта, його потреб і усвідомлення соціальної відповідальності перед ним.

Основними елементами інтегрованих маркетингових комунікацій є реклама та PR-технології, які можна використовувати на будь-якій стадії комунікаційної політики — від планування до просування продукту в регіоні.

Рис. 2. Основні етапи формування та реалізації комунікативної стратегії на підприємстві

Формування та втілення комунікативних стратегій розвитку змінюють тенденції розвитку на глобальніший та стрімкіший. Замість одного напряму надання інформації цільовій аудиторії про підприємство та його послуги в системі комунікативної стратегії застосовують усі елементи й комунікаційні канали, які можуть сприяти виконанню цілей комунікації (рис.2).

Таким чином, комунікативні стратегії — це два основні комунікаційні процеси. По-перше, це процес, який передбачає вплив на цільові й інші аудиторії потенційних майбутніх споживачів, а з іншого — допомагає одержанню зустрічної інформації про реакцію цих аудиторій на отриману інформацію та донесення своїх вражень до відправника. Обидві ці складові однаково важливі, їхня єдність надає підставу говорити про вдалу комунікацію як про систему.

Варто розуміти, що жодна організація не в змозі діяти орієнтуючись на всі сегменти відразу, задовольняючи при цьому запити всіх споживачів. Навпаки, підприємство процвітатиме лише в тому разі, якщо воно націлене на такий зовнішній ринок, клієнти якого з найбільшою ймовірністю будуть зацікавлені в його продукції.

Головною складовою в комунікативних стратегіях, після комунікації, є технології. Технологія — це саме те, що уможливлює втілення та донесення інформації до реципієнта, і чим швидше поширюються технологічні нововведення в системі комунікації, тим інтенсивніше реалізуються комунікативні стратегії. Завдяки своїй ефективності і технологічності комунікаційні стратегії в останньому десятилітті набули широкого визнання.

Комунікативні стратегії надають можливість вирішити одразу всі взаємопов’язані проблеми.

1. Створення системи комунікаційних повідомлень з використанням різних комунікаційних засобів, які б не суперечили один одному та були б скоординовані між собою.
2. Досягнення максимізації ефективності комунікативних стратегій через пошук оптимальних комбінацій основних комунікаційних засобів.

Слід зазначити, що успішне функціонування організації, формування та існування організаційної культури, засвоєння та проповідування корпоративних ідей і цінностей неможливе без налагодженого процесу комунікацій. Комунікація створює сприятливі умови для розкриття професійних і ділових якостей співробітників, сприяє розвитку їх творчого потенціалу задля створення додаткових цінностей і отримання результату.

На сучасному етапі інформаційні технології відіграють дуже важливу роль в забезпеченні ефективності управління комунікаціями на підприємстві. Першочерговими з них є раціоналізація організаційних зв’язків та приведення структури апарату управління у відповідність з реальними виробничими умовами Побудова ефективної системи комунікацій підприємства потребує ретельного регулювання та організації всіх інформаційних потоків. Комунікація та інформація мають надзвичайно важливе значення в житті суспільства. Добре спланована та ефективно реалізована система комунікацій надає підприємствам можливості результативного обміну інформацією між менеджерами й працівниками для досягнення головної мети організації. Тому ефективні комунікації на всіх рівнях — із споживачем, з постачальником, з власним співробітником — це такий же ресурс бізнесу, як фінанси або час.

Система комунікацій підприємства повинна забезпечувати достатній інформаційний рівень. Ефективна робота системи комунікацій потребує належних вхідних ресурсів, технологій та управлінських взаємодій. Від цього істотно залежить ефективність менеджменту підприємства та результат його діяльності.

Висновки

Отже, сучасний фахівець є залученим не лише у стандартні види комунікації, але й повинен вміти працювати в умовах віддалених комунікативних систем (всі види Інтернет-комунікації). Професійна комунікація, здійснювана у таки спосіб, набуває рис соціальної спрямованості, оскільки дозволяє більшою мірою ефективно відшукувати клієнтів, здійснювати непряме (опосередковане) за професійною метою спілкування через соціальні мережі, а значить — поповнювати комунікаційні зв’язки, застосовуючи всі можливі засоби вербального комунікативного впливу на особистість. Важливості при цьому набувають уміння фахівця здійснювати маніпуляцію свідомістю комуніканта й убезпечувати себе від агресивної зворотної комунікації. Звісно, що для досягнення професійних цілей не завжди будуть використовуватись чесні способи комунікативної поведінки, а отже ціннісна система фахівця також набуватиме рис маніпулятивної доцільності. Таким чином, професійна комунікація є чинником перегляду ціннісної системи особистості й, на основі цього — розвитку й перетворення її професійної позиції. 

Список використаної літератури

1. Бебик В. M. Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві: психологія, технології, техніка паблік рилейшнз : монографія / В. М. Бебик. — К. : МАУП, 2005- 440 с.
2. Бугров Д. Метрика эффективности / Д. Бугров [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: // www.vestnikmckinsey.ru.
3. Духонина О. Управление предприятиями в современных условиях / О. Духонина, П. Горянский // Финансовая газета. Региональный выпуск. — 2015. — № 10. — с. 96-99.
4. Мазур В.С. Нові підходи і форми менеджменту, як особливого типу управління / В. С. Мазур // Пріоритети економічного розвитку України: історія та сьогодення. — Вінниця, 2016. — С. 178-183.
5. Поплавська Ж.В. Зміна парадигми стратегічного управління на підприємстві в умовах сучасного розвитку./ Ж.В. Поплавська, А.С. Полянська [Електронний ресурс]. — http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/26244/1/16-109-116.pdf
6. Прус Л. Р. Комунікаційний менеджмент / Л. Р. Прус // Вісник Хмельницького_національного університету. Економічні науки. — 2009. — № 1. — С. 38-41.
7. Скібіцька Л. І. Менеджмент : навчальний посібник / Л.І. Скібіцька, О. М. Скібіцький. — К.: Центр учбової літератури, 2007. — 416 с
8. Професійна комунікація як фактор розвитку книжкової галузі : автореф. дис. … канд. наук із соціал. комунікацій : 27.00.03 / Сошинська Вікторія Євгенівна. — Київ, 2013. — 20 с.